Blog

Щодо неправомірності дострокового припинення повноважень всього складу ЦВК

Автор: Валерій Карпунцов, доктор юридичних наук, державний радник юстиції 3-го класу, член Комітету Верховної Ради України з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності, спеціально для Резонансу

Останнім часом в засобах масової інформації активно просувається ідея дострокового припинення повноважень всього складу Центральної виборчої комісії. Основним натхненником та лобістом такого сценарію виступає Голова Верховної Ради України – Парубій Андрій Володимирович. Звичайно, питання оновлення складу Центральної виборчої комісії вже давно перезріле. Проте дуже дивно чути заклики вирішити це питання шляхом порушення Конституції та законів України. І дуже сумно, що такі заклики продукує Голова парламенту – єдиного законодавчого органу в Україні–, а також окремі народні депутати України.

Адже такий підхід не просто є протиправним, а суперечить Конституції та законам України, підриває засади демократичної, правової держави, є надзвичайно небезпечним та ризикованим, і може призвести до критичних наслідків для держави.

І. Щодо неправомірності дострокового припинення повноважень всього складу Центральної виборчої комісії

1 Неконституційність статті 31-1 Закону України «Про Центральну виборчу комісію»

Згідно з пунктом 21 частини першої статті 85 Конституції України до повноважень Верховної Ради України віднесено призначення на посади та звільнення з посад членів Центральної виборчої комісії. Тобто у цьому випадку, парламент наділений повноваженнями призначати і звільняти окремо взятих посадових осіб колегіального державного органу, а не склад всього державного органу загалом. Останнього Конституція не передбачає взагалі. Виходячи із змісту частини другої статті 85 Основного Закону, повноваження Верховної Ради України визначаються виключно Конституцією України і не можуть розширюватися будь-якими законами.

Ця норма також кореспондується із частиною другою статті 61 Конституції України, відповідно до якої юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

2 Неможливість застосування статті 31-1 Закону України «Про Центральну виборчу комісію» в ситуації, що склалася

Відповідно до частини першої статті 31-1 Закону України «Про Центральну виборчу комісію» повноваження всього складу Комісії можуть бути достроково припинені Верховною Радою України за вмотивованим поданням Президента України.

Разом з тим, на даний час повноваження 13 з 15 членів Центральної виборчої комісії вже давно закінчилися. Тому щодо них не може бути застосована зазначена стаття Закону. Як можна достроково припиняти повноваження членів Комісії, повноваження яких вже закінчилися? Вони можуть (і повинні – мають на це право) бути звільнені з посади у зв’язку із закінченням строку повноважень. По суті, застосувати зазначений механізм можливо лише щодо двох членів ЦВК, повноваження яких ще не закінчилися.

3 Порушення гарантій незалежності членів ЦВК

Фактично статтю 31-1 Закону про ЦВК намагаються застосувати лишe для того， щоб достроково звільнити двох членів Комісії, строк повноважень яких ще не закінчився.

Разом з тим, підстави для дострокового припинення повноважень члена Комісії чітко визначені в частині четвертій статті 30 Закону, їх перелік є вичерпним. До таких підстав віднесено:

1) особиста заява про складення повноважень;

2) досягнення шістдесяти п’ятирічного віку;

3) припинення громадянства України;

4) вибуття на постійне місце проживання за межі України;

5) не дотримання вимог щодо несумісності з іншими видами діяльності, встановлених частинами третьою, п’ятою статті 7 цього Закону;

6) набрання законної сили обвинувальним вироком щодо нього;

7) визнання недієздатним, безвісно відсутнім чи оголошення померлим;

8) порушення членом Комісії присяги;

9) неможливість виконання своїх повноважень за станом здоров’я;

10) набрання законної сили судовим рішенням, відповідно до якого члена Комісії притягнуто до відповідальності за адміністративне корупційне правопорушення, пов’язане з порушенням обмежень, передбачених Законом України «Про засади запобігання і протидії корупції».

І серед цих підстав відсутні: політична воля парламенту, недостатність вакантних місць у складі Комісії, щоб задовільнити побажання усіх депутатських фракцій, принцип доцільності тощо.

Натомість, відповідно до частини восьмої статті 6 Закону України «Про Центральну виборчу комісію» строк повноважень члена Комісії – 7 років.

Цей семирічний строк повноважень створює дуже важливу гарантію незалежності члена Комісії. Завдяки цій нормі член Комісії убезпечується від свавільного звільнення. За умови належної поведінки, його не можна в будь-який час усунути з посади і він убeзпeчeний від неправомірного звільнення. Гарантія стабільності зайняття посади є важливим соціально-психологічним чинником, який мотивує поведінку на підкорення виключно законові.

У свою чергу, без гарантій незалежності членів Комісії не може бути і мови про незалежність Центральної виборчої комісії як органу в цілому.

4 Відсутність мотивації для дострокового припинення повноважень двох членів ЦВК, строк повноважень яких ще не закінчився

Відповідно до частини першої статті 31-1 Закону України «Про Центральну виборчу комісію» подання Президента України щодо достроково припинення повноважень всього складу Комісії має бути вмотивованим.

У ситуації, що склалася на даний час, єдиною мотивацією для дострокового припинення повноважень всього складу ЦВК може бути хіба що непризначення ЦВК перших та додаткових виборів в ОТГ на останню неділю жовтня 2018 року.

Парадокс ситуації в тому, що обидва члени Центральної виборчої комісії, строк повноважень яких не закінчився, і Олег Діденко, і Катерина Махніцька, послідовно виступали за призначення усіх виборів в ОТГ, у тому числі з цих мотивів – не підтримували постанови ЦВК про відсутність правових підстав для призначення виборів, коли мова йшла про об’єднання територіальних громад із суміжних районів або про випадки, коли відповідні громади були відсутні в перспективному плані.

Вони також були серед тих 5 членів Комісії, які 16 серпня 2018 року виступали на підтримку і голосували за включення до порядку денного питань про призначення перших та додаткових виборів в ОТГ на останню неділю жовтня цього року.

Виходить абсурдна ситуація, коли мотивація щодо звільнення членів Комісії (протиправне непризначення виборів в ОТГ), строк повноважень яких вже закінчився, може бути використана для звільнення тих членів Комісії, строк повноважень яких не закінчився і дії яких були правомірними, оскільки вони виступали за призначення цих виборів!!!

5 Заклики до безпідставного звільнення членів ЦВК має ознаки злочину, передбаченого статтею 344 Кримінального кодексу України (Втручання у діяльність державного діяча)

Частина перша статті 344 Кримінального кодексу України передбачає кримінальну відповідальність, зокрема, за незаконний вплив у будь-якій формі на члена Центральної виборчої комісії, з метою перешкодити виконанню ним службових обов’язків або добитися прийняття незаконних рішень. Частина друга цієї статті встановлює більш сурову відповідальність за ті самі дії, якщо вони вчинені особою з використанням свого службового становища.

Залишається відкритим тільки питання: чи є публічні заклики до безпідставного звільнення членів ЦВК, строк повноважень яких ще не закінчився, незаконним впливом на цих членів Комісії з метою перешкодити виконанню ними свої службових обов’язків (в результаті звільнення)? Якщо відповідь позитивна, то в діях усіх осіб, які роблять публічно подібні заяви, містяться ознаки кримінального злочину. І рано чи пізно таким діям може бути дана оцінка з боку правоохоронних органів.

ІІ. Щодо небезпечності застосування механізму дострокового припинення повноважень всього складу Центральної виборчої комісії

Окрім неправомірності самого рішення про дострокове припинення повноважень всього складу Центральної виборчої комісії необхідно звернути увагу на негативні наслідки, до яких може призвести прийняття такого рішення.

1 Руйнування засад демократії та правової держави. Недовіра до влади

У разі якщо Верховна Рада України застосує явно неконституційні положення статті 31-1 Закону про Центральну виборчу комісію та достроково припинить повноваження всього складу ЦВК, це буде чітким сигналом того, що Центральної виборчої комісії, як незалежного органу, який повинен забезпечувати проведення чесних виборів в Україні більше не існує.

Станом на зараз рівень довіри до ЦВК в суспільстві дуже низький. У значній мірі це є результатом і не проведення своєчасної заміни членів ЦВК, строк повноважень яких уже закінчився (щодо 12 членів Комісії – це більше ніж 4 роки тому). Хоча у цьому немає жодної відповідальності самої Центральної виборчої комісії.

У разі ж прийняття рішення про дострокове припинення повноважень всього складу – буде даний чіткий сигнал, що в будь-який момент, без будь-яких законних підстав, у разі виникнення політичної доцільності, її повноваження можуть бути припинені з політичних мотивів.

Безумовно, це перетворить ЦВК в абсолютно залежний та контрольований орган, що суперечить засадам її функціонування і в жодному разі не сприятиме відновленню довіри до Центральної виборчої комісії.

У свою чергу, довіра до Центральної виборчої комісії – це довіра до виборів в цілому. Навіть якщо вибори відбуваються вільно, чесно і без порушень – недовіра до головного органу адміністрування виборів змушує сумніватися в чесності їх результатів. Як наслідок, недовіра до виборів – недовіра до влади, яка сформована в результаті таких виборів.

Таким чином, окремі народні депутати України на чолі з Головою Верховної Ради України, які спочатку роками штучно блокували процес заміни членів ЦВК, строк повноважень яких закінчився, а зараз виступають за безпідставне дострокове припинення повноважень додатково ще двох членів ЦВК, – діють не лише незаконно та на догоду своїм ситуативним політичним інтересам, але й закладають підвалини для висновків про нелегітимність влади, обраної на майбутніх виборах. Такі дії важко назвати державницькими.

2 Ризики судового оскарження

Дострокове припинення повноважень всього складу Центральної виборчої комісії в ситуації, що склалася на сьогодні – суто політичне рішення, яке не витримує жодної критики з юридичної точки зору. У зв’язку з цим, у разі прийняття такого рішення варто очікувати його оскарження в судовому порядку як тими членами ЦВК, строк повноважень яких не закінчився, тими членами ЦВК, строк повноважень яких закінчився. В обох випадках шанси отримати позитивні рішення суддів видаються доволі високими.

Невідомо, можливо, автори такого сценарію розраховують на все ще недостатній рівень незалежності судової влади в Україні в сучасних умовах. Але рівень цієї залежності може бути ними явно недооцінений. В Україні в силу різних факторів завжди було складно прогнозувати судові рішення, а особливо – в політичних справах.

Але найбільший ризик полягає не в задоволенні чи не задоволенні відповідних позовних заяв членів ЦВК, які вважатимуть себе незаконно звільненими. Найбільший ризик – якщо судове рішення останньої інстанції встановить не просто факт законності або незаконності звільнення конкретних членів ЦВК, але й визнає нелегітимним Президента України, обраного на чергових виборах, які організовувала і проводила Центральна виборча комісія в нелегітимному складі. І якщо у зв’язку з цим будуть скасовані результати виборів. І це надзвичайно небезпечно в умовах, коли Україна фактично перебуває у стані війни. У 2014 році декілька місяців відсутності легітивно обраного Президента України коштували нам анексії АР Крим та окупації Донбасу. Чим може закінчитися повторення такої ситуації – не хочеться навіть уявляти.

І зовсім не хочеться вірити, що сценарій оновлення Центральної виборчої комісії шляхом дострокового припинення повноважень всього її складу розроблявся і ініціювався в далеко недружній сусідній країні – саме для того, щоб спровокувати політичний хаос в Україні в майбутньому і скористатися ним. Але навіть якщо це не так, і якщо це витвір суто вітчизняних політиків – сподіватися, що в якийсь момент часу країна-агресор не долучиться до його реалізації і не сприятиме цьому, на жаль, не доводиться…

І дуже сумно у цій ситуації, коли не тільки політики, які безпосередньо зацікавлені в реалізації сценарію з достроковим припиненням повноважень всього складу ЦВК, виходячи з своїх ситуативних інтересів, але й значна частина експертів, політичних оглядачів, представників громадянського суспільства, окремі журналісти, обговорюючи такий сценарій, вважають його цілком нормальним і допустимим. Забуваючи при цьому, що справа тут не в звільненні чи не звільненні двох членів ЦВК, строк повноважень яких ще не закінчився, справа не в їхніх прізвищах – питання набагато ширше і глобальніше – справа тут в принципах і підходах, а також у наслідках，до яких усе це може призвести…

Джерело

17 Вересня, 2018
Українська діаспора продовжує вшановувати незалежність України

16 вересня 2018 року у Мюнхені (Німеччина) Генеральне консульство України в столиці Баварії разом з парафією Української Греко-Католицької Церкви організували дружню зустріч з нагоди Дня незалежності України. Велелюдний захід розпочався зі Служби Божої у храмі Покрови Пресвятої Богородиці та Апостола Андрія Первозваного. Також відбулась панахида і молитва за всіх, хто захищав незалежність України у всі часи.

Співробітники Генконсульства України на чолі з його керівником Ю.А.Ярмілко поклали квіти до пам’ятника полеглим за Україну. В актовій залі Парафіяльного дому відбулась світська частина зустрічі. Генеральний консул Юрій Ярмілко у своєму зверненні привернув увагу присутніх ще до однієї визначної події цього року – 100 річчя державності України.

Наголосив, що і нині ми мусимо боронити свою свободу і право на незалежність. Коротко проінформував учасників зустрічі про результати нещодавної наради у Києві керівників дипломатичних та консульських установ України. Особливо детально розповів, що на цій нараді, як ніколи раніше, багато говорили про зв’язки між внутрішнім і закордонним українством та про те, що нині всі українці роблять одну справу, усвідомлюючи загрози та виклики для України і всього українства.

Геннадій Афанасьєв, волонтер, колишній мешканець Криму та колишній кремлівський бранець поділився спогадами про звірства російських окупантів, що переніс сам та його побратими, українські активісти в Криму та на Донбасі за фейковими звинуваченнями, сфабрикованими російськими спецорганами. Апелював до небайдужості, свідомості громадськості заради активізації зусиль для звільнення політв’язнів, всіх громадян України, котрі незаконно утримуються в Криму, на Донбасі та в Росії. Також привернув увагу до необхідості постійної підтримки учасників АТО та ООС, особливо тих, хто скалічений фізично чи душевно, або ж потребує іншої людської участі.

Секретар Об‘єднання українських організацій у Німеччині (ОУОН, налічує у своєму складі 14 структур українців у цій країні) Ірина Грицюк у своїй промові зазначила, що нині є гордість за сильну українську армію і патріотичних вояків, які успішно боронять Україну від російської агресії, патріотичний і професійний дипкорпус, який гідно тримає свій фронт. Підкреслила, що на сьогодні у світі українська діаспора є впливовою і дієвою. Однак сьогодні всі бачать, що Росія гібридними методами намагається зруйнувати Європейський Союз, втручається у внутрішню політику, вибори у суверенних державах. У зв’язку з цим сьогодні як ніколи ми повинні боротись за демократичні цінності, тримати наш фронт у західному світі – завершила молода українська активістка.

Володимир Омелян, міністр інфраструктури України, який долучився до участі в урочистостях, перебуваючи у Мюнхені у відрядженні, також тепло привітав зібрання українців. Згадав часи свого навчання в Українському Вільному Університеті, побажав присутнім успіхів у просуванні і відстоюванні національних інтересів.

Петро Шатковський, спеціально для “Вектор ньюз” (Мюнхен)

17 Вересня, 2018
СБУ посилює захист інформаційної безпеки підприємств енергетичної галузі України

Служба безпеки України продовжує розширювати співпрацю з ключовими об’єктами критичної інфраструктури у сфері кібернетичної безпеки. Для розбудови ефективної системи кібербезпеки держави СБУ підписала Меморандум з національною енергетичною компанією «Укренерго» та приватним акціонерним товариством «Укргідроенерго».

Документ має забезпечити обмін інформацією з СБУ щодо кібернетичних загроз з використанням платформи MISP-UA зі стратегічно важливими підприємствами енергетичної галузі України. Обмін матеріалами, зокрема технологічною інформацією про реалізовані та потенційні кіберзагрози відбуватиметься в режимі реального часу. Така міжвідомча взаємодія сприятиме ефективному реагуванню з боку української спецслужби на кібернетичні атаки, насамперед високого ступеня складності. Ситуаційний центр забезпечення кібербезпеки СБ України готовий і надалі надавати необхідний захист не тільки об’єктам критичної інфраструктури, державним установам та підприємствам.

«Будь-який представник великого, середнього та навіть малого бізнесу може звернутися до центру за консультаціями та допомогою», – наголосив Голова СБУ Василь Грицак на відкритті центру.

Протягом останніх п’яти років спостерігається еволюція різновидів кібератак на Україну, які все частіше набувають ознаки кібершпигунства та кібертероризму. Зафіксовано зростання активності спецслужб РФ щодо проведення цілеспрямованих кібератак, орієнтованих на отримання несанкціонованого доступу до інформаційних систем органів державної влади України. Здійснення акцій кібернетичного тероризму спрямовані, також, на порушення штатного функціонування комп’ютерних мереж та систем керування технологічними процесами об’єктів критичної інфраструктури. За інформацією СБУ, використовуючи деструктивне програмне забезпечення «Black Energy» зловмисники неодноразово здійснювали кібератаки на комп’ютерні мережі об’єктів української енергетики.

Довідково: Співробітники Ситуаційного центру забезпечення кібербезпеки СБУ на базі платформи з відкритим програмним кодом MISP (Malware Information Sharing Platform), створили систему збору і обробки інформації щодо інцидентів кібербезпеки та обміну технічними даними про ідентифікатори компрометації інформаційних систем об’єктів критичної інфраструктури між суб’єктами сектору безпеки в режимі реального часу. Ця платформа широко використовується в усьому світі, а також відповідає міжнародним стандартам ЄС та НАТО і застосовується основними міжнародними суб’єктами у сфері кібербезпеки FIRST, CIRCL, CiviCERT, NATO NCI Agency. [i][/i]

Прес-центр СБ України

17 Вересня, 2018
#СТОП9055 – Закарпаття вимагає зупинити недолугу реформу адвокатури!

12 вересня 2018 року в Ресторані SAVOY міста Мукачево відбулося позачергове розширене засідання Ради адвокатів Закарпатської області.

Під час проведення заходу були вирішені як поточні питання порядку денного, так і обговорені важливі аспекти нової реформи адвокатури, яку пропонують легалізувати шляхом прийняття законопроекту №9055 від 6 вересня 2018 року.

Голова Ради адвокатів Закарпатської області Олексій Фазекош щиро привітав молодих юристів з тим, що вони вдало склали іспит та отримали свідоцтва на зайняття адвокатською діяльності, висловив надію, що адвокатська сім’я Закарпаття поповнилась новими членами, які підсилять якісний потенціал адвокатури, та зроблять її ще більш ефективною та фаховою. Разом з тим О.Фазекош закликав адвокатів бути пильними й чітко аналізувати все що відбувається у адвокатському житті, бо саме зараз адвокатура знаходиться на своєму Рубіконі.

Справа в тому, що екстрене засідання Ради адвокатів регіону насамперед було викликане важливими подіями – адвокати знову зазнають багатовекторного наступу на свої права з боку держави. Це чітко ілюструє анонсований напередодні законопроект №9055. Розгляд цього проекту визначений Главою держави як невідкладний. Але за оцінкою багатьох фахівців, зміст проекту не відповідає міжнародним стандартам та демократичним процедурам здійснення реформ, фактично звужує права адвокатів і підриває можливості для захисту людей.

За словами Олексія Фазекоша, «ситуація дуже тривожна, бо проти адвокатів хочуть посилити відповідальність. І всі ті розмови про додаткові гарантії для захисників – просто для окозамилювання, бо відповідні норми під час другого читання можуть банально зникнути, а от «новели» про відповідальність залишаться за будь-яких умов. Фактично основні зміни торкнуться лише адвокатського самоврядування та звуження прав адвокатів. Натомість, розширене поняття адвокатського запиту знівельоване можливостями відмов у відповідях на ці запити. За зловживання правом на адвокатський запит встановлена відповідальність, хоча запит – це один з основних наших інструментів роботи. До КПК запроваджуються норми, які дозволяють сумніватися слідчому у тому, що у документах адвоката міститься адвокатська таємниця.

Крім того слідчі та прокурори, судді майже на власний розсуд зможуть «встановлювати» інших захисників, аніж тих, з якими у клієнта укладений договір про надання правової допомоги (це ст. 53 КПК). Спеціально для боротьби з адвокатами створено ст. 372-1 КПК».

Члени Ради адвокатів Закарпатської області підтримали свого лідера й рішуче висловились проти прийняття законопроекту у нинішній його редакції.

Більше того, адвокати закликають усіх колег приєднатися до розробки альтернативного проекту, який буде відповідати справжнім потребам адвокатури. Й головне – не мовчати, а активно відстоювати свою позицію!

#СТОП9055! Адвокати Закарпаття нікому не дозволять у тіньовий спосіб повернути адвокатуру під контроль держави!

12 Вересня, 2018
Як формувалася і втілювалася ідея державного символу України – Тризуба

22 серпня 2018 року у Запорізькому обласному краєзнавчому музеї відкрилася виставка «Історія державного герба України», присвячена 100-річчю Української революції 1917-1921 р.р. Ідея організації виставки належить директору музею Михайлу Мордовському.

Вперше в Україні експонуються майже 100 унікальних артефактів, які предметно засвідчують еволюцію нашого Державного герба від культових античних символів народів Середземномор’я (Тризуба, якоря та хреста-якоря) до сучасності.

Серед них – досить унікальні речі, такі як:
Боспорський статер часів базілевса Рескуподоріда 211-228 р.р. до н.е.

Срібна монета Володимира Великого періоду після прийняття України-Руси християнства у 988 році

Відзнака 6-ї Січової піхотної дивізії УНР (командир Безручко Марко Данилович, 1921 р.)

Герб у вигляд тризуба з хрестом (одне із формувань УПА періоду Другої світової війни)

Срібна ювілейна медаль відкарбована в ознаменування 20 річниці проголошення Незалежності України (2011 р., авторство і колекція Дмитра Піркла)

та інші.

23 серпня 2018 р. представники «Національного корпусу» презентували печатку київського князя Святослава Хороброго. Представляти князівську печатку до Запоріжжя приїхав кандидат історичних наук, науковий співробітник інституту історії України Національної академії наук України, ведучий Національного радіо, керівник Громадської кампанії «Пам’ять Нації» Олександр Алфьоров.

В експозиції представлені рідкісні монети Київської Русі, надбаневий хрест Покровської церкви Микитинської Січі, печатки, ордени та відзнаки часів Української революції, грошові знаки та марки Української Народної Республіки, гуцульська підвіска, унікальні герби Української повстанської армії, шухлядка з малюнком тризуба, зробленого в Запоріжжі у 30 – 40-х рр. ХХ ст., запорізькі, київські та львівські самвидатівські газети кінця 80-х – початку 90-х рр., навершя українського прапору спаленого у 90-х роках у Луцьку, авторські медалі Дмитра Піркла та багато іншого.

Директор Запорізького обласного краєзнавчого музею Михайло Мордовськой подякував усім, хто долучився до створення виставки та її наповнення, а це — Національний музей історії України (м. Київ), галузевий державний архів Служби Безпеки України (м. Київ), Український інститут національної пам’яті (м. Київ), Національний заповідник «Хортиця» (м. Запоріжжя), Волинський обласний краєзнавчий музей (м. Луцьк), Нікопольський краєзнавчий музей (м. Нікополь), музей Хреста Віктора Векленка (м. Дніпро), музей родини Шереметьєвих (м. Київ) тощо.

Найближчим часом буде підготовлений і оприлюднений каталог виставки «Історія державного герба України», де будуть докладно описані та представлені зазначені вище та інші її експонати.

Окремо слід наголосити на тому, що культовий християнський символ Тризуба та хреста – якоря здавна ототожнюється з ім’ям Святого Климента Римського, страченого у 101 році н.е. у Херсонесі (Корсуні) за наказом римського імператора Траяна за активну місіонерську діяльність. Його було утоплено за допомогою корабельного якоря, і відтак Тризуб, або ж хрест-якір (святоклиментівський хрест) став символом цього священномученика, соратника Святих апостолів Петра і Павла. На мозаїці ХІ століття із базиліки святого Климента у Римі зображено його із засобом страти (якорем) у руках разом із святим апостолом Петром.

Історія зберегла кілька конкретних дат, пов’язані із впливом священномученика Климента Римського на долю українського та інших народів Східної Європи.

Біля 861 року мощі священномученика Климента Римського були набуті у Херсонесі (Корсуні) святими Кирилом і Мефодієм, творцями слов’янської писемності. Святий рівноапостольний Кирило особисто передав частину мощів єпископу Рима Адріану ІІ, внаслідок чого папа римський затвердив літургію слов’янською мовою у церквах. Іван Франко, який ґрунтовно дослідив у роботі «Святий Климент у Корсуні. Причинок до історії ранньохристиянської легенди» (1906 рік), зазначив: «згадка про принесення мощей Святого Климента до Рима назавсігди і нерозривно зв’язана з першим виступом слов’янського писаного слова на всесвітню арену, з першим затвердженням його рівнорядності … з культурними мовами Європи».

988 рік. Володимир Великий здійснив похід та завоював Корсунь. Він охрещається біля мощів Св. Климента і повертається до Києва із частиною цієї святині. Остання мала принципове значення у подальшому процесі хрещення України-Русь 1030 років тому назад: з самого початку християнства постала проблема канонічного статусу мощів святих, яка поступово формувала відповідні норми церковного права.

Ще у ІІІ ст. у християнській церкві (Григорій Неокесарійський) було встановлено дні свят у пам’ять мучеників, а їхні мощі розміщено по різних місцях єпархії, куди християни збиралися для літургії у дні їх пам’яті. У цей же час епіскопом Риму папою Феліксом було регламентовано порядок, відповідно до якого літургія мала відправлятися не інакше, як на мощах мучеників. Зазначені рішення не тільки оприлюднювалися вищим зібранням ієрархів християнської церкви (ІІІ Вселенський собор, правило І), але і вводилися у дію імператорськими указами, якими соборним правилам надавалося статусу державних законів.

Це правило було остаточно ухвалено VІІ Вселенським (ІІ Нікейським) собором у 787 р. У цьому правилі зазначалося: «… якщо деякі храми посвячені без святих мощів мученицьких, то визначаємо: най буде звершене у них положення мощів із звичайною молитвою. Якщо будь-який єпископ посвятить храм без святих мощів: нехай буде відлучений як такий, хто порушив церковні заповіти». Підкреслимо, що цей собор був останнім, рішення якого визнані православною та католицькою церквами.

Володимир Великий дотримався цих християнських правил: мощі священномученика Климента Римського було покладено до олтаря Десятинної церкви у Києві.

Цілком логічним було і обрання символу священномучеництва св. Климента, хреста-якоря, або ж тризуба, у якості геральдичного символу династії київських князів, династії, яка створювала нову державу у Європі.

Цим актом князь Володимир Великий продемонстрував Заходу і Сходу, що поділяє загальні цінності християнства та готовий до всебічної співпраці зі світською та духовною владою відповідних держав. Водночас на цих засадах він заклав світоглядні та духовні основи національного державотворення, використовуючи погляди св. Климента для об’єднання людності українських земель навколо ідеї триєдності світобудови та змісту, який ранніми християнами вкладався у зображення хреста-якоря.

У цьому контексті наголошу на тому, що анексія Росією у 2014 році Автономної Республіки Крим, історія якої невід’ємна від історії 1030-річної інтеграції України у європейську спільноту християнської цивілізації, нагадує спроби сьогоднішньої кремлівської влади привласнити своєрідне «первородство» у цьому питанні. На цьому тлі тема виставки у Запорізькому обласному краєзнавчому музеї «Історія державного герба України», з якої ми розпочинали, набуває особливого значення, тож варто продовжити це обговорення.

Разом із доктором історичних наук, професором Георгієм Шаповаловим, з яким я мав цікаву спільну роботу над виданою у 2008 році монографією «Український тризуб», ми запрошуємо усіх для подальшої дискусії.

Олександр БЄЛОВ, історик

29 Серпня, 2018
Другий суд проти Манафорта розгляне його роботу в Україні — Washington Post

Під час другого судового розгляду проти політичного консультанта екс-президента Януковича Пола Манафорта, який зосередиться на його роботі в Україні, сторона обвинувачення планує надати близько 1,5 тисячі доказів. Про це повідомляє видання The Washington Post.

“Процес Манафорта, який розпочнеться 17 вересня, буде охоплювати більшу частину тих самих питань, але докладніше розглядатиме його політичну діяльність у період з 2006 по 2017 рік, протягом якого він, як стверджується, отримав 30 мільйонів доларів як консультант проросійських політиків в Україні”, – йдеться у повідомленні.

Як зазначається, перелік доказів було внесено до спільного подання прокурорів та захисту Манафорта до федерального суду у Вашингтоні у п’ятницю, 24 серпня.

Докладної інформації щодо цих доказів немає, відомо лише, що в назвах деяких із них фігурує лобіст від Демократичної партії Тоні Подеста і колишній юрист Білого дому Грегорі Крейг.

Прокурори вважають, що їм знадобиться 10-12 днів для судового розгляду, вони планують викликати трьох свідків, які вже виступали на попередньому суді: двох фінансових експертів ФБР і агента податкової адміністрації.

Як повідомлялося, 31 липня в США розпочався суд над Манафортом, якого звинувачують у відмиванні грошей, ухилянні від сплати податків за майже 10 років співпраці з колишнім керівництвом України.

Слідство вважає, що за роботу політичного консультанта в Україні Манафорт заробив понад 60 мільйонів доларів.

Слідча група представила понад 300 документів, які розкривають деталі співпраці Манафорта з “Партією регіонів” і “Опозиційним блоком”.

27 Серпня, 2018
Можливе підвищення цін на газ не торкнеться отримувачів субсидій

Для отримувачів субсидій розмір платежів за газ та житлово-комунальні послуги не зміниться. Про це заявив віце-прем’єр-міністр України Павло Розенко, інформує Урядовий портал.

«Ймовірний перерахунок ціни на газ на отримувачах субсидій жодним чином не позначиться, тому що вони платять і платитимуть фіксовану суму. Ті люди, які будуть відчувати, що вони не в змозі самостійно повністю платити за житлово-комунальні послуги або газ, мають звернутися до управління соцзахисту і оформити субсидію», – сказав Розенко.

Він наголосив, що будь-яке рішення щодо зміни ціни на газ має прийматися після внесення змін до нової системи субсидій.

«Ці зміни, які відбулися у системі субсидій, мають бути відкориговані. Лише після виправлення ситуації у системі субсидій, коли будуть зняті ті проблеми, які турбують сьогодні громадян, можна розглядати питання про зміну ціни на газ. Є відповідні доручення і урядового комітету, який я очолюю, і Прем’єр-міністра, і я сподіваюся, що найближчим часом Мінсоцполітики виконає їх і до системи субсидій будуть внесені необхідні корективи», – підкреслив віце-прем’єр.

За його словами, необхідно вдосконалювати систему субсидій, посилювати адресність і робити постійну верифікацію.

Проте найголовніше, підкреслив Розенко, система субсидій має залишатися простою і доступною, а всі, хто потребує відповідної допомоги, повинні її отримати.

Як повідомляв Укрінформ, 31 липня 2018 року Кабінет міністрів України своєю постановою продовжив дію Положення про покладення спеціальних обов’язків (ПСО) на суб’єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу до 1 вересня 2018 року.

27 Серпня, 2018
Порошенко закликав послів сприяти появі миротворців ООН на Донбасі

Президент України Петро Порошенко закликав українських дипломатів докладати максимум зусиль для того, щоб на Донбасі була розгорнута миротворча місія ООН. Про це він заявив на зустрічі з керівниками закордонних дипломатичних представництв України та військовослужбовцями ЗСУ, повідомляє кореспондент Укрінформу.

“Дуже важливо, щоб ми спільними зусиллями принесли Україні мир, бо ми боремося за мир. Дуже важливо, щоб ключовий елемент цього мирного процесу – миротворча операція з мандатом Ради Безпеки ООН також для нас була ефективною і успішною”, – сказав Порошенко.

У цьому контексті він повідомив, що українські дипломати під час перебування на Донеччині матимуть змогу поспілкуватися з українськими військовими, зокрема командувачем ООС Сергієм Наєвим, начальником Генштабу ЗСУ Віктором Муженком та іншими, де їм будуть розкриті військові аспекти ситуації на Донбасі.

Окрім того, глава держави зазначив, що наразі 21 український військовий чекає на реабілітацію.

“І ми маємо забезпечити нашу ефективність так само, як ми маємо забезпечити реабілітацію, відпочинок, відновлення дітей з Донбасу, які також повинні мати можливість переключитися від жахів війни”, – акцентував Президент.

27 Серпня, 2018
“Динамо” після Амстердама: “вдома буде зовсім інша гра”

В Амстердамі (Нідерланди) 22 серпня київське “Динамо” зіграло з місцевим “Аяксом” виїзний матч плей-оф за вихід у груповий етап Ліги чемпіонів (ЛЧ). Поразка гостей 1:3 істотно ускладнила їм завдання, проте “в Києві буде зовсім інша гра”, заявив головний тренер “біло-синіх”.

Це лише перша половина футбольної вистави, на кону якої, не забуваймо, фінансовий бонус від УЄФА – 30 млн євро – і право грати далі в елітному турнірі. Заключний акт розпочатого в Нідерландах драматичного для українців протистояння відбудеться майже за тиждень.

…Передматчева атмосфера в столиці Королівства Нідерландів, що розкинулося на узбережжі прохолодного Північного моря, здавалося, не віщувала виверження вулкану емоцій на футбольній “Йоган Кройф арені”. Охайне місто велосипедів, воно ж – оригінальне історичне місто на воді, немов гігантське серце в блакитній павутині вен (каналів), весь день звично штовхало артеріями своїх вулиць юрби всюдисущих двоколісних “кентаврів” і піших туристів. А надвечір у червоному кратері сучасної двоярусної, з розсувним дахом, арени, збудованої 1996 року, з’явилися, як групи гладіаторів, “Аякс” і “Динамо”. І тут почалося…

Уже на другій хвилині господарі забили гол під неймовірний галас і співи трибун. Більш як півсотні тисяч глядачів прийшли увечері на футбол (і, між іншим, ця публіка ще перед початком матчу так насмітила навколо стадіону – просто страхіття!). Певно, ніде з європейських столиць подібної “культури” бачити ще не доводилося.

Плюс у самій чаші арени вболівальникам “Аякса” роздали прапорці з емблемою клубу (власне, їх було покладено на кожне сидіння), отож фани активно махали дарами (які теж обернуться на сміття), святкуючи кожний успіх своєї команди. А приводів порадіти їм дали аж надто багато: три голи у ворота гостей влетіли вже в першому таймі! Відповіли кияни лише раз – на 16-й хвилині ненадовго зрівняли рахунок (відзначився Кендзьора).

У другому таймі перекладина й стійка воріт врятували динамівців від можливих ще більших неприємностей. Проте віриться: вдома українці зможуть-таки довести, що вони не гірші за “божих дітей” (так називають амстердамську команду, на емблемі якої стилізоване зображення голови Аякса – войовничого героя давньогрецької міфології).

До речі, в сезоні 2010/2011 кияни вже раз програвали “Аяксу” – це було в 3-му кваліфікаційному раунді ЛЧ (1:1 вдома й 1:2 на виїзді), отож нині з’явилася нагода для реваншу. А загалом українські клуби мають, до речі, позитивний баланс у єврокубкових протистояннях з нідерландськими топ-командами, серед яких, зокрема, і роттердамський “Феєноорд” – чинний чемпіон країни, який випередив срібного призера на 4 очки в підсумковій турнірній таблиці, а цьогоріч, як і “Динамо” (Київ), здобув у національних змаганнях Суперкубок.

А що в минулому?
Запеклі вболівальники знають: нинішній суперник динамівців на євроарені – один з найтитулованіших клубів континенту. Щоправда, всі тріумфи “Аякса”, його лідерство у світовому клубному футболі, феєричні три поспіль перемоги у фіналах Кубку чемпіонів (1971-1973) та інші видатні досягнення – залишилися в XX столітті. Як залишаються вершинними для киян і їхні клубні досягнення – переможні зоряні миті на великих континентальних змаганнях від 1986 року, коли вдруге в своїй історії тодішня команда Валерія Лобановського заволоділа Кубком кубків.

Водночас динамівці в минулі десятиліття двічі мали нагоди позмагатися в півфіналах (1999 і 2009) за кубки чемпіонів і УЄФА й вибивали з цих турнірів таких грандів, як “Барселона” й “Реал”.

А от нинішній віце-чемпіон Нідерландів зовсім недавно, у сезоні 2016/2017, грав у фіналі Ліги Європи (ЛЄ), де поступився “Манчестер Юнайтед” 0:2. Щоправда, торік на ранніх етапах обох міжнародних змагань стався й неочікуваний провал “божої дітвори” (середній вік гравців 23,6 року). Тоді нідерландців засмутила спочатку французька “Ніцца” (дві нічиї і виліт “Аякса” зі змагань на шляху до ЛЧ), а потім норвезький “Русенборг” завдав амстердамським “євреям” (це ще одне відоме прізвисько клубу) дві поразки й позбавив їх навіть шансу реабілітуватися в ЛЄ.

Кияни ж у Лізі Європи сезону 2017/2018 дійшли, нагадаємо, до 1/8 фіналу, де їх зупинив італійський “Лаціо”. Отже, і коефіцієнт УЄФА у “Динамо” тепер дещо вищий — 62, а в “Аякса” – 53,5. Проте перемоги здобувають, звісна річ, не коефіцієнтами, а грою.

Що в активі суперників?
Утричі переважає “Аякс” команду Олександра Хацкевича в сумарній орієнтовній вартості складу гравців – 229 млн євро проти 67 млн – у “Динамо”. І знов-таки – не грошовитість клубу чи зірковість складу гарантують успіх у двобоях на полі. Згадаймо, як цього місяця луганська “Зоря” в кваліфікації ЛЄ, проявивши характер і волю до перемоги, залишила позаду португальську “Брагу”, бюджет якої, за оцінками фахівців, на порядок більший, ніж у “Зорі”.

Втім, “Аяксу” треба віддати належне: у цьогорічній кваліфікації Ліги чемпіонів він демонструє результативний футбол. Двічі переграв австрійський “Штурм” (2:0, 3:1), а потім здобув 4 очки в матчах з бельгійським “Стандардом”: 2:2 на виїзді (де гості вели в рахунку 2:0, але примудрилися змарнувати перевагу), і потім – переконливий домашній реванш за втрачені очки 3:0.

Безперечно, “божі діти” і їхні фани очікують лише успішної гри статусного клубу в усіх турнірах. “Аякс”, окрилений переможним стартом у кваліфікації, настроєний подолати в плей-оф і київське ”Динамо”, і здобути від УЄФА чималий фінансовій стимул.

Та свій “секретний” план спробують реалізувати й кияни. Як зауважив напередодні матчу в Амстердамі головний тренер “біло-синіх”, упродовж багатьох років “Аякс” справдує атакувальний комбінаційний футбол, а в динамівців він більш силовий – зі швидким переходом від оборони до атаки, компактна гра, пресинг. “Ми обираємо тактику залежно від суперника й ситуації на полі”, – зазначив Олександр Хацкевич. Але цього разу, як показав матч, задумане вдавалося гостям лише епізодично. Та ще й воротар Бойко надійною грою не порадував…

Біло-сині” мають шанс
Аншлаговий двобій на “Йоган Кройф арені” 22 серпня став для киян нелегким випробуванням. Але за тиждень шанси обох клубів на переможний вихід із плей-оф усе одно будуть 50 на 50. Хай там що – все вирішиться саме в Києві, де в “біло-синіх” перевагою може бути, зокрема, більш потужна підтримка трибун – звісно, за “зовсім іншої гри”.

Сильний 12-й гравець дуже потрібен команді. Матч-відповідь у столиці на НСК “Олімпійський” розпочнеться 28 серпня о 22:00. Там кияни гратимуть лише на перемогу й рятівним рахунком у цій ситуації може бути щонайменше 2:0. Інтрига залишається. А чи вдасться динамівцям пройти своїх амбітних і непоступливих суперників – побачимо.

Сергій Шевченко, “Вектор ньюз”

Амстердам – Київ

23 Серпня, 2018
«Старі фото» Олексія Фазекоша: про долю, лідерство, зв’язок минулого та майбутнього у житті адвоката і політика

Є доволі розповсюджена думка, що насправді не існує ані минулого, ані майбутнього. Минулого немає, бо воно вже давно спливло й заховане в історії, а про майбутнє нічого не відомо, бо воно страшенно мінливе й найчастіше є просто витвором фантазії. Отож життя треба сприймати тільки як ту мить, яка ще не стала минулим, але вже набула чітких обрисів, що колись можна було тільки уявляти… Інші мудреці й філософи стверджують, що без минулого немає ані сьогоднішнього, ані, тим більше, майбутнього, бо все це — один шлях і один ланцюжок. Колишня стежка може стати широкою дорогою, але може й зникнути в пилюці або серед гострого каміння. Колишні думки можуть стати підґрунтям для майбутніх вчинків, які змінять прийдешнє, але можуть і розгубитися, так і не набувши виразності й навіть справжньою думкою ще не ставши.

Якщо у пересічного громадянина запитати, що може поєднувати ікони, картини з монахами, клоунами та мудреців з палаючими смолоскипами, і силу-силенну книжок – від Езопа та Сунь-Цзи до Захер-Мазоха та Вольтера, від спогадів Маргарет Тетчер до думок Паоло Коельо, від «Мистецтва укладати угоди» до «Фауста» – то на це питання ніхто не зможе відповісти, поки не завітає в гості до найвідомішого адвоката Закарпаття Олексія Фазекоша. Що власне ми й зробили. І були неймовірно здивовані тим, що побачили й почули. Бо ми вже знали Олексія Андрійовича як адвоката, і як людину, яка віднедавна вирішила повернутися у велику політику. Але старі фотографії з сімейного архіву О.Фазекоша надали нам зовсім нових знань про те, як і з чого формується Людина, Лідер і Фахівець.

Як би там не було, але оскільки така домашня обстановка свідчить про неабияку обізнаність людини, різновекторність її поглядів, всеохоплюючу пристрасть до нових знань, слова та схильності до роздумів над сьогоденним життям-буттям, то перше, про що ми запитали Олексія Фазекоша, дивлячись на фотографію, де він зображений зовсім маленьким, чи не випадково він простягав руку вперед, наче вказуючи на щось у майбутньому.

– Олексію Андрійовичу, то на що ви так захоплено вказуєте? Чи бачите ви сьогодні те, що вас захопило колись у дитинстві?
– Так, дійсно, перекладаючи нещодавно книжки, знайшов коробку зі старими світлинами, серед яких є й та, де я на щось вказую. І тут є привід замислитись, а як формується людина? Як формується характер, який потім стане долею? Чому хтось не може впоратися навіть із своїм обійстям, а хтось бере на себе відповідальність за долю міста, регіону чи навіть країни? Не є великою таємницею, що кожна людина починається з дитинства — із бабусиних казок, із колискової, із маминого яблучного пирога, із розмов із батьком… Із спогадів діда, який брав Берлин і отримав орден Червоного прапору. Із великодніх дзвонів і з подарунків на Новий рік. Із перших літер, які почали складатися в слова, а потім і в речення. Із понять рідна земля, честь, совість, правда, справедливість. Потім будуть перший клас і перший у житті іспит, перші випробування й перші розчарування, перше кохання й перша впевненість у своїй правоті… І навіть перше фантастичне оповідання в «Уральском следопыте» теж колись буде, і перша перемога в суді, і перша поразка. І поступово приходить вміння тримати удар, перемагати не тільки кулаком, але й словом, яке навіть Біблія ставить на перше місце. І бажання захистити слабшого, і прагнення зробити життя світлішим і приємнішим теж приходять, якщо казки колись сприймалися не як вигадка, а як мрія. І людська довіра, і людська вдячність, і бачення того шляху, який призначений Богом і малій батьківщині, і всій Україні. Ось так, на мою думку, формується характер, так формується доля, так формується людина.

– Декілька місяців назад ви майже шокували місцевий політичний бомонд своєю заявою про повернення у політику. Багато хто не вірив у це, аж ось вже проведена установча конференція, на якій були присутні депутати європейських парламентів та лідер партії «Соціалісти» Леонід Кожара. Також в Мукачево вже функціонує офіс закарпатського відділення партії. Як ви вважаєте, яку «політичну» фотографію слід зробити зараз, аби її переглядали й багато років потому?
– Я дуже добре пам’ятаю слова з пісні до культового фільму усіх радянських хлопчаків «Невловимі месники»: «Якщо знову над світом вдарить грім, Небо спалахне вогнем, Ви нам тільки шепніть, Ми на допомогу прийдемо». Так вже сталося, що партійні справи в моїй родині завжди стояли не на останньому місці. Мати колись була секретарем міськкому Компартії в Мукачево, а батько – секретарем райкому. Я цього ніколи не приховував. Більше того, саме споглядаючи за тим, як сумлінно вони виконували свою роботу, я розумів, що і як повинен робити я сам. Взагалі, хочу сказати, що все моє життя – це боротьба за лідерство. Ось в Україні з давніх-давен кажуть, що найдовша дорога починається із першого кроку, а найбільша ріка — із крихітного джерельця. Чи маємо ми підстави сумніватися в народній мудрості? Мабуть, що ні. Треба тільки зважати, що перші кроки бувають невпевненими, а джерельцям часто доводиться долати і мул, і каміння. Проб’ється потічок через усі перепони — стане могутньою рікою, навчиться дитина твердо стояти на ногах і йти вперед, хоч би які негаразди на її шляху не траплялися, — зможе змінювати життя, і не тільки своє. До чого я веду: партія «Соціалісти» сьогодні – це ще не могутній Дніпро, але вже дуже міцний політичний потік, з неймовірно потужною ідеологічною складовою й розгалуженими струмками, які наповнюють його з усіх регіонів України.

– Напевне, що «закарпатський потік», хоча й створений нещодавно, стане міцною основою для «Соціалістів», чи не так?
– Насправді сьогодні я вже досить вправний гравець на політичній арені. Свого часу я брав активну участь в роботі Народного Руху разом з покійним В’ячеславом Чорноволом. Дуже добре пам’ятаю, як народжувався рух інтелігенції за зміни в України. Врешті-решт, саме Ужгородська міська рада першою виступила проти ГКЧП – це й був початок моєї політичної діяльності, разом з Емілом Ландовським, першим демократично обраним мером в Ужгороді. Не можу не згадати й Йосипа Баглая, адже саме завдяки йому у свідомості співгромадян актуалізувалися постаті й події, замовчувані чи й заборонені для згадки в комуністичні часи. З-під його пера постала ціла галерея портретів видатних культурних, наукових, громадсько-політичних провідників. Йосип Баглай відзначався особливою принциповістю й послідовністю у відстоюванні українських цінностей, найважливішою з-поміж яких для нього була українська мова. Пам’ятаю й нашого славетного історика Михайла Тиводара, праці і думки якого стосовно «русинства» на Закарпатті є надзвичайно актуальними з погляду на сучасні проблеми сепаратизму, національного радикалізму тощо. Я всіх їх добре пам’ятаю, і їх настанови для мене “живі” як ніколи.

Всім відомо, що дуже тривалий час я співпрацював і з соціал-демократичними партіями. Двічі був обраний депутатом Мукачівської міськради. Безпосередньо працював над створенням Народно-трудового союзу. Тож мій досвід у поєднанні з ідеологією «Соціалістів», які пропонують відмовитися від неоліберальної моделі на користь соціальної альтернативи – стратегії людського розвитку в ім’я гідного життя для всіх громадян, дійсно мають великі шанси на політичний успіх.

А механізми найближчих змін у країні, то вони перебувають у площині досягнення цілі – створення соціальної держави з урахуванням української специфіки. Така держава забезпечуватиме умови для створення справедливого суспільства, подолання бідності та нерівності, підтримки малозабезпечених верств населення. Також партія підтримує необхідність націоналізації об’єктів, які були приватизовані з порушенням чинного законодавства, та об’єктів, знаходження яких в приватній власності шкодить національним інтересам України. Врешті-решт, партія вважає за необхідне розвиток в Україні ринку землі через обіг права оренди землі сільськогосподарського призначення із застосуванням всіх необхідних обмежень щодо нецільового використання земельних ресурсів, заборони спекулятивних операцій із землею тощо. Іншими словами «соціалісти» продукують повернення до створення національної ідеї, якої вже багато років не може запропонувати ніхто з інших сил лівого формату. І я вже бачу, що комусь заважає поява нової проєвропейської прогресивної сильної соціалістичної сили, яка може посісти лідируючі позиції в українській політиці. Але вимушений розчарувати усіх противників соціалізму, які нам перешкоджають: ми впевнено крокуємо до перемоги, ми налаштовані на те, щоб зробити Україну потужною державою. А життя покаже, хто буде визначати тенденції розвитку України.

– Здавалося б, чого варте звичайне слово. Але тим не менш, вам ніколи не закидали про те, що ви відноситесь до життя дуже по-філософські?
– По-перше завжди потрібно обміркувати свої слова перед тим, як щось сказати, тому що все нами сказане несе за собою певні наслідки, а по-друге, кожне наше слово поселиться в серці співрозмовника і визначатиме його подальше відношення до вас. Також не варто нічого приховувати та недоговорювати, бо справді це приносить нам болі та картань, голова забита лише роздумами, що б це могла приховати від вас та чи інша людина. Яскравим прикладом цього можуть слугувати слова відомої української поетеси Ліни Костенко “Страшні слова, коли вони мовчать!”. А ще мені імпонує вислів Ларошфуко: “Справжнє красномовство — це вміння сказати все що треба, і не більше, ніж треба”, чи я і намагаюсь слідувати по життю.

Що ж стосується філософії… Знаєте, президент Ірландії Майкл Хіггінс взагалі обстоює думку про виключне місце філософії в масовій освіті, вважає, що поширення методів філософського дослідження серед широких верств суспільства дозволить у майбутньому ефективніше вирішувати глобальні проблеми. І я теж гадаю, що філософія в українських реаліях може стати вагомим чинником суспільних змін. Чому я вважаю, що філософія може змінити наше суспільство? Якщо брати до уваги загальносвітовий контекст, то людство нині досягнуло етапу, коли кількість фактологічних, емпіричних знань накопичується у нечуваній прогресії, але водночас ми відчуваємо брак їхнього осмислення. Йдеться, зокрема, про нашу історію, про розуміння того, де перебуває і куди рухається Захід, сучасна цивілізація, Україна загалом.

Наприкінці ХХ століття була опублікована низка бестселерів, автори яких намагалися взяти на себе функцію такого осмислення: «Кінець історії та остання людина» Ф. Фукуями, «Зіткнення цивілізацій» С. Гантінгтона тощо. Однак з позиції сьогоднішнього дня ми можемо констатувати, що це були надто прості, поверхові «діагнози». Проблема такого осмислення в Україні є особливо актуальною. Філософія — це дуже важлива культура, яка допоможе нам не лише осмислити себе, власне місце у світі, а й сприятиме здійсненню певного прориву. Я читаю багато книжок, спостерігаю за реаліями, ознайомлююсь із сучасними дослідженнями в галузі права та політології тощо й розумію, що йдеться про загальний тренд. Ми потребуємо переосмислення, іншого бачення, створення іншої програми дій, адже попередні вже перестали «працювати». Філософія ж, власне, й займається створенням світогляду, певної картини світу. Шляхом вивчення самих лише фактів і подій досягнути цього неможливо. Ми повинні вміти інтерпретувати світ. Пошук таких внутрішніх зв’язків у політиці, адвокатурі й житті регіону і є моєю власною справою, або як ви кажете – справою філософії.

Але я скажу ще більше. Кожна людина потребує трьох базових навичок: читання, писання і промовляння. На жаль, сьогодні ми втрачаємо їх. Ідеться про вміння сприймати тексти високого ступеню складності, а отже, про вміння концентруватися хоча б протягом 30 — 40 хвилин. Для сучасної людини це вже проблема. Читання тексту — це завжди зламування певного «коду». Коли ми читаємо, то вчимося декодувати символи в сенси. Будь-яка книжка — це модель розуміння світу загалом. Коли ж ми намагаємось описати прочитані сенси в невеличкому есе, відбувається ще один крок до саморозвитку. І третє засадниче уміння — обговорення цих сенсів з іншими людьми. На цьому досі ґрунтується європейська цивілізація — це культура читання, культура писання та культура дискусії. Хтось із читачів може заперечити, що такі навички є в кожного, але це не так. Ідея народжується у свідомості, але, щоб «перекласти» її в текст й щоб потім обговорювати ці викладені в текстах ідеї, необхідно вчитися. Ці вміння необхідні всім людям, не лише фаховим філософам, адвокатам чи політикам — з них постають держава, корпорація, сім’я. Це — основа всієї європейської традиції. І я впевнений в найближчому майбутньому – й основа української традиції теж.

Розмовляв Іван Правдін

20 Серпня, 2018