Автор: Редакція

Протестувальник виступає проти присутності імміграційної служби США в Мені, у п’ятницю, 23 січня 2026 року, в Портленді, Мен.

Robert F. Bukaty/Associated Press

Business Insider поспілкувався з власниками бізнесу в Мен, щоб дізнатися про їхню реакцію на посилення імміграційного контролю. Один з власників ресторану зазнав онлайн-критики після того, як повісив знак “No ICE”. Деякі обговорюють, як найкраще підтримати іммігрантські громади напередодні запланованого протесту в п’ятницю.

Після того, як Енді Джеррі та його бізнес-партнери повісили знак “No ICE” у вікні свого магазину з лобстерними рулетами в Портленді, Мен, критика не забарилася. Джеррі повідомив, що десятки негативних відгуків заполонили ресторан минулого тижня після того, як в Інтернеті з’явилися списки місцевих бізнесів, які повісили плакати “No ICE” після оголошення федерального уряду про посилення імміграційного контролю в штаті.

Для Джеррі та його співвласників у The Highroller Lobster Co. це стало ще одним викликом у веденні малого бізнесу. “Плакати повішені, і вони не знімуться,” – сказав Джеррі.

Business Insider поспілкувався з півдюжиною місцевих бізнесменів, включаючи Джеррі, про їхнє рішення зайняти позицію щодо присутності імміграційних агентів у Портленді, зокрема, чи варто вивішувати знаки. Також обговорювалося: чи варто підтримувати заклики про закриття бізнесів і шкіл у п’ятницю в рамках того, що організатори сподіваються перетворити на національну кампанію?

Джеррі сказав, що деякі власники, з якими він спілкувався, підтримують участь у зупинці, тоді як інші закликають бізнеси залишатися відкритими, щоб перенаправити прибутки на групи, які допомагають іммігрантам. Він зазначив, що вже цього тижня він змінював думку щодо того, чи варто тримати ресторан відкритим у п’ятницю. Його поточна думка: закритися на день і пожертвувати прибуток вихідних на благодійність, що допомагає тим, хто постраждав від імміграційного контролю.

Це ті розрахунки, які багато власників малих бізнесів по всій США розглядали протягом останніх кількох місяців. Це питання стало особливо актуальним останнім часом у Портленді, прибережному місті з населенням близько 70,000, де імміграційні чиновники мали більш помітну присутність протягом останнього тижня.

Хоча деякі з провідних керівників корпорацій США висловилися з приводу імміграційних дій, деякі власники малих бізнесів — які відповідають на дзвінки та безпосередньо спілкуються з клієнтами — приймають особисті рішення про те, чи варто публічно діяти. Деякі працівники та власники більше ніж десятка бізнесів, які відвідав Business Insider, не захотіли обговорювати імміграційне питання, оскільки вважали, що це не стосується їхньої повсякденної діяльності. Інші сказали, що не хочуть засмучувати сусідні бізнеси або привертати увагу.

Джеррі сказав, що вважає, що повісити знак, створений художником з Портленда, — це спосіб підвищити голоси своїх працівників і підтримати тих, хто може боятися потрапити під імміграційний контроль. Він повідомив, що зв’язався з сайтами відгуків про ресторани, щоб відзначити негативні оцінки, і він та його співвласники навчили більше ніж 50 працівників ресторану, як реагувати на негативні телефонні дзвінки. Він поділився з Business Insider скріншотами коментарів, які закликали людей “бомбити відгуками” ресторан.

На початку цього місяця Еден Міллеччія повісила плакат “No ICE” у вікні свого магазину Flowers & Candy. Наступного тижня вона відвідала онлайн-тренінг, проведений відділенням Американського союзу захисту громадянських прав, про те, де федеральні агенти можуть перебувати в бізнесі, якщо у них немає ордера. Міллеччія сказала, що відчуває, що вона має більш привілейовану позицію, щоб висловлюватися, ніж деякі інші власники магазинів. “Я біла жінка, яка може кричати,” – сказала вона.

Проте, Міллеччія зазначила, вказуючи на плакат, що знак є “порожнім жестом” — окрім підтримки, яку він висловлює. Те, що є відчутним, сказала вона, — це падіння продажів, яке вона спостерігала з моменту, коли стало відомо, що імміграційні агенти зосереджуються на Мені. Протягом довгих вихідних, які включали День Мартіна Лютера Кінга — разом з деякими суворими зимовими погодними умовами — її продажі впали на 91% у порівнянні з минулим роком, сказала Міллеччія. “Вони знищили мої триденні вихідні, і я думаю, що це завадить людям приходити сюди,” – сказала вона, маючи на увазі присутність федеральних офіцерів.

Це може означати, що менше людей купуватимуть CBD-продукти, продажі яких вона використовує, щоб допомогти сплатити оренду. Ще одне порушення: вона планує закритися в п’ятницю, щоб підтримати страйк. Представник ICE сказав Business Insider, що не коментує операції з імміграційного контролю. Служба митниці та охорони кордонів США не відповіла на запит про коментар.

На сходах перед Arcana Maine, магазином, що продає ювелірні вироби та роботи місцевих художників, нещодавно на круглому столі були виставлені безкоштовні гіди розміром з візитку про права, закріплені в Конституції. Картки були надруковані англійською, іспанською, французькою, арабською, сомалійською та кініарвандською, якою говорять в деяких частинах Африки. Працівник на ім’я Ніко, який відмовився називати своє прізвище, сказав, що надання карткам помітного місця було способом допомогти громаді. Він оцінив, що потік клієнтів у магазині впав принаймні на половину від звичайного для січня.

У магазині скейтбордів під назвою Mocean власник Джаспер Тріпп сказав, що повісив знак “No ICE”, оскільки це відповідало його переконанням. Зазвичай, сказав він, намагається відокремити свої політичні погляди від магазину, яким він керує вже майже десять років. “Це просто правильно,” – сказав Тріпп про рішення повісити плакат. Він працював з художником над дизайном футболки проти ICE, прибутки від продажу якої підуть на благодійність, що підтримує юридичні витрати іммігрантів.

Для деяких власників бізнесу занепокоєння виходять за межі ризику відчуження клієнтів. Одна власниця ресторану сказала, що планує закритися щонайменше на тиждень — і платити працівникам — поки вона буде за межами міста. Зазвичай, сказала вона, її працівники керували б рестораном, у якому працює повністю іспаномовний персонал. Вона попросила, щоб Business Insider не використовував її ім’я або назву її ресторану, щоб захистити своїх працівників, які, за її словами, є легальними іммігрантами, але все ж відчувають загрозу. Вона наклеїла плакат “No ICE” на двері, щоб допомогти працівникам і клієнтам почуватися в безпеці, а не для того, щоб засудити імміграційних агентів, сказала вона.

Баланс важкий, додала власниця. “Я маю відповідальність за те, щоб тримати людей у безпеці. Я також маю економічну відповідальність.”

ВМС США та суднобудівна промисловість досягають прогресу у 3D-друку частин для військових кораблів. ВМС повідомили, що 3D-друк економить час і гроші на будівництві та ремонті. Керівництво ВМС вважає, що адитивне виробництво може допомогти обійти традиційні ланцюги постачання.

ВМС зосереджуються на 3D-друці, щоб прискорити роботи флоту та зменшити витрати після двох значних досягнень минулого року. У релізі Командування морських систем ВМС зазначено, що адитивне виробництво перейшло “від обіцяючої можливості до бойової здатності у 2025 році”.

Два помітні приклади досягнень ВМС стосуються встановлення 3D-друкованих частин на складних суднах. Huntington Ingalls Industries встановила 3D-друковану металеву клапанну деталь у насосній кімнаті на USS Enterprise, авіаносці класу Ford. Подібні плани реалізуються для колекторів на майбутньому USS Doris Miller, замінюючи традиційні методи лиття, які потребують більше часу.

Дейв Болкар, віце-президент з інженерії та дизайну компанії Newport News Shipbuilding, зазначив, що ініціатива еволюціонувала від концепту до значного покращення ефективності суднобудування.

Крім того, HII’s Newport News Shipbuilding встановила 3D-друковану деталь на підводному човні класу Virginia, яка відповідала суворим стандартам для компонентів, призначених для роботи в умовах глибоководних операцій. Завдяки цим успіхам ВМС планують розширити використання 3D-друку як рішення для тривалих проблем у будівництві та ремонті.

У всіх збройних силах США адитивне виробництво переходить від експериментів до рутинного використання. Керівництво армії очікує, що ця технологія буде ключовою для солдатів у будівництві та ремонті дронів на передовій, тоді як лідери морської піхоти бачать у ній спосіб зменшити логістичні навантаження. ВМС розглядають 3D-принтери на борту кораблів та в портах як спосіб підтримки бойових суден під час розгортання, а ВПС розглядають 3D-друк для виробництва легших частин і прискорення ремонту літаків.

Логістика постачання частин для нового будівництва кораблів або ремонту може бути обтяжливою для ВМС, часто вимагаючи закупівлі цілих систем для заміни окремих компонентів. Довгі терміни доставки та нестача матеріалів можуть ще більше ускладнити ремонти та продовжити графіки. Керівництво ВМС вказало, що адитивне виробництво може слугувати обхідним шляхом для постачальників суднобудування з тривалими термінами виконання та проблемами інтелектуальної власності.

У 2024 році контр-адмірал Джонатан Ракер, виконавчий директор програми підводних човнів ВМС, звернувся до підрядників на конференції, заявивши: “Якщо ви постачальник, і ваш термін виконання занадто довгий, і ви відмовляєтеся працювати з нами, щоб надати нам вашу технологію та допомогти зрозуміти, як її зворотне проектування та виробництво, не тому, що ми намагаємося її забрати, ми розберемося”.

У центрах обслуговування 3D-друк дозволив технікам заощаджувати час і гроші на ремонті суден. Наприклад, у серпні Південно-східний регіональний центр обслуговування ВМС виготовив ротор охолодження насоса холодної води для есмінця класу Арлі Берк. Ця деталь не була доступна для окремої покупки з постачальної системи служби, що змусило команду адаптуватися. Прототип коштував 17,63 долара, а фінальний лопать коштувала 131,21 долара, у порівнянні з 316 544,16 доларами за заміну всього ротора. Цей метод можна застосувати до більшої кількості ремонтних робіт по всьому флоту.

ВМС очікують подальшого використання адитивного виробництва, сертифікуючи більше компонентів для цього процесу. Технологія продовжить розширюватися до верфей США, виробничих підприємств та організацій підтримки, за словами адмірала Джима Кілбі, виконуючого обов’язки начальника військово-морських операцій США минулого року. Він заявив: “Кожного разу, коли ми 3D-друкуємо деталь, яка в іншому випадку зайняла б 40 тижнів для закупівлі, ми повертаємо більше можливостей назад у поле. Це реальна, вимірювальна готовність”.

Доктор Меган Гарсія-Уебб, лікар, що спеціалізується на конс’єрж-медицині в галузі ваги, допомагає високоефективним людям коригувати свої дієтичні та життєві звички. Вона зазначила, що багато її пацієнтів потребують менше білка, ніж вони вважають, для оптимального здоров’я.

Звичайний метод визначення цілей споживання білка базується на поточній вазі, що не враховує жирову масу. Гарсія-Уебб радить коригувати споживання білка на основі цільової ваги та підкреслює важливість включення клітковини та інших здорових звичок у раціон.

Гарсія-Уебб висловила занепокоєння, що тенденція споживання надмірної кількості білка, відома як “протеїномаксинг”, може заважати спалюванню жиру. Вона стверджує, що хоча білок є необхідним для регулювання метаболізму та відновлення тканин, надмірна увага до білка може відволікати від споживання поживних цілісних продуктів.

“Білкова мода абсолютно вийшла з-під контролю,” сказала Гарсія-Уебб виданню Business Insider. “Я безумовно хочу, щоб люди споживали білок, але я вважаю, що якість їхнього білка дійсно має значення.”

Індустрія ультраоброблених продуктів скористалася попитом на білок, включаючи його в різні продукти, такі як чіпси та випічка, які часто не мають реальної поживної цінності. Багато людей споживають більше білка, ніж потрібно, через поширені помилки в розрахунках оптимального споживання, що призводить до надмірного споживання калорій, ускладнюючи зусилля зі зниження ваги.

Гарсія-Уебб рекомендує щоденне споживання білка в обсязі 1-1,5 грама на кілограм м’язової маси тіла, або приблизно 0,5-0,7 грама на фунт, для тих, хто прагне знизити вагу. Наприклад, особа вагою 200 фунтів, яка намагається досягти цільової ваги 150 фунтів, повинна прагнути до приблизно 90 грамів білка на день, а не розраховувати на основі своєї поточної ваги, що може призвести до помилкового розрахунку цілі в 120 грамів.

Цей додатковий білок може додати понад 100 зайвих калорій, що може не здаватися значним, але може накопичуватися та витісняти більш поживні продукти. Гарсія-Уебб підкреслює важливість включення овочів у раціон, заявляючи: “Люди відчувають, що їм потрібно отримати весь цей білок, інакше станеться щось жахливе.”

Щоб сприяти сталому здоровому харчуванню, Гарсія-Уебб пропонує людям менше зосереджуватися на конкретних цілях споживання білка і більше слухати свої тіла. Вона зазначає, що хоча білок може допомогти контролювати апетит, контекст вибору їжі є вирішальним. Наприклад, оброблений білковий батончик може не задовольнити голод так ефективно, як повноцінний прийом їжі.

Натомість людям слід віддавати перевагу продуктам з високим вмістом клітковини, таким як боби, цільнозернові продукти та овочі, які забезпечують необхідні поживні речовини та сприяють насиченню з меншим вмістом калорій. Крім того, управління стресом і забезпечення достатнього сну є важливими для контролю апетиту, оскільки дослідження показують, що хороший сон може допомогти зменшити загальне споживання калорій.

Гарсія-Уебб радить, що для досягнення та підтримання зниження ваги людям слід звертати увагу на природні сигнали свого тіла та приймати цілісний підхід до змін у способі життя, а не шукати швидкі рішення. “Все, що ми робимо для покращення нашого здоров’я, чи то зміни в способі життя, чи медикаменти, дійсно має бути зроблено з урахуванням того, що ви робите це назавжди, і що єдина справжня чарівна пігулка — це послідовність,” сказала вона.

Джеффрі Хінтон, видатний комп’ютерний вчений, відомий як “Хрещений батько ШІ”, висловив змішані почуття щодо технології, яку він допоміг створити, але визначив позитивне застосування в освіті.

У нещодавньому інтерв’ю для “BBC Newsnight” Хінтона запитали про приклад корисного використання ШІ, яким він пишається у зв’язку з генеративним ШІ. Він вказав на Alpha School у Сполучених Штатах як на примітний приклад.

Alpha School — це мережа приватних навчальних закладів, які використовують навчання на основі ШІ для учнів від дитячого садка до 12 класу. Школи реалізують двогодинну модель навчання, що дозволяє учням завершити свої основні предмети за короткий проміжок часу з допомогою ШІ. Цей підхід звільняє час після обіду для учнів, щоб займатися з вчителями життєвими навичками та практичними майстер-класами.

Хінтон зазначив, що ця модель, яка дозволяє учням навчатися з ШІ, а не через традиційні лекції, дозволяє вчителям присвячувати свій час проектам та соціальним взаємодіям з учнями. Він описав це як “набагато кращий спосіб використання часу вчителя”.

Хінтон пояснив, що традиційне навчання часто передбачає, що вчителі передають інформацію в “ефірному режимі”, тоді як ШІ-наставник може надавати відповіді на запитання, які дійсно цікавлять учнів, що сприяє швидшому навчанню.

Він визнав, що модель Alpha School є дорогою через високу вартість технології ШІ, але сподівається, що витрати зменшаться, оскільки технологія стане більш доступною.

Вартість навчання в різних місцях Alpha School, які розташовані в таких штатах, як Каліфорнія, Флорида та Техас, коливається від 40 000 до 75 000 доларів на рік, при цьому деякі місця пропонують навчання в діапазоні від 10 000 до 15 000 доларів.

Джо Ліемандт, директор Alpha School, зазначив, що мінімальна зарплата для вчителів встановлена на рівні 100 000 доларів, щоб залучити високоякісні таланти.

Хоча Хінтон залишається оптимістом щодо потенціалу ШІ в освіті, він висловив занепокоєння щодо більш широких наслідків технології ШІ. Він заявив: “Мене дуже засмучує те, що я вкладав своє життя в розробку цих речей, а тепер це надзвичайно небезпечно, і люди не сприймають ці небезпеки серйозно”.

ВМС США та суднобудівна промисловість досягають прогресу у 3D-друку частин для військових кораблів. ВМС повідомили, що 3D-друк економить час і гроші на будівництві та ремонті. Керівництво ВМС вважає, що адитивне виробництво може допомогти обійти традиційні ланцюги постачання.

ВМС зосереджуються на 3D-друці, щоб прискорити роботи флоту та зменшити витрати після двох значних досягнень минулого року. У релізі Командування морських систем ВМС зазначено, що адитивне виробництво перейшло “від обіцяючої можливості до бойової здатності у 2025 році”.

Два помітні приклади досягнень ВМС стосуються встановлення 3D-друкованих частин на складних суднах. Huntington Ingalls Industries встановила 3D-друковану металеву клапанну деталь у насосній кімнаті на USS Enterprise, авіаносці класу Ford. Подібні плани реалізуються для колекторів на майбутньому USS Doris Miller, замінюючи традиційні методи лиття, які потребують більше часу.

Дейв Болкар, віце-президент з інженерії та дизайну компанії Newport News Shipbuilding, зазначив, що ініціатива еволюціонувала від концепту до значного покращення ефективності суднобудування.

Крім того, HII’s Newport News Shipbuilding встановила 3D-друковану деталь на підводному човні класу Virginia, яка відповідала суворим стандартам для компонентів, призначених для роботи в умовах глибоководних операцій. Завдяки цим успіхам ВМС планують розширити використання 3D-друку як рішення для тривалих проблем у будівництві та ремонті.

У всіх збройних силах США адитивне виробництво переходить від експериментів до рутинного використання. Керівництво армії очікує, що ця технологія буде ключовою для солдатів у будівництві та ремонті дронів на передовій, тоді як лідери морської піхоти бачать у ній спосіб зменшити логістичні навантаження. ВМС розглядають 3D-принтери на борту кораблів та в портах як спосіб підтримки бойових суден під час розгортання, а ВПС розглядають 3D-друк для виробництва легших частин і прискорення ремонту літаків.

Логістика постачання частин для нового будівництва кораблів або ремонту може бути обтяжливою для ВМС, часто вимагаючи закупівлі цілих систем для заміни окремих компонентів. Довгі терміни доставки та нестача матеріалів можуть ще більше ускладнити ремонти та продовжити графіки. Керівництво ВМС вказало, що адитивне виробництво може слугувати обхідним шляхом для постачальників суднобудування з тривалими термінами виконання та проблемами інтелектуальної власності.

У 2024 році контр-адмірал Джонатан Ракер, виконавчий директор програми підводних човнів ВМС, звернувся до підрядників на конференції, заявивши: “Якщо ви постачальник, і ваш термін виконання занадто довгий, і ви відмовляєтеся працювати з нами, щоб надати нам вашу технологію та допомогти зрозуміти, як її зворотне проектування та виробництво, не тому, що ми намагаємося її забрати, ми розберемося”.

У центрах обслуговування 3D-друк дозволив технікам заощаджувати час і гроші на ремонті суден. Наприклад, у серпні Південно-східний регіональний центр обслуговування ВМС виготовив ротор охолодження насоса холодної води для есмінця класу Арлі Берк. Ця деталь не була доступна для окремої покупки з постачальної системи служби, що змусило команду адаптуватися. Прототип коштував 17,63 долара, а фінальний лопать коштувала 131,21 долара, у порівнянні з 316 544,16 доларами за заміну всього ротора. Цей метод можна застосувати до більшої кількості ремонтних робіт по всьому флоту.

ВМС очікують подальшого використання адитивного виробництва, сертифікуючи більше компонентів для цього процесу. Технологія продовжить розширюватися до верфей США, виробничих підприємств та організацій підтримки, за словами адмірала Джима Кілбі, виконуючого обов’язки начальника військово-морських операцій США минулого року. Він заявив: “Кожного разу, коли ми 3D-друкуємо деталь, яка в іншому випадку зайняла б 40 тижнів для закупівлі, ми повертаємо більше можливостей назад у поле. Це реальна, вимірювальна готовність”.

Джиді Адебовале перейшов з державної роботи до технологічного сектору після отримання федерального викупу в 2025 році. Він розширив свій пошук роботи на національному рівні, коли не зміг знайти можливості в Нью-Йорку, і географічна мобільність виявилася вирішальною для його успішного переходу до Вашингтона, округ Колумбія.

У лютому 2025 року Адебовале прийняв рішення залишити свою роботу в федеральному уряді. Після підписання документів він почав обмірковувати свої наступні кроки. Він взяв деякий час на відпочинок, спілкувався з рекрутерами та досліджував фріланс-письмо, проводячи час у Мехіко та Ріо-де-Жанейро.

Коли заголовки про пом’якшення ринку праці почали з’являтися, Адебовале зауважив, що занепокоєння щодо звільнень, замороження набору персоналу та тривалих пошуків роботи залишалися. Врешті-решт він отримав посаду аналітика з компенсацій у технологічному секторі, але пошук цієї ролі виявився більш складним, ніж очікувалося.

Попередні пошуки роботи Адебовале навчили його важливості терпіння та стійкості. Він розумів, що знаходження правильної можливості часто вимагало використання його мережі контактів. Однак він зіткнувся з труднощами через невизначеність ринку праці, ставлячи під сумнів, чи сприяють такі фактори, як тарифи чи штучний інтелект, його м’якості, і чи зазнає біла комірка постійних змін.

Живучи в Нью-Йорку, Адебовале спочатку вірив, що знаходиться на конкурентному ринку праці з великою кількістю можливостей. Однак він почав переосмислювати це припущення, коли прочитав статтю, в якій йшлося про те, що Нью-Йорк не додав нових робочих місць у першій половині року. Розмірковуючи про історію своїх батьків, які переїжджали заради роботи, він усвідомив необхідність адаптувати свій підхід, оскільки його час на викуп скорочувався.

Його початкове розширення пошуку роботи було скромним, зосереджуючись на сусідніх містах, таких як Філадельфія та Чикаго. Однак, коли кількість відповідей зросла, він розширив свій пошук на національному рівні, отримуючи запрошення на співбесіди від компаній у Фініксі, Х’юстоні та Нешвіллі. Географія стала менш обмежуючим фактором, і він надав пріоритет знаходженню найкращої можливості, а не місцезнаходженню.

Адебовале спочатку не розглядав Вашингтон, округ Колумбія, у своєму пошуку через наплив федеральних працівників, які шукали роботу. Однак він виявив, що ринок праці в Д.C. еволюціонував, зростаючи концентрацією банківських та технологічних робочих місць. Після оцінки кількох міст і спілкування з рекрутерами він прийняв пропозицію на посаду аналітика з компенсацій у технологічній компанії в Північній Вірджинії.

Готуючись до переїзду до D.C., Адебовале розмірковував про труднощі, з якими стикаються нещодавні випускники коледжів на ринку праці. Він усвідомив, що географічна мобільність відіграла значну роль у його власному успішному пошуку роботи, незважаючи на його досвід у Бюро статистики праці. Він зазначив, що дані показують, що люди переїжджають рідше, ніж у минулому, навіть коли можливості працевлаштування поширилися по регіональних ринках праці.

Адебовале розпочав свою нову роль наприкінці 2025 року і зараз адаптується до свого життя в D.C. Він щодня їздить до Північної Вірджинії і вважає, що вартість життя є прийнятною в порівнянні з Нью-Йорком. Хоча зарплати в місті лише трохи нижчі, орендні ставки помітно нижчі, що робить ринок оренди більш вигідним для орендарів. Він планує провести більшу частину 2026 року, зосередившись на побудові своєї нової роботи та життя в D.C.