Декілька днів тому Католицька церква в особі свого американського архієпископа Тімоті Брогліо зробила серйозний випад проти політики Трампа в Європі.
В інтерв’ю Бі-бі-сі 18 січня Брогліо заявив, що він «не бачить жодних обставин», за яких американська військова операція щодо встановлення контролю над Гренландією чи територією іншого союзника могла б відповідати критеріям справедливої війни, а тому, вважає Брогліо, американські війська по совісті можуть відмовитися виконати наказ про це.
Ця заява набула резонансу не лише через не властиву католицьким діячам прямолінійність суджень, але, головне, через те, що Брогліо є архієпископом армії США, відповідаючи по суті за дух американських солдатів.
Таким чином, церква не просто ставить під сумнів моральність проголошеної Трампом політики щодо Гренландії, більш того, вона закликає солдатів США не виконувати наказів своїх генералів у випадку, якщо надійде команда захопити Гренландію силою. І військовослужбовці американської армії, які є прихильниками Католицької церкви, поставлені перед серйозним морально-психологічним вибором. Католик, який сумлінно відвідує церкву, уважно слухає проповіді священика і турбується про те, що чекає на нього після смерті, – рай чи пекло, – швидше за все, вибере церковні настанови. Тим більше, коли вони походять від головного військового священнослужителя.
Немає сумнівів у тому, що Брогліо зробив таку заяву, попередньо погодивши її з керівництвом Ватикану. А найімовірніше, ініціатором був сам Святий Престол, відносини якого з Трампом зіпсувалися майже відразу після його інавгурації та перших кроків щодо позбавлення USAID фінансових важелів, зокрема права фінансувати американські гуманітарні організації. Нагадаю, що до цих організацій потрапили тоді й структури Католицької церкви в США, для яких гроші USAID були надзвичайно важливими.
Вже хворий Римський папа Франциск звернувся тоді до Трампа з листом, у якому наполегливо просив зробити для католицьких організацій виняток. Однак Трамп до прохання папи не прислухався, після чого відносини Ватикану з новим американським президентом відразу зіпсувалися. Спроби Святого Престолу вплинути на Трампа через його найближче оточення, зокрема практикуючого католика Рубіо та новонаверненого віруючого Венса, ні до чого не призвели, питання щодо USAID для Трампа було принциповим.
Чи оцінили тоді у Білому домі наслідки відмови папі Римському на його прохання? Схоже, що ні. А дарма.
Ватикан вміє чекати, не демонструючи своїх намірів. Його багатовікова дипломатія дасть фору будь-якій державі. А його служби, що забезпечують понтифіка таємною інформацією, підкажуть найслабше місце того, хто став Ватикану неугодним.
Немає сумнівів у тому, що Католицька церква у США зіграє свою роль у подальшій долі Трампа, і не лише його. Віце-президент США теж не надто припав до двору у Ватикані через категоричність його суджень. Останні місяці Святий Престол послідовно та небезуспішно вибудовує стосунки з чинним Державним секретарем США. Що з цього вийде – покаже час.
А поки що Трамп на проміжних виборах до Конгресу ризикує втратити кілька місць у штатах, де Католицька церква має вагу. І те, що заява архієпископа американської армії не випадкова, свідчить і про те, що Брогліо вже підтримали деякі впливові американські єпископи. В унісон пролунало і недавнє звернення папи Лева до дипломатичного корпусу Ватикану, в якому він попередив, що «дипломатія, яка сприяє діалогу і прагне консенсусу між усіма сторонами, замінюється дипломатією, заснованою на силі, що застосовується окремими особами, або групами союзників».
На відміну від американських солдатів, до яких звернувся Брогліо, Ватикан свій вибір зробив.
Віктор Стоян, спеціально для “Вектор ньюз”