Надзвичайні події

На Полтавщині вдруге за день зафіксували землетрус: цього разу — у Решетилівській громаді – Суспільне | НовиниБіля Полтави стався сильний землетрус – РБК-УкраїнаВ Україні знову землетрус: цього разу – на Хмельниччині – LB.uaРФ ударила реактивним дроном по Бородянці на Київщині — масштабна пожежа на підприємстві – nv.uaПоблизу Полтави стався сильно помірний землетрус: епіцентр зафіксували на глибині три кілометри – Інтернет-видання «ПолтавщинаВ Україні стався землетрус: сейсмологи повідомили перші подробиці – ТСН‼️Секретар Коордштабу Дмитро Усов зустрівся з родинами Захисників з бригади НГУ «Буревій» З ініціативи ГО «Варта надії» у Координаційному штабі відбулася зустріч з родинами бійців 1-ої Президентської бригади оперативного призначення – facebook.comПожежа на Лесі Українки – 20 хвилин – Новини ТернополяВорог наніс авіаційні удари по Сумах: є травмовані, виникла масштабна пожежа – Державна служба з надзвичайних ситуаційУ Києві знову пожежа після дронової атаки ворога – vechirniy.kyiv.uaПід Полтавою стався землетрус – Українська правда105 окупантів і 291 дрон за тиждень: «Буревій» показав бойову роботу під Добропіллям – ArmyInform

Blog

  • Україна надала мусульманам усі громадянські права й свободи — Шейх Саїд Ісмагілов

    Україна надала мусульманам усі громадянські права й свободи — Шейх Саїд ІсмагіловМуфтій Духовного управління мусульман України «Умма» Шейх Саїд Ісмагілов розповів в інтерв’ю Vector News про життя мусульман в Україні, ісламофобію, ставлення до війни й поділився своїм уявленням про майбутнє Криму.

    – Відомо, що на Сході України знаходяться представники російського ісламу, по обидві сторони барикад. Чи були серед українських ісламських організацій ті, хто підтримав ЛНР і ДНР?
    – Офіційно ніхто не заявляв, що ми підтримуємо ці самопроголошені територіальні утворення. Але неофіційно – є. Ті, хто називають себе вже духовним управлінням мусульман Донбасу. Є одразу кілька діячів, які претендують на звання «муфтія ДНР» або «муфтія Донбасу», як вони себе називають. І всіляко вже намагаються підлаштуватися на цих окупованих територіях і намагаються взяти на себе роль лідера мусульман. Хоча ніхто офіційно не заявляв, що «ми стаємо на цю сторону». Виходить цікава ситуація: з одного боку – люди з’являються під цими прапорами, поруч із головними дійовими особами цих сепаратистських утворень, а з іншої сторони – вони офіційно не заявляють. Ведеться якась хитра подвійна гра.

    – Ви відомий представник ліберального напрямку ісламу. Як ви ставитеся до війни?

    – Я ставлюся до війни так, як до неї мають ставитися всі мусульмани. Хоча є помилкова думка, що іслам – це войовнича релігія, вона зовсім не войовничіша, ніж будь-яка інша. Для прикладу я можу сказати, що не мусульмани дві світові війна почали. Найбільші й найтрагічніші. Але іслам чесно визнає те, що війна – це невід’ємна частина людського життя. Так уже сталося, що люди часто конфлікти між собою вирішують за допомогою зброї. І тому іслам регламентує для віруючих, на якій стороні вони мають бути у випадку, якщо відбувається конфлікт. Чи мають вони бути воїнами, чи вони мають бути пацифістами. Якщо мусульмани опинилися в армії, як вони мають поводитися. Взагалі, іслам — така релігія, яка регламентує все, у тому числі й поведінку воїна-мусульманина на полі бою. Для багатьох це дивно. Наприклад, пророк Мухаммед (засновник ісламу), коли відправляв армії в походи, то давав їм чіткий інструктаж: як потрібно боротися і як боротися не можна. Він говорив: «Боріться тільки з тими, хто бореться проти вас. Не боріться з мирними людьми, які не піднімають проти вас зброї». Він забороняв убивати жінок, дітей, старих, селян, які працюють у полі. Він забороняв розоряти сади й посіви. Він забороняв зачіпати культові заклади будь-якої релігії. Цими своїми наказами він чітко для мусульман регламентував, як їм вчиняти у випадку війни. Тому я, як муфтій, знаходжуся в рамках цих приписів.

    Якщо війна трапилася, то необхідно себе захищати, оскільки пророк Мухаммед сказав, що життя, честь і майно мусульманина є недоторканним. Чоловік-мусульманин не просто повинен, він зобов’язаний захищати себе, своїх дітей, дружину й країну. Сучасні мусульманські богослови говорять, що якщо на вашу країну напали, то ви, як громадяни цієї країни зобов’язані її захищати. Не Україна на когось напала — зовсім очевидний факт, що напали на Україну. Тому ми, як мусульмани країни, як люди, яким Україна дала всі можливості вільно сповідувати й проповідувати іслам, надала всі громадянські права й свободи, ми маємо брати участь у колективному захисті нашої спільної батьківщини. Тому я розумію, і це мені близько, що мусульмани України захищають нашу країну.

  • Уроки історії: чи здатен Путін згадати про офіцерську честь?

    Уроки історії: чи здатен Путін згадати про офіцерську честь?Шанований Великим у путінській Росії імператор Петро Перший після перемоги під Полтавою мав честь запросити на святковий обід полонених шведських генералів і штабс-офіцерів. На знак визнання доблесті й відваги воїнів переможеної армії Карла ХІІ він повернув бранцям шпаги й, звертаючись до них, вимовив свій знаменитий тост: «Я п’ю за здоров’я вчителів моїх у військовому мистецтві». У 1909 році, на вшанування 200-річчя історичної перемоги російської зброї, з ініціативи російської громадськості на полі Полтавської битви був зведений пам’ятник «Шведам від росіян». На його головному фасаді розміщена бронзова дошка з написами російською й шведською мовами: «Вічна пам’ять хоробрим шведським воїнам, яку загинули в бою під Полтавою 27 червня 1709 року».

    ***

    В історію Другої світової війни навічно занесене ім’я радянського генерала, героїзм і доблесть якого були відзначені відразу двома протиборчими сторонами. Йдеться про ратний подвиг генерал-лейтенанта Михайла Григоровича Єфремова, який програв свою головну битву, але одержав беззастережну моральну перемогу над ворогом. Не раз у роки Громадянської війни йому довелося дивитися смерті в обличчя. За сміливість і рішучість М.Єфремов навіть одержав від І.Сталіна прізвисько «російський грузин». У суворі 30-і роки він був звинувачений у злочинному зв’язку з М.Тухачевським. Уникнути страти пощастило завдяки письмовим зверненням до К.Ворошилова й А.Мікояна й тільки після особистого допиту І.Сталіним. У жовтні 1941 року М.Єфремов був призначений командуючим 33-ю армією. Командарм добре виявив себе в битві за Москву, успішно впоравшись із ліквідацією небезпечного Нарофоминського прориву фашистських загарбників. Однак під час невдалої Ржевско-В’яземської операції (8 січня – 20 квітня 1942 року), виконуючи наказ командуючого Західним фронтом генерала М.Жукова звільнити Вязьму, 33-я армія разом зі своїм штабом і командуючим опинилася у ворожому кільці. Набагато пізніше, вивчаючи причини трагедії армії М.Єфремова, багато військових істориків визнають помилковим наказ М.Жукова, який був відданий на підставі неправильного аналізу обстановки на фронті й недооцінки реальних сил супротивника. Швидко виправити ситуацію заважало явно ревне ставлення М.Жукова до авторитету М.Єфремова у військах і поважна думка про нього І.Сталіна. Знаходячись під постійним вогнем супротивника, незважаючи на відсутність резервів живої сили, боєприпасів, продовольства й на найтяжчі кліматичні умови, генерал М.Єфремов відкинув ультиматум німецького командування й відмовився капітулювати. Під його командуванням 33-я армія продовжувала понад три місяці вести виснажливі оборонні бої. Тільки на початку квітня 1942 року Ставка Верховного Головнокомандуючого дозволила провести операцію по виходу армії з ворожого котла, але запобігти катастрофі 33-ї армії було вже неможливо. За М.Єфремовим був присланий літак із пропозицією І.Сталіна й М.Жукова передати командування армією заступнику, а самому евакуюватися в тил. Однак той відмовився, відправивши на літаку бойові прапори частин своєї армії й важко поранених солдат. В одному з боїв М. М. Єфремов був важко поранений і втратив можливість самостійно пересуватися. 19 квітня 1942 року, коли обстановка стала критичною, командарм зробив особистий вибір між життям і честю. Не бажаючи вібчувати жахи полону, М.Єфремов викликав до себе дружину, яка служила медінструктором, застрелив її й покінчив життя самогубством.

    Першими тіло загиблого командарма виявили німці. Відчуваючи повагу до мужності генерала, вони поховали його з військовими почестями на церковній площі в селі Слобідка Смоленської області. За свідченням очевидців, при його похованні німецький генерал наказав виставити військовополонених армії М.Єфремова перед солдатами Вермахту й сказав: «Боріться за Німеччину так, як боровся Єфремов за Росію». У 1943 році останки М. Єфремова були врочисто перепоховані у Вязьмі. У 1946 році на одній із площ цього міста, названої на честь генерала, був установлений пам’ятник роботи скульптора Є. Вучетича. При ексгумації на генералові були виявлені золоті запонки, які німці не зачепили. Указом Президента Російської Федерації Бориса Єльцина від 31 грудня 1996 року «за мужність і героїзм, виявлені в боротьбі з німецько-фашистськими загарбниками у Великій Вітчизняній війні 1941-1945 років» генерал-лейтенантові Єфремову Михайлу Григоровичу посмертно присвоєне звання Героя Російської Федерації.

    ***

    5 лютого 1878 року потомствена дворянка, яка примкнула до народовольців, Віра Засулич вчинила замах на Санкт-Петербурзького градоначальника генерала Ф.Ф.Трепова. Так вона помстилася високому царському сановникові за те, що той, порушивши закон про заборону тілесних покарань, наказав привселюдно пороти її соратника А.С.Боголюбова, який не побажав зняти перед городничим шапку. За законом за вчинений В.Засулич злочин належало від 15 до 20 років тюремного ув’язнення. Однак на суді вона здобула симпатії присяжних засідателів, які 12 квітня 1878 року повністю виправдали Засулич. На виправдувальний вердикт присяжних багато в чому вплинула позиція головуючого в процесі 34-річного А. Ф. Коні. Після суду над В.Засулич за ним закріпилася слава чесного судді, який не йде на жодні компроміси із совістю.

    ***

    21 березня 2016 року очікується рішення суду по сфабрикованій справі офіцера української армії Надії Савченко. Шанси на те, що члени суду, навіть захоплюючись у студентські роки мемуарами А.Коні, приймуть виправдувальний вердикт — мінімальні. Зважаючи на все, відповідальність за ухвалення рішення про подальшу долю Н.Савченко ляже особисто на Президента РФ Володимира Путіна. Чи вистачить в нього мужності й сил піднятися над сьогочасними політичними вигодами й засвідчити всьому світу повагу до супротивника, покажуть найближчі дні.

    Хоча, щоб виявити шляхетність і офіцерську честь, потрібно їх мати, що далеко не факт, враховуючи уроки виховання, отримані Путіним у пітерському підворітті від кримінальних авторитетів.

    Борис Дніпров

  • Голі королі — це можливість добре вивчати анатомію влади

    Голі королі — це можливість добре вивчати анатомію владиЛюдина, яка говорить такі речі, знає, про що говорить. Три роки тому ми з ним трохи поговорили. Трохи про владу. Трохи про королів. Недивним чином, за цей час нічого не змінилося.

    Ні в Україні (незважаючи на зміну королів), ні в Росії (яка доклала руку до цього), ні навіть у Туреччині (у якої тепер з Росією “війна”, а з Україною дружба – проти Росії).

    Втім, тоді спілкуючись із Віктором Шендеровичем, ніхто про це, звичайно, ще нічого не знав.

    – У наших країнах завжди гіперболизувалася роль письменника, він чомусь наділявся правом і навіть обов’язком судити й виховувати. Ваша активна соціальна позиція родом звідси? З «обов’язку» письменника змінювати світ? Ось і Чхартишвілі туди ж. Писав-писав собі про Пелагію з Фандоріним і раптом: «Путін, іди!»…

    – До Чхартишвілі в російській літературі були й Чехов, і Толстой, і Лідія Чуковська, і Анна Ахматова… Це не обов’язок міняти світ, а неможливість робити вигляд, що світу за межами твого Парнасу не існує — і ні на що не реагувати…

    – Буковський говорив: «Я не вважаю себе дисидентом, я не люблю слово «інакомислячий», я вважаю себе правозахисником». А ви ким себе відчуваєте?

    – Я публіцист, письменник… Просто в авторитарні часи всяка нормальна людина мимоволі стає дисидентом…

    – Як ви вважаєте, у чому різниця (якщо вона є) між акціями протесту в Росії, Україні й, наприклад, тій же Туреччине? І чи можуть вони на щось вплинути? Складається враження, що в нас влада не відчуває ніякої загрози від них…

    – Влада, зрозуміло, почуває загрозу — і дуже навіть відчуває: саме тому й залякує, і демонстративно пригнічує активістів, щоб іншим неповадно було… Але коли на Майдан вийшов мільйон, влада швидко здулася й почала шукати компроміси. Інша річ — як українське суспільство розпорядилося цим шансом…

    Втім, як воно розпорядилося, ми знаємо краще, ніж Шендерович. Ну, або, у будь-якому випадку, нам хочеться так думати. Він сказав колись, що революції називаються Великими залежно від кількості потерпілих.

    Ну, і хто найбільше постраждав від нашої останньої революції? Тільки чесно. Тієї, що красиво нарікали революцією Гідності. Розміри нашої гордості визначаються масштабами наших нещасть, — вирік Шендерович. Не стосовно до України, звичайно, а взагалі. Але ми ж живемо саме в ній. І думаємо, що…

    «Влада народу? Уточніть, над ким?», — зовсім нериторично запитує Шендерович. І, не дочекавшись зрозумвлої відповіді, сам же саркастично відповідає: «Повітрям свободи іноді надувають», пояснюючи, що «якщо у павіана червоний зад, це ще не значить, що він революційно настроєний».

    Він, звичайно, уїдливий. Наприклад, от у цьому. «Однаково злиденні — то вже хоч підемо з торбами!». Правда, похід наш відкладається. Якщо вірити Юнкеру, на чверть століття. Росіянам добре. У них чаша терпіння вимірюється склянками. А що робити нам? «А якщо хочеться повбивати батьків-командирів — це едипев комплекс?», — інтелігентно цікавиться Шендерович.

    Втім, вистачить розводити антимонію про анатомію голих королів. Давайте краще вслід за Шендеровичем вигукнемо: «А добре б після труби Страшного суду вступили саксофони!» і сходимо на музичний спектакль «Як тягали піаніно».

    У спектаклі, крім Віктора Шендеровича, беруть участь джазовий піаніст Ігор Бриль і джаз-квінтет Brill-Jazz. Цей спектакль — іронічний вояж крізь часи й країни під улюблені композиції. Він об’їздив багато країн, але в Києві його зіграють уперше. Шендерович & Company грають його рідко — на задоволення собі, для себе й для тих, хто любить і цінує джаз. Самі при цьому кайфують…

    Ось як описує спектакль його автор, Віктор Шендерович: «Спектакль «Як тягали піаніно» народжувався з того, що в джазі називається «джем-сейшн». Кілька років тому ми з класиком джазу Ігорем Брилем кілька разів поімпровізували на теми моїх «музичних» розповідей, і нам обом сподобалося…Я ж колись закінчував московську музичну школу ім. Ігумнова, і ще в дитинстві серйозно захворів джазом. Це — моя несправджена доля, і у своїх текстах я часто звертався до джазових сюжетів і метафор… Ось це нарешті кілька років тому перетворилося на спектакль, де через джазові стандарти ХХ століття розповідається історія тієї країни, де «джаз завжди зрада батьківщини…» — історія Росії, СРСР і знову Росії, із сімнадцятого року до путінських часів…»

    Цей спектакль викликав багато галасу в Росії. Його навіть намагалися заборонити «через політику». Вона, звичайно, є, але спектакль не про неї. Він — про джаз.

    Тому, якщо ви хочете побачити Шендеровича під кайфом, приходьте й допоможіть йому з Ігорем Брилем «Тягати піаніно».

    Костянтин НІКОЛАЄВ

  • Без снігу й розуму…

    Без снігу й розуму...…Відбувся Чемпіонат та Кубок України з гірськолижного спорту на Закарпатті на горі Красія.

    Зовсім не очікувано у центрі цього метеоскандалу опинився міністр молоді і спорту України Ігор Жданов. “Спортсменам доведеться змагатися не тільки між собою, але і з погодними умовами. Однак, завдяки керівництву спортивного центру “Красія” вдалося зберегти трасу”, – впевнено заявив Жданов виданню “7днів”.

    Але як розповіли виданню Prozak самі учасники, “снігу фактично не було, за один спуск вбивалися лижі, не кажучи вже про травми”.

    Без снігу й розуму...

    Спочатку чемпіонат вирішили провести за скороченою програмою, але потім організатори передумали і провели змагання по повній – за інформацією видання, через те, що чиновники, які прибули, вирішили залишитися у горах на вихідні.

    Як стало відомо виданню з власних джерел, змагання не перенесли в Буковель або Драгобрат, де є сніг, з двох основних причин: лижна федерація посварилася з керівництвом траси в Буковелі, водночас, “Красія” належить одному з чиновників федерації. І він нібито був зацікавлений у відмиванні коштів. Окрім того, найвище міністерське спортивне керівництво також приїхало на “Красію” і жило в шикарних умовах, тому додому не поспішало.

    Без снігу й розуму...

    Ігор Жданов наказав провести розслідування щодо того, чи відповідала траса на горі Красія технічним умовам для проведення Чемпіонату України з гірськолижного спорту Про це міністр написав на своїй сторінці у “Фейсбук”.

    “Щодо чемпіонату з гірськолижного спорту, який пройшов у Закарпатській області. Дійсно, я відкривав, ці змагання і ще тоді писав у Фейсбуці, що через потепління траса викликала занепокоєння. У зв’язку із публікаціями в ЗМІ, дав доручення провести перевірку, чи, дійсно, офіційні змагання проводилися на трасі, яка перебувала в незадовільному технічному стані. А також, чи відповідала траса вимогам для проведення таких змагань“, – написав Жданов.

    Учасники змагань та активісти почали власне розслідування причин того, чому чиновники від Федерації лижного спорту України вирішили провести чемпіонат на Красії, а не в інших місцях.

    Голова правління “Дитячий альпійський рух України” та Директор у ТзОВ “Роза вітрів” Олександр Стефанович зокрема написав:

    “Комплекс “Красія” – у власності працівників Мінмолодьспорту: державного тренера з фрістайлу Малєжика та тренера з лиж Тікуна. Тому всі гроші міністерства вже 10 років йдуть саме на цей комплекс. Нема снігу? Це нікого не хвилює! Не віддавати ж гроші на Буковель чи Драгобрат! А будете возмущатись – взагалі змагання не проведемо!

    А міністра запросили, щоб “уламати” його на створення за гроші міністерства на безсніжній Красії Центру олімпійської підготовки. Обіцяли гарні чайові!
    Я вже рік звертаю увагу влади на неподобства у міністерстві спорту – проведення Чемпіонату України з фрістайлу на бумазі. Розписали, місця поділили, команду сформували і за бюджетні гроші їздять по міжнародних змаганнях. Чиновникам і спортсменам йде зарплата. На фрістайл у міністерстві 6 млн грн. Варто закривати очі на все”.

    Згодом Олександр Стефанович написав також, що “комісія виявила порушень фінансових на понад 10 тисяч доларів, матеріали передані до міліції Києва. Але там свої проблеми – кадрова перетряска, тому справа лежить тихо…” і оприлюднив відповідний документ, який підтверджує, що співвласником ТОВ “Вишка” (33158012), у віданні якого є гірськолижний комплекс “Красія”, є Тікун Леонід Дмитрович- Голова технічного комітету з гірськолижного спорту у Федерації лижного спорту України з солідним розміром статутного внеску (згідно офіційних даних Мінюсту). Іншим співвласником “Красії” є ще один лижний функціонер, а саме віце-президент Федерації лижного спорту України Володимир Малєжик. Тобто, саме ці чиновники від лиж і лобіювали, щоб Чемпіонат України проводився саме на Красії, навіть попри погані погодні умови.

    Без снігу й розуму...

    “От тому і вигідно людині, яка тренеру на змаганнях сказала: “не подобається не виступайте”, треба якби такі змагання проводились за любої погоди за державні гроші на ГК “Красія”. А його товариство отримує немалі гроші за “мертві душі” (заявлено 25 суддів з оплатою їм більше 60 000грн. і їх проживання, а насправді, навіть в перший день змагань було тільки 17, а потім і взагалі 5 чоловік). Так що є чимало підстав для перевірки фактів витрачання державних коштів”, – прореагував на цей допис очевидець змагань Вадим Вишняк.

    Підсумувати все це дійство можна одним коментарем спортсмена-гірськолижника із соцмереж: “Мені от цікава позиція тренерів. Тримати язик в задниці? Навіть фотки бояться виставити! Де та професура яка шастає по Європі? Або спеціалісти по збору і розповсюдженню інформації? Чого мовчите? Що,. подобається як над вами знущаються? Та хрен з вами – над дітьми знущаються! Чи ви там так замазані що боїтеся? За що? Вид спорта “за свої”, ви тратите свої гроші і ще скидаєтесь на дядю! Всі мовчать! От так і живем…”.

    Підготував Костянтин НІКОЛАЄВ

  • Як увійти в Європу: інновації для українських реалій… (Продовження)

    Як увійти в Європу: інновації для українських реалій... (Продовження)Хоча в попередній частині йшлося про розвиток культурної сфери, зараз я хочу поговорити про насущне…

    Першу частину читайте тут

    Погодьтеся, що досить складно думати тільки про духовне, коли кожен день сповнений неприємними дрібницями, чи то пересування містом, чи то відвідини магазину. Тому саме час спуститися з небес культури на практичну землю побуту й замислитися над тими деталями, із яких складається наше нелегке повсякденне життя.

    Громадський транспорт

    Як увійти в Європу: інновації для українських реалій... (Продовження)

    У багатьох українців громадський транспорт викликає тільки непереборне бажання швидше його покинути. У свою чергу, для жителів того ж Кракова, де найпопулярнішим способом пересування є трамваї, щоденні поїздки асоціюються з комфортом і зручністю. У чому ж різниця, крім якості самих транспортних засобів?

    По-перше, це стабільний, а головне, загальнодоступний графік пересування. На кожній зупинці є табло, де вказані номери трамваїв, які тут ходять, їхні кінцеві станції, і час, що залишився до приїзду. Також можна помітити спеціальний знак, який дає зрозуміти, що транспорт пристосований для людей з обмеженими можливостями. Усі пасажири можуть знайти повну інформацію про маршрути й станції на кожній зупинці. Крім того, існує програма для смартфонів, яка допоможе прокласти правильний маршрут і, знов-таки, покаже найближчий час від’їзду. До слова, аналогічний додаток Easyway є і в Україні.

    Як увійти в Європу: інновації для українських реалій... (Продовження)

    Інформація про маршрути
    Як увійти в Європу: інновації для українських реалій... (Продовження)

    Зупинка з електронним табло

    По-друге, це зручна система єдиного квитка. Якщо в нашій країні кожну поїздку потрібно оплачувати окремо, то в Польщі можна заплатити один раз, проїхавши різними видами транспорту. А все тому, що оплачується не кількість поїздок, а їхній час. Тобто якщо ваш шлях триватиме не більше 15 хвилин, то немає рації купувати квиток на цілу годину. Проте, щоб зробити пересадку на інший трамвай або автобус, буде потрібен талон на більш тривалий час. Але, враховуючи швидкість транспорту й компактність Кракова, цілком можна вкластися й у мінімальні 20 хвилин — такий квиток обійдеться в 2,80 злотих (приблизно 16 грн). Втім, тішать знижки для студентів і пенсіонерів — вони платять 50 % від повної вартості. Талон можна придбати в спеціальних електронних автоматах на зупинці або безпосередньо в трамваї. У кожному випадку всі пасажири зобов’язані відразу ж закомпостувати квиток — по вагонах постійно ходять контролери, які спеціальним апаратом зчитують дані про ваше перебування в транспорті. Якщо припустимий час уже минув, то штрафу не уникнути.

    Як увійти в Європу: інновації для українських реалій... (Продовження)

    По-третє, у Кракові ходять нічні автобуси. Само собою, із досить великими інтервалами в півгодини. Але, затримавшись у гостях, вам не доведеться хвилюватися й витрачати гроші на таксі.

    Що стосується українського транспорту, мабуть, єдине, чим ми можемо пишатися перед Європою — відносно низькі ціни на проїзд. Але чи настільки вони низькі, як нам здається? При мінімальній зарплаті в 1 378 грн щоденні поїздки середньостатистичного киянина в обидва боки на метро й маршрутці (а це приблизно 18 грн) можуть вилитися в копієчку. Додайте сюди діряві “Богдани” із дверима, які ледве закриваються, товкучки в годину пік, водіїв-гонщиків і всі інші принади нашого громадського транспорту. Звичайно, можна згадати вінницькі трамваї або нові вагони київського метро, але це, скоріше, винятки з правил, які можна було б переписати, якби не одна заковика. Ще на початку 2013 року Порошенко заявив, що продав свої акції в корпорації “Богдан”своєму партнерові Олегу Свинарчуку. Однак виявилося, що Президент дотепер має частку в цьому бізнесі. Отже, дорога для більш якісних маршруток перекрита. Та й немає рації в удосконаленні власних моделей на практично повністю монополізованому ринку. Так що не “Рошеном” єдиним…

    Для пішоходів
    Про любителів пішохідних прогулянок Краків також подбав — по всьому місту розташовані покажчики з назвами вулиць і визначних пам’яток. Крім покажчиків, часто можна побачити карти міста. Зауважу, що вони орієнтовані саме на пішоходів, а не на водіїв. Також існує зручна система світлофорів — щоб загорівся зелений, потрібно натиснути на кнопку й трохи почекати. У такий спосіб не люди ходять за графіком світлофора, а він працює в потрібний для нас час. Якщо втома все-таки дає про себе знати, можна орендувати велосипед прямо на вулиці за допомогою банківської карти. До речі, приїжджі теж не заблудяться — у Кракові є багато інформаційних кіосків з консультантами, які безкоштовно допоможуть прокласти маршрут, розкажуть про місто й запропонують карти й туристичні брошури.

    Як увійти в Європу: інновації для українських реалій... (Продовження)

    Інформаційний кіоск
    Як увійти в Європу: інновації для українських реалій... (Продовження)

    Кнопка світлофора

    Швидка допомога
    Сьогодні почути сирену швидкої допомоги — велика рідкість. На жаль, це ніяк не пов’язано з кількістю викликів. За правилами дорожнього руху, звуковий сигнал використовується тільки при невідкладних (екстрених) випадках. Але як сам пацієнт або диспетчер, тим більше, по телефону, може зрозуміти, що випадок серйозний? Тому в Кракові, будь то ніч або день, швидкі завжди їдуть із сиреною, яку чутно за кілометр для запобігання зіткнень на дорозі. Крім того, водіям швидких часом доводиться обирати не найлегші шляхи — їхати по рейках, по зустрічній смузі, по брущатці й тротуарам, але пішоходи й автомобілісти ставляться з розуміння й завжди пропускають. Так, деякі приїжджі скаржаться, що швидкі порушують їхній чутливий сон. Але краще прокинутися посеред ночі від шуму сирени, ніж боятися, що одного разу через її ж відсутність ти не відкриєш очі.

    Покупки
    Кожному з нас доводилося вистоювати величезні черги в супермаркетах. Але щоразу, подолавши злість, утому й обурення, ми думаємо, що це неминуче — за стандартним сценарієм одна каса зламана, на іншій бабуся вже 10 хвилин перераховує гроші, а за ще однією сидить новенька недосвідчена касирка. Насправді ж, варто трохи вдосконалити саму систему оплати покупок, і черга з 20 осіб зникне за лічені хвилини. Наприклад, можна скористатися ідеєю одного з краківських супермаркетів і встановити електронне табло, яке показує вільну касу. Усі покупці стоять в одній черзі, очікуючи повідомлення на екрані й голосового повідомлення. За допомогою такої технології черга проходить дуже швидко навіть наприкінці робочого дня, бо навантаження на всі каси розподілене рівномірно. Крім цього, можна взагалі не зв’язуватися з касирами, скориставшись станціями для самообслуговування. Клієнти пробивають товар і самостійно оплачують покупки банківською картою.

    Як увійти в Європу: інновації для українських реалій... (Продовження)
    Як увійти в Європу: інновації для українських реалій... (Продовження)

    Приємні дрібниці
    Крім перерахованих вище пунктів, Краків, та й уся Польща загалом, тішить своїх жителів соціальними проекти й акціями. Наприклад, у рамках однієї з програм стоматологи ставлять дітям брекети безкоштовно, розважаючи маленьких пацієнтів мультиками й призами за терпіння. Для охочих завести чотириногого друга буде приємно довідатися, що притулки для бездомних тварин надають одноразову грошову винагороду на утримання вихованців. Зрозуміло, перед цим проходить перевірка належних умов для проживання тварини. Та й новоспечений хазяїн має бути готовий до періодичних візитів перевіряючого.

    Також поляки повсюдно опікуються про енергозбереження. Багато з нас зустрічалися з проблемою, коли світло в під’їзді горить увесь день, а вночі дістатися до дверей квартири неможливо — лампочка перегоріла, а нову поставлять нешвидко. Проте таких випадків можна уникнути. В одному з парадних Кракова я помітила звичайний вимикач. Тобто вмикати світло може будь-хто, але ось вимикається воно самостійно через певний час, якого вистачить, щоб дійти до дверей або ліфта. Здавалося б, проста річ, але скількох неприємностей можна уникнути з її допомогою.

    Думаю, усі зауважували в наших торгових центрах острівці для підзарядки електронних пристроїв. А ось у Кракові вже є станції, які заряджають гаджети від механічного впливу. Виглядає це як велотренажер, займаючись на якому ви своєю працею виробляєте електрику. Досить цікава ідея, щоб привернути увагу до проблем екології.

    Як увійти в Європу: інновації для українських реалій... (Продовження)

    ***
    Певна, що після прочитання мого матеріалу в багатьох виникає питання: “Невже в європейському житті немає недоліків?”. Зрозуміло, вони є. Але говорити про іншу сторону медалі тільки лише для того, щоб зменшити масштаб наших проблем, щонайменше, нерозумно, а як максимум, неефективно й безглуздо. У кожного з нас має бути надія на краще життя в Україні, і впевненість у тому, що ми своїми зусиллями ввірвемося в заповітне світле майбутнє. Головне, зрозуміти, що, перш ніж прибирати на вулицях, треба відсортувати сміття у власних головах. Так, ми всі не можемо ухвалювати закони в Раді або воювати в АТО, але велика перемога починається з малого. Досить уже ховати свій страх і розпач за маскою байдужності. Так, війна — це страшно й часом незрозуміло, але, повірте, кожен солдат, повернувшись із зони бойових дій, мріє побачити, що воює не тільки він, але й ми тут. І нехай у всіх різна зброя, але головне, що нас поєднує спільна мета.

    Текст і фото: Ольга Черенкова

  • Місто Київ перетворюється на село великого масштабу, – експерти

    Місто Київ перетворюється на село великого масштабу, - експертиУже наступного тижня закінчаться громадські слухання по проекту Плану зонування центральної частини Києва. Про зонінг столиці стало відомо ще наприкінці минулого року. Тоді з’явилася інформація, що в проекті бюджету міста Києва на 2016 рік і в Програмі економічного й соціального розвитку-2016 передбачені кошти на його розробку й затвердження. Київська влада заявила, що проект дозволить нарешті розставити крапки над «і» у питаннях висотності будинків і допоможе відновити прозорі земельні аукціони. Однак не всі експерти з містобудування впевнені, що плани зонування вирішать проблему із захистом історико-культурної спадщини й зелених зон Києва.

    На сьогодні розроблений зонінг тільки історичної частини міста. Проект представлений як складова частина нового Генерального плану розвитку міста до 2025 р. і включає наступні планові утворення: Старокиївське, Липки, Печерськ, Чорна гора, Звіринець, Кудрявець, Паньківщина, Либідська, Черепанова гора, Шулявське, Татарка, КПІ, Лук’янівка, Рибальський острів, Поділ, Бабин Яр та інші. Зонування лівого берега й окраїн правого має початися цього року. Основною вимогою для нових охоронюваних зон є заборона на будівництво будинків і споруд, вищих за пам’ятники архітектури, а також різні перетворення й роботи без відповідного дозволу органів охорони культурної спадщини.

    Руйнування системи охорони історичної місцевості столиці почалося ще з минулих часів. Наприклад, улітку 2015 р. ЮНЕСКО винесло рішення на захист Софії Київської. Виявилося, що попередні п’ять років українська влада надсилала недостовірну інформацію про стан збереження історичної спадщини Києва. Крім цього, столиця катастрофічно потребує нової концепції транспортної схеми. Мистецтвознавець Ольга Козловська підкреслює, що весь план генеральної забудови тісно пов’язаний із транспортним планом. Коли запропонували знести будинок київської поліції на вулиці Володимирській, 15, громадськість таку пропозицію особливо не сприйняла. Слідом виник новий проект, де пропонується зробити проїзд від Михайлівської до Софійської площі повністю пішохідним. «Тобто будемо від Майдану до Лук’янівки літати вертольотами — повітрям через цю пішохідну зону? Якщо забудувати весь Київ, де б нові будівлі одержали відповідні паркінги й під’їзди, то доведеться потім через стару забудову прорізати нові вулиці», — пояснює на прес-конференції О. Козловська.

    Якщо ЮНЕСКО на захист Софії Київської винесло рішення зменшити висоту споруд поблизу Софії й розібрати поверхи будинків, які перевищують норму, щоб знизити навантаження на ґрунт, то що робити з приводу інших скандальних забудов у Києві, неясно. «Карнегі Центр» на 48 поверхів на Печерську, який вищий за Лаврську дзвіницю, 35-поверховий бізнес-центр «Гулівер» або «Вітрило» висотою 134 м — скандали через висоту будинків у центральній частині міста йдуть разом із забудовою зелених зон. «На Татарці є ландшафтний парк Кирилівський гай, поруч гора Юрковиця, яка тотально знищується впродовж останніх п’яти років. Історична частина міста має майно, яке передане Федерації профспілок України. На реконструкцію Будинку Профспілок грошей немає, зате чомусь у Федерації знайшлися гроші на будівництво двох 20-поверхових свічок на вул. Нагірній, 25. Будівництво в рекреаційній зоні парку Кирилівський гай — що це, як не шахрайство?», — розповідає колишній головний художник Києва Віктор Глеба.

    Експерт сумнівається, що зонінг якимось чином зуміє впоратися з незаконними забудовами в столиці. «Насправді зонінг — корупційний інструмент для легалізації незаконних забудов у історичній частині міста. Зонінг перефарбовує громадські й рекреаційні зони під житло. Місто Київ перетворюється на село великого масштабу», — вважає В. Глеба. Загалом же, щодо охорони історичної частини міста, експерти обіцяють перестати писати листи чиновникам, які на них не реагують, і будуть звертатися в ті інстанції, де ще є інтелектуальні люди, які знають історичну цінність пам’ятників культури. Боротьбу планують переносити на новий рівень, а саме: в ООН і в організацію Europa Nostra.

    Анастасія Кулішенко

  • Як увійти в Європу: інновації для українських реалій…

    Як увійти в Європу: інновації для українських реалій…Із чого починається Європа? Як і будь-яка мрія, з картинки — на щастя, не в букварі, про який співалося у відомій радянській пісні. Здаэться б, ще кылька кроків – припинити війну, викорінити корупцію, відремонтувати дороги, вивчити англійську — і ось вони, заповітні врата ЄС. Але якщо придивитися до другого плану цієї романтичної картинки й порівняти його зі стереотипами про «європейство», то можна зіграти в «Знайди 10 відмінностей».

    Адже, по суті, Європа в головах українців – збірний образ кращого життя, яке часом недооцінюється або вже занадто ідеалізується. Мабуть, варто сприймати ЄС не як кумира, а як більш навченого наставника, чиї знання допоможуть не просто бездумно перенести досвід поколінь, але й адаптувати його під Україну, уникнуши багатьох помилок. До того ж, деякі аспекти європейського життя, наприклад, високий штраф за перехід дороги на блимання зеленого, можуть мати для українців зворотний ефект. Ілюзорна свобода в кайданах держави — явно не варіант розвитку подій для народу, який так довго боровся за свою незалежність. Тоді на чому, говорячи про розвиток країни, варто зробити акцент?

    Люди й культура — те, що змушує пишатися своєю державою. Зараз патріотизм — це модно й актуально. Ми чуємо про нього скрізь: у ЗМІ, на вулиці, від друзів і рідних. Але усе це заслуга пропаганди. Зрозуміло, вона робить свій позитивний внесок, але якщо зловживати рекламою й гучними гаслами, то згодом можна побачити невтішні результати — короткочасність, внутрішній протест і розчарування. Неприпустимо насаджувати патріотизм у голови людям, немов роботам. Не можна просто запрограмувати на любов до Батьківщини, не враховуючи подальших наслідків. Будь-які почуття слід повільно й поступово плекати, а не кидатися ними в обличчя. Як це зробити? За допомогою розвитку культурної сфери. Припустимо, якісно обладнані музеї зможуть примножити не тільки рівень патріотизму, але й бюджет країни. Вони стануть непоганим об’єктом для іноземного інвестування, плоди якого принесуть гарний прибуток. Крім того, підвищений зацікавленість туристів, освіченість нації й ще кілька метрів уперед на шляху до Європи. Якщо й ці аргументи недостатньо вагомі, то я поділюся з вами нововведеннями, які мені вдалося підглянути в культурній столиці Польщі — Кракові. Може, саме вони послужать нашим натхненням?

    Туризм
    За даними порталу Zoover, Краків другий рік поспіль є найкращим європейським містом для туристів, залишаючи позаду Венецію, Рим, Барселону, Прагу й Севілью. Щорічно його відвідує близько 8,5 мільйонів людей, а в 2012 році витрати приїжджих склали 3,5 мільярди злотих (848,9 млн. євро). Чим же так приваблює Краків?

    Як увійти в Європу: інновації для українських реалій…

    Насамперед, багатою історією й умінням творчо її піднести. Місто наповнене музеями, які відрізняються своєю інтерактивністю. Не дивно, що вони такі популярні й зовсім не асоціюються з нудьгою. Наприклад, у новітню філію Історичного музею (Підземелля Ринку) потрапити досить складно — взяти квиток і в той же день відвідати експозицію практично неможливо, а в періоди особливого напливу людей квитки взагалі розкуплені на два тижні наперед. У зв’язку з величезним ажіотажем для відвідувачів призначається візит на конкретний час доби й надається можливість онлайн зарезервувати місце на доступну дату. Втім, очікування цілком виправдане. Голограми на водяній парі, анімаційні портрети королів, які нагадують картини з Гаррі Поттера, проекції історичних фільмів, зручні кінозали, інтерактивні екрани, взаємодії з експонатами – далеко не повний список того, що на вас очікує. Наприклад, дітям буде цікаво побувати в ігровій кімнаті, стилізованій під Середньовіччя. Більше того, музей доступний для людей з обмеженими можливостями – у ньому є ліфт, а вся експозиція обладнана пандусами.

    Як увійти в Європу: інновації для українських реалій…

    Проекція 3 D-моделей архітектури на екран за допомогою брошури зі штрихкодом.
    Як увійти в Європу: інновації для українських реалій…

    Голограма на водяній парі
    Як увійти в Європу: інновації для українських реалій…

    Дитяча кімната
    Як увійти в Європу: інновації для українських реалій…

    Інтерактивний екран

    Музей окупації 1939-1945 років, більше відомий як «Фабрика Оскара Шиндлера», також дивує. Крім усе тієї ж інтерактивності, захоплює сам антураж, що дозволяє зануритися в той нелегкий час. Кожен зал – часточка життя, нехай це буде перукарня, трамвай чи навіть притулок для євреїв, які тікали. Відвідувачі блукають по гетто, ставлячи печатки на пропусках, які персоніфікують зміну періоду й влади. А для тих, хто хоче більшого, є можливість послухати розповіді людей, які пережили період окупації.

    Як увійти в Європу: інновації для українських реалій…

    Музейний антураж
    Як увійти в Європу: інновації для українських реалій…

    Один із “штампів часу”

    Музей в Аптеці під Орлем, де Тадеуш Панкевич зміг організувати пункт допомоги в часи Другої світової, вражає довірою до відвідувачів. Майже всі експонати можна потрогати руками: відкрити ящики з медикаментами, відчути себе аптекарем, змішавши інгредієнти для ліків, послухати таємні розмови гетто по старому телефону й багато чого іншого.

    Як увійти в Європу: інновації для українських реалій…

    Інгредієнти для медикаментів
    Як увійти в Європу: інновації для українських реалій…

    Відеосюжет з жителями гетто (схожі представлені й на Фабриці Шиндлера)

    Крім музеїв, є й безкоштовні пішохідні екскурсії (free walking tours), які проводяться щодня в будь-який час року польською, англійською й іспанською мовами. Мета організаторів — зробити туризм доступним для всіх, підтримати активний спосіб життя й поліпшити імідж своєї країни. Незважаючи на безкоштовний формат, такі прогулянки можуть виявитися гарним способом заробити, бо після екскурсії туристи із вдячністю залишають чайові. Крім того, це прекрасна можливість попрактикувати іноземну мову.

    Література
    Наскільки часто ви дозволяєте собі витратити зайві гроші на черговий бестселер? Зрозуміло, простіше скачати книгу в Інтернеті. Проте у Європі друковані видання залишаються досить популярними. Причин для цього кілька. По-перше, у мережі доступні далеко не всі твори. Багато письменників категорично проти безкоштовного використання їхньої праці. Воно й правильно, період “мистецтва заради мистецтва” давно позаду. Якщо творчість буде гідно винагороджуватися, то кількість охочих поділитися своїм талантом значно збільшиться. У результаті збагатиться культурна спадщина країни й збільшиться зацікавленість у написанні якісної літератури. По-друге, європейці дуже прискіпливо ставляться до свого здоров’я. Дрібні букви з екрана явно не на користь очам, а ось засвоєння інформації зі звичних сторінок сприяє розвитку півкуль мозку. Більше того, учені Каліфорнійського університету довели, що концентрація уваги під час прочитання друкованої книги куди вища, а згідно з дослідженням компанії «Nielsen Norman Group», сучасні пристрої не прискорюють процес читання, а тільки сповільнюють його. Тому, щоб люди могли обрати підходящу книгу на користь собі й без даремної витрати грошей на яскраву обкладинку, у Кракові діє особливий магазин у центрі міста “Matras”. Він поєднує кав’ярню й звичайний книжковий. Будь-який відвідувач може взяти книгу, яка сподобалася, і почитати її за чашечкою кави. Проте не обов’язково бути клієнтом кав’ярні, щоб улаштуватися в затишному кріслі, бо місця для відпочинку розташовані по всьому магазину. Жоден консультант не зробить зауваження, якщо ви проведете півдня за читанням.

    Як увійти в Європу: інновації для українських реалій…

    Кінематограф
    Як відомо, дивитися фільми мовою оригіналу куди приємніше, адже можна почути справжні голоси акторів, посміятися над неперекладними жартами, глибше пережити емоції героїв і зрозуміти задум режисера. Більше того, за допомогою кінематографа можна поліпшити свої мовні навички, довідатися більше про інші культури й країни. Але, на жаль, не кожен знає іноземну мову настільки досконало, а субтитри не завжди доступні для скачування в Інтернеті. Проте в кінотеатрах Польщі закордонні фільми представлені в оригіналі (і йдеться не тільки про англійську мову). Зрозуміло, усі картини виходять у прокат з польськими субтитрами. Винятки робляться для дитячих фільмів і мультиків, для яких все-таки використовують дубляж. Тішить, що такі сеанси вже проводяться і в Україні. Наприклад, тижні закордонного кіно або аналогічні сеанси прем’єрних фільмів без перекладу. Але все-таки нам є до чого прагнути, адже, крім перерахованих вище плюсів, наявність субтитрів робить кінотеатри доступними для людей з обмеженими можливостями слуху…

    Далі буде…
    Текст і фото: Ольга Черенкова

  • Можливо, завтра нам доведеться шукати прихистку на іншій планеті…

    Можливо, завтра нам доведеться шукати прихистку на іншій планеті...9 березня новинна стрічка переповнювалася заголовками про 202-у річницю з дня народження Тараса Шевченка. Проте в цей день народилася ще одна значна постать в українській історії – Юрій Гагарін.

    На жаль, про його свято згадують набагато рідше, ніж про Кобзаря.

    У жодному разі не хочу сказати, що Тарас Григорович не заслужив такого щорічного вшанування.

    Про вклад Шевченка в українську культуру можна говорити безкінечно. Проте річ у тім, що Юрій Гагарін – персона теж не типова. І, можливо, якби його день народження не співпадав із появою на світ майбутнього Кобзаря, то вшанування пам’яті героя Радянського Союзу відбувалося б частіше. Проте доля розпорядилася саме так.

    І невже тепер нам треба обирати? Чому б не відзначати річниці обох? Або хоча б по черзі. Врешті, рік народження в них не однаковий. Проте, ні. Ми обираємо. І кожен раз обираємо Тараса.

    Насправді, питання навіть не в тому, що ми забуваємо про першого у світі космонавта, а в тому, що імена культурних та політичних діячів завжди перекривали першовідкривачів та науковців.

    Так, культура є обличчям нації.

    Проте не варто забувати про тих, хто допомагає країні розвиватися. До того ж, сфери культури та науки майже не перетинаються й абсолютно не заважають розвитку одна одній. Навіть навпаки – сприяють. А вдалий симбіоз цих напрямів може витягнути державу на новий рівень.

    Наука розвивається, хоча ми про це й не говоримо, а хтось і не знає. Проте їй потрібна підтримка.

    Уявіть собі, як воно дивитися на те, що письменника, який написав нову цікаву книгу визнають, а тебе, людину, яка винайшла ліки від смертельної хвороби, не знають не лише в обличчя, але й за прізвищем. Нерозумно вимагати від людей, аби вони знали про всі новинки сьогодення. Проте потрібно хоч трохи ними цікавитися. А що ми робимо ми?

    У той час, коли науковці знайшли воду на Марсі, що дає шанс припустити, що на тій планеті існує життя, ми обговорюємо лише хід чергових Мінських домовленостей. Хтось бореться зі страшною епідемією, хтось шукає живі організми на інших планетах, а ми не дивимося далі свого носа.

    Виникає питання, хто в цьому винен. Відповідь – ми самі.

    У часи безперешкодного доступу до інформації ми не вміємо її елементарно шукати та фільтрувати. А таке ставлення до науки призводить до зменшення кругозору та загальної впевненості в тому, що відбувається в цьому світі.

    Можливо, завтра нам доведеться шукати прихистку на іншій планеті, а ми і не знатимемо, що це, взагалі, можливо.

    Світ розвивається і ми маємо робити це разом із ним. Проте ми чомусь відстаємо. Потрібно пам’ятати про геніїв минулого, проте не варто забувати про творців перспективного майбутнього.

    Тетяна Кухнюк

  • «Столиця» ІД у Сирії Ракка збунтувалася. В Ірані перемогли реформатори

    «Столиця» ІД у Сирії Ракка збунтувалася. В Ірані перемогли реформаториОгляд ситуації на Близькому Сході й у Північній Африці

    Найважливіші події в регіоні минулого тижня відбувалися в Сирії й Афганістані. У Сирії, не дивлячись на наявні порушення, в основному дотримується режим перемир’я між урядовими силами й більшістю збройних формувань опозиції. Афганський радикальний ісламістський рух «Талібан» заявив про свою відмову від участі в мирних переговорах з кабульським урядом.

    3 березня всі шість країн-членів Ради співробітництва арабських держав Перської затоки(РСАГПЗ) — Бахрейн, Катар, Кувейт, ОАЕ, Оман і Саудівська Аравія, під впливом останньої визнали ліванський шиїтський рух «Хізбалла» і «підконтрольні йому групи й гнізда» терористичними організаціями.

    «Столиця» ІД у Сирії Ракка збунтувалася. В Ірані перемогли реформатори

    Цей крок був зроблений на тлі загального ускладнення відносин учасників цієї організації, у першу чергу Саудівської Аравії, з Ліваном, який знаходиться під сильним впливом Ірану. Це рішення було викликане наступом аравійських монархій «на позиції Ірану в регіоні Близького Сходу, щоб послабити вплив Тегерана й обмежити його участь у вирішенні внутрішніх проблем в арабських країнах».

    Сирія
    У Сирії, не дивлячись на наявні порушення й взаємні звинувачення конфліктуючих сторін, переважно дотримується режим перемир’я між урядовими силами й більшістю збройних формувань опозиції, що вступив у силу 27 лютого. У різних районах САР активно йде процес укладання угод про припинення вогню між представниками сирійської влади й різними групами опозиції. Зниження рівня насильства в країні підтверджують Росія, США й ООН. Одночасно, хоча й не повсюдно, здійснюється доставка гуманітарної допомоги в оточені міста й райони.

    «Столиця» ІД у Сирії Ракка збунтувалася. В Ірані перемогли реформатори

    Водночас екстремістські угруповання «Ісламська держава» (ІД), «Джебхат ан-Нусра» (на них режим перемир’я не поширюється) і «Ахрар аш-Шам», а також деякі формування опозиції продовжують вести бойові дії в провінціях Алеппо, Хама й Дейр-Ез-Зор, Ідліб. Тривають бої й у деяких районах, які прилягають до Дамаска, у провінціях Латакія, Хасаке й Ракка. Турецька армія веде артилерійські обстріли прикордонних районів Сирії, особливо тих, які знаходяться під контролем курдських формувань. За даними з різних джерел, Туреччина підтримує терористів зброєю й припасами, і тим самим «несе повну відповідальність» за продовження боїв у Сирії.

    Під час телефонної розмови, яка відбулася 4 березня між президентом Росії й лідерами Великобританії, Німеччини, Італії й Франції, В.Путін підтвердив прихильність Москви режиму припинення вогню в Сирії. Канцлер ФРН А. Меркель заявила, що під час розмови на адресу Москви пролунав заклик «вплинути» на офіційний Дамаск, щоб сирійські урядові війська також дотримувалися режиму припинення вогню. За словами Меркель, політичний процес у Сирії має бути запущений якнайшвидше. Лідери п’яти країн висловили готовність працювати спільно для вирішення гуманітарних проблем Сирії й підкреслили актуальність продовження безкомпромісної боротьби з ІД, «Джебхат ан-Нусрою» й іншими терористичними організаціями в Сирії.

    Путін сказав, що рішення сірійської влади про проведення у квітні парламентських виборів здійснюється відповідно до чинної конституції САР і не заважає крокам по вибудовуванню мирного процесу.

    «Столиця» ІД у Сирії Ракка збунтувалася. В Ірані перемогли реформатори

    Нинішній президент Сирії вважає діюче в країні перемир’я «проблиском надії». Б.Асад запропонував бойовикам опозиційних угруповань амністію й можливість повернутися до мирного життя.

    Росія, у свою чергу, для посилення контролю над дотриманням перемир’я в Сирії створила систему, яка повністю відслідковує ситуацію в зоні конфлікту. При цьому російські ВПС і ВПС Сирії не наносять удари по сірійських збройних формуваннях, що підтримали режим припинення бойових дій. Глава Пентагона Е. Картер підкреслив, що перемир’я в Сирії «між сторонами громадянського конфлікту ніяк не впливає на операцію США проти ІД». Більше того, операція проти ІД буде посилена на тлі перемир’я в Сирії.

    «Столиця» ІД у Сирії Ракка збунтувалася. В Ірані перемогли реформатори

    29 лютого держсекретар США Дж. Керрі заявив, що РФ і США погодили процес перевірки відомостей про порушення режиму припинення вогню в Сирії. Обмін інформацією між Росією й США здійснюється через центри моніторингу на базі Хмеймим у Сирії й столиці Йорданії Аммані.
    Співробітники російського Центру по примиренню в Сирії здійснюють свою роботу в провінціях Хама, Хомс, Латакія, Дамаск, Алеппо й Дераа. Минулого тижня в країні за посередництвом Центру було досягнуто понад 40 угод про локальні примирення, росте число загонів опозиції, які приєднуються до дотримання режиму перемир’я (їх кількість вже понад 70).

    Глави зовнішньополітичних відомств Росії й США, С. Лавров і Дж. Керрі, у телефонній розмові висловилися за якнайшвидший початок міжсирійських переговорів у Женеві. Непрямі переговори між урядом Сирії й опозицією починаються в Женеві 9 березня, а вже 14 березня планується почати безпосередні переговори між сторонами конфлікту. Водночас сірійські опозиціонери, контрольовані КСА, Туреччиною й Катаром, заявляють, що «у цей час умови в країні не сприяють поновленню переговорів», хоча, найвірогідніше, пошлють своїх представників для участі в переговорах у Женеві.

    «Столиця» ІД у Сирії Ракка збунтувалася. В Ірані перемогли реформатори

    За інформацією ЗМІ, 5 березня в місті Ракка — самопроголошеній «столиці» ІД – почалося повстання місцевих жителів проти джихадистів, більше того, деякі з бойовиків ІД переходять на сторону місцевого населення.

    Афганістан
    Минулого тижня афганський радикальний ісламістський рух «Талібан» заявив про відмову від участі в мирних переговорах з кабульським урядом, які мали початися в березні. У заяві руху говориться: «Доти, поки окупація не закінчиться, таліби не будуть вилучені з чорних списків і звільнені ув’язнені, ці переговори, які вводять в оману, не дадуть жодного результату».

    «Столиця» ІД у Сирії Ракка збунтувалася. В Ірані перемогли реформатори

    Зі своєї сторони, влада Афганістану відмовилася формувати в країні тимчасовий уряд, що також є однією з висунутих «Талібаном» умов початку переговірного процесу. Цей крок у Кабулі мотивували тим, що це суперечить нормам конституції Афганістану й основам політичної системи країни. «Президент і уряд Афганістану були обрані у результаті волевиявлення громадян, і тому будь-які вимоги про створення тимчасової адміністрації докорінно суперечать нашій конституції».

    3 березня Кабул з візитом відвідав командуючий пакистанської армії генерал Р. Шариф. На переговорах з афганським військово-політичним керівництвом генерал заявив, що Ісламабад підтримує зусилля Кабула по відновленню миру й стабільності в Афганістані. Шариф також провів переговори з новим командуючим ВР США й НАТО в Афганістані генералом Дж. Ніколсоном, а також із главою Комітету начальників штабів ВР США генералом Дж. Данфордом, який перебував у Кабулі. Сторони обговорили питання регіональної безпеки й охорони кордонів, координацію зусиль по боротьбі з нелегальним перетинаном афганського кордону бойовиками.

    Іран
    За підсумками минулих 26 лютого в Ірані виборів у Меджліс (парламент) і Раду експертів більшість одержали представники реформаторів і помірних консерваторів, які підтримують курс президента ІРІ Х. Роухані. Реформатори одержали не менше 85 місць, ще 73 місця одержали близькі до них помірні консерватори, що дає їм більшість (54 %) в парламенті, де 290 місць. Прихильники більш твердого курсу завоювали 68 місць. П’ять місць одержать кандидати від релігійних і національних меншин.

    «Столиця» ІД у Сирії Ракка збунтувалася. В Ірані перемогли реформатори

    Інші 69 місць будуть розподілені за підсумками другого туру виборів, який запланований на квітень. Помірні сили також одержали 59 % у Раді експертів — органі, який обирає верховного лідера Ірану. Підсумки виборів у Меджліс і Раду експертів підтвердили прагнення населення країни до модернізації.

    Минулого тижня Іран з візитом відвідав прем’єр-міністр Туреччини А. Давутоглу, який провів у Тегерані переговори з першим віце-президентом ІРІ Є. Джахангірі, а також був прийнятий президентом Ірану Х. Роухані. На переговорах обговорювалися «стратегічні напрямки співробітництва»: транспорт, туризм, енергетика, торгівля, митні процедури, міжбанківське співробітництво. Була досягнута домовленість довести двосторонній щорічний торговельний оборот до 30 млрд доларів уже через два роки.

    Іранська сторона відзначила, що «політичні розбіжності тимчасового характеру не мають впливати на дружні відносини між Іраном і Туреччиною, давні й глибоко вкорінені», а Давутоглу заявив, що Туреччина й Іран мають працювати над загальною перспективою, щоб покласти кінець міжрелігійній ворожнечі в регіоні.

    Туреччина
    У Туреччині суд Стамбула 4 березня призначив зовнішніх керуючих у провідній опозиційній газеті «Заман», яка раніше неодноразово зазнавала переслідуванням з боку влади. Редакція вважає, що це призведе до її закриття. Вважається, що газета пов’язана із мешканцем США ісламським опозиціонером Ф. Гюленом і його рухом «Хизмет», який Анкара звинувачує в дестабілізації ситуації в Туреччині влітку 2013 р. і спробах підриву влади.

    «Столиця» ІД у Сирії Ракка збунтувалася. В Ірані перемогли реформатори

    Поліція штурмом захопила будинок редакції й застосувала спецзасоби для розгону демонстрантів, які зібралися в редакції «Заман» 4 і 5 березня. США, Росія і Євросоюз розкритикували турецький уряд за захоплення редакції опозиційної газети й закликали до дотримання в країні свободи слова.

    Лівія
    Підрозділи лівійської армії 3 березня вибили формування екстремістів з однієї з найбільших баз, які вони утримували в місті Бенгазі на сході країни.

    «Столиця» ІД у Сирії Ракка збунтувалася. В Ірані перемогли реформатори

    Тим часом 3 березня міністр закордонних справ і міжнародного співробітництва Алжиру Р. Ламамра заявив, що «будь-яке збройне втручання в Лівію лише спричинить більше руйнувань і людських жертв. Військові авантюри не мають шансів, щоб привести до врегулювання лівійського конфлікту ні в найближчому майбутньому, ні в довгостроковій перспективі».

    Президент Б.Обама заявив, що без вагань віддасть наказ про нанесення ударів по загонах ІД, які перебазувалися в Лівію.

    Ірак
    Армія Іраку почала 1 березня «широкий наступ» на позиції бойовиків ІД на північ від Багдада. В операції в основному, крім фахівців зі США й Великобританії, задіяні близько 7 тис. військовослужбовців іракської армії, контртерористичних спецпідрозділів, а також поліції й місцевого ополчення.

    «Столиця» ІД у Сирії Ракка збунтувалася. В Ірані перемогли реформатори

    Повідомляється, що метою операції є нанесення удару «по головному коридору, який зв’язує оплот ІД на півночі Іраку в районі Мосула з розташованими південніше позиціями».

    За матеріалами Інституту Близького Сходу й закордонних ЗМІ.
    Підготував Марсель БОНДАРЧУК

  • «У центрі уваги»: ані скандалу, ані інтриги, ані розслідування

    «У центрі уваги»: ані скандалу, ані інтриги, ані розслідування«Давайте не будемо сприймати нашу планету як щось звичне. Я не сприймаю сьогоднішнє нагородження як належне. Кліматичні зміни реальні, це відбувається прямо зараз. Ми маємо працювати разом!», – заявив Леонардо Ді Капріо зі статуеткою Оскара в руці. Останнє, що я очікував почути від Лео, – ці слова. А тому він – молодець. Добре тримався. Або добре стримався…

    Іноді мені здається, що всі ми своїми інтернет-мемами й іншими жартами трохи перебільшували значення статуетки для нього — поза сумнівом, чудового актора, чия проблема полягала тільки в одному: упродовж своєї блискучої кар’єри й за численних номінацій на цей самий «Оскар» завжди одержували ті, кому трохи більше щастило.

    Бо ж тільки удача й уставання з «тієї» ноги того чи іншого кіноакадеміка приносить формальне визнання величини артиста. Підкреслю: формальне. Заслуженим (у гонорарному плані) і по-справжньому народним Лео став давно. І не тільки в Якутії…

    Але щоб формалізувати ці звання, йому довелося чимало страждати у всьому своєму кіношному житті, а не тільки в інструкції по виживанню від Х’ю Гласса. І за сукупність цих страждань Ді Капріо, як мені здається, і дали «Оскар».

    А взагалі це була, мабуть, одна із найдивніших церемоній нагородження за останній час. Для більшої драматичності на місці сценаристів сьогоднішнього дійства я б номінацію «Кращий актор» залишив наостанок. Кому цікавий «Найкращий фільм», коли головна «оскарівська» драма останніх років так щасливо закінчилася буквально за десять хвилин до цього?

    А тому присудження головної нагороди світового кінематографа «картонної» кіноісторії про журналістське розслідування педофілії серед католицьких священиків вийшло якимось зім’ятим. І залишило особисто у мене якісь зім’яті почуття. Якщо «У центрі уваги» заслужило на більш пильну увагу кіноакадеміків, ніж люте дорожнє божевілля «Божевільного Макса», легендарність «Легенди Х’ю Гласса», грайливість «Гри на зниження», то щось в «оскароносній» свідомості цих самих кіноакадеміків мені (та й не тільки) непідвладне розумінню. Тому, напевно, я (та й не тільки) – не кіноакадемік…

    Якщо ви ще не бачили цього фільму й збираєтеся подивитися, то приготуйтеся до того, що найбільш видовищною його сценою буде та, «у якій герой Марка Руффало перебігає дорогу в неналежному місці при спробі піймати таксі. Решта часу стодвадцятихвилинного хронометражу приділяється рутинній роботі репортерів Boston Globe — безуспішним спробам розговорити свідків і жертв, зв’язуванню між собою розрізнених фактів у цілісну історію, летючкам у клаустрофобно тісному просторі скляного офісу… Ані відкритого протистояння з церквою, ані суперництва з колегами по цеху з інших видань, ані гонінь на редакцію з боку церкви, ані проклять на адресу журналістів з боку ревних католиків (а в тому, що це було, сумніватися не доводиться, бо ж Пулітцерівську премію просто так не дають), ані глибокого проникнення в долі жертв, що змушує всією душею зненавидіти інститут католицтва, яке впродовж десятиліть замовчує випадки педофілії, – нічого цього в «У центрі уваги» немає. Тим самим все перетворюється на двогодинну аналітичну статтю, написану не найталановитішим автором…».

    «Той випадок, коли стрижень фільму тріснув у процесі його екранізації. Це занадто педантична тема, занадто висока планка, яку дуже легко або перегнути, або не дотягтися взагалі. Такі фільми мають бути водночас стриманими й відвертими, спокійними й кричущими. Це має бути послання, послання людству. У цій картині мала бути схована глибока трагедія сотні тисяч життів. І вона мала відгукнутися в серцях людей. На мій погляд, це його головне завдання. І фільм з ним не впорався – це фіаско».

    Я дозволив собі навести ці дві цитати з ресурсу kinopoisk.ru тільки для того, щоб було зрозуміло — у визнанні «У центрі уваги» найкращим фільмом 2015 року не зрозуміло нічого. І від того мені сумно. Якщо вам самим захочеться розібратися, то сходіть на цей фільм у кіно.

    Але якщо у вас є час і вибір, то я радив би (якщо ще не дивилися) «Дівчину з Данії» із блискучим Едді Редмейном, якому годилося б дати окремо спеціально придуманий «Оскар» – за «найкращу чоловічу/жіночу роль».

    «У центрі уваги»: ані скандалу, ані інтриги, ані розслідування

    Я рекомендував би знайти в Мережі «Кімнату» (у нашому прокаті її ще не було) – фільм, пронизаний абсолютним насильством, але при цьому без фактичного фізичного насильства в кадрі. «Кімнату» варто дивитися через Брі Ларсон (респект кіноакадемікам, які віддали їй «Оскар») і п’ятирічного Джейкоба Трамбле.

    «У центрі уваги»: ані скандалу, ані інтриги, ані розслідування

    У «Трамбо» розказана й, що важливіше, зіграна абсолютно приголомшлива історія. Її варто дивитися, щоб знати: в історії Голівуда багато некрасивих плям, які можна зняти дуже красиво. Навіть якщо для цього Брайану Кренстону доведеться розсовувати сідниці.

    «У центрі уваги»: ані скандалу, ані інтриги, ані розслідування

    Ну, а що стосується самої церемонії нагородження, то, на мій погляд, найзахоплюючим тут став виступ страшенно нелюбимої мною Леді Гага. Якщо хтось не бачив – подивіться. Це того вартує. На відміну від «найкращого фільму» 2015 року…

    Костянтин НІКОЛАЄВ