Blog

Голова Ради адвокатів Закарпатської області Олексій Фазекош та голова Всеукраїн­ської професійної спілки адвокатів України Надія Корінна домовились про створення Закарпатського відділення Профспілки адвокатів. Про це стало відомо під час зустрічі 14 жовтня 2018 року в Мукачевському офісі Ради адвокатів Закарпатської області. В обговоренні нюансів співпраці на ниві захисту соціальних, трудових та інших прав адвокатів також взяли участь заступник Закарпатського відділення Спілки адвокатів України Наталя Рябець та очільник Івано-Франківської обласної організації ВПА Олена Помазановська.

Зустріч вийшла продуктивною та ефективною.

Так, Надія Корінна повідомила про стрімкий розвиток профспілки адвокатів, зокрема, наразі ВПА є членом Федерації профспілок України. Буквально напередодні, 12 жовтня під час виїзного засідання Ради адвокатів України був підписаний Меморандум про співпрацю між НААУ та Всеукраїнською профспілкою адвокатів. Сторони виходили з того, що взаємодія двох організацій має значення для розвитку адвокатів і адвокатури України, захисту прав адвокатів, в тому числі, соціальних і культурних, забезпечення верховенства закону, як на місцевому рівнях, так і на міжнародному. Крім того, в рамках Меморандуму сторони обмінюватимуться наявною у їх розпорядженні інформацією з питань, що становлять взаємний інтерес, проводитимуть спільні заходи, спрямовані на зміцнення ролі адвокатів в Україні, виступатимуть співорганізаторами фахових заходів для адвокатів, помічників адвокатів та стажистів адвокатів. Тож логічним продовженням після підписання цього Меморандуму й стало започаткування Закарпатської обласної організації Всеукраїнської профспілки адвокатів.

У свою чергу Олена Помазановська запропонувала, як то кажуть, “дружити домами”, тобто разом розбудовувати потужний просвітницький та захисний рух на користь адвокатів у Західній Україні. Тим більше, що напрямками спільної роботи регіональних Рад адвокатів та Профспілки адвокатів може бути визначено сприяння підвищенню правової культури адвокатів; дослідження міжнародного досвіду та розвиток міжнародної співпраці у сфері адвокатської діяльності; здійснення аналізу чинного законодавства як України, так й інших держав, у сферах адвокатської та правозастосовної діяльності; проведення заходів із підвищення кваліфікації тощо.

Пропозицію колег повністю підтримала Наталя Рябець: “Створення регіональної профспілки адвокатів може стати надзвичайно корисним і важливим інструментом у сфері захисту прав адвокатів”.

Результати зустрічі підвів Олексій Фазекош, який зазначив наступне: “Зараз багато обговорюють проект нової адвокатської реформи. Я вже неодноразово говорив про те, що проект №9055 є нищівним для української адвокатури. Але якщо ми говоримо про справжню реформу, і нагальні зміни до профільного законодавства, наголошуємо на посиленні захисту прав адвокатів, то я певен, що в такому новому законі мають бути обов’язково прописані й норми щодо Всеукраїнської профспілки адвокатів. Це того, чого зараз адвокати потребують найбільше – щоб адвокатура працювала як незалежний, самодостатній правозахисний інститут. Іншими словами адвокатура має бути захищеною й інституціонально сильною, а без профсоюзу це апріорі є неможливим. Тому Рада адвокатів Закарпатської області буде всіляко спряти профспілковому руху адвокатів на Закарпатті”.

Адвокат, голова Ради адвокатів Закарпатської області Олексій Фазекош наголосив на тому, що “консолідована позиція української адвокатури зможе устояти перед натиском псевдореформаторів і остудити різні “гарячі голови”. В тому числі як з владного табору, так і їх “шісток” з адвокатського оточення, які навіть не розуміють, яка катастрофа настане в результаті цієї псевдо реформи, і що прийняття законопроекту 9055 призведе до повного колапсу правової системи в Україні”.

Про це О.Фазекош заявив 13 жовтня 2018 року у ексклюзивному коментарі для МІА “Вектор ньюз”.

Справа в тому, що саме 12-13 жовтня в Закарпатській області відбувається виїзне розширене засідання Ради адвокатів України, неоціненну допомогу в організації якого надав і О.Фазекош. Разом з тим – це вже другий широмасштабний захід, яке гостинне і водночас політично-стабільне Закарпаття приймає за останні декілька тижнів. Все це надало можливість закарпатським адвокатам не лише дізнатися думки адвокатів з усіх регіонів, а й отримати від них стовідсоткову підтримку діям Олексія Фазекоша, який виступає категорично проти прийняття законопроекту 9055.

Що стосується самих авторів проекту та прихильників руйнівної реформи, то у Олексія Фазекоша складається враження, що це “люди невисокого рівня інтелекту”, які опонують не аргументами, а фотомонтажем та плітками й наклепами у соціальних мережах.

Як відомо, при приготуванні кукурудзяної каші її слід весь час помішувати, щоб не пригорали вершки. Бо потім і каша набуде гіркого присмаку, й відмити бонячок буде майже неможливо. Й замість ласо попоїсти – отримаєте зіпсоване борошно, витрачені нерви та загублений час. Цю оповідку щодо того, чи смачною є мамалига, мені розповіли щойно на Закарпатті. А я подумав, що немає в світі нічого випадкового – бо, здається, десь за таким самим принципом, забувши про основи законотворення, окремі правники намішали в один казан проекту №9055 свої гріхи, забаганки та ниці пристрасті – й тепер хочуть підсунути суспільству «підгорілу» реформу адвокатури.

Й не просто підсунути, але й підставити при цьому Президента, якому напередодні виборів такі вибрики начебто з «його» проектом реформування адвокатури аж ніяк не потрібні.

Але про все по порядку.

Коли рік тому з’явились перші новини про розробку законопроекту про адвокатуру, то власне захисники цьому були тільки раді. Адже бажання державної системи посилити свій вплив на адвокатуру ставало все більш очевидним. Адвокатів почали ототожнювати з їх клієнтами, нав’язувати їм ярлик поборників корупції та ворогів суспільства. Хоча єдине, що робили адвокати – це говорили: хочете посадити корупціонера – не питання, але робіть це відповідно до вимог закону! Але так робити нікому не хотілося, а, може, й не вмілося, то ж затримання, повсякденні обшуки, побиття і навіть вбивства адвокатів стали страшною реальністю…

Потрібно було негайно виписувати нові норми щодо гарантій адвокатської діяльності, у будь-який спосіб обмежувати процесуальну сваволю слідчих, прокурорів та суддів. Новий закон був, як то кажуть, на часі. І в Національній асоціації адвокатів України розуміли це краще за інших, бо ще задовго до «президентської» ініціативи, адвокати самі почали вивчати досвід зарубіжних колег, проробляти нові законопроекті положення, виписувати найбільш вдалі правові конструкції, пропонували депутатам проявити свою законодавчу ініціативу в цій сфері. Але політична воля на зміни в адвокатурі була відсутня. Адвокати могли пікетувати Верховну Раду, страйкувати, направляти запити та листи – все як горохом об стіну. Та тільки-но в країні «підчистили» суддів, як дійшла черга й до адвокатів.

Цікаво, що попервах у влади не вистачило духу повністю ігнорувати думку самих адвокатів – й до складу Ради з питань судової реформи, яка й мала напрацювати нову адвокатську конституцію, була запрошена й очільниця НААУ Лідія Ізовітова. Щоправда, більше майже нікого з справжніх адвокатів до розробки профільного проекту вирішили не залучати. Єдине, чого не врахували у високих кабінетах на Печерських пагорбах, що це виявиться якраз тим випадком, коли й один – у полі воїн, бо навіть за таких умов в Адміністрації Президента чули ледь не щодня: адвокати категорично проти, це неприйнятно, це запроваджує корупційні чинники, це погіршує доступ простих людей до правничої допомоги тощо. Згодом у владних коридорах зрозуміли свою помилку – й зробили все, аби до складу «реформаторів» зайшли «правильні» адвокати. І то не важливо, що за плітками недоброзичливців, окремі з цих горе-реформаторів ледь не щодня п’ють горілку, обманюють своїх колег і займаються інтригами. Головне, що вони вміють добре домовлятись з владою.

Про що домовлятись? Та про будь що…

Після провальної «судової реформи» нікуди працевлаштувати невдах-прокурорів та люстрованих суддів? Немає нічого простішого – у новому законопроекті під них виписуються норми про легкий доступ до професії адвоката.

Як-як, вам заважають настирливі адвокати, що розбивають вщент будь-які доводи детективів НАБУ й ви не може добре відрапортуватись у ЄС про боротьбу з корупцією? То, може, краще навчіть детективів ліпше працювати? Не виходить? Зрозуміло… Ну то немає проблем, ось вам зміни до КПК – й тепер є норма про зловживання правами адвоката. Хай тепер адвокат спробує хоча б щось сказати зайве – миттю його позбавимо кусня хліба.

А Мінюст та виконавчу службу просто завалили адвокатськими запитами, на які ніхто не хоче відповідати? Так це не проблема, бо хоч, на жаль, повністю відмінити ці кляті запити ми не зможемо, але от зробити так, щоб їх ніхто ніколи й нікому не надсилав – легко. І ось вже в профільному законопроекті отримуємо норму про зловживання правом на адвокатський запит.

Й так майже по кожній забаганці влади. А що натомість? Та дрібничка – зробити так, щоб реформатори отримали кожен свій улус з прив’язаними до «місця» адвокатами, з яких можна буде безперешкодно «доїти» адвокатські внески. І жодних перевірок щоб не було! Бо ми хочемо самі царювати у своїй палаті! Правду кажуть, що випадкових збігів не буває, бо ж недарма, у проекті 9055 усіх адвокатів хочуть «позаганяти» у палати. Цей термін не лише є калькою з російського законодавства, але й виштовхує нагору приховані комплекси авторів проекту.

Ось що наприклад з цього приводу пише відомий закарпатський блогер Сергій Носалюк: «Тут один мудриган аргументує свою позицію по підтримці Проекту Закону №9055 тим, що проти нього виступає теперішній керівник адвокатури України Лідія Ізовітова. … А раз так, раз проти законопроекту Ізовітова і Фазекош, значить він буде «За». Серйозна аргументація, скажу я вам. Десь так на рівні пацієнта на виписці з палати №6. Але ж ви, пане не дуже поспішайте виписуватись. Ваші соратники, очолювані хронічною алкоголічкою, будуть сумувати за вами. Залишайтесь-но ви там, де й були, в оточенні таких же однодумців».

До речі, мудриган, про якого згадує Сергій Носалюк, це відомий адвокат-бешкетник Андрій Мамалига, у якого за іронією долі весь час «пригорає».

У серпні 2013 року проти нього навіть відкрили кримінальне провадження… через звинувачення у крадіжці обладнання від ліфта. Цей адвокат відомий також як колишній УНСОвець, тож особливо поціновується у вузьких кругах за своє вміння робити «бучу». Зробити клоунаду з засідання Ради адвокатів України, освячувати дияволів в адвокатурі, поштовхатись на конференціях – все це оцей захисник вміє навіть краще, ніж виступати в суді. А ще вміє підтасовувати факти, змішувати поняття та звинувачувати геть усіх у брехні. Наприклад, ось цитата з допису у Фейсбуці Мамалиги від 10 жовтня: «Коли критики законопроекту 9055 говорять про кулуарну розробку, то вони просто БРЕШУТЬ!!!»

Взагалі, такий тон спілкування він вже тягне до дисциплінарне стягнення за порушення Правил адвокатської етики. Але головне не це, бо хто насправді говорить неправду, дуже просто відслідкувати, якщо порівняти інформацію ЗМІ за часів, коли тема нового закону про адвокатуру лише почала з’являтись, та остаточним текстом проекту, якого ніхто не бачив (окрім самих реформаторів, до яких щонайперше слід віднести й Інну Рафальську, яка узурпувала собі звання очільниці Київської адвокатури) до моменту оприлюднення на сайті Верховної Ради. Вважалося, що найбільш точним відображенням нових «реформ» є проект, який «автори» злили на сайті Судово-юридичної газети декілька місяців тому. Але навіть його співпадіння – не більше ніж на 50%. Єдине про що всі адвокати здогадувались, то це те, що основна мета адвокатів-ренегатів – за будь-яку ціну, за будь-які поступки державній машині – забронювати собі тепле місце під сонцем у майбутніх адвокатських володіннях. І саме цей «демонтаж» адвокатури реформатори подавали за свободу української адвокатури, насправді ж плекаючи зовсім іншу мету – анархію, послаблення, й фактично знищення адвокатури.

Про недолугість законопроекту №9055 вже розповідалось докладно і багато. Але мені імпонує, що саме пильність закарпатських адвокатів тут відіграла чи не найпершу скрипку – тільки-но на сайті Верховної Ради з’явився текст проекту, як Голова Ради адвокатів Закарпатської області Олексій Фазекош зреагував на основні його недоліки.

А це й повна руйнація системи адвокатського самоуправління, яка за останні п’ять років довела не тільки свою життєздатність, але й ефективність – українських адвокатів як єдину професійну спільноту знають у Європі, профільних юридичних асоціаціях, ПАРЄ тощо. Миттєва реакція з боку Національної асоціації адвокатів України на порушення прав адвокатів не дає спокійного життя ані слідчим, ані податківцям, ані Генпрокурору. Але за задумом «горе-реформаторів», які прописували норми проекту у перервах між смакування келихів шампанського, єдиний голос професії не потрібен – а краще її «роздробити», розпорошити по містам та селам, зробити «регіональні палати» без впливу та ваги – й просто сидіти собі на грошових потоках. Як не дивно, але окремим нещодавнім очільникам від «регіонів» це вдавалося дуже вправно й за чинної системи адвокатського самоврядування. Просто жадібність згубила.

Чомусь серед таких адвокатів, яким чинна система не давала спокійно «володарювати», часто називають Інну Рафальську – фактично співавтора проекту 9055.

Адвокат Рафальська та її прихильники активно «стають» на захист проекту 9055, проте їх підтримка за межами міста Київа просто мізерна – досить згадати, що на останньому З’їзді адвокатів за неї як ймовірну очільницю НААУ проголосувало аж 7 осіб. Мабуть, це відбувається тому, що її бажання зруйнувати сучасну адвокатуру не всі розуміють, тож навіть розповсюджують в ЮТУБ ось такі відео:

Врешті-решт, дійсно важко уявити, якою мала б бути жага наживи, коли заради того, щоб «відмити» мільйони гривень адвокатських внесків відкривались спеціальні господарюючі суб’єкти, буцімто заради проведення семінарів для адвокатів. До речі, в інтриганстві реформаторам не відмовити. Бо на «своїй» фейсбук сторінці під вкраденою назвою «Рада адвокатів України» вони бідкаються про те, що з ними ніхто не хоче інтелектуально опонувати, не пропонує гарних правових конструкцій. Проте адвокати не дуже розуміють – а де саме опонувати? Ось що з цього приводу кажуть адвокати на Закарпатті: «Якщо опонувати за чаркою горілки на Білоруській – то не дуже хочеться. А якщо і пропонувати нові конструкції, то який сенс їх запроваджувати в новому законі про адвокатуру, якщо вони будуть повністю знівельовані змінами до КПК? Врешті-решт, навіщо взагалі робити з проекту 9055 щось гарне, якщо по своїй суті – це лише засіб до вічного збагачення окремих бізнесменів від адвокатури?»

Окремо хочеться зупинитись й на так званому «російському сліді». Мабуть, у кого що болить, той про те й говорить. Той самий А.Мамалига якось дуже вже голосно кричить про те, що противники проекту 9055 – то рука Кремля, і особисті друзі Медведчука. Ні, звичайно, ніхто не буде сперечатись, що Путін – ху*ло, а Медведчук – пророк його. Але це у сучасний політичний – і дуже складний час. Але говорити про те, що всі хто знав Медведчука, чи навіть товаришував з ним, як наприклад Олексій Фазекош, тепер зрадники – це вже просто підлість. Бо за таким підходом, всі хто має рідних в РФ – теж зрадники, хто хоч раз був у Криму підлягає страті й таке інше. Це ніщо інше як розпал національної ворожнечі, і це є кримінально караним діянням, бо ворогом України є політичний режим Кремля, але аж ніяк не люди, які колись знали чи спілкувались хай навіть з кумом Путіна. А якщо згадати, що свого часу Медведчук очолював найбільшу за чисельністю Спілку адвокатів України – то виходить, що навіть й сама Інна Рафальська – сьогодні зрадниця, а Андрій Мамалига – глашатай її?

То ж кого дослухатимемось, панове – своєї совісті та голосу розуму чи тих, хто звик обманювати своїх колег та маніпулювати думками адвокатів?

А на останок запропонуємо вам послухати Олексія Фазекоша, який сказав сьогодні таке: «Сьогодні ситуація з адвокатурою України та її псевдо-реформування є не лише віддзеркаленням реального правового стану нашої держави, але й уособленням окремих світових процесів. Всім відомо, що з недавніх пір в Туреччині фактично відбулося одержавлення адвокатури та її підпорядкування уряду в особі Міністерства юстиції. Чи не до цього ж стану хочуть довести реформатори і Україну? Не знаю, але рахую, що усі ці процеси – не що інше, як іспит для української демократії – чи зможе адвокатура залишитись незалежною або її зроблять слабкою, підконтрольною державі, і вона не зможе виконувати свою основну функцію – надійно та ефективно захищати права людей».

Іван Правдін

Опублікований вчорашній матеріал під назвою “Як гартувалась сталь”, або війна за один з основних бастіонів демократії в Україні“, несподівано визвав жваву дискусію не лише в адвокатському середовищі, а й серед журналістів, блогерів, пересічних громадян, тобто набув широкого суспільного резонансу. Про це пише автор матеріалу Сергій Носалюк.

Здається, не лише юридична громадськість, але й народні обранці вже зрозуміли, що анонсована кураторами з Банкової «адвокатська реформа» – суцільний провал. І увагу краще зосередити на альтернативних пропозиціях, які (у двох варіантах) вже подані в парламент. А поки українські адвокати обурюються невідкладним президентським законопроектом №9055 про адвокатуру та рахують його «огріхи», спробуємо зрозуміти, як взагалі міг з’явитись такий документ, який одразу викликав повне несприйняття професійного середовища, тобто самих адвокатів.

Після Революції Гідності у 2014 році в середовищі адвокатського самоврядування почали з’являтися «інакодумці». А все тому, що система управління адвокатурою передбачає доволі значні повноваження органів, які її очолюють. Ну і чималі суми членських внесків, на які дехто вже поклав око.

Пара років суперечок – і з 2016 року в Києві існує… паралельна адвокатська реальність. Це клоновані органи адвокатського самоврядування: дві Ради адвокатів, дві Кваліфікаційно-дисциплінарних комісії адвокатури (КДКА). До створення цих органів найбільше доклалась т.зв. голова Ради адвокатів м.Києва Інна Рафальська. Очолювана нею структура, зокрема, намагається виконувати певні адміністративно-фінансові функції, як, до прикладу, незаконна видача адвокатських свідоцтв. Тобто, свідоцтва видаються, але чи вони дійсні?

На сайті Ради адвокатів Києва під орудою Рафальської є навіть спеціальний розділ з інформацією про осіб, які отримали свідоцтва адвокатів та посвідки помічників адвокатів у 2016-17 рр., але інформація про яких «з технічних причин не відображається на сайті НААУ». Тобто, якісь документи ця контора видає, але в головній структурі адвокатського самоврядування – Національній асоціації адвокатів України – про це ні сном, ані духом. Більше того, є інформація, що на сьогодні, близько 1000 людей в м. Києві мають відповідні нелегальні посвідчення, а значить нелегально надають адвокатські послуги.

Самій Інні Рафальській рішенням Дисциплінарної палати вже тричі офіційно зупиняли право заняття адвокатської діяльністю (записи про це є у Єдиному реєстрі адвокатів України). Але оскільки її реальність паралельна, вона продовжує в ній працювати.

Схоже, що конфлікт з НААУ пані Рафальська вирішила перевести в законодавчу площину. Разом зі своїми поплічниками вона втрутилась у плутанину довкола судової та адвокатської реформ, які готувались Радою з питань судової реформи і курувались президентською адміністрацією.

І тепер автори закону з Банкової можуть говорити, що він створювався «у співпраці з представниками адвокатської спільноти» (нічого, що пані Інна представляє лише невеличку групу адвокатів міста Києва). Натомість НААУ і переважна більшість практикуючих адвокатів країни пишуть звернення до нардепів і виступають з власними постатейними зауваженнями і пропозиціями до невідкладного законопроекту №9055.

До слова, судячи з кількох норм, до цього проекту закону добряче доклалися саме противники НААУ. Адже він передбачає дроблення структур адвокатського самоврядування, створення регіональних палат адвокатів (привіт, СРСР!) та передачу величезного обсягу повноважень саме на регіональні структури. І грошей, між іншим, також. Поділяй і владарюй, як то кажуть.

Ще один характерний момент: законопроектом №9055 може бути легітимізована пропозиція пані Рафальської та її однодумців ще від 2016 року – про таку форму проведення регіональних зборів як Конференція. При цьому повинна бути максимальна присутність всіх учасників спільноти – а адвокатів тільки в Києві п’ять тисяч осіб. Де вмістити таку кількість – на стадіоні? А як тоді голосувати за якісь рішення? Тож ця ідея – не що інше, як намагання закріпити тіньові та кулуарні механізми прийняття рішень.

Ну і будь-які сумніви зникають, якщо зайти на сайт Ради адвокатів міста Києва, якою керує пані Рафальська, і почитати їх відозву щодо принад та покращень, які, на їхню думку містяться у президентському законопроекті.

При цьому на офіційному сайті НААУ розміщені десятки критичних матеріалів та пропозицій, змін і доповнень до згаданого проекту закону. А також кілька грунтовних статей та інтерв’ю відомих українських правників і адвокатів на цю ж тему. Думка авторів тут – потрібно ухвалювати один з двох альтернативних законопроектів, поданих народними депутатами через кілька днів після президентського. Оскільки саме вони містять пропозиції широкої адвокатської спільноти до законодавства, які були напрацьовані до цього часу. Але не враховані кураторами реформи з Банкової.

Можливо, чиновники з АП та опальні адвокати зійшлися стосовно розподілу посад у Вищу раду правосуддя (2 людини від адвокатів з 21 особи-члена ради), Вищу кваліфікаційну комісію суддів (теж 2 особи з 15). Ну і дисциплінарна комісія прокуратури (розглядає справи калібру Холодницького та ін.). Звісно, що такий торг (якщо він відбувся) – це виключно закулісні домовленості, і загал про них не дізнається.

Але при усьому цьому Інна Рафальська з прибічниками явно намагається легітимізувати низку «тіньових схем», приховати свою діяльність та уникнути відповідальності за створений ними ж хаос у столиці. Ці люди використовують навіть Адміністрацію президента у власних цілях та намагаються вплинути на майбутнє усієї держави з урахуванням своїх інтересів. І це вже стає схоже на банальну «підставу».

P.S.: Готуючи дану публікацію, мав розмову з деякими народними депутатами. Стало зрозуміло, що Президент почав більш глибоко вникати в тему реформування адвокатури, та вже бачить всю неоднозначність запропонованого Проекту Закону. А тому стає очевидним, що відповідаючи на питання, яке винесене в заголовок, можна стверджувати, що підставити Президента не вийде!

Такої псевдореформи не буде!

Останні події з так званою реформою, а точніше псевдореформою Інституту адвокатури набули вже широкого резонансу, в тому числі і на міжнародному рівні. Адвокати України консолідувались та об’єдналися, щоб не допустити взяття державою під контроль цієї правозахисної ланки. Майже всі органи адвокатського самоврядування в Україні заявили рішучу та принципову позицію стосовно категоричної неприпустимості прийняття парламентом Законопроекту 9055, як такого, що робить вітчизняну адвокатуру слабкою та залежною від держави. Адвокатура України довела, що вона здатна себе захистити, як один з необхідних для українського суспільства демократичних інститутів. Сьогодні своїми відвертими думками та баченням стану справ у вітчизняній адвокатурі та ролі особистостей в ній ділиться відомий блогер та журналіст Сергій Носалюк:

“На жаль, ми живемо в часи, коли обраний мною заголовок “Як гартувалась сталь” буде багатьма сприйнятий, як щось авторське. Чим далі, тим менше залишається тих, хто одразу помітить і дорікне мені плагіатом з назви відомого роману Миколи Островського. Герой згаданого роману, Павло Корчагін, гартував свій характер в часи Громадянської війни у Радянській Росії на початку ХХ століття.

Герой моєї розповіді, Олексій Фазекош, гартувався у двох адвокатських війнах.

Тому саме цей заголовок я обрав би для того, щоб почати свою розповідь про події, які останні декілька тижнів відбуваються у вузьких колах адвокатської спільноти.

Ви запитаєте мене: “А для чого нам знати про чиїсь, внутрікорпоративні справи?”

О-оо! Повірте мені, ви можете дуже довго не помічати того, що відбувається навколо адвокатури, та ви однозначно відчуєте те, що може трапитись, коли ви й надалі залишатиметесь байдужими до теперішньої “адвокатської війни”.

Так вже трапилось, що Українська сучасна влада намагається всіляко закріпитись, пустивши коріння, на довгі роки. А тому, на ряду зі справжніми реформами, народу України підсовують псевдореформи. Приставку “псевдо-” вони отримали через те, що метою їх проведення є не намагання покращити роботу тієї чи іншої державної інституції, а перетворити їх на слухняні і підконтрольні філії Президентської Адміністрації. І це не гіпотетичні припущення, а конкретні факти з конкретними прикладами. Саме за такою моделлю станом на сьогодні зруйновано Прокуратуру України та Суди.

Останнім бастіоном громадянських свобод у державі мали б стати незалежні ЗМІ, однак для їхнього приручення було застосовано інший метод – їх купили.

Та зовсім несподівано для тих, хто виступив із законодавчою ініціативою з проектом Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність” №9055, став організований спротив адвокатської спільноти.

Ідеологами псевдореформування адвокатури, що намагаються поставити її на коліна та зробити залежною від держави, не було враховано один факт – це не та адвокатура, якою вона була до 2013-го року. Після того, як за результатами “першої адвокатської війни” 2012-13 років, було змінено керівництво адвокатури України, було зроблено чимало саме для того, щоб ця професійна спільнота була справді незалежною, об’єднаною та консолідованою та здатною приймати виклики часу, відстоювати свою самоврядність, та європейський вибір.

Саме за часів цієї, згаданої, “першої адвокатської війни”, і проявив себе Олексій Фазекош, один із соратників теперішньої очільниці адвокатури України, Лідії Ізовітової

Паралельно, у Олексія Фазекоша відбувалась і своя маленька війна – боротьба за адвокатуру Закарпаття. Здобувши в ній перемогу, О.Фазекош стає Головою Ради адвокатів Закарпатської області. Системна п’ятирічна робота лідера адвокатури України Лідії Ізовітової, за підтримки Олексія Фазекоша, та подібних йому голів регіональних Рад, сприяла створенню такої моделі самоврядної адвокатської організації, яка здатна ефективно захищати не лише права клієнтів, а й себе саму.

А все тому, що регіональні лідери як і Олексій Фазекош (про нього ми говоримо, як про героя цієї публікації), це також потужні, але командні гравці.

Що стосується Фазекоша, то паралельно з ефективною роботою в органі адвокатського самоврядування, він системно проводить роботу по налагодженню зв’язків з місцевими органами влади, органами смісцевого самоврядування, правоохоронними структурами. Завдяки цьому, адвокатуру Закарпаття поважають як в судах, Прокуратурі, регіональних підрозділах Міністерства юстиції. Також Олексій Фазекош проводить значний об’єм політичної діяльності. У політичних проектах, до яких він має відношення, приймають участь не лише вітчизняні політики, а й політики Європейського рівня, депутати Європарламенту. Продовжуючи розвиток своєї політичної кар’єри, Олексій Фазекош очолює обласний осередок європейськоорієнтованої партії Соціалісти, лідером якої є Леонід Кожара – відомий український та європейський дипломат.

В результаті цієї роботи, адвокатура Закарпаття та її Голова, активно підтримується Геннадієм Москалем – губернатором Закарпатської області.

Та все ж таки, Олексій Фазекош, це перш за все “людина Ізовітової”. До речі, він цього не приховує. Він це відкрито і гордо заявляє, так як вважає, що бути соратником, помічником та опорою сильного та достойного лідера, це почесна роль.

З початком чергової “адвокатської війни”, годі було сподіватись, що Олексій Фазекош залишиться осторонь в очікуванні того, на чию користь схилятимуться терези в боротьбі за адвокатуру України. Олексій, як і Лідія Павлівна, сприймають адвокатуру України, як справу свого життя, своє дітище. Вони поклали на цю справу дуже багато своїх зусиль та здоров’я.

А тому, у боротьбі за відстоювання незалежності свого професійного правозахисного інституту, українська сучасна система адвокатури, боротиметься до останнього, адже вона об’єднує в єдину професійну організацію сорокатисячну армію адвокатів, яких, без перебільшення, можна назвати одним з основних бастіонів демократії в Україні”.

Голова Ради адвокатів Закарпатської області Олексій Фазекош переконливо розповів очільнику Закарпаття Геннадію Москалю про мотиви, за якими адвокатська спільнота України вважає неприпустимим та руйнівним для української адвокатури законопроект №9055. Це відбулося напередодні, 8 жовтня. під час урочистих заходів, присвячених Дню юриста.

Під час свого вітального слова Олексій Фазекош поздоровив юристів з їх професійним святом, а також поспілкувався про проблематику сучасної адвокатури України з губернатором Закарпаття Геннадієм Москалем, який на посаді голови Закарпатської ОДА зробив вагомий вклад у розвиток системи адвокатури на Закарпатті, її існування на принципах незалежності і самостійності. О.Фазекош впевнений, що так сталося через те, що Геннадій Москаль “не тільки політик і державний діяч, але й Заслужений юрист та адвокат!” Голова Ради адвокатів Закарпаття переконливо доніс Геннадію Геннадієвичу мотиви, за якими адвокатська спільнота України вважає неприпустимим та руйнівним для української адвокатури, її самостійності, незалежності та ефективності, законопроект 9055, який впроваджує не реформу, а псевдореформу української адвокатури, й загрожує її повним знищенням як інституту, що захищає права людей.

Олексій Фазекош впевнений, що самостійно впоратися з натиском політиканства адвокатурі не під силу, а саме тому закликає стати на її захист усю юридичну спільноту, адже представники цієї сфери борються за спільну ідею. Вільне право українців на незааангажовану, незаполітизовану правозахисну організацію, головним завданням якої є неупереджене та справедливе відстоювання прав громадян, а також шлях до ідеалу правозахисного Олімпу голова Ради адвокатів Закарпаття іменував рубіконом та вирішальною битвою, програти яку адвокатура України просто не має права.