Автор: Редакція

01 листопада 2018 року відбувся круглий стіл підкомітету з питань взаємодії з громадянським суспільством Комітету Верховної Ради України з питань запобігання і протидії корупції на тему: «Корупційні ризики та напрямки вдосконалення проекту Закону про адвокатуру та адвокатську діяльність (реєстр. № 9055)». Важливо, що за результатами круглого столу прийнято рішення про направлення до Комітету Верховної Ради України з питань запобігання і протидії корупції інформацію, що проект Закону про адвокатуру та адвокатську діяльність (реєстр. № 9055) не відповідає вимогам антикорупційного законодавства та розглянути питання на засіданні Комітету 7 листопада 2018 року.

Тож, стовно проекту 9055 Михайло Хиля говорить про наступне.

Про дезорганізацію роботи адвокатури
Всім нам відомо, що буття визначає свідомість. «Злих людей немає на світі, є тільки люди нещасливі», — писав свого часу Михайло Булгаков. Тож яке буття буде уготовано адвокатам завдяки новій реформі у вигляді проекту №9055, змін до КПК України й адміністративному ресурсу — така в них і складатиметься свідомість. Хай би якими розумними вони не були. Тож саме зараз час бити на сполох – і ґрунтовно доводити, які ризики несе нинішня псевдореформа адвокатури, чому вона знищує правову державу як таку й яке місце у великій судовій системі координат готують для адвокатів. Але перш ніж деталізувати мої твердження, я хочу принципово наголосити на тому, що в адвокатурі Закарпаття, причому як на рівні очільника Ради адвокатів Закарпатської області Олексія Фазекоша, так і на рівні звичайних практикуючих адвокатів, які ніколи не входили в жодні органи самоврядування, вважають нинішню реформу згубною саме через те, що вона керована дріб’язковими, низькими прагненнями її «застрільників» узурпувати владу над адвокатами, створити видимість псевдореформ перед Заходом, набити кишені на запровадженні керованих органів самоврядування, й головне – дезорганізувати роботу інституту адвокатури в цілому.

Мені особливо приємно, що саме Рада адвокатів Закарпатської області першою в Україні відреагувала на багатовекторний наступ на права адвокатів з боку держави. Відповідне екстрене засідання Ради відбулося вже 12 вересня 2018 року в Ресторані SAVOY міста Мукачево, усього через тиждень після того як адвокатам показали, яку реформу для них готують. Розгляд цього проекту визначений Главою держави як невідкладний. Але я впевнений, що Президента підставили з цією реформою, бо за оцінкою багатьох фахівців, зміст проекту не відповідає міжнародним стандартам та демократичним процедурам здійснення реформ, фактично звужує права адвокатів і підриває можливості для захисту людей. За час своєї багаторічної праці як правника – як на посаді прокурора, так і в якості адвоката, я чітко дійшов висновку, що адвокат на законодавчому рівні має бути більш захищений, аніж сторона обвинувачення. Бо прокурор за своїми плечима завжди має потужну підтримку Держави, а адвокат може покластися виключно на власні сили. І тому закріплювати законодавчо спеціальні інструменти тиску та важелі впливу на адвокатів – це ніщо інше як узурпація влади над адвокатами, перетворення захисників на «керованих» учасників процесу, а фактично – просто на «декорації» на фоні судді та прокурора. А втратити змагальність у судовому процесі це дуже погано, бо відчувши вседозволеність, не маючи інтелектуального супротиву з боку адвокатів, прокурори за декілька років почнуть банально «підвищувати» показники роботи – і вигравати усі справи, навіть не готуючись до них. Це – повернення до часів сталінізму й НКВД, або інакше – до авторитаризму влади. Бо якщо на загальнодержавному рівні існує система стримань і противаг через розподіл влади на виконавчу, законодавчу і судову, то так само і всередині судової влади має бути власна система стримань і противаг. А цю систему зараз банально руйнують.

Про призначення “зручних” адвокатів
Після проведення реформи адвокатури слідчі та прокурори, а також судді майже на власний розсуд зможуть «встановлювати» інших захисників, аніж тих, з якими у клієнта укладений договір про надання правової допомоги (це ст. 53 КПК). Спеціально для боротьби з адвокатами створено ст. 372-1 КПК. Тобто для затриманих або для осіб, у яких, наприклад, проходить обшук, реалізувати своє право залучити власного захисника стане доволі непростим завданням. Слідчому планується надати нове повноваження — самостійно залучити захисника за призначенням і одразу “працювати” із затриманим. Причому зробити він це зможе навіть усупереч волі затриманої особи або особи, в якої проводиться обшук. Дослівно ця норма звучить так: «За наявності в обвинуваченого, підозрюваного залученого ним захисника слідчий, прокурор, слідчий суддя чи суд можуть залучити іншого захисника для проведення окремої процесуальної дії лише у випадку, коли завчасно повідомлений захисник, залучений обвинуваченим, підозрюваним, не може прибути для участі у проведенні процесуальної дії протягом двадцяти чотирьох годин, або за наявності письмової згоди обвинуваченого, підозрюваного». Як швидко можна отримати згоду підозрюваного в СІЗО, мабуть, нікому пояснювати не треба. Отже ця норма законопроекту прямо суперечить вимогам статті 59 Конституції України, де гарантується право особи на вільний вибір захисника своїх прав. По суті, тут консервується негативна практика роботи генпрокуратури, інших структур, яка вже має широке застосування. Адвокати за угодою під усіма приводами, навіть через невиконання рішень суду, до слідчих дій не допускаються. Замість них на підхваті — адвокати від безоплатної правової допомоги. Це вже стало повсюдно антиправовою практикою. Але нині пропонується рухатися за межі права ще далі, закріплюючи цю практику у законодавстві.

Абсолютно ламає усю роботу захисника й запровадження так званого зловживання процесуальними правами. За проектом 9055 в залежності від обставин справи слідчий суддя, суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, які суперечать засадам кримінального судочинства, зокрема:

1) подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, є нечинним або дія якого закінчилася, подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин чи доказів;

2) повторне подання скарги чи клопотання до вирішення судом скарги чи клопотання того самого змісту;

3) заявлення завідомо безпідставного відводу або відводу з підстав, вже розглянутих судом, за відсутності нових обставин чи доказів;

4) неявка захисника у судове засідання без поважних причин, якщо обвинувачений заперечує проти проведення судового розгляду за відсутності захисника;

5) звернення до суду із завідомо безпідставним клопотанням про тимчасовий доступ до речей і документів або накладення арешту на майно.

Зауважу лише один нюанс. Нещодавно в якості великого викривального факту були наведені ось такі статистичні дані за перше півріччя 2018 року: 2112 разів судові засідання засідання були перенесені через неявку прокурорів, 8290 – через неявку захисників. І загальний лейтмотив – які ж поганці ці адвокати. Однак ніхто не замислився над тим, що у адвоката просто не може бути один клієнт в одному суді – в нього можуть призначатись різні справи на один і той самий день, він може захворіти, ще якісь причини – і тому його неявка може мати пояснення, і зовсім не бути «зловживанням» правом. Натомість прокурор не з’явитись у судове засідання просто не має права, бо його банально є ким підмінити. Але ж 2112 разів – засідання зривали саме прокурори! А що хочуть внести автори псевдореформи в якості зловживання правом? Правильно, тільки неявку захисника у судове засідання. Виходить, що прокурор може не з’являтись в суд, якщо захоче, а адвокату за це – відразу ж відповідальність. Це конкретний інструмент для прокуратури, от тільки не зрозуміло, чому його показують як благо для адвокатів.

Однак і це не головне. Бо ніхто не читає наступну норму, яка звучить так: «Якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, слідчий суддя, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання». На практиці це означатиме дуже просту річ: у резонансних справах суддя навіть не читаючи клопотання, не вирішуючи його по суті – банально відразу визначатиме це як зловживання, і залишає це клопотання без розгляду. І нехай тоді адвокат хоч тисячу таких клопотань надішле – усе буде як горохом об стіну.

Про хаос в адвокатурі
Сьогодні ситуація з адвокатурою України та її псевдо-реформування є не лише віддзеркаленням реального правового стану нашої держави, але й уособленням окремих світових процесів. Всім відомо, що з недавніх пір в Туреччині фактично відбулося одержавлення адвокатури та її підпорядкування уряду в особі Міністерства юстиції. Саме до цього ж стану хочуть довести реформатори і Україну. Наприклад, хочу звернути увагу на статтю 55 проекту закону, в якій визначено, що у конференції адвокатів регіону мають право брати участь усі адвокати, адреса основного робочого місця яких знаходиться у відповідному регіоні. Конференція вважатиметься повноважною, якщо для участі в ній зареєструвались: 10 % адвокатів регіону – для регіонів з кількістю адвокатів 3 тис. і більше; 12 % адвокатів – для регіонів із кількістю адвокатів 2 до 3 тис.; 15 % адвокатів регіонів – для регіонів із кількістю адвокатів менше 2 тис. Керуючись такими нормами, можна провести одразу ж декілька повноважних конференцій, які ухвалять протилежні за своєю суттю рішення. Оскільки кворум, наприклад, у 10% адвокатів регіону, є невеликим. Тепер припускаємо ситуацію, три-чотири групи адвокатів, кожна з яких має підтримку у 10%, на один і той самий день в одному й тому ж залі заявляє про проведення конференції. Тільки перша група засідатиме о 10 ранку, друга – о 13.00, а третя – ввечері. За результатами такого судного дня матимемо 3 абсолютно різних рішення, оформлені повністю відповідно до закону і з однаковою юридичною силою. Жоден суд в такому хаосі не встановить істини!

Тож зважаючи на надзвичайно важливі функцій конференцій адвокатів регіонів (обрання членів ради адвокатів регіонів, делегатів на з’їзд адвокатів України, представників до Вищої кваліфікаційної комісії адвокатуру та Вищої дисциплінарної комісії адвокатури та прийняття рішення про звільнення їх з посад) ризики проведення декількох повноважних конференцій мають бути мінімальними, а проект 9055 їх не зменшує, а гіперболізує й робить нормою.

Не менш суперечливою є і ст. 36 проекту, де передбачено, що дисциплінарне стягнення у вигляді зупинення права на здійснення адвокатської діяльності може застосовуватись у разі, зокрема, істотного порушення правил адвокатської етики та/або норм Закону. А у ст. 37 встановлено, що право на здійснення адвокатської діяльності припиняється шляхом анулювання свідоцтва у разі, зокрема, систематичного порушення Правил адвокатської етики та/або норм закону, що підриває авторитет адвокатуру. Формулювання «істотне» чи «систематичне порушення» є аматорським, нечітким у професійному сенсі і, як наслідок – однозначно матиме місце неоднакове застосування. А це ж знову – тиск на «неправильних» адвокатів, і встановлення монополії держави в суді.

Про політичні мотиви псевдореформи
Саме політичні мотиви є дуже чіткими в лобіюванні цієї реформи. Адже за існуючого стану речей прокуратура, що виконує функцію державного обвинувачення в суді, вже знаходиться під політичним контролем; судові органи та суддівський корпус — систематично висять на організаційному гачку… Тож є непереборне бажання замкнути це порочне коло — й поховати адвокатуру в її інституційному вигляді як незалежну і спроможну, що здатна реально забезпечувати верховенство права, змагальність у суді, а також ліквідувати систему адвокатського самоврядування як єдиного незалежного від держави регулятора професії, сили, що може опиратися неправовому свавіллю на загальнодержавному рівні. Тим більше, що у 2019 році заплановане оновлення складу Вищої ради правосуддя та Вищої кваліфікаційної комісії суддів України — треба встигнути “обнулити” НААУ з метою призначення до цих органів своїх людей як представників від адвокатури.

Крім цих корпоративних, так би мовити, інтересів, проглядається і специфічна зацікавленість пана Філатова та членів робочої групи, що були долучені до підготовки законопроекту. Взяти хоча б для прикладу статтю 11 — свідоцтво і посвідчення адвоката. В неї хитро заведена одна маленька деталь. Замість свідоцтва “про право на заняття адвокатською діяльністю” запроваджується просто “свідоцтво адвоката”. Це означає звичайною мовою, що в усіх 44 тисяч адвокатів України мають бути замінені ці документи, — такий собі фільтр для адвокатів у питанні їх залежності від того, хто на це буде уповноважений. Заодно можна буде поховати скандал навколо видачі, до прикладу, в Києві більш як тисячі адвокатських свідоцтв поза встановленим у чинному законі порядком. Проглядається і корупційна складова, адже виготовляти документи будуть за рахунок адвокатів. Очевидно, йдеться про немалу суму. Що цікаво, прихильники проекту 9055 дуже невдоволені, що ці їх плани розкрито так швидко, і всюди наголошують на тому, що, мовляв, їх неправильно зрозуміли, бо в перехідних положеннях сказано, що свідоцтва на право зайняття адвокатською діяльності будуть мати таку ж силу як і посвідчення. Але це банальна маніпуляція, бо змінами до ст 47 КПК чітко й недвозначно закріплено: «Документом, що посвідчує особу захисника, є посвідчення адвоката». Й крапка, жодних інших свідоцтв.

Також хочу наголосити на тому, що законопроект № 9055 значно погіршує і без того нерайдужну ситуацію з правами адвоката. Проект закону пропонує спростити процедуру повідомлення про підозру особі зі статусом спеціального суб’єкта, що відкриває можливості для посилення кримінального переслідування адвокатів, передовсім за їхню правову позицію. При цьому запропонована у Прикінцевих та перехідних положеннях законопроекту редакція ст. 481 КПК передбачає, що не лише адвокатам, але всім визначеним у цій статті спеціальним суб’єктам, підозра може бути вручена слідчим, прокурором за дорученням керівника Генеральної або обласної прокуратури. Тобто статус спецсуб’єкта для адвоката у кримінальному переслідуванні, що раніше будувався на балансі і певній повазі до адвокатського статусу, взагалі вже не має будь-якого сенсу. Його фактично не буде.

Тож підсумовуючи, хочу ще раз наголосити на тих положеннях проекту 9055, які на думку адвокатів Закарпаття в жодному разі не можуть бути прийнятними:
– є неприйнятним зниження кворуму правомочності конференції адвокатів регіону до 10-15 відсотків від кількості зареєстрованих у регіоні адвокатів,
– є неприпустимим процесуальне обмеження адвоката шляхом запровадження у КПКУ норми про так зване зловживання правами адвоката,
– є алогічним розпорошення єдності голосу професії через можливість створення фейкових або неправомочних регіональних асоціацій адвокатів,
– є законодавчо-вульгарною спроба позбавити адвоката одного з його головних інструментів діяльності через посилення відповідальності за «неналежне» направлення адвокатських запитів,
– є несправедливими зміни до процесуальних кодексів, якими передбачена можливість введення у справу паралельно з адвокатом за договором і безоплатного захисника, що порушує невід’ємне право особи на вільний вибір захисника.

Адвокати Закарпаття підтримують своїх колег з інших регіонів в тому, що законопроект спрямований «на приборкання незручних адвокатів, які мають сміливість критикувати і виконавчу, і судову владу, тих адвокатів, які, керуючись саме професійними обов’язками та законом, успішно захищають своїх клієнтів».

А тому я також кажу: СТОП9055!

Михайло Хиля, адвокат

Стрімке зростання кількості злочинів проти правосуддя – вражає. Тиск та погрози, зриви судових засідань, підпали, пограбування суддів і навіть мародерства трапляються все частіше. Як на це має реагувати держава – розмірковує народний депутат Роман Романюк у своєму блозі на “Резонанс“.

Ми є свідками і значної кількості повідомлень суддів про втручання в їхню професійну діяльність. І, на жаль, непоодиноких випадків існування реальних загроз життю судді чи його близьких.

Наразі, Реєстр повідомлень суддів про втручання в їх діяльність, який веде Вища рада правосуддя, налічує понад 650 таких повідомлень. Тільки у столиці зафіксовано 105 подібних випадків.

Упевнений, що держава має гостро реагувати на це посиленням існуючих заходів охорони суддів та працівників суду, або запровадити нові заходи, спрямовані на захист цих осіб.

Не випадково, питання безпеки суддів та охорони судів останнім часом на порядку денному усіх органів суддівського врядування. До вирішення цієї проблеми долучилася і Рада суддів України, і Вища рада правосуддя, і Державна судова адміністрація, і народні депутати. В очікуванні розв’язання проблеми з охороною суддів, Рада суддів України 26 жовтня 2018 року провела спільне з Вищою радою правосуддя, ДСА, Радою адвокатів України та Радою прокурорів України засідання.

Переконаний, необхідно максимально консолідувати зусилля для якнайшвидшого запровадження ефективної системи безпеки і охорони судів та суддів. Аксіомою, що не потребує жодних доведень є те, що суддя може вершити справедливе правосуддя лише тоді, коли він почувається у безпеці. Тоді, коли він певен, що постановляючи справедливий обвинувальний вирок, держава взмозі захистити його та його родину від можливої помсти обвинуваченого. Тоді вирішуючи спір суддя керуватиметься принципом Верховенства Права і Законом, а не виносити рішення на користь якоїсь сторони через погрози чи залякування. Тоді суддя не буде боятися стягнути несплачені мільйонні податки на користь держави через тиск сторони по справі. Інакше про яке справедливе правосуддя може йти мова?

Безпеку судді має забезпечувати держава. Яким чином – нехай вирішують профільні органи. Чи це буде робити поліція, чи інші спеціалізовані підрозділи, або слід створити спеціальну Службу судової охорони – не є принциповим питанням. Принципово – убезпечити людей, які приймають від імені держави відповідальні рішення!

Ще одни важливий аспект незалежності судової влади – це фінансове забезпечення судів і суддів. Достойна оплата праці суддів – це запорука справедливого правосуддя і важливий запобіжник корупції у судовій системі.

Прикінцевими положеннями проекту Закону про Державний бюджет України на 2019 рік пропонується зупинити на 2019 рік дію норми Закону України “Про судоустрій і статус суддів” щодо підвищення розміру посадових окладів суддів місцевих, апеляційних та вищих спеціалізованих судів. Мова йде про очікуване у 2019 році зростання суддівської винагороди для суддів місцевого суду до 25, а для суддів апеляційних та вищих спеціалізованих судів – до 40 прожиткових мінімумів.

Відтак зупинення норми про підвищення у 2019 році розміру суддівської винагороди, на моє переконання, є очевидним порушенням гарантій незалежності судової влади. Такої думки дотримується Генеральна асамблея ООН, Комітет Міністрів Ради Європи, Венеціанська комісія, Парламентська асамблея Ради Європи та багато інших міжнародних інституцій. Всі вони у своїх резолюціях та рекомендаціях неодноразово закликали держави належно забезпечувати потреби судової влади і сталий рівень фінансування її діяльності.

До речі, Конституційний Суд України також неодноразово наголошував на тому, що закріплені у законодавстві гарантії незалежності суддів, як необхідні умови здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом, мають бути реально забезпечені.

На мою думку, робота судді, в руках якого людські долі, не повинна оцінюватись менше ніж робота працівників апарату суду! При всій моїй повазі до представників правничої професії, але не може пересічний банківський юрист, або правник приватної компанії отримувати заробітну плату, більшу, ніж розмір суддівської винагороди.

Ми не можемо висувати високі вимоги до кандидатів на посаду судді, і при цьому, не забезпечувати відібраних за результатами конкурсів кращих із кращих юристів адекватною винагородою. У такому разі у професіоналів не буде мотивації брати участь у таких конкурсах. І це, безумовно, позначиться на якості правосуддя в подальшому.

Це нонсенс, якщо сумлінний суддя, який має постійне надмірне навантаження, замість преміювання, отримає від держави зменшення заробітної плати.

На мою думку, зупинення норм про зростання суддівської винагороди – недопустиме! Більше того, це пряме порушення Закону України «Про Регламент Верховної Ради України», норми якого прямо передбачають, що проект закону про Державний бюджет України на наступний рік не може містити положень про зупинення дії чи внесення змін до законів (ч.4 ст. 153 Закону).

Комітет Верховної Ради України з питань правової політики та правосуддя у своїх пропозиціях до держбюджету на наступний рік також заперечував проти зупинення норм про підвищення суддівської винагороди. На жаль, наша пропозиція не була врахована. Наразі слово за урядом, який готує взаконопроект до розгляду в другому читанні. Сподіваюся, що Кабмін зможе виправити цю прикру помилку.

Судова реформа відбудеться виключно за умови її комплексності. Якщо ми покладаємо на суддів додаткові обов’язки, зокрема, у вигляді проходження додаткових перевірок і посилення заходів дисциплінарної відповідальності, то давайте дотримуватись і інших положень реформи. Маємо не словами, а реальними справами забезпечувати гарантії суддівської незалежності. І тільки тоді ми зможемо розраховувати на те, що найкращі суддівські кадри залишатимуться в системі, а не шукатимуть іншої, більш високооплачуваної роботи.

Автор: Роман Романюк
Народний депутат України, Голова підкомітету з питань правового статусу Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України та їх членів Комітету Верховної Ради України з питань правової політики та правосуддя

Все більше закручується інтрига навколо псевдореформаторського законопроекту №9055 “Про адвокатуру та адвокатську діяльність”, який ось вже більше двох місяців обговорюють представники адвокатської спільноти під час різних заходів. Справа в тому, що ідеологи реформи не очікували на такий шалений спротив з усіх регіонів України, а тому вдаються до нових хитрощів у цій справі, бо, за інформацією з окремих джерел, вже давно окремим адвокатам було обіцяно «теплі» посади при новій адвокатській владі. Та от тільки як влучно зазначила адвокат Ганна Боряк під час круглого столу, організатором якого 25 жовтня 2018 року виступила Всеукраїнська професійна спілка адвокатів України спільно з Радою адвокатів Закарпатської області, «у кого що болить – той про те й говорить». Тож коли адвокати, які полюбляють зустрічатись на Білоруській, 30, Хрещатику, 6 чи Банковій,11, говорять про владу – то напевне, про владу для самих себе, а не стосовно адвокатського самоврядування в цілому.

Тим не менш, саме наявність значної підтримки серед державно-адміністративного ресурсу у псевдореформаторів й призвело до того, що захід в прес-центрі ЛІГИ пішов трохи не за планом. Фактично відразу після вітальних слів голова Ради адвокатів Закарпатської області Олексій Фазекош зробив сенсаційну заяву про те, що вже складаються списки з тих адвокатів, кого влада хоче люструвати – причому як з метою недопуску окремих осіб до нових органів самоуправління, які будуть обиратись в тому випадку, якщо проект №9055 таки приймуть, так і з метою повної переатестації всіх «неправильних» адвокатів, які будуть не дуже лояльними до влади.

З цією метою під час розробки змін до законопроекту №9055 буде проводитись паралельна робота щодо впровадження норми про люстрацію та\або переатестування адвокатури. Звичайно, що до останнього часу такі “напрацювання” нікому не будуть показуватись, але як стало відомо з надійних джерел інформації, врешті-решт такі зміни можуть запропонувати “з голосу”, або навіть під час передачі тексту Закону на підпис Президенту України, щоб норма про люстрацію адвокатів гарантовано була втілена в життя. Все це означає, що псевдореформатори від адвокатури, отримавши дошкульний удар у відповідь під гаслом #СТОП9055, вирішили скористатися допомогою “доброзичливців” з Адміністрації Президента й застосувати для “правильного” скерування адвокатської реформи в потрібне русло адміністративні важелі впливу.

Голова Ради адвокатів Закарпатської області також вважає, що прийняття законопроекту завдасть шкоди інституту адвокатури. “Адвокатуру України по турецькому варіанту хочуть зробити залежною від держави, – підкреслив він. – Більше того, адвокатура України, як професійна організація в результаті проведення такої псевдореформи буде просто знищена”, додавши, що адвокатура є останнім бастіоном демократії в Україні, а тому за її незалежність слід боротись усім разом.

На цій проблемі також зосередив свою увагу й голова ВКДКА Олександр Дроздов: «Якщо ми з вами втратимо виборність органів адвокатського самоврядування, то врешті-решт ми втратимо й незалежність адвокатури як такої».

В свою чергу адвокат Володимир Клочков зауважив, що майже вся адвокатська спільнота на сьогоднішній день виступає проти прийняття даного законопроекту.

За його словами, більшість положень документа не відповідають інтересам адвокатів. Так, якщо законопроект №9055 все ж буде прийнятий, то адвокатську діяльність зможе обмежувати як слідчий, так і суддя в процесі. А тому в такому випадку можна легко прогнозувати й занепад правового захисту прав та свобод громадян в цілому. Жваво відреагував адвокат і на інформацію, яку озвучив О.Фазекош: «Якщо мова й справді йде про атестацію усіх адвокатів, то це означатиме, що адвокатура просто перетвориться на інститут, необхідний державній влади”, – підсумував він.

Натомість адвокат Микола Голоднюк акцентував увагу на важливій ролі профспілкових організацій у справі захисту прав адвокатів в цілому, й протидії проекту 9055 зокрема. Так, наприклад, адвокат висловив таку тезу: “Зусиллями профспілки адвокатів потрібно буде дати оцінку і законопроекту №9055, і альтернативним законопроектам, звернути увагу міжнародної спільноти, щоб вона дала свою оцінку цим змінами в законодавстві”.

Під час круглого столу адвокати намагались обговорювати максимально велику кількість актуальних питань.

Тож не дивно, що член Ради адвокатів від Харківської області Лариса Величко визнала, що деякі аспекти адвокатської діяльності потребують удосконалення. Однак пропоновані проектом 9055 зміни не вирішують ці питання. «Немає нічого, що було б позитивним в разі застосування цього закону”, – констатувала вона.

Підводячи підсумок, модератор заходу голова Всеукраїнської профспілки адвокатів Надія Корінна наголосила на тому, що за результатами круглого столу обов’язково буде підготовлена відповідна резолюція та звернення до народних депутатів, які мають почути позицію адвокатів щодо їхньої так званої реформи. А адвокатське співтовариство на сьогодні повністю єдине в думці щодо негативних наслідків прийняття законопроекту №9055.

Натомість Олексій Фазекош в коментарі для ЗМІ ще раз наголосив на тому, що звана люстрація адвокатів під ширмою переатестації може дійти до чистого абсурду, та привнести хаос в державу. Бо в такому випадку ніхто не зможе убезпечитись наприклад від норми, коли, скажімо, адвокати, які працювали в період Януковича та його команди, не матимуть права працювати в майбутньому. Махрово-нігілістичною є й ідея люстрації нинішніх членів органів адвокатського самоврядування: «Від ініціаторів дефектного псевдореформування адвокатури й досі лунають твердження про нездатність адвокатів нашої країни самостійно вирішувати свої внутрішньо організаційні питання і, як наслідок, приводиться теза про те, що держава повинна втрутитись в цей процес. Учасники сьогоднішнього круглого столу ще раз звертають увагу на те, що такі ідеї суперечать європейському баченню адвокатури як незалежного правозахисного інституту, базовим принципом діяльності якого є незалежність і самоврядність, за якої неприпустимим є будь-які спроби держави втрутитись в його діяльність та регламентувати її поза межами потреб цієї самоврядної професійної організації. Ми побачили сьогодні, що адвокатура чітко розуміє своє призначення, розуміє свою роль і місце в суспільстві. А тому ми зробимо все, щоб адвокатура й надалі залишалась, незалежною, самоврядною і ефективною».

Іван Правдін