Наші мізки мають спосіб обманювати нас, наприклад, дзвін у вухах, відомий як тинітус. Це явище є звуком, створеним у мозку для компенсації втрати слуху. Це не єдиний спосіб, яким наші уми формують наше сприйняття реальності.
Паскаль Уолліш, професор науки про дані, нейробіології та психології в NYU, досліджує, чи є “Матриця” фільмом чи документальним, вивчаючи, чи наші органи чуття передають об’єктивну реальність або створюють штучну, суб’єктивну.
“Все, що ви сприймаєте, фільтрується через ваші сенсорні органи, а потім обробляється вашим мозком,” заявив Уолліш. “Якщо ми припустимо, що у вас унікальний мозок, то ви приносите багато себе в те, що ви переживаєте.”
Останній епізод щотижневого подкасту Vox “Поясни мені” обговорює, як наші мізки можуть спотворювати реальність і причини цього явища.
Нижче наведено уривок з розмови з Уоллішем, відредагований для скорочення та ясності.
Повний епізод можна прослухати на Apple Podcasts, Spotify або інших подкаст-платформах. Запитання можна надсилати електронною поштою на [email protected] або зателефонувавши за номером 1-800-618-8545.
Обговорюючи тинітус, Уолліша запитали, чи створює мозок подібні переживання для інших органів чуття. Він підтвердив це, навівши приклад невропатичного свербежу, коли люди можуть відчувати свербіж, якого фізично немає.
“Це дуже реально у вашій свідомості, хоча ваш розум його генерує,” пояснив Уолліш. Він зазначив, що бачити обличчя в хмарах є поширеним явищем, коли люди сприймають значення в випадкових візерунках.
Коли його запитали про явище сприйняття різних кольорів у знаменитій сукні, яка стала вірусною у 2015 році, Уолліш поділився, що він бачив її як чорну і синю, тоді як деякі друзі сприймали її як білу і золоту. Він пояснив, що ця різниця у сприйнятті пов’язана з припущеннями про умови освітлення.
Уолліш уточнив, що сприйняття впливає на індивідуальний досвід, наприклад, чи є людина совою чи жайворонком, що впливає на вплив різних типів світла.
Постало питання про причини, чому мозок має тенденцію створювати ці сприйняття. Уолліш зазначив, що органи чуття не лише для задоволення, а служать цілям виживання. Він пояснив, що швидке прийняття рішень на основі обмеженої інформації є критично важливим для виживання, оскільки очікування повної ясності може призвести до небезпеки.
Він навів приклад, коли перебуваєш у лісі і відчуваєш присутність тигра. Ті, хто діяв швидко на основі неповної інформації, мали більше шансів вижити, ніж ті, хто чекав на повне підтвердження.
Щодо надійності наших органів чуття, Уолліш зазначив, що вони зазвичай надійні завдяки надлишковим системам. Однак він підкреслив важливість скромності у нашій впевненості в тому, що ми вважаємо правдою.
Коли його запитали, чи живемо ми в “Матриці”, Уолліш відповів ствердно, зазначивши, що хоча наші мізки захищають нас, наші сприйняття можуть не завжди відображати реальність.
Він пояснив, що хоча ми ділимо тривимірний простір, ймовірно, існує глибша реальність, яку наші органи чуття не можуть сприймати. Це не означає, що вона не існує; скоріше, це вказує на те, що вона складніша, ніж ми розуміємо.
Нарешті, Уолліш торкнувся того, як ми продовжуємо жити з розумінням, що може бути більше, ніж наше безпосереднє сприйняття. Він зазначив, що наші органи чуття змушують нас діяти так, ніби наш нинішній досвід — це все, що є, але можливість глибшої реальності може бути заспокійливою та захоплюючою.
Залишити відповідь