Дві дівчини зображені за озброєним солдатом у маленькому селі, яке було знищене Боко Харам 19 грудня 2022 року в Нгараннамі, Нігерія. | Florian Gaertner/Photothek через Getty Images
Питання зовнішньої політики, що стосується Дональда Трампа цього тижня, зосереджене на потенційних військових ударах США проти Венесуели. Однак Трамп також погрожував військовими діями проти Нігерії, заявивши, що надішле війська «з гарматами на готові», якщо нігерійський уряд не запобігатиме переслідуванню християн.
Ця загроза ілюструє готовність Трампа використовувати військову силу для досягнення зовнішньополітичних цілей, які узгоджуються з його внутрішніми політичними пріоритетами. Ситуація в Нігерії подібна до ситуації у Венесуелі, хоча ймовірність дій проти Венесуели виглядає вищою. У обох випадках позиція Трампа суперечить його заявленій опозиції до військового інтервенціонізму, оскільки ці інтервенції відповідають інтересам його політичної бази: боротьба з наркотрафіком і захист християн.
Як прогресує другий термін Трампа, стає очевидним, що його адміністрація не проти шукати військову інтервенцію за кордоном.
Що насправді відбувається в Нігерії?
Проблеми, на які Трамп вказує в Нігерії, є суттєвими. Ісламська терористична група Боко Харам та її афілійовані організації ведуть насильницьке повстання проти нігерійського уряду з 2009 року, що призвело до численних масових вбивств і викрадень, включаючи відоме викрадення школярок у Чібоку в 2014 році. Крім того, тривають конфлікти між переважно мусульманськими пастухами та переважно християнськими сільськогосподарськими громадами на північному заході та північному центрі Нігерії. Нігерійська армія бореться з цим повстанням вже багато років, але президент Бола Ахмед Тінубу зазнає критики за нехтування долею християн, а зусилля армії підриваються поширеною корупцією та ймовірними порушеннями прав людини.
Кілька нігерійських штатів запровадили суворі закони про богохульство, які, за словами критиків, застосовуються непропорційно до християн. Атеїсти та представники меншин мусульманських сект також зазнають переслідувань.
Оновлений фокус Трампа на Нігерії, здається, більше зумовлений політичними подіями у Вашингтоні, ніж конкретними подіями в Нігерії. Доля християн у Нігерії стала об’єднуючим моментом для євангельських християн у США. У 2022 році промову колишнього президента Нігерії Мухаммаду Бухарі у Вашингтоні перервали протести. Трамп послався на звіт НУО Open Doors, у якому зазначалося, що з 4,476 християн, убитих за свою віру у світі в 2024 році, 3,100 були в Нігерії.
Це не перший раз, коли Трамп піднімає це питання. Під час візиту Бухарі до Білого дому в 2020 році Трамп запитував його про вбивства християн у Нігерії. За адміністрації Трампа Нігерія була додана до списку Державного департаменту країн, що викликають особливе занепокоєння через порушення свободи віросповідання. Адміністрація Байдена виключила Нігерію з цього списку у 2021 році, незадовго до візиту державного секретаря Ентоні Блінкена, оскільки Нігерія вважається ключовим партнером у боротьбі з тероризмом і значним політичним та економічним гравцем в Африці.
Недавні пости Трампа в соціальних мережах вказували на те, що він поверне Нігерію до списку CPC. Двопартійна Комісія США з міжнародної свободи віросповідання (USCIRF) виступала за цю дію, як і нещодавно запропонований законопроект сенатора Теда Круза.
Комісар USCIRF Мохамед Ельсанусі привітав оголошення Трампа, але зазначив, що порушення прав і вбивства мусульман і практикуючих африканські традиційні релігії також відбуваються, що свідчить про те, що всі громади, які зазнають переслідувань, повинні бути визнані.
Наступний пост Трампа вказував на те, що армія США може втрутитися в Нігерії для боротьби з ісламськими терористами, наказуючи Міністерству оборони підготуватися до можливих дій. Міністр оборони Піт Хегсетх відповів ствердно, і коли його запитали, чи можуть це бути наземні війська або повітряні удари, Трамп заявив: «Можливо. Я маю на увазі, інші речі. Я уявляю багато речей».
Гуманітарна інтервенція в стилі MAGA
Невідомо, чи Трамп здійснить свою загрозу. Хоча він не є пацифістом, Трамп зазвичай віддає перевагу швидким військовим інтервенціям, які обіцяють рішучі перемоги з мінімальним ризиком. Ситуація в Нігерії не відповідає цій моделі. Нігерійський уряд не користується прихильністю адміністрації Трампа з різних причин, включаючи відмову приймати депортованих мігрантів з США та критику Ізраїлю щодо конфлікту в Газі.
Дебати про необхідність «чобіт на землі» в Нігерії є складними, оскільки війська США вже два десятиліття беруть участь у навчальних та допоміжних місіях у Західній Африці. Майбутнє цих місій невизначене, оскільки все більше країн у регіоні шукають партнерства в галузі безпеки з Росією, а скорочення американської допомоги заважає зусиллям зі стабілізації.
У серпні США схвалили продаж зброї Нігерії на суму 346 мільйонів доларів, незважаючи на те, що тепер звинувачують уряд у дозволі на вбивства християн і порушення прав людини. Є обґрунтовані аргументи для переоцінки безпекової допомоги США Нігерії, враховуючи її невдачу в придушенні повстання Боко Харам, але одностороння військова інтервенція може бути не більш ефективною.
Власні заяви Трампа свідчать про те, що він усвідомлює складнощі військової інтервенції. Він критикував минулі адміністрації за втручання в складні суспільства, які вони не розуміли, і підкреслював, що основна увага армії повинна бути зосереджена на захисті батьківщини.
Попри це, Трамп тепер погрожує військовими діями в Нігерії, країні з складним етнічним конфліктом, який не дуже добре розуміється в США.
Ця ситуація ілюструє те, що, незважаючи на його риторику «Америка на першому місці», Трамп діє як глобаліст, вважаючи, що США мають важливу роль у вирішенні глобальних криз, навіть тих, які мають мало значення для національних інтересів США. Однак його зовнішні інтервенції тісно пов’язані з його внутрішніми політичними пріоритетами.
Ця узгодженість може проявлятися в різних формах, таких як підтримка політичних рухів, дружніх до MAGA, в інших країнах або коригування політики США щодо біженців. У випадку Нігерії це відображає відновлення концепції гуманітарної військової інтервенції, але лише тоді, коли це відповідає інтересам ключових виборців Трампа.
У попередні роки гуманітарні кризи в таких місцях, як Судан, могли б спровокувати дискусії про необхідність американської військової інтервенції, але такі дебати менш ймовірні в нинішньому політичному кліматі.
Залишити відповідь