Шукаючі притулку збираються біля офісу митниці США в Тіхуані, Мексика, незабаром після інавгурації президента Дональда Трампа в січні 2025 року. | Роберт Гот’є/Los Angeles Times через Getty Images
Коли Дональд Трамп вперше з’явився на політичній арені більше десяти років тому, закриття кордонів Америки та перетворення імміграційної системи стали центральними пунктами його програми.
Через рік після початку його другого терміну це питання визначило його президентство та змінило траєкторію Америки, про що свідчать нещодавні події в Міннеаполісі.
Однією з найзначніших дій адміністрації Трампа стало демонтаж системи притулку, яка дозволяє іммігрантам легально в’їжджати в країну, якщо вони бояться насильства або переслідування. Трамп активно працював над обмеженням в’їзду шукачів притулку до США та змушував тих, хто вже перебуває в країні, залишити її.
У нещодавньому епізоді *Today, Explained* гостьовий ведучий Майлс Брайан поговорив з репортером ProPublica з питань імміграції Мікою Розенберг про те, як адміністрація Трампа ускладнила життя шукачам притулку, як система погіршилася за Джо Байдена та які наслідки ці зміни мають для глобального ландшафту.
Нижче наведено уривок з їхньої розмови, скорочений для зручності. Повний подкаст доступний на платформах, таких як [Apple Podcasts](https://podcasts.apple.com/us/podcast/today-explained/id1346207297), [Pandora](https://pandora.com/podcast/today-explained/PC:140) та [Spotify](https://open.spotify.com/show/3pXx5SXzXwJxnf4A5pWN2A).
Згідно з американським законодавством, особи мають право прибути на кордон і попросити притулок, якщо вони бояться повернення до своїх рідних країн. Однак цей процес ініціює тривалу судову процедуру в США, яка може тривати роками.
Трамп і його радники вважають цю систему значним лазівкою, вважаючи, що багато осіб, які в’їжджають до країни цим шляхом, не є законними шукачами притулку і можуть шукати економічні можливості. Вони впровадили ряд політик, спрямованих на закриття цієї системи.
Ці політики включають швидке повернення осіб до Мексики на кордоні та, в деяких випадках, відправлення їх до третіх країн, таких як Панама або Коста-Ріка, де у них немає попередніх зв’язків, без надання можливості просити притулок у США.
Стратегія депортації осіб до “третіх країн” є новим підходом для адміністрації Трампа.
Історично, кілька адміністрацій стикалися з труднощами з країнами, які відмовляються приймати своїх громадян як депортованих. Під час першої адміністрації Трампа були укладені угоди з деякими країнами Центральної Америки про прийняття депортованих з різних національностей, але ці зусилля були обмеженими.
У нинішній адміністрації ця стратегія була значно посилена, з угодами, підписаними приблизно з 20 країнами, включаючи віддалені країни, такі як Південний Судан і Уганда.
У помітній депортації майже 230 венесуельських громадян були відправлені до в’язниці суворого режиму в Сальвадорі, при цьому Трамп назвав їх членами банд. Розслідування ProPublica та венесуельських партнерів показали, що більшість з цих осіб ніколи не були засуджені за злочини в США, але були затримані і пізніше звільнені в обмін на в’язнів.
Цей підхід не намагалися реалізувати в такому масштабі раніше і наразі він стикається з юридичними викликами. Однак його важко оскаржити, оскільки, як тільки особи опиняються за межами США, вони в значній мірі виходять за межі юрисдикції американських судів, залишаючи багатьох у скрутному становищі.
Під час адміністрації Байдена кількість осіб, які прибувають на кордон, щоб попросити притулок, різко зросла. Багато осіб, які шукали притулку, переповнили прикордонні об’єкти і часто були випущені в країну, щоб продовжити свої справи в імміграційному суді.
Притулок надається на основі вузького набору критеріїв, зокрема для осіб, які бояться переслідування через расу, релігію, національність, політичну думку або приналежність до певної соціальної групи. Система була розроблена для того, щоб надати особам час для збору доказів на підтримку своїх заяв, визнаючи складність доведення таких заяв, особливо коли йдеться про втечу заради життя.
Хоча багато осіб, які прибувають на кордон, можуть мати законні заяви на притулок, є також ті, хто приходить з інших причин, таких як серйозні економічні труднощі або насильство в їх рідних країнах. Віра адміністрації Трампа в те, що більшість заяв на притулок є шахрайськими, ускладнила отримання захисту для законних шукачів притулку.
Методи, якими особи з віддалених країн дізнаються про можливість просити притулок у США, різняться. Деякі використовують групи WhatsApp або слідкують за впливовими особами в TikTok, які пропагують різні маршрути до США.
Особи з глибших країн Південної Америки, Індії та частин Африки зрозуміли, що можуть прибути на кордон, попросити притулок і потенційно бути випущеними для продовження своїх справ. Багато з них здійснили небезпечні подорожі через небезпечні території, такі як джунглі між Колумбією та Панамою, в той час як інші набрали значні борги для фінансування польотів до Нікарагуа та подальшої подорожі через Мексику.
Цілі адміністрації Трампа щодо закриття кордону в значній мірі були досягнуті, з різким зниженням перетинів кордону та випуску осіб у країну для судових процесів. Це призвело до помітного зменшення можливості осіб шукати захист у США.
Коливання в політиці притулку в значній мірі пов’язані з тим, що імміграційна політика часто встановлюється через виконавчі накази. Існує скептицизм щодо ймовірності того, що Конгрес зробить значні зміни в системі притулку.
Поточна ситуація є наслідком десятиліть невдач Конгресу в ухваленні комплексної імміграційної реформи, що призвело до застарілої системи. Кожен новий президент, як правило, встановлює імміграційну політику через виконавчі дії, які можуть бути оскаржені в суді і швидко скасовані наступними адміністраціями.
Ці зміни відбуваються на тлі безпрецедентного зростання кількості осіб, які втікають від конфліктів у всьому світі. Трамп є частиною більш широкої тенденції політиків, які скористалися занепокоєнням щодо зростання імміграції. Подібні настрої відображаються у політиків Європи та Канади, які прийняли погляди, узгоджені з адміністрацією Трампа щодо обмеження міграції та доступу до притулку.
Історично багато країн дивилися на США як на лідера в галузі прав людини та захисту притулку, але поточна траєкторія може призвести до того, що ці нації підуть за США в іншому напрямку щодо політики притулку.
Залишити відповідь