Куди рухається конфлікт Трампа та Кіммела далі?

Джиммі Кіммел повернувся в ефір, а Дональд Трамп погрожує подати до суду на Disney через його присутність на каналі.

Ця ситуація викликає питання щодо її потенційної тривалості та наслідків. Хоча можливо, що громадська увага переміститься в інше місце, триваючий конфлікт вже триває тиждень, що є довше, ніж багато сучасних новинних історій. Як Кіммел, так і Трамп є вмілими комунікаторами, які розуміють бажання своїх аудиторій отримувати новий контент.

Цей конфлікт може тривати довше, ніж типові суперечки, оскільки він стосується ведучого ток-шоу та президента, який особливо зацікавлений у наративі, представленому на ефірному телебаченні. Хоча Трамп має історію погроз, які не реалізуються, його поточний підхід свідчить про готовність діяти, оскільки його оточують люди, які прагнуть виконувати його вказівки.

Прикладом цього є позов Трампа проти Gannett і соціолога Des Moines Register Енн Селзер, який залишається активним, незважаючи на його відсутність останніх коментарів з цього питання. Позов стверджує про втручання у вибори 2024 року через опитування, яке Трамп вважає неточним, хоча такі прогнози не є незаконними.

Конфлікт між Трампом і Кіммелом є значним, оскільки він стосується президента Сполучених Штатів, який намагається придушити висловлювання, які він вважає неприйнятними. Ця ситуація викликає занепокоєння щодо свободи слова та наслідків використання президентом урядової влади для придушення критиків.

Деякі особи формулюють цю ситуацію як взаємну реакцію на сприйняту цензуру з боку лівих, стверджуючи, що обидві сторони однаково винні. Однак важливо розрізняти корпоративні рішення, такі як звільнення Такера Карлсона Рупертом Мердоком, і погрози президента використати державну владу проти коміка.

У певних колах виникла більш нюансована аргументація, що адміністрація Байдена тиснула на платформи, щоб регулювати висловлювання під час пандемії COVID-19 та виборів 2020 року, що вказує на паралель із ситуацією Трампа і Кіммела. Цю точку зору обговорювали коментатори, такі як Бен Томпсон.

Хоча важливо досліджувати, як соціальні медіа впоралися з цими складними ситуаціями, прирівнювання погрози президента покарати телевізійного ведучого до дій приватних компаній не адекватно відображає серйозність питань, що стоять на порядку денному. Ставлення до цих ситуацій як до рівнозначних ризикує дозволити справжнім зловживанням владою залишитися без відповіді.