Blog

В одній із своїх ранніх гуморесок неперевершений О.Вишня (П.Губенко) описав особливості пізнання навколишнього світу сільським хлопчиком Остапом. Спостерігаючи як селом виходжає священик у рясі, яку він сприймав за жіночу спідницю, хлопець мучився питанням: «Чи у попа штани є»? Дякуючи конфузу, що невдовзі стався із «служителем культу», Остап та його старші односельці наочно переконалися, що у священика такий обов’язковий аксесуар чоловічого гардеробу таки присутній. І втратив він його у коморі, звідки поспіхом утікав від дядьків, які «застукали» невдаху-коханця у сусідської Пріськи. Коли ж Остап поділився своїм відкриттям матері та чомусь не розділила його радості й побила. Сюжет гуморески, написаної далекого 1927 року, несподівано отримав своє продовження у сучасній Росії. Однак на відміну від Остапа, за невиправдану допитливість покараним буде не хлопчик-одинак, а весь російський народ.

А все почалося з того, що активісти громадського мережевого руху «Відкрита Росія» наприкінці вересня поточного року опублікували в Інтернеті фоторепортаж з відпочинку Патріарха Російської православної церкви (РПЦ) Кирила (В.Гундяєва) у широченних «сімейних» труселях на шикарній яхті «Azimut» (вартістю близько 680 тисяч євро). Планово чи за збігом обставин, відразу ж після скандалу, спричиненого оприлюдненням компрометуючих Кирила фотографій, комісія Уряду РФ із законотворчої діяльності схвалила розроблений ФСБ РФ законопроект щодо засекречення відомостей про власників елітної нерухомості, літаків та яхт. Як вказали автори законопроекту «Про внесення змін до окремих законодавчих актів РФ, якими регулюються питання держреєстрації прав на нерухоме майно і операції з ним», він розроблявся з метою «вдосконалення системи державного захисту». Їх вкрай занепокоїло те, що «співставлення отриманої інформації з відомостями з інших джерел дозволяє ідентифікувати фізичні особи за їхніми персональними даними. У подальшому така інформація може бути використана в злочинних і компрометуючих цілях». Державно-правове управління Президента РФ також визнало за можливе внесення законопроекту на розгляд Держдуми РФ, що вважається запорукою одноголосного голосування за нього депутатів пропрезидентських фракцій. Введення його у дію очікується вже у березні 2016 року.

Справа у тім, що до цього часу в Росії відомості з державних реєстрів прав на нерухоме майно, повітряні судна і судові реєстри були загальнодоступними. Вважалось, що за рахунок цього забезпечувалась юридична чистота цивільно-правових операцій з нерухомістю. Утім, на думку законотворців із ФСБ, існуючий механізм «у даний час багато в чому перестав відповідати меті, для якої він створювався». Що й не дивно, оскільки інформацією з державних реєстрів майна почали активно користуватися представники неурядових організацій для здійснення громадського контролю за діями корумпованих чиновників. Зокрема, 2013 року після публікацій в Інтернеті Олексієм Навальним викривальних матеріалів на члена партії «Єдина Росія» Володимира Пехтіна про наявність у нього розкішного майна в США, той був змушений відмовитись від мандату депутата Держдуми РФ. У липні 2015 року після оприлюднення «Новою газетою» результатів журналістського розслідування про причетність Директора ФСБ РФ Олександра Бортнікова і ще понад десяти високопоставлених співробітників головної путінської спецслужби до багатомільйонної оборудки ыз землею колишнього відомчого дитячого садочка у підмосковному селі Калчуга на Рублівсько-Успенському шосе, виник гучний скандал. Щоправда він нічим не закінчився, однак авторитету «альма-матер» Путіна не добавив.

Особливо не приховуючи бажання обмежити вільний доступ до відомостей про корумпованих російських чиновників, ФСБ РФ схильна замовчувати ще одну вагому причину розробки цього законопроекту. До анексії Криму і військової агресії на Донбасі російські багатії з метою збереження анонімності у питаннях власності оформляли свої об’єкти на офшорні компанії. Однак тепер, коли щодо наближених до Кремля олігархів діють суворі економічні санкції, які спричинили масову деофшоризацію, у Тимченка, Ротенберга та інших «друзів Путіна» виникла нагальна потреба у приховуванні відомостей про наявну у них власність в Росії.

Безумовно, не варто недооцінювати небезпеку недобросовісного використання злочинцями інформації російських державних реєстрів майна. Й насправді, безпристрасна кримінальна статистика фіксує зростання кількості злочинів, пов’язаних з отриманням доступу до персональних даних власників нерухомості, внаслідок чого вона стає легкою здобиччю «чорних ріелтерів». За даними МВС Росії, злочини у сфері нерухомості піднялися на третю сходинку після кредитних злочинів і злочинів у сфері споживчого ринку. Однак, на думку російських експертів, цей злочинний бізнес може бути успішним лише при наявності корумпованих зв’язків «чорних ріелтерів» із співробітниками соціальних служб, працівниками паспортних столів органів МВС та іншими державними службовцями. Так що замість втаємничення відомостей державних реєстрів майна краще російські законодавці подбали б про вдосконалення системи організації боротьби з корупцією в органах влади і управління, одним із пріоритетних напрямків якої є створення умов для максимальної прозорості діяльності держаних структур.

Вже зараз російські фахівці у сфері ринку нерухомості забили на сполох. Вони вважають, що запропоновані ФСБ РФ зміни до чинного законодавства суперечать принципам відкритості і достовірності публічних реєстрів. Після їх введення у дію постраждають насамперед добросовісні учасники операцій з купівлі-продажу майна, які втратять можливість отримувати виписки з державних реєстрів і виявляти зловмисників ще на первинній стадії збору необхідних документів. До персональних даних можуть бути віднесені будь-які відомості, які хоча б якось дозволяють ідентифікувати фізичну особу. Як наслідок, кількість шахрайських оборудок збільшиться у рази, що неминуче призведе до зростання числа позовів до судів і зловживань.

Синхронно з процесом засекречування відомостей про власників нерухомості в Росії, Україна відповідно до Угоди про асоціацію з Євросоюзом, розпочала рух у прямо протилежному напрямку. На виконання Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо посилення прозорості у сфері відносин власності з метою запобігання корупції» з 6 жовтня 2015 року став відкритим і доступним для будь-якої особи Державний реєстр речових прав на нерухоме майно. На черзі, відкриття реєстру транспортних засобів. Відтепер, після спеціальної реєстрації-ідентифікації користувача на сайті у «Кабінеті електронних сервісів» Міністерства юстиції України інформація з державних реєстрів буде надаватися не тільки щодо об’єкта нерухомого майна, а й про суб’єкта права, тобто за прізвищем людини можна буде дізнатися, якими квартирами, будинками, ділянками або автомобілями володіє будь-який громадянин України. Звичайно першими відчули певний дискомфорт чинні та колишні можновладці, які відразу ж потрапили під приціл активістів громадських організацій і журналістів. Дехто з них, протестуючи проти нових порядків, почав використовувати аргументи російських чиновників, наголошуючи на небезпеці використання їхніх персональних даних із злочинною метою. Але хочеться вірити, що рух України подалі від азіатського низькопоклонства, традиційного плазування перед начальством, гнітючої атмосфери улесливості та холопства, вже не зупинити.

Патріарх РПЦ Кирило вже не вперше опиняється в епіцентрі скандалів, пов’язаних із його слабкістю перед «мирськими утіхами». То начепить на руку годинника фірми Breguet вартістю понад 30 тисяч євро, то вирушить у подорож Ладозьким озером розкішною яхтою «Паллада» вартістю понад 4 мільйони доларів, яка раніше належала адміністрації Путіна. Того гляди і він, слідом за описаним О.Вишнею сільським попом, раптом втратить один із основних предметів чоловічого одягу і стане схожим на ще одного «друга Путіна» – президента Чехії Мілоша Земана. Як відомо, учасники чеської арт-групи «Ztohoven» 19 вересня 2015 року замінили штандарт над президентською резиденцією «Празький град» на величезних розмірів червоні труси. Таким чином вони висловили своє критичне ставлення до проросійської політики Земана, який нещодавно здійснив також візит до Пекіну, де безмірно хвалив китайське комуністичне керівництво. Затримані члени групи «Ztohoven» під час слідства пояснили, що обрали червоні труси для президентського флагштоку тому, що вони такого ж кольору, як і прапор КНР. Характерно, що окружний суд Праги відхилив вимогу місцевої прокуратури про покарання учасників арт-групи, визнавши їхню вину недоведеною. Таке рішення чеського правосуддя навряд чи зрозуміють в Росії, яка на шляху будівництва «Русского мира» стрімко скочується у середньовічний морок інквізиції. Там навіть казка «Про попа і його працівника Балду» на вимогу РПЦ нині видається не у рукописній редакції О.Пушкіна, а у варіанті В.Жуковського, який під тиском царської цензури був змушений ще 1840 року скорегувати оригінальний авторський текст, помінявши «попа» на «купця Кузьму Остолопа».

Борис Дніпров, аналітик

Щоб нейтралізувати загрозу негайного повернення російського боргу, необхідно було вжити спеціальних заходів. Зокрема, таким кроком могло стати прийняття закону про санкції, який розглядав би цю позику як «недружній борг» (hostile debt) і звільняв Україну від виконання вимог Угоди. Так вважає доктор економічних наук, професор Олександр Шаров.

Останнім часом почастішали відомості стосовно вимог Росії щодо погашення кредиту в сумі 3 млрд дол. Як відомо, Україна вважає це питання врегульованим в межах загальної реструктуризації українського зовнішнього боргу. Росія ж, яка відмовилась приймати участь у реструктуризаційних переговорах, зі свого боку, наполягає на тому, що ця позика носила міждержавний характер і тому взагалі не підпадає під умови досягнутих домовленостей.

Не вдаючись у деталі двосторонньої угоди, слід визнати, що вона дійсно мала (і скоріш за усе, невипадково, а з урахуванням політичних ризиків кредитора) неоднозначний характер (з точки зору її віднесення до приватних або міждержавних угод) і тому до неї необхідно було віднестися з повною серйозністю зразу ж, як тільки нова владна команда почала ревізію спадщини, яка залишилась від «папередників». У крайньому випадку вирішенням цієї проблеми слід було зайнятися хоча б тоді, коли міністр фінансів Російської Федерації А. Сілуанов 10 січня 2015 р. зазначив журналістам, що Російська Федерація має всі підстави вимагати від України дострокового погашення першого траншу облігаційного кредиту, наданого у грудні 2013 року в сумі 3 млрд дол., через порушення Україною вимог надання цього кредиту, а саме перевищення державного боргу України 60 % від ВВП країни. Вже тоді було зрозуміло, що формально таке право у російської сторони існує і вона могла скористатися ним не стільки для завчасного отримання боргу, скільки з метою спровокувати аналогічні вимоги з боку інших кредиторів України за облігаційними позиками, що призвело б до загального дефолту та катастрофічного падіння кредитного рейтингу держави. На вирішенні цієї останньої проблеми (уникнення дефолту) і було зконцентровано максимальні зусилля. Втім, з якихось причин, було забуто про сам «подразник» – тобто російські «боргові погрози».

Скоріш за усе, переважила думка, що росіянам не буде куди подітися, якщо більшість приватних кредиторів погодяться на умови реструктуризації, по суті, ініційованої «самим» МВФ. При цьому якось забули про те, що «валіза» з російськими грошима мала подвійне дно. І для того, щоб нейтралізувати загрозу появи «чортика з табакерки» необхідно було прийняти спеціальні заходи. Зокрема, таким кроком могло стати прийняття закону про санкції, який розглядав би згадану позику як «недружній борг» (hostile debt) і звільняв Україну від виконання вимог Угоди (тобто провести реструктуризацію цього боргу або взагалі відмовитися від його повернення – принаймні до політичного врегулювання ситуації). Однак, прийняти такий закон повинна була не Верховна Рада України, а парламент Великої Британії (оскільки позика, яка розміщена на Ірландській фондовій біржі, регулюється англійським законодавством).

В такому випадку утримувачі українських облігацій (Росія або будь-яка інша сторона, яка могла викупити облігації на ринкових умовах) повинна була б вести переговори з Великою Британією (оскільки визначення боргу «недружнім», як правило, відноситься до відповідальності Міністерства закордонних справ або Міністерства фінансів Великої Британії). Звісно, що такий варіант вимагав би активної дипломатичної роботи у переговорах з країнами ЄС (окремо – Великою Британією) та США. Але оскільки такий варіант було відхилено (враховуючи професіоналізм сучасної «фінансової команди» України саме в інвестиційних питаннях, навряд чи можна сумніватися в тому, що така можливість була відома), нам залишається тепер сподіватися на те, що Виконавча Рада МВФ (в якій Росія має окремий голос, а Україна – лише в складі своєї «групи» під керівництвом Нідерландів) визнає цей борг «приватним»: тобто знову відчувати себе об’єктом, а не суб’єктом зовнішньоекономічних (та політичних) відносин.

Про автора: Шаров Олександр Миколайович – доктор економічних наук, професор. Економіст-міжнародник з досвідом роботи у фінансово-банківській системі (заступник голови Національного банку України, голова правління Національного депозитарію цінних паперів, керівник комерційних банків), на дипломатичній службі (в посольствах України в Південно-Африканській республіці, Португалії та центральному апараті МЗС України) та наукових установах (Інститут Банку, Інститут прогнозування та економіки НАН України, Національний інститут стратегічних досліджень), а також член редакційних колегій ряду спеціалізованих наукових видань