Наразі Кримінальним кодексом України встановлено покарання за розбещення неповнолітніх (ст.156), що передбачає обмеження або позбавлення волі на строк до 5 років; у разі вчинення таких дій щодо малолітньої дитини або якщо ці дії вчинені членами сім’ї або близькими родичами, особою, на яку покладено обов’язки щодо виховання потерпілого, караються позбавленням волі на строк від 5 до 8 років.
Злочини щодо статевої недоторканності неповнолітніх та малолітніх осіб передбачені також ст. ст. 149; 152 ч. 4; 153 ч. 4 ; ст. 155;156-1 КК України. Відповідальність за зґвалтування малолітньої дитини від 10-15 років ув’язнення. За насильницькі дії сексуального характеру в середньому відбувають покарання від 5 до 8 років.
Але, як показує судова практика, особа, яка схильна до педофілії, як правило відбувши покарання, скоює новий злочин.
Перебування за гратами лише на певний час ізолює зловмисника від суспільства. Тож нікого не дивує, що біля дитячих майданчиків, освітніх закладів, тощо можна побачити непоодиноких осіб, що намагаються вступити з дітьми в контакт для реалізації своїх власних хворобливих злочинних намірів.
На законодавчому рівні явище педофілії намагались вирішити шляхом запровадження хімічної кастрації. Відповідно до Закону №6449 “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення відповідальності за злочини, вчинені стосовно малолітньої особи, неповнолітньої особи, особи, яка не досягла статевої зрілості”, передбачалось покарання у виді примусової хімічної кастрації, що полягала у примусовому введенні засудженому антиандрогенних препаратів, що складаються з хімічних речовин та мають зменшити лібідо і сексуальну активність.
Але, нажаль, Президент України Володимир Зеленський ветував закон про хімічну кастрацію педофілів, за який проголосували нардепи ще у 2019 році. Тому на сьогодні зміни у Кримінальний кодекс щодо примусової хімічної кастрації за злочини, вчинені щодо малолітніх, неповнолітніх та осіб, які не досягли статевої зрілості, не внесені. Це означає, що кардинально ситуація щодо попередження та зменшення числа злочинів відносно дітей не зменшиться.
Але, я особисто схиляюсь до думки, що до даного питання законотворці ще повернуться, адже такий вид покарання буде більш ефективним. Це показав успішних досвід інших держав: США, Франції, Німеччини, Росії тощо. Однак маленький крок до профілактики злочинів у сфері сексуального насильства над дітьми все ж державою зроблено.
16 січня 2020 року набув чинності Закон № 409-IX щодо впровадження Єдиного реєстру осіб, засуджених за злочини проти статевої свободи та статевої недоторканості малолітньої чи малолітнього, та посилення відповідальності за злочини, вчинені проти статевої свободи та статевої недоторканості малолітньої чи малолітнього.
В Україні в тестовому режимі запустили й почали наповнювати реєстр педофілів. Відтак до нього потраплять особи засуджені за такі злочини на підставі обвинувального вироку суду, який набрав законної сили. До реєстру дані про засуджену особу вносяться на підставі ухвали суду за місцем проживання такої особи або місцем відбування нею покарання за клопотанням прокурора. Правом доступу до відомостей, що містяться у реєстрі, окрім працівників правоохоронних органів також наділені керівники закладів освіти, охорони здоровʼя чи інших установ, які наглядають за дітьми, надають їм медичні, навчальні та соціальні послуги. За зверненням останніх до Мін’юсту вони мають можливість отримати інформацію відносно працівників, яких наймають на роботу до цих закладів.
Це дійсно важливий крок, який надасть змогу убезпечити перебування дітей у дитячих закладах, адже особи, що схильні до педофілії намагаються бути найбільш наближені до дитячого середовища.
Автор: Тетяна Даниленко, адвокат
(керівник Адвокатського бюро «Тетяни Даниленко»)
Залишити відповідь