Деймон Ландор, растафаріан, стверджує про порушення його релігійної свободи після того, як працівники в’язниці поголили йому голову під час відбування п’ятимісячного терміну за злочин, пов’язаний з наркотиками, у 2020 році. За словами його адвокатів, Ландор дотримувався своєї релігійної обітниці не стригти волосся протягом більше двох десятиліть, дозволяючи йому рости майже до колін. Незважаючи на те, що він надав копію рішення федерального апеляційного суду у справі Ware проти Департаменту виправлень Луїзіани (2017), яке постановило, що політика Луїзіани щодо стрижки волосся растафаріанських в’язнів порушує федеральний закон про релігійну свободу, працівники в’язниці все ж поголили йому голову.
Справа Ландора, озаглавлена Landor проти Департаменту виправлень Луїзіани, має сильні підстави для позивача, враховуючи існуюче рішення федерального суду. Працівники в’язниці були обізнані про це рішення, оскільки Ландор представив справу їм під час свого переведення. Однак складність справи виникає з того, що Ландор подає позов проти кількох працівників в’язниці, включаючи керівника та охоронців, за порушення його прав. Верховний Суд історично був обережним щодо позовів проти окремих правоохоронців, хоча рішення 2020 року вказувало на більш сприятливу позицію у справах, що стосуються релігійної свободи.
Ще однією ускладнюючою обставиною є історичний контекст судової верховенства та еволюція законодавства про релігійну свободу. Рішення Верховного Суду у справі Employment Division проти Smith (1990) значно звузило обсяг захисту релігійної свободи, що призвело до прийняття Конгресом Закону про відновлення релігійної свободи (RFRA) у 1993 році для відновлення деяких з цих прав. Однак пізніше Верховний Суд обмежив застосування RFRA у справі City of Boerne проти Flores (1997), постановивши, що Конгрес не може зобов’язати штати дотримуватися стандартів релігійної свободи до рішення Smith.
Справа Ландора подана відповідно до Закону про використання релігійних земель та інституційних осіб 2000 року (RLUIPA), який має на меті захист релігійних прав в’язнів. Основне питання полягає в тому, чи може Конгрес вимагати від державних працівників в’язниці компенсувати в’язням порушення їх релігійних прав відповідно до RLUIPA. Сучасний склад Верховного Суду, як правило, схиляється на користь релігійних прав, особливо для консервативних християнських переконань, але це може поширюватися і на інші віросповідання.
Юридична історія, що оточує релігійну свободу в Сполучених Штатах, стала дедалі складнішою з 1960-х років. Рішення Верховного Суду у справі Sherbert проти Verner (1963) встановило, що особи можуть шукати винятки з законів, які суперечать їх релігійним переконанням. Однак рішення Smith скасувало цей прецедент, стверджуючи, що особи повинні дотримуватися нейтральних законів, які застосовуються до всіх, незалежно від релігійних переконань.
Політичний ландшафт щодо релігійної свободи змінився з моменту рішення Smith, коли республіканці виступають за більш широкі тлумачення релігійної свободи, які дозволяють винятки з законів, що суперечать особистим переконанням. У свою чергу, демократичні судді стверджують, що релігійна свобода не повинна порушувати права інших.
У справі Ландора юридичне питання полягає в тому, чи дозволяє Конституція федеральному уряду вимагати від державних працівників в’язниці компенсувати в’язням за порушення RLUIPA. Якби рішення Smith не було ухвалено, Ландор, ймовірно, мав би сильнішу справу для вимоги відшкодування, оскільки федеральний закон дозволяє особам подавати позови проти державних посадових осіб за порушення конституційних прав. Однак консенсус серед нижчих федеральних судів полягає в тому, що RLUIPA не надає повноважень для подання позовів проти окремих працівників в’язниці.
Бриф Луїзіани для суддів підкреслює, що кілька федеральних апеляційних судів ухвалили рішення проти дозволу в’язням вимагати відшкодування від працівників в’язниці відповідно до RLUIPA. Аргументація полягає в тому, що коли штат приймає федеральні кошти, він укладає контрактну угоду, яка не поширює відповідальність на окремих посадових осіб. Юридична команда Ландора запропонувала аргументи, щоб спростувати цю аргументацію, але вони не мали успіху в нижчих судах.
Одним із можливих шляхів для Верховного Суду може бути скасування рішення Smith, що суттєво вплине на справу Ландора. Нещодавнє рішення Суду у справі Римсько-католицької єпархії проти Куомо (2020) вказало на звуження принципів Smith, що свідчить про те, що штати повинні дозволяти релігійні винятки, якщо вони дозволяють будь-які інші винятки. Однак ситуація Ландора не має подібного порівняння, оскільки він не стверджує, що Луїзіана дозволяє не-растафаріанським в’язням зберігати довге волосся.
У підсумку, справа Ландора відображає складний юридичний ландшафт, що оточує релігійну свободу в Сполучених Штатах, з результатом, що залежить від тлумачення минулих рішень Верховного Суду та сучасного політичного клімату щодо релігійних прав.
Залишити відповідь