На початку цього місяця Оттава представила деталі своєї рамкової програми капітального бюджету, нового підходу до складання щорічного федерального бюджету, який має на меті розмежувати операційні та капітальні витрати. Вперше запропонований під час виборчої кампанії як частина платформи прем’єр-міністра Марка Карні, Ліберали стверджують, що новий процес розподілу бюджету надасть більш точну картину фінансів федерального уряду, оскільки уряд зосереджується на інвестуванні в канадську економіку в довгостроковій перспективі. Критики та опозиція поставили під сумнів, чи є ці зміни маніпуляцією з фінансами. Напередодні бюджету 4 листопада фінансовий оглядач Financial Post Джордан Гоулінг надає огляд нової рамки, її передбачуваної роботи та супутніх суперечок.
Згідно з новою бюджетною рамкою, витрати та доходи уряду будуть класифіковані на дві групи: операційні та капітальні. Основна причина цього розподілу полягає в тому, що капітальні та операційні витрати є фундаментально різними. Операційні витрати споживаються і повторюються щорічно, тоді як капітальні витрати мають на меті стимулювати економічне зростання та приносити прибуток з часом. Компанії вже розрізняють ці типи витрат у своїй бухгалтерській практиці. Уряд прагне збалансувати або навіть отримати профіцит на операційній стороні, стверджуючи про операційну ефективність, водночас потенційно маючи великі дефіцити на капітальній стороні. Однак уряд заявив, що бюджет 4 листопада продовжить включати єдину загальну цифру дефіциту.
Згідно з інформацією Міністерства фінансів Канади, капітальні витрати охоплюватимуть будь-які витрати уряду або податки, які сприяють формуванню капіталу в державному або приватному секторах, незалежно від того, чи утримуються вони безпосередньо на балансі уряду, чи на балансі приватного сектора, корінних громад або іншого рівня уряду. Два основні критерії визначатимуть цю класифікацію: умовність та чітка зв’язок. Умовність означає, що отримувач фінансування повинен інвестувати в формування капіталу, щоб отримати вигоду, тоді як чітка зв’язок вказує на те, що витрати сприяють або дозволяють капітальні інвестиції в ідентифіковані сектори або проекти. Категорії капітальних витрат включають капітальні трансфери до інших рівнів уряду на інфраструктуру або продуктивні активи, податкові стимули, орієнтовані на капітал, амортизацію федерального боргу, пряме фінансування або податкові стимули для досліджень і розробок у приватному секторі, заходи, що збільшують житловий фонд, та контрактні угоди, що призводять до масштабних капітальних інвестицій.
Операційні витрати, як визначено Міністерством фінансів Канади, включають трансфери фізичним особам, медичні та соціальні трансфери, а також витрати, пов’язані з повсякденною діяльністю уряду, такі як заробітні плати та пільги. Публічні рахунки Канади на 2024 рік надають інформацію про операційні витрати, виключаючи ті, що пов’язані з програмами епохи COVID-19. Трансфери до інших рівнів уряду, включаючи Трансфер охорони здоров’я Канади та Соціальний трансфер Канади, становили 19,2 відсотка витрат уряду; основні трансфери фізичним особам становили 23,1 відсотка; а “інші витрати”, до яких входять операційні витрати 135 урядових відомств, агентств та коронних корпорацій, склали 26,9 відсотка від загальних витрат уряду. Разом ці категорії становлять трохи менше 70 відсотків витрат уряду.
Великобританія наразі використовує подібну фінансову модель, яка розділяє капітальні витрати від того, що вона називає ресурсними витратами. Капітальні витрати у Великобританії стосуються витрат на довгострокові активи (наприклад, будівлі, транспортні засоби), тоді як ресурсні витрати стосуються витрат на споживчі товари (наприклад, заробітні плати). Варто зазначити, що капітальні витрати становлять лише п’ять відсотків від загальних витрат уряду у Великобританії і залишаються на цьому рівні з 2005 року. Натомість капітальні витрати, як очікується, складуть значно більшу частку бюджету Оттави. Бюджетне управління парламенту (PBO) попередило, що визначення капітальних витрат у Канаді є “надто широким” і перевищує визначення Великобританії, включаючи податкові стимули, субсидії та заходи, що збільшують житловий фонд. PBO особливо зазначило, що визначення Оттави ризикує включити “фіскальні витрати” заходів, пов’язаних з формуванням капіталу, а не фактичну суму формування капіталу, яка б виникла.
Новий бюджетний процес викликав питання та занепокоєння з боку різних зацікавлених сторін. PBO висловило скептицизм щодо широкого визначення капітальних витрат, попереджаючи, що це може “ймовірно завищити” суму витрат, які справді сприяють формуванню капіталу. Також виникають запитання про те, як буде оцінюватися та представлятися “чітка зв’язок” у капітальному бюджеті, а також чи будуть накладені будь-які обмеження на витрати в цій категорії. Заступник головного економіста групи Desjardins Рендалл Бартлетт запропонував, щоб уряд надавав оцінки в майбутніх бюджетах, демонструючи, як капітальні інвестиції сприяють економічному зростанню та чи перевищують вони витрати на запозичення уряду. Лідер Консервативної партії П’єр Пойлівер розкритикував розподіл, звинувативши федеральний уряд у “фальсифікації бухгалтерії” для політичної вигоди. PBO вказало, що поки що не має повного розуміння змін і надасть більш детальну оцінку, коли з’явиться додаткова інформація. Міністр фінансів Франсуа-Філіп Шампань заявив, що федеральний уряд прагне збалансувати операційну сторону бюджету протягом трьох років, незважаючи на загальний дефіцит, який, як очікується, збережеться в середньостроковій перспективі.
Залишити відповідь