Одна з найяскравіших особливостей війни на Сході України – сьогодні там воює дуже багато добровольців-патріотів, або щонайменше тих, для кого Донбас — це не просто українська земля, а політики не викликають нічого, окрім почуття бридливості. Але іноді деякі народні депутати перевершують самих себе – і тоді їм нагадують із окопів, хто є хто.
Ні, не за допомогою зброї, якої сьогодні цілком достатньо – і в Рівному, і в Києві, і у Сєверодонецьку.
І навіть не за допомогою гранати, якою нібито вчора ввечері намагалися підірвати чи то машину Володимира Парасюка, чи то його самого. Втім, соцмережі як якийсь ерзац-варіант громадянського суспільства дуже чітко відреагували на цю подію: «Машина Парасюка вибухнула від обурення за те, що він так її й не задекларував», «Повідомте, хто в курсі, що із гранатою? Жива?» і так далі.
Воїни АТО насправді теж уміють діяти політично тонко, іншими словами – по-снайперськи, з урахуванням тактики й стратегії. Як приклад можна згадати реакцію солдатів-юристів на законопроект № 4297, розданий для ознайомлення в Комітети парламенту 28 березня 2016 року. Автори проекту, народні депутати ВР України VIII скликання Німченко Василь, Воропаєв Юрій, Матвієнков Сергій, Сажко Сергій, Дунаєв Сергій і Мороко Юрій, вирішили вкотре «заморочитися» з особливим статусом Донбасу, який цього разу одержав звучну абревіатуру МТО. Насправді це не Молодіжна туристична організація, не Міжнародна терористична організація й навіть не Московський театр оперети (хоча останній варіант, здається, підходить найкраще). Депутати під цим «ніком» мали на увазі ні що інше, як Міжобласне територіальне об’єднання (із проектом закону й пояснювальною запискою можна ознайомитися тут).
Що звичайно роблять депутати, коли за їхні законопроекти не голосують? Правильно, використовують папір, на якому роздрукований законопроект, за прямим призначенням (хто багаття розпалює, а хто й за іншою потребою). Ось тільки цього разу доведеться понервувати. Усього лише через кілька днів після реєстрації цього проекту на сайті парламенту в СБУ надійшли сотні листів від юристів і адвокатів із зони АТО з повідомленням про здійснення карного злочину за ст.110 Кримінального кодексу України “Зазіхання на територіальну цілісність і недоторканність України”.
Що ж стало підставою для таких листів?
Насамперед зверніть увагу на той факт, що законопроектом пропонується надати міжобласному територіальному об’єднанню Донбас (далі — МТО Донбас, стаття 1 проекту) статус об’єднання із самостійною системою державного управління (стаття 3). Але, згідно зі статтею 132 Конституції України, територіальний устрій України ґрунтується на принципах єдності й цілісності державної території, а систему адміністративно-територіального устрою України, згідно зі статтею 133 Конституції України, становлять Автономна Республіка Крим, області, райони, міста, райони в містах, селища й села. Отже, положення законопроекту, зокрема статті 1 і 3, суперечать Конституції України й можуть призвести до порушення принципів адміністративно-територіального устрою і єдності й цілісності державної території.
Втім, перекроїти карту України заради примхи «промосковських» — це, напевно, така дрібниця. А ось подбати про облаштованість робочого місця для нинішніх керівників ДНР і ЛНР – це дорогого вартує. Що й реалізовано в статтях 7-11 законопроекту, які розписують створення донецького квазі-«парламенту» (Представницькі збори МТО Донбас, стаття 7), Виконавчого Комітету МТО Донбас, який очолює Глава МТО Донбас (стаття 8) і наділення глави МТО Донбас повноваженнями, серед яких, зокрема, представляти інтереси МТО Донбас у зовнішньоекономічних і торговельних відносинах, укладати угоди про прикордонне співробітництво в економічній сфері із суб’єктами Російської Федерації, інших держав й іншими адміністративно-територіальними одиницями таких держав (частина 7 статті 11)!
Що в цьому випадку робити зі статтею 6 Конституції України, згідно з якою органи законодавчої, виконавчої й судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією межах і відповідно до законів України, зовсім незрозуміло. Статтею ж 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади й органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти тільки на підставі, у межах повноважень і способом, які передбачені Конституцією й законами України. Так що, як не крути, а створення органів влади, не передбачених Конституцією, а також запровадження посад із повноваженнями, не передбаченими Конституцією, є прямим порушенням основного Закону України й спробою змінити державний устрій — нехай і не насильницьким, але все-таки протиприродним шляхом.
Безумовно, звернення до СБУ з приводу публічного (з урахуванням відкритого доступу до законопроекту на сайті парламенту) заклику «до зміни кордонів території й державного кордону України в порушення порядку, установленого Конституцією України, зроблене особами, які є представниками влади» навряд чи матиме якісь наслідки у вигляді карного покарання.
Але внести ці заяви про здійснення злочину до Єдиного реєстру досудових розслідувань однозначно варто. Хоча б для профілактики.
Іван Правдін, “Вектор ньюз”
Адекватного закону про адвокатуру, який, нарешті, наблизить нас до горезвісної змагальності сторін, юридичне співтовариство чекає багато років. І цього разу навіть має шанс його одержати, якщо проект Закону «Про внесення змін у Закон «Про адвокатуру й адвокатську діяльність» пощастить допрацювати за участю самих адвокатів. Днями в Києві відбулося обговорення цього законопроекту, організоване Радою з питань судової реформи й Національною асоціацією адвокатів України. Виявилося, що спірних моментів досить багато. Наприклад, хоча свою монополію на представництво в судах і підтримує більшість адвокатів, але бачать її всі по-різному.
