Blog

Коли старечий склероз благородніший за молодечий маразм

Довгий час у Радянському Союзі був популярним вираз: «Історія ділиться на три періоди – допетровський, петровський і дніпропетровський». Він підкреслював значну роль, яку відігравали вихідці з Дніпропетровщини в управлінні імперією.

Фундатором дніпропетровського клану в Москві вважається уродженець Кам’янського (донедавна Дніпродзержинська) Леонід Ілліч Брежнєв. Одні називають період його правління КПРС і СРСР з 1964 по 1982 рік «золотою епохою розвиненого соціалізму», інші – «застоєм». Істина ж десь посередині. Одне безспірне – стагнація СРСР багато в чому була зумовлена станом здоров’я лідера колишньої наддержави. Унаслідок отриманої під час війни контузії, перенесених 1952 року інфаркту міокарду і 1976 року клінічної смерті, в останні роки свого життя Леонід Брежнєв страждав багатьма хворобами. Атеросклероз судин головного мозку, астенія (нервово-психічна слабкість), медикаментозна залежність поступово перетворили колись енергійного політика на немічного дідка, нездатного без папірця вимовити на публіці хоча б декілька слів. Через свої болячки колись красень-життєлюб і улюбленець жінок, який випромінював впевненість і міг годинами цитувати напам’ять вірші Сергія Єсеніна, став посміховиськом, героєм анекдотів. Наприклад, виступає Брежнєв на засіданні Політбюро: «Хто сказав, що я читаю з папірця? Ха, рисочка, ха, рисочка, ха, рисочка, ха».

Ці анекдоти народжувались не на рівному місці. Курйозні випадки, які подекуди виникали з хворим главою СРСР були часом навіть комічніші за народну творчість. Один з найбільш відомих стався 1982 року в Азербайджані, коли Генеральний секретар переплутав папки і перед багатолюдним партійно-господарським активом республіки в прямому ефірі почав читати доповідь, яка призначалась для закритого засідання Бюро ЦК Компартії Азербайджану: «Шановні друзі! Вчора ми вручили Баку орден, а сьогодні поговоримо про недоліки». Ситуацію спас лідер азербайджанських комуністів Гейдар Алієв. Як ні в чому не бувало, він вийшов з президії, забрав у помічника Генсека необхідний текст, підійшов до дещо спантеличеного доповідача, обійняв його і вкотре завірив Брежнєва, як азербайджанський народ радий вітати в Баку дорогого гостя. Під шум оплесків Алієв акуратно поміняв тексти доповіді. Можливо, мало б хто зрозумів, що відбувається, якби не сам Брежнєв, стоячи прямо перед чутливими мікрофонами і об’єктивами телекамер, голосно запитав: «Я щось не те прочитав?». Слід віддати належне, аудиторія вибухнула доброзичливими оплесками, а сам Леонід Ілліч сприйняв цей казус спокійно і навіть з гумором. У подальшому «дорогий і любимий» справився з доповіддю, допустивши лише одну помилку – назвав нафтовиків Азербайджану «нафтовиками Афганістану».

Утім, навіть попри серйозну травму, отриману 1982 року під час трагічного випадку на Ташкентському авіазаводі, Леонід Брежнєв, долаючи фізичну біль, до останніх днів свого життя з’являвся на публіці. Відчуваючи відповідальність перед партією і народом, він зачитував з папірця тексти, спростовуючи у такий спосіб чутки про свій відхід у краще життя.

***

Президентство Леоніда Кучми, прем’єрство Павла Лазаренка, Валерія Пустовойтенка, Юлії Тимошенко, не кажучи вже про з десяток віце-прем’єрів України засвідчили, що Дніпропетровщина залишається справжньою кузнею кадрів на найвищі посади в державі. Ось і цього року одним з фаворитів виборчої кампанії Президента України став також виходець з Дніпропетровщини Володимир Зеленський, якого довгий час заздалегідь «розкручувала» його команда підтримки в образі «народного президента» з популярного телевізійного серіалу «Слуга народу». Але головною родзинкою передвиборчої боротьби стало не це, а обрання його штабом, здавалось би, маразматичної тактики – ретельного приховування кандидата від виборців, свідоме обмеження спілкування з ним заздалегідь відзнятими за його участю рекламними відеосюжетами.

Таким чином політтехнологи Володимира Зеленського пропонують виборцям зробити вибір не як зазвичай на підставі аналізу переваг передвиборчої програми кандидата (бо її немає як такої), без дебатів з основним опонентом (він постійно уникає контактів з ним), не під враженням спілкування з пресою тощо, а проголосувати, повіривши привабливим текстам, які ллються з екрану вустами «слуги народу». Закономірно виникає питання, якими ж такими фобіями обумовлене небажання Володимира Зеленського і його штабу брати участь у традиційних для будь-яких виборів мітингах, зустрічах з громадськими активістами, прес-конференціях, брифінгах тощо. Адже досвідчений актор і шоумен, як ніхто мав би впевнено почувати себе у заходах публічної політики.

Невже команда його підтримки реально побоюється, що під час таких заходів стануть очевидними його невігластво і непідготовленість до відповідальної державницької роботи, про що зробив висновок французький філософ Бернар-Анрі Леві, який організовував нещодавню зустріч Володимира Зеленського з Президентом Франції Емануелем Макроном?

А можливо все набагато простіше – через хворобу Володимир Зеленський просто не здатний перебувати на державній службі, тим більше виконувати обов’язки Верховного Головнокомандувача Збройних Сил України? І це вже не жарти. Як хвороби лідерів держав і відомих політиків впливають на їх працездатність описані в мемуарах багатьох «придворних» лікарів. Видана 1992 року книга спогадів багаторічного головного лікаря ІV Головного управління Мінохоронздоров’я СРСР Євгена Чазова «Здоров’я і влада. Спогади «кремлівського лікаря», залишається бестселером й до цього часу.

У США і країнах Євросоюзу тема фізичного здоров’я провідних політиків, а тим більше кандидатів на провідні посади в державі, делікатною не вважається. Її відверто коментують лікарі й широко обговорює громадянське суспільство, вважаючи, що виборці мають право знати, кому довіряють свої долі, особливо на тлі поширення в світі алкоголізму і наркоманії. Знаючи про такий досвід, можна було б аплодувати кандидату в Президенти України Володимиру Зеленському за його пропозицію своєму опоненту пройти обстеження на алкогольну і наркотичну залежність. Здавалось би, нарешті ми станемо свідками започаткування нової традиції. Тим більше, що цю ініціативу розвинув Володимир Кличко, спеціально запросивши в Київ експертів Всесвітнього антидопінгового агентства (англійською мовою World Anti-Doping Agency — WADA) – незалежної організації, яка здійснює координацію боротьби з застосуванням наркотиків у спорті.

Але, як відомо, лідер партії «Слуга народу» несподівано відмовився здавати аналізи фахівцям WADA разом із Петром Порошенком на НСК «Олімпійський». Натомість, він віддав перевагу фельдшеру приватної клініки «Євролаб», який поєднує лікарську практику з акторством і навіть знімався в серіалі «Свати». Свою відмову Володимир Зеленський якось непереконливо пояснив наявністю «таємної неперевіреної інформації» про загрозу провокації проти нього.

***

Історичні паралелі дають підстави для невтішних висновків. Леонід Брежнєв читав з папірця написані помічниками тексти вже тяжко хворим і наприкінці своєї політичної кар’єри. Володимир Зеленський же, роблячи перші кроки у велику політику, демонструє неспроможність висловити власну точку зору ще в молодому віці. І це без отриманих під час бойових дій поранень чи контузій, і навіть без наслідків служби в армії, де він жодного дня не був. Вочевидь, тенденція до скорочення розриву між кандидатами в Президенти України спричинена тим, що замість Зеленського складні питання внутрішньої і зовнішньої політики коментують радники команди «ЗЕ», чим принижують не тільки його самого, а й мільйони виборців.

Стане Володимир Зеленський 21 квітня 2019 року Президентом, чи спонсори доручать йому «служити народу» у Верховній Раді України, запит українського суспільства на інформацію про його фізичний стан зберігатиметься. У будь-якій іпостасі журналісти постійно «діставатимуть» Володимира Зеленського питаннями з цього приводу, бо такими є закони жанру публічної політики, а вона лише зовні нагадує акторство.

Що ж, інтрига для початку нового серіалу за участю Володимира Зеленського захоплююча. Але яким вийде його фінал, комічним чи трагічним, покаже час.

Борис Дніпров

18 Квітня, 2019
Зустріч Леоніда Кожари та Олексія Фазекоша: “Соціалісти” вітають відкриття Представництва в Києві

16 квітня 2019 року до Київського представництва Ради адвокатів Закарпатської області завітав лідер партії “Соціалісти” Леонід Кожара. Очільник партії привітав Олексія Фазекоша, який не тільки є адвокатом та головою Ради адвокатів Закарпаття, але й керує обласним осередком “Соціалістів”, а також відмітив важливість відкриття Представництва в нинішній період часу.

Крім того, сторони обговорили плани на майбутнє, вектори розвитку партійних осередків в регіонах, акції та заходи, які будуть проводитись, в тому числі і в рамках підготовки до парламентських виборів 2019 року.

Зокрема, за словами Олексія Фазекоша, “увесь цей час він не залишав питання розбудови партійної структури на Закарпатті. Наразі до лав “Соціалістів” вже виявили бажання вступити сотні громадян. Тож вже найближчим часом, орієнтовно в травні 2019 року, будуть відкриті осередки партії не лише в Мукачево, але й Ужгороді”. Все це разом дасть потужний поштовх розбудові партії в регіоні, а прихильність до ідей соціалізму як самого Олексія Фазекоша, так і багатьох впливових закарпатців стане запорукою того, що партія отримає чимало голосів під час виборчих перегонів до парламенту. З цього приводу О.Фазекош навіть висловив припущення, що партія легко подолає 3% виборчий бар’єр для входження в парламент.

У свою чергу Леонід Кожара підтвердив, що партія “Соціалісти”, дійсно, йде на вибори з впевненістю та великими надіями і сподіваннями, і додав: “Ми розуміємо той величезний потенціал, який має наша партія на Закарпатті. Тож впевнені, що разом нам вдасться створити у регіоні велику, ефективну і дієздатну партійну організацію. На жаль, часу до старту виборчих перегонів залишилось не так вже й багато, а отже необхідно, щоб найближчим часом були ухвалені усі рішення щодо нашої стратегії і тактики на Закарпатті під час виборів. Через те сподіваємось, що Закарпаття дасть нам позитивний результат. Ми на вас сподіваємось і йдемо разом до перемоги!”

На завершення зустрічі Леонід Кожара привітав усіх закарпатців та особисто Олексія Фазекоша з відкриттям столичного представництва, зазначивши, що на сьогоднішній день, допоки реформа децентралізації не доведена до свого логічного завершення, то представники регіонів просто змушені проводити багато часу в Києві, а отже відкриття офісу – це сучасна вимога часу.

16 Квітня, 2019
Працювати по-закарпатськи, або Regimini militantis Ecclesiae

З перших днів своєї діяльності Київське представництво Ради адвокатів Закарпатської області запрацювало на повну потужністю, повністю осоромивши скептиків такого вектору розвитку органів адвокатського самоврядування.

Лише за перші декілька днів своєї діяльності в представництві побували члени Ради адвокатів та КДКА Закарпатської області, адвокати з Києва, Київської області, Харкова, та інших регіонів. Серед гостей варто відмітити голову ВКДКА Сергія Вилкова, керівника Секретаріату НААУ Вадима Красника, голову Комітету НААУ з питань захисту прав адвокатів Ганну Боряк, видатних адвокатів Наталю Рябець, Олега Рачука, Вадима Хабібулліна, Руслана Надьона, Миколу Буташа, Михайла Берана, Миколу Леміша, Олександра Семанцо, Зою Темнохудову та інших.

Першими днями роботи Представництва вже поцікавилась і лідер вітчизняної адвокатури – голова НААУ Лідія Ізовітова.

В офісі постійно відбуваються робочі зустрічі та перемовини, зокрема, вже обговорена можливість створення нової профільної Асоціації адвокатів, про що буде повідомлено згодом, відбуваються кадрові призначення та обговорюються нюанси роботи зі ЗМІ, органами влади тощо.

Серед іншого, офіс, як і планувалось, вже стає майданчиком для закарпатців, які працюють в Києві чи планують працювати з київськими фахівцями. Так, 15 квітня 2019 року відбулась робоча зустріч голови Ради адвокатів Закарпатської області Олексія Фазекоша з представниками аудиторської фірми Interstandart Audit на чолі з Романом Пранничуком. Пан Роман Пранничук виріс на Закарпатті, але вже багато років практикує в сфері податкового права та аудиту саме в Києві. Тож співпраця з «рідними» адвокатами – перший крок до якісного та професійного земляцтва.

До речі, дуже цікаво, що філософія роботи аудиторів багато в чому співпала з поглядами лідера закарпатських адвокатів, адже слова Ціцерона про те, що «ми не можемо самі вести справи: один може принести більше користі в одній справі, інший – в іншій. Тому ми і вступаємо в дружні відносини, щоб взаємними послугами діяти заради загальної користі», однаково позитивно були сприйняти усіма співрозмовниками.

Тож прикметно, що Олексій Фазекош, підбиваючи підсумки перших днів роботи Представництва, жартома наголосив, що адвокати Закарпаття «навчать» Київ працювати на повну потужність, натякаючи на те, що хоч робочий ритм у мешканців столиці і надзвичайно високий, але з точки зору системності та високого ККД, то і в регіонів є дечому повчитись.

І наостанок, під кінець робочого дня в столиці Олексій Фазекош зазначив: “Представництво буде і надалі успішно працювати – з духом і заповітом від лицарів Мукачівського замку та наслідуючи ідеї Ігнаціо Лойоли. Принципи Regimini militantis Ecclesiae стоятимуть на захисті всієї української адвокатури”.

15 Квітня, 2019
Отямся, Україно!

Як відомо, 13 березня 2019 року члени ініціативної групи «Першого грудня» В’ячеслав Брюховецький, Володимир Панченко, Вадим Скуратівський, Юрій Щербак, Ігор Юхновський, Ярослав Яцків, серед яких були і дисиденти – «шестидесятники» Іван Дзюба, Йосип Зісельс і Мирослав Маринович закликали Україну не голосувати за «політично невідомого» кандидата в Президенти Володимира Зеленського, а підтримати на виборах чинного Главу держави Петра Порошенка. «Долею держави легковажати не можна. Стоїмо перед вибором, зберегти тяжко виборену свободу, іти обраним європейським шляхом – чи вертатися назад, з перспективою загрузнути в керованому з Кремля хаосі?», – говорилось у їхньому зверненні.

22 березня 2019 року їхню ініціативу підтримали відомі українські письменники (Любов Голота, Богдан Горинь, Василь Герасим’юк, Іван Дзюба, Віктор Женченко, Микола Жулинський, Анатолій Кичинський, В’ячеслав Медвідь, Дмитро Павличко, Михайло Сидоржевський, Віктор Терен, Тарас Федюк, Олег Чорногуз, Юрій Щербак). Вони також закликали виборців віддати голоси за чинного Президента: «Незважаючи на неймовірно складні умови, Петро Порошенко на практиці довів, що він – державний лідер зі стратегічним мисленням». При цьому, майстри слова застерегли від голосування за «кандидатів, послужний список яких – переважно демагогічні обіцянки, показуха, театральні жести і брехня. Кандидатів, які обіцяють мир в Україні, але не кажуть, як вони збираються досягати миру – перемогою чи капітуляцією, і якою ціною вони збираються «домовлятися» з геополітичним маніяком, котрий марить новим переділом світу, в якому немає місця Україні».

На жаль, можливість почути звернення української інтелектуальної еліти до виборців була обмежена, через що він мало вплинув на результати першого етапу виборів.

Сталося приблизно те, з чим Росія зіткнулась під час перших виборів Державної Думи, коли після кривавих подій жовтня 1993 року перемогу на них несподівано отримали ліберали епатажного політика Володимира Жириновського. Трагізм цієї події, з якої почався процес згортання демократичних реформ в Росії, красномовно передав відомий російський дисидент – «шестидесятник» Юрій Карякін, виступивши із закликом «Росія, отямся, ти здуріла». (https://arzamas.academy/materials/224).

***

Якими б не стали результати другого туру президентських перегонів 2019 року в Україні, політики, вчені-соціологи, представники громадськості й прості виборці приречені безкінечно сперечатися, обговорюючи причини феномену політтехнологічного проекту «ЗЕ».

Одним з основних питань дискусії буде таке: чому українська молодь, яка була головною рушійною силою Революції Гідності, героїчно протистояла поліцейському свавіллю на барикадах і першою в складі добровольчих батальйонів стала на захист Батьківщини, через п’ять років проголосувала «по приколу», пов’язуючи надії на краще майбутнє з шоуменом, комедійним актором, режисером, продюсером, сценаристом, засновником і художнім керівником студії «Квартал-95» Володимиром Зеленським. Адже саме він, за даними Київського міжнародного інституту соціології і Центру Разумкова, у першому турі отримав найбільшу підтримку молоді віком від 18-29 років (57%).

І як так могло статися, що один із лідерів Помаранчевої Революції і Євромайдану, досвідчений політик, фаховий дипломат, авторитетний економіст, фінансист, Верховний Головнокомандувач Збройних Сил України Петро Порошенко, особистий вклад якого у зміцнення обороноздатності України й створення міжнародної антипутінської коаліції є незаперечним, вибори у першому турі фактично програв, ставши лідером симпатій електорату віком понад 60 років. Вочевидь, відчуваючи небезпеку втрати державності внаслідок приходу до влади в Україні купки олігархів-ляльководів, які виступили замовниками і спонсорами проекту «ЗЕ», представники старшого покоління готові терпіти масштабну корупцію, недолугу пенсійну реформу, космічні тарифи на житлово-комунальні послуги, приниження мізерними субсидіями, труднощі реалізації медичної реформи, а також ігнорування громадської думки при проведенні політики декомунізації.

Утім, у програші чинного Президента не варто огульно звинувачувати молодь, намертво зажату в лещата сучасних високотехнологічних гаджетів. У тому, що молоді виборці України «повелись» на привабливий екранний образ «слуги народу Голобородька» з телевізійного серіалу, який безперестанку транслює канал біглого олігарха Ігоря Коломойського «1+1», є значна доля вини чинної влади й особисто Петра Порошенка. Власне він і сам погодився з цим, визнавши «комунікаційну помилку» і прорахунки в кадровій політиці.

Але хто знає, чи буде у Петра Порошенка можливість виправити допущені помилки, адже за результатам досліджень, проведених «Соціологічною групою «Рейтинг» за перший квартал квітня, за Володимира Зеленського в другому турі готові проголосувати 51% українців і лише 21 % – за чинного Главу держави.
Ще 18 % не визначилися і 10% не мають наміру голосувати.

Як би там не було, 21 квітня виборами Президента України життя в Україні не закінчується. Відтак, в контексті аналізу «стратегічних комунікаційних помилок» влади, хоча б на майбутнє, варто спробувати знайти відповідь на питання, чому в безладному, хаотичному нагромадженні закликів різноманітних пройдисвітів, політичних авантюристів і біснуватих навіжених, не було почутим вагоме слово моральних авторитетів нації – членів ініціативної групи «Першого грудня» і письменників?

***

Звичайно, легше всього було б пояснити «глухоту» молодого електорату до настанов інтелектуальної еліти нації банальним конфліктом поколінь, який триває в умовах реальної свободи слова і революційного розвитку інформаційних технологій. «Дітям» – сучасним тінейджерам навіть важко уявляють, як за радянських часів, їхнім «батькам» аби дізнатися про коментар поточних політичних подій від тодішніх лідерів громадської думки, доводилось передавати авторські тексти з рук в руки, фотоспособом і на друкарській машинці поширювали «самвидавом», а вночі прикипати до лампових радіоприймачів, щоб почути передачі «ворожих голосів». Наразі творчість «дітей ХХ з’їзду» широкою популярністю не користується. Трендовими зараз вважаються автори, літературні твори яких, по тематиці, формі, об’єму, навіть українському молодіжному сленгу більш доступні сучасній молоді. Як писав Євген Євтушенко: «Пришли иные времена, взошли иные имена».

Але, несправедливо було б зводити проблему лише до цього. Насправді, держава могла б зробити набагато більше для популяризації думок тих, кого в Україні варто було б цінувати як найвище національне надбання. Головне – шляхом вдосконалення систем державної підтримки діяльності національних творчих спілок, книговидання, бібліотечної справи, розвитку засобів масової інформації, насамперед, суспільного телебачення і радіомовлення України створити умови, щоб звернення моральних авторитетів нації, у тому числі під час виборчих кампаній, якнайкоротшим шляхом доходили до сердець співвітчизників. Адже життя швидкоплинне і за останні два-три роки ми назавжди втратили можливість почути мудрі слова ініціаторів створення групи «Першого грудня» Богдана Гаврилишина, Мирослава Поповича, Любомира Гузара.

Відмовки чиновників про відкриті двері для них на комерційних телевізійних каналах не приймаються, позаяк поважного віку письменники, за виключенням хіба що одиниць, які гармонійно влилися в когорту сучасних політиків і там «знайшли себе», гидують брати участь у «собачих боях» на різноманітних політичних ток-шоу. Заводити власну сторінку і займатися блогерством у соціальних мережах вони також не будуть.

Письменник, літературний критик, журналіст звик писати книжки, статті, колонки у періодичних виданнях, він може також представляти свою творчість в інтерв’ю, в ефірі, на зустрічах із читачами. Саме у такий спосіб він бере участь у вихованні майбутнього покоління.

Однак книжковий і літературний ринок всередині України розвинутий слабо. За обсягами книговидання Україна давно втратила передові позиції: в 2016 році річний тираж становив близько 49,0 млн. примірників, або трохи більше однієї книги на одного мешканця країни. Водночас, у країнах Євросоюзу на одного мешканця видається щорічно від 6 до 8 книг.

Не кращою виглядає ситуація і з періодикою. Наклади українських літературних часописів складають від 300 до 5000 примірників. Навіть тираж головного тижневика Національної Спілки письменників України «Літературна Україна», навколо якого завжди гуртувалася справжня творча еліта, не перевищує 6000. І це при тому, що у переломному 1991 році його наклад був фантастичним – 250 000 примірників.

Але підстав для відчаю немає. Для того, щоб літературно-художня періодика знову стала носієм національної ідеї, й надалі виступала засобом пробудження патріотичних почуттів і об’єднувала громадян довкола спільної мети – утвердження Незалежності України, варто лишень модернізувати вже створену законодавчу базу. А це ціла низка законів, указів, рішень Кабінету Міністрів про затвердження низки концепцій і державних програм тощо. Без сумніву, в органах виконавчої влади є чимало фахівців, котрі добре знають, за рахунок яких коштів державного чи місцевого бюджетів, введення додаткових податкових пільг, залучення іноземних інвестицій чи іншим шляхом можна виконати заплановані заходи. Єдине чого не вистачає – політичної волі Президента України.

Хто б не переміг у другому турі виборчих перегонів, він має пам’ятати притчу про Уїнстона Черчілля, якому під час Другої світової війни принесли на розгляд бюджет країни. Погортавши документ, він запитав:
– А де ж витрати на культуру?
– Так війна ж іде! Яка культура?
– Якщо немає культури, так навіщо ми тоді воюємо? – здивувався Черчилль.

***

Забувши образи і відклавши на майбутнє вирішення багатьох складних питань, 10 квітня 2019 року ініціативна група «Першого грудня» знову закликала Україну підтримати у другому турі президентських виборів Петра Порошенка, який наступного дня прийняв їх і подякував за їхню громадянську позицію.
Їхній відкритий лист до співвітчизників (http://1-12.org.ua/2019/04/10/4157#more-4157) не є агітаційною листівкою, написаною в надрах Адміністрації Президента. Через декілька місяців відшумлять суди із захисту «честі і гідності» кандидатів у президенти та їхніх агітаторів-пропагандистів, забудуться перли талановитих і не дуже телеведучих, а цей серйозний аналітичний документ залишиться в історії. Бо його автори вкотре довели: якщо мова йде про національну гідність, як і 30-40 років тому, вони знов готові бути дисидентами.

І не дай Боже будь-якій владі в Україні мати таку опозицію.
***
Між тим, разом з Януковичем, Азаровим, Зюгановим, Жириновський агітує українців проголосувати за, вочевидь, близького йому по духу Володимира Зеленського.

Думай!

Борис Дніпров

15 Квітня, 2019
ТОП бюджетних велосипедів в 2019 році

Для багатьох людей в Україні та в інших країнах по всьому світу велосипед – це не просто можливість самостійно пересуватися. Для багатьох це справжній спосіб життя, їхня «релігія» та улюблене хобі на багато років. Але при цьому далеко не всі знаходять задоволення та можливості, аби витрачати на своє захоплення багато грошей, весь час вдосконалюючи існуючу модель. Тому варто розглянути, що з асортименту, запропонованому на ринку, може підійти для бюджетного покупця. Порівняти ціни на велосипеди в популярних інтрент магазинах можна за цим посиланням.

На що варто звернути увагу, незалежно від бренду

Перше, що необхідно дізнатися недосвідченому покупцю – як правило, механічні запчастини всіх велосипедів виготовляються в Китаї на спеціальних заводах. Різні бренди купують їх для своїх велосипедів, а тому жодного відношення до самого виробника велосипеда вони не мають. Єдине, що варте уваги – це класова належність цих самих компонентів. Зазвичай, якісні елементи підвищують вартість виробу в цілому. Але і у використанні вони більш зручні та довше працюють.

Колеса – ще один надзвичайно важливий елемент велосипеда. І в цьому питанні також є власні особливості. Так, більшість велосипедів, які ми зустрічаємо, мають звичайні колеса середнього рівня. Колеса високої якості встановлюються виключно на велосипеди, вартість яких більша 350 євро. Тому якщо мова йде про бюджетні або середнього цінового сегменту велосипеди, різниці немає майже ніякої. А от питання вибору велосипедної гуми це не стосується зовсім.

І, звичайно, не можна не сказати про основу будь-якого велосипеду – його раму. Принципову різницю в якості рам бюджетного та середнього цінового сегмента можна побачити далеко не завжди, адже як і у випадку з механічними частинами, їх закуповують на заводах Азії. Далі кожен «виробник» позначає на велосипеді свій логотип, після чого виріб стає належним до певного бренду.

Кращі бренди, що пропонують придбати велосипед за бюджетну ціну

Бажаючи придбати залізного коня за невелику ціну, насамперед варто придивитися до пропозицій наступних 3 компаній:
• Norco – надзвичайно популярний бренд, який можна зустріти в багатьох країнах світу. Саме ця компанія першою почала створювати велосипеди, які мали одразу 10 швидкостей. Не один раз компанія отримувала нагороду і за найкращий дизайн велосипеда, тож тим, хто цінує привабливість, таке рішення також прийдеться до смаку. В той же час в асортименті можна знайти досить багато не надто дорогих моделей, які зможе собі дозволити кожний;
• Author – компанія, яка використовує гідро формування навіть для бюджетних моделей. Більше того, їхні велосипеди визнані найкращими серед підліткових на всьому ринку. Усі їх велосипеди розробляють та збирають у Чехії, хоча компоненти, як майже і всі, вони купують в Азії;
• Schwinn – одна з найвідоміших і найстаріших компаній, що діють до цього часу. Спочатку компанія спеціалізувалась на виготовленні дитячих велосипедів, але з часом вони почали виготовляти і сучасні велосипеди для дорослих, які актуальні і сьогодні.
На протязі багатьох років усі перераховані виробники залишаються популярними і займають найкращі позиції серед байків, які можна придбати за доступною ціною. Тож і у 2019 році звернути на них увагу обов’язково має кожний.

Найкращі моделі бюджетних велосипедів у 2019 році

Не дивлячись на те, що рекомендувати до придбання якусь конкретну модель надзвичайно складно, адже критеріїв вибору дуже багато і у кожного покупця вони різні, все ж таки розглянемо невеликий ТОП моделей, що варто придбати у цьому році:

1. DISCOVERYPRESTIGEMAN 29 – одна з найуніверсальніших моделей, що доступні сьогодні у категорії «бюджетні». Яскравий дизайн в поєднанні з класичною конструкцією – саме те, що потрібно, як для прогулянок містом,так і для виїздів за його межі. Рама зі сталі здатна витримувати серйозні навантаження, а колеса діаметром 29 дюймів забезпечують легку їзду в будь-яких умовах. Крім того, велосипед має 6 швидкостей.

2. DOROZHNIKURBAN 28 – модель, що ідеально підійде, як чоловікам, так і жінкам, щоправда, за умови, що зріст власника буде більшим, аніж 185 см. Велосипед комплектується якісною резиною, яка виготовляється в Чехії та має світло відбивну смужку. Крім того, обід колеса подвійний та посилений, виготовлений з алюмінію. Також цей велосипед вирізняється своїми гальмами, адже не так часто можна зустріти зручні задні гальма для ніг.

3. FORMULA SMART 24 – невеликий за розміром велосипед, що має сталеву раму, цікавий дизайн та досить широку сферу використання. Ця модель нерідко купується для підлітків, адже завдяки особливій конструкції рами, підліток не отримає травм у разі необхідності зістрибнути ще до повної зупинки. Крім того, цей велосипед можна скласти без використання спеціальних інструментів, що надзвичайно зручно для зберігання та перевезення. Щоправда амортизаторів тут немає, тож по бездоріжжю такий велосипед не надто зручний, але для прогулянок заасфальтованими дорогами точно підійде.

4. OPTIMA ALPINA 26 – надзвичайно універсальна в своєму оформленні модель, що дозволяє комфортно їздити як в межах міста, так і за його кордонами. Високі та надзвичайно міцні колеса, дискові гальма, зручний руль, а також амортизатори і 21 швидкість – все це робить цю модель майже незамінною. Ще одна цікава фішка – наявність підніжки, яка дозволяє легко зафіксувати велосипед у рівному положенні. Також розробники потурбувалися і про комфорт їзди, тож використали велике і м’яке сидіння.

5. LEON HD-85 28 – це не просто велосипед, а справжній гібрид професійного байка та звичайного велосипеда для прогулянок. Ця модель має невелику вагу, але в той же час досить легко може впоратись з будь-яким ландшафтом. Загалом цей велосипед надзвичайно маневрений та оснащений якісними гальмами, що забезпечують високий рівень безпеки.

Отже вибір, які завжди, за вами, а ми можемо лише сподіватися, що надана інформація виявилася корисною та допомогла вам зробити правильний вибір і знайти свій ідеальний бюджетний велосипед.

15 Квітня, 2019
Квінтесенція думок Олексія Фазекоша, або Декілька слів про Орден Захисників

Українська адвокатура довела, що вона є сильною, єдиною та монолітною, здатною реагувати на виклики часу. Тобто є саме такою, якою є спільнота закарпатських адвокатів.

Це – основний меседж з відеозвернення голови Ради адвокатів Закарпатської області Олексія Фазекоша, яке він розмістив на своїй сторінці у Фейсбук.

Адвокат проводить паралелі між Католицьким Орденом, що захищав віру по всьому світу, та сучасним Орденом Адвокатів, які захищають права людей згідно Конституції України.

Особливістю відеозвернення є його патріотично-містичний настрій. Який, з одного боку, поєднує в собі серйозні роздуми над тим, що являє собою сучасна адвокатура, який внесок в її розвиток та становлення зробили і зробить Спілка адвокатів України та НААУ, чому позиція закарпатських адвокатів є принциповою в цьому питанні. А з іншого – у відео присутній і філософський погляд на те, що в цьому житті дуже багато речей мають спільне коріння і нерозривний зв’язок через сотні років.

15 Квітня, 2019
Презентація III етапу міжнародного соціального проекту «Книга Добра»

За підтримки Міністра Закордонних Справ України Павла Клімкіна, Міністерства закордонних справ Естонії, Посольства Естонії в Україні, Міністерства людських ресурсів Угорщини, Посольства Угорщини в Україні, з благословення Кардинала, верховного архієпископа Києво-Галицького Любомира Гузара реалізовується міжнародний соціальний проект «Книга Добра».

5 квітня 2019 р. об 11 годині у приміщенні Дипломатичної академії при Міністерстві закордонних справ України відбулася презентація III етапу міжнародного соціального проекту «Книга Добра» за участі Міністра закордонних справ України Павла Клімкіна, організаторів та активних учасників проекту.

“Книга Добра” – це масштабний міжнародний соціальний проект, який мандрує світом та об’єднав тисячі дітей та дорослих з єдиною метою – відшукати унікальні історії про добро в усіх проявах. Це Книга про Україну, про нас, українців, і про майбутнє, яка містить в собі щире та нерафіноване добро.

Участь у створенні «Книги Добра» взяли більше 500 тисяч дітей та дорослих з усіх куточків України. 350 переможців попередніх етапів міжнародного соціального проекту «Книга добра» мали змогу бути в складі української делегації та передавати примірники Книги в найбільші бібліотеки світу. Унікальний примірник «Книга Добра» вже зберігається у бібліотеці Ватикану, Туреччини, Литви, Латвії, Естонії, Румунії та України.

Запрошуємо усіх бажаючих до участі в захоплюючому та пізнавальному етапі міжнародного соціального проекту «Книги Добра». Представники Благодійного Фонду «Чисті Серцем» та редакційна рада на чолі із Марією Матіос будуть обирати найактивніших кандидатів для мандрівок із Книгою Добра у найвідоміші бібліотеки світу.

Щоб стати послом миру і добра, потрібно активно проводити заходи, які пов’язані із міжнародним соціальним проектом «Книга Добра»:
– читати та аналізувати історії Добра в школах, позакласних гуртках, будинках творчості і т.д.;
– пропагувати Добро: проводити різноманітні флешмоби із використанням історій із Книги Добра;
– створювати відеоролики, мультфільми, блоги і т.д.;
– організовувати художні виставки із використанням історій із Книги Добра;
– театралізувати історії із Книги Добра та інше.

Під час проведення заходів обов’язково використовувати символіку проекту «Книга Добра».

Приймати участь можна, як одноосібно так і колективно.

Результати виконаних робіт необхідно надсилати у відео та фотозвітах на електронну адресу: [email protected] .

До кінця 2019 р. заплановано передати Книгу у 15 країн світу за участю 1 000 дітей та 200 дорослих (активні учасники конкурсу, керівники гуртків, вчителі шкіл, вихователі дошкільних навчальних закладів і т.д). Крім того, найактивніші учасники отримають цікаві подарунки: друковану Книгу Добра із автографами організаторів проекту; листівки, які виготовлені на черпаному папері та інші подарунки.

В разі виникнення запитань, звертайтеся до представників БФ «Чисті Серцем» за номером телефону +380 (50) 433 98 18.

Дякуємо за вашу активність.

Давайте творити добро разом!

Організатори Проекту:
БО «Благодійний Фонд «Чисті Серцем»
Центр української культури у м.Таллінні (Естонія)
Державне самоврядування українців Угорщини

Автори: Василь Вишиванюк, Володимир Цвіль

8 Квітня, 2019
На Закарпатті все спокійно, або Декілька слів про зустріч Олексія Фазекоша з представниками ОБСЄ

2 квітня 2019 року в центральному Мукачівському офісі Ради адвокатів Закарпатської області відбулась робоча зустріч Голови Ради Олексія Фазекоша зі спостерігачами від Спеціальної моніторингової місії ОБСЄ в Україні Девідом Вулфом та Джорджіо Зельковічем.

Олексій Фазекош радо привітав гостей, які в черговий раз завітали до очільника адвокатської спільноти Закарпаття, а також наголосив на тому, що і він особисто, і адвокати регіону вітають рішення Ради ОБСЄ про продовження до 31 березня 2020 року мандату Спеціальної моніторингової місії ОБСЄ в Україні, який поширюється на всю територію України. За словами О.Фазекоша, для адвокатів дуже важливо, що в основі діяльності ОБСЄ з питань прав людини і демократизації лежить Концепція верховенства закону і верховенства права. Крім цього, правникам імпонує те, що ця концепція не тільки включає в себе колишні правові напрацювання, але також націлена на формування такої правової системи, яка повноцінно закріплює принцип людської гідності та справедливості.

У свою чергу і Д.Вулф і Д.Зельковіч не тільки погодились із тезою О.Фазекоша про те, що саме адвокатура, як інститут громадянського суспільства, стоїть на сторожі прав і свобод людини, а часом є останнім рубежем, що захищає особистість від сваволі з боку державних органів, але й наголосили на тому, що свобода юридичної професії є одним з елементів, що становлять основу правової демократичної держави. «Право на захист, рівність сторін у судочинстві, незалежність адвокатури і повага до правового статусу адвокатів – це стандарти, закріплені в багатьох документах ОБСЄ», – зазначили представники Моніторингової місії.

Тож не дивно, що одним з головних питань, яке було підняте співрозмовниками, стало обговорення так званої реформи адвокатури та законопроекту №9055. Представники ОБСЄ зазначили, що вони давно і уважно слідкують за розвитком судової реформи в Україні, і вони дійсно вважають, що реформа адвокатури є необхідною. Але в цілому для ОБСЄ важливо стратегічне бачення розвитку адвокатури як правозахисного інституту, а не учать в якихось інтригах. Так, прихильники проекту 9055 використали як власну перемогу начебто слова генерального секретаря ОБСЄ Томаса Гремінгера, який 4 березня у Відні, в штаб-квартирі ОБСЄ, під час конференції “Підсумки ключових реформ в Україні: децентралізація та судова система”, зазначив, що судова реформа була б неповною без реформування адвокатури, а відповідний законопроект 9055 назвав довгоочікуваним.

Насправді, як пояснили Олексію Фазекошу представники ОБСЄ, пан Гремінгер під час того заходу взагалі про проект 9055 не сказав ані слова, бо цей проект ніхто в ОБСЄ не вивчав, та й не було такого завдання. Натомість в ОБСЄ лише толерують запит українського суспільства та й власне адвокатів до якісної судової реформи, в тому числі і реформи адвокатури. І це не лише усні запевнення, але є й відповідні документи та листи.

У відповідь голова Ради адвокатів Закарпатської області наголосив, що адвокати не лише не противляться змінам, але й самі давно і системно обстоюють внесення змін до діючого Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Адже такі зміни як посилення відповідальності за перешкоджання діяльності адвоката, надання йому більш прав та механізмів захисту неодмінно призведе до поліпшення із захистом прав людей в країні. Однак проект 9055 переслідує зовсім іншу мету – роздробити адвокатуру, зробити її слабкою і уразливою, підлаштувати під «конкретні меркантильні інтереси» окремих чиновників та ренегатів від адвокатури.

Також Олексій Фазекош нагадав представникам ОБСЄ, що лідер адвокатури – Голова НААУ Лідія Ізовітова неодноразово зверталась як до Президента, так і до народних депутатів від імені адвокатів України з проханням зупинити тіньову реформу адвокатури. «Підтримуючи необхідність прозорої та професійної реформи адвокатури, НААУ виступає проти маніпуляцій європейськими оцінками та тіньових спроб повернути адвокатуру під контроль держави. Внесений проект закону 9055 містить загрози знищення інституційної гарантії незалежності адвокатури – адвокатського самоврядування та саморегулювання професії. По суті, адвокатура відкидається у своєму розвитку на 30 років назад. Йдеться про обмеження прав адвокатів і про знищення прав людей, тому що в суді ми представляємо не самих себе – ми захищаємо права та інтереси громадян. Це наступ на права людини, це порушення конституційних норм, практики ЄСПЛ та рішень Конституційного Суду», – упевнена голова НААУ Лідія Ізовітова.

Продовжуючи думку Л.Ізовітової, голова Ради адвокатів Закарпаття наголосив на тому, що «звичайні люди ефекту від реформи не відчують. Хоча змінами в закон можна було забезпечити громадянам більш відкритий доступ до правосуддя, більш якісний захист їх прав і законних інтересів. Але фактично основні зміни торкнуться лише адвокатського самоврядування та звуження прав адвокатів. Зокрема, розширене поняття адвокатського запиту знівельоване можливостями відмов у відповідях на ці запити. Законопроект передбачає доповнення Кримінального процесуального кодексу нормами, які дозволять суду на власний розсуд визначати, чи є у діях адвоката зловживання процесуальними правами. Логіка розвитку світових демократій показує, що навіть у суспільстві, де є усталені традиції демократичних цінностей, спостерігаються непоодинокі випадки намагання держави встановити контроль за всіма сферами суспільного життя, у тому числі за правовою системою. І ось аналіз проекту 9055 підводить до логічного і мотивованого висновку: за неприхованим бажанням змінити профільний закон стоять примарні ідеї зробити адвокатуру слабкою і залежною, а адвокатів — керованими. Припускаю, що саме це ховається за ширмою такого псевдореформування. Реформувати систему адвокатури в Україні дійсно потрібно, але зважено і з врахуванням того, що реформа повинна стати складовою комплексної фундаментальної реформи всієї правової системи, наближення її до європейських правових стандартів. Тому, висловлюючи свої критичні зауваження, вважаю, що законопроект у частині положень, що визначають принципи, процедуру та механізми обрання до органів адвокатського самоврядування та доступу до професії, а також нові «гарантії» не є прогресивним, а навпаки є алогічним та концептуально недемократичним. Як наслідок, в цій частині проект не спрямований на поліпшення стану справ в українській адвокатурі та може генерувати конфлікти, що не властиві адвокатському середовищу», – детально пояснив свою позицію з цього приводу Олексій Фазекош.

Представники ОБСЄ запевнили очільника адвокатів Закарпаття, що така позиція їм є зрозумілою, вони її повністю розділяють і зроблять усе, аби відповідні положення щодо проекту №9055 і такої реформи адвокатури з’явились у звітах та робочих документах Місії.

Продовжуючи далі тему розвитку правової держави, співрозмовники обговорили також і ситуацію і з дотриманням прав адвокатів в сучасний період діяльності Ради адвокатів Закарпатської області. Олексій Фазекош сказав, що йому особливо приємно підкреслити, що його регіон є найбільш монолітним і єдиним серед усіх адвокатських спільнот України. Як приклад він навів випадок, коли близько 100 адвокатів Закарпаття одночасно прийшли до Закарпатського апеляційного суду аби підтримати свого колегу – адвоката Віталія Шалапаюка під час розгляду апеляції прокуратури.

«Саме тоді Рада адвокатів Закарпаття гучно заявила про те, що ми будемо вступати повним складом у будь-яку кримінальну справу, де фігуруватиме наш колега. Жодним чином не допустимо порушення прав та фальшування справ. Кожен адвокат має знати, що він під надійним захистом своїх колег, своєї професійної спільноти. Ми довели, що ми – сила, яка має активну позицію. І така ситуація зберігається й до сьогодні.

До речі, під час неодноразового професійного спілкування з головою Закарпатського апеляційного суду Ганною Фазикош мене запевняли, що адвокати наразі є чи не останнім бастіоном демократичних перетворень в Україні, то ж ми просто не маємо права бути слабкими. До речі, що стосується реформи судочинства. Можу запевнити, що саме Ганна Фазикош є високим професіоналом своєї справи, дуже висококваліфікованим представником Феміди на Закарпатті. Рада адвокатів Закарпатської області в моїй особі одна з перших привітала Ганну Василівну з обранням її очільницею Закарпатського апеляційного суду. й всі ми бачимо, що судова система від такого вибору лише виграла. Справи слухаються професійно, немає ніяких конфліктів з адвокатами. Все це робить регіон дуже позитивним в контексті сприйняття його через повагу до Закону. Натомість, саме Ганна Фазикош своєю успішною діяльністю довела, що українське судочинство може бути ефективним за певних умов навіть в умовах не дуже досконалої судової реформи. І це не лише мої думки, високий професіоналізм колективу Закарпатського апеляційного суду на чолі з Ганною Фазикош, підкреслюють багато моїх колег адвокатів», – поділився своїми роздумами голова Ради адвокатів Закарпаття.

Разом з тим наголосимо на тому, що спостерігачів ОБСЄ цікавив максимально широкий аналіз усіх важливих аспектів не лише з точки зору розвитку правової системи, дотриманням в регіоні прав людини, але й з огляду на важливі суспільно-політичні та державні події.

Зокрема, до Д.Зельковіча декілька разів звертались із приводу введення постійної місії ОБСЄ у Закарпатську область. До речі, протягом 2017-2018 років тему введення місії ОБСЄ на Закарпатті неодноразово піднімав й офіційний Будапешт. Але голова Ради адвокатів Закарпатської області запевнив гостей, що не бачить підстав для направлення спостерігачів у регіон: «Я відповідально заявляю, що на Закарпатті зараз все спокійно. Немає жодних сепаратистських проявів чи рухів, відсутні будь-які міграційні чи етнічні конфлікти. Я маю системні й ґрунтовні розмови з приводу правової безпеки в регіоні із прокурором області Володимиром Гаврилюком і з керівником ГУ Нацполіції в Закарпатській області Романом Стефанишиним. І чесно кажучи, роботи у правоохоронців в цьому напрямі небагато. З останнього, що я знаю, це оголошення підозри у скоєнні державної зради депутатом Берегівської районної ради. Мова йде про те, що він організував участь так званої «збірної Закарпаття» з футболу у чемпіонаті Європи, який проходив на початку червня 2018 під егідою міжнародної футбольної федерації невизнаних територій і національних меншин. Для цього депутат виготовив і надав форму, у якій виступали на чемпіонаті гравці цієї збірної (з комбінованим логотипом з герба і прапора Закарпатської області та з державною угорською символікою), яка фактично вказує на трактування території Закарпатської області як частини Угорщини. Оце й увесь сепаратизм».

Також О.Фазекош відмітив, що вважає й В.Гаврилюка, й Р.Стефанишина надзвичайно високими фахівцями, які на своїх посадах роблять усе можливе для забезпечення спокою й законності в регіоні. “Не можу не відмітити й конструктивну співпрацю як з Управлінням поліції, так і Обласною прокуратурою. Жодних конфліктів з адвокатами не відбувається, а робочі питання вирішують без непотрібних затримок чи грубих порушень”, – підкреслив О.Фазекош.

Що ж стосується оцінки політичної ситуації в регіоні, то Олексій Фазекош наголосив на тому, що будь-які політичні процеси на Закарпатті відбуваються виключно у демократичній спосіб. Цьому сприяє й виняткова державницька позиція очільника Закарпатської обласної держадміністрації Геннадія Москаля. «Ми дуже легко знаходимо спільну мову з Геннадієм Москалем, адже він також правник і адвокат у минулому, Заслужений юрист України. То ж усі важливі проблеми з питань правового захисту чи діяльності адвокатури, а також дії, спрямовані на дотримання прав людини в Закарпатській області вирішуються дуже оперативно, конструктивно і злагоджено», – зазначив Олексій Фазекош.

На завершення зустрічі сторони домовилися про подальшу співпрацю щодо обміну інформацією. Тим більше, що як виявилось, у Олексія Фазекоша та одного з представників ОБСЕ виявився спільний інтерес – для них обох прикладом ідеального політика є Вінстон Черчилль, портрет якого й привернув увагу співрозмовників під час прощавання. Тож під час наступної зустрічі буде зроблений символічний обмін сувенірами на “черчиллівську” тематику, і можливо саме зараз для адвокатури як ніколи актуальний вислів цього відомого британця: “Іноді навіть максимуму наших можливостей виявляється недостатньо, і нам доводиться робити те, що ми раніше вважали вище своїх сил”.

Іван Правдін

3 Квітня, 2019
«Одноразовий» зрадник Батьківщини з СБУ

В умовах «холодної війни» Радянського Союзу з «загниваючим» Заходом у спілкуванні між собою співробітники КДБ СРСР, які спеціалізувались на протидії «зраді Батьківщині» у різних формах, у тому числі – «переходу на бік ворога», «втечі за кордон», «відмові повернутися з-за кордону в СРСР», користувались професійним сленгом.

Серед інших вживався термін «одноразовий» або «один раз використаний». Так називали наївних бідолаг-перебіжчиків, які, повіривши радіопередачам закордонних радіостанцій, різними шляхами потрапляли за кордон і там просили політичного притулку. На відміну від вчених, передусім, секретоносіїв, офіцерів Збройних Сил СРСР, талановитих артистів, спортсменів чи відомих письменників ця категорія шукачів кращого життя для західних спецслужб, театральних імпресаріо і ділків від спорту інтересу не представляла. («Алія» – репатріація євреїв в Державу Ізраїль то окрема справа).

Як правило, на них чекала перспектива озвучення на прес-конференції заготовлених текстів з розповіддю про жахливе життя в СРСР і здобуту нарешті свободу у «вільному світі». Після серії інтерв’ю з гучними заголовками, інтерес до несподівано осліплених спалахами фотокамер колишніх рядових інженерів, лікарів, моряків радянського торговельного флоту, туристів, серед яких опинялось чимало авантюристів, повій, контрабандистів тощо, зникав назавжди. На них чекали непрості часи виживання в умовах, що суттєво відрізнялись від омріяного «райського життя». Комусь вдавалось успішно адаптуватись, а хтось впадав у депресію, боровся з ностальгією за малою батьківщиною, шукаючи втіхи в стакані дорогих шотландських віскі, французького коньяку, німецького шнапсу і, мріючи про 100 грамів «горілки з перцем», чи хоча б гранчак звичайнісінького «Білого міцного» або «Сонцедару». Ось чому представників саме цієї категорії, за аналогією з радянським «гумовим виробом номер два» (презервативом), в КДБ дещо цинічно називали «одноразовими» або «один раз використаними».

***

Учора, 25 березня 2019 року, в день коли Служба безпеки України відзначала 27-у річницю свого створення, в МІА «Росія сьогодні» провели прес-конференцію перебіжчика з головної національної спецслужби підполковника Прозорова Василя Миколайовича.

За його словами, з 1999 по 2018 рік він був співробітником СБУ, причому, з травня 2014 року працював в Центральному апараті, а саме в Штабі Антитерористичного центру (АТЦ). З квітня 2014 року з ідеологічних мотивів Прозоров почав добровільно співпрацювати зі спецслужбам Росії. Маючи доступ до найтаємніших документів, а також під час участі у деяких закритих засіданнях Ради національної безпеки і оборони України, він «добував інформацію» про діяльність Збройних Сил України (ЗСУ) в районі проведення АТО. Під час прес-конференції Прозоров розповів про «таємні тюрми» і «концтабори СБУ», одна з яких нібито функціонує на Маріупольському аеродромі, та жахіття, які чиняться там українськими правоохоронцями щодо затриманих сепаратистів. Значна частина його виступу була присвячені розповіді про співробітництво СБУ з партнерськими спецслужбами країн НАТО і «участь іноземців у складі добровольчих батальйонів».

Організатори прес-конференції доручили Прозорову «висловити особисті міркування» про те, що до збиття малазійського Боїнгу була причетна українська сторона, а також про знищення співробітниками П’ятого управління Департаменту контррозвідки СБ України і військовослужбовцями Сил спецоперацій Збройних Сил України ватажків терористів ДНР Моторолу і Гіві.

Відповідаючи на запитання російських журналістів, перебіжчик навіть вдався давати «власні оцінки» політичній ситуації в Україні напередодні виборів Президента України, які стовідсотково співпадали з позицією українських прокремлівських політиків.

Прес-служба СБУ відразу ж підтвердила, що Прозоров дійсно працював в Службі, але: «… був звільнений з посади старшого консультанта-експерта одного з відділів Штабу АТЦ Служби безпеки України за службову невідповідність – систематичне вживання алкоголю на робочому місці, дискредитацію звання офіцера». «Російська пропаганда традиційно нічим не гребує. Тому не дивує, що зрадників, яких всі зневажають, росіяни активно використовують для озвучення своїх заїжджених фейків про «таємні тюрми» тощо… Пропивши честь офіцера, Прозоров вирішив торгувати совістю та військовою присягою, знайшовши у ФСБ РФ «гідних» покупців. Але ця потвора має пам’ятати долю Іуди. Справа лише часу», – наголосили в СБУ.

***

На додаток до сказаного, відкинувши емоції, варто звернути увагу пересічних громадян, які сприйняли одкровення зрадника близько до серця, на ряд характерних моментів.

По-перше, через пристрасть Прозорова до алкоголю, а також з інших причин (ненадійність, меркантильність, туподумство тощо) ФСБ РФ не розглядає можливість його подальшого використання на конспіративній основі як перспективного агента.

По-друге, за посадою старшого консультанта-експерта одного з відділів Штабу АТЦ СБУ Прозоров навряд чи мав допуск і реальний доступ до «цілком таємних» і «документів особливої важливості». Не виключено, що він знає, на якій вулиці розміщується РНБО України і навіть бував там. Але до участі в «таємних засіданнях РНБО» він допуску не мав. Отже, відомості, які він «добував» і передавав російським спецслужбам суттєвої шкоди інтересам національної безпеки України нанести не могли.

По-третє, ФСБ РФ вже «випотрошила» з Прозорова все, що він знав про роботу Служби безпеки України і підрозділів ЗСУ, залучених до проведення АТО/ООС. Отриманого від нього, вочевидь, не так вже й багато, щоб ці матеріали використати для планування і реалізації таємних спецоперацій проти України. Інакше перебіжчика не «світили» б перед громадськістю й не «зливали» його пресі.

По-четверте, як і в радянські часи у Прозорова залишається одна перспектива – стати «одноразовим». А можливо він був «гумовим виробом номер два», коли оформлявся в Службу безпеки України?

***

Коли співробітник КДБ СРСР зраджував Батьківщині або вчиняв інший тяжкий злочин, карали не тільки його. Разом з ним до відповідальності притягувались ті співробітники спецслужби, які рекомендували «перевертня в погонах» на службу в органи держбезпеки, давали характеристики, проводили спецперевірку, готували і підписували атестаційні документи, подання на просування по службі, присвоєння військових звань тощо.
Так досягалась «чистота рядів», яка визнавалась навіть такими противниками радянського режиму, як академік Андрій Сахаров.

Борис Дніпров

26 Березня, 2019
Вітання Секретаря РНБО України О.Турчинова з нагоди Дня Служби безпеки України

Вітання Секретаря РНБО України О.Турчинова з нагоди Дня Служби безпеки України

Щиро вітаю зі святом патріотів та професіоналів, які сьогодні захищають країну в лавах Служби безпеки України, та ветеранів Служби!

Особовий склад СБУ вірно служить Україні, стоїть на захисті її суверенітету та конституційного ладу, безпеки та спокою громадян, захищає економічний, науково-технічний і оборонний потенціал держави. З перших днів війни представники Служби пліч-о-пліч з військовослужбовцями, нацгвардійцями захищали нашу країну на фронті, проводили небезпечні та ефективні спецоперації в тилу ворога.

Вічна пам’ять і шана співробітникам СБУ, які віддали життя, захищаючи Україну!

Відроджена, сильна та професійна Служба, яка ефективно відповідає сучасним викликам, захищає країну від зовнішніх і внутрішніх ворогів, користується повагою серед спецслужб провідних країн світу. Завдяки сумлінному й самовідданому виконанню вами свого конституційного обов’язку знешкоджено сотні ворожих агентів та диверсантів, попереджено терористичні акти, викрито небезпечних та підступних внутрішніх ворогів. Без перебільшення, спокій і мирне життя наших громадян залежить від вашої нелегкої, непублічної та професійної роботи!

Бажаю вам міцного здоров’я, невичерпної енергії, перемоги над ворогом, успішного виконання всіх завдань!

Нехай Господь Береже вас та ваші родини і нашу рідну Україну.

Слава Україні! Героям слава!

25 Березня, 2019