Як не дивно, але тезу про те, що ворогам судової влади не вдасться насадити паростки песимізму серед служителів Феміди, озвучив ніхто інший як голова ВККС Сергій Козьяков, який і сам в будь-який момент може втратити свою посаду, бо для цього достатньо лише підпису Президента на вже прийнятому парламентом законопроекті №1008.
Забігаючи наперед, зазначимо, що й до роботи самої ВККС у суддів було чимало нарікань. Проте судді готові виправляти як свої власні помилки, так і помилки колег, разом напрацьовувати нові механізми вирішення актуальних проблем, але не знають як виправляти очевидні помилки законодавця. Як наприклад у ситуації з новим порядком перевірок кандидатів до ВРП, що набуде чинності за тим самим проектом №1008. До цього часу кожен член ВРП проходив спеціальну перевірку, без успішного її проходження ніхто не міг бути призначений або обраний. Цю перевірку проводили не судді і не органи суддівського управління. Тепер перевіряючим органом буде якась комісія за участю іноземних експертів, і сформувати її склад повинна сама Вища рада правосуддя. Такі повноваження ВРП не передбачені Конституцією України, а згідно зі статтею 19 Основного Закону органи влади і їх посадові особи зобов’язані діяти лише в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Виходить, що якщо ВРП не утворить комісію, то вона порушить закон, а якщо утворить – то вийде за рамки конституційних повноважень. При цьому будь-яке з рішень потенційно отримає відповідний розголос в ЗМІ.
Загалом не можна сказати, що XVII позачерговий З’їзд суддів, який проходив 29-30 жовтня, став чимось революційним або зумів відповісти на доленосні питання. Більше того, навіть завдання мінімум не було виконане: з трьох вакансій до КСУ судді обрали лише двох своїх представників, а саме Галину Юровську та Петра Філюка. Але навіть цей вибір може багато про що сказати.
По-перше, судді продемонстрували всім без винятку (від «смотрящих» з владних структур до активістів та журналістів), що прогнози справа невдячна. І той розголос, що начебто вже є погоджені владою три законники, які гарантовано отримають червону мантію судді КСУ, виявився фейковим. Це може прозвучати дико, але здається, що найбільш консервативна частина правників (а суддів завжди звинувачували і у надмірній закритості, і у зайвій монолітності власної професійної спільноти) є зараз не просто уособленням так званої третьої гілки влади, проте й демонструє, що вона є НАЙБІЛЬШ ДЕМОКРАТИЧНОЮ в порівнянні з першими двома. Бо не має ані призначень за ознаками кумівства, ані скандалів через професійну непридатність, ані звинувачень у непрозорості прийняття рішень.
По-друге, судді довели, що вони знають, як вирішувати власні проблеми, але їм хоча б не треба заважати. Бо людський фактор ніхто не скасовував, а витримки і здатності дочекатись позитивних змін може вистачити не всім. Тим більше, що реформатори судової системи не розуміють, що постійно «оновлюючи» все, що тільки можна, легко втратити дві важливі речі – досвід і мудрість. Для судової влади відсутність цих факторів одного дня може стати фатальною.
З цього приводу сьогодні у фейсбук-спільноті «Судді України» навіть з’явився допис приблизно такого змісту: «З’їзд не дивився, навіть не знаю, кого куди обрали. Хочу написати про інше. Зустрів щойно суддю, у відставці, яка пішла, коли це ось все почалося. І подумав: червоний диплом, бездоганний психологічний тест і відсутність претензій у «доброчесників», плюс молодість, це все, безумовно, прекрасно [для кандидатів на посаду судді – ред.]. Але як бути з життєвою мудрістю і досвідом? З упевненістю в прийнятому рішенні, без оглядки на всі боки і не остерігаючись потенційних скарг в цю лиху годину? І як, будучи молодим, не стати підконтрольним і керованим? Це пост не про старість, але про досвід, мудрість і баланс, якого, на жаль, немає».
І на жаль, а на цьому особливо акцентує свою увагу голова Правління Асоціації захисту прав правників Олексій Фазекош, поки «влада так і не продемонструвала, що готова не лише йти далі на шляху побудови Правової держави, але навіть просто проводити чергову судову реформу у відповідності до демократичних стандартів та європейському баченню розвитку правової системи. Про що взагалі можна казати, якщо з 2017 року з різних причин звільнено 1 157 суддів. Штатна чисельність суддів на сьогодні – 7295, однак фактично суддів на дві тисячі менше – 5 236. При цьому тільки у 4598 суддів є повноваження здійснювати правосуддя. Тобто Україна на сьогодні фактично позбавлена 30% відсотків суддів, а ми про цьому продовжуємо говорити, про якісь недоліки в системі чи задовгий розгляд справ в суді. Але ж депутатів обрали усіх, та й міністри призначені не на 70%, і всі вони – з повноваженнями».
І тим не менш, судді дійсно доводять, що дивляться у майбутнє з оптимізмом. І ми зараз не про органи суддівського самоуправління, а саме про суддів. Чого вартий, наприклад, вислів одного з делегатів про те, що «відстоювати свою незалежність і перемагати несправедливість можна, але робити це поки доводиться самотужки. Коли мова йде про захист суддів, Рада суддів України – церемоніальний орган. Інша справа, коли потрібно захистити інтереси влади від суддів…»
Хоча, якщо бути відвертим, то не можна казати, що та ж сама РСУ взагалі нічого не робить. Так, під час свого виступу голова РСУ Богдан Моніч повідомив, що Раді вдалося знайти порозуміння з Пенсійним фондом щодо перерахунку довічного забезпечення суддів у відставці, вдалося досягти порозуміння з ВККС щодо темпів проведення оцінювання. Вдається вирішувати і проблему підвищення рівня оплати праці апаратів судів. «Потрібно тепер не допустити погіршення ситуації з кадрами у судовій владі», – зазначив Б. Моніч.
Тим більше, що певний привід для оптимізму надав і голова ДСАУ Зеновій Холоднюк, відмітивши, що хоча фінансування судової влади в цілому й залишає бажати кращого, проте необхідна техніка для судів закуповується, будівлі та приміщення судів ремонтуються. Вирішується питання підвищення зарплати працівникам апаратів судів, винагорода суддів також поступово зростає. Судам передаються нові будівлі, а Служба судової охорони розгортає свою роботу.
Але справедливості заради відзначимо, що на деякі питання З. Холоднюк відповідав досить чітко, а на деякі давав обтічні відповіді. Так, глава ДСА пообіцяв судам вже скоро (після Нового року) новий штатний розпис. Також він послався на те, що поточний тимчасовий штат раніше погодили глави апеляційних судів. Крім того, він пообіцяв, що керівники теруправлінь ДСА погоджуватимуть ремонти і закупівлі з колективами судів.
В результаті після завершення усіх процедур щодо голосування (окрім двох суддів КСУ, також були обрані два члени ВККС, не зважаючи на те, що ніхто не знає, скільки їм доведеться пропрацювати, а це Олександр Панасюк та Тетяна Шириян), З’їзд суддів 143 голосами прийняв у цілому підсумкову резолюцію, в якій йдеться про підтримку критичного висновку Пленуму ВС щодо закону №1008, а також відповідного висновку Вищої ради правосуддя і рішення РСУ. Крім того, в резолюції з’їзду йдеться про необхідність продовження кваліфікаційного оцінювання (ВККС також повинна продовжити роботу), припинення дискримінації суддів в порядку виплати суддівської винагороди, звернення до Президента про необхідність відмови від продовження процесу т.зв. «оптимізації судів».
Також в рішенні з’їзду говориться про неприпустимість погіршення фінансування судової влади і необхідності належного матеріального забезпечення судів.
Як би там не було, але на завершення ще раз нагадаємо слова судді ЄСПЛ Ганни Юдківської про те, що «в той час, як політичні органи можуть бути заблоковані відсутністю консенсусу, суди зобов’язані приймати рішення по чутливих для суспільства питань. І це виводить судову владу на перший план в публічних дебатах і ставить її в центр уваги».
Тому й дійсно, на песимізм судді сьогодні просто не мають права.
Іван Правдін
.JPG "Страйк у Lufthansa: скасовано 1300 рейсів (ФОТО)")
