Після того, як кілька шкільних округів та університетів по всій країні звільнили або призупинили викладачів через суперечливі публікації в соціальних мережах щодо вбивства співзасновника Turning Point USA Чарлі Кірка, деякі освітяни тепер подають позови, стверджуючи про порушення їхніх прав на свободу слова.
У середу федеральний суддя наказав Університету Південної Дакоти тимчасово відновити професора Майкла Хука після того, як рада регентів рекомендувала його звільнення через публікацію в соціальних мережах у відповідь на вбивство Кірка.
Хук, професор образотворчого мистецтва з постійною посадою, опублікував на своєму особистому акаунті у Facebook, що йому “пофіг” на Кірка, назвавши його “нацистом, що поширює ненависть”. Він видалив публікацію через три години, але, згідно з його позовом, рада регентів швидко вжила заходів для його звільнення після того, як відомі державні посадовці закликали до його усунення. У скарзі Хука стверджується, що університет вчинив репресії проти нього за те, що він скористався своїми правами за Першою поправкою, коментуючи, в приватному порядку, питання національного обговорення.
Метью Каргол, давній вчитель мистецтв у середній школі Оскалуса в Айові, подав аналогічний позов після того, як його звільнили за публікацію “1 нацист знищено” на його особистій сторінці у Facebook. Позов Каргола підкреслює, що його зауваження було “риторичною гіперболою”, пов’язаною з широко висвітленою політичною подією, і що його звільнення було засноване на незадоволенні його точкою зору, а не на будь-яких порушеннях у класі чи проблемах з виконанням роботи.
Кірка було вбито під час заходу на кампусі в Юті 10 вересня, що призвело до широкої уваги та поляризованих коментарів. Консервативні законодавці та адвокаційні групи швидко звернули увагу на публікації в соціальних мережах від професорів та вчителів, які, здавалося, святкували вбивство Кірка, і вимагали їх звільнення.
Юридичні експерти обговорювали, чи захищені ці публікації за Першою поправкою. Джессі Епплбі, адвокат Фонду індивідуальних прав і вираження (FIRE), зазначила, що суди розрізняють між висловлюваннями, пов’язаними з обов’язками працівника, та висловлюваннями освітян у приватному порядку. Епплбі ствердила, що професори та державні службовці мають право за Першою поправкою висловлюватися як громадяни з питань суспільного інтересу, і що політична мова вважається високо захищеною.
Епплбі зазначила, що хоча справжні загрози та підбурювання до насильства не захищені, “риторична гіпербола” або загальні схвалення насильства є захищеною мовою.
Не всі експерти вважають ці справи простими. Брент Скоруп, юридичний феллоу Інституту Като, пояснив, що закон є складним через баланс між правами на свободу слова та операційними потребами шкіл. Він зазначив, що хоча святкування смерті може бути конституційно захищеним, це все ще може бути підставою для звільнення, якщо це порушує роботу школи. Суди зазвичай надають університетським професорам більше свободи, ніж вчителям K-12, які повинні демонструвати належну поведінку для молодших учнів.
Скоруп зазначив, що працівники мають сильніші справи, коли їхня мова явно стосується суспільного інтересу і відбувається під час їхнього приватного часу. Навпаки, університети можуть мати сильнішу справу, якщо мова є суто особистою і не пов’язана з суспільними питаннями або якщо вона порушує навчання та адміністрацію.
Він згадав справу Верховного Суду 1987 року Rankin проти McPherson, де канцелярський працівник був відновлений після того, як приватно висловив надію на ще одну спробу вбивства президента Рейгана. Він також згадав справу Девіано проти шкільного округу Грантс-Пас, де двох освітян з Орегону звільнили, а потім відновили після того, як вони виступили проти трансгендерної політики свого округу, з рішенням суду, що питання Першої поправки залишалися невирішеними.
Скоруп підсумував, що університетам і школам буде важко звільнити працівника за образливу мову, але якщо вони можуть продемонструвати, що це порушує навчальний процес або роботу кампусу, суди зазвичай підтримують школу.
Денні Карон, професор права в Університеті Мічигану та Огайо, зазначив, що кодекси поведінки та працевлаштування за бажанням надають університетам широкі повноваження. Він пояснив, що якщо професор порушує ці умови, університет має право його звільнити, особливо в ситуаціях працевлаштування за бажанням, де працівників можна звільнити майже з будь-якої причини, за винятком захищених категорій, таких як раса, релігія, вік, стать або інвалідність.
Карон додав, що приватні університети пропонують ще менше захисту для професорів і студентів, порівнюючи ситуацію з власником ресторану, який застосовує політику “без взуття, без сорочки, без обслуговування”.
Сет Беренцвейг, адвокат з працевлаштування та дотримання норм з Вірджинії, підкреслив, що активність у соціальних мережах може законно призвести до втрати роботи для державних працівників, якщо вона переходить певні межі. Він зазначив, що вчителі державних шкіл та університетські професори можуть бути звільнені за участь у діяльності в соціальних мережах, яку їхні роботодавці вважають образливою та непрофесійною. Беренцвейг передбачив, що позови, подібні до позову Хука, ймовірно, зазнають невдачі, посилаючись на зміни в прецедентному праві Верховного Суду, яке все більше підтримує повноваження роботодавців звільняти працівників за образливі публікації в соціальних мережах.
Адвокат з прав людини Лора Л. Данн стверджувала, що звільнення є неконституційним придушенням. Вона зазначила, що особи, які висловлюються в приватному порядку, особливо на протест проти дій уряду, захищені Першою поправкою.
Минулого тижня шкільний округ Оскалуса оприлюднив заяву щодо позову Каргола, стверджуючи, що питання було вирішене відповідно до чинного федерального та державного законодавства та політики ради. У заяві підкреслювалося, що через особистий характер питання та очікуване судове розглядання подальші коментарі не можуть бути надані, а увага округу залишається зосередженою на створенні безпечних та цікавих шкіл для всіх учнів.
Залишити відповідь