У 2005 році сім’я переїхала до Японії, коли тодішній чоловік був там на службі. Автор згадує про розслаблюючі онсени, яскраві святкування цвітіння сакури та смачну їжу, яку вони спробували під час трьох років за кордоном. Незважаючи на короткий термін перебування, багато аспектів життя в Японії досі бракує.
Коли тодішній чоловік прийняв військові накази до Японії на наступну службу, автор відчувала змішане почуття нервозності та збудження. На той час їхня перша дитина була трохи старшою за рік, і думка про життя далеко від друзів і родини в Сполучених Штатах була лякаючою. Однак автор подолала страхи життя в чужій країні, хоча ніколи раніше не користувалася паспортом.
У 2005 році сім’я переїхала з Пенсаколи, штат Флорида, до Сасебо, Японія, на острові Кюсю. Протягом трьох років там автор занурилася в японську культуру і намагалася відчути якомога більше з того, що вони називали домом.
Автор згадує унікальні пригоди в Японії, зокрема, життя в традиційному японському будинку протягом кількох місяців перед переїздом до житла ВМС США. Сім’я відвідувала святині, храми та замки, купувала кераміку, співала караоке та зупинялася в рьоканах — традиційних японських готелях з футоном. Вони подорожували на швидкісному поїзді Сінкансен до Кіото та досліджували Токіо, а також відвідували сусідні країни, такі як Таїланд і Південна Корея. Автор також народила свою доньку в японській жіночій клініці.
У 2008 році сім’я переїхала до Вірджинії. Автор продовжує сумувати за багатьма аспектами життя за кордоном, зокрема за певними улюбленими елементами життя в Японії.
Японські онсени — це гарячі джерела, де гості відпочивають у громадських ваннах. Автор знайшла недорогий онсен за п’ятнадцять хвилин пішки від їхнього будинку на базі і стала регулярним відвідувачем. Як єдина американка серед японських жінок і дітей, автор цінувала схвалення, яке отримувала за дотримання етикету онсену, такого як прийняття душу перед входом у гарячі джерела та утримання волосся подалі від води.
Сім’я вирушила в подорож до Курокави, містечка, відомого своїми онсенами, де вони купалися в гарячих джерелах, що проходять через печери, і насолоджувалися відкритою ванною з видом на струмок з водоспадами. Онсени вважалися улюбленою формою самодогляду автора під час життя за кордоном.
Цвітіння сакури святкується в Японії, триваючи близько тижня щороку. Автор брала участь у місцевих фестивалях і вечірках з переглядом квітів під час сезону цвітіння сакури, робила фотографії та насолоджувалася нічними прогулянками парками, освітленими ліхтарями. Автор зазначає, що дерева сакури у Вірджинії не йдуть у жодне порівняння з тими, що в Японії.
Автор вивчила японське слово “оішіі”, що означає смачний, і часто використовувала його, насолоджуючись різними японськими стравами. Суші, темпура з креветок, тонкацу, якітори та шобу-шобу були серед улюблених. Автор також насолоджувалася локшиновими супами, такими як рамен і удон, а також гарнірами, такими як місо-суп, едамаме та салат з водоростей.
Список улюблених ресторанів у Японії був великим, багато з яких пропонували традиційне сидіння на татамі та меню з картинками для замовлення. Популярний ресторан з конвеєром, що подавав суші, став частим вибором. Хоча автор все ще любить суші, нічого не зрівняється з якістю суші, яку вона спробувала в Японії.
Не відвідувавши Японію більше п’ятнадцяти років, автор сподівається одного дня повернутися, бажано під час сезону цвітіння сакури, щоб знову відвідати улюблені онсени та насолодитися місцевою кухнею.
Залишити відповідь