Автор: Редакція

Помилок “Динамо” не пояснити: Хацкевич сказав – “треба чекати…”

Багаторазовий чемпіон України ФК «Динамо» (Київ), граючи в Лізі Європи УЄФА, не втримав перемоги в Чехії над клубом «Яблонець». Нічия 2:2 після того, як гості в дебюті гри здобули перевагу в два м’ячі!

Черговий євроліговий суперник киян жодного разу в своїй більш як 70-річній історії не вигравав національної першості, але останнім часом він став грозою авторитетів у Чехії. Відчули це на собі й динамівці, які лише кілька місяців тому зустрічалися з віце-чемпіоном цієї країни “Славією” в кваліфікації Ліги чемпіонів і, як відомо, вибили її з турніру, хоч і не без проблем (1:1 у Празі й 2:0 вдома). Цікаво, що напередодні нового змагання киян з представником чеського футболу “Яблонцем” букмекери давали приблизно рівні шанси на перемогу як титулованим гостям з України, так і підопічним головного тренера Петра Ради (господарям поля навіть більше пророкували успіх, зважаючи на нестабільну гру “Динамо” цьогоріч у чемпіонаті України).

Візитівка суперника
Серед небагатьох спортивних трофеїв команди, що представляє 50-тисячне місто Яблонець-над-Нисою, є два Кубки країни (1998 і 2013) й Суперкубок Чехії (2013). Клуб здобував також «срібло» національного чемпіонату (2010) і тричі – «бронзу». І ще шість разів був фіналістом Кубку Чехії – востаннє, до речі, цього року. А от у єврокубках ніколи, за винятком нинішнього сезону, не доходив до стадії групового турніру – тут “Яблонець” дебютант.

Принагідно зауважимо, що в 2013-му чехи зазнали найбільш розгромної в своїй історії поразки в єврокубках 0:6 – в Іспанії від ФК «Реал Бетіс» на стадії плей-оф після 3-го кваліфікаційного раунду ЛЄ. А в сезоні 2015/16 на тій самій стадії «Яблонець» мінімально програв за сумою двох матчів (вдома 0:0, у гостях – 0:1) добре відомому динамівцям «Аяксу» з Амстердама.

Становище в групі “К” ЛЄ
Цьогоріч у вересні, в 1-му турі групового турніру Ліги Європи, нагадаємо, кияни в ендшпілі поєдинку не втримали домашню перемогу над «Астаною» – 2:2. Тому матч у Чехії проти дебютанта групи, який теж на останніх хвилинах виїзної гри з французьким «Ренном» пропустив другий гол (1:2), мав для українців і їхніх теперішніх суперників неабияку турнірну вагу. Зрозуміло, що лише перемога давала змогу «Динамо» як потенційному фаворитові групи «К» Ліги Європи не тільки довести свій клас, який, судячи з рейтингу УЄФА, на порядок вищий, ніж у “Яблонця” (кияни 21-ші серед клубів Європи, а чехи – 205-ті), а й далі впевнено почуватися в боротьбі за вихід у весняну стадію турніру. Тепер і “Яблонцю” здобута важлива нічия залишає шанс поборотися за більш високе місце в таблиці, заявив після гри головний тренер місцевої команди.

Отже, чеський вояж киян, як і серпневий виїзд на “Йоган Кройф Арену” (в плей-оф Ліги чемпіонів), не приніс трьох очок чинному володареві Суперкубку України. А тим часом лідер у групі «К» ЛЄ після другого туру змінився. Очолює таблицю «Астана» (4 очки). Нинішній, можна сказати, невдаха французького чемпіонату “Ренн”, який посідає там 16-те місце (набрав після 8 турів лише 8 очок), у групі ЛЄ зіграв у Казахстані 0:2 й тепер опустився на друге місце (3 очки). “Динамо” з 2 очками на третій позиції. На дні таблиці залишився чеський “міцний горішок”.

Боротьба в групі лише починається, заспокоїв пресу після матчу наставник динамівців Олександр Хацкевич, а його команда, вважає, “для Ліги Європи готова” (тобто в цьому турнірі може гідно виступати).

Без красивої гри
Деякі подробиці з місця втраченої перемоги. На виїзний матч кияни прибули 3 жовтня – чартером до Праги, а звідти години півтори добиралися автобусом на північ до Ліберецького краю, де й поселилися в готелі в середмісті 100-тисячного Ліберця. Того ж вечора в адміністративному центрі округу – місті Яблонець-над-Нисою (це по-сусідству з Ліберцем), на стадіоні «Стшельніце» гості провели тренування. Їхній головний тренер на передматчевій прес-конференції не обіцяв “красивої гри”. Висловився так: “результат буде для нас на першому місці”.

Сказане підтвердилося вже за добу, 4 жовтня, на компактній футбольній арені, вдало “вписаній” у тутешні Єзерські гори. Реконструйована років десять тому споруда тепер вміщує шість тисяч глядачів. Трохи менше їх і зібралося на трибунах.

Події на полі розгорталися без прикрих для гостей сюрпризів у дебюті. “Динамо”, зазнавши кадрових втрат напередодні виїзду за кордон (через травму немає в складі забивного Вербича), розпочало гру зібрано – не так, як у серпневому матчі в Нідерландах, де вже на 2-й хвилині “біло-сині” пропустили гол від “Аякса”. У Чехії за підтримки доволі великої групи динамівських фанів, що прибули з України, команда Хацкевича створила перше “маленьке диво”: вже після 7-ї хвилини відзначився Циганков. Минуло ще стільки ж часу й другий м’яч забив чехам Гармаш. “Героям слава!” – скандували вболівальники динамівців. І далі впродовж усієї гри у фанатському секторі українці безперестанку били в барабани, вигукували гасла на підтримку команди, заспівали “Червону руту”…

Втім, доволі швидко господарі поля оговталися й після 30-ї хвилини скоротили рахунок – 1:2 (відзначився Говорка). Так і закінчився перший тайм, у якому склалося враження, що динамівці просто зупинилися й лише утримували здобуту перевагу. Але грубі помилки гостей у другому таймі, які не зміг пояснити журналістам і головний наставник киян, призвела до остаточної втрати переможного результату: автогол Піварича на 81-й хвилині й нічия 2:2.

“До зими у нас не буде підсилення, – так змалював журналістам найближчу перспективу динамівської команди Олександр Хацкевич, явно засмучений помилками деяких досвідчених, здавалося б, футболістів. – Треба обходитися тими ресурсами, які є. І чекати, поки наші молоді хлопці почнуть додавати”.

Після двох турів у Лізі Європи проти “Динамо” тепер гратиме французька команда – спочатку виїзний матч з “Ренном” 25 жовтня й гра-відповідь 8 листопада в Києві. Далі підопічні Олександра Хацкевича поміряються силами з “Астаною” в гостях 29 листопада, а завершальний двобій – з “Яблонцем” 13 грудня вдома. Завдання-мінімум на сезон, яке визначило керівництво ФК “Динамо”, вболівальникам відоме – це успішний виступ у груповому турнірі й забезпечення участі клубу в єврокубковій весні.

Сергій Шевченко, “Вектор ньюз” (із Чехії)

5 Жовтня, 2018
Господарі і гості музичних салонів ХІХ століття

Твори віденських класиків, італійських і французьких оперних композиторів 19 століття звучали не тільки в престижних концертних залах, а й салонах придворної знаті. Мода на великосвітські посиденьки зародилася у Франції ще за Людовіка XІІІ, коли королівський двір був єдиним центром духовного і культурного життя. Потім збирати друзів і діячів мистецтва стали герцоги, маркізи і графи. У палацах відводили спеціальне місце для прийомів гостей, яке отримало назву «салону», що в перекладі з французької означає «велика зала». Музика, яка там звучала для розваги аристократів, отримала назву «салонної» або «камерної» – від італійського слова «камера», тобто «кімната». З нею пов’язано чимало цікавих історій та фактів.

Французька вітальня
Перший великосвітський салон відкрився 1620 року в будинку маркізи Катрін де Вівон Рамбуйє. Їй належить ідея створення своєрідного інтер’єру для кімнати – вітальні, де б все сприяло створенню відчуття весняного очікування.

Замість темного (дерев’яного або шкіряного) декору, в будинку Рамбуйє панували світлі блакитні і зелені кольори, а також велика кількість дзеркал, в яких відбивалося мерехтіння свічок. Господиня вперше почала прикрашати салон живими квітами. Гості збиралися навколо невисокого каміна, заставленого численними дрібничками, де панувала атмосфера дотепності і вишуканих відносин.

Завдяки Рамбуйє у Франції серед аристократок стало модним приймати гостей. Салон перетворився в місце специфічного спілкування знаті. Приємні експромти були притаманні для салонного проведення часу. Туди запрошували відомих музикантів, влаштовували театральні вистави і концерти. Часто саме там вперше виконували твори композиторів, присвячені аристократам. Адже ті нерідко ставали їхніми замовниками або виступали в ролі покровителів талановитих авторів.

Віденські пристрасті Бетховена
Музичні салони з’явилися і в Австрії. Почесним гостем віденської знаті був Людвіг ван Бетховен (1770 – 1827). Незважаючи на вибуховий характер, він частенько бував у будинку князя Карла Ліхновського і виконував у його музичному салоні для великосвітської публіки свої нові фортепіанні твори. Брат князя був майстерним піаністом. Він розучував сонати Бетховена, намагаючись довести, що вони не такі складні технічно, як здаються, і годяться для домашнього музикування.

Але не завжди Бетховен відповідав взаємною вдячністю. Бувало, відкидав усі прохання та пропозиції зіграти щось для гостей князя, а якось навіть замкнувся у кімнаті його замку. Тоді Ліхновський зажадав виламати двері. Але Бетховен поспішно покинув його маєток, повернувшись до Відня. Звідти написав меценату образливого листа: «Княже! Тим, чим я є я, я зобов’язаний самому собі. Князів існує і буде існувати тисячі, Бетховен же – тільки один!». Як не дивно, така відповідь не зіпсувала прихильність аристократа до композитора.

Ще одним покровителем Бетховена став успішний промисловець і банкір Відня – граф Моріц фон Фріц. Він був відомим колекціонером картин, книг та монет, а також меценатом – покровителем віденських музикантів. Йому Бетховен присвятив свою П’яту сонату для скрипки та фортепіано фа-мажор, яку за світлість фактури й характер музики прозвали «Весняною». Це один із найбільш просвітлених творів автора – творця безлічі драматичних сонат та симфоній.

Можливо, ідея його написання виникла під враженням від простодушної і щедрої натури графа Моріца фон Фріца, який легко розлучався із грошима. В результаті, розтринькав усе своє багатство і виявився банкрутом. Він став прототипом п’єси Фердинанда Раймунда «Марнотрат», написаної 1834 року.
Це банкрутство розсварило нотних видавців того часу, які вирішили опублікувати струнний квінтет Бетховена, написаний також для графа Моріца фон Фріца. Той, натомість за передачу на півроку авторських прав, виплатив за нього композиторові винагороду. Протягом цього часу Бетховен не міг виконувати свій квінтет і передавати його для публікації видавцям. Він дотримався своїх зобов’язань і тільки через півроку вирішив видати ноти струнного квінтету у знаменитій типографії «Breitkopf & Hartel». Ось тільки не знав, що граф Моріц фон Фріц самовільно продав партитуру цього твору і права на нього іншому видавцеві – Артарії.

Коли ж звістка про це дійшла до Бетховена, він впав у лють. У результаті, засипав гнівними листами іншого видавця, називаючи його негідником і злодієм. Хоча той отримав партитуру його твору законним шляхом і хотів на ньому заробити. Але Бетховен вдався до хитрощів – розмістив у газеті оголошення, в якому зазначив, що єдиною правильною і офіційною версією його квінтету є видання друкарні «Breitkopf & Hartel». У всіх інших виданнях – маса помилок та неточностей. Через це на нього подали позов до суду, вимагаючи спростувати таку інформацію. Але навіть виграна проти Бетховена справа не змусила його вибачитися.

«Зів’ялі квіти» Шуберта
Ще одним частим гостем віденських музичних салонів юристів Ігнаца фон Зоннляйтнера, Франца фон Шобера, письменника Едуарда фон Бауернфельда, художника Леопольда Купельвізера та багатьох інших був композитор Франц Шуберт (1797 – 1828). Музичні вечори, присвячені його музиці, називалися шубертіадами. На них сам Шуберт частенько акомпанував співакам. Адже, будучи автором дев’яти симфоній, здобув славу композитора-пісняра.
Шуберт мало прожив (всього лише 31 рік), але за цей час написав більше шестисот пісень, які мали успіх у віденської знаті. Їх автор об’єднував у цикли. Один з них – «Прекрасна мірошниця» (1823) здобув популярність у музичних салонах Відня. Серед назв пісень, написаних на слова поета-романтика Вільгельма Мюллера, вирізняється одна – «Зів’ялі квіти». Її мелодика покладена в основу масштабного інструментального твору Шуберта – Варіацій для флейти та фортепіано мі-мінор.

Його написанню передувала дружба композитора зі знаменитим флейтистом, викладачем Віденської консерваторії – Фердинандом Богнером. Він відомий ще й тим, що володів «віденською флейтою» моделі Георга Байра, діапазон звучання якої був ширше загальноприйнятого – з використанням нижнього регістра до «соль» малої октави.

Будь-які експерименти з удосконалення флейти для розширення виконавських можливостей вважалися сміливим новаторством і зацікавили композитора Шуберта, який сам був основоположником нової течії – епохи романтизму в музиці. Тому в його чуттєвих Варіаціях флейта стала сольним інструментом зі складною віртуозною партією.

Благородні покровителі Доніцетті та Франка
Відомий італійський композитор Гаетано Доніцетті (1797 – 1848) написав 74 опери, багато кантат, мес та псалмів. Інструментальна музика в його творчості не настільки численна. Серед його творів найбільш популярним є соната для флейти та фортепіано до-мажор. Він 1819 року присвятив її своїй покровительці – дворянці Маріанні Пезоллі-Грататоллі, яка зуміла підкупом звільнити його від військової повинності. Пізніше написав їй низку сонат для виконання у чотири руки, оскільки пані була майстерною піаністкою і любила розважати гостей грою на фортепіано.

Ще один автор опер, ораторій та симфонічних творів – французький композитор бельгійського походження Сезар Франк (1822 – 1890) – отримав всесвітню популярність, завдяки … камерному твору – сонаті для скрипки та фортепіано ля-мажор. Він написав його на честь одруження свого друга – відомого скрипаля-віртуоза Ежена Ізаї. Той виконав сонату з автором всього лише після однієї репетиції під час весілля. Перед грою сказав: «Ніщо на світі не могло б доставити мені більшої честі та щастя. Це подарунок не тільки мені, а всьому світові… Я зіграю вам цю сонату так, як я її розумію, і спробую її передати, як мені підкаже серце…».

Світова прем’єра сонати Франка відбулася у брюсельському «Артистичному гуртку». Незабаром було зроблено переклад для флейти, альта, віолончелі з фортепіано. Вона стала звучати в усіх країнах світу, прославляючи її творця. Адже до того часу ім’я Франка було відомо лише вузькому колу шанувальників.

«Київський салон»
Почути всі ці твори можна буде у Києві. Відроджуючи традиції європейського салонного музикування, дует яскравих виконавців – заслуженого артиста, соліста-флейтиста Юрія Шутка, який грає на інструменті, відлитому із золота, та заслуженого артиста, професора НМАУ ім. П. І. Чайковського, піаніста Юрія Кота – дасть у Національній філармонії України (залі колишнього купецького зібрання) 21 жовтня цього року єдиний концерт під назвою «Шедеври камерної музики 19 століття».

Звучання творів Бетховена, Шуберта, Франка та Доніцетті дозволить слухачам подумки перенестися в минуле і побувати у вишуканих інтер’єрах кращих європейських салонів Відня, Парижа, Мілана, насолодитися прекрасними зразками світового класичного мистецтва в авторському перекладі для флейти та фортепіано й просто відпочити душею під звуки божественної музики.

Олександра Тимощук, спеціально для “Вектор ньюз”

4 Жовтня, 2018
В спорте мелочей не существует

Почему люди начинают заниматься спортом, даже если речь идет не о спорте высоких достижений, а всего лишь о поддержании физической формы? Бег трусцой, занятия на спортивных площадках, тренировки в спортивных центрах, плавание в бассейнах и на открытой воде, активные игры — каждый может выбрать себе что-то подходящее.

Ни для кого не секрет, что жители современных городов поколение от поколения становятся все слабее физически и все чаще болеют. Сидячий образ жизни, некачественный воздух, огромное количество углеводов в меню, постоянные стрессы сказываются на состоянии всех органов и систем любого организма, причем сказываются негативно. И спасение в этом случае действительно в руках каждого, что хочет оставаться здоровым, — разумные физические нагрузки нужны всем.

Чтобы физические нагрузки были более эффективными, для занятий можно использовать различные снаряды. Причем снарядами для занятий спортом могут быть не только штанги или сложные тренажеры, похожие на оборудование космического корабля, но и вполне обычные, привычные с детства и небольшие по размеру предметы, например, мячи, скакалки, обручи, эспандеры… Но каждый спортивный снаряд, даже если он считается мелким, должен быть упакован, то ли это эспандер, то ли скакалка, то ли надувной мяч.

Сегодня лучшей упаковкой для таких предметов считаются коробочки, изготовленные из картона. Такая упаковка экологична, удобна, имеет небольшой вес, легко открывается и закрывается. Кроме того, на картонной упаковке можно напечатать всю необходимую информацию об изделии и об особенностях его использования.

Полный цикл изготовления упаковочных коробок для мелкого спортивного инвентаря предлагает компания PRO100BOX. Здесь предложат хороший выбор картонов и готовых упаковочных коробочек. Однако есть возможность разработать индивидуальный макет для любой упаковки.

Компания PRO100BOX предлагает не только изготовление картонной упаковки, но и печать на картоне, в том числе полноцветную офсетную или трафаретную печать логотипа, а также послепечатные процессы: высечку, биговку и/или ламинацию (в случае необходимости).

Не секрет, что люди, всерьез увлекающиеся совершенствованием своего тела, приходят к выводу о необходимости специального спортивного питания, включающего не только индивидуально составленное меню, но и специальные добавки, которые помогают поддерживать в организме необходимый баланс полезных веществ, в том числе протеины, жиросжигатели, аминокислоты, витамины и минералы, — при постоянных физических нагрузках организму их требуется больше. Кроме того, спортивное меню предусматривает наличие низкокалорийных продуктов — даже чипсов и конфет, которые не смогут нарушить режим здорового питания.

Но что бы не предлагали спортсменам и любителям активного образа жизни производители, любой продукт должен надлежащим образом упаковываться.

Даже если внутренняя упаковка выполнена из какого-либо другого материала, то внешняя — это картонная коробка, на которую нанесена необходимая маркировка и информация.

Компания PRO100BOX имеет опыт изготовления упаковочного материала в виде коробок самых разных размеров и конфигурации для упаковки любых товаров, в том числе и для упаковки товаров спортивного назначения, будь-то мелкий спортивный инвентарь или любой из видов спортивного питания.

Начиная с понедельника или с начала месяца здоровый образ жизни и выбирая мячи, эспандеры или скакалки, а также (вполне возможно) жиросжигатели или просто специальные чипсы, обратите внимание на упаковку — современным упаковочным трендом считается картон. И это не случайно, ведь если человек стремится сохранить свое здоровье, то он непременно будет озабочен и состоянием внешней среды.

Итак, новое поколение выбирает здоровый образ жизни и здоровую упаковку. Картон? Конечно же, картон! Ведь в спорте, как и вообще в здоровом образе, жизни мелочей не существует.

3 Жовтня, 2018
Втратити свободу може лише той, хто не вмів її захищати: на Закарпатті проводиться засідання ВКДКА

27 вересня 2018 року в конференц-залі Мукачівського готелю «Фердінанд» розпочала своє виїзне засідання Вища кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури України.

Засідання відкрив голова ВКДКА, президент Спілки адвокатів України Олександр Дроздов, який серед іншого підкреслив той факт, що нині “ВКДКА фактично виконує функцію захисту адвокатів. В тому числі і тих адвокатів, які потрапили в досить неприємну ситуацію. Я певною мірою погоджуюсь з думками про те, що ВКДКА є квазі-судовим органом. І водночас мені було приємно почути від суддів про високу оцінку адвокатури на нещодавньому спільному заході НААУ та Касаційного кримінального суду Верховного Суду”.

Але перш ніж перейти до розгляду питань порядку денного, у Комісії вирішили відреагувати на сучасний стан адвокатури в цілому та ті процеси реформування професії, які зараз відбуваються. Тож з вітальними словами виступили знані та відомі адвокати.

Так, адвокат, заслужений юрист України, професор УЖНУ та голова КДКА Закарпатської області Петро Немеш висловив підтримку нинішній структурі адвокатського самоврядування, яка за більше ніж 5 років вже довела свою дієздатність та досконалість. Зокрема, П.Немеш вказав на те, що виважені та обґрунтовані рішення ВКДКА допомагають регіональним КДКА краще організовувати свою роботу, не допускати системних помилок при прийнятті тих чи інших рішень стосовно адвокатів.

Натомість легенда української адвокатури Галина Ковбасінська закликала колег в жодному разі не підтримувати скандальний законопроект №9055, вважаючи його не прийнятним для адвокатської спільноти: «Так чи інакше я брала участь в розробці усіх законопроектів про адвокатуру. Але останній варіант так званої адвокатської реформи не витримує жодної критики. Більш корисним було б не приймати цей проект взагалі, а лише внести окремі зміни в процесуальні кодекси».

Оплесками члени ВКДКА зустріли й слова організатора проведення засідання – голови Ради адвокатів Закарпатської області Олексія Фазекоша, який зазначив наступне: «Радий вітати членів Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури на гостинній землі Закарпатської області! Наш регіон завжди вважався одним з форпостів самоврядних прагнень сучасної адвокатури України, і ця правнича професійна монолітність з роками стала лише більш визначною. Останні декілька тижнів інформаційна активність навколо реформи адвокатури просто зашкалює. І це не випадково – бо адвокатське співтовариство завмерло в очікуванні нових законодавчих ініціатив, за якими хочуть «відформатувати» адвокатів, зробити їх залежними від волі суддів та прокурорів, позбавити єдиного голосу професії. Але це не означає, що завмерла вся адвокатська робота – і виїзне засідання Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, цього високоповажного органу в системі адвокатського самоуправління, яке розпочалося сьогодні в Мукачево в готелі «Фердінанд», й триватиме два дні – цьому яскраве підтвердження».

Також О.Фазекош відмітив, що адвокатура ніколи не була й не буде слухняним посіпакою державної машини примусу, але й збити захисників з їх робочого ритму, просто зареєструвавши черговий законопроект з так званої серії «провальних реформ у сфері правосуддя», теж не вийде.

Схвально відгукнулися адвокати й наступні слова очільника адвокатської спільноти Закарпаття: «Мені приємно відзначити, що сьогодні адвокатура Закарпаття виступає в авангарді процесу захисту прав адвокатів – ми першими відреагували на недолугість законопроекту 9055, висвітивши усі його невдалі новації та приховані загрози. Бо ж слова Вольтера про те, що втратити свободу може лише той, хто не вмів її захищати, будуть актуальними у всі віки. Рада адвокатів Закарпатської області ще 12 вересня 2018 року – усього лише через декілька днів після того, як стало відомо про справжні цілі реформаторів – категорично засудила звуження прав адвокатів, руйнацію основних принципів існування та незалежності адвокатури, нехтування належним інструментарієм правового захисту громадян та юридичних осіб. Сьогодні ми разом з вами працюємо над поточними питаннями діяльності адвокатів. Зокрема, упродовж цих днів Комісія планує розглянути 26 скарг на рішення, дії та бездіяльність регіональних кваліфікаційно-дисциплінарних комісій адвокатури. Але я хочу зупинитись не на їх сенсі, а кількості. Лише 26 скарг з-поміж 40 000 адвокатів. Це означає що зараз в Україні існує добре організована, професійно достойна і морально не розбещена адвокатура. Такою вона має залишатись і надалі, але для цього потрібно знівелювати грубу спробу втручання держави у повноваження адвокатського самоврядування через прийняття не виважених та руйнівних законопроектів».

У свою чергу, надаючі відповідні коментарі для місцевих ЗМІ, Олексій Фазекош відмітив, що адвокатура не просто так стала сьогодні для держави «ворогом №1», адже тепер набагато складніше посадити за грати людину тільки тому, що вона стала комусь «не потрібна»:

– Необхідно не тільки видумати кримінальну справу, а й здобувати докази. А якщо злочину не існує, то вмілий і професійний адвокат легко спростує сфальсифіковані докази в суді. Натомість «залежний» адвокат цього вже не зробить. Це щодо кримінальних справ. Але є ще, наприклад, цивільні справи, котрі стосуються нерухомості та землі, які завжди були об’єктами полювання політиків та правоохоронців. Якщо раніше адвоката можна було заставити відмовитися від своєї позиції або вийти з процесу шляхом позбавлення свідоцтва через Мін’юст, то зараз адвокати захищають своїх клієнтів, не побоюючись тиску з боку держави. Є тільки суд товаришів – який у своєму загальному сенсі й уособлює роботу Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури. Більше того, мені особисто імпонує те, що голова ВКДКА Олександр Дроздов, який до речі нещодавно відзначив свій День народження, з чим я хочу його привітати, бо він є моїм особистим другом та надійним партнером адвокатів Закарпаття, чітко бачить актуальні проблеми адвокатури, які резонують не лише з моїми власними думками, але є квінтесенцією висловлювань багатьох колег. Так, лише позавчора я розмістив звернення адвокатів Закарпатської області, які вимагають від народних депутатів не приймати законопроект 9055, як того ж дня на сайті НААУ з’явилась стаття Олександра Михайловича про те, що «єдиною метою сьогоднішньої реформи адвокатури є переформатування чинної системи професійного самоврядування (яке, попри кризові явища у державі, вибороло право мати незалежну думку щодо ролі адвокатури), а також легалізація через проведення нових установчих з’їздів представників тих структур, які через нереалізовані амбіції розкололи професію». Тож я мабуть ще раз повторю свою тезу, яку вже неодноразово висловлював, але яка й досі дуже актуальна: «На моє глибоке переконання, адвокатура, як правозахисний інститут, має бути аполітичною, справді незалежною та самоврядною. Там, де є адвокатура, не повинно бути політики. Наше завдання – захист усіх громадян, незалежно від їхніх політичних поглядів та інших особистих переконань. Отже тільки якщо адвокатура буде справді незалежною та самоврядною, вона зможе повноцінно реалізуватися як ефективний конституційний правозахисний інститут!».

В демократичному світі, ставлення держави до адвокатури, незалежність, самоврядність і професійна спроможність адвокатури якраз і демонструє рівень реальної поваги до прав людини і верховенства права. Адвокати Закарпаття впевнені, що зуміють вибороти своє право на повагу всупереч усім негараздам. Тим більше, що під час засідання ВКДКА Олександр Дроздов підтримав пропозицію Олексія Фазекоша і запропонував членам Комісії підписати спільну Резолюцію ВКДКА щодо неприпустимості прийняття законопроекту №9055.

27 Вересня, 2018
Кому Володимир Путін доручить захищати його честь і гідність?

Вважається, що краще за письменника М.Є.Салтикова-Щедріна суть ментальності російської нації передати ще нікому не вдалось: «Якщо я засну і проснусь через сто років і мене запитають, що зараз відбувається в Росії, я відповім: п’ють і крадуть». І справді, саме за цими характерними рисами національний характер середньостатистичного росіянина відрізняється від європейця. Очевидно, даються взнаки тяжкі періоди понад 200-літнього Золотоординського ярма і кріпацтва, яке панувало у Московії протягом ХV – ХIХ століть. Але, попри суттєві відмінності, росіяни схожі з європейцями у ставленні до знахабнілої влади і готовності чинити активний опір посяганням на фундаментальні права і свободи, що погіршують їхні соціально-економічний стан.

Рекордно низький за останні п’ять років рівень довіри громадян Російської Федерації до свого Президента (близько 49%) засвідчив реальну небезпеку існуванню міфу про «справедливого і доброго російського царя Путіна». А невдоволення опитаних фондом «Громадська думка» респондентів (54%) діями влади окреслила перспективу переростання стихійних вуличних акцій на масштабний протестний рух. І це попри те, що наприкінці вересня 2018 року світові ціни на нафту еталонної марки Brent зросли до 80,60 доларів США за барель й досягли максимуму з листопада 2014 року.

Експерти переконані, що падіння рейтингу Володимира Путіна і влади в цілому, а також хвиля публічних акцій, які прокотилися Росією у вересні 2018 року, спричинені введенням у дію підтриманої Президентом РФ пенсійної реформи, а також зростанням цін на бензин і підвищенням ПДВ. Щойно ці заходи боляче вдарили по гаманцю пересічних росіян, вони відразу ж забули, як Володимир Путін, їм на радість, «повертав Крим», захищав «РуSSкий мир» від жидо-бандерівської хунти в Україні, невтомно боровся з міжнародним тероризмом у Сирії, принижував Ангелу Меркель хронічними спізненнями на переговори і вульгарними анекдотами, глузував з Дональда Трампа на прес-конференції, відкривав Чемпіонат світу по футболу 2018 року тощо.

Російська влада виявилась неготовою протидіяти протестам. «Перманентні арешти» лідера опозиції Олексія Навального, зростання числа судових вироків за екстремізм в Інтернеті, масоване застосування російською владою інших репресивних заходів вказує на відсутність у Кремля бодай би якихось інших аргументів у протистоянні з вулицею. Нещодавній програш пропрезидентської партії «Единая Россия» на виборах губернаторів чотирьох федеральних округів підтверджує цей висновок.

Тож не випадково для «вдосконалення правової бази боротьби з політичним екстремізмом» у Державній Думі РФ знову заговорили про необхідність розробки й прийняття Закону РФ «Про захист честі й гідності Президента РФ». Слід зазначити, що вперше ідея прийняття такого закону оволоділа умами декого з депутатів Держдуми РФ 2015 року, коли на стадіонах і майданах України, а також у соціальних мережах повсюдно лунала популярна українська народна пісня «Путін – х@йло». Але тоді ця ініціатива підтримки не отримала. Потім у березні 2016 року депутат нижньої палати російського парламенту від ЛДПР Роман Худяков, збуджений від переглянутих в YouTube відеосюжетів, вдруге запропонував доповнити Кримінальний Кодекс РФ статтею, яка б передбачала відповідальність за образу Президента РФ у вигляді позбавлення волі терміном від трьох до шести років. Утім, навіть незважаючи на те, що у лютому 2017 року його підлабузницьку пропозицію підтримав Голова Державної Думи РФ В’ячеслав Володін, вона знову не потрапила на розгляд сесійної зали російського парламенту.

Очевидно, хазяї однієї з «кремлівських башт», прогнозуючи негативні наслідки прийняття такого рішення, виходили з того, що неможливо й небезпечно для іміджу Президента РФ захищати в судах непритаманні його суперечливій особі чесноти. Бо гострий дефіцит у Володимира Путіна «чесності» й «гідності» без особливих зусиль доведуть охочі до сенсаційних процесів захисники потенційних жертв обвинувачень влади у посяганні на авторитет Президента РФ. Занадто вже багато у поведінці й публічних заявах Володимира Путіна було прикладів віроломства, брехливості, непорядності.

Як казав відомий американський актор і письменник Вуді Аллен: «Порядність і чесність – занадто дорогі подарунки. І не варто їх чекати від дешевих людей».

Крім цього, дискусія на цю тему взагалі може призвести до суттєвих іміджевих втрат. Як відомо, над проблемою співвідношення моралі й політики тисячоліттями працювали кращі мислителі людства. Найбільш чітко сформулював її середньовічний італійський філософ Нікколо Макіавеллі у своїй відомій роботі «Державець». Він заперечував серйозну роль моралі у політиці, фактично виправдовуючи аморальну політику. Для Н.Макіавеллі інтереси держави є вищою політичною цінністю, перед якою інші цінності, у тому числі окремої людини, є другорядними. Для користі справи і в інтересах держави правитель повинен органічно поєднувати у собі хитрість і силу, бути одночасно лисицею і левом. Він може не зберігати вірність своєму слову, застосовувати лукавство і хитрість, використовувати всі засоби, які здатні зміцнити державу. Квінтесенцією його теорії стала фраза – «мета виправдовує засоби». Отже, політика, яку проводить сучасний Кремль має всі підстави вважатися класичним проявом середньовічного «макіавеллізму», де немає місця таким категоріям як «честь» і «гідність». Але ж за вікном ХХІ століття.

Чи наважиться Кремль дати правоохоронним органам Росії ще один додатковий батіг для боротьби з опозицією, покаже час. Хоча, складається враження, що телевізійні картинки побиття жінок і дітей бійцями Росгвардії у поєднанні з божевільним публічним дебютом їхнього командувача – «дуелянта» Віктора Золотова, стримав тверезомислячих російських чиновників від прийняття рефлекторних рішень.

Вочевидь, там усвідомлюють ризики й загрози, про які говорив уродженець українського Харкова Ігор Губерман:

А может быть, извечный кнут
Повсюдный, тайный и площадный –
И породил российский бунт,
Бессмысленный и беспощадный?

Борис Дніпров

26 Вересня, 2018
Адвокати Закарпаття вимагають від депутатів не приймати законопроект 9055

Про це йдеться у Зверненні Ради адвокатів Закарпатської області від 25 вересня 2018 року за №35/18 про неприпустимість прийняття законопроекту № 9055.

“Адвокати Закарпаття рішуче підтримали позицію членів Ради адвокатів Закарпатської області й шляхом численних звернень за допомогою телефонного зв’язку, направлення численних листів фактично одноголосно закликали народних депутатів Верховної Ради України зняти з розгляду цей проект Закону, оскільки він дестабілізує ситуацію серед адвокатської спільноти України, руйнує засадничі принципи існування та незалежності інституту адвокатури, має на меті зруйнувати адвокатське самоврядування, позбавити адвокатів можливості вільно здійснювати свою професійну діяльність, керуючись, насамперед, інтересами клієнта та вимогами справедливого закону”, – наголошується у Зверненні.

Квінтесенція адвокатських думок Закарпатського регіону красномовна у своїй безапеляційності – не можна адвоката заганяти в законодавче ярмо, зліплене за лекалами юристів, далеких від справжніх потреб та сподівань адвокатів. Усе це дозволяє стверджувати, що законопроект №9055 створений всупереч відповідним зверненням Національної Асоціації Адвокатів України до керівництва країни та міжнародних партнерів та незважаючи на них. Іншими словами, процес розробки законопроекту тривав без належного врахування пропозицій професійної організації адвокатів України. Це призвело до невідповідності законопроекту №9055 міжнародним стандартам та демократичним процедурам здійснення реформ, фактично звузило права адвокатів і підірвало можливості для захисту прав та свобод фізичних і юридичних осіб.

Суттєві недоліки та протиріччя законопроекту №9055 роблять неможливим нормальне функціонування адвокатури України в цілому і виконання своїх професійних обов’язків кожним адвокатом окремо.

Серед іншого, адвокати Закарпаття особливу увагу приділяють наступним положенням законопроекту, які в жодному разі не можуть бути прийнятними:
– є неприйнятним зниження кворуму правомочності конференції адвокатів регіону до 10-15 відсотків від кількості зареєстрованих у регіоні адвокатів,
– є неприпустимим процесуальне обмеження адвоката шляхом запровадження у КПКУ норми про так зване зловживання правами адвоката,
– є алогічним розпорошення єдності голосу професії через можливість створення фейкових або неправомочних регіональних асоціацій адвокатів,
– є законодавчо-вульгарною спроба позбавити адвоката одного з його головних інструментів діяльності через посилення відповідальності за «неналежне» направлення адвокатських запитів,
– є несправедливими зміни до процесуальних кодексів, якими передбачена можливість введення у справу паралельно з адвокатом за договором і безоплатного захисника, що порушує невід’ємне право особи на вільний вибір захисника.

Разом із тим не залишили без належної уваги болючі та проблемні питання існування сучасної адвокатури народні депутати Писаренко Валерій Володимирович та Ківалов Сергій Васильович, запропонувавши альтернативні проекти №9055-1 від 14.09.2018 та 9055-2 від 20.09.2018 відповідно

Ключовими положеннями альтернативних законопроектів 9055-1 та 9055-2, які знаходять цілковиту підтримку з боку адвокатів Закарпатської області, є, зокрема, наступні:
– спрощення порядку направлення адвокатського запиту;
– можливість залучення представників національної професійної організації адвокатів до процесу розробки та опрацювання законопроектів, інших нормативно-правових актів у сфері адвокатури;
– забезпечення реальної участі представника ради адвокатів регіону під час проведення обшуку чи огляду житла, іншого володіння адвоката, приміщень, де він здійснює адвокатську діяльність, тимчасового доступу до речей і документів адвоката;
– недопущення зловживання правом на ініціювання питання про дисциплінарну відповідальність адвоката;
– надання адвокатам права мати ідентифікований доступ до державних реєстрів, у тому числі до Єдиного реєстру досудових розслідувань, до Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень, до Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи у порядку, визначеному відповідним держателем реєстру або автоматизованою системою за погодженням з Радою адвокатів України, крім реєстрів, що містять інформацію, яка є державною таємницею, за відсутності відповідного допуску до державної таємниці;
– закріплення права адвоката мати безперешкодний доступ до приміщень суду в робочий час та у час проведення судового засідання у справі, у якій бере участь клієнт адвоката, тощо.

Таким чином, проекти 9055-1 та 9055-2 пропонуть реальний, а не фіктивний шлях вирішення проблем адвокатської спільноти.

Адвокати Закарпатської області закликають народних депутатів не руйнувати останній бастіон законності в Україні, не намагатися у тіньовий спосіб повернути адвокатуру під контроль держави шляхом прийняття законопроекту №9055, а ухвалити зважене рішення щодо подальшої долі правової реформи загалом й інституту адвокатури зокрема

25 Вересня, 2018
Валютне регулювання – 2018: вплив на ЗЕД

Автори: Олександр Вовк та Альона Педченко
Адвокатське об’єднання “Коларес”

Проаналізувавши Закон України “Про валюту та валютні операції” (далі – ЗУ про валюту) щодо його впливу на ЗЕД і поліпшення інвестиційного клімату в Україні, думаємо, з одного боку, він справді зможе підвищити інвестиційну привабливість держави, але тут треба усвідомлювати, що інвестиції не надійдуть миттю. З іншого боку, відкриття можливостей вільно вкладати кошти за кордон може зумовити неабиякий стрибок експорту капіталу особливо в перші місяці дії цього Закону, і такий дисбаланс може призвести до значного тиску на курс усередині країни.

Тому, щоб цього не допустити, Національному банку надано право залишити чинними теперішні обмеження до моменту, поки не буде стабілізовано платіжний баланс, і застосовувати за необхідності нові обмеження.

Нині система валютного регулювання України перебуває в процесі змін і реформування. На цей час відбувається застосування старого законодавства, яке регулює питання, що виникають у цій сфері, а разом з тим триває перехідний період, протягом якого набирає чинності новий ЗУ про валюту. Зауважуємо, що в цей період здійснюють і приведення у відповідність всіх нормативно-правових актів цієї галузі згідно з вимогами нового Закону. Так, наприклад, на Національний банк України покладено обов’язок щодо ухвалення нормативних документів, необхідних для реалізації положень прийнятого Закону.

Отже, виникає питання, як же все-таки буде існувати система валютного регулювання в Україні після того, як завершиться перехідний період? Який вплив оновлена законодавча база матиме на зовнішньоекономічну діяльність? Та чи надасть ЗУ про валюту свободу українцям під час здійснення валютних операцій?

Щоб оцінити якість нового законодавства, визначити його вплив на зовнішньоекономічну діяльність у майбутньому, потрібно провести порівняльний аналіз старого законодавства, яке діє на цей час, і нового, яке набере чинності через півроку.

На цьому етапі, до вступу в силу нового Закону, діє Декрет КМУ “Про систему валютного регулювання та контролю” та інші допоміжні нормативно-правові акти, якими керуються підприємства – суб’єкти зовнішньоекономічної діяльності. Слід зазначити, що нинішні нормативні документи встановлюють досить жорсткі вимоги до порядку здійснення валютних операцій, чим, своєю чергою, ускладнюють “життя” бізнесу. Нове ж законодавство певною мірою зможе “розв’язати руки” у сфері здійснення валютних операцій.

Відтепер за новими правилами українці зможуть інвестувати за кордон без отримання індивідуальних валютних ліцензій. Зараз же, щоб здійснити таку інвестицію, необхідно отримати ліцензію від НБУ. Крім того, буде запроваджено низку нових принципів для полегшення життя у сфері здійснення валютних операцій. Валютний контроль за операціями на суму до 150 тис. грн буде скасовано.

Тобто повністю скасовують валютний нагляд за операціями нижче за суму фінмоніторингу, тож у зв’язку з цим нововведенням утрачають чинність критерії ризику легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансування тероризму чи фінансування розповсюдження зброї масового знищення.

При цьому наголошуємо, що вказані критерії не застосовуються лише до зазначених вище операцій. Загалом, можна буде вільно експортувати, імпортувати товари й послуги на невеликі суми без жодного валютного контролю. Не слід забувати й про генеральні ліцензії, які поки що існують, проте підуть у минуле після завершення перехідного періоду.

Нагадуємо, що, наприклад, під час кризи 2014 року НБУ взагалі заборонив відкривати рахунки в іноземних фінансових установах та здійснювати через такі рахунки валютні операції, за винятком погашення кредитів. Згодом до заборони додали деякі винятки у таких екстрених ситуаціях, як необхідність лікування за кордоном. Відновлювати дозволи на перекази валюти за кордон регулятор почав лише влітку 2017 року. При цьому дозволив виводити за кордон обмежену кількість валюти – до 50 тис. дол. на рік. І для цього необхідно отримати індивідуальну електронну ліцензію від регулятора.

Тобто, як бачимо, відбувається запровадження принципу “дозволено все, що не заборонено законом”, якого до цього часу не було. Крім того, у разі залучення кредитів із-за кордону реєструвати їх у НБУ, як це роблять зараз, не потрібно. Це ще один плюс для бізнесу.

Замість валютного контролю, наявного на цей час, здійснюватимуть валютний нагляд. Проте валютному нагляду підлягатимуть операції на предмет відповідності вимогам валютного законодавства на суму від 150 тис. грн, як того вимагає законодавство у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму чи фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення для здійснення обов’язкового фінансового моніторингу.

Ще одним позитивним моментом у цій низці нововведень є спрощення ведення зовнішньоекономічної діяльності. Тобто скасовують установлений для бізнесу максимальний (граничний) термін розрахунків за експортно-імпортними контрактами, котрий було окреслено межами в 180 днів. Загалом, така новація дасть можливість уникнути санкцій, які на сьогодні застосовують за порушення зазначених строків. При цьому відтепер не потрібно буде продавати валютну виручку, а компанії зможуть купувати валюту без прив’язки до певного експортного контракту. Але вказана ситуація неоднозначна, оскільки НБУ за наявності ознак нестійкого фінансового стану банківської системи, погіршення стану платіжного балансу України, виникнення обставин, що загрожують стабільності банківської або фінансової системи держави, має право застосувати такий захід захисту, як установлення граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів. Тобто функцію “встановлення граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів” певною мірою буде збережено.

При цьому порушення резидентами строків розрахунків за зовнішньоекономічними операціями, установлених НБУ в межах заходів захисту, тягне за собою накладення пені в розмірі 0,3 % суми неодержаних грошових коштів за договором.

Особливістю прийнятих нововведень є скасування ст. 37 ЗУ “Про зовнішньоекономічну діяльність”, яка на сьогодні ще є чинною та передбачає застосування ряду санкцій за порушення законодавства у сфері валютного регулювання. Наразі до порушників можуть застосувати такі заходи впливу, як:
– зупинення зовнішньоекономічної діяльності;
– запровадження режиму індивідуального ліцензування;
– застосування штрафних санкцій.

З набранням чинності новим Законом такі види санкцій буде скасовано. Але не слід завчасно радіти таким змінам, оскільки можливість застосування заходів впливу все-таки залишиться, але, за які саме порушення їх будуть застосовувати, ще достеменно невідомо. Підтвердженням цього є можливість застосування ДФС до юридичних осіб штрафних санкцій у розмірі до 100 % суми операції, проведеної з порушенням валютного законодавства. При цьому такі штрафні санкції можуть застосувати протягом шести місяців із дня виявлення порушення, але не пізніше ніж через три роки з дня його вчинення. Крім того, розмір штрафних санкцій, які будуть застосовувати, установлює саме ДФС.

Наперед можна передбачити, що зі вступом в силу нового ЗУ про валюту ДФС отримає право проводити перевірки суб’єктів валютних операцій і вимагати від них усі необхідні документи щодо зазначених операцій. Натомість до цього часу вказаний орган таких повноважень не мав, оскільки все покладалося на НБУ. Проте вказані дії ДФС здійснюватиме стосовно юридичних і фізичних осіб – резидентів та нерезидентів України відповідно до положень ЗУ “Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності”. А щоб ДФС та НБУ могли визначити, згідно із Законом чи ні проведено валютні операції, заплановано розробити критерії ризику вказаних операцій і їх градацію.

На нашу думку, ДФС також матиме право накладати санкції за порушення строків сплати податків у цій сфері. Своєю чергою, НБУ має право застосовувати штрафні санкції до небанківських фінансових компаній та операторів поштового зв’язку в розмірі не більш як 20 % суми власного капіталу таких компаній. Загалом, ми бачимо, що ситуація у сфері зовнішньоекономічної діяльності поліпшиться, проте й залишаться певні мінуси, які були до цього часу.

Також разом із основною частиною ЗУ про валюту набувають чинності зміни до деяких законів України:

1. Кодекс про адміністративні правопорушення: було збільшено штрафи за незаконні обмін і купівлю/продаж валютних цінностей за статтею 162; виключено статтю 1622 щодо незаконного відкриття та використання закордонних рахунків; скасовано статтю 1621 щодо ухилення від повернення виторгу в іноземній валюті;

2. Закон “Про платіжні системи та переказ коштів в Україні”: додатково до ухваленого раніше ЗУ “Про внесення змін до деяких законів України щодо сприяння залученню іноземних інвестицій” унесено зміни, що дозволяють будь-якому нерезиденту – юридичній особі або інвестиційному фонду відкривати рахунки в Україні;

Нагадаємо, тепер такі особи мають право відкривати лише інвестиційні рахунки зі спеціальним режимом користування.

3. Банкам дозволено надавати фізичним і юридичним особам послуги з купівлі-продажу валюти дистанційно, тобто за допомогою Інтернету без фізичного відвідування відділення.

ЗУ про валюту на Національний банк було покладено обов’язок ухвалити до 07.02.2019 НПА, спрямовані на реалізацію вимог нового законодавства, і запровадити заходи захисту, передбачені прийнятим Законом. Якими будуть ці нормативні документи достеменно невідомо.

Якщо ж говорити про систему валютного регулювання, наявну в Україні на цей час, то, на нашу думку, ті вимоги, які висунено до суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності, є досить жорсткими. Це підтверджують наведені вище тези щодо порівняння нинішнього валютного законодавства із законодавством, яке прийде на заміну в майбутньому (через 5 місяців після закінчення перехідного періоду). Попри те, що й нове законодавство не позбавлено мінусів, усе ж таки ним уносять досить вагомі корективи в зовнішньоекономічну діяльність, які, вочевидь, вельми корисні для сфери бізнесу.

ВИСНОВОК:
Насамкінець варто наголосити, що Закон України “Про валюту та валютні операції” є важливим кроком, але геть не єдиним необхідним для залучення інвестицій в Україну та зростання економіки. Для залучення дійсно серйозних інвестицій потрібно й надалі вдосконалювати та осучаснювати ЗУ про валюту, змінити виборче законодавство, провести реальне реформування судової гілки влади та податкової системи, знизити рівень корупції, відкрити ринок землі тощо.

А втім, у будь-якому разі ми переконані, що прийняття ЗУ про валюту є позитивним імпульсом для всіх учасників зовнішньоекономічної діяльності в Україні.

Джерело

24 Вересня, 2018
Октоберфест – багатолітня баварська традиція

Напередодні вихідних 22-23 вересня на вулицях баварської столиці, у міському та приміському транспорті, в готелях значно побільшало людей в колоритному національному німецькому одязі. Вільних місць в готелях Мюнхену – жодного, ціни на номери значно зросли. Помітно збільшилась й кількість іноземних туристів. Місто оживилось в очікуванні старту Октоберфесту. І в суботу, 22 вересня Октоберфест-2018 стартував!

Згідно традиції його гучно відкрив мер міста Дітер Рейтер, запропонувавши перший кухоль пива прем‘єр-міністру Баварії Хорсту Зеєхоферу. Під час свята відбулося ще одне традиційне дійство – костюмована хода господарів пивних яток, баварців, гостей з різних регіонів Німеччини та країн світу. Це без перебільшення неперевершений калейдоскоп традицій, історичних подій, клубів по інтересам та парад творчих колективів та представників різних ремесел. І непогана реклама.

Місце проведення щорічного фестивалю – Терезин луг в центрі Мюнхену. Окрім різноманітних пивних яток на лузі примістилися сотні сучасних атракціонів для дітей і молоді. Під час свята практикуються і сімейні дні, коли ціни на атракціони знижені. У суботу і неділю різнокольорова, різновікова та багатоголоса публіка заполонила площі, ятки та ігрові майданчики.

Подекуди лунала і українська мова. До речі, пиво мають право продавати тільки 6 найбільш відомих пивоварень. У цьому сезоні літровий кухоль пива, залежно від марки, коштує 9.40-10.40 євро. Воно тут дорожчає рік по року.

Згідно інформації організаторів пивного фестивалю на території Терезиного лугу нараховується близько 100 000 посадочних місць. В ятках місця необхідно резервувати завчасно, благо нині виручає Інтернет, і зрозуміло за окрему плату.

За перші два дні фестивалю його відвідали близько 600 000 гостей, що значно більше ніж минулого року. У ці дні випито більше півмільйона літрів пива, тільки биків з‘їли 13 штук.

Очікується, що до кінця свята ця цифра сягне за 6 мільйонів літрів пива.

Вперше Октоберфест, як такий, мав місце у жовтні 1810 року з нагоди весілля кронпринца Людвіга(пізніше король Людвіг 1) і принцеси Терези(звідки і назва площі Терезин луг). Перша і друга світові війни зашкодили безперервному ходу традиції. Сучасний Октоберфест поновив свою історію тільки в 1950 році. Нинішнє свято триватиме до 7 жовтня, приноситиме втіху його гостям, а організаторам та казні міста солідний прибуток. Низова ланка – офіціанти,наприклад, у сукупності з чайовими за дві неділі отримають 5,5 – 6 тисяч євро зиску кожен.

Місцеві оглядачі відмічають, що цим заходом скористалось і безліч німецьких політиків, адже за три тижні земельні вибори. З-поміж іменитих гостей традиційно був і екс-канцлер Німеччини Герхард Шрьодер, відомий шанувальник гарного пива.

Павло Шевчук, спеціально для «Вектор ньюз» (Мюнхен)

24 Вересня, 2018
Припинення дії Великого договору з РФ безумовно вплине на загальний дух відносин між прокуратурами, – Є.Єнін

Договір про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Російською Федерацією “не визначає роботу центрального органу з питань міжнародно-правової допомоги та екстрадиції, яким є ГПУ”, оскільки Генеральна прокуратура у своїй роботі керується Кримінальним процесуальним кодексом України та міжнародними угодами. Насамперед Європейською конвенцією про взаємну допомогу у кримінальних справах та Європейською конвенцією про видачу правопорушників.

Про це заявив Резонансу заступник Генерального прокурора Євгеній Єнін, відповідаючи на питання як вплине на подальшу правову співпрацю України та РФ, зокрема щодо екстрадиції розшукуваних осіб, припинення Україною дії Договору від 31 травня 1997 року.

Водночас заступник керівника української Генпрокуратури акцентував: “Непродовження дії Великого договору з РФ безумовно вплине на загальний дух відносин між прокуратурами”.

17 березня сайт адміністрації Президента України повідомив, що Петро Порошенко підписав Указ «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 6 вересня 2018 року «Про Договір про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Російською Федерацією». Відповідно до рішення Ради національної безпеки і оборони України підтримано пропозиції Міністерства закордонних справ України щодо припинення Україною дії Договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Російською Федерацією, підписаного 31 травня 1997 року.

Міністерство закордонних справ України має заявити Російській Федерації про бажання України припинити дію Договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і РФ, підписаного 31 травня 1997 року, відповідно до статті 40 цього Договору та внести у встановленому порядку на розгляд Президентові України проект Закону України щодо припинення дії Договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і РФ.

Також, відповідно до рішення РНБОУ, МЗС має поінформувати Організацію Об’єднаних Націй, Організацію з безпеки та співробітництва в Європі, інші міжнародні організації про бажання України припинити дію Договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Росією, підписаного 31 травня 1997 року, та підстави припинення.

За словами представника Президента у Верхній Раді України Ірини Луценко до 30 вересня Російську Федерацію буде поінформовано нотою МЗС України, а главою держави буде внесений до парламенту відповідний законопроект у відповідності до статті 24 Закону України «Про міжнародні договори України».

18 Вересня, 2018
І знову про лабіринти долі повстанця Лейби Добровського

Неоднозначна реакція на оповідь про трагічну долю київського єврея Лейби Добровського, який під час Другої світової війни боровся за незалежність України в лавах Української повстанської армії (УПА) засвідчила неготовність частини наших співвітчизників та іноземців розлучатися з розмальованими чорно-білими фарбами радянськими міфами про це унікальне збройне формування.

Особливо емоційною зреагували деякі наші колишні співвітчизники, які нині проживають у Державі Ізраїль. У соціальних мережах вони звинуватили автора й тих, хто поділяє його точку зору, у прагненні фальсифікувати історію України, намаганні обілити її трагічні сторінки. Для обґрунтування своєї позиції опоненти активно використовували аргументи авторитетного американського історика, співробітника Колумбійського університету Джареда Макбрайда, викладені ним у листопаді минулого року в блозі для електронної версії ізраїльського видання лівого спрямування «Haaretz». Виходячи з того, що блог відразу ж був поширений російськими інтернет-виданнями «Украина.ру», «Рамблер/новости» й «Інформбюро», путінських пропагандистів неабияк привабило те, як на прикладі Лейби Добровського американський історик зробив висновок про нібито розгорнуту в Україні кампанію зі створення «націоналістичного міфу про «мультикультурність» і «демократичність» УПА. Для критики підмічених істориком спроб Служби безпеки України (СБУ) й Українського інституту національної пам’яті (УІНП) у такий спосіб створити «легенду про євреїв, які прагнули вступити в ряди УПА», Джаред Макбрайд використав матеріали архівної кримінальної справи на Лейбу Добровського, доступ до якої отримав у тому ж таки Галузевому державному архіві (ГДА) СБУ.

Відверто кажучи, бажання вступати в полеміку з поважним американським вченим, не було жодного. По-перше, пересічному краєзнавцю «не по чину» дискутувати з визнаним фахівцем. По-друге, Джаред Макбрайд, очевидно, не знайомий з останніми роботами українських дослідників, зокрема, статтею історика радянських спецслужб Олександра Скрипника «Як розвінчуються закостенілі міфи». Інакше б він не так категорично заперечував факти масового перебування в лавах УПА представників різних національностей, у тому числі євреїв. По-третє, попри очевидні заслуги Джареда Макбрайда перед історичною наукою деякі його судження є спірними. Це обумовлено, скоріш за все, дефіцитом у авторитетного вченого належного досвіду роботи з архівними матеріалами органів державної безпеки СРСР.

Ще менше автор прагнув «метати бісер» перед представниками російської «п’ятої колони» й невігласами, які й до цього часу комфортно почувають себе в затишному мороці радянських уявлень про ОУН-УПА. Зцементовані путінськими «інформаційними військами» світоглядні стереотипи не дозволили їм помітити навіть того, що стаття на сайті МІА «Вектор Ньюз» значною мірою присвячена не періоду перебування Лейби Добровського в УПА, який достатньо досліджений, а висвітленню епізодів його біографії до Другої світової війни й після повернення з таборів ГУЛАГУ. Саме в цьому, точніше в спогадах його племінниці Поліни Рогової і наданих нею унікальних фотоматеріалах, полягала її екслюзивність. Але, оскільки в читачів під впливом Джареда Макбрайта й інших опонентів можуть скластися помилкові уявлення про особу Лейби Добровського, автор вирішив повернутися до цієї теми, максимально уникаючи узагальнень щодо характеру взаємин українських націоналістів з єврейським населенням під час Другої світової війни.

Отже, якщо провести аналіз наявних в ГДА СБУ матеріалів, а це архівна кримінальна справа № 75134 ФП і дві контрольно-спостережні справи (архівні №№ 7165 і 259) на Лейбу Добровського, то можна зробити такий висновок: працюючи над блогом в «Haaretz», Джаред Макбрайд скористався вибірково відібраними документами. Насамперед, це один з протоколів допиту Лейби Добровського від 01 лютого 1944 року (у тексті Джареда Макбрайда цей документ помилково названий «протоколом арешту» – примітка автора) і «власноручне зізнання», зроблене ним 02 березня 1944 року в Рівненській в’язниці.

Відтак розповідь Джареда Макбрайда про митарства Лейби Добровського буремними 1941-1944 роками виглядає достатньо схематичною, а тому заслуговує на те, щоб привести деякі уривки з максимальною точністю до тексту: «… червоноармійцем він потрапив у полон і, видавши себе за українця, змінив ім’я, назвавшись Леонідом Дубровським. «Українець» Добровський втік з полону і відправився на північно-західну Україну, де випадково зустрівся з місцевими українськими націоналістами, пов’язаними з німецькими поліцаями і колабораціоністською адміністрацією, в тому числі з міським головою (Джаред Макбрайд забув вказати назву міста Корець – примітка автора). … Не підозрюючи що Добровський був євреєм, а також цінуючи його освіту, націоналісти зарахували його в свої ряди, щоб той займався пропагандистською роботою. … Добровський фактично приховував від своїх «співвітчизників»-націоналістів свою єврейську національність і не був захопленим прихильником українського націоналізму. … він боявся, що вони дізнаються, ким він є насправді, … бо євреї формально не могли вступати в ряди українських націоналістів. Він боявся, що націоналісти розправляться з його дружиною і дитиною».

Насправді ж, випробування, які довелося пережити Лейбі Добровському були набагато складнішими. У німецький полон він потрапив пораненим, на північний захід України «направився» не добровільно, а був переміщений у Рівненський табір військовополонених. Там він дійсно назвався українцем Леонідом Панфіловичем Дубровським і 31 жовтня 1941 року був відпущений з табору. Слід пояснити, що такі разові акції окупантів нічого спільного з гуманізмом не мали. Звільнення «представників поневолених народів», насамперед, білорусів, прибалтів, татар, українців, фінів було спричинене неможливістю окупаційної влади утримувати сотні тисяч військовополонених, високою смертністю в таборах від інфекційних хвороб і нагальною потребою в дешевій робочій силі.

Повертатися в Київ, де його знали як єврея, Лейба Добровський не наважився. Без документів німці могли його затримати, провести медичний огляд, встановити національність і стратити. Відтак він вирішив пережити лихоліття на Рівненщині, тим більше, що через єврея – лікаря Корецької лікарні, який здогадувався, ким насправді був Лейба Добровський, йому пощастило пройти курс лікування. У лікарні він спочатку познайомився з активістами місцевої «Просвіти», а потім з членами осередку ОУН-УПА, котрі й справді мали вплив на керівників управи міста Корець. Через них Лейба Добровський у липні 1942 року отримав фіктивний документ на прізвище Дубровського, у нічний час заробляв на життя роботою на цукровому заводі, а вдень вчителював. У подальшому, виконуючи доручення українських повстанців, Лейба Добровський, вже як консультант політичного відділу при командуванні УПА-Північ «Валерій», проживав у селах Корецького, Межиріцького і Костопільського районів Рівненської області, де вчителював і одночасно готував агітаційно-пропагандистські матеріали для ОУН.

Звичайно, він змушений був приховувати від очільників УПА свою національність. Бо у разі викриття деякі з них могли видати Лейбу Добровського поліцаям чи німецьким окупантам як єврея. Могли й самі покарати його за приховування справжніх біографічних даних. Але одна подія в житті Лейби Добровського дає підстави вважати, що близьке оточення знало, чи принаймні здогадувалось про його єврейство. 1942 року він познайомився з Малинською Марією Давидівною, 1910 року народження, уродженкою Білорусії, єврейкою за національністю, лікарем з вищою освітою, яка до початку війни з чоловіком і донькою проживала в Бресті. Її чоловік – капітан Червоної армії у перший же день війни, 22 червня 1941 року загинув і Марія Малинська, разом із донькою й домробітницею Лопатко Олімпіадою Василівною намагалися вирватись із палаючого Бресту в більш безпечне місце. Дороги війни привели їх до міста Корець Рівненської області, де місцеві поліцаї відразу ж «вирахували» єврейську сім’ю, й шантажуючи Марію видачею німцям, використовували її як наложницю. Важко сказати, скільки б часу тривали для Марії Малинської ці жахи, якби Лейба Добровський у листопаді 1942 року офіційно не одружився на ній, вдочерив доньку й зумів отримати на неї у Корекцій управі документи на прізвище домробітниці Лопатко, видавши її за матір. Фактично, цим вчинком Лейба спас Марію і її доньку, але однозначно навів на себе підозру з боку поліцаїв і соратників по УПА.

Досвід опрацювання матеріалів кримінальних справ на жертв політичних репресій дає автору право стверджувати, що з огляду на середньовічні умови ведення слідства в «СМЕРШ» і НКВС, до «вибитих» з арештованих зізнань слід ставитися критично. Варто враховувати, що свідчення Лейби Добровського про нібито «небажання співробітничати з націоналістами», «відчуття того, що українські націоналісти спеціально підбирають кандидатів для служби у місцевій поліції», «їхню співучасть у масових вбивствах євреїв, польського населення», «вбивстві двох священників» тощо були вигідні обом сторонам: йому для захисту і слідчим для обвинувачення.

Інша справа, адресована Лейбі Добровському записка керівника політвідділу УПА-Північ з псевдонімом «Поет» від 16 листопада 1943 року, яка свідчить про абсолютно довірливі стосунки між ними (орфографія і пунктуація тексту збережена – примітка автора): «Друже Валерію! Очевидно і ми будемо вимушені роботу свою переставляти на інші рейки. Однак поки що кардинальних змін немає. Щодо Вас – то маєте до вибору дві можливості: або залишатися надалі на тому місці, де опинилися, або переправлятися за Горинь 30-35 кілометрів від Береги, десь на хуторі чи в селі. Я би вибрав першу можливість. Щиро вітаю».

Однак юрист з вищою освітою, член ВКП(б) з 1929 року, червоноармієць Лейба Добровський обрав інший шлях – разом із сім’єю вирушив назустріч Червоній армії. Як свідчила згодом слідчому НКВС Марія Малинська: «Мета нашого переходу на бік Червоної армії була одна – розповісти про діяльність ОУН, розповісти все, що відомо про їх роботу, з цією саме задачею ми й переходили на бік Червоної армії. Після чого приступити до роботи на користь Радянської влади». Але рідна Радянська влада вирішила інакше: Лейба Добровський отримав 10 років таборів, з яких відбув 9 років 7 місяців і 17 днів. Про долю ж Марії Малинської і її доньки у справі жодної згадки.

***

Відповідно до Закону України від 17 квітня 1991 року «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні» 09 липня 1996 року Лейба-Іцик Йосипович Добровський реабілітований. У першій декаді жовтня поточного року з Ізраїлю в Київ приїжджає його племінниця Поліна Рогова, щоб в ГДА СБУ ознайомитися із матеріалами на свого дядька, а також отримати копію довідки про його реабілітацію. Це означає, що процес пізнання Україною свого минулого, яким би важким і трагічним воно не було, триває. Натомість, в сусідній Росії з 12 лютого 2014 року діє міжвідомчий наказ «Про затвердження Настанов про ведення і використання централізованих оперативно-довідкових, криміналістичних і розшукових обліків, які формуються на базі органів внутрішніх справ Російської Федерації» з грифом «Для службового користування». Він дозволяє прокуратурі й правоохоронним органам РФ потихеньку знищувати матеріали на репресованих громадян. Але Джаред Макбрайд з цього приводу чомусь мовчить, не обурюється. Можливо не знає?

Олександр Нечитайло, краєзнавець

18 Вересня, 2018