Усе своє життя Шея Мандлі мав чітке уявлення про своє майбутнє, включаючи дружину та шість або сім дітей, яким він передав би життєві уроки. Однак наразі він самотній, закінчивши шестимісячні стосунки три роки тому. Мандлі, 31-річний мешканець Міннеаполіса, висловлює розчарування онлайн-знайомствами та труднощами в спілкуванні з жінками особисто. Він зазначає: “Більше не ‘ні’ — це найгірше, що може статися. Це майже як тактика приниження, якщо ви хочете представитися.”
Розрив між прагненнями Мандлі та його поточною ситуацією вплинув на його добробут. Він описує почуття самотності та прагнення до близькості, особливо спостерігаючи за парами під час зустрічей, таких як Friendsgiving. “Я відчуваю порожнечу,” — говорить він, додаючи, що іноді демонструє жорсткіший зовнішній вигляд, щоб приховати свою самотність.
Мандлі є частиною зростаючої групи молодих, часто гетеросексуальних, незаміжніх чоловіків, які бажають бути у стосунках. За даними Pew Research Center, 63 відсотки чоловіків до 30 років є самотніми, у порівнянні з 34 відсотками жінок. Половина з цих чоловіків активно шукає серйозні стосунки або випадкові побачення, тоді як лише 35 відсотків самотніх жінок повідомляють про те ж саме. Останні дослідження ставлять під сумнів стереотипи, які зображують самотніх жінок як відчайдушних у пошуках стосунків, а чоловіків — як задоволених холостяцьким життям. Дослідження показують, що самотні жінки загалом повідомляють про вищий рівень задоволеності життям, ніж самотні чоловіки. Крім того, дослідження з Німеччини показують, що чоловіки менш схильні ініціювати розриви, менш задоволені самотністю та більше бажають партнерів, ніж жінки. Також було виявлено, що гомосексуальні чоловіки у стосунках мають кращий психічний стан, ніж їхні самотні однолітки, при цьому незаміжні гомосексуальні чоловіки часто асоціюють самотність з відчуттям самотності.
Багато уваги приділяється викликам, з якими стикаються молоді чоловіки, включаючи відставання від жінок у освіті, працевлаштуванні, незалежності та соціальних зв’язках. Відсутність романтичних стосунків може сприяти їхньому незадоволенню, піднімаючи питання про те, чи їхні труднощі виникають з прагнення до романтики чи з нестачі навичок для побудови значущих зв’язків. Жорсткі норми, що оточують маскулінність, можуть посилювати відчуття нещастя від самотності, ускладнюючи пошук партнера.
Бути самотнім не є вкрай негативним, оскільки багато людей обирають залишатися без пари. Однак багато чоловіків вважають романтичні стосунки своїм основним емоційним виходом, що робить відсутність таких стосунків особливо дезорієнтуючою. Фредрік Е. Рабіновіц, професор психології в Університеті Редлендс, зазначає, що багато чоловіків схильні сильно покладатися на своїх партнерів для емоційної підтримки, очікуючи, що вони виконуватимуть кілька ролей у їхньому житті.
Ця залежність може бути пов’язана з соціалізацією, де хлопців часто вчать, що виражати емоції — це не маскулінно. Як наслідок, вони можуть стримувати свої почуття, шукаючи романтичних партнерів як єдиний прийнятний вихід для вразливості. Це емоційне придушення може заважати як романтичним, так і платонічним стосункам, призводячи до поверхневих зв’язків, які надають перевагу спільним активностям над глибшими емоційними зв’язками.
Чоловікам, які мають труднощі з формулюванням своїх емоцій, може бути особливо важко знайомитися, за словами Рональда Леванта, емерит-професора психології в Університеті Акрона. Він підкреслює, що емоційна близькість вимагає відкритості щодо почуттів, що багатьом чоловікам важко. Відсутність соціальної підтримки може призвести до негативних наслідків, таких як підвищений ризик смертності, депресія, тривога та низька самооцінка. Навпаки, наявність підтримуючої мережі може покращити здатність справлятися з труднощами та загальну якість життя. Серед самотніх гомосексуальних чоловіків соціальна підтримка від друзів і родини пов’язана з вищим рівнем добробуту.
Дослідження показують, що наявність романтичного партнера може значно покращити здоров’я та щастя чоловіків. Одружені чоловіки, як правило, мають кращий психічний та фізичний стан у порівнянні з їхніми неодруженими однолітками, можливо, через підтримуючі ролі, які їхні партнери відіграють у їхньому житті. Елейн Хоан, дослідниця в Університеті Торонто, пропонує, що просте очікування, що стосунки покращать щастя, може призвести до позитивних результатів. Її результати свідчать про те, що самотні, які вважають, що стосунки покращать їхнє життя, зазвичай відчувають підвищене щастя, коли вступають у партнерства.
Рубен Вудолл, 29-річний з Бристоля, Великобританія, розмірковує про свій досвід самотності, відчуваючи, що суспільні зображення ідеального кохання роблять квір-стосунки недосяжними. Протягом трьох років самотності він зосередився на особистісному зростанні через хобі, а не на самотності. Тепер, коли він у стосунках, він відчуває комфорт і підтримку, що покращує його загальний погляд на життя.
Традиційні погляди на маскулінність також можуть сприяти труднощам чоловіків з самотністю. Архетип чоловіка як сексуально активного та у романтичних стосунках часто сприймається як символ статусу, що призводить до відчуття неповноцінності у тих, хто не відповідає цьому ідеалу. Рабіновіц зазначає, що багато самотніх чоловіків внутрішньо звинувачують себе за свої обставини, ставлячи під сумнів свою привабливість і навички у стосунках.
Дослідження підтверджують думку, що чоловіки часто відчувають себе недостатніми без партнера, приписуючи свій статус самотності самоусвідомленню, поганим навичкам фліртуючи та сором’язливості. Хоан зазначає, що самотні чоловіки можуть неправильно тлумачити те, що жінки шукають у стосунках, часто зосереджуючись на застарілих уявленнях про маскулінність, а не на щирому зв’язку.
Коли чоловіки відчувають, що їм немає чого запропонувати, вони можуть перекладати провину на жінок, що є поширеним почуттям у маносфері, яка пропагує гіпер-маскулінні ідеали та мізогінію. Нещодавнє опитування показало, що чоловіки покоління Z значно частіше надають перевагу домінуванню як рисі особистості в порівнянні з більш старшими поколіннями, що може відштовхувати потенційних партнерів, які стають все більш прогресивними.
Розчарування, яке відчувають чоловіки, є складним переплетенням суспільних тисків, традиційної маскулінності та універсального прагнення до зв’язку. Щоб вирішити ці проблеми, чоловіки можуть отримати користь від розвитку дружби та практики вразливості з різноманітними людьми. Цей підхід може призвести до більшого емоційного задоволення та покращення романтичних перспектив.
Рабіновіц виступає за переосмислення маскулінності, яке дозволяє чоловікам прийняти поєднання сили та відкритості. Він закликає чоловіків брати на себе відповідальність за свої дії та розмірковувати про динаміку своїх стосунків. Зрозумівши себе краще, чоловіки можуть виявити, що легше залучають партнерів.
Майк, 32-річний з Портленда, спочатку шукав поради в маносфері, але згодом зрозумів, що побудова соціальних зв’язків є важливішою, ніж дотримання жорстких маскулінних ідеалів. Він підкреслює, що його цінність полягає в тому, як він змушує інших почуватися, а не в поверхневих атрибутах, таких як багатство чи зовнішність. “Моя цінність більше базується на тому, як я змушую інших людей почуватися,” — говорить він, підкреслюючи важливість емоційного зв’язку для залучення партнера.
Залишити відповідь