Моя 81-річна бабуся здорова і прожила довге, насичене життя. Вона створила сильну спільноту через свою церкву і насолоджується тим, що її оточують онуки. Вона приписує багато своєї здоров’я тому, що не прагнула традиційного успіху, і ця перспектива також вплинула на мене.
В ніч на Новий рік я готувався дивитися, як падає куля, коли отримав дзвінок від своєї 80-річної бабусі. Вона хотіла, щоб усі її онуки та правнуки прийшли до неї додому святкувати. У моєї бабусі семеро дітей, численні онуки і ще більше правнуків. Я був здивований її проханням, але ми виконали його і привели всіх. Цей момент продемонстрував її яскравий дух, спонтанність і радість.
Тепер, у 81 рік, вона вважає, що її довголіття пов’язане зі створенням великої родини та переосмисленням успіху.
Моя бабуся спочатку створила сильну спільноту на Ямайці, де народила своїх перших двох дітей. Пізніше вона переїхала до Англії, щоб створити кращі умови для своєї родини, маючи там ще троє дітей. Потім вона переїхала з Англії до Сполучених Штатів і народила ще двох дітей.
Прибувши до Америки, їй довелося відновити свою спільноту з нуля, що їй вдалося зробити через її церковну родину. Вона вивчила американські традиції, адаптувалася до них і процвітала. Відтоді вона насолоджується тим, що її оточують люди, особливо її численні онуки, які змушують її сміятися і інформують про останні тенденції.
Ще одним фактором її добробуту є її активний спосіб життя. Коли я телефонує, вона займається різними справами, такими як розмова з кимось, садівництво або підготовка до зустрічі. Нещодавно вона згадала: “Твій розум буде продовжувати працювати, якщо ти будеш його працювати.”
Моя бабуся надає пріоритет здоровому харчуванню та активності. Вона приймає вітаміни, їсть якомога органічніше і щодня гуляє по своєму двору. Її ранки починаються з молитви, сніданку та медитації в її саду.
Вона вважає, що життя менше про фізичне здоров’я і більше про емоційну та психічну стабільність. Ця рівновага, стверджує вона, є тим, що тримає її сильною. Наші розмови часто обертаються навколо добробуту, вітамінів, рефлексології та хіропрактики, постійно повертаючись до важливості залишатися допитливими та дбати як про розум, так і про тіло.
Прагнення до традиційного успіху ніколи не було метою моєї бабусі, на відміну від багатьох сучасних жінок, включаючи мене. Натомість вона вважає свою родину своїм найбільшим досягненням. Проте вона висловила, що іноді дивиться на сучасних жінок і бажає, щоб вона прагнула життя незалежно від чоловіків. Вона ставить під сумнів культуру постійної амбіції, вважаючи, що невпинна метушня шкодить здоров’ю.
Вона вважає, що прийняття і цінування того, що маєш, особливо родини, сприяло її молодому духу, а не прагнення до чогось більшого чи кращого. Ця перспектива змінила моє власне уявлення про успіх. Довгий час я ототожнював успіх з накопиченням ступенів і досягнень, але тепер я розумію це по-іншому.
Моя бабуся здобула свою свободу через віру, родину та послідовність. Вона ніколи не переставала вчитися, сміятися або зростати, що вона вважає своїм секретом довголіття. Тепер я слідую її прикладу, залишаючись допитливим, приземленим і вдячним, усвідомлюючи, що справжня міра успіху полягає не в тому, що ти досягнув, а в тому, наскільки повно ти жив.
Залишити відповідь