Blog

Президент Дональд Трамп оголосив про призначення губернатора Луїзіани Джеффа Лендрі спеціальним посланником США в Гренландії, підкреслюючи значення острова для національної безпеки.

“Я радий оголосити, що призначаю ВЕЛИКОГО губернатора Луїзіани, Джеффа Лендрі, спеціальним посланником Сполучених Штатів в Гренландії. Джефф розуміє, наскільки важлива Гренландія для нашої національної безпеки, і буде активно просувати інтереси нашої країни для безпеки, захисту та виживання наших союзників і, справді, всього світу. Вітаю, Джефф!” – заявив Трамп у пості на Truth Social.

Лендрі підтвердив, що нова роль не заважатиме його обов’язкам губернатора.

“Дякую @realDonaldTrump! Це честь служити вам у цій волонтерській позиції, щоб зробити Гренландію частиною США. Це ніяким чином не вплине на мою позицію губернатора Луїзіани!” – написав Лендрі у пості на X.

Лендрі, республіканець, обіймає посаду губернатора з початку 2024 року. Раніше він займав посаду генерального прокурора Луїзіани та був законодавцем у Палаті представників США.

Міністр закордонних справ Данії Ларс Льокке Расмуссен прокоментував призначення, заявивши: “Це призначення підтверджує продовження американського інтересу до Гренландії. Однак ми наполягаємо на тому, що всі – включаючи США – повинні поважати територіальну цілісність Королівства Данія,” як повідомляє Reuters.

Трамп раніше висловлював інтерес до придбання Гренландії США. “З метою національної безпеки та свободи по всьому світу Сполучені Штати Америки вважають, що володіння та контроль над Гренландією є абсолютною необхідністю,” – заявив він у пості на Truth Social у грудні 2024 року.

Вихід з в’язниці після майже 20 років був значним моментом для особи, яка була засуджена до довічного ув’язнення за перший ненасильницький злочин, пов’язаний з наркотиками. Ця особа, разом з двома братами, які також були ув’язнені, пережила втрату обох батьків під час відбування своїх термінів. Ця втрата була описана як більш болісна, ніж саме покарання.

Сім’я не змогла підтримати своїх батьків у їхні останні дні, що додало до їхнього горя. Після звільнення особа прагнула возз’єднатися з братами, щоб розвіяти прах батьків, намагаючись вшанувати їх і закрити болісну главу у своєму житті.

Однак, навіть після звільнення, брати стикалися з обмеженнями через те, що були під наглядом федеральних органів. Цей статус вимагав від них отримання дозволу на зустрічі один з одним, незважаючи на їх ненасильницькі злочини та відсутність подальших порушень. Уряд відмовив у їхньому запиті на спільне вшанування пам’яті батьків.

Цей досвід підкреслив сприйняті недоліки системи нагляду, яка покликана допомагати особам відновлювати своє життя та реінтегруватися в суспільство. Натомість її описали як ще одну форму покарання, яка заважає реабілітації.

У відповідь на ці проблеми члени Конгресу запропонували Закон про безпечніший нагляд, спрямований на реформування системи нагляду. Особа стверджувала, що система, яка заважає сім’ям сумувати разом, не сприяє безпеці чи реабілітації.

Нагляд зазвичай характеризувався як пастка, з суворими правилами, які можуть загрожувати прогресу осіб, що намагаються реінтегруватися в суспільство. Обмеження включали заборону на подорожі через державні або окружні межі, часті зустрічі з офіцерами пробації, які можуть заважати роботі або сімейним зобов’язанням, а також заборону на спілкування з іншими, хто має кримінальні записи, включаючи членів сім’ї.

Особу цікавило, як ці регуляції сприяють громадській безпеці або підтримують реабілітацію, припускаючи, що вони подовжують покарання і заважають можливостям для відкуплення. Цей підхід, на їхню думку, відволікає ресурси правоохоронних органів від зосередження на дійсно небезпечних особах.

Протягом більшої частини свого життя автор жив у двох різних світах. У своїй нещодавній книзі “Я найгірший” він ділиться своїм досвідом зростання як дитини пастора та сина бестселера християнського автора в спільноті віри, відомій як “християнська церква”, одночасно працюючи актором на телебаченні та в кіноіндустрії, часто називаній “світським Голлівудом”, протягом майже двох десятиліть.

Деякі проповідники та основні медіа стверджують, що ці два світи абсолютно різні. Цю точку зору підтримують різні блоги, заголовки та коментарі. Однак автор стверджує, що обидва світи мають багато позитивних рис, включаючи акцент на великих історіях, значний глобальний вплив і зобов’язання покращувати світ. Незважаючи на ці подібності, він зазначає значні відмінності між вченнями Ісуса та практиками в Голлівуді.

Яскравим прикладом цих різних світоглядів стало виникнення руху #MeToo наприкінці 2010-х років, який звертав увагу на давнє насильство в індустрії розваг. Хоча рух виник у Голлівуді, він швидко розширився на інші сектори, включаючи церкву.

Рух #MeToo призвів до кількох позитивних змін, таких як справедливість для жертв, підвищена відповідальність для тих, хто має владу, та покращення професіоналізму і безпеки. Хоча багато хто сприймав ці зміни позитивно, рух також сприяв виникненню “культури скасування”, де онлайн-натовпи намагалися публічно принизити та “скасувати” осіб, яких вважали проблемними.

Автор спостерігав вплив культури скасування, перебуваючи в обох середовищах — Голлівуді та церкві. Він зазначив, що християнство має свій підхід до роботи з недосконалими особами, який відрізняється від методів світської культури.

Коли культура скасування розгорталася, автор розмірковував про те, як вчення Христа впливають на реакції на такі питання, і висловлював занепокоєння щодо непередбачених наслідків скасування осіб. Він ставив питання, як Бог може оцінити цю ситуацію.

Вивчаючи писання та порівнюючи практики ранньої церкви з сучасною світською культурою, автор виявив кілька недоліків руху культури скасування. Він стверджував, що загроза скасування не призводить до справжнього покращення, а скоріше заохочує людей приховувати свої недоліки. Він також зазначив, що культура скасування часто є покаранням без можливості для відновлення, зосереджуючись виключно на осудженні. Більше того, він спостерігав, що вона сприяє культурі критики, де люди стають вправними в ідентифікації недоліків інших, нехтуючи своїми власними недоліками.

Бог, зображений у писанні, характеризується зобов’язанням швидко реагувати на зло, як видно з різних біблійних оповідей. Однак цей самий Бог підкреслює важливість як зовнішньої, так і внутрішньої праведності, чесності щодо особистих недоліків, а також принципів прощення, відновлення та викуплення для тих, хто зламаний.

Нью-Інгленд Пейтріотс здобули перемогу після того, як їхня серія з 10 перемог була перервана минулого тижня, досягнувши перемоги з відставанням.

Пейтріотс перемогли Балтимор Рейвенс з рахунком 28-24 на виїзді, покращивши свій рекорд до 12-3 та забезпечивши собі місце в плейоф.

Плейофні амбіції Рейвенс ще більше зменшилися після перемоги Піттсбург Стілерс над Детройт Лайонс раніше в неділю. Балтимор тепер відстає на дві гри від лідерства в AFC North з рекордом 7-8, що вимагає від них виграти всі залишилися ігри, сподіваючись, що Піттсбург програє всі свої залишилися матчі, включаючи гру між двома командами в 18-му тижні.

Вчені виявили, що це може бути найраніший доказ навмисного розпалювання вогню людьми, що значно випереджає попередні оцінки.

Дослідження, опубліковане в журналі Nature 10 грудня, зосередилося на місці в Барнхемі, Англія, яке датується палеолітом, найтривалішим періодом людської преісторії.

Хоча палеоліт триває приблизно від 2,5 мільйона до 10 000 років тому, нововиявлені докази датуються приблизно 400 000 років тому. Раніше найдавніші відомі докази навмисного розпалювання вогню оцінювалися приблизно в 50 000 років тому на півночі Франції, що означає суттєвий хронологічний зсув з цим новим відкриттям.

Під час розкопок команда на чолі з Британським музеєм виявила крем’яні ручні сокири, ділянку випеченої глини та фрагменти залізного піруїту. Ймовірно, залізний піруїт ударяли об кремінь, щоб отримати вогонь.

Археологи виявили згорілі відкладення в осаді давніх ставків, що сприяло збереженню доказів протягом сотень тисяч років.