Автор: Редакція

Якби не відверто провокаційний блог Олександра Проханова «Змова банкірів», який з’явився 18 січня 2018 року на сайті publizist.ru/blogs, російська громадськість так би й не дізналася, що з наближенням 2 лютого 2018 року в Росії зріє загроза заколоту. «Останньому солдату імперії» привиділось «повторення колапсу 1991 року», який настане відразу ж після того, як «американці розкажуть світу про гніздо павуків, яке звили в самому центрі Росії банкіри, сировині олігархи, високопоставлені політики». На думку ортодоксального прихильника Володимира Путіна, вони «рвуть павутину, жалять один одного, зраджують свого благодійника, зраджуючи державу російську, яка зростила їх собі на погибель».

Окрім притаманних автору емоційних сплесків, Олександр Проханов навів декілька ознак виходу російської фінансової й бізнесової еліти з-під контролю незмінного лідера. Зокрема, він натякнув на «таємну зустріч воротил російського бізнесу на яхті в Егейському морі», під час якої нібито був написаний «донос в Гаагський трибунал про підрив московських будинків, вбивство Немцова, таємниці внутрішньої і зовнішньої політики». Але найбільше обурив автора виступ «банкіра Авена, який висловив небажання Альфа-банку кредитувати оборонно-промисловий комплекс Росії, бо це накличе на Альфа-банк міжнародні санкції». На думку «імперського письменника», який користується репутацією запеклого противника присутності російських олігархів при владі в Кремлі: «Це прямий саботаж, підтвердження того, що вже здійснює ряд крупних російських банків і корпорацій, відмовляючись з’являтися в Криму, не бажаючи фінансувати кримські будівництва, кримську соціальну сферу». У зв’язку з цим Олександр Проханов прямо закликав Володимира Путіна зробити вибір і ліквідувати загрозу: «Змова банкірів» повторює «змову генералів». Нехай Путін розгромить банкірів, як Сталін розгромив генералів».

Варто зазначити, що Олександр Проханов вже не раз шокував громадськість своїми епатажними заявами. Чого варта, зокрема, ідея замовити ікону Державної Божої матері із зображенням Сталіна в оточенні радянських маршалів. Але цього разу, фантазії послідовного сталініста, схоже, обґрунтовані.

Як відомо, 25 липня 2017 року Конгрес США затвердив законопроект про введення санкцій щодо Ірану, Росії і КНДР, які утворили нову «вісь зла». Розділ про Росію, яка обвинувачується в анексії Криму і кібератаках на США під час президентських виборів 2016 року носить назву «Санкції щодо Російської Федерації й боротьби з тероризмом і незаконним фінансуванням». Оскільки за нього проголосували 419 парламентарів з 433 присутніх, Президент США Дональд Трамп не зволікав з підписанням і 2 серпня 2017 року затвердив прийнятий Конгресом законопроект.

У США не приховували мети прийняття зазначеного акту національного законодавства. У ньому є розділ, яким прямо доручається Президенту США висунути вимогу Росії вивести війська з території Грузії (Південна Осетія і Абхазія), України (Крим і ОРДЛО) і Молдови (Придністров’я). Якщо Президент РФ Володимир Путін не виконає вимог цього ультиматуму, Дональд Трамп має вжити додаткових санкцій щодо ключових політичних фігур Росії й наближених до Кремля олігархів.

Згідно з цим законом перед Державним департаментом, Національною розвідкою і Міністерством фінансів США була поставлена задача у термін 180 діб, який закінчується 2 лютого 2018 року, надати Конгресу США дві відкриті доповіді щодо пов’язаних із Кремлем крупних російських бізнесменів. Перша доповідь стосується оцінки капіталів впливових російських олігархів, а також вивчення характеру їхніх зв’язків з Адміністрацією Президента РФ. А саме, результатів роботи з виявлення у їхніх діях ознак корупції, джерел доходів і активів, у тому числі членів родин, висновків з аналізу діяльності приватно-державних структур, інформації по офшорах тощо. Друга – теж саме, але щодо провідних менеджерів і засновників компаній з державною участю.

Узагальнювати добуту інформацію й готувати в подальшому такі доповіді щорічно доручено спецпідрозділу Мінфіну США «OFAC» (Office of Foreign Assets Control – «Офіс з контролю над іноземними активами»). В ієрархії спецслужб США цей «Офіс» займає ключове місце. Саме тут розробляються санкції проти неугодних США режимів, фірм, персон, складаються «чорні списки» нев’їзних політиків, бізнесменів, компаній, чиї активи в інтересах національної безпеки США варто блокувати.

Коментуючи прийнятий в США закон, експерти звернули увагу на те, що доповіді мають бути відкритими. Це означає, що у американських спецслужб, скоріш за все, вже зібрано достатньо інформації про масштаби корупції у вищих ешелонах російської влади. І, якби США хотіли, то оформили б результати розслідування таємно й арештували активи російських політиків і олігархів без зайвого галасу. Але, напередодні призначених на 18 березня 2018 року виборів Президента РФ, американській адміністрації потрібен розголос. Він має стати достойною відповіддю Росії за організацію кібератаки на США під час президентської кампанії 2016 року. Тобто, американська адміністрація фактично поставила Абрамовича, Авена, Алекперова, Ваксельберга, Дерипаску, Лісіна, Мордашова, Евтушенокова, Потаніна, Прохорова, братів Ротенбергів, Тимченка та інших росіян із списку Forbes перед вибором: слідувати за Путіним в економічну прірву чи дистанціюватись від нього, утриматись від підтримки на чергових президентських виборах або навіть вжити антиконституційних заходів щодо відсторонення беззмінного Президента РФ від влади.

Реакція Кремля була очікуваною. «Визнаний правник» Володимир Путін і Секретар Ради безпеки РФ Микола Патрушев одностайно кваліфікували рішення США як порушення норм міжнародного права. А керівник російського зовнішньополітичного відомства Сергій Лавров, котрий останнім часом чомусь зачастив в США, в нещодавньому інтерв’ю газеті «Коммерсант» з красномовною назвою «Зарядженість на русофобію безпрецедентна» назвав їх «абсолютно безпідставними». Він також запевнив, що мета американського закону позбавлена сенсу, оскільки: «… за роки санкцій їх автори могли переконатися, що чесну, відкриту і конструктивну російську політику ці санкції змінити не можуть».

Проте, бравурний оптимізм кремлівських керманичів в Росії поділяють далеко не всі. Як, наприклад, керівництво останнього приватного банку РФ «Альфа-Банк», яке на початку січня 2018 року офіційно заявило, що припиняє фінансувати російський військово-промисловий комплекс. Щоправда, панікуючи з цього приводу, Олександр Проханов дещо погрішив перед істиною. Заяву про це 3 січня 2018 року зробив не Голова ради директорів Банківської групи «Альфа-Банк» Петро Авен, а його заступник Олег Сисуєв. При цьому він не приховував, що таке рішення вмотивовано бажанням уникнути американських санкцій. Питання, чи наважаться інші російські олігархи публічно підтримати позицію «Альфа-Банку» залишається відкритим.

Між тим, попри очевидну перевагу Володимира Путіна над традиційними і бутафорними кандидатами на вищу посаду в Росії, кремлівські політтехнологи, усвідомлюючи можливі іміджеві збитки від «чорного дня» 2 лютого 2018 року, не знижують інтенсивності темпів передвиборної кампанії. Їм мало, що напередодні попередніх виборів їхні колеги вже встигли виставити Володимира Путіна на посміховисько, змушуючи його їздити по бездоріжжю на «чуді російського автопрому» автомобілі «Лада Калина», пірнати під воду, то на підводному човні, то в аквалангу за древньою амфорою, літати на військовому винищувачі і на дельтаплані за журавлями, грати з Дмитром Медведєвим в бадмінтон, розсікати по полях на комбайнах, рибалити разом з перевдягнутими співробітниками ФСБ РФ тощо. Тепер, оскільки чимало російських домогосподарок у захваті від оголеного торсу Володимира Путіна, а значній частині електорату до вподоби його набожність, кремлівські іміджмейкери вирішили на Хрещення загнати Путіна в крижану ополонку. Щоправда, допитливі користувачі Інтернету, не помітивши пару від води і дихання Путіна, запідозрили організаторів купання «красного царя» в тому, що насправді зйомки велись не на озері Селігер, а на кіностудії «Мосфільм».

І варто сказати, що ці підозри небезпідставні, бо таке вже траплялось в російській історії. «Батько народів» проголошував своє знамените звернення до учасників військового параду 7 листопада 1941 року не на морозній Красній площі, а в кіностудії.

Не виключено, що окрім відвідування церков, в резерві керівників передвиборного штабу залишились заготовки, пов’язані із грою на балалайці чи ложках, стрибанням Путіна з парашута або навіть короткочасне відрядження головного кандидата в Президенти РФ у космос. Якщо ж з міркувань безпеки цього не станеться, російським героям-космонавтам на МКС буде доручено під час чергового сеансу зв’язку агітувати за Володимира Путіна, позуючи з його фотокартками. Причому незалежно від їхнього бажання. У всяк випадку, досвід використання космонавтів для пропаганди осучасненої російської національної ідеї «Православ’я, Самодержавство, Народність» вже відпрацьований. Про нього ще 21 липня 2014 року згадував Олексій Навальний, розмістивши під заголовком «Прости нас, Юра» колоритне фото російських космонавтів Максима Сураєва, Олександра Скворцова і Олега Артем’єва з георгіївськими стрічками на фоні іконостаса з іконами в руках.

Цікаво, а чому в кремлівських політтехнологів не виникало бажання зробити рекламний сюжет з Володимиром Путіним в бібліотеці, музеї, з книжкою в руках, чи хоча б за комп’ютером? Ймовірно, для вихованого «пітерською підворітною» Президента РФ це дуже ж таки неприродне заняття.

Борис Дніпров

У Київській торгово-промисловій палаті традиційно пройшли ділові переговори з членами Міжнародного Трейд-клубу. Представники 85-ти українських компаній особисто поспілкуватися із представниками іноземних амбасад щодо подальшої торговельної співпраці та залучення інвестицій.

25 січня 2018 року на зустрічі Міжнародного Трейд-клубу українські підприємці у B2B-форматі поспілкувалися із торговими представниками зарубіжних амбасад щодо експорту своєї продукції та подальшої взаємовигідної співпраці. В заході взяли участь представники 25-ти торговельно-економічних відділів іноземних посольств, акредитованих в Україні та 14-ти представництв зарубіжних організацій та компаній. На зустрічі іноземні дипломати ознайомились з економічним потенціалом промислових підприємств Києва, були налагоджені ділові контакти між українськими та іноземними бізнесменами.

«Дуже цікавий захід, тому що можна підходити до представників, які вас цікавлять і спілкуватися. Тепер будемо очікувати в подальшому нові контакти та контракти, розповсюдження українського бізнесу на інших ринках в інших країнах», – поділилася враженнями представниця компанії «Ділекс Трейд» Лідія Константинова, яка брала участь у заході вперше.

Представник посольства Ісламської республіки Пакистан Алла Семешко відзначила користь В2В переговорів та сказала, що знайшла вже багато компаній, які потрібні посольству: «Пакистан зацікавлений в ринку України, їх цікавить все – від інструментів до побутової хімії, до виробів із шкіри, текстилю. У Пакистані багато молодих компаній, які шукають нові ринки збуту. Вони імпортують фрукти, овочі, зернові, бобові і їх товар набагато дешевший та якісніший порівняно з іншими. Будемо сподіватися на міцне співробітництво».

Олександр Литвиненко з підприємства «Дельта Агро», яке займається вирощуванням насінням сільськогосподарських культур, мінеральними добривами та хімічними засобами захисту рослин, зазначив, що живе спілкування набагато спрощує комунікацію і досягнення бізнесових цілей:

«Мої очікування від заходу виправдалися на 99%. 1% залежить від моєї вини, тому що я мало взяв презентаційного матеріалу. На скільки далі просуватиметься співпраця, залежить від зацікавленості зарубіжних країн в українському агросекторі, а саме у плодово-овочевому виробництві».

Міжнародний Трейд-клуб вже вшосте проводить В2В переговори у Київській торгово-промисловій палаті. За результатами заходу сформували дорожню карту співробітництва торгових місій і представництв з київськими підприємцями.

У період з травня до листопада 2017 року адвокатами та юристами адвокатського об’єднання «АКТІО» було здійснено аналіз неплатоспроможності (forensic) ПАТ «КБ «ХРЕЩАТИК», проведений за ініціативи департаменту розслідування протиправних діянь Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Проведений аналіз фінансових операцій та звітності банку свідчить, що починаючи з 2013 року дії керівництва, Спостережної Ради та власників Банку не були спрямовані на отримання прибутку та підвищення фінансової стабільності банку, а натомість мали ознаки ризикових та спрямованих на виведення з банку фінансових активів.

За період, що перевірявся, встановлено недотримання банком принципу забезпеченості кредитування. А саме: значна частка кредитів, наданих банком юридичним особам, протягом 2013-2015 років відносилася до категорії «незабезпечених».

При аналізі ефективності розміщення коштів в операції з цінними паперами встановлено неефективність прийнятих керівництвом банку рішень щодо розміщення банківських активів.

У період, що перевірявся, банк здійснював купівлю/придбання/утримання цінних паперів у вигляді облігацій емітентів – потенційно пов’язаних осіб, які на сьогоднішній день залишаються не погашеними. Проведені операції фактично призвели до збитку у розмірі 1 286 млн грн, що суттєво вплинуло на фінансовий стан банку та стало однією із причин його неплатоспроможності.

Висновки “Адвокатське об’єднання”«АКТІО» підтверджуються звітами Науково-дослідного центру судової експертизи з питань інтелектуальної власності Міністерства юстиції України та експертним економічним дослідженням Полтавського відділення Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. М.С. Бокаріуса Міністерства юстиції України.

Починаючи з 2014 року ліквідність банку постійно погіршувалась внаслідок скорочення обсягів високоліквідних і ліквідних активів, при цьому темпи падіння прискорювались кожний рік. Керівництво банку не реагувало на суттєве зниження високоліквідних активів, а продовжувало політику їх подальшого зменшення, що у подальшому призвело до нездатності банку до виконання своїх зобов’язань.

Комплексним аналізом неплатоспроможності ПАТ «КБ «ХРЕЩАТИК» ТОВ «АКТІО» виявлено проведення сумнівних операцій та дії (бездіяльність) керівництва Банку, Спостережної Ради Банку та його власників, що призвели до збитків Банку на суму понад 2,5 млрд грн.

В Україні і за її межами не вщухають пристрасті навколо «звернень Петра Порошенка до ФСБ РФ», оприлюднених 13 січня 2018 року наближеною до Михайла Саакашвілі грузинською телекомпанією «Руставі-2». Мова йде про копії двох документів, датованих 3 лютого 2007 року: заяву П.Порошенка Директору ФСБ і його «зобов’язання» дотримуватись чинного законодавства РФ під час перебування на території Росії.

Адміністрація Президента України зреагувала миттєво, назвавши їх «низькопробною підробкою та фейком, виготовленим і закинутим телекомпанії Руставі-2 спецслужбою Росії», й звернувшись з проханням до ЗМІ «не поширювати фейкову інформацію, що носить явно замовний з боку країни агресора характер». Однак, у відповідь на це керівник «Руставі-2» Нодар Меладзе виступив із заявою, що телекомпанія не має сумнівів щодо достовірності цих документів.

З проханням прокоментувати ситуацію редакція «Вектор ньюз» звернулася до одного з ветеранів органів державної безпеки України, який погодився відповісти на питання на умовах інкогніто.

Ось відповіді генерала, котрий має досвід роботи в контррозвідвальних і розвідувальних підрозділах КДБ УРСР, а також СБ і СЗР України:
«Виходячи з досвіду організації роботи КДБ СРСР, яка в ФСБ РФ суттєво не змінилась, цілком погоджуюсь з оцінкою Прес-служби АПУ, що поширені документи дійсно є підробленими. Очевидно, що Петро Порошенко 2007 року не міг «регулярно відвідувати Санкт-Петербург, де мешкають батьки дружини його старшого сина Олексія» ще до того, як син 2013 року одружився на Юлії Аліхановій.

Але є ще низка ознак того, що це підробка.

По-перше, щодо реєстрації документів. Обидва вони зареєстровані як додатки до невідомого документу за вхідним номером 677 231 від 08.02.2007 року. На адресованій Директору ФСБ заяві хтось із високопосадовців цієї спецслужби, але явно не О.В.Бортніков, власноручно наклав промовисту резолюцію: «К материалам ДОР «Лолита». Тут слід пояснити, що «ДОР» є абревіатурою одного з видів оперативного обліку, прийнятих в КДБ СРСР і, очевидно, збережених в спецслужбах Росії – «дела оперативной разработки» (українською мовою «справи оперативної розробки»), а «Лоліта» – це його зашифровка.

Згідно з відомчими інструкціями, легалізовані матеріали про діяльність об’єктів оперативно-розшукових справ, як то пояснення, заяви, звернення тримались окремо від інших оперативних документів, у спеціальних папках чи конвертах. Для офіційних заяв, на кшталт «звернення Порошенка», взагалі існував окремий порядок реєстрації і реагування.

Утім, «звернення» і «зобов’язання» Петра Порошенка намертво вшиті й пронумеровані в ДОР «Лоліта», що є не тільки порушенням чинних вимог. Важко уявити собі, щоб хтось із керівників ФСБ РФ, наприклад начальник 5 Служби ФСБ РФ генерал-полковник Сергій Бесєда, який є куратором «українського напрямку», принизив себе настільки, щоб власноручно писати резолюцію на самому документі. Для цього до оригіналу прикладається супровідний документ, або відповідний «бетлик» – листочок, часом з окремою реєстрацією, на якому запопадливі помічники вже підготували проект, чи навіть декілька варіантів проектів резолюції. Тобто оригінал завжди залишався у первозданному вигляді.

По-друге. Професіонали можуть закинути мені, що «ДОР» в КДБ СРСР велись не тільки для викриття протиправної діяльності об’єкта, але й з метою створення умов для поступового залучення його до негласного співробітництва. Мова йде про так звані вербувальні ДОР. У таких випадках, «зобов’язання», «підписки», «розписки про отримання коштів» та інші матеріали, які використовувались для закріплення вербовки, могли не виділятись в окреме провадження, а долучались до «ДОР». Така практика дійсно існувала, але для особливої зашифровки об’єктів. То ж, чи варто зараз ФСБ РФ розшифровувати заходи, які вживались щодо П.Порошенка 2007 року, щоб у черговий раз виставляти себе на посміховисько перед усім світом? Невже чергова кампанія з дискредитації Президента України варта потенційними звинуваченнями у проведенні політики подвійних стандартів, коли об’єктом діяльності спецслужб ставав один з провідних політиків сусідньої держави? Бо усім зрозуміло, що за будь-яких обставин санкцію на заведення ДОР на іноземця такого високого рангу, яким 2007 року був П.Порошенко, давали перші очільники спецслужби за погодженням з вищим політичним керівництвом країни.

Безумовно, Кремль і під його керівництвом спецслужби РФ мріють і роблять все для того, щоб реалізувати в Україні варіант зречення Петра Порошенка з посади Президента України за аналогією з «ростовським втікачем». Але, аналізуючи викладені аргументи, більш правдоподібною видається версія, що до поширення «листів Порошенка до ФСБ» причетні внутрішні опозиційні сили. Як і до майже синхронної появи матеріалів журналістського розслідування кореспондентів катарського телеканалу «Аль-Джазіра» про виведення Віктором Януковичем за кордон 1,5 мільярдів доларів США через банк, підконтрольний Голові Національного банку України Валерії Гонтарєвої.

Підсумовуючи, хочу наголосити: з метою формування негативного іміджу України проводиться кампанія з дискредитації її політичного керівництва. Вона здійснюється спеціальними службами країни агресора, які із залученням спеціальних сил і методів нарощують зусилля з проведення розвідувальних акцій впливу. Спричинене наближенням передвиборних перегонів загострення політичного протистояння також буде супроводжуватись збільшенням критики на адресу Глави держави. Можливість ефективно протистояти їм цілком залежить від професіоналізму співробітників Адміністрації Президента, їх здатності реагувати на провокації в інформаційній сфері».

Борис Дніпров

З 01.01.2018 року набрав чинності (крім окремих норм) Закон України від 07.12.2017 №2245-VIII “Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2018 році”. Проте набрав чинності він так несподівано й у такий спосіб, що бухгалтери усіх без винятку підприємств взагалі нічого не зрозуміли і вже очікують значних штрафів замість чергового дуже розпареного покращення.

Але спочатку викладемо коротку хронологію подій.

01. 01. 2018 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2018 році» від 07. 12. 2017 р. № 2245-VIII (далі – Закон № 2245).

Щоправда, «Перехідні положення» Закону № 2245 стосовно призупинення блокувальної процедури податкових накладних/розрахунків коригування (далі – ПН/РК) (п. 13, пп. 2 п. 31 і абзаци 16-21 пп. 1 п. 56) набирають чинності «з дня, наступного за днем опублікування цього Закону».

Так, Закон № 2245 було опубліковано 30 грудня 2017 року. Тож положення Закону № 2245 щодо призупинення блокувальної процедури ПН/РК набрали чинності ще 31. 12. 2017.

У цій частині Законом № 2245 було викладено в новій редакції п. 201. 16 ПКУ, який наразі передбачає: реєстрація ПН/РК у ЄРПН може бути призупинена в порядку й на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України. До речі, порядок призупинення реєстрації ПН/РК у ЄРПН Кабмін має визначити до 1 березня 2018 року.

Водночас до дня набрання чинності цим порядком було призупинено дію абз. 3 п. 201. 10 ПКУ, відповідно до якого ПН/РК, складені та зареєстровані після 01. 07. 2017 у ЄРПН, є для покупця товарів/послуг достатньою підставою для визнання податкового кредиту та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

А що найголовніше – Законом № 2245 для заблокованих ПН/РК передбачено такі перехідні положення (п. 57 прим. 1 підрозділу 2 р. ХХ ПКУ):
ПН/РК, реєстрацію яких у ЄРПН призупинено відповідно до п. 201. 16 ПКУ, реєструються з урахуванням вимог п. 200 прим. 1. 3, п. 200 прим. 1. 9 та п. 201. 10 ПКУ не пізніше 2 січня 2018 року, крім:
• ПН/РК, щодо яких станом на 01. 12. 2017 не подані пояснення та копії документів відповідно до пп. 201. 16. 2 ПКУ;
• ПН/РК, щодо яких прийнято рішення про відмову в реєстрації ПН/РК у ЄРПН, по яких станом на 01. 12. 2017 не розпочинали процедуру оскарження в адміністративному або судовому порядку.

ПН/РК, реєстрацію яких у ЄРПН призупинено відповідно до п. 201. 16 ПКУ з 01. 12. 2017 до дня набрання чинності Законом № 2245 та щодо яких платником податку після 01. 12. 2017 подані пояснення та копії документів згідно з пп. 201. 16. 2 ПКУ, реєструються в ЄРПН у порядку, що діяв до набрання чинності Законом № 2245 щодо зупинення реєстрації ПН/РК у ЄРПН.

У разі якщо протягом 5 робочих днів із дня подання пояснень і копій документів не прийнято та/або не надіслано платнику ПДВ рішення про реєстрацію чи про відмову в реєстрації ПН/РК, реєстрація таких ПН/РК здійснюється на наступний робочий день за днем закінчення строку розгляду пояснень і копій документів платника податку.

Іншими словами Закон набув чинності 31 грудня 2017 року, 1 січня – вихідний, а 2 січня – останній день реєстрації накладних. Як то кажуть, хто не встиг – ми не винні. І це при тому, що на сайті ДФС й досі висить оголошення про те, що проводяться регламентні та технологічні роботи автоматизованих систем ДФС України. Тобто навіть ті бухгалтери, які кожного дня читають «Голос України» не дуже то й могли встигнути зробити «усе по закону».

Чи то в ДФС спеціально так зробили, чи то просто поплутали будь-які календарні дати – можна тільки гадати. Але в соцмережах та профільних форумах вже обговорюють цю ситуацію й дуже нею не задоволені.

Справа в тому, пояснюють адвокати АО «АКТІО», що законом виключено п. 74.2 ст. 74 Податкового кодексу, відповідно до якого передбачалось проведення постійного автоматизованого моніторингу відповідності податкових накладних/розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення їх реєстрації в ЄРПН та надавались МФУ повноваження визначати критерії оцінки ступеня ризиків.
З урахуванням нової редакції п. 201.16 ст. 201 Податкового кодексу, виявилося, що реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН може бути зупинена у порядку, та на підставах, визначеному Кабінетом Міністрів України. Тобто реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в ЄПРН може бути зупинена тільки в порядку, та на підставах, визначеному КМУ і до затвердження такого порядку зупинка податкових накладних/розрахунків коригування здійснюватись не буде. Але цей новий порядок Кабмін має розробити аж до 1 березня 2018 року. Іншими словами, коригувати податкові зобов’язання вже не вийде, а держава фактично перекредитувалась у бізнесу на січень-лютий 2018 року.

«Вважаємо, що Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2018 році» (№6776-д) не вирішено питання щодо припинення реєстрації податкових накладних у ЄРПН. Фактично, держава отримала безвідсотковий кредит та можливість користуватися до 1 березня 2018 року коштами суб’єктів господарювання, яким зупинено реєстрацію податкових накладних, та позбавила можливості контрагентів вчасно скористатись правом на формування податкового кредиту з ПДВ. Проаналізувавши положення законодавства, вважаємо, що на даний момент найефективнішим способом захисту платника податків є звернення до суду», – пояснили адвокати.

Релігія відіграє значну роль в житті американських громадян, і мабуть саме тому відома всім фраза «In God We Trust» («В Бога ми віримо») стала для них своєрідним «слоганом життя». Коли в США починають говорити про найголовніші для особи свободи, то першою називають свободу віросповідання, тим самим підкреслюючи важливе місце релігії в соціумі. Більше 88 % американців вважають себе віруючими, що значно перевищує кількість віруючих в інших розвинутих країнах, і при цьому тут функціонує більше, ніж де б не було різних по своїй природі сект, релігійних конгрегацій та організацій.

Гарантією релігійної свободи в Америці є Перша поправка Конституції США 1791 р., яка зобов’язує Конгрес не підтримувати будь-яку релігію, не затверджувати державну релігію та не забороняти вільне віросповідання. Важливим в цьому є те, що ця Поправка діє і по сьогоднішній день, а відтак – церква і держава діють окремо, не втручаючись у справи один одного. Це два окремі інститути, які формують духовний та світський світогляди американського суспільства. Вони є невід’ємними компонентами механізму розвитку країни. Таким чином, американські цінності – це органічне поєднання трьох елементів: релігії, яка позбавлена церковного істеблішменту; республіканської громадянської релігії про Богом дані природні права; та релігійного плюралізму.

Важливим аспектом є юридична компонента відносин держави та церкви. Верховний Суд Сполучених Штатів відіграє значну роль в контексті діяльності релігійних установ, а також релігійної практики в Америці. Діяльність Суду в галузі релігії була побудована на основі тлумачення змісту Першої поправка Конституції США, про яку згадувалось вище. Якщо розглядати саме релігійний аспект діяльності Верховного Суду, то можна зазначити, що він розглядає справи по таких чотирьох напрямках як: відмежування церкви від держави або навпаки, співробітництво між духовною та світською складовими в контексті релігії, рівноправність відносин між релігіями та релігійними особами, інтеграція релігії та політики. Слід зазначити, що ці різні теми інтегровані в значно більшу структуру Верховного Суду, метою якої є визначення контурів того, як державна влада стикається з релігійною практикою в Сполучених Штатах. Верховний Суд США часто вдавався до аналізу праць батьків-творців американської нації XVIII століття, щоб визначити зв’язок між релігією та державою, яка мала на меті підпорядкувати американський соціальний та політичний порядок. Насправді, фраза «стіна поділу між церквою та державою» вперше була використана в Америці президентом Томасом Джефферсоном у 1802 році як скорочення пояснення значення, яке він запровадив для релігійних положень. Ця відома фраза була врахована Верховним Судом США у 1947 році як корисна метафора при розгляді суперечок про релігію. Таким чином, Суд визнає, що відокремлення церкви від держави є основоположною тезою.

Таким чином, «поділ між церквою та державою» є законним поняттям в Америці, але воно описує більше інституційний поділ, ніж прямий. Іншими словами, Конституція вимагає, щоб установи церкви та держави в американському суспільстві не були взаємопов’язаними, залежними або функціонально пов’язаними між собою. Метою цієї вимоги є досягнення взаємної незалежності та автономії для цих інституцій, виходячи з віри в те, що вони будуть функціонувати краще, якщо вони не матимуть влади над іншими інституціями. Церкви та інші релігійні установи в Америці не отримують прямого державного фінансування, а також від них не вимагають сплачувати податки з прибутків або майна. Державні службовці не призначають духовенство, і навпаки – релігійні організації не призначають урядовців. Уряди, навіть суди, не мають права вирішувати церковні суперечки, які пов’язані з доктринальними питаннями. Релігійні організації, на відміну від католицької церкви в середні віки, не мають повноважень диктувати закони чи державну політику, хоча вони можуть спробувати, оскільки вони не виключаються як учасники політичного дискурсу.

Цікавим з точки зору відокремлення держави від церкви в США, є приклад щодо обмеження релігійної діяльності в державних школах, який наводить у своїй статті «The separation of church and state in the US» Дерек Девіс. Інституційне відокремлення церкви та держави спостерігається найчастіше та найбільш суперечливо у судових рішеннях, які обмежують релігійну діяльність у державних школах. Рішення Верховного суду, які обмежують здатність шкіл виховувати церковних співочих та читців Біблії, друкувати «Десять Заповідей» та інші релігійні тексти, покликані захистити священний предмет релігії від державного втручання. Суд часто підкреслює, що діти дуже вразливі в релігійному відношенні у ранньому віці, а тому важливо залишити релігійну підготовку батькам, релігійним та іншим приватним організаціям.

Отже, як ми бачимо, в Сполучених Штатах Америки існує чіткий розподіл між державою і церквою, дотримання якого суворо контролює Верховний Суд. Можна констатувати, що чітко діє принцип «кожен має займатись своєю справою»: державна влада – відстоювати конституційні права та інтереси, а церква – всіляко сприяти розвитку духовного потенціалу американських громадян та формуванню у них відповідного світогляду. Для повноцінного розвитку духовного життя та віри потрібна повна автономія від політичного життя, а також невтручання урядових кіл у духовну сферу.

Окрім Першої поправки до Конституції США, де мова йде про відмежування держави від церкви, є і нормативно-правові згадки про даний аспект. Так, наприклад, в ст. 6 Конституції США мова йде про те, що не може вимагатись будь-яке підтвердження релігійних переконань в якості умови для зайняття будь-якої посади або офіційної посади, які запроваджені Сполученими Штатами Америки. До прийняття Білю про права 1789 р. це була єдина згадка про релігію в Конституції.
В 1797 р. Сенат США ратифікував договір з Тріполі, в якому в ст. 11 говориться про наступне: «Оскільки уряд Сполучених Штатів Америки не заснований на християнській релігії; оскільки він не має жодного характеру ворожнечі проти законів, релігії або спокою мусульман; і, оскільки Сполучені Штати ніколи не вступали ні в яку війну, не здійснювали ворожнечу проти будь-якої магометської нації, сторони заявили, що ніякий привід, що випливає з релігійних поглядів, ніколи не призведе до переривання гармонії, яка існує між двома країнами». Цією статтею затверджувались засади «релігійного балансу сил» між США та однією з двох держав (Тріполі), які називались «Barbary Pirate States» («Варварські Піратські Держави»).

Повертаючись до сучасності, потрібно зосередити увагу на тому, що в нормативно-правовому відношенні все залишається незмінним, але «масла у вогонь» підлило підписання Дональдом Трампом 4 травня 2017 р. Розпорядження, згідно якого церквам та іншим релігійним організаціям дозволяється стати більш активними в політичному відношенні. Згідно цього Розпорядження він наказує Внутрішній Службі Доходів (Internal Revenue Service) не вдаватись до «несприятливих дій» проти церков та інших релігійних організацій, звільнених від податків, які беруть участь у політичній діяльності, яка призводить до затвердження кандидата на політичну посаду. Але пастирі вже вільні виступати з політичними виступами і регулярно займаються цим. Церквам та іншим податковим організаціям заборонено затверджувати чи явно протидіяти політичним кандидатам згідно з Поправкою Джонсона від 1954 року, однак нове Розпорядження, чітко вказує, що ця діяльність все одно не буде допущена.

Виникає питання про те, чи не призведе такий крок Президента до виникнення антагонізмів між державою та церквою, а також до більшого поєднання цих двох інституцій? Американське суспільство і сьогодні продовжує обстоювати ідею про автономізацію держави і церкви, звикнувши до такої моделі протягом багатьох років. З точки зору іміджу та підтримки серед населення, цей «релігійний» крок Д. Трампа навряд чи можна розцінювати як позитивний. І без того маючи низький рейтинг серед американського соціуму (за даними опитування CNN в період з 14 по 17 грудня 2017 р. роботу Президента США схвально оцінили 35 % зі 1001 опитаного повнолітнього американця; відверто невдоволеними роботою Д. Трампа є 59 % опитаних) він ризикує не тільки «посіяти» негативні «зерна» у «грунт» американського суспільства, але і порушити багатовікові духовні традиції.

Олександр Вонсович, кандидат політичних наук,
експерт з міжнародних питань

Знаковою подією для європейської спільноти стало проведення саміту Європейського Союзу з 14 по 15 грудня 2017 р. в Брюсселі. В непростий для Євросоюзу час лідери країн-членів обговорювали актуальні для ЄС проблеми, а також ряд зовнішніх питань. Тривалі дискусії у різних форматах стали свідченням складності внутрішньої та зовнішньої ситуації, а також засвідчили слідування колективному принципу вирішення спільних проблем. Ключовими сферами, в яких обговорювалось найбільше коло питань, стали: сфера безпеки та оборони, соціальна, культури та освіти, міграційна, зовнішньополітична та ряд інших. За підсумками саміту, за вищенаведеними сферами були прийняті відповідні рішення.

Якщо говорити про «європейські підсумки» саміту, то потрібно почати із найбільш актуальної і, водночас, найбільш проблематичної сфери – сфери безпеки та оборони. Учасники привітали запуск програми постійного структурованого співробітництва (PESCO) в сфері оборони. Дана програма являє собою юридично обов’язкову та всеохоплюючу основу для поглиблення оборонного співробітництва між державами-членами ЄС. Країни-учасниці беруть на себе зобов’язання щодо забезпечення оборони та національного суверенітету. Це є важливим кроком на шляху до зміцнення спільної оборони в рамках ЄС, а також запроваджує нове мислення, яке надає привілеї співробітництву між державами-членами.

Європейська Рада закликала до прийняття у 2018 р. Програми промислового розвитку європейської оборони, з урахуванням фінансування перших проектів у 2019 р. та рекомендацію Європейської Ради щодо нового інструменту створення потенціалу в підтримку безпеки та розвитку після 2020 року. Лідери ЄС очікують, що Рада завершить реформу Афінського механізму – інструменту, який використовується для фінансування загальних витрат на військові місії та операції ЄС. Європейська Рада, також, обговорила співпрацю між ЄС та НАТО.

Підсумовуючи прийняті рішення в оборонній сфері, потрібно зазначити, що вони є своєчасними та актуальними з точки зору стану сучасної внутрішньої та зовнішньої ситуації в рамках ЄС. З огляду на посилення викликів та загроз «м’якого» та «жорсткого» характеру прийняття стратегічно вивірених, ефективних, комплексних мір є необхідним в контексті зміцнення європейської безпеки та оборони. Важливим залишається питання про забезпечення достатнього фінансування вищенаведених програм, а також повноцінне їх втілення на практиці у відведені терміни.

Що стосується соціальної сфери, то лідери Європейського Союзу висвітлили такі пріоритети подальшого розвитку соціального виміру, як: впровадження «Європейського стовпа» соціальних прав на рівні Євросоюзу та на національному рівні; сприяння ефективному соціальному діалогу на всіх рівнях; досягнення прогресу у розгляді соціальних справ на рівні ЄС; відслідковувати пріоритети плану дій ЄС щодо подолання розриву між чоловіками та жінками.
Ці рішення, в перспективі, можуть зіграти важливу роль у адаптації соціальної сфери до сучасних реалій, а також посприяти розширенню нормативно-правової бази за рахунок появи нових документів, які будуть містити у собі сучасні підходи щодо практичної імплементації соціального законодавства ЄС.
В сфері освіти та культури були визначені наступні пріоритети: зробити програму «Erasmus+» більш широкою та всеосяжною; надати студентам можливості отримати ступінь, об’єднуючи навчання в декількох країнах ЄС; забезпечити більшу кількість молодих людей як мінімум двома іноземними європейськими мовами; сприяти співробітництву щодо взаємного визнання дипломів про вищу освіту та шкільних атестатів на рівні середньої освіти.

Враховуючи головний принцип культурного та освітнього життя Європейського Союзу – мультикультуралізм – дані рішення значно розширюють його межі роблять його більш багатогранним. Посилення лінгвістичної складової створює нові можливості для студентів стосовно вільного обрання та зручного вивчення європейських мов. Це сприяє мовному різноманіттю та більш вільному спілкуванню. Взаємне визнання дипломів та більш ширші можливості програми «Erasmus+» створюють умови, в яких процес навчання у вищих навчальних закладах ЄС стає більш зручним та багатогранним. Це, також, дає можливість вивчати культуру народів Європейського Союзу в новій якості.

Стосовно міграції, учасники саміту провели дискусію щодо зовнішніх та внутрішніх аспектів міграційної політики ЄС. Вони оцінили те, що було зроблено в цьому плані і те, що не стало ефективним протягом останніх двох років. Підсумками дискусії стали наступні рішення: запобігати в подальшому масовим надходженням на зовнішні кордони; проводити роботу щодо подолання корінних причин міграції; вирішувати внутрішні «тупикові» ситуації, які перешкоджають розробці політики.

Не дивлячись на те, що обсяги міграційних потоків до Європейського Союзу знизились протягом останніх років, проблема нелегальної міграції залишається актуальною. Вищенаведені рішення можуть стати ефективними лише за умови наявності відповідних умов, а саме: зміцнення безпеки по всьому периметру зовнішніх кордонів ЄС; запровадження більш суворих мір щодо мігрантів, особливо щодо політики депортації; вдосконалення, а при необхідності – розробка нового міграційного законодавства; відхід від ліберальних, демократичних підходів і перехід до більш жорстких, які передбачають недопущення асиміляції на території Євросоюзу.

Актуальним серед інших питань саміту стало питання «Брекзіту» («Brexit»), яке доволі жваво обговорювалось на різних площадках. Лідери країн-членів ЄС погодились, що на першому етапі переговорів щодо «Брекзіту» було досягнуто достатнього прогресу. На цій підставі вони прийняли проект керівних принципів для переходу на другий етап переговорів, де також розпочнеться обговорення відносно таких питань, як перехідний період та основи майбутніх відносин.

Вихід однієї з провідних країн ЄС із даного об’єднання може мати негативні наслідки для інших членів. Маючи одну з найбільш потужних економік в рамках Євросоюзу, Велика Британія може значно похитнути і без того слабкий економічний баланс. Будучи одним із найбільших фінансових контрибуторів безпеки та оборони, її вихід може, також, негативно позначитись і на стані безпеки, а саме в тому, що решті країн доведеться сплачувати більші внески на підтримку належного рівня безпеки та оборони. Врешті решт, може розпастись «золотий трикутник» ЄС: Велика Британія – Німеччина – Франція, який не тільки визначає внутрішню і зовнішню політику, але і є фундаментом сучасного Європейського Союзу. Це може означати «початок кінця» його функціонування та, в перспективі, можливий розпад. Отже, все залежатиме від того, як наждалі розвиватиметься процес виходу Великої Британії з ЄС і чим він закінчиться.

Відносно зовнішньополітичної сфери, то тут потрібно зосередити увагу на таких питаннях як: «проблема Єрусалиму» та санкції проти Російської Федерації.
Стосовно Єрусалиму, то позиція Європейського Союзу з 6 грудня 2017 р. (коли вона вперше була оприлюднена після заяви Дональда Трампа) залишилась незмінною і була підтверджена Головою Європейської Ради Дональдом Туском 14 грудня: крок американської адміністрації може завадити мирному процесу на Близькому Сході та реалізації принципу «дві держави для двох народів» (Ізраїль та Палестина).

14 грудня 2017 р. країни-учасниці саміту схвалили продовження економічних санкцій проти Росії ще на шість місяців, тобто до 31 липня 2018 р.. Таке рішення було обумовлено затягуванням Російською Федерацією процесу виконання Мінських угод щодо врегулювання ситуації на сході України. Окрім санкцій, було схвалено рішення щодо продовження обмежень проти ряду чиновників та військових, які діятимуть до середини наступного року.
Отже можна констатувати, що головні пріоритети зовнішньої політики Європейського Союзу залишаються незмінними. Це підтверджується підсумковими рішеннями саміту. Спрямованість на безпеку, мир, стабільність залишається однією із головних складових зовнішнього виміру діяльності ЄС.
Саміт Європейського Союзу засвідчив високий рівень зацікавленості серед країн-учасниць щодо вирішення найбільш актуальних проблем, а також продемонстрував єдність у поглядах і думках відносно подальшого розвитку та діяльності.

Олександр Вонсович, кандидат політичних наук,
експерт з міжнародних питань

22 грудня в День працівників дипломатичної служби підсумки року підвів Надзвичайний і Повноважний Посол, президент Українського відділення Асоціації міжнародного права, віце-президент Української асоціації зовнішньої політики Олександр Купчишин.

Зокрема, серед позитивних тенденцій 2017 року Посол навів такі:

1. Повноцінний запуск Угоди про асоціацію Україна-ЄС. Увесь минулий рік Угода діяла в тимчасовому режимі з огляду на невизначеність позиції Нідерландів. На щастя, компроміс в трикутнику Брюссель-Гаага-Київ було знайдено. Поступово наші громадяни мають відчути переваги вільної торгівлі з ЄС. Невдовзі, вже з 1 січня 2018 року починається зниження ввізного мита на автомобілі з країн ЄС, з подальшим виходом на нульовий рівень.

2. Запровадження безвізового режиму України з ЄС. Це безумовна, 100-відсоткова перемога української дипломатії, яку відчув кожний громадянин. Росія до останнього не вірила, що це станеться, а потім просто була шокована. В окупованому Криму люди зберігають українські паспорти, щоб мати можливість подорожувати до Європи.

3. Початок розгляду Міжнародним Судом ООН позову України проти Росії. Нагадаємо, йдеться про порушення Росією Конвенції про ліквідацію всіх форм расової дискримінації 1965 року і Конвенції про боротьбу з фінансуванням тероризму 1999 року. Фінальний результат поки що передбачити складно, але є підстави сподіватися на сприятливе для України рішення Суду, принаймні, що стосується порушення Росією Конвенції про ліквідацію всіх форм расової дискримінації.

4. Ухвалення Генеральною Асамблеєю ООН резолюції щодо прав людини в окупованому Криму. Резолюція сильніша, ніж минулого року, зокрема, Росія звинувачується у невиконанні проміжного рішення МС ООН стосовно відновлення діяльності Меджлісу кримськотатарського народу. Мало, на жаль, голосів «за», досить багато «проти». Якщо з сателітами Росії все ясно, то незрозуміло, як там опинилася, скажімо, ПАР і чому Азербайджан голосував «ногами». Але тут можна погодитись з нашим Послом при ООН В.Єльченком, що збільшення підтримки держав могло потягнути за собою розмивання жорстких положень резолюції. Дуже важливо, що в резолюцію закладено принцип безперервного розгляду питання, чого не було зроблено у 2014 році. В результаті тоді резолюція «Територіальна цілісність України» виявилася фактично документом одноразової дії.

5. Збереження і посилення санкційного режиму проти Росії. ЄС цими днями продовжив санкції на півроку. Це потребувало значних дипломатичних зусиль, особливо в плані збереження принципової єдності країн ЄС. США послідовно нарощують санкційний тиск на Росію. Відповідно до рішення Конгресу, у лютому 2018 року буде оприлюднено новий розширений список російських фізичних і юридичних осіб, проти яких діятиме посилений режим санкцій. Відчувається, що Росія, за усієї словесної бравади стосовно неефективності санкцій, починає потроху від них задихатися.

6. Зміцнення стратегічного партнерства України з США. Крім політичної і фінансової підтримки, які існували у попередні роки, цього року суттєво посилилась військова підтримка, а на наступний рік бюджет США передбачає ще більше коштів на військову допомогу Україні. Ми впритул наблизились до того, що американська сторона почне надавати нам летальну зброю оборонного характеру.

7. Розробка нового Закону про дипломатичну службу. Попри певні недоліки, наприклад, відсутність прирівняння дипломатичних рангів до рангів держслужбовця, відтворення старих норм про т.зв. компенсаційні витрати дипломатам замість заробітної плати під час довготривалих закордонних відряджень (що не дозволяє потім дипломатам отримувати нормальні пенсії), в цілому новий закон – це крок уперед.

Однак є й певні негативи роботи дипломатичного корпусу у 2017 році. Олександр Купчишин навів наступні приклади:

1. Неефективність Мінських домовленостей. Відсутність дипломатичних зусиль з пошуку альтернативи Мінському процесу. Ніяк не вдається задіяти механізми Будапештського меморандуму, зокрема, передбачені ним консультації. Не робляться спроби розширити коло держав, які були б задіяні у врегулюванні ситуації на сході України.

2. Різке погіршення двосторонніх стосунків України з низкою східно-європейських держав – Польщею, Угорщиною, Сербією, Чехією.

3. Надто буденне, а подекуди невиразне членство України в Раді Безпеки ООН у 2016-2017 роках. Багато було сподівань і видано авансів. Цитата з виступу Президента України 15 жовтня 2015 року з нагоди обрання України до РБ ООН: «…членство в Радбезі дає нам нові можливості для відстоювання свого суверенітету і територіальної цілісності, воно допоможе нам принести довгоочікуваний мир, сприятиме відновленню українського суверенітету над всіма окупованими Росією територіями, як на Донбасі, так і в Криму». Який результат?

4. Продовження озвучення вітчизняною дипломатією нереальних перспектив і популістських гасел. Спочатку це була нібито можливість позбавлення Росії права вето в Раді Безпеки ООН. Зараз з’явилася нова утопічна ідея – швидке приєднання України до Шенгенської зони. Вже навіть Посол ЄС в Україні Х.Мінгареллі вимушений був закликати українську владу припинити ці розмови. Все це створює невиправдані та завищені очікування суспільства.

5. Зволікання з призначенням Послів України у приблизно два десятки зарубіжних держав, зокрема, Латвію, Данію, Вірменію, Киргистан, Грецію, Хорватію, Чорногорію, Ірландію, Алжир, Перу, Ефіопію, Казахстан, Кубу, ПАР та деякі інші. Потрібно спочатку подумати про заміну, а потім вже відкликати Посла. У нас же навпаки. Можливо, нашу резолюцію підтримало так мало держав в ГА ООН, зокрема й тому, що в багатьох столицях нема кому вести роботу на високому рівні. Адже тимчасові повірені, які є рядовими дипломатами, не мають доступу до кабінетів, де ухвалюються політичні рішення (наприклад, відсутність Посла у ПАР).

6. Невдале реформування Дипломатичної Академії МЗС України. Замість навчальної бази з підготовки фахівців дипломатичної служби, Дипакадемію перетворено на курси підвищення кваліфікації.

7. Не вдалося за цей рік реально просунути практичне втілення в життя нашої важливої ініціативи щодо задіяння миротворчої місії ООН на Сході України. Курт Волкер, спецпредставник Держдепу США по Україні: «Миротворчої місії на Донбасі не буде, якщо Росія на це не погодиться» (прес-конференція у Відні 8 грудня 2017 р.). На жаль, обійти РБ ООН у цьому питанні неможливо. Усі варіанти без згоди Росії будуть нежиттєздатні.

Від редакції ж додамо, що запропонований перелік досягнень і проблемних питань української дипломатії за рік, що минає, не є вичерпним, однак є системним та зробленим на найвищому рівні професійним дипломатом.

14 грудня 2017 року відбулась зустріч членів Української асоціації зовнішньої політики та Українського відділення асоціації міжнародого права з нагоди 100-річчя української дипломатичної служби.

Президент УАЗП, посол Володимир Хандогій презентував свою книгу “Дипломатичні сюжети: невигадані історії кар’єрного дипломата”.

Президент Українського відділення Асоціації міжнародного права, посол Олександр Купчишин, який раніше ознайомився зі змістом книги, відмітив, що це надзвичайно цікавий, фактологічно насичений твір про українську дипломатію та українських дипломатів, який буде корисний для експертного середовища та широкого загалу.

Президент УСПП Анатолій Кінах, який був присутній на зустрічі, відмітив ефективність взаємодії інститутів громадянського суспільства та владних структур у провідних країнах світу та висловив переконання, що і в Україні повинна міцніти така взаємодія між державною владою та громадянським суспільством в інтересах зовнішньої політики, економіки, права та інших життєвоважливих сфер розвитку України.