Коли бабусі й дідусі допомагають з доглядом за дітьми, це може бути підтримкою, але не завжди просто.

Серед усіх витрат, пов’язаних з вихованням дітей, витрати на догляд за дітьми часто є найбільшими. Коли бабусі та дідусі готові і здатні допомогти, це може суттєво полегшити життя батькам. Однак не всі сім’ї мають цю можливість, а ті, хто має, можуть зіткнутися з ускладненнями.

Знайти надійний догляд за дітьми є складним завданням для багатьох батьків, особливо з урахуванням зростаючих витрат. Згідно з даними Business Insider, з 2023 по 2025 рік середня річна вартість догляду за дітьми зросла з 11,752 до 17,836 доларів, що становить збільшення на 51,8%. Коли бабусі та дідусі можуть втрутитися, це може зменшити частину цього фінансового тягаря.

Близькість може бути суттєвою проблемою для багатьох сімей. Відмінності в батьківських філософіях також можуть ускладнити ситуацію. Деякі батьки можуть не мати можливості звернутися до своїх батьків за підтримкою з різних причин, включаючи фізичні обмеження, постійні робочі зобов’язання або особисті уподобання.

Бетані Філліпс і її родина переїхали на півдорозі через країну чотири роки тому, щоб бути ближче до її батьків. Її мати була їхнім доглядальником до того, як їхні двоє дітей пішли до школи, і її батьки продовжують регулярно проводити час зі своїми онуками.

Лорен Фінні Харден покладається на своїх батьків у питаннях догляду за дітьми, незважаючи на деякі відмінності в стилях виховання. Вона визнає, що, хоча були труднощі, їй пощастило мати їхню підтримку.

Джо Сторм погодилася доглядати за своєю онукою після того, як її син попросив її залишити роботу, щоб забезпечити догляд за дитиною. Спочатку вона отримувала оплату за свою роботу, але тепер надає цю послугу добровільно і вважає це винагороджуючим досвідом.

Ліндсі Карп, незважаючи на те, що живе за п’ять годин їзди від бабусі та дідуся своїх дітей, забезпечує, щоб її сини проводили якісний час з ними, відправляючи їх на тиждень або два кожного року. Це домовленість дозволяє їй і її чоловікові відновити зв’язок, поки їхні діти спілкуються з бабусею та дідусем.

Еліз Сейфрід, яка виховала п’ятьох дітей без регулярної допомоги від своєї матері, вирішила не надавати регулярний догляд за своїми онуками. Тепер, будучи письменницею на повний робочий день, вона насолоджується своєю незалежністю і не відчуває обов’язку виправдовувати свій вибір не сидіти з дітьми регулярно.