Автор: Редакція

  • Чому розвиток Києва стоїть на місці?

    Чому розвиток Києва стоїть на місці? Таке питання поставило собі європейське видання Eureporter. В статті розповідається про механізм здійснення влади в столиці України.

    “Віталій Кличко Києвом не керує, а виконує лише представницькі функції. Керує міськими процесами людина не публічна – Вадим Столар. Він вказує, що та коли Кличко має зробити. Найбільше Столара цікавлять питання фінансові. Самого Кличка не турбують проблеми транспортних колапсів, на яких не можна заробити і отримати фінансовий або політичний капітал, тому змусити його діяти можуть або наказ Столара, або скандали та системний тиск” – пише європейське видання.

    Чому розвиток Києва стоїть на місці?

    Журналісти перераховує найбільш відомі махінації Столара: віджим банків, продаж державі неякісного дизельного палива, будівельні афери.

    Нагадаємо, що раніше про прямий вплив на будівельну і земельну сферу через своїх людей в КМДА Столар вийшов на перше місце серед забудовників Києва, а саме все завдяки обширним зв’язкам в усіх сферах життєдіяльності столичної мерії, заявляв народний депутат Борислав Береза.

    Також європейці, крім афери з будівельною компанією «Еліта-центр» згадують скандальну забудову берегової лінії річки Дніпро, яка розділяє столицю України на дві частини. “З порушення водного та земельного законодавства України фірми Вадима Столара майже добудували на березі Дніпра житловий комплекс «Сонячна Рів’єра». Церемоніальний мер Києва – Кличко обіцяв заморозити будівництво, але після виборів будівництво відновилося” – зазначає автор статті.

    Паралельно розгорталася інша бізнес-схема, розслідування про яку в 2015 році провели журналісти української антикорупційної програми «Наші гроші». За її даними, в 2011 році компанія «Іматі-стар» продала Держрезерву України 10 тисяч тон палива. Переплата, в порівнянні з ринковими цінами, склала майже 20 млн гривень. А через три роки з’ясувалося, що паливо було, до того ж, неякісним. Єдиним конкурентом «Іматі-стар» на торгах була фірма «Легендас-М». Обидві компанії виявилися фіктивними, власником другої з них – була довірена особа Вадима Столара. А одним із поручителів компанії-переможця при отриманні кредитів виявився сам Столар.

    Видання також пише не просто тісну дружбу з нинішнім міським головою Києва, а й про тиск на журналістів. “Журналісти програми «Схеми» зафіксували як мер Києва Віталій Кличко літав приватним літаком до Неаполя разом із Вадимом Столаром. Після виходу даного сюжету на головного редактора авторитетної програми Наталку Седлецьку почався тиск збоку правоохоронних органів. Лише втручання Європейського суду з прав людини зупинило дії правоохоронних органів, що убезпечило джерела антикорупційних розслідувань журналістки і редакції програми «Схеми» від можливого розкриття ” – зазначив автор.

  • Міжнародно-правова відповідь агресору від науковців світу

    27 листопада в Києві відбулась презентація фундаментальної колективної монографії The Use of Force Against Ukraine and International Law. – Asser Press/Springer, 2018 ( «Застосування сили проти України і міжнародне право»). Презентували цю наукову працю редактор і один з авторів професор Євген Цибуленко (Голова українського земляцтва Естонії, головний натхненник та мотор проекту), співавтори: професор Олександр Мережко, професор Ольга Буткевич, проректор Київського міжнародного університету професор Тетяна Данченко.

    Міжнародно-правова відповідь агресору від науковців світу

    Без будь-яких перебільшень ця монографія є потужною зброєю на міжнародно-правовому, дипломатичному та інформаційному фронтах російсько-української війни. Вперше під одною обкладинкою викладено фахові позиції двадцяти чотирьох юристів-міжнародників з Європи, Азії, Африки, обох Америк щодо ґрунтовної правової кваліфікації основних подій і явищ міжнародного збройного конфлікту між Росією та Україною.

    Міжнародно-правова відповідь агресору від науковців світу

    Редактори монографії (професори Є.Цибуленко та С.Саяпін) разом із авторами реалізували дійсно потужний проект, який завдяки мові викладу (англійська) є доступним для введення у науковий обіг більшості країн світу. При тому, що редактори декларували і дотримувалися засадничої орієнтації на академічну свободу авторів щодо формулювання наукових позицій, Євген Цибуленко у своєму виступі підкреслив: у авторів відсутні принципові розбіжності щодо правової кваліфікації подій 2014-2018 років у Криму (військова окупація Росією) і на Сході України (російська військова агресія), щодо статусу Російської Федерації в цих подіях (окупант і агресор).

    Міжнародно-правова відповідь агресору від науковців світу

    Олександр Мережко, автор, мабуть, найбільш жорсткого концептуального підходу серед викладених у монографії, підтвердив, що з погляду міжнародного права суб’єктами відповідальності за агресію проти України беззаперечно є особи, належні до військово-політичного керівництва Росії (на чолі із Президентом РФ), які цілком заслуговують на статус міжнародних злочинців.

    Ольга Буткевич, відзначивши важливість і непересічність презентованої монографії, зокрема, зауважила, що питання виконання і можливого розірвання міжнародних російсько-українських договорів не мусить вирішуватись на догоду політичним вимогам моменту, а повинне реалізовуватися у чіткій відповідності із нормами права міжнародних договорів.

    Загальний настрій заходу доречно проілюструвати виголошеною на ньому тезою: перемога України неминуча, це буде не тільки перемога України, але і перемога цивілізації, і перемога міжнародного права. Презентацію підсумували запитання гостей заходу до спікерів з влучними відповідями останніх, імпровізована фотосесія і вручення Євгенові Цибуленку (а в його особі – всім авторам книги) Відзнаки Відділення Асоціації міжнародного права в Україні за непересічний професійний внесок у справу подолання російської агресії проти України.

    Міжнародно-правова відповідь агресору від науковців світу

    Владислав Максимов
    спеціально для “Вектор ньюз”

  • Хто замовив й організував звіряче полювання на українські кораблі у Керченській протоці

    Однією з особливостей сучасного етапу національно-визвольної боротьби України проти імперської Росії є його, часом навіть надмірна, гласність.

    Чергове підтвердження тому – ініційований Україною розгляд Радою безпеки ООН питання про агресію Росії проти України у Керченській протоці. Спираючись на власні розвіддані й офіційну інформацію про захоплення корабельної групи ВМС України, що здійснювала 25 листопада 2018 року плановий перехід з порту Одеси в порт Маріуполь, представники США, Великобританії, Франції, Нідерландів, Польщі й інших країн-членів РБ ООН, підтримали позицію України, рішуче засудивши політику РФ.

    Хто замовив й організував звіряче полювання на українські кораблі у Керченській протоці

    Виступаючи на цьому засіданні, Постійний представник України в ООН Володимир Єльченко навів ряд додаткових аргументів, що доводять умисний характер протиправних дій російської сторони. У числі інших доказів, він процитував витяг з перехопленого аудіозапису переговорів російських військовослужбовців, які брали участь в звірячому полюванні на українські кораблі.

    Тому заява міністра оборони Німеччини Урсули фон дер Ляйен про те, що Україна повинна надати докази подій 25 листопада, в результаті яких Росія захопила українські кораблі і військовослужбовців в Азово-Керченській акваторії, дещо збентежила. Якось не хочеться вірити, що воно стало наслідком телефонної розмови Президента РФ Володимира Путіна з Канцлером ФРН Ангелою Меркель з проханням «вплинути на Україну». Скоріш за все, позначається дефіцит знань російської мови, що не дозволив німецьким експертам з максимальною точністю передати керівництву військового відомства зміст згаданого аудіозапису. Занадто вже перенасичений він професійними фразеологізмами і численними «перлами витонченої російської словесності». Оскільки цей запис доступний в мережі Інтернет, є надія, що запропонований аналіз допоможе німецьким фахівцям відновити картину інциденту, що стався, і зробити правильні висновки.

    Хто командував актом агресії?
    Виходячи з матеріалів запису, блокуванням і захопленням українських кораблів командував начальник департаменту Берегової охорони Прикордонної служби ФСБ РФ віце-адмірал Геннадій Миколайович Медведєв. Саме він віддавав наказ таранити український буксир під назвою «Яни Капу» (у перекладі з кримськотатарської мови – «Нові ворота») з бортовим номером А947 «щоб пошкодити все». Імовірно, він також давав вказівки здійснити груповий таран інших українських кораблів або ж залити їх водою. На щастя, його команди не були виконані внаслідок високої маневреності катерів і через несправність «лафетів» – водяних гармат на російських прикордонних сторожових кораблях (ПСКР).

    Хто замовив й організував звіряче полювання на українські кораблі у Керченській протоці

    За оцінками безпосередніх учасників операції, віддаючи ці накази, Геннадій Медведєв, «кричав і перебував у паніці» тому, що її нібито контролював високопоставлений державний чиновник РФ, який згадується у переговорах російських військовослужбовців як «президент». Окрім Медведєва, команду блокувати українські кораблі, що поверталися додому, давав також капітан 1-го рангу Андрій Борисович Шеін, в 2014 році – начальник Служби прикордонного контролю ФСБ РФ по Республіці Крим, а нині один з керівників Берегової охорони Прикордонслужбы ФСБ РФ.

    Хто виконував злочинні накази російського командування?
    Накази керівництва Берегової охорони Прикордонної служби ФСБ РФ виконували екіпажі ПСКР «Дон» під командуванням капітана 2-го рангу Олексія Селяева («Михалича») і ПСКР «Ізумруд» під командуванням капітана 3-го рангу Андрія Щипіцина. «Дон» безпосередньо здійснив два навали (так називається таран у термінології військових моряків) українського буксира «Яни Капу»: в 7-35 і в 7-44 за місцевим часом. ПСКР «Ізумруд», що блокував «Яни Капу», під час другого тарану не впорався з управлінням і зіткнувся з ПСКР «Дон», серйозно пошкодивши його. Очевидно, «Михалич» є також автором викладеного у мережі Інтернет відеозапису тарану «Яни Капу».

    Хто стріляв по українських кораблях?
    Попри те, що після тарану «Яни Капу» українські кораблі лягли на зворотний курс, командир ПСРК «Дон» отримав команду від невстановленого військового начальника переслідувати їх, завадити поверненню додому, а також сприяти десантуванню на їх борт бійців російського спецназу («10 пацанів з прикольними навичками фізичної підготовки»). Під час переслідування ПСРК «Ізумруд» обстріляв українські кораблі.

    Хто замовив й організував звіряче полювання на українські кораблі у Керченській протоці

    При цьому учасники переговорів не приховують, що стрільба велася «на враження». В результаті обстрілу були поранені не менше трьох українських військовослужбовців і пошкоджені два українські кораблі.

    ***

    Звичайно, проаналізований аудіозапис відображає лише незначну частинку трагічних подій того дня у Керченській протоці. Згідно з доступними з відкритих джерел даними, двом українським малим броньованим катерам «Бердянськ» і «Нікополь», а також одному рейдовому буксиру «Яни Капу» з екіпажем 23-24 військовослужбовців, протистояло ціле угрупування Збройних Сил РФ:
    – згадані ПСРК «Дон» й «Ізумруд», невідома кількість патрульних катерів проекту 12200 «Соболь», патрульний катер проекту 12150 «Мангуст» Берегової охорони Прикордонслужби ФСБ РФ;
    – тральщик «Віце-адмірал Захарьян», малий протичовновий корабель «Суздалець», два артилерійські катери проекту 1204 Чорноморського флоту РФ;
    – два вертольоти КА-52 «Алігатор» і два штурмовики СУ-25 Військово-космічних сил Росії;
    – підрозділи спеціального призначення Прикордонслужби ФСБ РФ, бійці яких захоплювали українські кораблі.

    Поза всяких сумнівів, для забезпечення операції з полонення українських кораблів були залучені сили і засоби підрозділів військ радіоелектронної боротьби РФ, що здійснювали заходи з радіоелектронного придушення українських засобів зв’язку. Були також задіяні підрозділи технічної розвідки ФСБ, СЗР і ГРУ ГШ МО РФ, які знімали інформацію з каналів зв’язку про плани і задуми командування ВМС України.

    Що ж до спроб ФСБ і Міністерства закордонних справ РФ роздути сенсацію навколо перебування на українських кораблях двох співробітників військової контррозвідки Служби безпеки України (ВКР СБУ), слід розуміти – було б дивним, якби вони там були відсутні. Адже серед багатьох завдань, що стоять перед ВКР СБУ, одним з пріоритетних є оперативний супровід заходів з виконання бойових завдань. Шкода тільки, що про це наші співвітчизники дізналися не від Головнокомандувача або керівництва СБ України, а з виступу представника Росії в ООН.

    Борис Дніпров

  • До З’їзду – готові! Закарпатські «Соціалісти» визначилися з проблематикою головних змін в країні (ВІДЕО)

    Не зважаючи на досить велику кількість партій в Україні, які в своїй назві містять слово «соціалізм», в нашій державі, на жаль, до недавнього часу все ніяк «не складалося» з повноцінною і впливовою партією, яка б сповідувала цінності демократії та європейського вибору і водночас посідала лівий фланг політичного фронту. І хоча об’єктивна потреба в такій партії вочевидь відчувається виборцями (соціологічні опитування регулярно дають до 25-30% прихильників соціалістичних та соціал-демократичних ідей серед українського електорату), але на усіх минулих виборах політичні сили, що маніфестують себе як «європейські ліві», здобували все менше і менше голосів.

    До З’їзду - готові! Закарпатські «Соціалісти» визначилися з проблематикою головних змін в країні  (ВІДЕО)

    Ситуація може радикально змінитися вже у 2019 році, коли в Україні одночасно пройдуть вибори Президента та парламентські вибори. І до цих виборів вже активно готуються на місцях, в тому числі і на Закарпатті, де з липня 2018 року утворений регіональний осередок партії «Соціалісти», який очолив відомий правник, адвокат, громадський діяч, голова Ради адвокатів Закарпатської області Олексій Фазекош.

    До З’їзду - готові! Закарпатські «Соціалісти» визначилися з проблематикою головних змін в країні  (ВІДЕО)

    До складу осередку партії відразу увійшли досвідчені партійні робітники, відомі журналісти та блогери, підприємці, юристи, представники благодійних фондів та міжнародних організацій, серед яких особливо підкреслимо участь Наталії Ворони, Сергія Альохіна, Сергія Носалюка, Тетяни Мішкулинець, Володимира Гоменюка, Лариси Ком’яті та інших.

    До речі, саме цей осередок партії у складі Ради Закарпатської обласної організації партії “Соціалісти” й обговорив сьогодні, 27 листопада 2018 року, результати проведеної Конференції партії «Соціалісти», на якій були визначено 5 делегатів до З’їзду партії, а також обговорені питання по підготовці делегації до партійного з’їзду.

    Принагідно нагадаємо, що З’їзд відбудеться 15 грудня в Києві. Й досить символічно, що саме цього дня святкуватиме свій день народження Олексій Фазекош, тож доленосні зміни та сподівання у цей день співпадуть як в масштабах усієї країни, так і в житті видатної особистості, яким є Олексій Фазекош. Дуже важливо, що на сьогодні його підтримують дуже різноманітні, і разом з тим впливові верстви населення Закарпатського регіону.

    Так, лише адвокатська спільнота, яку очолює Олексій Фазекош, налічує майже 2000 осіб. В Мукачівській міськрайонній спілці підприємців, керівником якої теж є Олексій Андрійович, ще декілька сотень однодумців. Не стоїть осторонь О.Фазекош і стосовно проблем захисту свободи слова, ставши ініціатором і одним з організаторів Центру журналістських розслідувань. При цьому, хоча пан Фазекош і очолює зараз партію соціал-демократичного спрямування, але він має повагу серед політичних партій регіону усіх спрямувань – від “лівих” та “центристів” до “правих”. Тут доречно згадати й про те, що підтримку новому політичному проекту Олексія Фазекоша висловив і патріарх Українського державотворення, перший демократично обраний мер міста Ужгороду Еміл Ландовський, під головуванням якого Ужгородська міська Рада перша на теренах СНД виступила проти ГКЧП. Як розповідав сам Еміл Ландовський, Олексій Фазекош був єдиним депутатом в області, який підтримав проукраїнське звернення Ужгородської міської Ради. Багато про що говорить й той факт у біографії О.Фазекоша, що він досить тривалий час мав єдині політичні погляди з В’ячеславом Чорноволом, з яким товаришував. Тож політичного досвіду Олексію Фазекошу не позичати. Й тому не дивно, що саме йому вдалося у 2018 році зібрати під егідою єдиної ідеологічної партії, яка на сьогодні існує в Україні, дуже різнопланових, але талановитих людей, які сповідують ідеї європейського соціалізму, що в наш час не лише важко, але важливо й почесно. Цей політичний «симбіоз» може вибухнути на політичній мапі країни вже зовсім скоро.

    До З’їзду - готові! Закарпатські «Соціалісти» визначилися з проблематикою головних змін в країні  (ВІДЕО)

    Що ж стосується сьогоднішньої зустрічі Закарпатського осередку партії, то найперше, що потрібно буде обговорити під час З’їзду, як правильно підмітив Сергій Носалюк, це визначення того, кого і як партія буде підтримувати під час президентських перегонів, а також про належну комунікацію між центром та регіонами, а також між партнерами партії на всіх ланках взаємодії.

    До З’їзду - готові! Закарпатські «Соціалісти» визначилися з проблематикою головних змін в країні  (ВІДЕО)

    Крім того обговорювалась й важливість матеріально – технічного забезпечення процесу виборів, а також як слід себе поводити на місцях, аби захистити результати виборів. З цього приводу, заступник голови Закарпатського осередку партії «Соцілісти» Наталія Ворона наголосила на важливості системного підходу в розвиткові партійного будівництва.

    Досить дискусійною вийшла та частина розмови, в якій Володимир Гуменюк наголосив на тому, що потрібно ініціювати зміни у статуті й програмі партії, бо зараз, наприклад, дуже складний процес створення місцевих осередків партії, а також прийом до лав партії нових членів. Однак інші «партійці» зазначили, що обговорення цього питання має бути дуже ретельним, а рішення виваженим, щоб унеможливити випадки «політичного» рейдерства.

    В свою чергу голова осередку Олексій Фазекош підняв важливе питання того, як чітко виокремити позиціювання партії серед інших так званих «соціалістичних» партій.

    Крім того, оскільки майбутнє України – у європейських ідеалах та соціал-демократичних цінностях, то Олексій Фазекош звернувся до делегатів З’їзду від імені Закарпатського осередку з пропозицією, що на посаду Президента має балотуватися лідер партії, досвідчений політик та дипломат Леонід Кожара.

    До З’їзду - готові! Закарпатські «Соціалісти» визначилися з проблематикою головних змін в країні  (ВІДЕО)

    Разом з тим на Закарпатті розуміють, що задля перемоги справжньої демократії, в цьому питанні можливе блокування партії з іншими політичними силами.

    Таким чином, слід дуже уважно слідкувати за тим, кого саме підтримають закарпатські «Соціалісти», бо саме їх вибір може визначити подальшу долю країни, адже партія “Соціалісти” сьогодні є флагманом соціалістичного проєвропейського руху в Україні. А оскільки в світі відбувається справжній ренесанс соціал-демократичної ідеї, яка й визначає подальшу долю людської цивілізації, то така політична сила в нашій країні обов’язково відіграватиме перші ролі.
    Іван Правдін

  • Подвійний ювілей: Нацiональній академії наук та її Президенту Борису Патону – 100 років

    27 листопада 2018 р. виповнюється 100 років від дня народження президента Нацiональної академії наук України академіка Бориса Патона.

    Подвійний ювілей: Нацiональній академії наук та її Президенту Борису Патону - 100 років

    Борис Євгенович Патон – видатний учений у галузі зварювання, металургії i технології металів, матеріалознавства, який здобув світову славу i ви­знання. Він автор багатьох основоположних досліджень i створених на їх основі високих технологій, талановитий організатор науки, визначний громадський діяч. Йому притаманна виняткова здатність передбачати перспективні тенденції розвитку науки, що відіграють вирішальну роль на певному етапі науково-технічного прогресу.

    Б.Є. Патон творчо розвинув ідеї, продовжив справу, розпочату його батьком академіком Є.О. Патоном – засновником Інституту електрозварювання, i досяг нових вершин у науці.

    Світовий авторитет Б.Є. Патону принесли різнобічна та надзвичайно плідна наукова й інженерна діяльність, прагнення спрямувати фундаментальні наукові дослідження на вирішення проблем суспільства.

    Близько 65 років він очолює всесвітньо відомий академічний Інститут електрозварювання iм. Є.О. Патона, що виріс у потужний науково-технічний комплекс, до структури якого входять науково-дослідний інститут, науково-технічні й конструкторсько-технологiчнi підрозділи, три дослідні заводи й експериментальне виробництво, інженерні центри та інші iнновацiйнi організації, а також сертифікаційний i учбово-атестаційний центри. Під керівництвом Б.Є. Патона i за його особистою участю в Інституті проведено глибокі дослідження й отримано вагомі результати в розробці прогресивних технологій нероз’ємного з’єднання й обробки металів i неметалів у різних умовах i середовищах. До них належать зварювання i наплавлення під флюсом, зварювання в захисних газах суцільним i порошковим дротом, електрошлакове зварювання, стикове зварювання оплавленим, газотермiчне напилювання, променеві технології та інші процеси.

    Фундаментальні дослідження Б.Є. Патона i його учнів щодо взаємодії зварювальних джерел нагрівання з розплавленим металом заклали основу для створення нової галузі металургії –спеціальної електрометалургії. Завдяки їй стало можливим лиття особливо чистих спеціальних сталей i сплавів, кольорових металів, одержання унікальних композиційних матеріалів. Відкрилися перспективи для створення новітніх конструкційних i функціональних матеріалів XXI століття.

    Борис Євгенович зробив великий внесок у створення нових типів зварних конструкцій, індустріальних способів зварювання магістральних трубопроводів, великогабаритних резервуарів для зберігання нафти, кожухів доменних печей, висотних баштових конструкцій. Академік Б.Є. Патон першим почав i розвинув дослідження з використання у космічній технології зварювальних процесів, виконаних космонавтами під час орбітальних польотів кораблів i в умовах відкритого космосу. Він є визнаним лідером у цій галузі.

    Подвійний ювілей: Нацiональній академії наук та її Президенту Борису Патону - 100 років

    Борис Євгенович значну увагу приділяє реалізації досягнень сучасної науки i техніки в практичній медицині. Під його керівництвом співробітники Інституту електрозварювання iм. Є.Б. Патона i вченi­медики створили новий спосіб з’єднання (зварювання) живих тканин, що вже понад 20 років широко використовується в хірургічній практиці. Він дає змогу швидко i майже безкровно розрізати i з’єднувати біологічні тканини. Загоєння ран при цьому відбувається значно швидше, ніж у рази використання традиційних хірургічних методів. Також істотно скорочується тривалість операцій, зменшуються крововтрати, скорочується період післяопераційної реабілітації хворих. Успішно виконано вже близько 200 тисяч хірургічних операцій різного профілю. В інституті розроблено сучасне обладнання для зварювання живих тканин i створено його виробництво.

    Понад 50 років Б.Є. Патон є президентом Національної академії наук України. У 2012 р. відбулися святкова заходи з нагоди золотого трудового ювілею академіка Б.Є. Патона. Президент України привітав Бориса Євгеновича з цією визначною подією та вручив йому орден Свободи за значний особистий внесок у соціально-економічний, науково-технічний, культурно-освітній розвиток незалежної Української держави, вагомі трудові досягнення, багаторічну сумлінну працю. До свята було презентовано ювілейну книгу, а також відзнята документальну стрічку, яка представила унікальну хронiку фактів життя та діяльності Бориса Євгеновича Патона на чолі Академії.

    Під керівництвом Б.Є. Патона Академія стала одним із найбільших наукових центрів Східної Європи, широко відомим в усьому світі. Вона відігравала й відіграє важливу роль у житті суспільства i держави, у прогресі науки й освіти, у зміцненні обороноздатності i розвитку народного господарства України. 3 самого початку найважливішим напрямом організаторської діяльності Патона-президента став розвиток широкого спектра фундаментальних досліджень i створення на їх основі новітніх технологій для масштабного промислового застосування, орієнтування академічних інститутів на цей шлях.

    Постійну увагу Борис Євгенович приділяв комплексності i пріоритетності наукового пошуку з найважливіших проблем природничих, технічних i соцiогуманiтарних наук. lнiцiатива Б.Є. Патона максимально залучити наукові установи до вирішення соціально-економічних i науково-технічних проблем на місцях проявилась в органiзацiї академічних регіональних наукових центрів, що охоплюють всі області України. Його прагнення поставити досягнення вчених на службу економіці, галузям промисловості i сільському господарству відбилось у розвитку цілеспрямованих фундаментальних досліджень, активній участі академічних інститутів у науково-технiчних програмах різного рівня. Особливо ефективно вдалося зміцнити зв’ язки науки з виробництвом починаючи з 1960-х років. У той час було розвинуто дослідно-виробничу i конструкторську базу, інженерні центри, а також сформовано науково-технічні комплекси, у тому числі міжгалузеві. Завдяки цьому установи могли доводити свої наукові розробки до рівня високої готовності для практичного використання виробниками.

    Приділяючи пріоритетну увагу створенню та впровадженню у виробництво сучасних технологій, Б.Є. Патон одночасно надає важливого значення обґрунтованим науковим оцінкам їх впливу на навколишнє середовище i людину. Під його керівництвом ученими Академії було виконано прогнозні оцінки негативних наслідків великомасштабних меліорацій в Україні, інтенсивної хімізації сільського господарства, перекидання частини стоку рiчок Дунаю та Днiпра. Принципову позицiю Борис Євгенович зайняв i у питаннi будiвництва атомної електростанцiї у районi Чорнобиля, наполягаючи на його недоцiльностi. Вiдомi усьому свiту подiї 1986 року повнiстю пiдтвердили його застереження.

    Подвійний ювілей: Нацiональній академії наук та її Президенту Борису Патону - 100 років

    Нова сторiнка в багатограннiй дiялъностi Б.Є. Патона вiдкрилася в роки незалежностi України. Як член Ради з питань науки i науково-технiчної полiтики при Президентовi України i Ради нацiональної безпеки i оборони України Борис Євгенович зробив великий особистий внесок в адаптацiю Нацiональної академiї наук i всiєї науки України до умов ринкової економiки. Як голова Комiтету з Державних премiй України в галузi науки i технiки вiн невпинно пiклується про авторитет i престиж працi вчених. Великого значения Б.Є. Патон надає iнновацiйнiй дiяльностi. Академiя виступила iнiцiатором створення в Українi технологiчних паркiв, метою яких є виконання проектiв з виробничого впровадження наукоємних розробок, високих технологiй та забезпечення промислового випуску конкурентоспроможної на свiтовому ринку продукцiї. Важливою є роль Б.Є. Патона у справi координацiї дiяльностi нацiональних академiй наук у нашiй країнi, спiвпрацi з вищими навчальними закладами, розширення їхнъої взаємодiї в iнтересах розвитку науки i держави в цiлому. Вiн входить до складу Нацiональної ради України з питань розвитку науки i технологiй, є головою Ради президентiв академiй наук України.

    Академiк Б.Є. Патон постiйно пiклується про наукову молодь, залучення талановитих молодих людей до наукової роботи. Вiн завжди пов’язує пiдготовку молодих науковцiв з покращенням умов складної, але важливої для суспiльства працi вченого.

    Борис Євгенович докладає багато зусиль для збереження й розвитку мiжнародного наукового спiвробiтництва Академiї, зовнiшньоекономiчних зв’ язкiв її iнститутiв з дiловими партнерами iз iнших країн. Це спiвробiтництво проявляється в активнiй участi вчених Академiї у реалiзацiї мiжнародних наукових програм, проектiв, широкому обмiнi iнформацiєю, укладаннi численних лiцензiйних угод i договорiв.

    Академiк Б.Є. Патон є одним iз засновникiв i у 1993-2017 роках був беззмінним президентом Мiжнародної асоцiацiї академiй наук (МААН), що об’єднує низку нацiональних академiй наук, а також вiдомих у свiтi наукових органiзацiй, унiверситетiв i фондiв та є офiцiйним партнером ЮНЕСКО з консультативним статусом. Пiд його керiвництвом працює Наукова рада МААН з нових матерiалiв. Б.Є. Патон – почесний президент Мiжнародної iнженерної академiї, член Академiї Європи, почесний член Римського клубу, Мiжнародної академiї технологiчних наук, почесний член Мiжнародної академії наук, освiти та мистецтв, Мiжнародної астронавтичної академiї. Вiн є дiйсним членом Росiйської академiї наук, iноземним членом академiй та науково-технiчних товариств багатьох країн. Десятки вiтчизняних i зарубiжних унiверситетiв обрали академiка Б.Є. Патона почесним доктором, у тому числi – Київський нацiональний унiверситет iменi Тараса Шевченка, Нацiональний технiчний унiверситет України «Київський полiтехнiчний iнститут iменi Iгоря Сiкорського», Московський державний унiверситет iм. М.В. Ломоносова, Московський фiзико-технiчний iнститут та iн.

    Як людина, вчений i громадянин Б.Є. Патон має неперевершений дар вести за собою в iм’я високої мети великi колективи вчених i органiзаторiв науки, захоплювати iх невичерпним ентузіазмом, створювати сприятливі для творчостi умови. Вiн завжди швидко i вчасно вiдгукується i на проблеми, що виникають у колег, i на потреби економіки, держави.

    Подвійний ювілей: Нацiональній академії наук та її Президенту Борису Патону - 100 роківЗа величезнi заслуги перед наукою i державою Б.Є. Патон удостоєний високих звань двiчi Героя Соцiалiстичної Працi, Героя України iз вручениям ордена Держави. Вiн – кавалер чотирьох орденiв Ленiна, орденiв Жовтневої революцiї, Трудового Червоного Прапора, Дружби народiв, орденiв Свободи, Князя Ярослава Мудрого 1, IV i V ступенiв, «За заслуги» 1 ступеня, орденiв Росiйської Федерації «За заслуги перед Вiтчизною» 1 i II ступенiв i «Пошани», орденiв Франциска Скорини та Дружби народiв Республiки Бiлорусь, «Ордена Честi» Грузiї, «Достик» (Дружби) Республiки Казахстан, «Шикрет» (Пошани) Республiки Азербайджан, «Ордена Пошани» Республiки Молдова.

    Б.Є. Патон – лауреат Ленiнської та Державних премiй СРСР i України в галузi науки i технiки. У 2010 роцi йому присуджено одну з найпрестижніших міжнародних нагород за видатні наукові досягнення в галузi енергетики – Мiжнародну премію «Глобальна енергiя». Вiн нагороджений Золотою медаллю НАН Украни iм. B.I. Вернадського, Золотими медалями РАН iм. М. В. Ломоносова, С.І. Вавiлова, С.П. Корольова, найвищою нагородою НАН Бiлорусi «Золота медаль Нацiоналъної академiї наук Бiлорусi «За великий внесок у розвиток науки», Срiбною медаллю ЮНЕСКО iм. А. Ейнштейна та багатьма iншими нагородами й відзнаками.

  • Як Кремль отримав ще одну «жертву мистецтва»

    За час правління Володимира Путіна число діячів російської культури, які вважають патерналізм явищем виключено позитивним, зросло в рази. Вони переконані, що система стосунків, за якої Кремль забезпечує потреби діячів мистецтва в обмін на певну модель поведінки, має переваги над концепцією «вільного мистецтва». «Мистецтво вимагає жертв», – невпинно повторюють вони, виправдовуючи служіння владі заради досягнення успіхів у реалізації творчих планів.

    Тож новина про те, що Голова Слідчого комітету РФ (Слідкому) Олександр Бастрикін і художній керівник державної бюджетної установи культури «Державна академічна капела Санкт-Петербурга» Владислав Чернушенко 17 листопада 2018 року підписали угоду про співробітництво, російське суспільство аж ніяк не обурила.

    Як Кремль отримав ще одну «жертву мистецтва»

    Чорнила на їхніх підписах ще не встигли просохнути, як інформація про цю «вікопомну подію» з’явилася на офіційному сайті головного слідчого відомства Російської Федерації. Відтак, не важко здогадатися, кому насправді належить ініціатива документального закріплення співпраці російських слідчих зі служителями муз.

    Навіщо ця угода знадобилася колишньому старості студентської групи юридичного факультету Ленінградського державного університету, де Олександр Бастрикін навчався разом з Володимиром Путіним, можна лише здогадуватись. Можливо підстаркуватий 65-річний чиновник нарешті вирішив проявити своє трепетне ставлення до музики, яке він приховував з юнацьких років, коли ще грав на бас-гітарі у студентському вокально-інструментальному ансамблі?

    А може Олександр Бастрикін у такий спосіб вирішив покаятися перед представниками ленінградської богеми за гріхи, допущені під час роботи секретарем Ленінградського міському й обкому комсомолу? Зокрема, за нібито дієву участь у виключенні з комсомолу легендарного лідера «Акваріуму» Бориса Гребєнщикова «за політично неграмотний» виступ у березні 1980 року на рок-фестивалі «Весняні ритми» у Тбілісі.

    Так чи інакше, уславлений колектив, створений ще 1479 року Іваном ІІІ як хор півчих дяків, знову набув статусу «придворного», оскільки Олександр Бастрикін на прізвисько «Староста» входить до найближчого оточення Володимира Путіна.

    Між тим, адміністратори сайту «Державна академічна капела Санкт-Петербурга» (http://www.capella-spb.ru/ru/afisha/concerts) чомусь обійшли увагою цю подію. Утім, не слід вважати їхнє рішення вмотивованим. Скоріш за все, мова йде про елементарну неуважність підлеглих, бо Владислав Чернушенко, підписавши у березні 2014 року «Колективне звернення діячів культури Російської Федерації на підтримку політики Президента РФ Володимира Путіна в Україні і у Криму», навіки затаврував себе вірним слугою Кремля.

    Відтак, після підписання угоди із Слідкомом РФ наступним логічним кроком має стати перегляд історії Капели. Зокрема, варто зректися деяких історичних «скреп» з Україною. Насамперед, викреслити з офіційних документів згадку про те, що свого часу визначальний вклад у становлення Придворного хору і Імператорської придворної півчої капели внесли українці. Адже негоже сучасним росіянам знати, що 1738 року згідно з указом Імператриці Анни Іоанівни для потреб Придворного хору у колишній столиці Війська Запорізького місті Глухові була відкрита спеціальна школа. І що саме там народилися й отримали початкову музичну освіту майбутні керівники Імператорської придворної півчої капели Максим Березовський й Дмитро Бортнянський, які вважаються творцями класичного типу російського концерту (без інструментального супроводу). А видатний знавець вокального мистецтва капельмейстер капели Михайло Глінка, котрий ревно ставився до підбору і навчання півчих, влітку 1838 року привіз з України 19 виключно обдарованих юнаків, серед них був і Семен Гулак-Артемовський – актор, композитор, автор першої української опери.

    Крім цього, взяті Капелою зобов’язання проводити разом із Слідкомом «спільні пам’ятні і ювілейні заходи, розвивати різні форми підтримки і реалізації творчого потенціалу у навчальних і освітніх організаціях Слідчого комітету Росії», ймовірно спричинять внесення суттєвих коректив до її репертуару. Як би складно не було відразу ж знайти романтичні рими до слів «слідчий», «арешт», «тюрма», «барига» чи «урка» (хіба що «слідак» – «..дак»), невдовзі зі сцени концертного залу Капели на всю країну залунають кантати, ораторії й інші хорові твори про звитяжні подвиги працівників Слідчого комітету РФ в анексованому Криму, на Донбасі чи у Сирії.

    Звичайно, не обійдеться й без здравиць на адресу Путіна й Бастрикіна, схожих на пісні, які у 30-50-ті роки минулого століття співали на офіційних концертах:

    «Вперед, за Сталиным ведет нас Берия
    Мы к зорям будущего уверенно идем».

    А оскільки у свій репертуар Державна академічна капела Санкт-Петербурга традиційно включає фольклорні твори, слід очікувати у їхньому виконанні таких перлів народної творчості, як «Пісня астраханських пенсіонерів».

    Хоча, навряд чи вона стане популярнішою за всесвітньовідомий хіт «Путін – х@ло! Ла-ла-ла-ла-ла».

    Борис Дніпров

  • ЧАНДУ створила Чорнобильську координаційну раду

    21 червня 2018 року у Верховній Раді України на розширеному засіданні Правління Чорнобильської асоціації народних депутатів України (ЧАНДУ) було прийнято рішення про створення координаційної ради чорнобильських громадських та благодійних організацій, яка буде діяти при ЧАНДУ.

    Рада створена з метою об’єднання зусиль у захисті прав та інтересів чорнобильців, у тому числі зважаючи на Рішення Конституційного Суду України від 17.07.2018 № 6-р/2018 про відновлення законних соціальних гарантій чорнобильцям, а також для забезпечення ефективної конструктивної взаємодії чорнобильської громадськості з органами державної влади та місцевого самоврядування.

    ЧАНДУ створила Чорнобильську координаційну раду

    16 листопада 2018 року відбулися організаційні збори, на яких обговорено актуальні завдання з відстоювання прав чорнобильців, а також обрано керівництво Чорнобильської координаційної ради:

    голова – Олександр Рябека, голова громадської організації “Афганці Чорнобиля”, народний депутат України п’ятого і шостого скликань;

    заступники голови:
    – Володимир Яценко, віце-президент Всеукраїнської громадської організації інвалідів, “Союз Чорнобиль України”, заступник співголови ЧАНДУ, народний депутат України першого-третього скликань;
    – Петро Шатковський, член Редакційної колегії Міжнародної інформаційної агенції “Вектор ньюз”, перший заступник Голови Служби безпеки України (2000-2003, 2012-2013 роки), заступник секретаря апарату Ради національної безпеки і оборони України (2003-2004 роки), генерал-полковник Служби безпеки України;
    – Микола Радченко, голова правління Всеукраїнської громадської організації “Спілка учасників та ветеранів ядерних випробувань і військових навчань з використання ядерної зброї”.

    До складу Чорнобильської координаційної ради увійшли керівники та уповноважені представники 18 громадських організацій чорнобильців.

  • Скасування підвищення зарплат суддям може поставити під загрозу ефективність судової реформи, – Роман Романюк

    Скасування підвищення зарплат суддям може поставити під загрозу ефективність судової реформи, - Роман Романюк Хочу висловити своє розчарування з приводу законодавчих ініціатив, спрямованих на скасування норм про підвищення окладів суддям першої, апеляційної інстанції та суддям новостворених вищих спеціалізованих судів. Сьогодні на розгляді парламенту таких ініціатив дві. Законопроектом про державний бюджет пропонується зупинити дію норми про підвищення зарплати суддям у 2019 році. А урядовим законопроектом пропонується взагалі виключити положення про підвищення окладів в тексті закону про судоустрій і статус суддів. Про це зазначив голова підкомітету з питань правового статусу ВРП, ВККСУ комітету Верховної Ради України з питань правової політики та правосуддя Роман Романюк, – пише Резонанс.

    Політик акцентував, “при всій моїй повазі до авторів цих законопроектів, я вважаю, що ці норми є передчасними. Ми з такими зусиллями проводимо судову реформу, маємо такі очікування на роботу оновленої та ефективної судової системи, що просто не можемо собі дозволити зійти з цього шляху і прийняти ці зміни. Реальне забезпечення потреб судової влади є запорукою її ефективності та незалежності. Тому, вимагаючи високий рівень здійснення правосуддя, слід, перш за все, спочатку забезпечити фінансові гарантії незалежності судової системи”. І додав, що “робота судді, в руках якого людські долі, має бути оплачена на належному рівні”.

    Роман Романюк нагадав, що парламентом було прийнято зміни до Конституції України. Змінено базові положення про судоустрій та статус суддів, передбачено щорічне зростання суддівської винагороди.

    Відтак він вважає, що “зараз не слід відступати від уже прийнятих норм. Потрібно шукати вихід із ситуації, обговорювати проблемні питання та знаходити компроміс”.

    “Судова реформа, на яку ми всі маємо такі високі надії, відбудеться виключно за умови її комплексності. І якщо ми накладаємо на суддів додаткові обов’язки у вигляді високого навантаження, проходження додаткових перевірок, оцінювання, посилюємо заходи дисциплінарної відповідальності, так давайте дотримуватись і інших положень реформи. Давайте реально забезпечувати гарантії суддівської незалежності! І тільки тоді ми зможемо розраховувати на те, що найкращі суддівські кадри будуть залишатись в системі, а не шукати іншої більш високооплачуваної роботи”, – акцентував народний обранець.

    Роман Романюк висловив сподівання, що парламент, спільно з урядом знайдуть вірне рішення і врахують необхідність реального забезпечення гарантій незалежності суддів.

  • У Східниці згоріло майно, записане на дружину радника Авакова (ФОТО)

    У курортному селищі Східниця Львівської області “спалено бювет біля амфітеатру”, де відпочиваючі, а також місцеві мешканці безкоштовно пили слабомінералізовану лікувальну вода типу “Нафтуся” (джерела №8, 9, 10).

    У Східниці згоріло майно, записане на дружину радника Авакова (ФОТО)

    Про це повідомив у соцмережі Facebook депутат Східницької сільради Роман Бобешко, – передає Резонанс. Він переконаний, що “був підпал, про який чомусь мовчить і Східницька селищна рада в особі “дбайливого” війта, і директора “Східницьких джерел”, де також цю інформацію замовчують”.

    У Східниці згоріло майно, записане на дружину радника Авакова (ФОТО)

    Депутат Бобешко вважає, що спаленням безкоштовного бювету готується грунт до введення плати за вживання лікувальних вод у Східниці.

    За інформацією порталу Youcontrol, власником ТзОВ “Владо” є дружина народного депутатата України Валентина Ничипоренка – Олена Ничипоренко.

    За даними ЗМІ, 2013 року ТзОВ “Владо” за 245 тис грн стала власником 2 свердловин та 4 джерел унікальної лікувальної води у Східниці. Чинний сільський голова Східниці Іван Піляк також пов’язаний із ТзОВ «Владо».

    Як писав Резонанс, “до обрання сільським головою Східниці у 2010 році І. Піляк керував садибою “Три сини та донька”. Знаною, насамперед, через прізвища господарів готельного комплексу. Їх же вважають і “тіньовими” власниками західноукраїнського курортного містечка. Йдеться про родину Ничипоренків. Ничипоренко-старший – скандально відомий нардеп, який серед іншого голосував за диктаторські закони. У ЗМІ його називають улюбленим “конярем” Віктора Януковича. Йому належить Жашківський кінноспортивний завод. Як і президент-втікач, мав дві судимості. Правда, за іншими статтями ККУ – квартирна крадіжка та крадіжка двигуна для човна”.

    Наприкінці 2017 року колишній регіонал Валентин Ничипоренко залишив лави партії “Відродження”. На сайті парламенту наразі вказано, що він не входить до складу будь-якої фракції.

    Нардеп є радником міністра внутрішніх справ України Арсена Авакова та членом колегії МВС України.

  • Українська адвокатура під загрозою знищення: відеозвернення Олексія Фазекоша

    19 листопада 2018 року, перебуваючи з робочим візитом в Києві, голова Ради адвокатів Закарпатської області Олексій Фазекош зробив екстрене звернення до народних депутатів України та усієї адвокатської спільноти.

    Українська адвокатура під загрозою знищення: відеозвернення Олексія Фазекоша

    “Змушений звернутися до депутатів Верховної Ради, адвокатської та юридичної спільноти і всіх громадян України! Сьогодні відбувається наступ на незалежність української адвокатури. Треба говорити відверто й категорично — її хочуть знищити! З достовірних джерел відомо, що 22 листопада 2018 року відбудеться спроба “з голосу” прийняти законопроект №9055 (про адвокатуру та адвокатську діяльність — ред.), який нівелює правозахисну діяльність в Україні, знищує незалежність та самоврядність інституту адвокатури, ставить крапку на реформі усієї правової системи”.

    Нагадаємо, що напередодні, а саме 16 листопада під час наради з головами рад адвокатів регіонів Голова НААУ, РАУ Лідія Ізовітова повідомила про те, що проект закону «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» №9055 наразі проходить розгляд у комітетах Верховної Ради – з питань запобігання і протидії корупції, профільного комітету з питань правової політики і правосуддя, Комітету з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності (оскільки законопроект №9055 містить зміни до Кримінального процесуального кодексу). Проте, реально ще жодний комітет не надав своїх висновків. «Ми можемо говорити про блокування. З іншого боку, ми можемо говорити, що народні депутати не мають жодного інтересу до законопроекту про адвокатуру. І та і інша думка мають право на існування», – сказала Голова НААУ. Разом з тим, така ситуація може розвиватися за сценарієм, що законопроект буде одразу переданий на розгляд парламенту. І ось саме проти такого сценарію й виступає категорично проти уся адвокатська спільнота Закарпаття на чолі з Олексієм Фазекошем.

    Також очільник адвокатів Закарпаття повідомив про те, що сьогодні він мав виступати з приводу псевдо-реформи адвокатури на 2 телеканалах, але з незрозумілих причин інтерв’ю були скасовані, що певним чином вже може свідчити й про намагання свідомо обмежити публічне обговорення в ЗМІ недоліків та загроз, які несе в собі проект №9055.

    “Звертаюсь до народних депутатів з категоричною вимогою не приймати законопроект 9055 як такий, що веде до одержавлення адвокатури. Бо якщо ми дійсно рухаємось в європейському напрямі й кажемо, що в нас демократичне суспільство, то в нас повинна бути сильна й незалежна адвокатура. Інакше в нас не буде ані демократії, ані самої України!”