Лі Ван Ю, колишня танцівниця параду в Гонконгському Діснейленді, обговорює елементи, необхідні для створення “магії” у щоденних виступах. Вона підкреслює важливість командної роботи та збереження спокою під тиском — навички, які вона розвинула під час роботи в Діснейленді. Наразі вона застосовує свій досвід у викладанні та хореографії танцю, включаючи допомогу від штучного інтелекту (ШІ).
Лі Ван Ю, 30 років, перейшла з танцівниці параду Діснейленду до фріланс-танцівниці, викладачки та хореографа. Вона почала танцювати у три роки, попросивши свою матір про уроки балету. Це захоплення призвело її до несподіваної можливості в Гонконгському Діснейленді.
У 2017 році Гонконгський Діснейленд провів прослуховування в Академії образотворчих мистецтв Наньян у Сінгапурі, де Лі навчалася на диплом танцю. Супроводжуючи друга, вона відвідала прослуховування без очікувань, бажаючи спостерігати за професійним процесом прослуховування. Приблизно 50 танцівників взяли участь, і після виконання джазової комбінації в малих групах близько 20 танцівників були обрані для подальшої оцінки, яка включала вимірювання зросту та тіла.
Через кілька місяців, навчаючись на факультеті образотворчих мистецтв у Нью-Йорку, Лі отримала річний контракт на виступи як танцівниця параду в Гонконгському Діснейленді.
Прибувши в травні 2018 року, Лі виявила, що вона є єдиною танцівницею з Сінгапуру в команді, до якої входили артисти з різних країн, включаючи Гонконг, Японію, Філіппіни, Росію, Тайвань і Таїланд. Звичайний день починався близько 11 ранку з розминки, після чого йшли макіяж і підготовка костюмів. Танцівники виконували два паради щодня, один вдень і один вночі, кожен тривав близько 30 хвилин. Під час пікових сезонів, таких як Різдво, вони могли виконувати до чотирьох парадів на день.
Посеред кожного параду танцівники зупинялися перед замком для короткої “зупинки шоу”, щоб взаємодіяти з гостями. Репетиції для Хелловінських парадів іноді тривали до 2 години ночі після закриття парку. Спека в Гонконзі була складною, а костюми — важкими через світло та батареї. Незважаючи на почуття ностальгії або самотності, Лі зазначила, що, опинившись у костюмі, від танцівників очікувалося, що вони віддадуть всю свою енергію.
Лі описала Діснейленд як місце, яке переносить гостей у інший світ, дозволяючи їм відірватися від своїх проблем і відчути щастя. Щоб підтримувати цю ілюзію, танцівникам не дозволялося займатися спортом під час перерв або робити backstage-фото. Вона згадала гостей, які відвідували кілька парадів, включаючи підлітка, який танцював уздовж маршруту кожні вихідні. Деякі гості впізнавали танцівників за межами парку та ділилися фотографіями, які вони зробили.
Лі підкреслила повагу серед усіх членів команди в Діснейленді, зазначивши, що навіть під час втоми всі залишалися ввічливими. Вона навчилася, що те, як вона ставилася до інших, включаючи колег і допоміжний персонал, значно впливало на загальний досвід. Disney також приділяв увагу безпеці та добробуту своїх артистів, забезпечуючи хорошу медичну страховку.
Після року Лі вирішила не проходити повторне прослуховування для продовження контракту, шукаючи нові виклики.
Тепер, як фріланс-танцівниця, викладачка та хореограф у Сінгапурі, Лі прагне внести дух “магії” у свою роботу. Вона визнає, що тренування з танців можуть бути стресовими для дітей, особливо під час іспитів або змагань, і намагається створити веселу та безпечну навчальну атмосферу.
Лі підкреслила важливість створення моментів у класі, коли учні відчувають гордість або натхнення. Вона також вносить магію у свою хореографію, використовуючи ШІ для допомоги у формулюванні своїх ідей. Хоча вона не дозволяє ШІ писати за неї, вона використовує такі інструменти, як ChatGPT, щоб організувати свої думки та покращити ясність.
Лі відкрита до використання програмного забезпечення ШІ для масштабних виробництв, яке може допомогти з формуваннями, картографуванням та візуалізацією простору. У своїй недавній ролі хореографа на Національному параді Сінгапуру вона керувала майже 600 учнями, часто проводячи пізні ночі, вручну організовуючи формації. Вона вважає, що ШІ може значно скоротити час, необхідний для таких завдань.
Однак вона наполягає на тому, що технології можуть лише допомагати; емоційний зв’язок за рухом повинен виходити від самих танцівників. Це, за її словами, і є те, як створюється справжня магія.