Автор: Редакція

Про те, що нинішній Президент України має коротку лаву запасних, особливо якщо йдеться про силовиків, говорили від дня обрання Петра Порошенка. І призначення 10 лютого 2015 року на пост глави Генеральної прокуратури чергового Віктора показало, наскільки вона коротка. Тоді Віктора Шокіна дістали з нафталіну не від гарного життя. А за минулий рік вибір так і не став багатшим.

«Я не буду йти по шляху, коли ми будемо міняти кандидатів на посаду генпрокурора. Я рішуче настроєний змінювати структуру й систему», – заявив Петро Порошенко незабаром після Нового року. Із кандидатами зрозуміло, — кого міняти, якщо відданих соратників, які підходять під формальні критерії відбору глави ГПУ, у Президента немає? Зі структурою й системою складніше. Напевно, це просто мовна фігура, оскільки наглядове відомство залишається рівно тим же, що й завжди. І «рішучий настрій» глави держави чомусь проявляється винятково на прес-конференціях.

При вступі на посаду в лютому минулого року Шокін пообіцяв дві речі: «довести до суду всі резонансні розслідування» проти представників попередньої влади й «дуже швидко» звільнити тих співробітників ГПУ, які не пройдуть люстрацію. Коментарі зайві.

Про відставку Шокіна поки слід говорити як про можливу перспективу, а не як про доконаний факт. Генпрокурор зараз у відпустці, і буде там рівно стільки, скільки знадобиться Президентові. А останньому потрібно не тільки знайти альтернативу, але й домовитися про голоси в парламенті.

Крісло глави ГПУ ще в часи Віталія Яреми хотів зайняти Юрій Луценко. І не важливо, що для цього, згідно із законом, потрібно мати юридичну освіту й 10 років досвіду роботи в сфері права. Міг керувати МВС, зможе й ГПУ, вважав, напевно, Юрій Виталійович. Тоді не склалося, а тепер дуже навіть може. Для цього йому досить стати першим замом Шокіна. Генпрокурор спокійно йде назад на пенсію, а Луценко стає в.о. І навіть майже законно. Але іміджеві бонуси для Порошенка при такому розкладі досить спірні.

Ще один кандидат — військовий прокурор Анатолій Матіос. Точно не людина зі сторони, як кажуть — «дитя» системи.

А.Матіос відомий як виконавець, не схильний до надмірної автономності. Офіційно це найбагатший чиновник в Україні. Неофіційно це, звичайно, не так. І говорить скоріше на користь кандидата, ніж проти нього. Інших плюсів виявити не пощастило. Реформи — явно не коник військового прокурора.

Ще один кандидат – глава СБУ Василь Грицак. Вірний кадр Порошенка.

Коли він змінив на посаді Валентина Наливайченка, у пресі заговорили про незрозумілі джерела доходів чиновника, але як до силовика й професіонала своєї справи до нього претензій не було.

Такий список кандидатів говорить про те, що П.Порошенко не зрадив своїм принципам добору кадрів. Особиста відданість усе ще найважливіша, а це значить, що в професіонала з боку немає шансів. Таку ж помилку у свій час зробив Янукович: відсутність вибору за ілюзії його повної свободи призводить до консервації проблем.

Крім уже названих кандидатів, говорили про не зовсім стандартну кандидатуру на пост глави ГПУ. Йдеться про главу Донецької обласної військово-цивільної адміністрації Павла Жебрівського. Втім, сам він, за його ж словами, не має наміру погоджуватися на пост генерального прокурора. Якщо це буде йому запропоновано. “У мене є робота, важка й дуже відповідальна. Не менш відповідальна, ніж посада генерального прокурора, бо, по моє глибоке переконання, територіальна цілісність України й розвиток України залежить від того, яким чином буде розвиватися Донецька область”, — заявив Жебрівський.

Загалом, питання поставлене на паузу, обов’язки Шокіна виконує його перший заступник, усі задоволені. Крім того, «західні партнери» нібито відставку генпрокурора схвалили.

Але прем’єр, який утримався поки на краю відставки, натякає, що процес призначення легким не буде. «У сфері боротьби з корупцією ми повинні призначити нового незалежного генерального прокурора України, зміцнювати авторитет та забезпечити ефективну діяльність Національного агентства з розшуку і управління активами, Державного бюро розслідувань та Національного агентства із запобігання корупції», — заявив Яценюк.

Усі запропоновані фігури можна назвати якими завгодно, але не «незалежними». І бути такими вони не можуть за визначенням. Міжфракційне депутатське об’єднання «Єврооптимісти» звернулося до Президента із закликом «винести на публічне обговорення кількох претендентів на посаду генерального прокурора з метою пошуку оптимального кандидата й проведення консультацій із громадськістю».

Якби Президент і справді пішов на такий крок, це було б уперше за всю нашу історію. На думку депутатів, це підвищило б довіру до самої ГПУ, украй низьку на сучасному етапі. Але на такий широкий жест Порошенко не піде — занадто важливий пост генпрокурора, щоб гратися в ліберала. І вже в найближчі тижні ім’я нового Шокіна буде визначатися під килимом.

Олена РОЗВАДОВСЬКА

…А в Ірані перемагають реформатори.

Найбільш важливі події в регіоні минулого тижня відбувалися в Сирії й Ірані. У Сирії в ніч на 27 лютого набуло чинності перемир’я між урядовими силами й збройними формуваннями опозиції. В Ірані 26 лютого відбулися чергові вибори в меджліс (парламент) і Раду експертів країни.

Сирія
На підставі угоди, досягнутої 21 лютого між Росією й США, у ніч на 27 лютого в Сирії набуло чинності перемир’я між урядовими силами й збройними формуваннями опозиції. При цьому режим припинення вогню не поширюється на бойовиків «Ісламської держави» (ІД), «Джабхат ан-Нусра» й інших терористичних угруповань, визнаних такими Радбезом ООН. Президенти РФ і США В. Путін і Б. Обама заявили, що докладуть усіх зусиль для реалізації досягнутих домовленостей. 26 лютого РБ ООН одноголосно прийняв резолюцію 2268 на підтримку припинення вогню в САР.

Таким чином, перемир’я закріплене як загальнообов’язкова міжнародна норма. Його режиму зобов’язалися дотримуватися уряд Сирії, більшість опозиційних угруповань (у загальній кількості близько 70), а також формування «Сил демократичної Сирії», кістяк яких становлять курдські ополченці. Умови припинення вогню прийняли також радикальні ісламісти з «Ахрар аш-Шам» і «Джейш аль-Іслам».

Водночас у Дамаску заявили, що ВР САР продовжать боротьбу з терористами ІД, «Джебхат ан-Нусри» «й іншими подібними угрупованнями». Опозиційний Вищий комітет з переговорів (ВКП) попередив, що буде дотримуватися режиму перемир’я протягом двох тижнів. Продовжаться й антитерористичні операції, включаючи авіаудари ВКС РФ і міжнародної коаліції під керівництвом США, по ІД, «Джебхат ан-Нусра» і іншим терористичним організаціям, визнаним РБ ООН.

ЗС РФ не будуть наносити удари по тим районам і збройним формуванням, «які направили заявки про припинення вогню». Туреччина прийняла угоду про припинення вогню в Сирії із застереженнями, заявивши про своє право «захищатися від сірійських курдів» під час перемир’я.

Для контролю над дотриманням припинення вогню на російській авіабазі «Хмеймим» створений Координаційний центр по примиренню, а США створюють в Аммані центр по перемир’ю. МО РФ передало США список формувань, які приєдналися до перемир’я в Сирії, і районів, по яких удари мають бути виключені, а у відповідь одержало від американських військових карту по ситуації з перемир’ям у Сирії й список угруповань, що прийняли умови припинення вогню. ВКП, у свою чергу, оголосив про створення своєї військової комісії по спостереженню за дотриманням перемир’я в Сирії.

Головну роль у моніторингу режиму припинення вогню буде відіграти цільова група в складі Міжнародної групи підтримки Сирії, співголовами якої є Росія й США. Але механізм контролю над перемир’ям «поки ще не до кінця налагоджений, але в принципі загальні контури його вже відомі». Крім того, глава МЗС РФ С.Лавров і держсекретар США Дж. Керрі проводять постійні телефонні консультації з приводу дотримання перемир’я всіма сторонами, що беруть у ньому участь.

Держсекретар США Дж. Керрі заявив, що у Вашингтона є альтернативний сценарій на випадок, якщо Асад зірве перехідний процес по зміні влади в Сирії. Про наявність альтернативного плану «без Асада» заявив і глава МЗС КСА Адель аль-Джубейр. Глава МЗС РФ С. Лавров підкреслив, що «заяви, що ставлять під сумнів домовленості РФ і США по Сирії, — це заклики до війни, а не до миру». Проте, за словами С. Лаврова, «стовідсоткових гарантій по реалізації припинення вогню в Сирії ніхто дати не може, але це шанс». Зберігаються й розбіжності між РФ і США щодо того, кого слід вважати терористами в Сирії.
Перші два дні перемир’я показали, що умови, які прийняли сторони, перневажно стосуються режиму припинення вогню. Проте учасники конфлікту звинувачують один одного в порушеннях. Повідомляється про налагодження «продуктивного й ефективного співробітництва між російськими й американськими дипломатами й військовими, які в режимі реального часу відслідковують ситуацію на землі й вживають необхідних заходів, щоб підтримувати режим припинення бойових дій».

Із боку бойовиків ІД, «Джебхат ан-Нусра» і пов’язаних з ними угруповань спостерігаються висока бойова й терористична активність. Найбільш запеклі бої велися в місті Тель-Аб’яд на турецькому кордоні на північному сході САР, куди з боку Туреччини проникли бойовики ІД. Їхня атака була відбита курдськими формуваннями за підтримки авіації коаліції на чолі зі США. Туреччина, порушуючи угоду про перемир’я, вела артилерійський обстріл прикордонних районів Сирії.

Спецпосланець генерального секретаря ООН по Сирії Стефано де Містура планує відновити переговори між Дамаском і опозицією 7 березня, за умови, що режим припинення вогню буде дотримуватися. Порядок денний майбутніх переговорів залишається колишнім: «йтиметься про керування країною, нову конституцію, президентські й парламентські вибори».

Своїм указом від 22 лютого президент Б. Асад призначив на 13 квітня проведення парламентських виборів у країні. Представники опозиції вже заявили про неможливість проведення загальних виборів у країні, яка охоплена громадянською війною. Вибори в Сирії мають проводитися на основі домовленостей сірійського уряду й опозиції, відзначили в російському МЗС.

Іран
26 лютого в Ірані відбулися вибори в парламент і Рада експертів країни. Громадяни республіки обирали 290 парламентаріїв строком на чотири роки й 88 шиїтських правознавців і богословів у Раду експертів з мандатом на вісім років. У виборах мали право взяти участь близько 55 млн іранців, із яких понад 33 млн осіб (понад 60 %) прийшли на виборчі дільниці. Відповідно до іранського законодавства, результати виборів мали бути оприлюднені не пізніше, ніж через три дні після дня голосування.

Міністр внутрішніх справ Ірану А. Р. Фазлі 27 лютого заявив, що в деяких містах і населених пунктах наприкінці квітня буде проведений другий тур парламентських виборів. За його словами, йдеться про ті місця, де кандидати не набрали необхідного мінімуму в 25 % голосів виборців. Президент ІРІ Х. Роухані відзначив, що уряд буде співробітничати з усіма, хто був обраний будувати майбутнє країни, бо настав «час відкрити нову главу економічного розвитку Ірану, заснованого на внутрішніх ресурсах країни й міжнародних можливостях». Початковий підрахунок голосів у Тегерані свідчить, що коаліція Х. Роухані і його союзників на чолі з А. Хашеми-Рафсанджані одержує більшість місць у меджлісі й усі місця в Раді експертів, виділені для столиці, хоча по країні загалом успіх супроводжував представників консервативних сил.

Туреччина
У південно-східних провінціях Туреччини сили безпеки й військові продовжують військову операцію проти бойовиків Робочої партії Курдистану, що викликало хвилю протестів у містах Сур і Діарбакир. Під час розгону мітингувальників були застосовані водомети й сльозогінні гази, арештовані десятки протестувальників. За оцінкою правозахисників і прокурдської Партії демократії народів, ця операція «створює в регіоні гуманітарну катастрофу», під час неї вже загинули десятки мирних жителів.

26 лютого на турецьку авіабазу Інджирлик прибутли чотири саудівські винищувачі типу F-15, які, як заявлено, братимуть участь у нанесенні авіаударів по бойовиках ІД у Сирії.

Саудівська Аравія
На північному заході Саудівської Аравії в районах, які прилягають до кордону з Кувейтом і Іраком, 27 лютого почалася активна фаза багатонаціональних навчань «Північний грім». У навчаннях беруть участь військові підрозділи з 20 мусульманських країн, які відпрацьовують завдання боротьби з терористичними угрупованнями й ведення бойових дій низької інтенсивності.
Саудівська Аравія й інші аравійські монархії вводять санкції проти Лівану, вважаючи, що його уряд у значній мірі контролюється шиїтською «Хізбаллою».

Лівану було відмовлено в обіцяній раніше допомозі на розвиток сил безпеки країни на суму понад 3 млрд доларів. Союзники КСА в Перській затоці рекомендували своїм підданим не відвідувати Ліван, а тим, хто знаходиться в країні, — покинути її в найкоротший термін «із міркувань безпеки». Влада Саудівської Аравії повідомила про введення санкцій проти деяких фізичних і юридичних осіб Лівану за їхні зв’язки з «Хізбаллою».

Афганістан

Минулого тижня урядові війська під ударами бойовиків руху «Талібан» залишили значні райони в південній провінції Гільменд. За даними американського військового командування в Афганістані, зараз таліби контролюють або загрожують приблизно третині території країни, але бойовики не можуть заволодітит більшістю адміністративних центрів афганських провінцій, що було продемонстровано наприкінці минулого року в місті Кундуз.

За підсумками чергової чотиристоронньої зустрічі координаційної групи по афганському урегулюванню (Афганістан, Китай, Пакистан, США), яка завершилася 23 лютого в Кабулі, було оголошено, що прямі переговори між афганським урядом і рухом «Талібан» відбудуться в перший тиждень березня в Ісламабаді. Тим часом представники «Талібану» у Катарі заперечують наявність домовленостей про мирні переговори з кабульською владою, заплпнованих на березень, і що їм не надходили ніякі пропозиції з цього питання.

Лівія
24 лютого новий уряд національної єдності Лівії (засідає в Тобруці й визнаний світовим співтовариством) одержав схвалення рівно половини депутатів парламенту (Палати представників) країни — 100 із 200 парламентаріїв. Згідно з чинним законодавством і парламентськими правилами, це означає, що кабінет одержав вотум довіри всієї Палати представників. Таким чином, «до початку виконання своїх прямих обов’язків уряду національної єдності залишається тільки прийняти конституційну присягу». До складу кабінету ввійшли 18 міністрів, серед них — 5 держміністрів. Очолив новий уряд відомий у країні бізнесмен Фаїз Сарадж.

Успішний наступ підрозділів лівійської армії дозволив їй останнім часом захопити немало місць розташування екстремістів у другому по величині місті країни, Бенгазі, на сході держави, а також відновити контроль над портом Аль Мрейса, розташованим поблизу Бенгазі, і відбити у радикалів місто Адждабія, яке знаходиться на 150 км західніше.

За матеріалами Інституту Близького Сходу й закордонних ЗМІ
Підготував Марсель БОНДАРЧУК

1 березня 2016 року китайське агентство Синьхуа опублікувало аналітичний огляд про внутрішньополітичну ситуацію в Україні.

Починається огляд зі слів про те, що 16 лютого уряд України відзвітував про свою роботу за 2015 рік перед депутатами Верховної Ради. Вислухавши доповідь, парламентарії визнали діяльність кабміну незадовільною, що дало їм можливість відразу поставити на голосування питання про відставку уряду. Доля Арсенія Яценюка і його команди здавалася вирішеною, особливо з урахуванням того, що раніше в той же день президент країни Петро Порошенко заявив про існування “очевидного запиту на повне перезавантаження уряду”. Тим часом, події почали розвиватися зовсім по іншому сценарію: вотум недовіри кабміну підтримали тільки 194 депутати при необхідному мінімумі в 226 голосів.

Нелогічна поведінка парламентаріїв викликала масу питань. Ні для кого не секрет, що крісло під А. Яценюком хиталося вже давно. Повільність і нерішучість, із якими його уряд проводив настільки необхідні Україні реформи й боротьбу проти корупції, не критикував тільки ледачий. То чому ж Верховна Рада все-таки провалила голосування по вотуму недовіри, і яке майбутнє очікує на український уряд?

Тиск Заходу
Однією з найбільш імовірних причин, що дозволили членам нинішнього кабміну залишитися на своїх постах, багато місцевих експертів називають підтримку з боку США й країн ЄС, з якою український політичний істеблішмент не може не рахуватися. “За великим рахунком, для Заходу найважливіше зберегти чинну більшість і чинний уряд. Поки що, незважаючи на той негатив, який є на Яценюку і його оточенні, і на інформацію про корупційні схеми, Яценюк улаштовує як прем’єр-міністр західних партнерів, у першу чергу США”, — говорить директор Центру дослідження проблем громадянського суспільства України Віталій Кулик.

Така позиція Заходу має під собою відразу кілька підстав. По-перше, за останні два роки міжнародні кредитори надали українській владі понад 20 млрд доларів США як фінансову допомогу. Одержати ці гроші назад вони зможуть лише за умови збереження в Україні політичної стабільності й активного впровадження реформ. У випадку ж відставки уряду й проведення дострокових парламентських виборів про будь-які позитивні перетворення в країні можна буде забути щонайменше до початку наступного року. Крім того, у результаті виборів на зміну А. Яценюкові, який в очах західних лідерів має вигляд зрозумілого й надійного партнера, може прийти куди більш непередбачуваний політик. Нарешті, не слід забувати, що поки А. Яценюк залишається найбільш сильним опонентом П. Порошенка. Він ефективно перешкоджає надмірному зміцненню президентської влади, чого Вашингтон і Брюссель бояться як вогню після історії з Віктором Януковичем.

Змова олігархів і політиків
Не менш активно в Україні обговорюють і іншу версію провалу голосування за відставку уряду. Одним із перших її озвучив народний депутат від Блоку Петра Порошенка /БПП/ і в минулому відомий журналіст Мустафа Найєм. “Це результат змови олігархів, з однієї сторони. І Петра Порошенка й Арсенія Яценюка — з іншої сторони”, — написав він на своїй сторінці в “Фейсбуці”.

Висунуту М. Найємом теорію підтверджує аналіз поіменного голосування депутатів Верховної Ради. Із 136 членів фракції президентського БПП вотум недовіри кабміну підтримали тільки 97. Опозиційний блок, який, за твердженням українських ЗМІ, фінансується відомим олігархом Ринатом Ахметовим, незважаючи на заявлену опозиційність, віддав за відставку кабміну лише 8 із 43 голосів. А партія “Відродження”, як вважають, пов’язана з іншим українським бізнесменом, Ігорем Коломойським, і зовсім не брала участь у голосуванні.

На думку українських аналітиків, вступаючи в цей ситуативний політичний союз, кожна зі сторін переслідувала свої цілі. Олігархи зберегли в парламенті лобістів своїх бізнес-інтересів. А. Яценюк одержав імунітет від відставки на найближчі півроку, оскільки, відповідно до законодавства України, питання про винесення вотуму недовіри уряду тепер не може підніматися до наступної осінньої сесії парламенту. За цей час А. Яценюк спробує набрати політичних балів, довівши свою спроможність як прем’єра. Якоюсь мірою цьому може сприяти відновлення української економіки, що очікується цього року.

П. Порошенко, зі своєї сторони, як стверджує політтехнолог Андрій Золотарьов, пішов на змову, щоб “схилити Яценюка до серйозного кадрового торгу” і в такий спосіб зміцнити власні позиції у владі. Справа в тому, що зараз у кабміні залишаються вакантними посади першого віце-прем’єра й міністра екології. А. Золотарьов вважає, що основним кандидатом на перший пост є заступник голови адміністрації президента Віталій Ковальчук. “Ковальчук не дозволить Арсенію Петровичу монопольно контролювати роботу уряду”, — пояснює політтехнолог. Втім, П. Порошенко міг надати підтримку А. Яценюку і з іншої причини: зараз імовірними кандидатами на пост нового глави уряду називаються відразу кілька людей: глава РНБО Олександр Турчинов, спікер Верховної Ради Володимир Гройсман, міністр фінансів Наталя Яресько, а також екс-президент Грузії й нинішній глава Одеської ОДА Михайло Саакашвілі. Тим часом, жодна із цих кандидатур у випадку голосування в парламенті не набере потрібної кількості голосів. Інакше кажучи, замінити А. Яценюка поки ніким.

Подальша доля уряду
Однак якою би логікою не керувалися депутати, що відмовилися підтримати вотум недовіри уряду, їхні дії спричинили ряд негативних наслідків, найважливішим із яких став розпад правлячої коаліції “Європейська Україна”. 17 лютого з неї вийшла фракція “Батьківщина”, очолювана колишнім прем’єр-міністром України Юлією Тимошенко, а наступного дня — фракція “Самопоміч”. Члени коаліції, що тепер залишилися, — БПП і “Народний фронт” (НФ) — на двох мають 215 мандатів, тобто на 11 мандатів менше, ніж потрібно для формування більшості. Ситуацію загостює й той факт, що провальне голосування внесло розкол навіть у ряди БПП. Із “Європейської України” уже вийшло два члени цієї фракції, ще понад десятеро можуть наслідувати їхній приклад.
Втім, наприкінці минулого тижня лідер фракції БПП Юрій Луценко заявив, що 29 лютого почнуться переговори про створення нової коаліції. Згідно з українським законодавством, зробити це треба протягом 30 днів після втрати більшості, а якщо ні, то президент може розпустити Верховну Раду й призначити дострокові вибори.

Найбільш імовірним кандидатом у нові союзники БПП і НФ є Радикальна партія Олега Ляшка, що має в парламенті 21 мандат. Ця політсила раніше входила до складу “Європейської України”, однак у вересні минулого року вийшла з коаліції. На думку багатьох українських аналітиків, досягнення домовленостей про створення нового союзу трьох фракцій зараз є для України найбільш оптимальним варіантом урегулювання політичної кризи. “У нинішній ситуації проведення дострокових виборів не відповідає національним інтересам України. Незалежно від того, хто скористається відсутністю виборів — БПП, “Народний фронт” чи Ляшко — це краще, ніж період політичної дестабілізації. Новий парламент буде гіршим, оскільки збільшиться число популістів, знову почнеться коаліціада, а від цього постраждає як економічна, так і політична стабільність країни”, — пояснює науковий директор Фонду “Демократичні ініціативи” Олексій Гарань.

Слід також зауважити, що підсумки переформатування коаліції будуть прямо впливати на ступінь відновлення уряду. При цьому, на думку багатьох експертів, без істотних перестановок у кабміні реформи в Україні будуть, як і раніше, пробуксовувати, що загрожує згортанням програми допомоги від МВФ, уповільненням темпів відновлення національної економіки й загостренням ситуації в Донбасі. Втім, навіть якщо членам коаліції вдасться розширити список міністрів-технократів і міністрів-реформаторів, А. Яценюк не зможе довго втримувати прем’єрське крісло. “Більшість політичних сил зацікавлені в зміні кабміну або в дострокових виборах, тому в кожному разі відставка Яценюка лише відкладена”, — певен директор Інституту глобальних стратегій Вадим Карасьов.

За матеріалами Синьхуа

Волонтер Корпусу миру з США Річард Роман покинув Америку і на два роки переїхав до України. Про свою місію в Україні та про те, як американці бачать нашу країну він розповів в інтерв’ю «Вектор Ньюз».

-Як стати волонтером Корпусу миру?

– Заявки до Корпусу Миру може заповнити онлайн будь-який громадянин США, у якого є диплом коледжу. Але тільки дуже досвідчені кандидати допускаються на етап співбесіди. Після співбесіди кожен обраний доброволець отримує запрошення служити в Корпусі миру. Після того, як доброволець приймає запрошення, починається процес підготовки. Він складається з перевірки здоров’я, професійної та мовної підготовки.

– Яка місія Корпусу в Україні?

– Є три сфери, в яких може працювати доброволець Корпусу миру: викладання англійської мови, розвиток молоді та розвиток громад. Моя основна робота полягає в розширенні можливостей міста та збільшенні його потенціалу. Наприклад, в даний час я аналізую сильні і слабкі сторони організації, яка мене прийняла (я працюю в Центрі правової допомоги міста Ковеля). Місія Центру полягає в розширенні можливостей громадян Волинської області шляхом доступу до програм законних судових каналів через надання юридичної консультації.

Нещодавно подали заявку на грант, який надасть студентам університету можливість дізнатися про перенесення законодавства в правовій системі України за допомогою використання нашої національної мережі. Ми також співпрацюємо з міжнародними партнерами в Угорщині і Польщі, щоб створити пропозицію, яка дозволила б ознайомитися з регіональними системами альтернативного вирішення конфліктів.

– Що вас найбільше здивувало після переїзду в Україну?
– Найбільше здивування в мене викликало те, що у вашій країні війна, але більшість людей продовжують жити так, ніби нічого не відбувається. Проте український народ дуже люб’язний. Мене і моїх колег зустріли з обіймами.

– Де ви мешкаєте? Чи не дивують вас умови життя, у порівнянні з американськими?

– Зараз я живу в пересічній українській родині, але коли вивчу місто та акіматизуюся, то зніматиму квартиру. У мене був досвід роботи в сільській місцевості, де з умовими життя не так пощастило, як в Америці. Але особливих сюрпризів не було. У всякому разі, я був здивований тим, які хороші умови життя тут, в Україні. Багато волонтерів Корпусу миру живуть в країнах, де умови набагато гірші, ніж ті, які пропонує Україна…

Бесіду вела Тетяна Ломакова

…Ніколи не забуду харківську офіціантку, яка щиро ридала в слухавку: «Наші програли й вилетіли!». Справа була під час Євро-2012, і під «нашими» малися на увазі… голландці.

Збірна Нідерландів тоді провела всі три матчі у своїй відбірковій групі саме в Харкові. І всі три програла. Але не в цьому річ. Уболівальники голландської збірної тоді «окупували» місто й закохали його в себе: своєю відкритістю, відчайдушністю, свободою. Загалом у Харкові тоді знаходилося близько 26 тисяч голландських фанатів. І ще жодного разу у своїй історії Харків не був настільки «жовтогарячим».

Самі вболівальники збірної Голландії згодом опублікували на своєму сайті відкритий лист, у якому написали, що Харків перевершив усі їхні очікування. «Нас зустріли турботливо, доброзичливі й фантастичні люди, які все розуміють,! Ми були дуже раді поділитися з ними своїми емоціями й урізноманітнити життя міста. Ми любимо вас!».

…З того часу минуло вже майже чотири роки. І ось уявіть: уболівальник збірної Голландії вирішує довідатися, як Харків живе зараз. І що ж він побачить при першому, навіть не глибинному, «загуглюванні»?

«… На цвинтарі у Харкові застрелений підприємець Юрій Демент, найближчий соратник, друг і партнер мера Геннадія Кернеса… Тіло Демента лежить на спині, з руками, схрещеними на грудях, головою до входу на 3-ій міський цвинтар, ліворуч від могили матері…».

А веду я все це до референдуму в Голландії, який має відбутися 6 квітня, причому зважуватися на референдумі буде доля Угоди про асоціацію України в ЄС. Парламент Нідерландів завершив процедуру ратифікації Угоди ще в липні минулого року. І все було б добре, але через два місяці громадський рух GeenPeil зібрав необхідну кількість підписів – понад 450 тисяч – для проведення консультативного референдуму про ратифікацію Угоди.

Ця ідея явно не сподобалася Україні. Міністр закордонних справ Павло Клімкін навіть назвав ініціаторів плебісциту «євроскептиками» і висловив упевненість, що опитування не матиме законодавчих наслідків.

Буде чи не буде, покаже час. Якщо голландці проголосують за перегляд угоди з Україною при явці не менше 30 %, то уряд і парламент можуть взяти це до розгляду.

Але у зв’язку із цим набагато цікавіші інші цифри. Соціологи TNS Nipo з’ясували, що про цей український референдум 49 % жителів Нідерландів не знають взагалі. І тільки 21 % опитаних заявили, що «обов’язково» підуть на референдум, а 28 % у цьому не певені.

А ось ще більш цікаві цифри. 33 % респондентів мають намір проголосувати проти Угоди про асоціацію з Україною, 23 % проголосують за. Ще 32 % опитаних не визначилися.

І ще мене розчулила наступна цифра. Щоб з’ясувати, чи хочуть голландці бачити українців у ЄС, вони виділять 30 мільйонів євро. Своїх євро! 30, Павле, 30!

Більше того, «уряд вважає, що референдум 6 квітня має бути добре підготовлений і організований», – відзначив міністр внутрішніх справ і справ Королівства Роналд Пластерк. У своєму листі міністр звернувся до парламенту країни з поясненням, чому ця сума на 10 мільйонів євро більша за раніше запланованої. «Допоки невідомо, скільки референдумів може бути проведено в майбутньому, то ж підхід до фінансування має бути ретельно зважений», — додав Пластерк.

А в майбутньому, справді, може бути ще один референдум. Набагато серйозніший — про членство Голландії в ЄС. На кшалт того, який збирається провести Великобританія.

Згідно з результатами опитування фірми Maurice de Hond, 53 % голландців підтримують ідею проведення такого референдуму, 44 % — проти.
І ось якби таке голосування все-таки відбулося, то за те, щоб залишитися в ЄС, проголосували б 44 % голландців, а 43 % підтримали б вихід своєї країни з Євросоюзу.

Ось така історія. Голландці ж при всій святковості їхнього життя не на Марсі живуть. І бачать, що в Європі відбувається: і з мігрантами, і з британцями, і з греками, і з українцями, які «лежать головою до входу в 3-ій міський цвинтар…».

Україна має сама захотіти піти звідти, із цієї невеселої місцинки. Нідерланди ж у реалізації цього бажання можуть нам тільки допомогти. Але якщо реального бажання немає, то для ЄС набагато дешевше побудувати паркан навколо українського «міського цвинтаря». І в найкращому випадку підтримувати різними папірцями. Коли – грішми, коли листами. Дуже добрими, але, по суті, прощальними: «Ми були дуже раді поділитися з вами своїми емоціями, урізноманітити життя міста….».

Хто ж знав, що при всьому бажанні руху в Європу українське тіло однак «лежить на спині, з руками, схрещеними на грудях?» на своєму рідному й звичному «міському цвинтарі»… На цвинтарі європейських ілюзій…

Костянтин НІКОЛАЄВ

Головною професійною якістю (незалежно від професії) в Україні стає вміння виправдатися без особистих втрат. Останнім часом дедалі частішають ситуації, коли людям і організаціям доводиться демонструвати цю цінну навичку.

У центрі скандалу опинився телеканал «Інтер», коли його шеф-редактор Марія Столярова під час сюжету про загиблих героїв Небесної Сотні перервала трансляцію словами: “Ну ж бо, давайте закінчуйте цю х*ню”.

Відео цього скандального сюжету, присвяченого родинам загиблих під час розстрілів на Євромайдані 18-21 лютого 2014, було опубліковане на Youtube.

Сама Марія оперативно пояснила все, що трапилося, технічними негараздами. Але цього, очевидно, здалося недостатньо, і шеф-редактор опублікувала відео в себе у facebook, де звинуватила не тільки Міністра МВС у прослушці й зламуванні пошти, але і його «однопартійця» у рейдерському захопленні каналу TBi, та ще й натякнула на тиск на її програму.

Громадянка Росії, яка ще недавно працювала на РЕН ТВ й знімала репортажі для каналу про хоробрих ополченців і злочини київського режиму на Донбасі, очевидно, не знає, що в еквілібристиці (навіть словесній) важливо не робити зайвих рухів.

Універсальна відповідь про технічний брак і «запари» була б достатньою й не викликала б такого шквалу критики як самої Марії, так і її керівництва. Вимагати від Марії поваги до української національної трагедії безглуздо. Це не її кров, як на Донбасі, не її війна. Жахливо те, що ніхто не дивується заяві керівництва «Інтера» про те, що Столярова жодного відношення до телеканалу не має, ніколи в штаті не працювала й взагалі у кадр потрапила випадково.

Дивно нав’язувати комерційній структурі, якою телеканал і є, кого наймати, а кого звільняти. Країна обрала курс на непорушні цивілізаційні цінності: свободу слова й демократію. Ці цінності мають залишатися недоторканними навіть у країні, яка воює й зазнає постійного інформаційного тиску. Але особливо дивно зараз спостерігати, як рекомендації про звільнення журналістки дають люди, які ще не так давно побоювалися цензури від новоствореного Міністерства інформаційної політики.

Значно менше уваги привернула до себе ситуація, яка склалася навколо антисемітських висловлювань у науково-методичному журналі для вчителів «Історія в школі».

У номері журналу за вересень 2015 року була опублікована стаття «Пам’ятки історії України: минуле й сучасне». Її автор, доктор історичних наук, професор Віктор Король не тільки описує проблему збереження історичних визначних пам’яток, але й називає Петра Порошенка «баригою», цебто перекупником і спекулянтом, при кожному згадуванні вказує, що його прізвище – Вальцман, і висловлює думку, що «влада в Україні знаходиться під контролем сіоністів».

Головний редактор журналу Юрій Войцеховський вважає, що ці цитати є особистою точкою зору автора, за яку редакція відповідальності не несе.
«У нас толерантна редакція. Це особиста точка зору професори Короля. Я можу її поділяти або не поділяти. У нас є розуміння свободи преси? Є. Прізвище «Вальцман» фігурувало в пресі?», — риторично запитує Войцеховський.

За словами головного редактора, статті історика розміщаються в рубриці «Дискусійний зал» із позначкою, що редакція може не поділяти думку автора. Однак на фотографіях випуску №9-10 таких позначок немає.

Також Юрій Войцеховський додав, що Віктор Король уже на пенсії, а значить, «втрачати йому нічого».

Ажіотажу ця історія не викликала, хоча видавцем цього журналу значиться абсолютно державна установа — НПУ ім. Драгоманова, ректор якого відповів на офіційний запит від «Vector News». НАН України й КНУ ім. Т. Шевченка, які вказані в журналі як такі, що «сприяють випуску», у свою чергу, запит проігнорували.

На цьому можна було б закрити тему участі державного вузу у виданні антисемітських журналів, але наступного дня на сайті університету з’явилася офіційна позиція щодо цього скандалу. У заяві прес-служби є неоднозначне уточнення, яке, можливо, слід пояснювати окремо.

Чому незалежний журнал має погоджувати призначення головного редактора з університетом, який не має жодного стосунку ні до видання, ні до Юрія Войцеховського? Можливо, якщо НПУ ім. Драгоманова все-таки подасть позов, ми зможемо одержати відповіді на всі питання.

Я вважаю, що помилки треба визнавати, навіть якщо, на твою думку, ця помилка не є чимось істотним, злочинним або аморальним. А публічні вибачення потребують лаконічності й послідовності, щоб не виникло нових запитань чи сумнівів у щирості. Наступним логічним кроком мають стати якісь висновки з такої ситуації.

Свого часу моя знайома агітувала за акції на підтримку Павличенків і малювала для них плакати. Вона раділа, коли мітинги збирали велику кількість людей, а коли Павличенків відпустили – зітхнула з полегшенням. Тепер же, коли Дмитро Павличенко бере участь в організації карнавального «Майдану-3» і підтримує розгром псевдо-російського «Альфа-банку», моїй подрузі трохи соромно. Не за те, що виступала проти арешту незаконно звинувачених людей, звичайно, а за те, що зараз робить колишній політв’язень. Вона стане значно соціально обережнішою, бо не шукає формальних виправдань і зробила висновки.

А ось люди, які формують інформаційний порядок денний і займаються вихованням майбутніх викладачів, висновків не роблять, відповідальності не відчувають, а тільки вправляються в словесній еквілібристиці.

Олександр Шалупина

Щорічно Mobile World Congress, який традиційно відбувається у Барселоні, стає одним із головних майданчиків для анонсів і презентацій технологічних новинок. Цього року, крім смартфонів, планшетів і аксесуарів до них, багато компаній показали ще й амбіції в боротьбі за новий ринок гаджетів додаткової реальності. Давайте розберемося, чим збираються дивувати споживача.

Alcatel

Не тільки гіганти можуть здивувати відвідувачів MWC. Це наочно продемонструвала компанія Alcatel (пригадуєте таку?), яка представила смартфони Alcatel One Touch Idol 4 і Idol 4S. Моделі відрізняються «начинкою» й розміром екрана. А за вказану суму в €279 і €449 ці смартфони є гарним варіантом і заслуговують на увагу.

Idol 4 і Idol 4S — це смартфони з 5,2-дюймовим і 5,5-дюймовим екранами відповідно, а їхній дизайн можна назвати преміальним. На бічній поверхні гаджетів привертає увагу маленька кругла кнопка, яку в компанії Alcatel назвали «Boom Key», — вона відповідає за роботу мультимедійних функцій. Коли телефон заблокований, він може зробити фото одразу після натискання цієї кнопки. Якщо затиснути її й тримати – буде зроблена серія знімків. Якщо використати Boom, коли відображається робочий стіл, то з’явиться повноекранна гарна анімація поточної погоди (хмари, дощ, злива, сонце). Шикарно зроблено!

5,5-дюймовий Idol 4S став першим смартфоном компанії з Quad HD AMOLED-дисплеєм. Смартфон працює завдяки процесору Snapdragon 652, трьом гігабайтам оперативної пам’яті й 32 гігабайтам вбудованої пам’яті. Гаджет також підтримує карти пам’яті з об’ємом до 512 гігабайт. 16-мегапіксельна камера з діафрагмою f/2.0 дозволяє знімати 4K-відео. Цей потужний смартфон живиться від акумулятора ємністю 3000 мА/год і підтримує швидку зарядку.

Окремим об’єктом зацікавленості стало впакування. Alcatel прийняли оригінальне рішення, яке вразило багатьох відвідувачів конференції, — Idol 4S буде поширюватися в пластиковій коробці, яка водночас є і VR-гарнітурою.

LG Electronics

У рамках виставки MWC 2016 свій новий смартфон і, що важливіше, аксесуари до нього представила й LG Electronics.

Головною особливістю LG G5 став змінний модуль, який об’єднаний із акумулятором і кріпиться до нижньої частини смартфона. Окрім базового модуля з батареєю, зараз доступні модуль із зовнішнім аудіоплеєром і модуль розширеного керування камерою, на якому розташовані механічні кнопки керування цифровими фотоапаратами.

Новий смартфон обладнаний восьмиядерним процесором Snapdragon 820, чотирма гігабайтами оперативної пам’яті, вбудованою пам’яттю на 32 гігабайти й microSD-розніманням, яке дозволяє збільшити пам’ять гаджета до двох терабайт. На задній кришці телефону основна 16-мегапіксельна й ширококутова восьмимегапіксельна камери. Фронтальна камера — теж на вісім мегапікселів. Працює смартфон під управлінням Android 6.0 Marshmallow.

Компанія також представила пакет аксесуарів під загальною назвою LG Friends, у який увійшли альтернативні модулі, Bluetooth-гарнітура, окрема панорамна камера, навушники, маніпулятор для керування дронами, VR-окуляри й робот LG Rolling Bot. Робот оснащений восьмимегапіксельною камерою й може управлятися на відстані — представники компанії позиціонують гаджет як мобільну камеру відеоспостереження або іграшку для домашніх тварин.

Epson

Своєю презентацією відвідувачів виставки змогла здивувати ще одна призабута компанія. Epson показала Moverio BT-300 — окуляри додаткової реальності третього покоління.

Гаджет працює під керуванням Android 5.1 на базі чотирьохядерного Intel Atom 5 і важить усього близько 60 грамів. Окуляри працюють до шести годин на одному заряді й підтримують передачу даних по Wi-Fi і Bluetooth. П’ятимегапіксельна камера вбудована в праву дужку приладу.

BT-300 суттєво перевершує попередні версії за багатьма параметрами. Окуляри полегшали й одержали нові кремнієві дисплеї, виконані за технологією Si-OLED. Нові дисплеї дозволяють одержати яскраве й контрастне зображення з більш високою роздільною здатністю. Коли дисплеї вимкнені, то мають вигляд практично повністю прозорих.

Прилад позиціонується як для комерційного, так і приватного використання — наприклад, Epson пропонує використовувати окуляри доповненої реальності як FPV-систему для керування квадрокоптером. Окуляри доповненої реальності — прилад, який виводить зображення перед очима користувача поверх об’єктів реального світу.

Samsung

Після найочікуванішого анонса чергового Samsung Galaxy S на презентації знайшлося кілька слів про інші продукти корейського IT-гіганта. Під час презентації увагу привернула й Samsung Pay — платіжна система, яка буде доступна в Австралії, Бразилії, Канаді й у інших країнах, і сервіс безпеки Knox. Нова 360-градусна камера Gear 360 має форму м’яча. Project Beyond дозволяє переглядати 360-градусні відеоролики.

На презентації несподівано виступив Марк Цукерберг, який розповів, що у Facebook працюють над наданням людям усе потужніших засобів комунікації. І віртуальна реальність — наступна платформа високих технологій, яка виводить спілкування на новий рівень. І саме Samsung здатна робити OLED-екрани, необхідні для VR-гарнітур. Понад мільйон людей дивляться 360-градусне відео у Facebook, адже вже у понад мільйона користувачів є Gear VR, для якого з’являться сотні ігор.

HTC

У рамках виставки MWC 2016 повідомила про відкриття попереднього замовлення на споживчу версію окулярів віртуальної реальності й компанія HTC.

У споживчій версії, крім самих окулярів віртуальної реальності, передбачені також два VR-контролери для взаємодії з віртуальною реальністю й пара базових станцій, відповідальних за відстеження переміщення контролерів і голови користувача.

Раніше на виставці CES 2016 стало відомо, що нова версія Vive одержала фронтальну камеру для поліпшеного позиціонування й для підтримки зв’язку з мобільними пристроями — завдяки цьому користувач може переглянути повідомлення на телефоні, не знімаючи VR-окуляри.

Для успішної роботи окулярів віртуальної реальності від HTC необхідний комп’ютер із відеокартою, не слабкішою ніж AMD Radeon R9 290 або NVIDIA Geforce GTX 970.

Vive буде продаватися за ціною $799 за комплект, перші покупці одержать користувацьку версію окулярів віртуальної реальності від HTC і Valve у квітні 2016 року.

Така увага до VR- і AR-гаджетів свідчить, що гарнітури віртуальної реальності стають доступнішими, а на тлі прогресу основних учасників на цьому сегменті ринку можуть з’явитися й досить несподівані гравці. Наприклад, прогнозовані лідери області Hololens від Microsoft і Oculus Rift від Facebook матимуть по-справжньому здивувати перших споживачів, щоб не втратити клієнтів, яким буде з чого обирати.

Новинки в області гаджетів віртуальної реальності, крім представлених на WMC, слід чекати й на конференції компанії Google, де, як ми прогнозували, будуть анонсовані напрацювання по перезапущеному проекту Google Glass.

Про зміни у військово-політичній обстановці на Близькому Сході (15 – 23 лютого 2016 року)

Сирія

Найважливіші події в регіоні минулого тижня, як і раніше, були пов’язані із Сірійською Арабською Республікою (САР). 21 лютого держсекретар США Дж. Керрі повідомив про досягнення попередньої принципової угоди з Росією про тимчасове припинення вогню в Сирії. За його словами, «залишилося погодити деталі». А в ніч на 23 лютого відбулася телефонна розмова між президентами Обамою й Путіним.

У своєму екстреному виступі з цього приводу Путін заявив, що, згідно з досягнутою домовленістю, припинення бойових дій у САР починається опівночі 27 лютого за дамаським часом на умовах, які є складовою частиною російсько-американської угоди.
Суть цих умов полягає в тому, що до полудня 26 лютого всі воюючі сторони мають підтвердити Москві або Вашингтону свою згоду припинити вогонь. Російські й американські військові спільно на картах визначать території, на яких діють такі угруповання. Проти них бойові операції ВР САР, ВР РФ і очолюваної США коаліції вестися не будуть. Опозиціонери, у свою чергу, зупинять свої бойові дії.

Що стосується ІДІЛ, «Джабхат ан-Нусри» й інших терористичних організацій, визнаних такими РБ ООН, то вони з режиму припинення бойових дій повністю виключаються. Удари по них будуть наноситися й далі.
Крім того, Росія й США як співголови Міжнародної групи підтримки Сирії, готові запустити ефективний механізм реалізації й контролю над дотриманням режиму припинення вогню як з боку сирійського Уряду, так і збройних опозиційних угруповань.

Для цього будуть створені «гаряча лінія» зв’язку й – за необхідності – робоча група по обміну інформацією. Кремль проведе необхідну роботу з легітимним керівництвом Сирії, яке, у свою чергу, погодилося із заявою Росії й США. Але за однієї умови: якщо боротьба з ІД іншими терористичними організаціями буде продовжена. При цьому Дамаск залишає за собою право відповідати на будь-яке порушення перемир’я з боку збройних угруповань відносно мирних громадян і військовослужбовців.
22 лютого за кілька годин до спільної російсько-американської заяви президент САР Башар Асад видав указ про проведення виборів у Народну раду (парламент), які мають відбутися 13 квітня цього року.

У свою чергу, представник Вищого комітету з переговорів – органа закордонної опозиції, створеного в Ер-Ріяді в грудні 2015 року – Наасан Ага заявив в інтерв’ю телеканалу «Аль-Арабія» про неможливість проведення виборів у країні, охопленої громадянською війною, і назвав указ Асада «фальшивкою».

Раніше в інтерв’ю іспанській газеті «Ель Паїс» Асад підтверджував свою готовність до припинення вогню й переговорів із опозицією, але не з терористами. За його оцінкою, «делегація, сформована в Ер-Ріяді, є зборищем зрадників і терористів». Крім того, не можна «допустити, щоб терористи одержали користь із припинення операцій, зміцнивши свої позиції». Асад підкреслив необхідність «заборони іншим країнам, особливо Туреччині, відправляти людей і зброю або надавати будь-яку іншу матеріально-технічну підтримку терористам». Президент Сирії неодноразово заявляв, що його країна «не має іншого вибору, крім перемоги у війні», а «будь-яке перемир’я повинне мати на увазі роззброєння бойовиків».

Минулого тижня сірійські урядові сили за підтримки авіації ВКС РФ продовжували наступ на півночі країни в провінціях Латакія й Алеппо, звільнивши від бойовиків кілька важливих населених пунктів. Великих успіхів у боях з формуваннями ІД на півночі й північному сході Сирії домагаються формування сірійських курдів і національного ополчення.

Успіхи курдських «Загонів народної самооборони» (ЗНС) — бойового крила Партії демократичного союзу (ПДС) — у прикордонних із Туреччиною районах Сирії при цьому викликають підвищену заклопотаність і роздратування в Анкарі, де вважають ПДС і її бойові загони терористами й підкреслюють, що не дозволять створити коридор між контрольованими курдами регіонами на півночі Сирії. Президент Туреччини Ердоган заявив, що армія його країни продовжить обстріли сил сирійських курдів, назвавши їх «законною самообороною». Обстрілів зазнають і позиції ВР Сирії в прикордонній зоні. Терористи продовжують одержувати зброю, боєприпаси й підкріплення через кордон із Туреччиною. Більше того, Анкара не виключає проведення військової операції проти курдських сил на півночі Сирії.

У Москві ж «висловлюють найсерйознішу заклопотаність агресивними діями турецької влади щодо САР». 16 лютого РБ ООН одноголосно висловила стурбованість із цього приводу. Члени Радбезу домовся «переконувати Анкару поважати міжнародне право». Водночас 19 лютого члени РБ ООН не дійшли згоди по запропонованому Росією проекту заяви на захист суверенітету Сирії.
Тим часом Саудівська Аравія (СА) продовжує заявляти про свої наміри надіслати свої війська в Сирію нібито для боротьби з бойовиками ІД. Асад уже заявив, що буде розглядати військовослужбовців Туреччини й СА як терористів, якщо ці країни вирішать спрямувати свої війська на територію Сирії.

Влада Саудівської Аравії повідомила про намір надати силам «помірної опозиції» у Сирії ракети для ЗРК, що, як вважають в Ер-Ріяді, могло б змінити співвідношення сил у цій країні.

Однак, як би то не було, але до спокою в Сирії ще далеко

21 лютого в результаті серії терактів у Хомсі й Дамаску загинуло 126 осіб. Відповідальність за злочини взяла на себе ІД. Тим часом, уряд Сирії схвалив доступ гуманітарних конвоїв у сім обложених сірійськими урядовими військами районів.

Туреччина

17 лютого в урядовому кварталі Анкари в районі, де розташовані будинки командування ВМС Туреччини, генштабу й МВС, був вчинений теракт, у результаті якого загинули 28 осіб. Більшість із жертв теракту – військовослужбовці, у тому числі офіцери. Відповідальність за це взяло на себе угруповання, яке іменує себе «Соколи волі Курдистану» і пов’язане із сепаратистами з Робочої партії Курдистану (РПК).
Водночас влада Туреччини звинуватила в організації теракту сірійську курдську Партію демократичного союзу, керівництво якої ці обвинувачення, у свою чергу, категорично відкинуло. Американські спецслужби заявили, що «на цьому етапі не мають підтвердженої інформації, хто винен в організації й здійсненні теракту в Анкарі».

У зв’язку з терактом в Анкарі прем’єр-міністр Туреччини А. Давутоглу закликав усі країни, у тому числі Росію, відмовитися від співробітництва із сірійськими курдами проти Туреччини. Президент Ердоган пообіцяв тверду відповідь терористам.

19 лютого під час телефонної розмови Обама закликав Туреччину виявляти стриманість і припинити артобстріли. Одночасно президент США «підкреслив, що «Загони народної самооборони» (ЗНС) не повинні прагнути використовувати обставини, які склалися в цій області, для захоплення додаткової території».

Давутоглу 20 лютого закликав Вашингтон забезпечити беззастережну підтримку Туреччини в боротьбі з сірійськими курдами. Водночас США не вважають курдські ЗНС терористичною організацією й сприймають їх як «частину сил, які борються з ІД, але не постачають їм зброю». Глава МЗС Туреччини М. Чавушоглу вважає це «ознакою слабкості» США.
Президент Ердоган 21 лютого навіть заявив про право Туреччини проводити за кордоном операції проти терористів, які становлять для неї загрозу.
Тим часом на південному сході країни в провінції Диярбакир не припиняються бойові зіткнення турецьких сил безпеки з бойовиками Робочої партії Курдистану.

У Вашингтоні тим часом заявили, що хоча США й закликають до зниження напруженості між Москвою й Анкарою, але запевнили, що «ми будемо стояти пліч-о-пліч із Туреччиною й іншими союзниками по НАТО в протистоянні російським провокаціям у регіоні».

Саудівська Аравія

Міністр закордонних справ країни А. аль-Джубейр повідомив, що королівство відмовляється від будь-якого посередництва, спрямованого на відновлення відносин з Іраном. За його словами, «Тегеран сам усвідомлює, що він має зробити для виправлення нинішнього рівня двосторонніх відносин», причому «ворожі дії, які Іран практикував і практикує стосовно Саудівської Аравії, мають змінитися докорінно».
19 лютого під час телефонної розмови Путін і саудівський король Сальман «висловили зацікавленість в урегулюванні кризи в Сирії, забезпеченні безпеки на Близькому Сході». Також була «висловлена обопільна налаштованість на подальше нарощування російсько-саудівського співробітництва в усіх напрямках».

В Ер-Ріяді 19 лютого оголосили про відмову виділяти армії Лівану допомогу в розмірі 3 млрд доларів, які мали піти на закупівлі зброї у Франції. Крім того, королівство вирішило не фінансувати служби безпеки Лівану (для чого планувалося виділити ще 1 млрд доларів). У саудівських урядових колах відзначили, що цей крок зроблений у відповідь «на позицію Лівану в сірійському конфлікті, яка не відповідає братнім відносинам між двома державами». В Ер-Ріяді вважають, що ліванський уряд опинився під контролем «Хізбалли», «яка нав’язала свій курс країні». Прем’єр-міністр Лівану Т. Салям закликав Саудівську Аравію переглянути своє рішення.

Іран

16 лютого тут почалася передвиборча кампанія кандидатів у депутати парламенту, які відбудуться 26 лютого. Головною подією в передвиборчій гонитві стало формування спільного альянсу і єдиного списку кандидатів від коаліцій і партій реформаторської й помірної користі. Одночасно свій блок зміцнюють і консерватори. Одночасно з парламентськими відбудуться і вибори в Раду експертів, основним завданням якої є обрання з її складу довічного керівника й духовного лідера Ірану.

На минулому тижні Москву відвідав міністр оборони Дехган. Він був прийнятий президентом Путіним і провів переговори зі своїм російським колегою С. Шойгу. Сторони дали позитивну оцінку досягнутому рівню взаємодії у військовій і військово-технічній областях і запланували кроки по її послідовному розвитку.

І вже через п’ять днів Шойгу з візитом у відповідь прибув до Тегерана, де провів переговори з президентом Х. Роухані, якому передав послання президента Путіна…

Підготував Марсель Бондарчук (за матеріалами Інституту країн Близького Сходу)