Автор: Редакція

  • Какие цепочки для девушек стоит выбрать? Советует украшения интернет-магазин «Оникс»

    Какие цепочки для девушек стоит выбрать? Советует украшения интернет-магазин «Оникс»Ювелирный ассортимент настолько огромный, что в нем так легко потеряться. Особенно впечатляет количество цепочек. Вот как в них разобраться и выбрать достойную?

    Не хотелось бы по случайности приобрести мужской вариант. Ведь есть же цепочки для девушек? Естественно, среди этого ассортимента есть украшения, которые больше подходят для дам. Как раз с ними и познакомит интернет-магазин «Оникс».

    Какие цепочки рекомендуют приобретать женщинам?

    Сразу уточняем, что дамам не обязательно обращать внимание именно на эти варианты. Есть много других. Все зависит от ваших пожеланий и для каких целей ищете цепочку.

    А теперь все же вернемся к самым популярным вариантам.

    «Нонна»

    Одно изящество в плетении. Алмазная грань по бокам звеньев добавляет особого блеска и кажется, что здесь вставлены драгоценные камни.

    «Лав»

    Главная особенность – звенья в форме сердечек. Украшение выглядит легко и воздушно, при этом надежно.

    «Роза»

    Элементы соединяются так, что образуют этот цветок. Идеальный аксессуар для создания романтического образа.

    «Сингапур»

    Один из популярных вариантов крученого плетения. Еще одна особенность – переливающаяся на солнце поверхность.

    «Якорное»

    Такое плетение считается универсальным и подходит абсолютно всем. Здесь каждый элемент имеет овальную форму. Что касается типа соединения, то все как у цепи для якоря: звенья расположены параллельно друг другу.

    Отдельного внимания заслуживают фантазийные варианты. Техника их плетения  вовсе не похожа на классические. Если традиционные могут делать с помощью машины, то эти только вручную. Естественно это влияет на стоимость. Но не стоит забывать о красоте. Подобная цепочка выглядит словно колье. Ведь здесь могут переплетаться не только звенья, но и камни.

    Какие цепочки для девушек стоит выбрать? Советует украшения интернет-магазин «Оникс»Как видите, ювелиры предлагают дамам невероятное количество разнообразных украшений на шею. Остается только выбрать. А в этом могут помочь некоторые советы:

    • Вы собираетесь носить цепочку с кулоном или крестиком? Тогда ориентируйтесь и на эти предметы. В частности, насколько они массивные. Толщина цепочки должна соответствовать.
    • Если собираетесь носить аксессуар отдельным элементом, тогда можете выбирать любой. Только помните о таком моменте: для ежедневного ношения отдайте предпочтение одному из классических вариантов. Фантазийные оставьте на вечер.

    Выбирайте те цепочки, которые станут достойным завершением образа и подчеркнут вашу грацию. Интернет-магазин «Оникс» в этом поможет. Удачи в создании стильного образа.

  • Недорогая аренда строительной люльки в Киеве

    Аренда оборудования для работ на высоте – вопрос деликатный. С одной стороны, оборудование должно быть надежным и качественным, чтобы никто из рабочих не пострадал. С другой – эта услуга стоит достаточно недешево и необоснованно переплачивать за нее не хочется.

    Вас интересует недорогая аренда строительной люльки в Киевской области высокого качества? У нас есть именно то, что вы ищете!

    Недорогая аренда строительной люльки в Киеве

    Аренда строительной люльки от «Симакс Украина»

    Чем наша компания отличается от других? «Симакс Украина» – официальный представитель CNBM International Corporation CMAX в нашей стране. Благодаря этому аренда строительной люльки у нас не будет стоить вам лишних денег, так как на этой услуге нет накрутки посредников.

    Аренда фасадных подъемников у нас, это:
    – Исправное качественное оборудование, которое наши специалисты постоянно проверяют и поддерживают в рабочем состоянии.
    – Помощь специалиста на всех этапах сотрудничества: предварительная консультация, выезд на место, монтаж/демонтаж, обучение рабочих.
    – Своевременное техобслуживание и круглосуточный качественный сервис.
    – Всегда наличие необходимого вам количества люлек.
    – Все сертификаты и документы, подтверждающие качество оборудования и разрешение на его эксплуатацию.

    Аренда строительной люльки: быстро и качественно

    Один из главных принципов в нашей корпоративной культуре – клиентоориентированность. С 2008 года мы сотрудничали с самыми разными компаниями по всей стране. Мы постоянно расширяем ищем новых партнеров и ориентируемся на долгосрочное комфортное сотрудничество.

    Недорогая аренда строительной люльки в Киеве

    Обращаясь за арендой или покупкой оборудования у нас, вы гарантированно получите удобные и выгодные для вас условия. У вас есть интересные предложения? Мы выслушаем их.

    Мы работаем, чтобы сделать вашу жизнь легче!

  • Закарпаття: інтелектуальний прорив

    19 липня 2019 року на території готельного комплексу “Квеле” в мальовничому куточку Карпат відбулась непересічна зустріч представників двох еліт – правової та наукової – голови Ради адвокатів Закарпатської області Олексія Фазекоша та президента Малої академії наук України, професора, академіка, Заслуженого діяча науки і техніки України Станіслава Довгого.

    Зустріч була робочою, але результативною та зі значним потенціалом на спільну роботу в майбутньому. Зокрема, Олексій Андрійович Фазекош зголосився на пропозицію стати заступником голови Піклувальної ради МАН України, оскільки співпраця двох сильних партнерів в цьому напрямі буде спрямована на всебічне сприяння обдарованій молоді як Закарпаття, так і зі всієї України, і навіть з-за кордону.

    Тим більше, що Закарпаття вже, завдяки наполегливій роботі голови Піклувальної ради МАН України Владислава Бедзика, має гарні результати співпраці. Так, лише нещодавно 16 обдарованих дітей закінчили перебування в першої Міжнародній літній школі з дистанційного зондування Землі, яка проходила саме в “Quelle Polyana”. Ще пів століття тому діти мріяли стати зореплавцями, щоб побачити нашу планету з космосу, а нині технології та доступ до них здійснюють такі бажання школярів легко, безпечно, швидко, не потребуючи польоту на ракеті.

     Закарпаття: інтелектуальний прорив

    Крім того, з 3 по 9 липня в Ужгороді проходили Всеукраїнські літні школи – з мистецтвознавства та філологічна. Організатори недаремно обрали столицю Закарпаття, адже вона увібрала в себе дух багатьох культур – української, угорської, австрійської, чеської.

    А відтепер саме Закарпаття ще надасть потужний стимул і для розвитку правничих проектів Малої академії наук.

    Олексій Фазекош та Станіслав Довгий домовились про те, що вже найближчим часом буде підписаний Меморандум про взаємодію та співпрацю між Радою адвокатів Закарпатської області та Малою академією наук. Також, за словами О.Фазекоша, не виключено, що до цієї ініціативи приєднаються і інші ради адвокатів регіонів.

     Закарпаття: інтелектуальний прорив

    В рамках співпраці партнери домовилися, що об’єднуватимуть зусилля для розвитку і підтримки молоді, детально обговорили, чим можуть бути корисними один одному. Зокрема, домовилися про механізми сприяння розвитку правничої освіти школярів, залучення учнів МАН до міжнародних заходів, в тому числі за підтримки ЮНЕСКО. Також Олексій Фазекош запевнив Станіслава Довгого, що запросить до співпраці з обдарованою молоддю усю політичну, економічну та юридичну еліту Закарпаття. А перед учнями МАН свої лекції проведуть найкращі і найбільш авторитетні адвокати Закарпаття, адже дуже важливо, аби школярі, в яких є ідеї і які стануть майбутнім нашої держави, мали змогу з юних років потрапити у середовище експертів та лідерів у різних галузях.

    І в Раді адвокатів Закарпатської області, і в Малій академії наук впевнені, що таке партнерство хоч і передбачає великий об’єм роботи, але вже з перших днів орієнтоване на блискучий результат.

     Закарпаття: інтелектуальний прорив

     Закарпаття: інтелектуальний прорив

     Закарпаття: інтелектуальний прорив

     Закарпаття: інтелектуальний прорив

  • Безправ’я – дитину позбавили матері, а чиновникам байдуже

    Безправ’я – дитину позбавили  матері,  а чиновникам байдужеНа фото – автор:
    Тетяна Даниленко, адвокат

    Не треба рубати дитину навпіл, якщо між батьками війна…

    На жаль, про цю просту істину часто забувають, бо батьки бувають різні й поводяться після розлучення теж по-різному. І дуже шкода, що саме дитина стає знаряддям помсти або якихось інших почуттів, бо ж чоловік розлучається не з дитиною, чоловік розлучається з жінкою. Сумно в таких ситуаціях і те, що дитина — окрема маленька людина зі своїми переживаннями, якої дорослі в запалі шлюборозлучних битв часто не помічають. Але це один аспект подібних ситуацій, так би мовити, особистісний. Зовсім інша справа, коли дитина страждає через нерозумні, а інколи – і відверто злочинні (не за кримінально-караною ознакою, але моральною) дії чи бездіяльність держави або окремих груп суспільства.

    На жаль, такі випадки непоодинокі та там, де батько чи мати розраховує на захист прав дитини та своїх охоронюваних законом прав, стикається з безправ’ям та байдужістю чиновників. Ігноруються рішення судів, норми права за якими чітко визначено законодавцем, що батьки мають рівні права та обов’язки щодо неповнолітніх дітей. І в такій ситуації, пройшовши через роки судової «тяганини» виявляється, що ти обрав хибний шлях – захисту своїх прав та прав дитини у судовому порядку, розраховуючи на справедливість та спокійне життя дитини, яка матиме дитинство та обох батьків.

    Безправ’я – дитину позбавили  матері,  а чиновникам байдуже

    Так сталось, що на даний час я здійснюю захист прав такої ж матері, на права якої Службі у справах дітей Дарницької районної у м. Києві державної адміністрації байдуже. Оскільки, випадок «кричущий» та, мабуть, прочитавши цю статтю непоодинокі батьки впізнають аналогічну ситуацію в застосуванні до себе, тому просто необхідно про це говорити, оскільки, можливо, люди, які приймають такі рішення, знаходяться не на своєму місці. Звичайно, мова не йде про всіх чиновників, кожна людина – державний службовець, в тому числі і член комісії, приймає рішення за себе та повинен керуватись нормами закону в першу чергу та, звичайно, на мою думку, повинен нести відповідальність за своє рішення. Але, вже мабуть стала практика, що ніякої відповідальності не має, тому можна готувати висновки, як виявилось, не завжди в інтересах дитини, позбавляючи її фактично права на рідну матір та порушуючи права одного з батьків, всупереч закону та рішень судів.

    Так, показовим щодо вищевикладених обставин є висновок Служби у справах дітей Дарницької у м. Києві державної адміністрації, щодо недоцільності негайного відібрання дитини та передачі її матері, який був прийнятий 10.07.2019 року в рамках цивільної справи за позовом Світлани Черненко до її колишнього чоловіка про негайне відібрання дитини від батька та передачу її матері.

    На засіданнях комісії Служби у справах дітей та сім’ї Дарницької РДА у м. Києві розглядалась дуже складна ситуація, яка склалась навколо вже 7-ми річної дитини Світлани Черненко та її колишнього чоловіка. Як оголосила начальник Служби Оксана Ткаченко, предметом засідання комісії було прийняття рішення про доцільність негайного відібрання дитини у батька.

    Проте, як показав подальший розвиток подій, більшість членів комісії не дуже переймались порушеними правами малолітньої дитини, яка вже майже півтора року, внаслідок неправомірних дій батька не бачилась із рідної матір’ю жодного разу, засідання переносилось тричі, підстава – батько не виконував покладені на нього комісією зобов’язання привести дитину на комісію або до психолога у Службу у справах дітей Дарницької РДА у м. Києві для опитування. Хоча жодної поважної причини батько на засіданнях комісії не озвучував, окрім тієї, що мати побачиться з дитиною та забере її, бо є рішення суду, яке до речі вступило в законну силу ще 12.12.2018 року (рішення першої інстанції – за посиланням, апеляційної – за посиланням) про те, що місце проживання дитини визначено судом з матір’ю.

    При цьому начальник служби у справах дітей О. Ткаченко та деякі члени комісії зазначали, що розуміють, чому через такі побоювання батько не приводить дитину, та вважали це безглузде, на мою думку обґрунтування, нормальним. Нормальним вважався і спосіб, яким батько вже вдруге відібрав дитину у матері у квітні 2018 року, на цей раз із застосуванням газового балончику, проникнувши до чужого житла, групою осіб (на даний час відкрите кримінальне провадження та розпочато досудове розслідування). Нормальним, а може деякі вважали і позитивним те, що батько – неодноразово судимий: за грабіж, за злісне ухилення від сплати аліментів на іншу дитину, притягувався до адміністративної відповідальності за насильство в сім’ї, в той час як мати дитини жодного разу не порушувала закон.

    Так, наприклад, для мене як адвоката та для матері дитини, стало повною несподіванкою те, що напередодні засідання саме батько привозив дитину до психологів Служби «для розмови». Мати, яка всупереч рішенню суду, не бачила своє 7-ми річне дитя майже півтора року, не була навіть поставлена до відома про це, хоча просила про сприяння у побаченні з сином, розраховуючи на те, що Служба у справах дітей – це орган, який захистить права матері та дитини та всіляко буде сприяти відновленню цього порушеного права.

    Більш того, чиновники, всупереч письмовій заяві матері дитини, яка зареєстрована у Службі у справах дітей Дарницької РДА у м. Києві 05.07.2019 року, фактично сприяли батьку в тому, щоб дитина не побачила рідну матір, її не запросили ні зустрітися з сином, ні як законного представника, наділеного всіма правами та обов’язками щодо малолітнього сина для присутності під час опитування, а тому його результати, не можуть бути об’єктивними. Тобто, вочевидь, ще до прийняття рішення, фактично Служба займалась представництвом інтересів батька, маленька дитина матір як не бачила, так і згідно прийнятого 10.07.2019 року Службою у справах дітей Дарницької РДА у м. Києві висновку – не буде бачити матір.

    Служба, всупереч вимогам закону та власним функціональним обов’язкам, проігнорувала інтереси дитини, а від почуттів та інтересів матері просто відмахнулась, як від чогось надокучливого.

    Саме висновок Служби у справах сім’ї та дітей, хоча і носить рекомендаційний характер для суду, але мав би стати основною цеглиною для подальшого рішення суду у вирішенні спору про негайне відібрання малолітньої дитини у батька та передачі її матері, оскільки це єдиний законний спосіб дитині побачити свої матір та мати нормальне дитинство. Але чиновники не переймаються наслідками прийнятого рішення. На даний час у матері лишається одна надія – на Суд та те, що законне та справедливе рішення суду, що вже набрало законної сили про визначення місця проживання дитини з матір’ю, буде виконано та чиновники нарешті зрозуміють, що в нашій Державі існує Верховенство права.

    Таким чином, можна зробити невтішний висновок: людина, яка намагається захистити права дитини та відповідно свої батьківські права у встановленому законом порядку (що, нажаль, займає багато часу, так як на даний час процесуальне законодавство дозволяє відповідачу та його представникам зловживати наданими законом правами), може почути від чиновників, що це право вже нікого не цікавить…

  • Юристи-міжнародники привітали США з Днем Незалежності

    Юристи-міжнародники привітали США з Днем Незалежності

    Юристи-міжнародники привітали Сполучені Штати Америки з Днем незалежності, наголосивши, що США вже багато років є надійним і послідовним партнером України.

    Зокрема, таку позицію висловив Сергій Мещеряк, колишній член Українсько-Американської міждержавної комісії, а нині – партнер Адвокатського об’єднання «Актіо».

    Юристи-міжнародники привітали США з Днем Незалежності

    “Щиро вітаємо наших американських друзів з національним святом! Пишаємося високим рівнем нашого стратегічного партнерства, тісною координацією і спільним баченням подолання існуючих викликів миру і безпеці. За останні п’ять років ми вивели наш діалог і співпрацю на якісно новий, справді рекордний рівень. Високо цінуємо тверду двопартійну і двопалатну підтримку нашої держави. Ми разом стали сильнішими! Як надійний союзник, Україна захищала і буде захищати наші спільні ідеали в інтересах Вільного Світу! Віримо у подальше поглиблення плідних українсько-американських відносин стратегічного партнерства в інтересах народів наших країн. Україна і надалі залишатиметься надійним партнером США у питаннях зміцнення європейської та міжнародної безпеки. Вітаємо зі святом!”, – наголосили в АО “Актіо”

    При нагоді особисто вітаємо зі святом тимчасово повіреного у справах США в Україні Вільяма Тейлора, відомого тривалою і послідовною підтримкою України.

  • «Цавет танем» або як Служба безпеки України визволяла заручників з Чечні. Частина ІІІ

    «Цавет танем» або як Служба безпеки України визволяла заручників з Чечні. Частина ІІІ

    Як би ми не намагалися уникати контактів з пресою, але декілька разів були змушені, щоправда анонімно, прокоментувати журналістам обставини звільнення Валентина Семчука.

    «Цавет танем» або як Служба безпеки України визволяла заручників з Чечні. Частина ІІІТоді ми ще не знали, що найбільше вони зацікавлять Голову правління ВАТ «Інститут транспорту нафти» Олександра Сергійовича Тодейчука, який відразу ж почав шукати зустрічі з нами. Він навіть умовив одного з депутатів Верховної Ради України звернутися в СБУ з офіційним запитом.

    Коли така зустріч відбулась, з’ясувалось, що ось уже майже 8 місяців в Чечні утримується ув’язненим 57-річний інженер цього інституту Валентин Нарольський. На той час українською стороною був укладений контракт з державним підприємством «Чечентранснефть», щодо обслуговування мереж нафтопроводів, з перспективою транспортування каспійської нафти в Україну. Нарольський був відряджений в Грозний саме з цією метою.

    Викрадачі ще з радянських часів добре знали «Інститут транспорту нафти», який був однією з найбільших компаній в Україні й на території СНД з проектування, консультативного і інжинірингового супроводження об’єктів транспорту, перевалки, зберігання, розподілу нафти і продуктів її переробки. Відтак бандити «заломили» за визволення Нарольського мільйонну суму в доларах.

    «Цавет танем» або як Служба безпеки України визволяла заручників з Чечні. Частина ІІІ

    О.Тодейчук був напрочуд чуйним керівником, совісною людиною, відчував моральну відповідальність за направлення у відрядження в Чечню свого підлеглого, а тому самотужки перепробував декілька варіантів його звільнення. Спочатку він офіційно звертався до органів влади України, Росії і Чечні. Переконавшись у безперспективності цієї затії, О.Тодейчук почав шукати допомоги у поважних чеченців в Україні, партнерів по бізнесу на Північному Кавказі, лідерів УНА-УНСО, навіть кримінальних авторитетів. Але всі його потуги виявилися марними.

    Доповівши про Нарольського керівництву СБУ й отримавши відповідні санкції, ми почали готувати друге відрядження на Північний Кавказ. Спочатку перемовились з Хароном. З’ясувалось, що ситуація з Нарольським йому відома, він оцінює її як складну, але не безнадійну, тому погоджується взяти участь у заходах з його звільнення. За словами Харона, бандити вже не вірять у можливість отримання від українського «Інституту транспорту нафти» великого викупу, відтак вже декілька разів перепродавали Нарольського. Зараз, коли фактично розпочалися бойові дії, бандити готові звільнити його вже не за гроші, а обміняти на дорогоцінний апарат космічного зв’язку, яким користуються геологи, нафтовики, моряки, рятувальники. Він їм був конче потрібен для спілкування телефоном з будь-якої точки світу.

    На наше щастя, цей «ресурс» довго шукати не довелось – він знайшовся у власності Інституту транспорту нафти. Модель супутникового телефонного апарату того часу представляла собою важкий, солідних розмірів металевий кейс, всередині якого розміщувалась апаратура для пошуку і настройки супутника, а також телефонна трубка. Його навіть неможливо порівнювати з сучасними «Інмарсат», «Тураю», «Ірідіум», про які ми тоді ще й не чули.

    Для поїздки нашої групи О. Тодейчук виділив новенький комфортабельний мікроавтобус, яким кермував його особистий водій Володимир Фінішин.
    За час, що минув після нашої першої поїздки, обстановка на Північному Кавказі і в цілому по Росії суттєво ускладнилась. Наше друге відрядження прийшлось на жовтень 1999 року, коли вже повним ходом розгорталась активна фаза Другої російсько-чеченської війни (серпень 1999 – березень 2000). Тож не дивно, що попри формальну обіцянку допомогти, керівництво ФСБ РФ нам не обіцяло організувати супроводження й охорону. Відтак, посвідчення співробітників СБУ ми взяли з собою, залишивши в УСБУ в Луганській області тільки особисту зброю. На всяк випадок, перед виїздом з Києва ми придбали також ящик української «Горілки з перцем» для роздачі пляшок в якості сувенірів.

    Погоджуючи з Хароном маршрут, ми ніяк не могли зрозуміти, чому він наполягав на перетині кордону з Чечнею не в Ставропольському краї, у вже знайомій нам станиці Галюгаївка, а в Інгушетії. Ситуацію прояснив Сулейман – відтепер дорога в Чечню через сусідню Інгушетію вважалась безпечнішою, оскільки прикордонні з Чечнею російські населенні пункти стали місцем зосередження техніки і військовослужбовців, через що там посилений й без того щільний контроль. Що означало їхати автотрасою федерального значення «Кавказ» під час активної фази війни ми зрозуміли, контактуючи з міліціонерами, які «паслись» на дорозі. Щоб уникнути огляду російськими стражами правопорядку автомобіля й забезпечити таким чином недоторканність «ресурсу», доводилось показувати посвідчення співробітників СБУ. Хоча деякі міліціонери ніяк не могли второпати, що це за організація, аж поки не здогадувались, що це «українська ФСБ». Але більш ефективно спрацьовувала «Горілка з перцем». Інколи застосовувався комбінований варіант.

    Так з горем пополам ми дістались УФСБ РФ по Ставропольському краю. Зовсім випадково на вході в приміщення ми зустріли бійців оперативно-бойового спецпідрозділу, які в червні 1999 року фактично кинули нас напризволяще. Відчуваючи моральний борг, вони вмовили нове керівництво УФСБ (Борис Мильніков на той час вже служив у Москві, очолював АТЦ країн-учасниць СНД – примітка автора), охороняти нас по маршруту, хоча б до станиці Курська, де нас чекав майор О.Левін.

    Слід віддати належне вчинку росіян. Мало того, що сама поїздка була ризикованою. Вони не знали, на яких умовах відбуватиметься обмін заручника. А вже тоді над ними висів домоклів меч відповідальності за порушення категоричної заборони работоргівлі в Чечні, яку ввів Володимир Путін під час короткочасної служби з липня по серпень 1999 року Директором ФСБ РФ. Супроводження нашої групи озброєними бійцями спецпідрозділу УФСБ виявилось доречним. Щоб на трасі не привертати зайвої уваги вони замінили на нашому мікроавтобусі українські номерні знаки реєстрації на російські. При перетинанні блокпостів чи зустрічі з міліціонерами або військовими патрулями вони представляли нас співробітниками ФСБ. У станиці Курській наш екіпаж доукомплектувався старим знайомим майором О.Левіним. Далі, маневруючи між російською бронетехнікою, вузькими гірськими дорогами ми подолали перевал і благополучно добрались до Назрані. Звідти виїхали на прикордонний з Чечнею КПП «Кавказ-1», де нас мав би чекати Харон.

    «Цавет танем» або як Служба безпеки України визволяла заручників з Чечні. Частина ІІІ

    Жовтень 1999 року. Коротка зупинка поблизу Слепцовська. Зліва-направо: двоє бійців спецпідрозділу УФСБ, Олексій Левін, Сулейман Ахмадов, Олександр Христенко, Микола Гандзюк

    Поблизу Слепцовська боковим зором я раптом помітив чоловіка, який, вгледівши наш мікроавтобус, фактично котився з гори. Ним виявися Харон. Не знаючи, що нас супроводжують бійці спецпадрозділу УФСБ, з самісінького ранку досить прохолодного жовтневого дня він просидів у засідці, аби перестріти і проінструктувати нас про правила поведінки й заходи безпеки під час перебування на КПП «Кавказ-1». Виявилось, що поблизу і на самому КПП орудують декілька угруповань озброєних бандитів, які спільно з військовими і міліціонерами, під виглядом пошуку зброї і вибухівки нещадно грабують усіх, хто перетинає адміністративний кордон з Чечнею, не гребуючи пожитками біженців. Як і першого разу, з тих же міркувань безпеки Харон категорично відмовився брати нас з собою, навіть брата Сулеймана. Пообіцявши повернутися через декілька годин, він потяг «ресурс» на КПП, де з чеченської сторони на нього чекали колеги.

    Так на декілька годин ми опинились в епіцентрі круговороту сотень машин і тисяч людей. Коли змерклось, обстановка ускладнилась. У сутінках навколо нас почало стискатись кільце нібито випадкових, але чомусь озброєних людей в камуфляжі, включаючи інгуських офіцерів в міліцейській формі. Командир бійців спецпідрозділу УФСБ заявив, що він не може ризикувати життям своїх людей, давно вичерпав допустимий ліміт часу, а тому збирається виїжджати в Ставрополь. Я відповів, що з розумінням сприймаю його рішення, не буду навіть його коментувати, але наша група чекатиме Харона хоч до ранку.

    Порадившись з О.Левіним і своїми бійцями, скоріш за все, під їхнім тиском, командир змінив думку. Прийнявши остаточне рішення не залишати нас, він продемонстрував вишкіл, який свідчив про те, що не перший раз йому доводиться командувати в бойовій чи наближеній до бойової ситуації. Не проронивши жодного слова, командир зробив декілька жестів, яких вистачило, щоб чистенько вдягнені офіцери спецпідрозділу УФСБ миттєво плюхнулись в багнюку і зайняли оборону по периметру стоянки мікроавтобуса – дістали зброю, вдягнули навушники, накривши голови від дощу капюшонами. Незабаром, вражені професійними діями співробітників УФСБ підозрілі особи, які снували навколо нас, якось самі по собі розчинилися.

    І ось нарешті, вже пізно ввечері з темряви вийшов Харон. Поперед себе він вів худого, знесиленого, сивобородого чоловіка, вдягнутого в одежу з чужого плеча, який крокував до мікроавтобуса босими ногами… На запитання, як його прізвище, той відповів: «Нарольський».

    Наспіх попрощавшись з Хароном, ми виїхали з негостинного КПП «Кавказ-1».

    «Цавет танем» або як Служба безпеки України визволяла заручників з Чечні. Частина ІІІ

    Жовтень 1999 року. Прощання з Хароном на КПП «Кавказ 1». Зліва-направо: Олександр Христенко, Микола Гандзюк, Олексій Левін, Харне Ахмадов, Сулейман Ахмадов

    Знову ж таки, за його рекомендацією не повторювати маршрут, ми поверталися в Курську не через Інгушетію, а взяли курс на Галюгаївську. За традицією, що склалась у бійців спецпідрозділу УФСБ, перетин адміністративного кордону з Росією, який означав успішне повернення з чергової операцій, був ознаменований стрільбою в нічне небо з усіх видів наявної стрілецької зброї. Поки стріляли, десь пропав Нарольський. Знайшовся він в кюветі, але не зміг чітко пояснити, чи сам шугонув туди, злякавшись стрілянини, чи виснажене тіло Нарольського вітром здула фура, яка проїжджала повз нього. Ще більше звільнений заручник спантеличив заявою, що не ідентифікує нас як визволителів, а сприймає бандитами, котрі в черговий раз перекупили його.

    Щойно поновили шлях, як по нашому мікроавтобусу хтось відкрив вогонь. «Не минулось», – промайнуло в голові, тільки-но запах пороху поширився салоном. Але, на наше щастя, стріляли не по мікроавтобусу, а всередині нього – О.Левін не поставив автомат на запобіжник, тому на першій же ямці мимоволі натиснув на спусковий гачок. Кулі прошили дах автомобіля, хоча могли б вилетіти по іншій траєкторії…

    У станиці Курській ми залишились провести залишок ночі, а зранку, попрощавшись з О.Левіним, взяли курс на Київ.

    «Цавет танем» або як Служба безпеки України визволяла заручників з Чечні. Частина ІІІ

    Жовтень 1999 року. Станиця Курська. Зліва-направо: Микола Гандзюк, Сулейман Ахмадов, Олексій Левін, Валентин Нарольський, Олександр Христенко

    Повертались ми з розбурханого війною Північного Кавказу в рідну Україну значно швидше, ніж першого разу, переповнені яскравими і суперечливими почуттями. Перетнувши в Луганській області російсько-український кордон, Нарольський нарешті усвідомив, що його везуть на Батьківщину, а не в лігво чергової банди.

    У столиці на нас чекав сюрприз, влаштований керівником «Інституту транспорту нафти» О.Тодейчуком, який в день приїзду запросив на дружню вечерю. Коли ж ми прийшли, він повів до актової зали, де весь колектив інституту зустрів нас бурхливими оплесками. О.Тодейчук емоційно подякував за звільнення Валентина Нарольського і вручив на пам’ять коробки з малогабаритними телевізорами «Самсунг» (працює й до цього часу). Щось у відповідь промовили ми, і сам колишній бранець.

    Зустріч відбувалось під об’єктивами телекамер і в присутності журналістів. Ось як її описала газета «Сегодня» від 28 жовтня 1999 року № 202 (457) в статті «СБУ повернула киянина з чеченського полону»: «В ході багатоетапної, майже ювелірної операції СБУ вдалося точно встановити, у кого і де знаходиться заручник. Це дозволило розробити конкретний план повернення громадянина України, налагодити необхідні контакти. Крок за кроком, за допомогою співробітників ФСБ РФ, Міністерства державної безпеки Чечні була досягнута домовленість про визволення заручника… Врятований вже повернувся додому і знайшов у собі сили зустрітися з колегами – співробітниками Інституту транспорту нафти. Саме колектив, в якому працює Валентин Нарольський і його дружина, першим забив на сполох і звернувся в СБУ з проханням спасти людину, захоплену в «гарячому регіоні».

    В Інституті його зустрічали зі сльозами. Розчулився, звичайно і сам Нарольський: «Останнім часом усі вже знали, що Україна робить багато що, аби мене звільнити. І навіть інші заручники мені по-доброму заздрили. Відчувалось це і по ставленню до мене бандитів. Звичайно, все могло закінчитися непередбачувано. Але вже те, що до тебе пробиваються, твоя доля небайдужа багатьом людям, – давало сили все витримати».

    Операція зі звільнення Валентина Нарольського показала, що співробітникам Служби безпеки України, вдруге поспіль вдалося налагодити ситуативну, однак ефективну взаємодію фактично ворогуючих між собою сторін – ФСБ РФ і МШДБ ЧРІ. Якби не їхній досвід і активна допомога, навряд чи ми змогли повернутися в Україну неушкодженими та ще й привезти додому звільненого заручника. Аналізуючи причини успішних операцій, ми дійшли висновку, що перед тим, як планувати заходи, треба глибоко вивчити противника, точно встановити, на якому рівні приймаються рішення, а хто виконує допоміжні функції. Важливо також, щоб переговорний процес з вимагачами був централізований, а інформація про його стан втаємничена від сторонніх осіб.

    ***

    Як би не було прикро про це згадувати, але попереду нашу групу чекали непрості випробування. Серед колишніх колег знайшовся «особливо пильний» покидьок, зрозуміти мотиви вчинку якого мені не під силу й зараз, коли емоції вже вщухли. Вочевидь, у дитинстві ми з ним читали різні книжки. Цей «навуходоносор», який мав впливові родинні зв’язки серед керівників Служби, накрапав завідомо неправдивий донос про те, що наша група на Північний Кавказ не їздила, нічим не ризикувала, а під час нібито закордонних відряджень насправді «непробудно бухала» в Луганську, куди, як на приймальний пункт, чеченці привозили нам заручників. «Ресурс», що виділяла держава й «Інститут транспорту нафти», ми буцімто розділили з бандитами, з якими вступили в злочинну змову.

    Розрахунок був на те, що за законами будь-якої спецслужби, інформація про державну зраду або продажність її співробітників має ретельно перевірятись, якою б неймовірною вона не здавалась спочатку. Однак, тільки-но співробітники управління власної безпеки СБУ почали здійснювати першочергові заходи з перевірки доносу, нам відразу ж повідомили про їхню зацікавленість нашими персонами. Звичайно, «накопати» нічого путнього перевіряльники не могли, адже марно шукати чорну кішку в темній кімнаті, якщо її там немає. Не зашкодили вони й нашій репутації. Мене згодом перевели в розвідку, де я закінчив службу генерал-лейтенантом Служби зовнішньої розвідки України. Микола Гандзюк дослужився до полковника, після звільнення очолював крупне державне підприємство «Укртранснафропродукт», зараз керує державним підприємством «Українська паливно-енергетична компанія». Важче було пережити сором за те, що Сулеймана Ахмадова, без участі якого наші заходи були б неможливими, певний час незграбно розробляли як члена чеченського організованого злочинного угруповання. Але це не зіпсувало наших стосунків, продовжуємо дружити й до цього часу.

    На превеликий жаль, у ніч на 26 листопада 2000 року, за нез’ясованих обставин, разом із заступником коменданта Ачхой-Мартанівського району російським полковником Москальовим (за іншими даними Мискавцем), від рук бойовиків загинув Харон Ахмадов, якому Україна зобов’язана за визволення, принаймні, чотирьох своїх громадян. Йому виповнилось на той час всього 49 років.

    2006 року прямо за кремом зупинилось серце водія В. Фінішина.

    3 березня 2015 року після тяжкої невиліковної хвороби пішов з життя О.Тодейчук.

    Світла їм пам’ять…

    ***

    Думками я часто повертаюсь до цих незабутніх подій, згадуючи учасників та незрівнянне ні з чим відчуття ризику. Пізніше спільно з колегами мені пощастило бути учасником ще низки схожих заходів. Найбільш пам’ятні з них – визволення громадянина України, котрий довгий час перебував у рабстві на території Казахстану; організація евакуації наших співвітчизників під час кривавого протистояння між палестинськими угрупованнями у Секторі Газа; звільнення десятків громадян України, які в складі екіпажів морських суден були захоплені у полон сомалійськими піратами.

    Незрівнянними були ці операції за масштабністю, кількістю учасників, емоційною віддачею і оцінками здійсненої роботи. За участь в них мене неодноразово нагороджували високим державним нагородами і відзнаками.

    «Цавет танем» або як Служба безпеки України визволяла заручників з Чечні. Частина ІІІ

    «Цавет танем» або як Служба безпеки України визволяла заручників з Чечні. Частина ІІІ

    Однак найвищою нагородою для учасників цих гуманітарних місій завжди були скупі слова вдячності врятованих людей і щасливі сльози радості їхніх рідних та близьких. Вони додавали впевненості у правильності наших вчинків, зміцнювали віру в те, що спеціальні служби України, які згідно з законодавством покликані, насамперед, забезпечувати безпеку держави, ніколи не залишать наодинці з бідою і «маленького українця».

    Олександр Христенко, генерал-лейтенант, ветеран спецслужб

  • Олексій Фазекош: У нас є спільна мета – побудувати Правову Державу

    Про непересічну подію для закарпатців – візит 4 липня до Ужгорода головного правника країни, міністра юстиції Павла Петренка – вже написали багато ЗМІ.

    Водночас, дуже знаковим виявився факт спілкування міністра з Головою Ради адвокатів Закарпатської області Олексієм Фазекошем напередодні усіх офіційних заходів. Зустріч відбулась ввечері 3 липня, відразу після прильоту Міністра до аеропорту Ужгороду.

    Олексій Фазекош: У нас є спільна мета – побудувати Правову Державу

    В дружній, але водночас професійній атмосфері співрозмовники обговорили актуальні питання правозахисної діяльності, надважливу роль органів юстиції у забезпеченні повсякденного життя країни та вирішальну роль адвокатів у захисті прав та свобод громадян.

    За словами Олексія Фазекоша, зустріч з Павлом Петренко довела, що в українських юристів є спільна мета – побудувати справжню, а не декларативну Правову Державу.

  • Перевзутись в повітрі: Слуга Народу веде маріонеток старої влади в парламент

    Серед нових-старих облич, що є кандидатами в народні депутати від президентської партії Слуга Народу, повно людей, що не так давно лягали кістьми в підтримці екс-президента Петра Порошенка. Влада змінилась і погляди цих людей змінились аналогічно.

    Перевзутись в повітрі: Слуга Народу веде маріонеток старої влади в парламент

    Борзова Ірина, округ 14
    Партія “Слуга народу” має намір висунути дружину Сергія Борзова, в.о. глави Державного управління справами, який володіє бізнесом в анексованому Криму, Ірину Борзову кандидатом в депутати Верховної Ради по мажоритарному округу № 14 у Вінницькій області.

    Перевзутись в повітрі: Слуга Народу веде маріонеток старої влади в парламент

    Ірина Борзова є головою ГО «Розвиток. Розвиток», володіє мережею кафе «Смачний Їжак» та є співвласницею готелю в Судаку. Батько Ірини Борзової – Наум Баруля – теж відомий гуморист, 10 років очолював компанію «АМіК» Олександра Маслякова. На даний момент Баруля керує “Лігою сміху” президента Володимира Зеленського.

    Борзова володіє фірмою “Профіль-Н” в області ресторанного бізнесу, зареєстрованої в окупованому РФ Судаку. “Фірма переоформлена відповідно до вимог російського законодавства, а за даними податкової РФ, в 2016 році фірма Борзова отримала 600 000 рублів прибутку”, – додає Ніколаєнко.

    Чоловік Ірини, – Сергій Борзов у 2014 році потрапив до Державного управління справами на посаду заступника керівника. З кінця літа 2015 р. виконує обов’язки голови ДУС. До цього Борзов заробляв жартами у складі команди КВН «Вінницькі Перці».

    У задекларованій власності родини чиновника – земельна ділянка, будинок та квартира, комерційна нерухомість в Криму, Тойота Рав 4 та Мерседес Віто.

    У червні 2016 року в ЗМІ з’явилася інформація, що Борзов безкоштовно отримав від Державного управління справами квартиру на Печерську вартістю 10 мільйонів гривень. Підвідомче Державному управлінню справами ДП “Укржитлосервіс” видало Борзова і всієї його сім’ї свідоцтво на право власності на квартиру в багатоповерхівці на бульварі Лесі Українки в Києві.

    За підрахунками журналістів, комерційна вартість такої нерухомості становить $ 2-2,5 тисячі за квадратний метр. Таким чином, вся квартира може коштувати більше 10 млн гривень.

    11 червня 2019 року новообраний президент Володимир Зеленський видав указ, “Про тимчасове виконання обов’язків Керівника Державного управління справами” вінничанином Сергієм Сергійовичем Борзовим.

    Борзова, яка всі президентські вибори відкрито підтримувала Петра Порошенка, підписуючись на його агітках, тепер кандидат від Слуги народу? Хто тоді «вовк в овечому хутрі»? Хто тоді пристосуванець? Ми знаємо цю людину, як ту, яка весь час агітувала за Порошенка і разом із своїми приплічниками перешкоджали діяльності нашої ЗеКоманди у Вінницькій області

    Слуга Народу – Березін Максим, округ 151
    В 151-му окрузі на Полтавщині, це районні центри Гадяцький, Лохвицький, Чорнухинський та частина Лубенського району, політична партія Слуга Народу відправила Березіна Максима.

    Перевзутись в повітрі: Слуга Народу веде маріонеток старої влади в парламент

    Перевзутись в повітрі: Слуга Народу веде маріонеток старої влади в парламент

    Народився в Вінниці, навчався в Сумах, а нині працює директором комунального підприємства «Муніципальна поліція» Кременчуцької міської ради Полтавської області. Це вже не перша спроба зайти в політику, даного слуги.

    Так в 2016 році він був технічним кандидатом від партії Миколи Катеринчука «Європейської партії України». На тодішніх проміжних виборах 17.072016 позачергових виборів народних депутатів він набрав 406 голосів, менше 1%, Опора тоді його називала технічним кандидатом. Тому на цей раз Березін вирішив змінити політичний бренд, адже йому не звикати.

    У 2016 він створив та очолив одразу 2 партійні осередки: Політична партія Крижопільська Районна організація Єдиного Центру (В. Балога) та політична партія Крижопільська Районна партійна організація Народно-Демократичної партії України. Проте успішним партійним будівництвом Березін не відзначився, так як очолив комунальне підприємство «Муніципальна варта».

    Максим Березін був помічений в корупційних скандалах. Відносно директора комунального підприємства «Муніципальна варта» Максима Березина складено протокол про корупцію. Чиновник не вчасно подав декларацію про доходи за 2016 год. Проте й надалі Березін подавав декларацію з порушеням, не вказувавши де він проживає, але він плювати хотів на закон, тому що він і є закон.

    Також будучи на посаді керівника «Муніципальної варти» отримував гроші за фіктивно працевлаштованих працівників. Про це писали місцеві активісти, навіть писали заяву в поліцію, проте через тісні зв’язки з мером Кременчука, справі не дали подальший хід.

    З таким політичним бекграундом Березіну не звикати до зміни партійних кольорів, за останні 3 роки це вже в нього 4 політична сила, до якої він має відношення. Будьте певні, далі буде

    «Слуга Народу» – Дануца Олександр, округ 99
    Ще одним політичним хамелеоном в команді Слуги Народу є кандидат по мажоритарному округу 99, Кіровоградської області Дануца Олександр. Одночасно він заступник голови Кіровоградської обласної організації Блока Петра Порошенка Солідарність.

    Перевзутись в повітрі: Слуга Народу веде маріонеток старої влади в парламент

    У 2002 році Олександр Дануца, балотуючись від виборчого блоку «Наша Україна» по Голованіському мажоритарному округу, програв, або підіграв вибори «співучому ректору» Михайлу Поплавському.

    У 2006-2007 роках Олександр Дануца очолює Кіровоградський міський виборчий штаб Блоку «Наша Україна», а наприкінці 2006 року лише 300 голосів не вистачає для його перемоги на перевиборах Кіровоградського міського голови.

    Враховуючи ненаситні амбіції Олександра, він дуже швидко покидає лави «невпливової» партії і вступає в 2012 році до лав «Сильної України» регіонала Сергія Тігіпко, підтримуючи (За вагому фінансову подяку), тоді на виборах в мери Кіровограда свого колегу Віктора Андеєва.

    Олександр показав себе і з не кращої сторони під час «Євромайдану». Тодішнього фейсбучного «революціонера» звинуватили в тому, що він людина, яка ніби і підтримує Євромайдан, але водночас переймається долею олігарха, провладного депутата і регіонала.

    Зараз Олександр Дануца вирішив спробувати свої сили знову від президентської партії, розраховуючи на успіх.

    Слуга Народу – Шубка Катерина, округ 115
    Старший прокурор прокуратури міста Львова. Потім – заступник голови правління ВАТ “Львівський завод штучних алмазів і алмазного інструменту”. Колишня прокурорша міської прокуратури Шубка Катерина Павлівна. Яка злила купу справ за нищення пам’яток забудовниками,. зокрема на пл. Ринок, 36, на вул. Краківській-Вірменській. І ще багато де пані Катерина не побачила злочинів і закрила справи.

    Перевзутись в повітрі: Слуга Народу веде маріонеток старої влади в парламент

    В ЗМІ пов’язують її із забудовником Ростиславом Мельником. Після прокуратури Шубка Катерина стала заступником голови праління ВАТ “Львівський завод штучних алмазів і алмазного інструменту». Потім депутати Львівської міськради дозволили будівництво житлового кварталу на місці колишнього Львівського заводу з виробництва штучних алмазів. Територію заводу буде забудовувати Ростислав Мельник.

    Такі от «принципові» слуги народу йдуть під брендом Зеленського у Верховну Раду. Немає сумнівів, що зайшовши у Верховну Раду, вони продовжать свою не чисту діяльність, тільки на цей раз уже в масштабах країни. Такі слова як принципи, ідеали, ідеологія їм точно не знайомі.

    «Відкрита Україна»
    Джерело: www.open-ua.net

  • Олексій Фазекош: Генпрокуратуру має очолити виходець із правозахисної системи

    Олексій Фазекош: Генпрокуратуру має очолити виходець із правозахисної системи

    2 липня 2019 року в Київському представництві Ради адвокатів Закарпатської області відбулась зустріч голови Ради Олексія Фазекоша та народного депутата Віталія Купрія. Приводом для зустрічі стало отримання Віталієм Купрієм свідоцтва про складення іспиту для отримання свідоцтва на право зайняття адвокатською діяльністю.

    Окрім іншого, співрозмовники обговорили поточну політичну та правову ситуацію в країні. Зокрема, Олексію Фазекошу імпонує намір Віталія Купрія очолити Генеральну прокуратуру України.

    З цього приводу він зазначив наступне:

    “Вважаю, що для належного розвитку та ефективного функціонування всіх ланок правової системи держави – від судових органів до органів прокуратури та юстиції – в керівництві таких структур мають бути присутні вихідці з правозахисного середовища, оскільки адвокати апріорі не можуть мати карального мислення, а навпаки часто несуть в собі проевропейське, гуманістичне бачення функціонування тих чи інших державних інституцій. На сьогоднішній день єдиною особою, яка публічно підтвердила своє бажання очолити Генеральну прокуратуру України з метою належної боротьби з корупцією в державі, є саме Віталій Купрій.

    Крім того, пан Купрій неодноразово зазначав, що має “достатній фах, досвід і волю, щоб знищити в Україні корупцію по грузинському сценарію!”. Я чітко бачу, що це не просто бажання, але результат конкретних дій (за заявами народного депутата розпочато більше ста кримінальних проваджень щодо найвищих високопосадовців), у Віталія Купрія є обгрунтований план заходів, які забезпечать нове життя органів прокуратури, їх ефективне функціонування у відповідності до європейського вектору розвитку України. Сьогодні Віталій Купрій вливається в адвокатське середовище, і це серйозне надбання для Закарпатської адвокатури. Але разом з тим зазначу, що саме кандидатура В.Купрія як людини з виключно правозахисним мисленням, є найбільш реальною для зайняття посади Генпрокурора. Таке призначення матиме цілком обгрунтовані підстави й буде абсолютно вмотивованим в контексті загальнодержавної політичної ситуації та необхідності наведення правопорядку.

    Адвокатура Закарпаття висловлює цілковиту підтримку Віталію Купрію в цьому аспекті. В адвокатському середовищі впевнені, що якщо Генеральну прокуратуру очолить виходець з правозахисного середовища, то це й означатиме, що в Україні розпочате справжнє, а не декларативне будівництво Правової Держави. Це буде відповідати європейським стандартам та демократичним принципам, нарешті дозволить очистити прокуратуру від “совковості” та карального мислення, водночас надавши їй як необхідного гуманістичного спрямування, так і невідворотності від покарання. Іншими словами – лише в такій спосіб можлива докорінна зміна механізмів функціонування органів прокуратури, і ГПУ нарешті вийде з того плачевного стану, де вона знаходиться зараз”.

  • Краса розкриває серця

    «А я справді красива на цій світлині?»

    Знайоме запитання? А чи має воно виникати взагалі? Навряд.

    Саме це намагаються донести засновниці проекту “Краса Розкриває Серця” – Котьолкіна Тетяна та Юхименко Анастасія.

    Дівчата пропонують усім і кожному прийняти свою красу та унікальність. А також закликають суспільство до толерантності.

    Краса розкриває серця

    Для проекту вже відбулася фотосесія з учасницями – моделями plus size, дівчиною з інвалідністю, татуйованою моделлю та моделлю з ВІЛ-позитивним статусом. Більше фото тут http://bit.ly/31OELGs

    Краса розкриває серця

    А попереду ще дефіле. Воно відбудеться в межах концерту та проекту “Краса Розкриває Серця” 6 липня на Контрактовій площі.

    Краса розкриває серця

    Окрім дівчат з пишними формами та дівчат з особливостями на площу вийдуть моделі літнього віку , тому що вік – не має значення, коли ти активний та пишаєся своєю унікальністю. А ще – хлопці й дівчата, які вносять ще більше розмаїття до краси. Як кажуть організатори – “Краса – це ж Ми! Краса – це те, що зігріває тебе зсередини! Краса – це твоя унікальність та індивідуальність”

    Краса розкриває серця

    Долучаймося разом! Проект “Краса Розкриває Серця” реалізують уперше.

    Краса розкриває серця

    Краса починається саме з тебе

    Окрім того, що дівчата та хлопці вийдуть показати себе, на Контрактовій площі відбудуться соціальні куточки з майстер класів, куди зможуть прийти охочі та навчитися гончарству, плетіння з не потрібних речей (до речі, беріть їх з собою), плетіння з бісеру, малювання та інше.

    Діти та дорослі,зможуть прийняти участь у Майстер класах по Гавайським танцям та по Зумбі, та відкрити себе з іншої сторони.

    А саме увечері всіх чекає запальна вечірка від організаторів проекту “Краса Розкриває Серця” за участю танцювальної радіо станції Kiss FM Ukraine, з 16.00 на площі буде грати резидент Kiss Fm,радіо ведучій Mr.Sunny та багато інших Dj нашої країни.

    На Вас чекає дві сцени, де молодь зможе відчути усі танцювальні ритми електронної музики.

    Про благодійніість
    Організатори закликають принести з собою старі речі, тому що на площі буде встановлена точка збору старих речей для благодійних організацій, які допомогають мамам та діткам. Антикризовий фонд “Дім” реставрує та віддає ці речі бідним сім’ям . Подаруй друге життя та тепло тим, хто в цьому потребує.

    Також на площі Ви можете знайти собі вірного друга – котика чи собачки, які чекають саме на тебе, друг. Тому що Краса – це не тільки зовні, а також повинно йті зсередини.

    Ми чекаємо Саме на тебе! Прийди 6 липня о 19.00 на Контрактову площу, біля Колеса огляду, та підтримай своєю присутністю дівчат та хлопців, які вийдуть з оголеною душею саме для нашого суспільства.

    Не забувайте, початок Фестиваля Краси о 13.00, а кінець о 22.00

    А отже, знадобиться наша з вами подвійна підтримка – інформаційна та інтерактивна. Маєте ідеї? Зверніться до організаторів! Дізнайтеся більше тут: http://bit.ly/2LboRAl