Vector News

Автор: Редакція

  • 22 березня в ресторані Mille Miglia відбулося “Авто-прес-паті”

    22 березня в ресторані Mille Miglia відбулося “Авто-прес-паті”20 березня 2016 року особлива дата: саме в цей день було прийняте рішення провести унікальний в своєму роді захід, спрямований на популяризацію автомобільної культури України! Це день весняного рівнодення, і саме з цього часу у багатьох народів світу починається Новий рік! Автомобільна федерація України та Національна Автомобільна Ліга “Золоте кермо України” раді повідомити, що у автомобілістів також настає Новий рік з новими проектами, а саме…

    26 березня 2016 року, завдяки зусиллям нового керівництва ФАУ, відбудеться Офіційна церемонія нагородження переможців та призерів Чемпіонатів та Кубків України з автомобільного спорту 2014-2015 років, про яку розповів Микола Шредер, голова Комісії автомобільного спорту ФАУ. Потім естафету прийняв Вадим Навроцький, який запросив усіх присутніх відвідати великий технічний фестиваль OLDCARLAND, котрий пройде з 22 по 24 квітня на території Державного музею авіації. А в цей час натхненник фестивалю Павло Лозовенко дав інтерв’ю на імпровізованій експозиції автомобілів при вході в ресторан Mille Miglia.

    Роман Щипков розповів про плани на 2016 рік агентства автомобільних подій «Золоте Кермо України», зокрема представив унікальний проект «Зіркове Ралі», учасники якого 14 липня одночасно стартують з різних міст України, а фінішують в Одесі! Українські автомобілісти у 1913 році вже брали участь у так званому «Зірковому пробігу». Друге в історії України “Зіркове ралі” приурочене до 125-річчя появи першого автомобіля. Саме в Одесі журналіст і видавець Василь Навроцький у 1891 році зареєстрував перший автомобіль, натомість в Москві авто з’явилося лише через п’ять років.

    Також Роман Щипков у своєму виступі зазначив унікальність ефективного співробітництва фестивалю OLDCARLAND і найбільшого комунального підприємства в Україні у сфері пасажиро перевезень КП “Київпастранс” – старт спільного проекту “Виграй квиток на фестиваль”!

    Сюрпризом для багатьох став виступ Тетяни Жук, котра презентувала гостям проект Ladies Ride, як унікальну для України об’єднуючу платформу для дівчат, які беруть участь в автомобільних перегонах з метою здобуття більш високих результатів. Ціллю команди є участь у міжнародному автомобільному ралі в Марокко Rallye Aicha des Gazelles 2017!

    Фінальним акордом прозвучав виступ п’ятиразового чемпіона України з авторалі в абсолютному заліку Василя Ростоцького з презентацією грандіозного свята «Фестиваль Швидкості – Україна». Цю масштабну подію заплановано на осінь 2016 року, яка буде приурочена до 25-річчя українського автомобільного спорту!

    Організатори та учасники прес-паті висловлюють подяку всім представникам ЗМІ, які долучилися до участі в цьому заході, а також відзначають активних учасників автомобільного руху України – пілота Lancia Delta Integrale Сергія Чекана, Леоніда Косянчука, Сергія Мостового та Ганну Бондар. Святкову атмосферу заходу створила команда ресторану Mille Miglia, а крапку на офіційній частині поставив шеф кухар Fabrizio Righetti, підписавши меморандум про подальше партнерство з організаторами і побажавши всім гостям “”Bon appetite”!

    За матеріалами прес-служби ФАУ та Агентства “Золоте кермо України”

    22 березня в ресторані Mille Miglia відбулося “Авто-прес-паті”
    22 березня в ресторані Mille Miglia відбулося “Авто-прес-паті”
    22 березня в ресторані Mille Miglia відбулося “Авто-прес-паті”

  • Для українців іноземна мова, як радіаційний павук для Спайдермена

    Для українців іноземна мова, як радіаційний павук для СпайдерменаУ 2015 році вчені з Британії провели масштабні дослідження серед жителів Англії, щоб зрозуміти, яким чином вивчення іноземних мов впливає на структуру мозку людини.

    Згідно зі звітом про проведені дослідження, ті, хто приділяють увагу вивченню мов можуть похвалитися більш розвиненою структурою мозку, ніж ті, хто не вивчав будь-які мови, крім рідної.

    Останнім часом у вітчізняному медіапросторі поширюється соціальна реклама із лозунгом «Можливості спілкуються іншою мовою»

    Реклама пропагує вивчення англійської мови задля кар’єрного розвитку. Звісно, іноземна мова дає силу силенну можливостей на ринку праці. Але, українські рекламодавці не зауважили одну дуже важливу річ: вивчення іноземної мови впливає на мозок! Яким же чином? Що може змінитися?

    Спорт для мозку

    Вивчення іноземної мови, як і будь-який інший досвід, не проходить безслідно для нашої свідомості і роботи мозку. Будь-яке навчання змінює мозок, як фізичні вправи змінюють наше тіло. Коли мозок вчиться, в ньому збільшується кількість і якість нервових зв’язків, ефективність сірої і білої речовини зростає.

    Така мозкова фізкультура є актуальною в будь-якому віці, оскільки нейронна мережа розвивається кожну секунду. Мозок змінюється завжди, навіть в 90 років! Вивчення іноземних мов в цьому сенсі є надзвичайно ефективним. Коли ми переходимо з однієї мови на іншу, для мозку це дуже важка робота. Та незважаючи на її складність – вона є ефективною. Нарощувати біцепси також дуже важко!

    Для українців іноземна мова, як радіаційний павук для Спайдермена


    Молодильне яблучко

    Відповідно до результатів дослідження, проведеного вченими з Единбурзького університету, встановлено, що вивчення будь-якої іноземної мови дуже позитивно впливає на пізнавальну функцію мозку і віддаляє розвиток старечого недоумства, навіть в тому випадку, якщо мову починають вивчати у дорослому віці.

    Результати дослідження достовірно свідчать про те, що люди похилого віку, які володіють двома мовами, краще здають тести на когнітивні здібності, ніж ті, хто знає тільки одну мову. Вчені прийшли до висновку, що вивчення другої мови дійсно зберігає здоров’я мозку в літньому віці.

    Мільйони людей по всьому світу вивчають другу мову в дорослому віці. Двомовність (в якому б віці ні вивчалася мова) може уповільнювати старіння мозку. Немає сенсу жити довго, перебуваючи в старечому маразмі.

    Для українців іноземна мова, як радіаційний павук для Спайдермена

    Культурне різноманіття

    Суспільство, в якому вивчення іноземної мови обмежили або заборонили, стане однобоким і похмурим. Мови збагачують один одного, і без взаємодії з іншими системами українська не буде розвиватися. Адже в інших мовах існують поняття опису явищ, яких просто немає в нашій дійсності. Без таких понять, без цих імен ми не зможемо нічого дізнатися про незнайомі або нові явища. Культурне середовище теж виявиться відсіченим, від чого наш світогляд дуже сильно постраждає.

    Окрім того, людина, яка знайома тільки з однією культурою, може бути менш терпимою, більш підозрілою і дуже обмеженою. У більшої частини населення планети є доступ до книг, телебачення і навіть інтернету, так що ми постійно стикаємося з іншими культурами. Але питання у тому, наскільки ми здатні зрозуміти їх і готові прийняти. Це безпосередньо пов’язано з вивченням мов. Невігластво у цьому сенсі гальмує розвиток культури у нашій країні.

    Тож, вивчення іноземної мови є не лише інвестуванням у свої професійні можливості. Вдалий симбіоз всіх факторів впливу навчання на мозок може зробити з вас супермена або супервумен з надзвичайно швидким і гнучким типом мислення, розумінням сусідніх культур і відсутністю явних ознак старіння розуму. Реклама рекламою, а кожен з нас має вирішити для себе, чи хочемо ми бути сучасною людиною.

    Для українців іноземна мова, як радіаційний павук для Спайдермена

    Віолетта Шейченко

  • Теракти у Брюсселі: Європі слід звикати жити у надзвичайних умовах?

    Теракти у Брюсселі: Європі слід звикати жити у надзвичайних умовах?Зараз вже не так суттєво, ким були і якими мотивами керувались безпосередні виконавці терористичних актів у Брюсселі. Головне, що організатори і замовники терористичного нападу на бельгійську столицю, де знаходяться штаб-квартири Євросоюзу й НАТО, а також офіси багатьох інших європейських інституцій, досягли своєї мети – європейські цінності у сфері прав людини і принцип вільного переміщення людей, товарів та послуг у черговий раз опинились під загрозою. Для фінансових спонсорів «Ісламської держави» («ІД»), лідери якої взяли на себе відповідальність за вчинення терактів, демократичні надбання людства виявились небезпекою більш суттєвою, аніж політика Кремля, котрий нібито бореться з «іділовцями» шляхом килимового бомбардування Сирії.

    Немає жодних сумнівів, що правоохоронна система Бельгії за допомогою фахівців США і партнерів по Євросоюзу, справиться з цим викликом. Завдяки досвіду спеціалістів і сучасним технологіям бельгійські слідчі по хвилинах відновлять обставини вчинення злочинів і найближчим часом коло конкретних підозрюваних буде окреслено. Це дасть змогу з’ясувати, чи й насправді організаторами вибухів в аеропорту і метрополітені столиці Бельгії були лідери «ІД» і, чи пов’язані вони з нещодавнім арештом в Брюсселі організатора кривавих терактів у Парижі Салаха Абдеслама.

    Щоправда офіційна версія мотивів і обставин вчинення терактів європейською спільнотою буде сприйнята неоднозначно. Навколо неї відразу ж виникне чимало професійних дискусій і відвертих спекуляцій. Першими аргументи правоохоронців поставлять під сумнів журналісти, автори незалежних розслідувань, котрі звинуватять бельгійські спецслужби і правоохоронні органи у недооцінці упереджувальної інформації про потенційну терористичну загрозу у зв’язку з арештом одного з лідерів «ІД» у Європі. Для підтвердження таких обвинувачень на телевізійних екранах замиготять суворі обличчя різного рівня кваліфікації експертів і із числа підстаркуватих відставних генералів та «диванних вчених-терологів», які залякуватимуть і без того збентежених європейців загрозою «ісламського тероризму». Хоча справжні професіонали добре знають, що Коран має таке ж відношення до тероризму як і Біблія, а мусульманські терористи асоціюються з Ісламом рівно так, як і середньовічні хрестоносці чи інквізитори з вченням Христа.

    Оголошений владою Бельгії режим найвищої терористичної загрози, який передбачає певні обмеження прав і свобод бельгійців, протримається невизначений час, принаймні на термін ведення розслідування. З урахуванням того, що на території Франції вже декілька місяців зберігається надзвичайний стан, окремі політики почнуть стверджувати, що Європі слід звикати жити у надзвичайних умовах. На фоні розширення міграційної кризи, торгів і спекуляцій навколо неї, відбудеться подальший ріст популярності правих і праворадикальних партій, зросте рівень релігійної і національної нетерпимості, з новою силою євроскептики заголосять про необхідність введення додаткових бар’єрів навколо Шенгенської зони. З огляду на те, що у Брюсселі розміщується Секретаріат Бенілюксу, теракти в столиці Бельгії негативно вплинуть на результати призначеного на квітень референдуму у Нідерландах щодо Асоціації України з Євросоюзом.
    ООН, НАТО, ЄС та лідери провідних держав світу різко засудять теракти у Брюсселі. Водночас, вони закликають людство проявляти толерантність до представників різних націй та релігій, не допустити проявів ксенофобії.

    Ймовірно знову постане питання створення широкої антитерористичної коаліції за участю Росії. Не виключено, що НАТО візьме на себе функцію оголошення війни глобальному тероризму і «Ісламській державі» зокрема. У тому ж таки Брюсселі, в офісі Північноатлантичного Союзу будуть сплановані воєнні, додаткові економічні та політичні санкції проти «ІД». На національному рівні підніметься чергова хвиля ініціатив щодо внесення змін і доповнень до законодавств про посилення відповідальності фізичних та юридичних осіб за терористичну діяльність. Знову виникне питання налагодження більш ефективної міжвідомчої взаємодії між розвідувальними, контррозвідувальними і правоохоронними органами, а також вдосконалення співробітництва в рамках НАТО та інших міжнародних організацій.

    Розпочнеться робота над новими документами Євросоюзу, аналогічними «Патріотичному акту», прийнятому в США після 11 вересня 2001 року, яким було передбачене послаблення судового контролю за діяльністю спецслужб. Зокрема, за певних умов спецслужбам надавалось право організовувати стеження, прослуховувати телефонні розмови і зламувати електронну кореспонденцію громадян США без судового рішення. Не виключено, що будуть посилені режимні заходи щодо іноземців, насамперед вихідців з арабських країн, які передбачатимуть тотальну дактилоскопію, створення додаткових банків даних, спрощення порядку проведення превентивних затримань і депортації тощо.
    Проти цього категорично виступлять представники правозахисних організацій, які звинуватять владу в утисках громадянських прав і спробах «демонтажу» демократичних завоювань людства тощо.

    Згодом працівники європейських медіа оговтаються від шоку і зроблять якісні й такі необхідні суспільству репортажі про подвиги малопомітних у буденному житті людей – лікарів швидкої допомоги, донорів, працівників поліцейських та екстрених служб, пожежників, рятувальників, завдяки яким вдалося уникнути чисельних жертв серед цивільного населення та суттєво зменшити масштаби наслідків терактів. Саме журналісти вкотре піднімуть проблему психологічної реабілітації жертв терактів, виступлять ініціаторами створення різних фондів адресної фінансової допомоги постраждалим тощо.

    Такі вже «правила гри» у Євросоюзі. Там преса і громадянське суспільство має право не тільки хвалити владу, але й контролювати й жорстоко критикувати її, якщо вона того заслуговує. На відміну від сучасної Росії, де винних у вчиненні злочинів призначають у Кремлі, як у випадку з Надією Савченко, а його тимчасовий володар мріє боротися зі своїми прізвиськами «Недопалок», «Бліда моль», «Х@ло» законом «Про захист честі і гідності Президента Російської Федерації». Було б що захищати!

    Як відомо тероризм національностей не має. У жовтні 2015 року цю істину ще раз підтвердив перший заступник міністра внутрішніх справ Росії Олександр Горовий, публічно заявивши, що в рядах «ІД» воюють близько 2,5 тисяч громадян Росії. Тож не дивно, що за підозрою у причетності до вчинення терактів у Брюсселі місцева поліція взяла у перевірку вихідця з Дагестану Марата Юнусова та двох уродженців Білорусії – братів Івана і Олексія Довбишів, які 2007 року разом з матір’ю виїхали до Європи, прийняли іслам і взяли мусульманські імена Сулейман і Халід. Однак як тільки Голова Служби безпеки України Василь Грицак заявив про можливий «російський слід» у вчиненні терактів у бельгійській столиці, на його адресу з Кремля посипались нестримані емоційні звинувачення, рівень яких відповідає якості «підворітного виховання» їхнього начальника. Одним із авторів епітетів на адресу Голови СБ України був колишній генерал ФСБ РФ, а нині Глава Адміністрації Президента РФ Сергій Іванов.

    Поспішність, проявлена російським високопосадовцем нагадала про певні історичні події недалекого минулого. 13 лютого 2004 року у місті Доха був вбитий колишній виконуючий обов’язки Президента Чеченської Республіки Ічкерія Зелімхан Яндарбієв, який свого часу очолював чеченську делегацію на переговорах з Президентом РФ Борисом Єльциним, чимало знав і міг би багато чого розповісти. У вбивстві цього опозиційного політика, котрий перебував у Катарі на правах особистого гостя еміра, були затримані один працівник дипломатичної місії Росії та двоє офіцерів ГРУ ГШ МО РФ, які перебували там у відрядженні. Катарський суд визнав російських розвідників винними у вчиненні вбивства колишнього глави Чечні і засудив їх до пожиттєвого ув’язнення. На момент вбивства Яндарбієва міністром оборони Росії був Сергій Іванов і саме йому підпорядковувались засуджені у Катарі офіцери ГРУ ГШ МО РФ. Згодом «ліквідаторів» Яндарбієва видали Росії. За інформацією «Независимой газеты», в аеропорту їх зустрічали з червоною доріжкою на трапі та військовими почестями. Щоб кортеж міг добратися до центра Москви, навіть перекривався рух по Київському шосе. Так у чому ж причини такої емоційної реакції колишнього генерала ФСБ РФ і кого ж слід вважати «придурком» та «дегенератом»?

    Борис Дніпров, “Вектор ньюз”

  • Шахрайство від Мінкульту: як обдурити інвестора під виглядом благородних ідей

    “Дурням закон не писаний” – ця народна мудрість відома здавна. Але особливої злободенності вона набула сьогодні у зв’язку з дуже специфічною бездіяльністю нашого головного культурного відомства. Інколи виглядає так, що саме в Міністерстві культури України сидять оті “неписемні” дурні. Але так здається тільки на перший погляд. Насправді ж і міністр В. Кириленко, і його перший заступник І. Ліховий, і начальник управління Я. Діхтяр – люди далеко не дурні. Радше це нас усіх вони вважають тими дурнями, яких можна легко обманювати під гаслами «збереження культурної спадщини».

    Йдеться про те, що відповідно до українського законодавства і ратифікованих Україною міжнародних конвенцій Міністерство культури зобов’язане виконувати певні функції в державі, у тому числі й розглядати та погоджувати (або не погоджувати) документацію на роботи, які проводяться на пам’ятках та в їхньому довкіллі, реєструвати пам’ятки і таке інше. Відмовитися від виконання цих обов’язків міністерство не може (принаймні в світі таких випадків досі не було). Але протягом усього 2015 року та першого кварталу 2016 року науково-проектна і проектна документація, яка відповідно до законодавства надходить на розгляд і погодження до міністерства, не розглядається, відповіді на звернення безпідставно не надаються. При цьому повністю заблоковано процес ведення Державного реєстру нерухомих пам’яток України. Це означає, що міністерство незаконно самоусунулося від виконання своїх повноважень. У зв’язку з цим постає просте питання: раз міністерство нічого не робить, то, може, пора припинити виплачувати зарплату його керівникам? До речі, вони від цього не збідніють, оскільки мають інші джерела доходів. Покажемо, як це працює на конкретному прикладі.

    Шахрайство від Мінкульту: як обдурити інвестора під виглядом благородних ідейУ Києві в центрі історичного Подолу є стара садиба по вулиці Хорива, 2. Щоб зрозуміти, що це таке, треба з не дуже охайної вулиці зайти на жахливе подвір’я і оглянути ці нетрі – старі сараї, облізлі бараки, а також визначні осередки сучасної цивілізації: розташовані поряд душову і туалет типу «сортир». Важко повірити, що так можуть жити цивілізовані люди на початку ХХІ століття в центрі європейської столиці. Це варто показувати іноземним туристам – за окрему плату. І якщо хтось знайде тут бодай якісь ознаки історико-архітектурної цінності – то йому можна буде присуджувати Нобелівську премію.

    Ці будинки ще в 2009 р. Подільська районна рада визнала аварійними і в 2010 р. за результатами проведеного конкурсу передала приватному підприємству «Конвалія-нерухомість» як інвестору. Підприємство своїм коштом відселило мешканців і викупило нежитлові приміщення, розробивши проект реконструкції всієї садиби. Доки справа не дійшла до реалізації проекту, державні органи, як центральні, так і місцеві, чітко інформували, що будівлі і споруди даної садиби не належать ні до пам’яток, ні до щойно виявлених об’єктів культурної спадщини. І тільки на початку 2015 року раптом з’ясувалося, що два корпуси, які входять до складу садиби по вул. Хорива, 2, а саме №№ 2-а та 2-б, з якогось дива були внесені Міністерством культури України до Державного реєстру нерухомих пам’яток України наказом від 15.10.2014 № 869. При цьому було грубо порушено вимоги законодавства, а саме: Закону України «Про охорону культурної спадщини», постанови Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 № 1760, а також наказу самого цього міністерства від 11 березня 2013 року № 158, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01 квітня 2013 року за № 528/23060.

    Зрозумівши цю «розводку», жертва її – приватне підприємство «Конвалія-нерухомість» – звернулося з позовом до Окружного адміністративного суду м. Києва і 15 травня 2015 року виграло справу. Показово, що представники Мінкультури як відповідача в судове засідання не з’явилися. Проте Мінкультури подало апеляційну скаргу. Жертва обману виграла також і суд другої інстанції – Київський апеляційний адміністративний суд, ухвала якого від 14 липня 2015 року набрала законної сили. Було визнано протиправним і скасовано наказ Мінкультури від 15.10.2014 № 869 в частині включення до Державного реєстру нерухомих пам’яток України будівель по вул. Хорива, 2-а і 2-б у м. Києві. Наступні дії Міністерства культури мали би бути дуже простими – слід було виконати судове рішення. Виконується воно шляхом набирання в комп’ютері тексту, роздруковування його на принтері, підписання і реєстрації наказу міністерства на 1 (одній) сторінці обсягом в один абзац. Рядовий працівник міністерства найнижчого рангу – головний спеціаліст – зазвичай виконує таку роботу за 1 (одну) годину. Однак це не було зроблено ні за тиждень, ні за місяць, ні дотепер. Не допоміг і виконавчий лист Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 жовтня 2015 року. Мабуть, у бідному міністерстві не залишилося жодного працюючого принтера, щоб роздрукувати довгоочікуваний наказ на виконання судового рішення.

    На всі звернення ПП «Конвалія-нерухомість» Міністерство культури, знущаючись з заявника, протягом серпня, вересня і грудня 2015 року тричі нахабно відповідало: «Ведеться робота щодо скасування наказу». Вище ми зазначили, скільки часу насправді потрібно для «проведення такої роботи». Якщо робота, яка потребує однієї години часу, не виконується протягом півріччя, то висновок може бути тільки один: чиновники тим самим прозоро натякають «клієнту», що потрібно заплатити. А при особистій зустрічі пишуть на папірці п’яти – шестизначні числа, і чомусь не в українській валюті. А потім у Мінкультури ще й дивуються: чому це в Інтернеті шириться інформація про те, що підписання простого документа у міністра коштує 20 000$? Звідкіля беруться такі наклепи на це чисте і непорочне міністерство?!

    У даному випадку «клієнт» попався “вередливий” – не хоче платити. Натомість він подав заяву в поліцію про умисне невиконання судового рішення посадовими особами Міністерства культури. Відтак з 3 лютого 2016 року Шевченківське управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві розпочало розслідування кримінального провадження № 120161001000001356 з попередньою правовою кваліфікацією за частиною 1 статті 382 Кримінального кодексу України.

    Ми не тішимо себе ілюзіями про те, що знахабнілих корупціонерів та їхніх поплічників посадять туди, де вони мають сидіти. Але дуже хочеться, щоб кожен з них отримав судимість. Це дозволить відірвати їх від державно-бюджетної годівниці, яку наповнюють українські платники податків, а використовують – нероби й хабарники, які ще й закосили під дурників.

    Іван Правдін, “Вектор ньюз”

  • Нюанси вторинного ринку нерухомості: яким він буде в 2016 році?

    Нюанси вторинного ринку нерухомості: яким він буде в 2016 році?Недавні новобудови, а також квартири в будинках, споруджених у 2006-2010 роках, значно розширили пропозицію на вторинному ринку Києва. Водночас триває зниження кількості угод у цьому сегменті, а попит дотепер сконцентрований на бюджетному житлі (50% запитів припадає на квартири вартістю до 30 тис. доларів). Мати прибуток і заробляти на вторинному ринку спекулянти не поспішають, тому активності сегменту явно не вистачає. Яких же особливостей чекати від нього у 2016 році?

    «На вторинному ринку нерухомості Києва в 2016 році буде спостерігатися подальше коректування цін. Основною тенденцією року буде збільшення обсягів первинної пропозиції при одночасному скороченні продажів, що спричинить посилення цінової конкуренції в обох сегментах і зниження цін на вторинному ринку. Попит на ринку нерухомості, як і раніше, знаходиться під тиском несприятливої макроекономічної ситуації. Цей фактор унеможливлює істотне зростання цін на первинному ринку, а цінові показники вторинного ринку продемонструють подальше зниження. Внаслідок чого ціновий розбіг між сегментами скоротиться з нинішніх 30% до 15-20%», — прогнозує засновник і керуючий директор Address.ua Максим Школьник.

    За підсумками 2015 р. середньомісячний обсяг пропозиції на столичному ринку вторинного житла становив близько 26 тис. об’єктів, що на 40,5% більше, ніж у 2014 р., говориться в огляді консалтингової компанії City Development Solutions (CDS). Дарницький район — лідер за обсягом пропозиції квартир (15%), а на правобережжі перші позиції дісталися Голосіївському, Шевченківському й Печерському районам. У структурі пропозиції продовжують домінувати 2-і й 3-і квартири: 33% припадає на трикімнатні квартири й 32% — на двокімнатні квартири. За підрахунками експертів, строки експозиції квартир в 2015 р. становили в середньому близько трьох місяців. Найшвидше знаходили свого покупця малогабаритні «однушки» і «двушки».

    «Істотне зниження середнього бюджету покупки для вторинного ринку — серйозний сигнал. На вторинному ринку переважають квартири великої площі, а малометражні квартири — це пропозиція первинного ринку. Виходить, продавцям доведеться переглянути ціни, щоб забезпечити продаж виставлених об’єктів», — пояснює директор по розвитку CDS Наталя Комолова. Примітно, що, на відміну від забудовників на первинному ринку, які при найменшому зниженні попиту підключають усі маркетингові інструменти, власники квадратних метрів на вторинному ринку частіше пропонують квартири за максимальною ціною й не готові йти на зниження вартості. Втім, ціни реальних угод показують, що договори укладалися за цінами 10-30% нижче оголошених, а найбільший дисконт могли одержати покупці в престижному сегменті. А от середня площа квартир, які виставляються на продаж, збільшилася на 1-3%. У CDS вважають, що це сталося як через вимивання з ринку найбільш малометражних квартир у попередні роки, так і через появу пропозиції квартир у новобудовах 2006-2009 років — періоду, коли девелопери намагалися максимізувати площу квартир.

    Прогнози цьому сегменту експерти дають невтішні й багато в чому через багату на пропозицію «первичку». «Для вторинного ринку житла зараз не найкращі часи. Занадто багато об’єктів пропонується на ринку первинного житла за більш низькою ціною. Для того, щоб гарантовано продати своє житло в стислий термін, необхідно анонсувати ціну продажу на 15-20% нижче аналогічних пропозицій на ринку», — вважає директор по маркетингу CDS Алла Куценко. До кінця поточного року можливо подальше падіння ціни на неліквідні об’єкти старого фонду до 15%. Одночасно якісна «вторичка» дешевшати навряд буде чи, оскільки попит на таке житло залишається досить високим. Імовірно, що закріпиться тенденція альтернативних угод: продаж старої квартири з одночасною покупкою нової, найчастіше на первинному ринку.

    Також малоймовірний приріст частки спекулятивних угод — придбання нерухомості в 95 % випадках здійснюється для власного проживання. «Важливим залишається фактор збитковості ринку. За 2015 рік забудовники витратили на будівництво більше, ніж одержали в підсумку від продажу об’єктів. Цей факт може стати причиною негативних наслідків, таких як зупинка будівництва, вихід забудовників із ринку, втрата грошей покупців, які інвестували на ранніх стадіях. Отже, це може викликати збільшення зацікавленості вторинним ринком й зміцнення цього сегмента», — вважає Максим Школьник.

    Автор: Анастасія Кулішенко, спеціально для “Вектор ньюз”

  • Лише кожен п’ятий росіянин “повністю довіряє” Путіну

    Лише кожен п'ятий росіянин "повністю довіряє" ПутінуКількість росіян, які довіряють президенту РФ, за рік скоротилося на 10%. Про це свідчать дані опитування “Левада-центру”.

    Якщо в 2015 році тих, хто “повністю довіряють” та “скоріше довіряє” Путіну, було 83%, то в 2016 році їх стало 73%.

    Кожен п’ятий (21%) заявив, що “повністю довіряє” президенту, швидше довіряють – 52%, швидше не довіряють – 14%. При цьому рік тому так говорили 26%, 57% і 14% відповідно. Ще близько третини респондентів (30%) не можуть сказати про Путіна “нічого поганого”. Число тих, хто носиться до глави держави з захоплення”, скоротилася за рік з 10% до 8%.

    При цьому число тих, хто висловлює симпатію главі держави, знизилося на 7%. Якщо рік тому на питання “Якими словами ви могли б позначити своє ставлення до Володимира Путіна?” 37% відповіли, що з “симпатією”, то зараз про це заявили тільки 30%.

    Число тих, хто відноситься до Путіна “нейтрально або байдуже”, зросла з 10% до 15%, а тих, хто “насторожено і вичікувально” – з 5% до 8%.

    Серед найбільш привабливих рис респонденти назвали досвідченість Путіна як політика (33%), енергійність, рішучість і волю назвали 31%, 21% вважають його далекоглядним.

  • «Низькі тарифи не мають жодного відношення до соціальної справедливості»

    «Низькі тарифи не мають жодного відношення до соціальної справедливості»Комунальна сфера впродовж багатьох років залишається проблемною в Україні. Про тарифи та ціни на послуги, про реформу галузі, а також про перспективи старого житлового фонду ми поговорили з першим заступником голови Комітету ВР з питань будівництва і ЖКХ Дмитром Андрієвським.

    Як складається ціна комунальної послуги? Чи є у громадян можливість дізнатися, за що саме вони платять, і чому саме скільки?

    Ціни на комунальні послуги встановлюються Національною комісією регулювання електроенергетики та житлово-комунальних послуг (НКРЕ) на підставі наданих виробником розрахунків її собівартості. Тобто, беруться загальні витрати і діляться на обсяг всієї виробленої продукції. При цьому перелік витрат, які можуть включатися до складу тарифу, визначено Урядом. Всі рішення Нацкомісії публікуються на її сайті. Також компанії розміщують на своїх сайтах інформацію щодо ціни та основних складових вартості послуг.

    Менш прозора ситуація щодо структури тарифу на утримання будинків та прибудинкових споруд. Постановою КМУ затверджено перелік робіт, які мають виконуватися за рахунок плати на утримання будинків, на підставі чого органами місцевого самоврядування встановлюється тариф на ці послуги окремо для кожного будинку. При цьому для ОСББ та ЖБК тариф на цю послугу не встановлюється. Мешканці самостійно визначають розмір внесків, які вони сплачують на утримання будинків.

    Для прикладу структура тарифу на гарячу воду Київенерго:

    «Низькі тарифи не мають жодного відношення до соціальної справедливості»

    Структура тарифу на воду Київ водоканалу:

    «Низькі тарифи не мають жодного відношення до соціальної справедливості»

    Але залишається дуже важливе питання контролю собівартості тарифу. Як казала Маргарет Тетчер: «Державних грошей не буває – це все гроші платників податків». Навіть, коли громадянин отримує компенсацію держави у вигляді субсидій – він отримує свої гроші. Тому потрібно контролювати собівартість тарифу і прозорість його встановлення. Серед найбільш проблемних питань, наприклад, визначення собівартості газу у відповідних послугах. Сьогодні у Верховній Раді ми розробляємо новий Закон, який забезпечить чесність і прозорість у встановлені тарифів.

    На мій погляд, низькі тарифи не мають жодного відношення до соціальної справедливості. Хтось наповнює відносно дешевою водою ванну, а хтось – басейн, хтось опалює невелику квартиру, а хтось – палац на багато тисяч квадратних метрів. Тому в цьому році був запропонований такий підхід: значне збільшення житлово-комунальних тарифів, але водночас – соціальний захист населення у вигляді субсидій, на які депутати запланували минулого року більш ніж 24 мільярди гривен, а на 2016 рік – 35 мільярдів гривен.


    Про реформу ЖКГ говорять вже багато років, але люди бачать лише підвищення тарифів та цін. Що ще змінилося в системі ЖКГ за останні 5 років, чим обумовлені зміни?

    Останні 5 років в ЖКГ відбувалося подальше накопичення проблем, і на даний час ситуація доволі критична. Протягом багатьох років держава дотувала різницю між економічно-обгрунтованим рівнем ціни та фактичним тарифом, яке сплачувало населення. На жаль, це відшкодування відбувалося не своєчасно, і як наслідок підприємства не могли своєчасно платити за спожиті енергоносії та електроенергію. Відповідно їм були нараховані багатомільйонні штрафні санкції, які не мають джерел для оплати. На даний час аналогічна ситуація складається з невчасним перерахуванням підприємствам коштів за субсидії, тому ситуація тільки погіршується.

    Вирішення інших проблем галузі, таких як забезпечення повного обліку ресурсів, активно почалось тільки цього року після значного підняття тарифів. Наш профільний Комітет працює над законодавчим забезпеченням реформування галузі. Підготовлено до другого читання законопроект щодо стабілізації фінансового стану підприємств галузі, активно працює робоча група по доопрацюванню до другого читання законопроекту «Про житлово-комунальні послуги». Це дуже важливі законодавчі ініціативи, які мають закласти фундамент для функціонування галузі в умовах, коли повна відповідальність за будинки переходить до їхніх співвласників. Основною метою нового Закону «Про житлово-комунальні послуги» є забезпечення прозорості, тобто, щоб кожен громадянин розумів за що він платить кожну гривню. Ми надаємо права співвласникам будинків максимально широкого вибору механізмів щодо управління будинком. Наприклад, на водопостачання можна буде як заключати прямі договори з водоканалом кожному громадянину, так і виступати будинку в ролі колективного споживача, що дозволить зменшити витрати за рахунок виключення в такому випадку з тарифу плати за абонентське обслуговування, або визначити управляючу компанію, яка буде відповідати за постачання води до квартири, належний стан мереж та своєчасність розрахунків отримуючи за це певну винагороду.

    Законопроект вже викликав численні дискусії. На сайті Комітету можна ознайомитись з усіма засіданнями робочої групи по його доопрацюванню.

    Чи існує якась стратегія розвитку галузі? Якщо так, то в чому вона полягає?
    Сьогодні основною стратегією є забезпечення належного функціонування галузі. Перш за все, досягнути фінансової стабілізації підприємств, по друге – забезпечити 100% облік і оплату послуг. Важливим завданням є також запровадження енергозберігаючих технологій. При цьому має відбутися максимальна лібералізація надання послуг не пов’язаних з монополіями. Так, наприклад, здійснювати прибирання в будинку може і управляюча компанія, і клінінгова компанія, і найнята ОСББ фізична особа, і тільки мешканці мають визначати, хто і за яку ціну буде надавати цю послугу.

    Чи варто розраховувати на модернізацію «хрущівок» й інших старих будинків, яки вже вичерпали свій запас міцності, як це відбувалося у тій самій Польщі або Чехії? Якщо так, то за чий рахунок, адже у більшість будинків – проблемний колективний власник?

    Перспективи вирішення проблеми модернізації застарілого житлового фонду на даний час не дуже райдужні. Це пов’язано в значній мірі саме з «проблемним колективним власником». Крім цього, на даний час, більшість земельних ділянок, які могли бути використані для будівництва житла для відселення мешканців старих будинків, вже забудовані. Крім цього, є законодавча проблема виділення земельних ділянок компаніям, які будуть займатися реконструкцією цих будинків. Також негативним фактором є значне падіння ціни на нерухомість, що робить більшість таких проектів нерентабельними.

    Норма, за якою на потреби населення повинен йти газ власного видобування, діє, чи існує лише на папері? Звідки тоді озвучена прем’єром залежність тарифів на газ для населення від імпортних цін?

    Норми про постачання для потреб населення газу вітчизняного видобутку за його собівартістю не існує навіть на папері. Тому тариф на газ затверджується НКРЕКП. Комітетом неодноразово направлялися як до Комісії так і до Уряду звернення щодо необхідності перегляду цієї ціни, яка має дуже сумнівне обґрунтування. На жаль, Уряд та Комісія продовжують робити вигляд, що їх розрахунки абсолютно вірні незважаючи на численні невідповідності, які були виявлені, зокрема, і при роботі робочої групи при Комітеті щодо обґрунтованості встановлення цін і тарифів на енергоносії та комунальні послуги. Отже, як я вже й казав, проблема визначення собівартості газу у відповідних житлово-комунальних послугах залишається найбільш гострою і часто визначальною у формуванні загальної ціни послуги.

    Олена РОЗВАДОВСЬКА
    Констянтин НІКОЛАЄВ

  • Сирійський результат. Куди зникає “непогрішима” і “легендарна”?..

    14 березня 2016 року президент Росії В.Путін провів зустріч із очільником МЗС Росії С.Лавровим і міністром оборони країни С.Шойгу. Результатом зустрічі стало рішення про припинення російської військової операції в Сирії через те, що її головна мета досягнута. Також було сказано про виведення більшої частини російської техніки й військових, починаючи з 15 березня.

    Сирійський результат. Куди зникає "непогрішима" і "легендарна"?..

    Цілком природно, що перед ухваленням такого рішення російський президент по телефону проінформував про це президента Сирії Б.Асада, який високо оцінив допомогу РФ своїй країні в боротьбі з тероризмом і в розв’язанні внутрішньосирійського конфлікту.

    На думку, аналітиків, на перший погляд, це справді має вигляд і підноситься як жест доброї волі, спрямований на активізацію мирного врегулювання в Сирії. Але річ у тому, що мирний процес як слід іще навіть не почався, і було б дивно виходити з гри на цій стадії. Тому є тільки два можливі пояснення. Перший варіант. Росія визнала, що у військовому плані досягла максимуму можливого. Тоді це майже поразка, тому що ІДІЛ (організація, яка заборонена в Росії) не знищений, бойовики — вихідці з Росії й СНД — живі-здорові, терористична загроза нітрохи не зменшилася. Другий варіант. Під «основними силами» мають на увазі лише ті війська, які на цьому етапі не дуже-то й потрібні. Тобто багато шуму з нічого. Втім, можливий ще й третій варіант: Путін і вводив війська тільки для того, щоб їх вивести, або інакше — продемонструвати силу без бажання воювати насправді.

    Проте світове співтовариство переважно позитивно оцінило рішення Путіна, охарактеризувавши його як таке, яке дозволить досягти успіху на міжсирійських переговорах у Женеві, хоча виявило при цьому деяку стриманість і скепсис. На думку аналітиків, рішення про виведення було не таким уже й несподіваним у контексті російсько-американських лютневих домовленостей про припинення бойових дій у Сирії й поновлення сирійського діалогу на переговорах у Женеві за допомогою посилення тиску на своїх союзників, які в них беруть участь. З одного боку, президент Обама прагне досягти політичної перемоги в Сирії перед тим, як покинути Білий дім, а президент Путін намагається послабити, а то й зовсім зняти, європейські й американські економічні санкції проти своєї країни, які були накладені на Росію у зв’язку із ситуацією по Криму й південному сході України. До речі, саме цим і пояснюється посилення тиску на своїх союзників з боку Обами, який недавно розкритикував позиції Саудівської Аравії й Туреччини в питанні по Сирії в інтерв’ю виданню «Атлантик». У свою чергу, рішення Путіна про виведення є ніби продовженням погодженої з Обамою спільної позиції по сирійському питанню.

    Сирійський результат. Куди зникає "непогрішима" і "легендарна"?..

    Не менш цікаво й те, що рішення російського президента вибило ґрунт із під ніг не тільки в його супротивників на Заході й близькому Сході, але також і в самої сирійської опозиції, яка стверджувала, що введення російських військ перешкоджає мирному розв’язанню конфлікту й змінює розстановку сил у регіоні. Водночас рішення про виведення здивувало й союзників РФ в особі сирійців і іранців, трохи послабивши їх незговірливість, яку вони виявляли на женевських переговорах, використовуючи фактор військового втручання Росії. Путін, по-перше, показав, що проблему треба вирішувати негайно. А по-друге, він віддав перевагу домагатися перемог політичними методами за допомогою домовленостей зі США, що, на думку аналітиків, у майбутньому також допоможе зближенню Ірану й Саудівської Аравії.

    Путін прекрасно розуміє, що політичне розв’язання сирійського конфлікту схилить на його сторону країни Перської затоки й навіть сирійську опозицію, а також дозволить перехопити ініціативу по рішенню сирійської проблеми з рук Вашингтона. Але Москва не хоче втрачати свого впливу в регіоні, який вона має через свій союз із Тегераном і Дамаском. Як повідомляється в офіційній заяві Москви з приводу виведення російського контингенту із Сирії, «поставлені перед військовими завдання в основному були досягнуті», однак загроза війни залишається, що має на увазі продовження боротьби проти Ісламської держави, але вже не проти сирійської опозиції. У такий спосіб Путін хоче спробувати втягнути в мирні переговори й інших представників сирійської опозиції, і в першу чергу, курдів.

    Сирійський результат. Куди зникає "непогрішима" і "легендарна"?..Крім того, зовсім невідома кількість і якість виведених підрозділів, хоча ясно одне, що військовий аеродром у Хмейміме й морська база в Тартусі залишаються за Росією. Залишаються також підрозділи ведення радіоелектронної й повітряної розвідки для ведення спостереження за умовами дотримання перемир’я й пересування загонів Ісламської держави. І у зв’язку з цим виникає питання: чи будуть враховуватися всі ці об’єкти при укладанні більш широкої мирної угоди по Сирії за участі Росії, США, деяких регіональних учасників в особі Ірану, Саудівської Аравії, Туреччини й інших країн? А це можливо тільки за умови одержання Путіним гарантій з боку США.

    Серед можливих причин «раптового» виведення російського військового контингенту із Сирії деякі експерти бачать і можливість державотворення! Але це за умови, що після проведення виборів у країні буде ухвалене рішення про федеративний устрій держави, і США погодяться із цим фактом.

    Безсумнівно й те, що рішення Москви про виведення військового контингенту із Сирії пов’язане з упевненістю Кремля, що у відповідь на це Захід піде на поступки по Україні в контексті перегляду економічних санкцій щодо РФ. Надалі Росія, звичайно ж, може змінити своє рішення, особливо якщо побачить, що її зусилля ніяк не вплинули на позицію її супротивників. Саме з цією метою росіяни й не залишають свої військові бази в Сирії назовсім. Хоча масове повернення російських військ у Сирію здається малоймовірним.

    Сирійський результат. Куди зникає "непогрішима" і "легендарна"?..У результаті, хоч соціальні мережі досить бурхливо відреагували на виведення російських військ (“Бюджет закінчився”, “Так ІДІЛ ще ніхто не кидав”, “У Путіна передчасна евакуація”), слід зауважити, що одна з головних цілей Путіна (“іміджева”), яку він переслідував перед початком військової операції в Сирії, все-таки була ним досягнута. Він таки змусив Захід говорити про себе, хоча мріяв, звичайно, говорити на рівних. Крім того, Сирія стала шикарним сучасним полігоном для демонстрації можливостей нинішньої, нехай і не найгрізнішої, але все ще страшної російської зброї. За неповних два місяці операції проти забороненої в Росії «Ісламської держави» об’єктами пильної уваги експертів і ЗМІ стали російські бомбардувальники, крилаті ракети, дрони, підводні човни й ракетні катери.

    Так чи інакше, але, схоже, тепер на Сирію очікують такі знайомі Україні заклики до федералізації, а також Женева-2, Женева-3 і так далі.

    Матеріал підготував Марсель Бондарчук, “Вектор ньюз”

  • Міністерство похорон культури! Частина І. Державне управління, облік, контроль

    Міністерство похорон культури! Частина І. Державне управління, облік, контрольУ кінці грудня 2015 року на офіційному сайті Прем’єр-міністра України А.Яценюка з’явився Звіт Рахункової Палати «Про результати аудиту ефективності використання коштів державного бюджету, виділених Міністерству культури України на збереження історико-культурної спадщини в заповідниках, здійснення заходів з охорони, паспортизації, інвентаризації та реставрації пам, затверджений рішенням Рахункової палати від 24.11.2015 р. № 9-1. Звіт великий за обсягом, тож навряд чи знайдеться багато охочих читати його повністю. Тому нижче подаємо короткий виклад основних положень цього документу й наголошуємо, що всі твердження й висновки належать Рахунковій Палаті.

    У сфері державного управління охороною культурної спадщини головним органом є Мінкультури. Тому Рахункова Палата предметом аудиту визначила, серед іншого, аналіз нормативно-правових актів, які регулюють відповідну сферу діяльності, розпорядчі, планові, фінансові, бухгалтерські, звітні й статистичні документи об’єктів аудиту; іншу облікову й аналітичну інформацію про результати діяльності об’єктів контролю.

    До критеріїв аудиту віднесено:
    продуктивність: здійснення заходів по охороні культурної спадщини, проведення паспортизації, інвентаризації й реставрації пам’яток архітектури й пам’яток культурної спадщини; ефективність внутрішнього контролю Мінкультури;
    законність: відповідність вимогам чинного законодавства України розпорядчих документів і управлінських рішень об’єктів аудиту.

    Якщо коротко, то звіт Рахункової Палати засвідчив повну неспроможність Міністерства культури України здійснювати державну політику по управлінню культурною спадщиною, історико-культурними заповідниками й музеями. Ті структурні й кадрові зміни, які відбулися в складі Міністерства протягом 2014-15 рр., призвели до цілковитого знищення цієї сфери.
    Аргументуючи цей невтішний висновок, Рахункова Палата наводить конкретні факти і вказує на загальну закономірність: у Мінкультури порушення набули системного характеру, а більшість пропозицій і рекомендацій Рахункової палати за результатами попередніх контрольних заходів не виконано.

    1. Жодного свідоцтва про реєстрацію об’єктів культурної спадщини Мінкультури не видано;
    2. Форму електронного паспорта й електронну базу паспортів об’єктів культурної спадщини Мінкультури не розроблено й не затверджено;
    3. Мінкультури не забезпечило формування державного замовлення на проведення ремонтно-реставраційних робіт на об’єктах, які є пам’ятками культурної спадщини;
    4. Не розроблені й, відповідно, не затверджені й не визначені Порядок обліку об’єктів культурної спадщини, Порядок розробки плану організації території історико-культурного заповідника й історико-культурної заповідної території, Порядок визначення й затвердження меж і режимів використання зон охорони пам’яток і внесення до них змін, які передбачені статтями 32 і 33 Закону України “Про охорону культурної спадщини”.

    В Україні відбулася системна руйнація органів охорони культурної спадщини, наукових установ і організацій, зокрема у сфері реставрації. Державне управління у сфері охорони культурної спадщини, окрім Кабінету міністрів України й Міністерства культури України, покладається на спеціально уповноважені місцеві органи охорони культурної спадщини. Проте із 23 областей України такі органи існують лише у м. Львові та м. Одесі. Таким чином, у країні відсутня управлінська вертикаль, горизонтальні зв’язки й ефективна система управління охороною культурної спадщини в цілому. А Мінкультури своєю бездіяльністю сприяє поглибленню кризи в цій сфері управління.

    Найважливішими питаннями у сфері охорони культурної спадщини є облік пам’яток і контроль їх збереження. Тож облік об’єктів культурної спадщини мав би стати пріоритетним у діяльності державних органів. Проте сьогодні в Україні немає системи державного обліку об’єктів культурної спадщини, у тому числі єдиної електронної бази. Поняття електронного обліку за державними стандартами не існує. Відсутнє єдине програмне забезпечення, використовуються застарілі програми, які технічно не сумісні між собою. Питання єдиної електронної бази даних не визначене Міністерством як пріоритетне.

    Правильне й своєчасне вирішення цього нагального питання мало б своїм наслідком тектонічні зрушення в інших сферах діяльності заповідників і музеїв. Тому з цієї проблеми випливає необхідність інвентаризації фондів науково-проектної й облікової документації, оскільки єдиної інформаційної системи наявності такої документації в країні дотепер не існує.
    Добре налагоджений облік пам’яток і об’єктів культурної спадщини – це ефективний запобіжник зловживань у цій сфері. Внесені до єдиної електронної бази, проінвентаризовані, зафіксовані й оприлюднені пам’ятки зберігаються краще, ніж ті, які нікому невідомі. Інвентаризація й фотофіксація цих об’єктів обов’язкові для формування наукової бази про них. Цей процес треба було б координувати у масштабах всієї країни, але натомість Мінкультури, посилаючись на війну й економічні негаразди, займається політичним піаром і популізмом, вигадуючи «мертвонароджені закони», марнуючи матеріальні й людські ресурси.

    У Звіті зокрема зауважено, що через відсутність ефективних управлінських рішень у Мінкультури відсутня повна й достовірна інформація про кількість і стан пам’яток, що унеможливлює ефективний контроль за станом їх збереження. Інформація про пам’ятки національного й місцевого значення, які внесені до Реєстру, не є достатньою для прийняття ефективних управлінських рішень. Координація й контроль за паспортизацією нерухомих об’єктів культурної спадщини Мінкультури не здійснюються, і, як наслідок, у Мінкультури немає навіть інформації про кількість розроблених паспортів на об’єкти культурної спадщини.
    Порушуючи прямі вимоги законодавства, Міністерство не забезпечено публікацію Державного реєстру нерухомих пам’яток України у спеціалізованому періодичному виданні. Реєстр навіть не розміщений на офіційному веб-сайті Мінкультури.

    Контроль за об’єктами культурної спадщини є одним із головних завдань органів охорони культурної спадщини. Такий контроль неможливий без укладання охоронних договорів на пам’ятки й без контролю за їх виконанням. У Звіті вказано, що Мінкультури не виконує вимог Порядку укладення охоронних договорів на пам’ятки культурної спадщини, що створює ризики неналежного зберігання пам’яток через відсутність юридичних зобов’язань їх власників і користувачів. У Мінкультури відсутня інформація про власників пам’яток як національного, так і місцевого значення, при цьому не було видано жодного свідоцтва про реєстрацію пам’ятки. Як наслідок, власники пам’яток у всій країні не мають підтвердження їх державної реєстрації.

    У Звіті встановлено, що Міністерством зовсім не проводяться заходи державного нагляду (контролю) у сфері охорони культурної спадщини. Це становить пряму загрозу завдання непоправної шкоди об’єктам культурної спадщини через діяльність недобросовісних суб’єктів господарювання (зокрема суб’єктів містобудівної діяльності), яке здійснюється без дотримання вимог законодавства про охорону культурної спадщини.
    До фактів злочинної бездіяльності цього міністерства слід віднести й те, що, порушуючи вимоги Закону України «Про охорону культурної спадщини», Мінкультури не розробило й не затвердило Порядок визначення й затвердження меж і режимів використання зон охорони пам’яток. А це вкрай негативно впливає як на самі об’єкти культурної спадщини, так і на стан традиційного середовища. Крім того, Мінкультури не здійснює державного контролю процедури визначення й використання земель історико-культурного призначення в Україні. Також не розроблений механізм обліку й контролю за станом використання таких земель.

    Одним із важливих питань діяльності Мінкультури в цій сфері є контроль і регуляторна політика. Проте із Звіту випливає, що механізм надання органами охорони культурної спадщини фізичним і юридичним особам дозволів, погоджень і висновків для проведення робіт на пам’ятках національного значення повністю відсутній. Хоча порядок надання дозволів чи висновків Мінкультури розроблений іще у 2013 році, але в установленому порядку він не погоджений і постановою Кабінету Міністрів України не затверджений. Тож Мінкультури, активно порушуючи закон, на підставі листів-звернень фізичних і юридичних осіб видає дозволи (погодження) довільної форми на проведення робіт на пам’ятках національного значення, на їх територіях і в зонах охорони, на охоронюваних археологічних територіях, в історичних ареалах населених місць. У всіх цих діях простежується явна корупційна складова.

    На підставі офіційного звіту Рахункової Палати України можна зробити висновки, що за період з 2014 по 2015 рр.
    • Мінкультури зруйнувало систему охорони культурної спадщини в державі.
    • Управлінські рішення Мінкультури були неефективними.
    • Мінкультури не забезпечило підготовку вкрай необхідних актів законодавства, без яких сфера охорони культурної спадщини не може обійтися.
    • Мінкультури не зробило жодних заяв на сесіях ЮНЕСКО і не звернулося до міжнародних організацій з повідомленням про небезпеку, яка загрожує пам’яткам, розташованим на тимчасово окупованій території АР Крим.

    Далі буде…

  • Ви готові купувати техніку вітчизняного виробництва?

    Ви готові купувати техніку вітчизняного виробництва?Більшість опитаних українців (33%) віддали б перевагу великій побутовій техніці, яку зробили в Україні.

    Про це йдеться в дослідженні компанії iVOX Ukraine.

    Як зазначається, респондентам запропонували список країн (Китай, В’єтнам, Білорусь, Україна, Росія, Румунія і Болгарія) і попросили обрати країну­виробника, техніку якої вони б купили при рівних характеристиках та ціні.

    Більшість учасників опитування (33%) віддали б перевагу великій побутовій техніці, яку зробили в Україні. Підтримати вітчизняного виробника готові 37% чоловіків і 27% жінок.

    Більше половини учасників опитування (58%) відповіли, що придбають вітчизняну техніку, якщо виробник запропонує більший гарантійний термін.

    У дослідженні взяли участь 390 респондентів, які протягом 12 місяців купували або планують купити велику побутову техніку.