Автор: Редакція

Як стало відомо з новини на сайті Національної асоціації адвокатів України, спеціальний доповідач Організації Об’єднаних Націй (ООН) з питань незалежності суддів та адвокатів Дієго Гарсія-Саян звернувся до Президента України Петра Порошенка з листом щодо змісту внесеного ним законопроекту “Про адвокатуру та адвокатську діяльність” №9055.

Текст листа, датованого 28 січня 2019 року, оприлюднено на офіційному сайті ООН, і хоча лист викладено англійською мовою, його переклад не містить жодних двозначностей. Зокрема, у листі чітко зазначено, що законопроект включає низку положень, що можуть поставити під загрозу вільне та незалежне здійснення юридичної професії і здатність Національної асоціації адвокатів України захищати інтереси своїх членів і незалежність адвокатської професії в цілому.

Зауваження спецдоповідача ООН до тексту законопроекту викладено на 7 сторінках. Зокрема, вони стосуються таких розділів законопроекту, як доступ до професії, дисциплінарні провадження, вимоги до несумісності та незалежність професійної організації адвокатів. В зв’язку з цим відповідно до мандату, який доручила Рада ООН з прав людини, спецдоповідач рекомендує “переглянути законопроект “Про адвокатуру і адвокатську діяльність” з метою забезпечення його відповідності існуючим міжнародним стандартам прав людини, що стосуються незалежності адвокатської професії”.

У документі на ім’я глави держави також згадано, що з моменту створення мандату декілька Спеціальних доповідачів ООН з питань незалежності адвокатів та суддів підкреслили той факт, що професійні асоціації адвокатів відіграють фундаментальну роль у сприянні та захисті незалежності та цілісності адвокатської професії. Так, “адвокатські об’єднання відіграють вирішальну роль у демократичному суспільстві, щоб забезпечити вільне та незалежне здійснення адвокатської діяльності та забезпечити доступ до правосуддя та захист прав людини, зокрема гарантій належного процесу та справедливого судового розгляду”.

Спецдоповідач також зауважує, що, в даній ситуації обмежена участь НААУ у розробці законопроекту про адвокатську діяльність та відхилення занепокоєння представників адвокатури щодо питань, пов’язаних з доступом до адвокатської професії та дисциплінарним провадженням, може вважатися порушенням незалежності адвокатської асоціації. Згідно з отриманою інформацією, під час розробки законопроекту, консультації з представниками адвокатури – окремо та через їх професійні асоціації – були обмежені.

З цього приводу не можна не нагадати, що окремі адвокати вже більше року акцентують увагу на тому, що незалучення представників адвокатури України та ігнорування думки адвокатів при формальному обговорені цього Законопроекту однозначно призводить до критичних наслідків. Зокрема, голова Ради адвокатів Закарпатської області Олексій Фазекош неодмінно наголошував на тому, що «розділ, що визначає функціонування адвокатського самоврядування та його виборчі механізми, носить не прогресивний, а навпаки – ретроградний характер, з нашаруванням «махрової совковості». Результатом реалізації такого непродуманого підходу буде значне погіршення стану справ в адвокатурі. А ми цього не можемо допустити. Саме виходячи з цих позицій – відстоювання незалежності, самоврядності і ефективності адвокатури та недопустимості спроб її послаблення і мають виходити усі адвокати».

І тому особливо важливо, що такий підхід правників Закарпаття підтримали на найвищому рівні – рівні ООН!

Яскравою ілюстрацією щодо фейковості «міжнародної підтримки» став і той факт, що за інсайдерською інформацією з АП команда Олексія Філатова за останні декілька місяців активно обговорювала «продавлення проекту №9055» з послами найбільших країн Європи, однак як бачимо вийшло з точністю до навпаки – замість підтримки в Адміністрації Президента отримали надзвичайно критичний лист. Бо як пише спецдоповідач, «він занепокоєний тим, що деякі положення законопроекту можуть бути невідповідні зобов’язанням України в рамках норм і стандартів прав людини».

Так, з точки зору дотримання принципів міжнародних стандартів, є дуже дивними преференції для набуття статусу адвоката колишніми суддями та прокурорами. У листі про це йдеться так: «Стаття 6 законопроекту встановлює умови, які повинні виконуватися для вступу до адвокатської професії. До них відносяться, принаймні, дворічний досвід у галузі права після закінчення вищої юридичної освіти. П. 3 статті 6, яка не містилася в попередньому законі про організацію адвокатури, вносить певні обмеження щодо виду трудового досвіду, необхідного для того, щоб стати членом адвокатури. Вона передбачає, що «досвід у сфері права» включає лише досвід роботи «як стажера адвоката та/або на посаді судді, прокурора». Це положення, на мій погляд, непотрібне. Обґрунтування умов доступу до професії юриста полягає в забезпеченні того, щоб члени адвокатури мали необхідні особисті, професійні та технічні компетенції для надання юридичної допомоги своїм клієнтам. Такі компетенції – варто підкреслити – будуть оцінюватися в ході кваліфікаційного іспиту, який проводиться Вищою кваліфікаційною комісією адвокатури відповідно до п. 3 ст. 9 законопроекту. Обмеження стажу тільки професійним досвідом у юридичній фірмі чи у суді на практиці обмежить можливість отримати свідоцтво на зайняття адвокатською діяльністю для лекторів або професорів юридичних факультетів академічних установ, а також нотаріусам, юридичним радникам, працюючим у юридичному відділі державної організації (наприклад, міністерство), неурядової організація або приватної компанії. Це призвело б до необґрунтованого обмеження права кваліфікованих кандидатів на доступ до юридичної професії. Як зазначено у моєму звіті про асоціації адвокатів, я вважаю, що юридична професія має найкращі можливості для визначення вимог та процедур прийому, і тому повинна відповідати за проведення експертиз та надання професійних сертифікатів (A / 73/365, пункт 56) . Хоча держави мають право встановлювати стандарти якості, механізми моніторингу та оцінки для забезпечення якості юридичних послуг, доступ до юридичної професії повинен бути відкритим для всіх, хто відповідає необхідним критеріям, і не може мати місце жодна дискримінація щодо вступу до професії на будь-яких підставах».

Досить жорстко пройшовся спецдоповідач й по питанню несумісності в адвокатській діяльності. Так, відповідно до листа, законопроект встановлює суворі правила несумісності, що забороняють мультидисциплінарну діяльність і одночасне здійснення юридичної професії. На додаток до випадків несумісності, викладених у статті 7, статті 28, п. 3, забороняє членам адвокатури поєднувати здійснення адвокатури з будь-якою іншою оплачуваною діяльністю, крім наукової, викладацької або творчої діяльності.

Натомість на думку, Дієго Гарсія-Саяна не все так однозначно в цьому питанні. «У деяких країнах члени адвокатури не можуть виконувати певні види діяльності або вирішувати певні питання, оскільки ці заходи вважаються несумісними з незалежністю адвокатської професії, в той час як в інших немає чітко визначених несумісностей у здійсненні адвокатської професії», – пише він. І додає: «Незважаючи на те, що я визнаю, що держава повинна вирішити питання щодо несумісності деяких дій зі здійсненням адвокатської професії, я вважаю, що це положення не враховує той факт, що не всі адвокати здійснюють професії на постійній основі. Деякі адвокати здійснюють адвокатську діяльність тільки тоді, коли їхні послуги вимагають, а інші надають юридичні послуги за межами юридичної фірми, наприклад, в неурядовій організації або приватній компанії. Крім того, практикуючі адвокати, які здійснюють оплачувану діяльність поза юридичною фірмою або академічною або науковою установою, повинні вибирати між продовженням здійснення адвокатської професії або прийняттям нової оплачуваної діяльності та відмовою від своєї діяльності як адвокати. Дане положення також ризикує вплинути на доступ до юридичних послуг у країні, оскільки декілька юристів, які не здійснюють адвокатську діяльність на постійній основі – наприклад, практикуючі в малих містах – можуть бути змушені відмовитися від свого членства на користь більш стабільної зайнятості в якості юридичного радника в приватному підприємстві. Зменшення кількості доступних юристів на ринку може призвести, у свою чергу, до збільшення вартості правової допомоги, що негативно вплине на доступ до правосуддя в країні для людей з обмеженими економічними можливостями».

Дуже проблематичним названо й положення статті 41, п. 2 законопроекту, в якому визначаються особи або установи, які можуть порушувати дисциплінарні провадження щодо адвокатів. До переліку належать прокурор або слідчий, керівник органу досудового розслідування – щодо дисциплінарного проступку, вчиненого адвокатом під час досудового розслідування. На думку спецдоповідача це «може становити порушення принцип рівності сторін, оскільки він може бути використаний прокурором або судом для отримання відсторонення адвоката, який вважається «проблематичним» з будь-якої причини та його заміни іншим адвокатом, можливо, призначеним державою».

Настільки ж тривожною є запропонована поправка, що міститься в заключних положеннях п. 18.2, пп. 12 про внесення змін до ст. 53 Кримінально-процесуального кодексу України. Мета цього нового положення полягає в тому, щоб дати можливість «слідчому, прокуророві, слідчому судді або суду [залучати іншого захисника до окремого процесуального акта] у будь-якому випадку, коли захисник, належним чином поінформований заздалегідь, не може з’явитися до суду протягом двадцяти чотирьох годин. Ця запропонована поправка може бути легко використана прокуратурою або судом як додатковий інструмент для заміни «проблемного» адвоката в умовах, які можуть бути легко сфабриковані.

До речі, дуже прикметно, що у листі фактично слово в слово повторені думки Олексія Фазекоша щодо того, що «Законодавство, що регулює роль і діяльність адвокатів і адвокатів, має бути спрямоване на посилення незалежності, саморегулювання та цілісності адвокатської професії». Як тут не згадати про «монолітність та самоврядність адвокатури», над якою інколи глузували прихильники авторів реформи адвокатури, бо тепер їм вже потрібно глузувати проти людини, яка володіє Мандатом Спеціального доповідача ООН.

Врешті-решт, в листі рекомендується «переглянути законопроект «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» з метою забезпечення його відповідності існуючим міжнародним стандартам прав людини, що стосуються незалежності адвокатської професії».

Власне тепер депутатам, які завтра в сесійній залі будуть голосувати за те, щоб внести зміни до Конституції з приводу вступу України до НАТО та ЄС, слід буде добре поміркувати, а чи є взагалі сенс доходити до розгляду проекту №9055, коли навіть на рівні ООН до нього відносяться настільки скептично.

Іван Правдін

4 лютого 2019 року в Мукачеві домовились про взаємну підтримку на політичному рівні представники найбільш потужних соціал-демократичних сил, а саме – голова Ради адвокатів Закарпатської області Олексій Фазекош, який на регіональному рівні очолює обласний осередок партії «Соціалісти», та Іван Чубірко, який є очільником Закарпатського обласного осередку політичної партії «Опозиційна платформа – За життя».

Зустріч хоч і носила напівофіційний характер, проте мала конкретні й дієві результати, оскільки співрозмовники визначились з тим, що політичні сили під їх супроводом будуть здійснювати свою діяльність на принципах консолідації зусиль та в умовах політичного прагматизму, що безумовно матиме за мету забезпечення процвітання України, а в найближчій перспективі – обрання гідного кандидата на посаду Президента України.

Такий підхід є дуже важливим не лише для Закарпаття, а й для усієї країни, оскільки лише політичний прагматизм як політична категорія є найкращим інструментом для визначення ефективності будь-якої влади.

Адже варто нагадати, що прагматизм — це, в першу чергу, політичне визнання поняття «істина», а засновник прагматизму Ч. Пірс твердив, що пізнання — це відтворення, відображення світу; істина полягає у відповідності знання і дійсності. Отже, істинність знання означає його здатність перетворюватись в успішні, ефективні дії. Відповідно істинна ідея — це працездатна ідея. Тому істинне знання — це знання, яке працює на людину і внаслідок цього є корисним.

З цього приводу, Олексій Фазекош нагадав, що «Соціалісти» виступають проти продовження теперішньої моделі розвитку України та пропонують відмовитися від неоліберальної моделі на користь соціальної альтернативи – стратегії людського розвитку в ім’я гідного життя для всіх громадян. Механізми змін у країні перебувають у площині досягнення цілі – створення соціальної держави з урахуванням української специфіки. Така держава забезпечує умови для створення справедливого суспільства, подолання бідності та нерівності, підтримки малозабезпечених верств населення.

Своєю чергою, Іван Чубірко підкреслив, що і основний меседж партії «Опозиційна платформа – За життя», який визначений як «За вільну людину у незалежній Україні!» також є соціально-орієнтованим з прицілом на користь кожної конкретної людини. То ж не дивно, що співрозмовники знайшли спільну мову, адже фундаментальну основу обох партій складають такі цінності, як справедливість, свобода і рівність, реалізація яких можлива лише у по-справжньому незалежній країні.

Разом з тим категорія справедливість не є чимось розмитим, бо для кожного українця – це перш за все рівні для всіх права і свободи, які враховують інтереси кожного громадянина та людини, розподіл грошей у державі, право на гідне життя тощо. А рівні права і свободи передбачають можливість кожного брати участь у суспільному житті України незалежно від національності, мови, історико-культурних уподобань і релігійних переконань. І от тут і Олексій Фазекош, і Іван Чубірко чітко розуміють, що політичний прагматизм, який вони можуть продемонструвати у співпраці, на відміну від інших політичних концепцій, не буде протиставляти істину і благо, а навпаки – вдало поєднає їх. До речі, американський філософ В. Джемс взагалі казав, що істина — це і є різновид блага, а не щось відмінне від нього — на противагу класичній теорії пізнання, яка виходила з того, що істина морально нейтральна. Для справжніх лідерів політичного Закарпаття істинність будь – якої теорії полягає в її здатності працювати на людину, сприяти її успіху, і тоді істина — це синонім доцільності, корисності, успішності. І в такому випадку можна надати прагматизму того соціального забарвлення, якого зараз так не вистачає нашій країні.

Тим більше, що обидві партії не просто словами, але справами доводять, що їх прагматизм є простим і зрозумілим для всіх українців.
Наприклад, 16 січня 2019 року голова партії «Соціалісти» Леонід Кожара разом з міністром закордонних справ Словаччини, діючим Головою Організації з безпеки та співробітництва в Європі (ОБСЄ) Мирославом Лайчаком відкрили роботу медичного модуля на КПВВ «Станиця Луганська» в рамках проекту «Лінія життя» Громадської організації «Інститут миру».

Так само як не можна не згадати, що минулого тижня голова Політради «Опозиційної платформи – За життя» Віктор Медведчук оголосив про те, що «Опозиційна платформа – За життя» ініціює подачу на розгляд Верховної Ради України закону про списання заборгованості громадян України за комунальні послуги. «Заборгованість, яка сьогодні існує по заробітним платам і комунальні послуги, стає дедалі більше. Заборгованість за комунальні послуги за ці роки, з 2013-го, зросла в 4 рази: була 12 млрд, сьогодні становить 47,7 млрд – майже в 4 рази», — повідомив Медведчук. Він зазначив, що в практиці чинного законодавства і в практиці України був випадок, коли кілька років тому Верховна Рада прийняла закон про списання заборгованості за комунальні послуги.

«Але тоді списали заборгованості енергетичних компаній перед державної НАК «Нафтогаз» в обсязі 26 млрд грн, тобто списали доходи і борги олігархам», — уточнив політик. «Я пропоную сьогодні нашим депутатам «Опозиційної платформи – За життя» та нашому кандидатові Юрію Анатолійовичу Бойку ініціювати подачу в парламент закону про списання заборгованості громадян України, які зубожіли в результаті дій цієї «реформаторської» влади. Я думаю, це буде правильний крок і щодо наших людей, і щодо влади», — підкреслив Віктор Медведчук.

Як бачимо, і соціальні принципи про рівність, і політичний прагматизм можуть мати чіткі обрамлення у вигляді реальних кроків, а отже можна лише вітати Закарпаття, яке першим на політичній арені країни підійшло до виборчих перегонів з новаторськими і позитивними політичними концептами.

Іван Правдін

Основні тези статті
1. Очевидним є те, що державі ніколи не вдасться взяти адвокатуру під свій контроль.
2. Проект №9055 не має жодних шансів на прийняття в парламенті.
3. Робота З’їзду адвокатів доведе ефективність та силу існуючої моделі адвокатського самоврядування.
4. Єдність позицій з НААУ та підтримка з боку Спілки адвокатів України відображає об’єктивний стан адвокатури, цього незалежного правозахисного інституту, який переконливо довів свою здатність витримувати виклики часу, бути ефективним та незалежним, що є феноменальним в тому сенсі, що на відміну від судової та правоохоронної системи українські адвокати продемонстрували свої життєстійкість, динамічність та здатність захищати не лише себе, а й усю правову систему нашої держави. Що одним цим підтвердило її відповідність європейському розвитку.
5. Демократично обрані інститути адвокатського самоврядування виражають інтереси не тільки адвокатської спільноти, а й суспільства в цілому, бо роблять усе, аби адвокатура й надалі могла ефективно виконувати свою основну роль, закріплену в Конституції – захищати права і свободи громадян.
6. Обрана у законний і легітимний спосіб керівник НААУ Лідія Ізовітова змогла свої позиції викласти таким чином, що вони відповідають передовим правничим традиціям і водночас синтезують позиції та думки усіх адвокатів України.

На початку лютого 2019 року конференціями адвокатів в Запорізькій та Тернопільській областях завершився процес обрання делегатів на З’їзд адвокатів України, який відбудеться 15-16 лютого у Львівській області. Примітно, що майже в усіх регіонах конференції підтверджували свій статус найвищого регіонального органу адвокатського самоврядування, бо окрім суто організаційно-фінансових питань своєї життєдіяльності обговорювали й важливі проблеми, які турбують усіх адвокатів. Мова йде насамперед про намагання діючої влади «підлаштувати» під свої потреби інститут адвокатури в цілому, провівши її так зване реформування шляхом прийняття законопроекту №9055. Так, якщо, наприклад, на конференції адвокатів Київської області про негативні наслідки прийняття цієї псевдореформи лише розповідали з трибуни (про це наприклад дуже детально доповів адвокат, член Вищої Ради правосуддя Павло Гречківський), то на конференціях міста Києва та Закарпатської області навіть прийняли відповідні звернення до Парламенту та Президента з категоричною заявою про недолугість та шкідливість прийняття проекту №9055 та повернення його на доопрацювання суб’єкту законодавчої ініціативи. До речі, ймовірно чи не в останній раз цей проект буде внесений до порядку денного на парламентській сесії 5-7 лютого, а тому ми вирішили ще раз детально розпитати як про доцільність його прийняття, так і взагалі про ті цілі, які ставить перед собою майбутній З’їзд адвокатури, у одного з лідерів адвокатури України, безспірного лідера Закарпатської адвокатури Олексія Фазекоша.

– Доброго дня, Олексію Андрійовичу. До З’їзду адвокатури залишилось менше двох тижнів, а отже можна вже предметно говорити про те, які ж наболілі питання вирішуватиме найвищий орган адвокатського самоврядування. Які акценти, на вашу думку будуть звучати найбільш голосно?
– Про важливість проведення З’їзду адвокатів свідчить хоча б той факт, що саме заради недопущення його проведення у Адміністрації Президента були задіяні напрочуд великі сили та адміністративний ресурс, навіть скажу більше – прямий політичний тиск на парламент. Саме заради того, щоб змінити існуючу модель та систему функціонування інституту адвокатури був розроблений законопроект №9055. Його прийняття роздробило б адвокатуру. Або просто перетворило б її на «ручний» державний інструмент, коли ті ж самі кандидати до Вищої Ради Правосуддя та Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії суддів просто «спускалися» за рознарядкою з кабінетів на Банковій. І до речі, мене дуже дивують ті ренегати з-поміж адвокатів, особливо зі столичного регіону, які, підтримуючи одного з авторів проекту – Інну Рафальську, на всі лади виспівують про ТАК9055 і говорять про посилення захисту прав адвокатів. Бо насправді це відкрита політична маніпуляція, коли задля того, щоб провести потрібні для себе зміни влада кидає кісточку у вигляді окремих змін до КПК (бо якби було інакше, і хтось дійсно опікувався посиленням гарантій діяльності адвокатури, то ці зміни до КПК вже давно були б проголосовані, але ж комусь при цьому ще потрібно й «зламати» останній правозахисний інститут в державі). Я вже не кажу про той факт, що наскільки мені відомо, у АП навіть не дуже й хотіли дотримуватись своїх власних домовленостей з так званими авторами проекту №9055. По-перше, ніхто б ніякі посади в «новій» адвокатурі авторам проекту не гарантував. А по-друге, щодо посилення гарантій адвокатів – то в тому ж такі проекті №9055 відразу ж закладалися інструменти протидії по кожному позитиву: не можна обшукувати адвоката – проте підозру адвокату може вручати навіть слідчий. Або адвокати отримають ідентифікований доступ до державних реєстрів – але натомість адвокатів будуть переслідувати за «зловживання адвокатським запитом». Або адвокат зможе брати участь у будь-яких слідчих (розшукових) або процесуальних діях – але натомість адвокатів зможуть банально «викидувати» з судових процесів, якщо прокурору чи судді здаватиметься, що адвокат зловживає своїми правами. І так далі, тобто проект №9055 в найкращому випадку – просто не додає ніяких переваг для роботи адвоката, а в найгіршому – він робить все, аби до лав адвокатури безперешкодно потрапили усі «непотрібні» самій державі юристи (на кшталт суддів, які не пройшли кваліфоцінювання, чи люстрованих прокурорів) – це відбудеться через дуже корупційну систему «нового й революційного» доступу до професії. Сам інститут адвокатури перетвориться із незалежного і сильного правозахисного інституту на чергову процесуальну маріонетку в новій системі судових координат. І це дійсно так, бо розваливши усю правоохоронну систему, невдало реформувавши як поліцію, виконавчу службу, прокуратуру та поставивши на коліна суд, владі дуже хочеться зламати й останній бастіон демократії – українську адвокатуру. Як цього не допустити – це й буде одне з найголовніших питань, що обговорюватиметься під час З’їзду.

– А чи буде підніматись під час З’їзду питання захисту прав адвокатів, адже в порядку денному про це нічого не сказано?
– Так, якщо подивитись на оголошений порядок денний, то одним з головних завдань З’їзду визначено обрання (призначення) двох членів Вищої ради правосуддя, строк повноважень яких закінчується у 2019 році; обрання (призначення) члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, строк повноважень якого закінчується у 2019 році; та обрання членів органів адвокатського самоврядування, призначення на посади яких здійснюється з’їздом адвокатів України. Натомість зверну увагу й на такий пункт як «Різне», під час якого можуть проголошуватись і відповідні резолюції і звернення. Я впевнений, що З’їзд адвокатів належним чином відреагує на всі важливі події як в житті держави, так і в діяльності адвокатури. Я навіть впевнений в тому, що З’їзд стане квінтесенцією злагодженої та ефективної роботи – будуть обрані достойні кандидати до ВРП та ВККС. Буде продемонстрована єдність адвокатури як монолітного інституту, що дбає перш за все про своє основне призначення в громадянському суспільстві – захист прав та свобод громадян. Буде продемонстрована сила адвокатури, яка чітко й злагоджено вирішує усі свої питання, й не дозволить жодній владі, жодному політичному режиму втручатись у свої професійну діяльність.

Впевнений я і в тому, що на З’їзді буде дано високу оцінку діяльності на посаді голови НААУ, безспірному лідеру адвокатури – Лідії Ізовітовій, під чітким проводом якої було сформовано потужний рух на захист усієї адвокатури як інституту, що в черговий раз підтвердив свій феномен в якості невід’ємної складової існування громадянського суспільства і розвитку демократичних процесів. Обрана у законний і легітимний спосіб керівник НААУ Лідія Ізовітова змогла свої позиції викласти таким чином, що вони відповідають передовим правничим традиціям і водночас синтезують позиції та думки усіх адвокатів України. Спілкуючись майже з усіма керівниками Рад адвокатів регіону, я з впевненістю можу сказати, що по всій Україні цінують зусилля керівництва НААУ по збереженню цілісності та незалежності адвокатури, реального, а не фейкового захисту прав адвокатів: в регіонах бачать і правильно оцінюють все – і акцію СТОП9055, яку вже відверто бояться у провладних кабінетах, і постійне спілкування з народними обранцями щодо неприйнятності реформування адвокатури без участі самих адвокатів, і ефективну комунікацію з міжнародними інституціями з приводу стану справ в українській адвокатурі, і миттєву реакцію на провокації щодо адвокатів як з боку влади, так і з боку різних сил. А як ми бачимо – ці провокації лише посилюються, чого вартий лише нещодавній замах на вбивство Голови Ради адвокатів Дніпропетровської області Т. Лещенко. І саме в таких умовах, коли З’їзд адвокатів продемонструє свою чітку роботу, свою силу, вміння адвокатів ефективно вирішувати власні проблеми, влада зрозуміє, що в неї немає жодних шансів у тій війні проти адвокатури, яку влада сама ж і розв’язала.

– Зрозуміло, що роль лідера є важливою у діяльності будь-якої структури, разом з тим саме у 2018 році стало очевидним, що у відстоюванні своєї незалежності адвокатурі слід бути максимально варіативною – і в цьому випадку особливого значення набувають організації, які створені адвокатами для розвитку своєї діяльності, але водночас вони демонструють і свою принциповість у певних питаннях. Що ви думаєте про це, як очільник Закарпатського відділення Спілки адвокатів України.
– Так, ви дуже правильно підмітили про велику роль справжніх адвокатських організацій, а не їх фейкових псевдоутворень, які до інтересів адвокатів мають або дуже невеликий інтерес, або виключно комерційну спрямованість. Чого варта лише діяльність такої собі Асоціації правників України, серед учасників якої адвокатів бодай п’ята частина від усього загалу, але яка цинічно всюди заявляє про себе як чи не про єдиний голос професії. Доходить до цинічної брехні, коли члени АПУ навіть кажуть, що вони говорять від імені усієї адвокатської спільноти, що може відповідно до закону робити виключно Національна асоціація адвокатів України. Разом з тим, я як член Спілки адвокатів України, один з її лідерів наголошу, що саме завдяки САУ вдалося не лише підсилити офіційну позицію НААУ, але й продемонструвати, що адвокати готові боронити свою незалежність на всіх фронтах. Дивіться самі: 6 вересня – на сайті парламенту оприлюднюється проект №9055, 12 вересня – Рада адвокатів Закарпатської області першою в Україні виступає із закликом протидії цьому проекту та неприйнятності реформи у такому вигляді, а вже 20 вересня Всеукраїнська громадська організація “Спілка адвокатів України” звернулася до Парламенту з максимально детальним обгрунтуванням свого невдоволення проекту Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність” №9055.

Вже відомо, що 5-7 лютого в парламенті знову внесуть до порядку денного цей проект. Він не має жодних шансів не те що на прийняття в першому читанні, але взагалі на те, щоб його винесли на обговорення до сесійної зали, але тим не менш я ще раз, гадаю, в останній раз наголошу на тих позиціях і загрозливих аспектах проекту, про які в САУ заявили ще декілька місяців тому.

1. Зміни до КПК України ст. 221 про зловживання стороною захисту процесуальними правами. «До категорії зловживання суд може віднести і подання скарги на певне судове рішення, і подання клопотання (заяви) для вирішення окремого важливого для захисту питання, і заявлення відводу суду тощо». Така новація ст. 211 КПК законопроекту № 9055 прямо суперечить положенням Конституції України, профільним Рішенням Конституційного Суду України та численним рішенням Європейського Суду з прав людини.

2. Зміни до ст. 53 КПК України, відповідно до яких має відбутися легалізація “добровільних помічників” слідчого (прокурора). Мається на увазі, що відповідно до цих “новел” слідчий (прокурор, суд) навіть за наявності в справі офіційного захисника підозрюваного (обвинуваченого) за договором тепер будуть мати право на власний розсуд увести в справу “свого”, зручного захисника й провести за його участі усі потрібні стороні обвинувачення процесуальні дії.

3. Зміни суб’єкта повідомлення про підозру особам зі спеціальним статусом (депутатам, суддям, адвокатам тощо). Не зважаючи на пряму вказівку в ст. 481 КПК, що повідомлення про підозру особі зі статусом спеціального суб’єкта здійснюється спецсуб’єктом – прокурором, зокрема Генеральним прокурором або його заступником, або керівником регіональної прокуратури. Законопроектом № 9055 передбачається щоб на законних підставах слідчі чи оперативні працівники мали змогу вручати підозру суддям, адвокатам і іншим особам зі статусом спеціального суб’єкта.

4. Ненадання органами державної влади, посадовими особами, юридичними і фізичними особами відповідей на адвокатські запити. Одна із причин – відсутність дієвих механізмів впливу на порушників права адвокатів на запит. Стаття 25 законопроекту № 9055 включає в себе значний масив начебто нових положень, які апріорі мали б покращити стан реалізації права на отримання адвокатом інформації на запит. Натомість, ч. 7 ст. 25 цього законопроекту закріплює норми, які створюють для адресатів адвокатського запиту широке поле суб’єктивних за своєю природою, явно невиправданих підстав для відмови в запиті. Тим самим, стан справ з безпідставними відмовами на адвокатські запити залишається на колишньому рівні, а законотворчі новели перетворюються на обструкцію.

5. Нововведення ч. 3 ст. 28 законопроекту, де прописується заборона адвокатам працювати іще за трудовим договором (контрактом) в інших підприємствах, установах, організаціях являє собою не лише дискримінаційний, неконституційний підхід до адвокатів, але призведуть до зубожіння певної їхньої частини. В нинішніх складних умовах, коли кожна сім’я стикається з проблемами заробляння коштів, вважаємо, не можна створювати перешкоди людині в прагненні працювати й утримувати належне свою родину, близьких та рідних. Особливо гостро ця проблема стоїть в сільській місцевості, де на зараз адвокату подекуди непросто отримувати адекватну адвокатську платню за свій труд. Не секрет, що більшість адвокатів змушені іще додатково працювати, щоб забезпечувати нормальне існування своїх сімей.

6. Нова Присяга адвоката України. Чого лише варте пряме присягання (зобов’язання) адвоката на вірність суду: “…підтримувати повагу до суду…”. Можна очікувати що, незабаром до тексту присяги адвоката можуть бути включені зобов’язання адвоката піклуватися і про прокурорів, і про слідчих, про працівників оперативних підрозділів тощо.

Присутні і інші серйозні системні помилки в законопроекті № 9055. Приміром, значна частина законопроекту присвячена питанням законодавчого врегулювання з’їздів, зборів, конференцій, кворуму, виборам керівних органів, розмежування компетенції структурних підрозділів органів самоврядування, бюджету адвокатури тощо. Такий “інтерес” до питань внутрішньо організаційної діяльності адвокатського самоврядування є нічим іншим як невиправданим, надмірним, незаконним втручанням держави в діяльність української адвокатури.

Як я вже казав вище, і держава таки не зможе втручатись у внутрішні справи адвокатури. Але тепер я ще й поясню, чому конкретно.

Справа в тому, що не можна побороти силу, яка працює не задля себе, але задля виконання свого конституційного обов’язку, не через політичні амбіції, а задля розвитку демократичних процесів, яка не змінюється під впливом забаганок чиновників, але має справжні адвокатські традиції, історично підтверджене, системне й професійне підґрунтя. Я зараз про те, що з моєї точки зору, яка має абсолютно доведений характер, саме на базі Спілки адвокатів України було створено перший і важливий крок до створення першої незалежної і справді самоврядної адвокатури у вигляді Національної асоціації адвокатів України. Це сталося тому, що хто б і коли не очолював Спілку – вона завжди стоїть на захисті адвокатів. Не на захисті якісь окремих «прокурорсько-суддівських кланів», чи ставлеників Банкової, а саме УСІХ адвокатів України, тобто саме те, що зараз і робить Національна асоціація адвокатів України.

Підсумовуючи, хочу зазначити, що діяльність НААУ в цілому відображає об’єктивний стан адвокатури, цього незалежного правозахисного інституту, який переконливо довів свою здатність витримувати виклики часу, бути ефективним та незалежним, що є феноменальним в тому сенсі, що на відміну від судової та правоохоронної системи українські адвокати продемонстрували свої життєстійкість, динамічність та здатність захищати не лише себе, а й усю правову систему нашої держави. Що одним цим підтвердило її відповідність європейському розвитку.

Хочу ще раз наголосити на такій своїй основній тезі: державі, жодному політичному режиму не вдасться зробити вітчизняну адвокатуру залежною і підконтрольною, адже цей інституту довів свою відповідність європейським традиціям, які апріорі не допускають взяття державою під контроль будь-яких правозахисних інститутів, а навпаки пропагують, що адвокатура має бути незалежною і це є базовим принципом існування демократичного суспільства та правової держави.

Тому вибір – зроблено, а українська адвокатура приречена на перемогу і обов’язково знайде свою дорогу, що приведе до Храму Демократії.

Розмовляв Іван Правдін

16 січня 2019 року голова партії СОЦІАЛІСТИ, президент ГО «Інститут миру» Леонід КОЖАРА та голова Центральної контрольно-ревізійної комісії партії СОЦІАЛІСТИ генерал-майор Олександр САРНАЦЬКИЙ разом з міністром закордонних справ Словаччини, діючим Головою Організації з безпеки та співробітництва в Європі (ОБСЄ) Мирославом ЛАЙЧАКОМ відкрили роботу медичного модуля на КПВВ «Станиця Луганська» в рамках проекту «Лінія життя» Громадської організації «Інститут миру».

А трохи згодом Леонід Кожара більш детально описав свої враження від побаченого та пережитого, в тому числі і у відповідному відео на своїй партійній сторінці у мережі Фейсбук.

Нижче публікуємо основні тези з виступу Леоніда Кожари:

“Поки ми з вами святкували, а потім занурилися у спостереження за розгортанням виборчих перегонів, у «чергах смерті» на донбаських КПВВ вмирали люди. Троє літніх людей померли в один день на КПВВ «Майорськ». Причина смертей – серцеві напади. Ці люди вмирають не від куль чи снарядів. Вони вмирають від байдужості української держави, яка варварськими обмеженнями змушує громадян України годинами стояти на морозі, щоб отримати гарантовані їм Конституцією пенсії і соціальну допомогу. Сподіваючись уникнути смерті від голоду, вони все одно помирають – через відсутність бодай якоїсь медичної допомоги з боку держави на КПВВ. В одному зі своїх блогів я вже писав про жахливу ситуацію, що склалася на КПВВ «Станиця Луганська», де люди перетинають лінію розмежування хитким дерев’яним містком. За місяці, що минули, ситуація, на жаль, не змінилася. Правозахисники і міжнародні організації продовжують бити на сполох.

«Тільки пройшовши сьогодні по цьому пішохідному дерев’яному мосту, я змогла по-справжньому зрозуміти труднощі, з якими стикаються ті, хто змушені щодня вирушати в цю складну подорож, щоби отримати доступ до соціальних послуг або просто відвідати лікаря або родичів» , – каже пані Оснат Лубрані, Координатор ООН з гуманітарних питань в Україні. «Необхідні термінові політичні рішення у рамках офіційно узгоджених процесів, щоби припинити страждання мільйонів мирних громадян»

Але, коли влада забуває про своїх громадян, на допомогу приходять небайдужі.

Вже півтора роки на КПВВ «Станиця Луганська» в рамках проекту «Лінія життя», ініціатором якого є очолюваний мною «Інститут миру», діє польовий медпункт. Вже півтора роки він є єдиним місцем на КПВВ, де лікарі-волонтери рятують людські життя.

Щиро вдячний усім, хто долучився, за підтримку роботи медпункту – матеріальну, фінансову, підтримку добрим словом чи розголосом. При цьому найбільшу підтримку «Лінія життя» одержала від Словацької агенції з розвитку міжнародного співробітництва «SlovakAid».

Наш медичний пункт представляв собою скромний брезентовий намет. Але, завдяки словацьким друзям, починаючи з 16 січня допомога людям надається у спеціальному сучасному медичному модулі. Ми відкрили цей модуль разом з моїм давнім другом і колегою, міністром закордонних справ Словаччини Мирославом Лайчаком, який є Діючим Головою Організації з безпеки та співробітництва в Європі (ОБСЄ).

Україна головувала в ОБСЄ у 2013 році. І будучи сам тоді Діючим Головою, я як ніхто інший знаю, наскільки щільним, розписаним буквально по хвилинах, є графік людини, якій доводиться керувати діяльністю найбільшої в світі регіональної організації, куди входять 57 держав-членів на трьох континентах від Канади до Монголії.

І, тим не менше, попри щільний робочий графік, Мирослав Лайчак провів день у Станиці Луганській, разом з лікарями, волонтерами і звичайними громадянами України. Я бачив, як змінювалися емоції від побаченого на його обличчі. Мирослав був глибоко вражений масштабами людських страждань на Донбасі, але водночас був щасливий від того, що сам став частиною зусиль з полегшення цих страждань. Ми всі мали подібні почуття. Наші серця стискалися від болю, коли ми дивилися на «чергу смерті», але ми бачили і вдячність в очах українців, яким допомагають лікарі в нашому медпункті. Пан Лайчак запевнив мене у тому, що уряд Словаччини продовжить надалі фінансувати «Лінію життя», оскільки подібної державної програми в Україні досі немає”.

Отже, шановні друзі, робімо добро разом! Разом зі словацькими друзями, разом з українськими волонтерами допоможімо нашим лікарям і медсестрам. Заходьте на сайти «Інституту миру» http://peace.org.ua/uk/liniya-zhittya/ , там є всі необхідні реквізити для перерахування коштів. Ваша допомога врятує безцінні людські життя. Взяти участь у благодійній ініціативі і надати допомогу можна шляхом перерахування коштів на рахунок МБО «Міжнародна Медична Допомога» (Отримувач: МБО «Міжнародна Медична Допомога», ЄДРПОУ 37730049, юридична адреса: Проспект Перемоги, буд. 56, Київ, Україна, 03680, рах. 26000010078892/980, банк отримувача: АТ «Укрексімбанк» м. Київ, МФО 322313, призначення платежу: добровільна пожертва на реалізацію програми «Лінія життя»), або передавши (надавши) в користування необхідне для реалізації програми майно, автомобілі.