Vector News

Автор: Редакція

  • Мій батько та німецький концтабір Аушвіц

    Сьогодні пишу цих кілька слів під сильним вражінням та емоціями світового відмічання круглої 75-ої річниці звільнення німецького концтабору Аушвіц який знаходиться на території Польщі. До речі ця дата 27 січня символізує за вказівкою Організації Об’єднаних Націй рівночасно вшанування пам’яті зокрема єврейських жертв “Голокосту” того мабуть найбільш безславного концтабору. Ну і хіба також треба згадати і других національностей, тих котрі там загинули і тим котрі були там в’язнями але їм вдалося з ласки Божої вижити, пізніше вийти на волю та зажити здається нормальним але все ж таки особливим життям.

    Мій батько та німецький концтабір Аушвіц

    Я схиляю свою голову в глибокій пошані перед жертвами, у першу чергу євреями яких було найбільше, а також перед другими національностями між ними зокрема перед нашими українськими, хіба найбільш відомими були два брати Степана Бандери, Олексій та Василь, які стали жертвою не тільки німецького знущання але також польських вбивців у таборі. Покійний вже також колись в’язень Аушвіцу, редактор Данило Чайківський який писав інколи під псевдонімом О. Данків написав книжку спогадів яка вийшла 1946 року у Мюнхені як видання ОУН від Української Видавничої Спілки “Хочу жити! Образки з німецьких концентраційних таборів”. Поручаю прочитати.

    Мій батько Євген Лозинський проживав на Станіславщині у 1941 році де він і родився (сьогодні Івано-Франківщина) та був районовим провідником Організації Українських Націоналістів на Тисменицький район. Коли прийшли німці у 1941 році він разом з друзями між ними також були два браття Степана Бандери проголосили незалежну українську державу. Його забрали німці у полон спершу до Львова в тюрму на Лонського, а згодом першим транспортом до Аушвіцу де він опинився вже на початку 1942 року і де він відбув насильну працю та каторгу до січня 1945. Звідти разом з собою бо він хіба був ще працездатний хоч важив менше 50 кіля, німці забрали до інших таборів де він відбув поки його звільнили американці щойно у травні 1945 року.

    Колиб мій батько жив сьогодні він не хотів би, щоби я писав тільки про нього. Його друзями у концтаборі, ті котрі залишилися, були ціла група яка після звільнення опинилася у переселенських таборах Німеччини та Австрії. З часом деякі залишилися в Європі, а другі переїхали на Захід в Сполучені Штати Америки, Канаду, Аргентину Мій батько опинився у США. Я міг би поіменно подати багато друзів мого батька, теж політичними в’язнями німецьких концтаборів, одначе напевно більше їх я або не знав або забув. Майже усі з них стали творцями нової революції – визвольних змагань на чужині, закладали нові політичні установи, молодечі виховні організації та навіть фінансові колективи,завжди з вірою, що вони у США чи Канаді тимчасово, звільнять рідну землю і там повернуться. Це не була ілюзія. Така була воля та напрям життєвий і так вони виховували своїх дітей.

    Мій батько помер природною смертю у 1977 році у відносно не старому віці у Ню Йоркському шпиталю. Мабуть його життєвий шлях, а зокрема майже чотири роки у німецьких тюрмах та люгерах, а попередньо у польських в’язницях був чинником цього під щербленого здоров’я і передчасного відходу. Він одначе ніколи не нарікав на свою долю, бо він її сам вибирав і ціллю його життя завжди залишалось боротися за незалежну Україну. Він не був виїмковим у цьому. Коли я зустрічав його ближчих друзів, Степана Ленкавського, Петра Мірчука, Романа Малащука, Богдана Рибчука, вони говорили дуже подібно і завжди темою розмови була Україна.

    Тому, у цей день відмічання звільнення Аушвіцу і єврейського Голокосту я згадую їх усіх, українських в’язнів з Аушвіцу хоча невідомі в більшості мені їх імена. Їм належиться Царство Небесне і тому помолюся за усіх бо вони жили ідеєю допомогти своєму народові та були готовими віддати життя за нього. Як для мене це не тільки наша історія, це приклади для майбутніх поколінь. Більшої любові нема як вчив нас Господь Ісус Спаситель. Вічна Їм пам’ять!

    Аскольд С. Лозинський

  • Захист прав адвокатів має бути не меншим, аніж у суддів, – Олексій Шевчук

    За загальними оцінками як серед журналістів, так і серед правників нинішня судова реформа від команди Зеленського є проектом з багатьма невідомими. Немає чіткого плану, що і як треба реформувати, не проводяться фахові дискусії з обговорення тих чи інших змін до законодавства. Можна навіть припустити, що дехто з представників команди Зеленського має особисті рахунки з тими, хто був причетний до попередньої судової реформи. Та навряд чи це стало основною причиною для проведення її нового етапу. Тим не менш, в професійних колах всерйоз занепокоєні таким станом речей. А тому збираються на фахові дискусії за власною ініціативою, як це сталося 24 січня в «Укрінформі» під час LHS Discussion Hub «Захист прав адвокатів».

    Захист прав адвокатів має бути не меншим, аніж у суддів, - Олексій Шевчук

    Одним з організаторів дискусії виступила Асоціація адвокатів України. Оскільки якщо щодо суддів хоча б є законопроекти, які ще можна відкоригувати, то адвокати взагалі не усвідомлюють, як чинна влада бачить майбутнє адвокатури. У зв’язку з посиленням тиску на адвокатів і відсутністю розуміння щодо майбутнього адвокатури з’являються серйозні, обґрунтовані побоювання. Усе це змушує не тільки адвокатуру, а й правове співтовариство об’єднатися. Тим більше, що скасування так званої адвокатської монополії аж ніяк не вирішує жодних актуальних питань.

    Одним зі спікерів LHS Discussion Hub виступив голова Комітету ААУ з захисту прав адвокатів, партнер АО Barristers Олексій Шевчук. Він з сумом констатував, що наразі не лише дискредитовано інститут судочинства, але і інститут державного обвинувачення, і інститут адвокатури. Причому, найперше, в чому засумнівався О.Шевчук, це в здатності профільної робочої групи, створеної Президентом України, ефективно реформувати правову систему через відсутність в її складі фахівців, які щодня захищають права підсудних у судах. Друга проблема полягає у тому, що в профільному парламентському комітеті діє підкомітет про захист прав адвоката, який, однак, не ініціював жодного законопроекту, спрямованого безпосередньо на захист прав адвоката! Натомість голова цього підкомітету подає законопроекти про хмарні сервіси чи стан Шулявського шляхопроводу… «Можливо, більш логічно було б, сьогодні на рівні підкомітету на регулярній основі серед представників РАУ, профільних асоціацій, Ради суддів створити робочу групу, яка б ініціювала заслуховування в комітеті питань щодо порушень прав адвокатів», – наголосив партнер АО Barristers.

    Також пан Шевчук торкнувся питання відповідальності адвокатів і посиленні ролі дисциплінарних органів у процесі захисту прав адвокатів. Сьогодні законодавство передбачає особливий порядок притягнення суддів до відповідальності, то чи не слід запровадити такий само порядок і щодо адвокатів, оскільки всі ми є учасниками судових процесів на рівних засадах – закцентував увагу голова Комітету ААУ з захисту прав адвокатів. Наприклад, як варіант було запропоновано на законодавчому рівні заборонити будь-які процесуальні дії щодо адвокатів до моменту, поки цьому не надасть оцінку (та\або дозвіл) ВКДКА. Ще однією можливою новацією може стати легалізація статусу Комітетів з питань захисту прав адвокатів – як на рівні НААУ та рад регіонів, так і на рівні профільних Асоціацій. Адже ніхто більш фахово й оперативно не знається на цих проблемах, аніж відповідні Комітети.

    «Якщо нам сьогодні щось не дозволяє рухатися вперед, давайте звертатися до міжнародної громадськості: Ради Європи, міжнародних профільних організацій і асоціацій у частині захисту професійних прав», — закликав Олексій Шевчук.

    В результаті обговорення цих та інших пропозицій, ААУ опублікувала Маніфест захисту прав адвокатів, в якому закликала до наступного:

    I. Неухильно дотримуватися норм Конституції та законів України щодо прав та гарантій адвокатської діяльності, не допускати посягання на життя, здоров’я адвоката, недоторканість його офісу чи іншого володіння, перешкоджання здійснення адвокатської діяльності.

    II. Будь-які зміни до законодавства України щодо статусу адвоката, його прав, обов’язків та гарантій діяльності не впроваджувати без попереднього широкого публічного обговорення із адвокатською спільнотою та без урахування загальної думки останньої.

    III. Надати та законодавчо закріпити загальне право адвокатів на:
    – ідентифікований доступ до державних реєстрів, у тому числі до Єдиного реєстру досудових розслідувань, до автоматизованої системи документообігу суду, усіх інших реєстрів крім реєстрів, що містять інформацію, яка є державною таємницею, розширення випадків отримання інформації з обмеженим доступом;
    – застосовування незаборонених законом технічних засобів без будь-якого дозволу посадових осіб або суду, в тому числі з метою фіксації не тільки обшуку та огляду, а й інших процесуальних дій, в яких адвокат приймає участь;
    – безперешкодний доступ до приміщень судів в робочий час, а також до приміщень судів, органів прокуратури, поліції, правоохоронних органів, установ для попереднього ув’язнення та виконання покарань, органів державної влади у будь-який час, якщо в цих приміщеннях перебуває або утримується клієнт;
    – участь у будь-яких слідчих або процесуальних діях, у яких бере участь клієнт або які проводяться відносно клієнта;
    – вільне використання інших прав, відсутніх в КПК України, проте передбачених іншими законами, Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод та іншими міжнародними договорами, згоду на обов’язковість яких надано Верховною Радою України, а також визначених практикою Європейського суду з прав людини.

    IV. Виключити з КПК України обмеження щодо кількісного складу захисників у суді, зокрема, що одночасної участі у судовому розгляді не більше п’яти захисників одного обвинуваченого.

    V. Розширити обсяг гарантій адвокатської діяльності, законодавчо передбачивши що:
    – норми Закону «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» в частині прав адвокатів та гарантій адвокатської діяльності мають пріоритет щодо процесуального закону;
    – затримання адвоката або обрання стосовно нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою чи домашнього арешту до ухвалення обвинувального вироку судом не може бути здійснено без згоди відповідної ради адвокатів регіону;
    – будь-які заходи забезпечення кримінального провадження, оперативно-розшукові заходи та слідчі (розшукові) дії, в тому числі негласні, відносно адвоката, застосування до нього запобіжного заходу, затримання або будь-яке обмеження свободи пересування адвоката під час досудового розслідування кримінального правопорушення повинно здійснюватися виключно у зв’язку із кримінальними правопорушеннями, у вчиненні яких підозрюється адвокат на підставі ухвали слідчого судді відповідного апеляційного суду, постановленої за клопотанням Генерального прокурора України, його заступників; така ухвала може бути оскаржена до Верховного Суду;
    – копія повідомлення адвоката про підозру у вчиненні кримінального правопорушення повинна одночасно вручатися (направлятися) представнику ради адвокатів регіону;
    – під час затримання адвоката, повідомлення йому про підозру має бути забезпечена обов’язкова присутність члена Ради адвокатів регіону, повідомленої завчасно у розумні строки;
    – забороняється догляд та вилучення належних адвокату засобів зв’язку, комп’ютерної техніки та накопичувачів інформації, які можуть містити адвокатську таємницю, незалежно від наявності згоди клієнта;
    – визнання представника Ради адвокатів України та регіону учасником кримінального провадження з визначенням у КПК України його процесуального статусу, з правом не лише бути завчасно повідомленим про слідчу дію та бути присутнім при її проведенні, а й право ставити запитання, подавати свої зауваження та заперечення щодо порядку проведення певних процесуальних дій, що зазначаються у протоколі;
    – посилення кримінальної відповідальності за злочини проти адвокатів, в тому числі за рахунок посилення санкцій статей 397, 398, 399, 400 КК України, вміщення в диспозицію вказаних статей слова «адвокат», поряд зі словами «захисник» та «представник»;
    – встановлення кримінальної відповідальності за проведення щодо адвоката незаконних слідчих дій (обшук, вилучення речей бо документів, допит адвоката як свідка тощо), які здійснено завідомо без достатніх підстав або які призвели до примусового розголошення адвокатської таємниці (можливо за рахунок доповнення диспозиції статті 397 КК України);
    – проведення обшуків, допитів, тимчасового доступу та вилучення предметів та документів у кримінальних справах щодо злочинів вчинених проти адвокатів за статтями 397, 398, 399, 400 КК України виключно за обов’язкової участі представника Ради адвокатів України чи відповідної Ради адвокатів регіону.

  • Виборчий кодекс – крок в майбутнє з багатьма невідомими

    Виборчий кодекс - крок в майбутнє з багатьма невідомими Виборча система, відповідно до якої в Україні відбувалися місцеві, парламентські та президентські вибори, викликала чимало нарікань і потребувала оновлення. Основні принципи реформування системи проведення виборів були предметом гострих дискусій в експертному середовищі. Суспільні очікування щодо нового виборчого законодавства були зосереджені на припиненні проявів політичної корупції під час виборів і якісному представництві інтересів місцевих громад на загальнодержавному рівні.

    Обґрунтування і доцільність
    Очевидним недоліком змішаної виборчої системи під час проведення парламентських виборів ініціатори ухвалення нового виборчого законодавства вважали прояви політичної корупції. Оскільки половину депутатів від кількісного складу парламенту обирали за закритими партійними списками, прохідні місця в яких на власний розсуд визначало партійне керівництво, прохідні місця у списках політичних партій потенційно могли бути об’єктом продажу.

    Іншу половину народних депутатів громадяни обирали на мажоритарних округах, що також створювало потенційні передумови для прямого і непрямого підкупу виборців кандидатами в народні депутати. Численні історії про вибори і “гречку” були предметом багатьох розслідувань громадських організацій і судових спорів щодо визнання результатів голосування.

    Проект Виборчого кодексу зареєстрували в парламенті ще в жовтні 2015 року. Після кількох років розгляду Верховна Рада восьмого скликання схвалила його 11 липня 2019 року. Але президент України Володимир Зеленський заветував кодекс у такій редакції і надіслав його до парламенту на доопрацювання з пропозицією внести 17 поправок. Після врахування цих поправок документ був повторно затверджений 19 грудня парламентом дев’ятого скликання і підписаний главою держави. З 1 січня цього року Вибочий кодекс набув чинності, https://zakon.rada.gov.ua/laws/main/396-IX.

    Механізм реалізації виборчого права
    Кодексом унормовано процедуру проведення всіх виборів в Україні, він складається з п’яти законів – про вибори президента України, народних депутатів, місцеві вибори, про ЦВК та про Державний реєстр виборців. Відповідно до закону про вибори народних депутатів, встановлена пропорційна система виборів за 27 регіональними партійними списками кандидатів у народні депутати.

    На наступних парламентських виборах громадяни зможуть голосувати за конкретного представника партії в регіональному списку. Тобто самі виборці вирішуватимуть, які кандидати із партійних списків партії будуть обрані народними депутатами.

    При цьому гарантоване дотримання гендерного балансу у виборчих списках партій. Із кожних п’яти кандидатів у списку партії має бути по дві особи кожної статі.

    Розділ Виборчого кодексу про проведення місцевих виборів за новими правилами набуде чинності лише після проведення чергових місцевих виборів. Чергові місцеві вибори, проведення яких має відбутися восени 2020 року, відбуватимуться відповідно до спеціального закону.

    Процедура виборів депутатів до обласних та міських рад великих міст відбуватиметься за відкритими партійними списками. Депутатів сільських, селищних і районних рад, а також міських рад малих міст обиратимуть за багатомандатною мажоритаркою – від одного округу обраними будуть вважатися кілька кандидатів, які набрали найбільше голосів виборців.

    Очікування і українські реалії
    Історія розгляду парламентом нового Виборчого кодексу свідчить про те, що в середовищі досвідчених політиків він від самого початку розгляду питання сприймався неоднозначно. У першому читанні документ був схвалений Верховною Радою восьмого скликання 7 листопада 2017 року. Для його прийняття в цілому 11 липня 2019 року тодішній спікер Андрій Парубій ставив питання про схвалення кодексу на голосування 18 разів. Процедурно це було схоже на примус без загального схвалення.

    Голосування за відкриті списки відповідно до нового законодавства – це значно складніша, порівняно з попередньою процедура. Виборці мають добре розуміти, як саме правильно зробити свій вибір у кабінці для голосування.

    У бюлетень виборцю необхідно буде вписати номер партії, яку він підтримує, і номер кандидата від цієї партії у її відкритому регіональному списку. Затвердження загального списку народних депутатів від партії відбуватиметься відповідно до рівня підтримки кандидатів за регіональними списками. При цьому партії необхідно буде подолати бар’єр – отримати не менше 5% голосів виборців.

    Важливою особливістю нових бюлетенів буде те, що в них потрібно буде не просто проставляти значок навпроти партії чи кандидата, а саме вписати цифри за спеціальним трафаретом, як на поштових конвертах. Для уникнення різного трактування при підрахунку голосів і опрацюванні результатів, всі цифри у бюлетенях мають бути однаковими.

    Така процедура буде складною для розуміння багатьма виборцями, особливо особами старшого віку. Експерти прогнозують, що кількість помилок і неправильного заповнення бюлетенів при голосуванні може становити не менше третини. У Польщі після запровадження пропорційної виборчої системи під час проведення виборів за новими вимогами зіпсованими внаслідок неправильного заповнення були визнанні 40% бюлетенів. Аналогічні проблеми виникли в Нідерландах при проведенні виборів за пропорційною системою.

    Концептуально новий Виборчий кодекс можна вважати прогресивним, але з практичної точки зору реалізація його положень буде складною і може призвести до виникнення багатьох проблем, яких не було при змішаній виборчій системі. Перші ж вибори за пропорційною системою з відкритими списками розставлять всі крапки над “і”.

    Катерина Одарченко,
    Політтехнолог “SIC Group Ukrainе”

  • Безпека використання месенджерів: як уберегтися від зловмисників

    Не дарма ХХІ століття називають часом розвитку інформаційних технологій. Замість кнопкових телефонів з’явились смартфони, заводи масового виробництва почали використовувати роботизовані механізми, а штучний інтелект тільки починає свій розвиток. Також неабиякої популярності отримала мережа Інтернет.

    Безпека використання месенджерів: як уберегтися від зловмисників

    Хоч і офіційною датою створення Інтернету вважається 22 жовтня 1969 року, проте саме зараз він отримав максимальний розголос і мільярди користувачів по всьому світу. Це дало поштовх створювати нові сервіси, соціальні мережі та месенджери для більш зручного використання всесвітнього павутиння.

    У зв`язку з цим, всі сили кидаються на створення цифрової безпеки, тієї незалежної і незламної структури, яка дасть змогу «юзерам» вільно користуватись мережею, не думаючи про віруси та інші шкідливі програмні забезпечення.

    Особливу увагу маємо приділити месенджерам та їх безпечним користуванням. Антон Розенберг, колишній заступник технічного директора Telegram заявив, що жоден месенджер не може гарантувати 100% захисту даних, бо всі вони працюють на смартфонах, в яких можуть бути свої уразливості. Умовно безпечними месенджерами нині є Signal і WhatsApp.

    Поспілкувавшись з експертами в галузі ІТ та комп’ютерних технологій, нам вдалося виокремити декілька порад для користувачів месенджерами:
    1. Питання безпеки починається під час реєстрації в самому месенджері. Використовуйте нікнейм, котрий не буде схожий з вашими реальними даними.
    2. Коли вас, або ви хочете додати нового користувача для обміну інформацією, давайте свій номер телефону тільки знайомим, або тим, кому довіряєте. Іншим, для знаходження вас в месенджері, достатньо нікнейму.
    3. Увімкніть двофакторну аутентифікацію. Це слугує додатковим бар’єром проти зловмисників.
    4. Оновлюйте програмне забезпечення гаджету, з якого працюєте в месенджерах та самої програми. Періодичне оновлення протоколів захисту зменшує ризик захоплення ваших даних.
    5. Не залишати пристрій увімкненим без нагляду. Налаштуйте режим сну для автоматичного блокування під час бездіяльності.
    6. Не заходити в свій профіль з інших пристроїв. Якщо це неможливо, після закінчення роботи коректно вийдіть з вашого облікового запису.
    7. Використовуйте надійний пароль. Бажано, щоб паролі не повторювались з іншими вашими профілями.
    8. Не зберігати паролі та інші особисті дані на телефоні або іншому пристрої.
    9. При надходженні повідомлень з незрозумілою тематикою від невідомих людей, блокувати користувача. Це може бути спам або вірус.
    10. Налаштуйте приватність повідомлень.

    Це базові поради, котрі зможуть убезпечити вас від викрадення ваших даних або самого профілю. Тому якщо вам і вашим близьким важливі приватність та безпека, дотримання цих правил є обов’язковим для застосування. Тож всім безпечного спілкування в мережі!

    Володимир Литвиненко,
    спеціально для «Вектор ньюз»

  • Така вимога часу! Або до Закарпаття їдуть найкращі фахівці з виборчого права

    Така вимога часу! Або до Закарпаття їдуть найкращі фахівці з виборчого права

    Найкращі українські фахівці з виборчого права будуть задіяні на місцевих виборах на Закарпатті. Про потужний юридичний потенціал адвокатів, які фахово розуміються на виборчому законодавстві, стало відомо під час візиту голови Ради адвокатів Закарпатської області, голови Правління Асоціації захисту прав правників Олексія Фазекоша до Києва 27 січня 2020 року.

    Так, О.Фазекош запросив в якості консультатів ряд рейтингових юристів, серед яких – і В’ячеслав Самсоненко, колишній головний спеціаліст юридичного відділу Центральної виборчої комісії.

    Також, 27 січня Олексій Фазекош зустрівся з керівниками декількох загальнонаціональних соціологічних служб, яким було замовлено екзит-поли на території Закарпаття.

    На думку, О.Фазекоша, зараз іде мова про те, що на місцевих виборах від однієї з політичних сил будуть задіяні в якості кандидатів чимало фахових юристів, загальновідомих не лише на території Закарпаття, але по всій Україні. І при цьому вони вже мають значний політичний рейтинг, і водночас чітко розуміють, наскільки важливим є для побудови правової держави, навіть на регіональному рівні, відповідність дій органів місцевого самоврядування принципам верховенства права та законності.

    Такою зараз є вимога часу!

  • Інклюзивно й без ейджизму, або Робота як особлива потреба

    Ну, дожилися — нарешті доволі дивний вислів «нові смисли» став цілком зрозумілим. Приклад хочете? А ось! Прислів’я «Робота не вовк — у ліс не втече», тепер звучить справді по-новому. А хіба ж ні, як в Україні майже не залишилося ані вовків, ані лісів, ані роботи? Тікати просто нікому й нікуди – таке ось значення тепер. Немає роботи ані для молодих, ані для досвідчених, ані для слюсарів чи водіїв, ані для перекладачів і правників. Інколи навіть вакансії (цебто вільні місця) є. але на роботу не втрапиш. Знай і вмій що хочеш, але робота не про тебе. Біда! Для тисяч людей біда!

    Інклюзивно й без ейджизму, або Робота як особлива потреба

    Оце недавно, 16 січня 2020 року Державна служба статистики України оприлюднила оновлену інформацію про кількість зареєстрованих у 2019 році безробітних і про кількість вакансій (http://www.ukrstat.gov.ua/ ). І виходить, що на кінець минулого року безробітних було «всього» 338 200 осіб. І вакансій повно-повнісінько. Та чи не відрізняється реальність від намальованої офіційним пензлем картини? А як перевірити? Експериментально!

    То й подумалося, що цілком можу пошукати собі роботу. Точніше, продовжити пошуки й скористатися пропозиціями на ринку праці. Тим більше, що робота мені справді треба.

    Шанси для наймита, враховуючи державну політику
    Отож, що я маю й можу запропонувати потенційному роботодавцю. Вища освіта, причому неабияка, а справді якісна — диплом із відзнакою Київського університету імені Тараса Шевченка, та ще й тих часів, коли хабарі були майже такою ж легендою, як пробки на дорогах. Щодо досвіду, то маю його майже чотири десятки років, із 1981 року починаючи. Шкільною вчителькою була, викладачем у вищій школі працювала, літературний редактор у видавництвах і на телебаченні, майже десять років у рекламній агенції… А що робила? Та що хочете: і викладала, і рекламні матеріали писала, і назви вигадувала, і книжки редагувала, і перекладала – від інструкцій до праски до дисертацій і книжок, і на «озвучках» із акторами трудилася, і приватні уроки давала… Самі розумієте, що шансів маю не те що немало, а вагон і возик. Мабуть, маю. Бо черга роботодавців не стоїть. Невже мої «мінуси» переважають усі «плюси»?

    Для початку, скажемо про такий «мінус», як інвалідність. Ну, ось є у мене така особливість – друга група за загальним захворюванням. Що кажете?
    Інклюзивність? Це ви про оте новомоднє слово, яке всі говорять, але не зовсім уявляють, що то таке? Ми ж тепер хочемо, як у Європі? Я правильно розумію? Побіжно згадаю, що словник Longman серед тлумачень англійського слова «inclusive» називає «широку різноманітність людей». Виходить, що інклюзивна політика має якнайповніше враховувати інтереси всіх громадян. У нашому випадку, усіх громадян України й інтереси інвалідів другої групи теж, навіть якщо назвати їх якось «делікатніше», щось на кшалт «людей із особливими потребами» чи ще якось.

    Подейкують, що компанії навіть зобов’язані (!) брати на роботу людей із особливими потребами, тобто неповносправних, тобто інвалідів, тобто калічок — кривеньких качечок, або драконів без однієї голови, або іще щось таке. І вже тим більше не мають права панове ейчари (як по-людськи, то кадровички) вимагати у претендента фото або мати претензії до віку, якщо не йдеться про кіно.

    Як найсправжнісінький інвалід із немаленьким досвідом можу сказати, що мені, м’яко кажучи, начхати, який термін вживають, описуючи мій стан. Мене цікавить навіть не пенсія, тобто не її розмір, оскільки ніякої пенсії не вистачить, щоб закрити не те що всі потреби, а принаймні хоч половину. Мене цікавить навіть не рівень медицини й охорони здоров’я, бо на тлі доблесного реформування майже всі українці, а надто інваліди, уже зрозуміли, що лікуватися доведеться або власним розумом, або власним коштом.

    А цікавить мене можливість працювати й заробляти, щоб мати можливість забезпечити (бодай частково) свої потреби, у тому числі й соціальні, інтелектуальні, професійні. Але… Ну, ви зрозуміли! Слово «інклюзивність» — це побрехенька, вигадка, омана, облуда, а щоб було красиво, то fata morgana (марево, тобто).

    Ніякої інклюзивності при пошуках роботи немає й близько! Та й віддалено теж не проглядається. Нікому ніякого діла ані до освіти, ані до досвіду, ані до можливостей кожного конкретного претендента на посаду.

    Інклюзивно підійшли до пані Новосад, яка помилки робить, на 36 тисяч прожити не годна, досвіду не має, але міністрявка вже, освітою керує. А чого не я? У мене й освіта, і знання, і досвід, і з помилками можу домовитись… Але ж – друга група інвалідності. Все! Інклюзивно нахапали дівочок і хлопаків у Верховну Раду – іще кози з носа тягають, бігме Боже (чесне слово; Бог мені свідок; ось вам хрест; щоб я так жила). Інклюзивно рятують від злиднів ексдепутатів — улюбленця заможного жіноцтва Сірожку й файного українського парубка Мустафу. А чого б мені ті посади в Наглядових радах не запропонувати? Я точно впораюсь! Та й на посаді довго не затримаюсь — звільню для іншої калічки, бо ж за пару місяців таких заробітків грошей на все життя стане (якщо, звісно, прізвище не Новосад). Та ні, не візьмуть. Чи красти не навчена, чи правди не боюся?

    Отож не тільки на міністерську посаду претендувати не можу, але й узагалі на жодну. Або взагалі ніяких відгуків на моє резюме (прости Господи, словечко), або якісь благодурнички в стилі «бажаємо успіхів».

    Хто, кажете, має перейматися питаннями інклюзивності в державі? Ото і я думаю, що ніхто. Без роботи й сиджу.

    А ще одна халепа — це вік. Не подумайте, що мені вже до сотні добирається. Як кажуть, принца на білому коні вже не чекаю, але до тупоту копит іще дуже навіть пильно прислухаюся. Ніяк не второпаю, чим уже й мій вік не догодив? Усі родинні справи вже вирішені, проблем із дітьми бути не може, цінувати роботу життя навчило (по-любому), відповідальність відпрацьована, досвіду достатньо…

    Але ж треба до тридцяти п’яти, щоб у вільний час «тусити із колективом» (це дослівна цитата із оголошення на сайті про роботу). Правду скажем, тусити я не маю бажання. Та чи «тусня» є головним критерієм відбору? Чи все таки йдеться про ейджизм?

    Ага, замислились! Підкаже Вікіпедія, якій усі довіряють: «Ейджизм (англ. ageism, від слова age – вік) — дискримінація людини на підставі її віку, поширена як у формальних, так і в неформальних сферах життя суспільства. Проявляється в готовності адекватно сприймати і співпрацювати лише з людьми, які відповідають заздалегідь установленим віковим критеріям… Ця обставина, зокрема, лежить в основі негативно-зневажливого ставлення до літніх людей, як до суб’єктів, які не відповідають даним вимогам».

    Перепрошую, за довгеньку цитату, але ж куди подітися? Однак про ейджизм, тобто про вікову дискримінацію, верещать (інше слово не годиться) молоді служанки (народу), яких часом на різних ефірах просять шануватися, а не ображати інших гостей студії. Їх лозиною треба по, вибачте, кістлявій сраці вчити, бо мамка свого часу не спромоглася. А вони вже закони приймають, Леоніда Макаровича й Леоніда Даниловича зверхньо повчають… Ось би на вік цих прислужниць (тільки чиїх?) подивитися! Або на досвід і на здобутки… Та ні, вони — як дружина Цезаря…

    Що я вмію і знаю
    Але якщо я знаю, що Марко Вовчок – це жінка, бачу різницю між значенням слів «проблема» і «проблематика», «напруга» й «напруження», вмію користуватися синонімами, омонімами, паронімами, алюзіями й іншими засобами увиразнення тексту, впізнаю своїх авторів з другого речення, піклуюся про ритмомелодику, годна зробити текст зручним для актора й можу детально обґрунтувати кожне виправлення, то я безнадійно застаріла. Стара відьма з ковінькою (а я й справді з тростиною). То це не ейджизм? До кого маю звернутися? Це інклюзивно? Хто у нас омбудсмен з питань дискримінації за різними ознаками?

    Ви ж не подумайте, що я оце тільки зраз роботу шукаю. Я вже на всіх можливих і неможливих ресурсах зареєстрована, резюме (прости Господи) розсилаю пачками, у соціальних мережах до друзів і до друзів друзів звернулася й по всіх можливих групах написала… Ну, і?

    Або стара, або інвалід, або занадто розумна/дурна, або просто тиша. Або роботи немає.

    І кілька слів про відсутність роботи для літературного редактора. Навіть у президентських промовах інколи проскакують відверті дурниці. Українську мову не треба укорінювати в Україні — а саме це заявляв один із попередніх президентів.

    Молодь, яка щось робить у парламенті (тусується?), треба спочатку мови навчити, бо вони ж і слів багатьох не чули, куди там уже писати (та ще й закони).
    Редагування потребує величезна кількість матеріалів, які потрапляють у Всесвітню мережу… Про новинні сайти я просто промовчу, згадавши тільки новину про «Сніг у Цукрі» на одному з доволі популярних ресурсів. Перекладали так.

    Про відсутність роботи для перекладача російсько-української мовної пари теж не мені розказуйте. Харчування телевізора – це в інструкції. Запалення бруньок – у медичній статті. А кількість помилок у рекламі перевищує всі можливі допуски і припуски. Але для чого фахівці? Вони ж грошей хочуть! Тим більше, оця інклюзивна погань, яка слово «ейджизм» знає.

    Щодо перекладів. Довелося спілкуватися з головною редакторинею/редакторесою (інакше не скажеш) одного видання. Дама ця, не змигнувши оком, повідомила, що платити перекладачам сенсу не бачить, бо має Гугл із відповідною функцією. Звісно, ані про «Руту», ані про «Прагму», ані про будь-які інші ресурси вона й гадки не мала, не кажучи вже про традиційні паперові фоліанти словників, як і не підозрювала, що робота навіть із найкращим машинним перекладом може займати не хвилини, а години — це про одну стандартну сторінку, яка, як відомо, вимірюється кількістю знаків з пробілами (дві тисячі).
    Коротше кажучи, робота є. Є вона для викладачів, для перекладачів, для редакторів, для коректорів, для літературних редакторів. Але хто цінуватиме цю роботу, якщо навіть зміни в правописі запевняють, що правил уже немає? Майже немає. Та й мова — чи має мова значення? Та й навіщо робота то дідусям, то бабусям? Та ще й калікам. Перепрошую, інвалідам. Знову перепрошую, людям із особливими потребами (відьмам із ковіньками).

    І одна із особливих потреб — робота. Часто це робота, із якою може впоратися тільки людина із досвідом — із професійним, із життєвим, із досвідом спілкування. Але ж ейджизм (від англійського слова, яке означає вік), але ж нібито інклюзивність на державному рівні, але ж нібито повага до всіх людей, незалежно ні від чого. А робота потрібна, іще і як! І без жодних «нібито».

    Особливі потреби, або Дурень думкою багатіє
    …Можливість пересуватися є, але тільки на таксі. Ліків постійно треба стільки, що в пенсію не поміщаються, і це якщо тільки про допоміжні препарати йдеться. Послуги медсестри на випадок крапельниць (державна медсестра крапельницями не балується) коштують усю пенсію з хвостиком за десять процедур. Харчування треба особливе й чомусь недешеве. Одяг. Взуття. Засоби гігієни. Далі по списку.

    Можна згадати й про те, що людина, яка звикла до роботи, потребує якоїсь зайнятості, і ще багато про що на кшалт соціалізації, самоповаги й інших дурниць. Але чи варто?

    Ейджизм, кажете? Інклюзивність не на часі? Особливі потреби тільки у депутатів і у міністрів?
    Та я продовжую думати, що цілком можу пошукати й навіть знайти собі роботу. Чи дурень думкою багатіє?

    Наталія Коваль, спеціально для Vector News

    P.S. Щойно одержала відповідь на свій лист із резюме: «Вітання! Пошук кандидатів на цю вакансію призупинено, проте ваше CV взято до розгляду. У випадку переоголошення вакансії, ваше резюме буде перенаправлено роботодавцеві. Гарного дня!». Кількість помилок у двох рядках нікого не бентежить і нікому не муляє? Але роботи я так і не знайшла… Особливі, бачте, потреби…

  • Олексій Фазекош на міжнародному Форумі в Римі розповість про співробітництво в сфері права

    16 січня 2020 року в Мукачево відбулась протокольна зустріч голови Ради адвокатів Закарпатської області, голови правління Асоціації захисту прав правників України Олексія Фазекоша та доктора Мауріціо Лорі з Ради ордена дипломованих правників та бухгалтерів Риму. Захід було приурочено поглибленню міжнародних відносин в сфері розвитку правозахисних організацій Європи.

    Олексій Фазекош на міжнародному Форумі в Римі розповість про співробітництво в сфері права

    Доктор Лорі вже не перший раз відвідує Закарпаття. Й кожного разу зв’язки між правниками України та Італії стають все міцнішими та яскравішими.

    Зокрема, як стало відомо, участь Мауріціо Лорі в якості делегата на Першому Об’єднавчому форумі правників, підприємців, науковців та медіа, який відбувся в Мукачево в грудні 2019 року, надало останньому значних репутаційних впливів і у себе на Батьківщині. Що, врешті-решт, і дозволило Мауріціо стати членом Муніципального парламенту Риму. Олексій Фазекош привітав італійського колегу із значним досягненням в його житті, І зазначив, що і в Раді адвокатів Закарпаття, і в Асоціації захисту прав правників України завжди раді співпраці з правниками такого високого рівня.

    Олексій Фазекош на міжнародному Форумі в Римі розповість про співробітництво в сфері права

    Крім того, аналізуючи поточний політичний стан справ в обох наших країнах, О.Фазекош підкреслив надзвичайну високу роль і важливість участі правників (юристів) в суспільному та громадському просторі України та Італії:
    – Україна наразі планує свій розвиток у відповідності до європейських цінностей, демократії та принципів верховенства права. Водночас, і в парламенті, і на рівні органів місцевого самоврядування все ще критично низькою є присутність фахових юристів, які розуміють глибинні механізми тих чи інших подій, здатні відстоювати правові інструменти вирішення проблемних питань. Вітаючи доктора Лорі з обранням до Римського парламенту, водночас зазначу, що я також прийняв для себе важливе рішення балотуватись до органів місцевого самоврядування на найближчих місцевих виборах, оскільки не тільки є очільником Закарпатського осередку політичної партії «Соціалісти», але й є заступником голови цієї партії.

    Під час перемовин з італійською делегацією, Олексій Фазекош жартома зазначив, що вже оскільки Форум в Мукачево допоміг пану Лорі стати місцевим депутатом у себе в Римі, то, вочевидь, і в Мукачево можуть розраховувати на зворотну послугу. Але співрозмовники сприйняли ці слова з усією серйозністю, і запевнили Олексія Фазекоша, що вони в обов’язковому порядку нададуть усю можливу (в рамках діючого законодавства) допомогу під час його виборчих перегонів. Конкретні механізми та шляхи співпраці будуть обговорені під час Форуму з міжнародного права, який відбудеться в Римі на початку весни, куди, звичайно, була запрошена й українська делегація на чолі з О.Фазекошем.

    Олексій Фазекош на міжнародному Форумі в Римі розповість про співробітництво в сфері права

    Цього ж дня, відразу після отримання офіційного запрошення на Форум до Італії, Олексієм Фазекошем була сформована українська делегація. До її складу увійшли: керівник Секретаріату Асоціації захисту прав правників України Дарія Біловар та заступник Голови Мукачівської міськрайонної спілки підприємців Ігор Капітан.

    Українська делегація не тільки матиме можливість взяти участь у Форумі, де Олексій Фазекош розповість про розвиток правозахисних організацій в Україні, але й відвідає Муніципальний парламент Риму, де матиме можливість висловитись під час сесії, на якій розглядатиметься питання про стан зв’язків між правозахисними громадськими асоціаціями України та Італії, обговорюватиметься загальний розвиток суспільних інструментів задля поширення серед населення взаєморозуміння на основах принципів права та демократичних цінностях.

    Олексій Фазекош на міжнародному Форумі в Римі розповість про співробітництво в сфері права

    Мауріціо Лорі запевнив українських колег, що такий склад делегації можна вважати погодженим, і всі витрати на перебування в Римі візьме на себе приймаюча сторона, з огляду на повагу і особисто до Олексія Фазекоша, і до організацій, які він представляє.

    На завершення зустрічі, сторони домовились про подальші кроки у напрямі міжнародної співпраці на рівні правозахисних організацій.

  • Український контекст економічного протекціонізму

    Принцип вільної торгівлі без використання спеціальних мит і обмежень є ідеальною, але недосяжною в умовах жорсткої глобальної конкуренції моделлю світової торговельної системи. Теоретично вільна торгівля забезпечує усім країнам рівні конкурентні умови для реалізації на світовому ринку сировини і товарів за ринковими цінами.

    Український контекст економічного протекціонізму

    Насправді більшість розвинутих країн для економічного зростання і отримання конкурентних ринкових переваг широко використовували дешеві природні або трудові ресурси зі своїх колоній. З метою подальшого економічного зростання вони розширювали колоніальні володіння, внаслідок чого між різними країнами виникали суперечності й конфлікти – торговельні, економічні, політичні й збройні, що в тій чи іншій мірі присутнє і в ХХІ ст.

    Незважаючи на плин часу і створення спеціальної міжнародної організації для регулювання торговельних відносин – Світової організації торгівлі, (World Trade Organization, WTO) більшість країн і досі активно використовують економічний лобізм. Таким чином уряди захищають внутрішнього виробника, створюють на ринку праці додаткові робочі місця. Від цього значною мірою залежить добробут і процвітання держави та її громадян.

    У сучасному світі відстоювання національних економічних інтересів є важливою складовою міжнародних відносин. Слабкі держави в економічному сенсі фактично є колоніальними сировинними територіями для високорозвинутих, які виробляють коекурентоспроможну продукцію з високим рівнем доданої вартості.

    Яскравим прикладом гострих суперечностей глобального ринку є торгівельна війна між двома найбільшими економіками світу – США і КНР. Оскільки дефіцит торговельного балансу США з Китаєм у 2018 р. становив 419,2 млрд доларів, американський уряд запровадив торговельні мита на імпорт китайських товарів. Незважаючи на це, імпорт товарів з Китаю до США в минулому році зріс ще на 53,3 млрд доларів. Китайські виробники досягли таких результатів завдяки високому рівню конкурентоспроможності своїх товарів на американському ринку.

    Україна є малою відкритою економікою. Це підтверджує індекс економічної конкурентоспроможності нашої держави. За методикою Всесвітнього економічного форуму (ВЕФ) у минулому році Україна посіла 83-місце серед 140 країн. Це означає, що 82 країни на глобальному ринку мають очевидні конкурентні переваги над нашою економікою.

    У світі більшість країн використовують економічний протекціонізм для захисту власних виробників, стимулювання експорту їхньої продукції і створення бар’єрів для імпорту. Але далеко не всі про це офіційно повідомляють. Дуже часто така політика проводиться непублічно. Позитивних результатів у різні періоди досягли Японія, Південна Корея, Туреччина і Канада.

    Стан української економіки, яка поступово спускається до рівня сировинного придатку розвинутих країн, описав у своєму Фейсбук-пабліку президент Української асоціації Римського клубу Віктор Галасюк: https://www.facebook.com/Halasiuk/posts/2553277818281174?__tn__=K-R
    Пан Галасюк зазнчає, що “Торгові війни – це конкуренція на глобальній економічній арені за поліпшення “професії країни”. Це боротьба за зміну статус “кво” країни на світовому ринку… Кожна країна має власну “професію” або економічну спеціалізацію. Сьогодні ЄС – виробник. Україна – сировинний донор. Адже 82% європейського експорту – промислова продукція, а більше половини українського – сировина… В Гарвардському університеті створили “Атлас економічної складності”. Він наочно демонструє, що український експортний кошик на 70% наповнений аграрною, мінеральною та промисловою сировиною і продуктами з найнижчим рівнем обробки”.

    Експерт також стисло виклав сутність сучасних глобальних економічних процесів: https://www.facebook.com/Halasiuk/photos/a.1660913770850921/2578452925763663/?type=3&theater
    “У випадку України економічна політика – це не просто про добробут. Не про рівень доходів українців, а про роль України в світі. Сировинна колонія, боржник МВФ і експортер людей, чи ВИРОБНИК, ІННОВАТОР та ЛІДЕР? Економічна політика програмує майбутнє!”.

    Чітке розуміння сучасної політекономічної ситуації в глобальному контексті має стати для влади наріжним каменем прийняття важливих рішень. Не варто розраховувати на те, що ринок самостійно врегулює всі суперечності в умовах жорсткої цінової конкуренції на глобальнольному рівні, безкомпромісної боротьби за ринки збуту сировини і товарів, систематичних торгівельних війн між найсильнішими економіками світу.

    Україні необхідний реальний суверенітет в прийнятті рішень і обґрунтований економічний протекціонізм. Це оптимальний шлях розвитку держави в сучасному світовому економічному середовищі.

    Тимур Чмерук
    Партнер міжнародної інвестиційної компанії “Base capital management”, член Правління Української асоціації професіоналів у сфері GR і лобізму,підприємець

  • Фейкові оракули транспортного апокаліпсису

    Використання неправдивих даних в інформаційній боротьбі має давнє коріння, але саме в сучасних умовах недобросовісної конкуренції подібна тактика стала грізною зброєю. Зараз фальшиві новини можуть змінити політичні настрої, зруйнувати довіру до відомих особистостей та знищити репутацію будь-якого бізнесу, і не лише приватного.

    Фейкові оракули транспортного апокаліпсису

    При цьому, як не дивно, громадяни багатьох країн або не знають про поняття “фейкові новини”, або не вміють їх визначати. В Україні лише 11% громадян можуть відрізнити правдиві новини від дезінформації. Про це свідчать результати соціологічного опитування USAID-Internews “Ставлення населення до ЗМІ та споживання різних типів медіа в 2019 році”.

    Проте всупереч поширеній думці про новизну використання фейків, цей метод має чимало прикладів з минулого. Другий президент США Джон Адамс програв перевибори на найвищу посаду своєму багаторічному опоненту віце-президенту Томасу Джефферсону в тому числі через організоване поширення дезінформації. Напередодні голосування недоброзичливці розповсюдили фейк: Адамс нібито планує напасти на Францію.

    У новітній України цей інструмент медійного впливу вже має свою історію, причому за своєю суттю фейкові новини завжди з’являлись після того, як певну інформацію оприлюднювали так звані експерти. Скажімо, в Києві останні 10 років за інформацією Асоціації судових репортерів України найбільш часто про корупційні скандали та відповідні кримінальні (судові) справи пишуть відносно КП «Київреклама» та КП «Київпастранс». І власне це не випадково, адже два мільйони пасажирів щодня, десятки трамвайних і тролейбусних, сотні автобусних маршрутів, кожна п’ята столична маршрутка і фунікулер — все це обслуговує комунальне підприємство «Київпастранс». Крім того КП постійно знаходиться на слуху, оскільки не просто отримує дотації з міського бюджету, але й приймає активну участь у різних закупівлях. І кожного разу, коли «ламається» чергова «схема», в ЗМІ починається злив негативу.

    Фейкові оракули транспортного апокаліпсису

    Причому, вже навіть з’явились дуже вузькі експерти – які систематично, з року в рік, не зважаючи на конкретні результати, пророкують транспортний апокаліпсис в Києві. Наприклад, з 2010 року в інтернет ЗМІ, а віднедавна – і по ТБ виступають такі експерти з будівництва трамвайних колій як Ігор Бучко та Віктор Рєзніков. І майже немає новин за їх участі, де б не віщувались «страшилки» для киян. Ось лише деякі приклади різних новин, які лише трохи видозмінюються з року в рік: «Швидкісний трамвай на той світ» (https://www.dom2000.com/uk/articles/shvidkisniy-tramvay-na-toy-svit), «Скоростной трамвай будет ездить по бракованным рельсам» (https://gazeta.ua/ru/articles/life/_skorostnoj-tramvaj-budet-ezdit-po-brakovannym-relsam/345383), «Колію для швидкісного трамваю збирають з бракованих рейок» (http://kiev.pravda.com.ua/news/4c2b310521409/). Були ще й інші чисельні публікації, датовані різними роками, але ми спеціально зупинились саме на цих новинах, оскільки вони чітко показують, чому «Київпастранс» раптом став об’єктом медійної атаки.

    За загальним правилом, ставши жертвою дискредитації або об’єктом фейкових новин, слід передусім визначити причину такої атаки. Їх може бути досить багато:
    – інтенсивне зростання компанії та її фінансових показників;
    – інформаційний негатив з боку персоналу або витік неоднозначної інсайдерської інформації;
    – масштабна втрата конфіденційних даних;
    – системний прояв клієнтами невдоволення;
    – активна участь компанії, її керівництва або співробітників у публічних заходах або рухах політичного, соціального, релігійного характеру;
    – загострення конкурентної боротьби;
    – руйнація корупційної схеми тощо.
    На останні два аспекти і звернімо нашу увагу більш детально.

    Обидва експерти-оракули, з’являються в ЗМІ не просто так, а персоніфіковані конкретними підприємствами: Ігор Бучко як президент транспортної компанії Trans Road Group, а Віктор Рєзніков – як власник проектної організації МПП «Елтранс».

    У більшості публікацій про “браковані рейки” для трамвайних колій ці пани говорять приблизно одне й те ж саме: «Рейки, які будівельники використовують для прокладання лінії швидкісного трамваю, – промисловий брак», «ці кріплення – справжнісінький фальсифікат, який може накоїти лиха в Києві», «можу з усією відповідальністю заявити, що ці кріплення рейки не втримають! Але і це ще не все, їхній гарантійний термін усього лише два роки. Отже, коли трамвай поставлять на рейки, весь шлях потрібно буде замінити, адже будівництво вже йде більше двох років», «трястиметься і гримітиме на всю Борщагівку. Так про швидкісний трамвай каже будівельник зі стажем Ігор Бучко» тощо.

    Однак якщо відкрити новину на Укррудпромі http://www.ukrrudprom.ua/digest/CHernovetskiy_stroit_opasniy_tramvay.html, то там вже видно, що обидві компанії вже були задіяні у дуже негарних схемах з «вимивання» грошей з «Київпастрансу».

    Це досить давня історія, але вона чітко пояснює, хто є хто в цій ситуації, а тому зупинимось на ній більш детально.

    Все почалось на початку 2000-х при будівництві об’єкта «Комплексна реконструкція лінії швидкісного трамваю від вул. Старовокзальної до Великої кільцевої дороги в систему легкого рейкового транспорту» (Борщагівська лінія). Саме тоді з’явився ДБН В.2.3-18:2007 «Трамвайні та тролейбусні лінії. Загальні вимоги для проектування», який вступив в дію 28.12.2007 року. Одним з розробників ДБН і був Рєзніков Віктор Абрамович, який на той час та десь до 2017 року був власником проектної організації МПП «Елтранс». Зазначимо, що дана проектна організація була постійним та основним контрагентом КП «Київпастранс» та мала значний вплив щодо вибору матеріалів, обладнання, яке буде використовуватись спочатку під час проектування, а отже й під час будівництва об’єктів. Цікавим є ще й той факт, що Рєзніков В.А. був не тільки власником організації МПП «Елтранс», а також тодішнім радником керівництва КП «Київпастранс». Можливо, через це саме його організація на постійних засадах мала велику кількість контрактів, терміни дії яких постійно продовжувались. І це не зважаючи на той факт, що за словами фахівців, проектна документація розроблялася не в повному обсязі (це все пояснювалось недостатнім фінансуванням, через це постійно коригувалась, отримувались нові технічні умови, проектні рішення втрачали актуальність, потребували оновлення та фінансових витрат). Врешті-решт, багато проектів так і залишились не затвердженими, оскільки не пройшли експертизу. Дана схема діяла багато років, у зв’язку з цим досить важко було зламати систему та не нажити ворогів.

    Щодо компанії Trans Road Group, то їх конфлікт з «Київпастрансом» розпочався ще у 2007 році і стосувався він скріплень типу КППТ-17 (ТРЕП-Ш), постачальником та тримачем патенту яких і було ЗАТ «Трансроуд груп», в особі президента Бучко І.В. На той час при будівництві лінії швидкісного трамваю спочатку використовувались скріплення типу КППТ-17 (ТРЕП-Ш), але у зв’язку з тим, що постачальник не зміг справитися з термінами поставки, керівництвом КП «Київпастранс» прийнято рішення щодо заміни даного виду скріплення на ІМЕТ. Зауважимо, що при будівництві Борщагівської трамвайної лінії застосовані скріплення типу ІМЕТ на ділянках загальної протяжності – 13,38 км, а тип КППТ-17 (ТРЕП-Ш) – 3,45 км. Після цього рішення й почалися безліч звернень в правоохоронні органи та в засоби масової інформації щодо неякісності скріплення ІМЕТ, Бучко І., як транспортний експерт, постійно стверджував, що ці скріплення справжній фальсифікат, що вони не витримають, що їх потрібно буде негайно замінювати. Але, як показала практика, з 2011 до 2019 року скріплення працюють і не мають жодних нарікань. Тобто оракули виявились фейковими, власне як і не дуже фаховими експертами. Ще цікавим є факт того, як Бучко І. стверджує, що його скріплення є шумопоглинаючими, але не надає жодних документів, які б це підтверджували. І ще один нюанс: усі проектні роботи того періоду виконувала організація МПП «Елтранс», всі договори були заключені в 2008-2011 роках. Саме в цей період ЗАТ «Трансроуд груп» нанесла багатомільйонні збитки «Київпастрансу», але власник проектної організації МПП «Елтранс» систематично продовжував лобіювати саме скріплення цієї компанії, які насправді ніхто ніколи й не думав поставляти до КП.

    Щоб довести правдивість цієї тези, достатньо лише переглянути судові рішення та окремі документи (є в розпорядженні редакції), де фігурантами виступають ЗАТ «Трансроуд груп» та КП «Київпастранс».

    Так, відповідно до висновку Міжвідомчої комісії з питань державних закупівель № 0006427-вс, який підписано 22 листопада 2007 року, в «Київпастрансі» було застосовано процедуру закупівлі в одного учасника – ЗАТ «Трансроуд груп», виробів гумових різних, та укладено Договір № 19/12-07 від 11.12.2007р. Пунктом 3.2. договору та графіком поставки визначено термін поставки товару до квітня 2008 р. Однак, відповідно до Акту прийому-передачі та накладної № 61, 12.12.2007р. було здійснено поставку товару майже в повному обсязі, на загальну суму 5 144 160,00 грн. В цей же день, 12.12.2007, весь поставлений товар відповідно до Акту відповідального збереження було передано ЗАТ «Трансроуд груп» на зберігання. 20 грудня 2007 року договір № 19/12-07 від 11.12.2007р. зареєстровано та взято на облік Головним управлінням Державного казначейства України (є відмітка казначейства).

    І все було б добре, але ані в квітні 2008, ані будь-коли взагалі в ЗАТ «Трансроуд груп» і не збирались повертати прийнятий на зберігання та повністю оплачений (!) товар. В результаті, КП «Київпастранс» не залишалось нічого іншого як звернутись до Господарського суду м. Києва з відповідним позовом. Рішенням Господарського суду м. Києва від 21.07.2011 у справі № 3/115 (додаток № 7) позовні вимоги КП «Київпастранс» до ЗАТ «Трансроуд груп» задоволено повністю та зобов’язано ЗАТ «Трансроуд груп» повернути товар. Дане рішення постановою Вищого господарського суду України від 14.03.2012р. було залишено без змін, але рішення суду так і не було виконане через визнанням боржника банкрутом.

    До речі, як так сталося, що підприємство, яке мало постійні контракти на багатомільйонні суми, стало банкрутом, і досі не зрозуміло. Тим більше, що в мережі Інтернет і досі можна знайти відгуки невдоволених працівників компанії, які постійно скаржились на затримки у виплаті зарплатні. Цитуємо мовою оригіналу: «Постоянные значительные задержки заработной платы, бывают на 4 месяца с постоянными обещаниями руководителя выплатить задолженность через несколько дней. Вечная нехватка финансирования для ведения проектов и не налаженность производственного процесса» (https://neorabote.net/feedback/list/company/1419).

    Фейкові оракули транспортного апокаліпсисуОсь як пояснює події тих років керівник Дирекції по будівництву та утриманню об’єктів транспортної інфраструктури КП «Київпастранс» Юрій Курбаль:
    – На початку діяльності ніхто з нашої нової команди, навіть не знав, що існує така ситуація, тому вибір проектної організації типу скріплень КППТ-17 (ТРЕП-Ш) не мав ніякого супротиву. Пізніше, ми дізналися, що КП «Київпастранс» вже потерпів збитки на суму близько 5 млн. гривень, оскільки ЗАТ «Трансроуд груп» не поставив відповідні елементи – підкладки пружного скріплення та прокладки гумові. Були відповідні рішення суду на користь нашого підприємства, це був 2007 рік, уявляєте, які це кошти. Але оскільки креслення були виготовлені та проектна документація затверджена, КП «Київпастранс» об’явив тендер на будівництво об’єкту «Реконструкція та будівництво трамвайної лініївід вул. Гната Юри до ЗАТ «Кисневий завод». Генеральний підрядник почав закуповувати скріплення типу КППТ-17 (ТРЕП-Ш) вже у ТОВ «Бучко Трек Сістемс», оскільки ЗАТ «Трансроуд груп» був визнаний банкрутом. Проте через деякий час знову почалися проблеми з постачанням, через це виникла необхідність пошуку альтернативи, як варіант розглянули скріплення типу ІМЕТ. Дивлячись на супротив проектної організації щодо такої зміни, вирішили прийняти рішення на засіданні робочої групи при Науковій-технічній ради при Департаменті транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради, яка підтримала зміну скріплень. З цього часу й розпочалися маніпуляції: то необхідно було надати проектній організації протоколи випробувань скріплень ІМЕТ, то не надавалися змінені робочі креслення, а коли були надані, Рєзніков В.А. звернувся до ДАБІ, що ми порушуємо законодавство в будівництві. Тобто, як ми бачимо, ні Науково-технічна рада при Департаменті транспортної інфраструктури, ні протоколи випробувань, ні технічні умови та сертифікати, ні те, що на практиці скріплення ІМЕТ зарекомендували себе, як надійне, не могли змінити бачення проектної організації. Відповідно до Закону України «Про публічні закупівлі» було проведено тендер та обрано іншу проектну організацію, яка й виконала коригування. Та дії наших доброзичливців не зупинялись: було багато статей, в яких розповідалось, що ми вводили для отримання прибутки ряд компаній, виводили через них різні суми, не виконувались проектні роботи. Але весь цей бруд так і залишився брудом, оскільки незчисленні перевірки та досудові розслідування не підтвердили усіх заявлених звинувачень.

    До речі, зараз ми взагалі вирішили випробувати скріплення типу W 14 Schwihag AG або аналог. Щодо цього кріплення вже є задовільні кваліфікаційні випробування від Технічного університету Дрездена, та й загальна вартість швейцарського комплекту скріплень разом зі шпалою (тобто шпалокомплект), нижча ніж КППТ-17 (ТРЕП-Ш) (відповідно до тендеру, який відбувся в кінці 2018 року). Але, здається, ми весь час комусь переходимо дорогу, тому й доводиться постійно працювати у такій політиці «нездорової конкуренції» на цьому ринку. Досить прикро, що це постійно відбувається, адже ми розуміємо, в якому стані знаходиться трамвайна система міста Києва, яка майже не оновлювалася з 1960-70 років. Тільки завдяки професіоналізму та постійному нагляду Служби колій КП «Київпастранс» вдається не зупиняти рух трамвайних потягів та забезпечувати задовільний стан трамвайної колії. Але чим далі, тим це складніше виконувати. Ми ж намагаємось не зупинятися та долати перешкоди, для цього звертаємося постійно до експертних організацій, які перевіряють якість, обсяги робіт та вартість матеріалів в актах виконання робіт, навіть долучаємо судових експертів. Так, ми втрачаємо на це досить багато часу, який ми могли б зосередити на пряму нашу діяльність, а саме: реконструкцію, будівництво, капітальний ремонт транспортної інфраструктури. Незважаючи на постійні спроби окремих представників комерційних структур скомпрометувати роботу Дирекції та фактично зупинити реалізацію проектів, ми не перестаємо виконувати свою функцію та залучати використання нових технологій, матеріалів.

    Очевидно, що оракули транспортних змов та апокаліпсису, будуть знову і знову розказувати довірливим ЗМІ про те, який поганий «Київпастранс». Але справа навіть не в тому, кому вірити чи ні, просто якщо «експерт» хоче повернутись до корупційної або навіть відверто кримінальної схеми «транспортної годівниці», то такого експерта слід слухати хіба що в залі судових засідань, а до обговорення реальних проблем запрошувати репутаційно чистих фахівців. Інакше лад в нашій країні ми не наведемо ніколи.

    Сергій Козлов, журналіст
    Голова Асоціації судових репортерів України

  • ДБР і «справи Майдану», або Чому розпочалась панічна атака у активістів

    Ніщо так не розбещує в цьому житті як повна безконтрольність. І це у повній мірі стосується не лише абсолютних монархів, але й людей, які звикли жити над законом. А такими у нас останні п’ять років є різного роду активісти, які ніколи жодного дня не працювали за профільним напрямком, але знають краще за суддів – як судити, краще за прокурорів – як розслідувати, і краще за парламент – які закони і як треба приймати.

    ДБР і «справи Майдану», або Чому розпочалась панічна атака у активістів

    Нещодавно впав у око заголовок на «Радіо свобода» з промовистим текстом «Перезавантаження ДБР і «правка Закревської»… По тексту новини говориться про те, що парламент 3 грудня 2019 року ухвалив законопроект №2116 «Про Державне бюро розслідувань», що істотно змінив існуючі рамки функціонування ДБР – Роман Труба та його заступники втрачають свої повноваження, а слідчі, які розслідували «справи Майдану» без конкурсу переходять на роботу у ДБР і продовжать роботу. Ось саме на переведенні слідчих ГПУ до ДБР і наполягала активістка Є.Закревська, влаштувавши навіть голодування з цього приводу.

    Хто така пані Закревська, і чому – її іменем назвали правку, хоча депутатом вона не є? А виявляється, що Євгенія Закревська – це так званий адвокат родин Небесної сотні. Так званий, бо є дуже багато інформаційних повідомлень, про те, що вона, м’яко кажучи, не зовсім та, за кого себе видає.

    Так, наприклад, відомий журналіст Володимир Бойко неодноразово називав її «ментовським адвокатом».

    Ось наприклад, на ФБ-сторінці https://www.facebook.com/volodymyr.boiko1965 є допис такого змісту: «Попри неодноразові запрошення, ментовський адвокат Євгенія Закревська так і не прийшла 29 листопада 2019 року в студію телеканалу ZIK, щоби в моїй присутності розповісти, як вона впродовж п’яти років обслуговувала прокурорів і допомагала колишньому начальнику Управління спеціальних розслідувань Генеральної прокуратури України Сергію Горбатюку продавати, пропивати й дарувати «справи Майдану».

    А в грудні 2019 року там само можна знайти і більш розлогий запис пана Бойка: «За п’ять з половиною років, що сплинули, у «справах Майдану» систематично нищилась доказова база, підлеглі Горбатюка проводили робочий час у спортзалах або розважались перегонами на мотоциклах, матеріали кримінальних проваджень продавались, пропивались, дарувались та відчужувались в інший спосіб. Замість того, щоби розслідувати злочини, вчинені у зв’язку з акціями протесту взимку 2013-2014 років, Горбатюк разом з директором НАБУ Артемом Ситником брав приватні замовлення на кшталт прослуховування кабінету заступника генпрокурора Анжели Стрижевської, підклавши під клопотання про проведення НСРД витяг з кримінального провадження про побиття Тетяни Чорновол у грудні 2013 року, або на прохання Порошенка влаштовував прослуховування кабінетів суддів Окружного адміністративного суду Києва, підклавши під клопотання про проведення НСРД витяг з кримінального провадження в справі про переслідування членів «Автомайдану» в січні 2014 року. А для того, щоби вводити в оману потерпілих у «справах Майдану», Горбатюк зібрав навколо себе фан-клуб з кількох «ментовських адвокатів», які, втершись у довіру до потерпілих, розповідали їм, що справи, начебто, розслідуються, та смоктали гроші з Фонду «Відродження» дідуся Сороса».

    Про фан-клуб сказано не просто так, йдеться про Громадську організацію «Адвокатська дорадча група», серед засновників яких – не менш відомі активісти Роман Маселко та Віталій Титич.

    І вже абсолютно інакше можна буде дивитись на ситуацію з тим, хто і навіщо приймав «правку Закревської», якщо припустити, що повідомлення Андрія Портнова (як би хто до нього не ставився) про те, що наразі Закревська є співмешканкою Горбатюка, є правдою хоча б наполовину. А меседж Портнова був дуже простий: «Адвокат “Небесної сотні” Євгенія Закревська, яка непомітно живе разом із колишнім головним слідчим Майдану Горбатюком, зажадала від Офісу Генерального прокурора призначити на керівні посади в прокуратурі трьох афілійованих з нею і її співмешканцем Горбатюком осіб”.

    ДБР і «справи Майдану», або Чому розпочалась панічна атака у активістів

    Тобто, іншими словами – все це шоу з голодуванням було проведене виключно для того, аби прилаштувати своїх коханців (та\або колег по «бізнесу» на справах Майдану) на важливі посади в ДБР.

    І мабуть, недарма розпочався такий гвалт, майже панічна атака у активістів навколо призначення Олександра Буряка керівником відділу ДБР з розслідування справ Майдану. Адже адвокати-активісти воліли бачити там «свою» людину, щоб ще 5 років нічого не розслідувати, але брати гранти під «цю справу» й далі.

    Врешті-решт, в цій ситуації найбільш цікавим навіть є не те, хто з ким кохається. А те, що певна група осіб і досі воліє «мати монополію» на справи Майдану.

    За інсайдерською інформацією, зовсім скоро в ФБ з’являться коментарі щодо прослуховування кабінету екс-очільника ДБР Романа Труби, де Ігор Щербіна (нині підозрюваний в тому, що вимагав від столичного забудовника 150 тисяч доларів за закриття справи проти нього) просить у Труби відповіді на тестові запитання, щоби працевлаштувати в ДБР племінника Горбатюка. А з Горбатюком Щербина знайомий ще з часів роботи прокурором (до Революції Гідності працював заступником начальника слідчого управління в Генпрокуратурі. Одразу після перемоги Майдану він не потрапив під люстрацію, а навпаки пішов на підвищення: в.о. генпрокурора Олег Махніцький призначив Щербину керівником Головного слідчого управління).

    Тож Горбатюк, Закревська, Щербина, Труба – це все ланки одного ланцюга, і було б дуже дивним, якби перезавантаження ДБР почалось із реанімації старих корупційних схем.

    Іван Правдін