Массіель Луго виграла лотерею Нью-Йорка, що дозволило їй залишитися в місті, де вона виросла.
33-річна мати-одиначка двох дітей взяла в оренду квартиру своєї тітки в Джексон Хайтс, Квінс, після народження другої дитини. Її тітка, також мати-одиначка, переїхала до Джорджії в пошуках більш доступного способу життя.
Луго згадала про труднощі своєї тітки, заявивши: “Я пам’ятаю, як вона дуже боролася, а потім вже не могла впоратися сама, і просто встала і пішла.”
Хоча квартира Луго не має стабільної орендної плати, вона успадкувала шестирічний контракт, і її орендодавець не підвищив їй орендну плату до поточної ринкової ставки, яка становить приблизно 2,900 доларів за типову двокімнатну квартиру в цьому районі. Незважаючи на це, Луго розмірковує, чи слідувати прикладу своєї тітки і залишити місто.
Після того, як батько її сина виїхав близько п’яти років тому, Луго зняла в оренду свою другу спальню і часто пропускала прийоми їжі, щоб звести кінці з кінцями. Наразі їй вдається сплачувати орендну плату в 1,700 доларів, поєднуючи кілька робіт і відвідуючи школу. Її 16-річна донька Джалін отримала оплачувані стажування, а її батьки, які живуть неподалік, допомагають доглядати за її восьмирічним сином Оззі, який має аутизм.
Проте Луго відчуває, що місто, яке вона завжди вважала домом, стає все менш привітним. Зростаюча кількість ньюйоркців стикається з труднощами у забезпеченні життя в одному з найдорожчих міст світу, оскільки витрати на основні потреби, такі як житло, продукти харчування та догляд за дітьми, продовжують зростати. Місто не будувало достатньо нових будинків протягом десятиліть, що призвело до серйозного дефіциту, який підвищив орендні ставки та ціни на житло. Квартири для сімей з двома або трьома спальнями особливо важко знайти. Ця цінова криза змушує багато сімей, особливо тих, у кого є маленькі діти, а також жителів з низьким доходом, виходити з міста.
Новий мер Нью-Йорка, Зохран Мамдані, був обраний з обіцянкою знизити ці витрати. У січні він і губернаторка Кеті Хочул оголосили план значно розширити безкоштовний та недорогий догляд за дітьми. Луго була запрошена на захід, присвячений цьому оголошенню. Хоча вона підтримує ці ініціативи, її діти вже занадто великі, щоб скористатися ними. Проте Луго і її родина можуть потенційно отримати економію від інших пропозицій мера, включаючи безкоштовні автобуси, продуктові магазини, що належать місту, та більш доступне житло.
Луго є однією з понад 40% орендарів міста, які витрачають більше третини свого валового доходу на житло. Її традиційно робітничий іммігрантський район стикається з тиском з боку джентрифікації та зростанням витрат на життя. Крім того, вона зазначає, що вулиці та метро не відчуваються такими безпечними, як у її дитинстві.
Луго працювала асистентом вчителя в державній школі та терапевтом для дітей з аутизмом, поки здобувала ступінь бакалавра. У січні вона почала магістерську програму, щоб стати сертифікованим терапевтом для дітей з аутизмом.
В останні роки вона заробляла від 50,000 до 60,000 доларів з її роботи та щомісячних аліментів. Проте цього семестру вона працює менше годин, щоб зосередитися на аспірантурі, яка коштує 1,300 доларів за семестр. Вона сподівається заробляти понад 80,000 доларів як сертифікований терапевт на повну ставку в майбутньому.
Наразі її дохід ледве покриває витрати її родини. Витрати на транспорт і продукти харчування значно зросли. Ціни на їжу в Нью-Йорку зросли приблизно на 68% між 2013 і 2023 роками, порівняно з національним середнім показником у 49%, згідно з даними державного контролера. Луго ідентифікує себе як ALICE (обмежені активи, обмежений дохід, зайняті), що описує осіб, які заробляють занадто багато, щоб мати право на більшість допомоги, але все ще стикаються з фінансовими труднощами. Вона більше не отримує продуктові талони, і її витрати на продукти зросли, оскільки її діти підросли.
Луго все більше покладається на Uber для транспорту, частково тому, що Оззі чутливий до шуму в громадському транспорті. Джалін їздить безкоштовно як студентка державної школи, тоді як Оззі користується шкільним автобусом, наданим містом, через свій діагноз.
Вона накопичила близько 7,000 доларів боргу за кредитними картками, частково через те, що іноді водила своїх дітей на обіди та купувала новий одяг. Минулого місяця вона запізнилася з оплатою оренди, віддавши перевагу погашенню боргу за кредитною карткою.
“Раніше я була дуже хороша в заощадженнях, але мій спосіб мислення змінився. Я просто думаю: на що я заощаджую?” – сказала Луго. “Я хочу подорожувати, я хочу створювати спогади з моїми дітьми, і це стало для мене пріоритетом.”
Коли батьки Луго переїхали до Квінса з Домініканської Республіки близько 45 років тому, життя було для них доступним, і деякі члени родини змогли купити кооперативи в цьому районі.
Проте район зазнав джентрифікації. Луго згадує відкриття першого Starbucks у Джексон Хайтс у 2008 році як переломний момент. Кілька років тому її батько закрив бodega, яким володів десятиліттями, коли будівлю продали розробнику. Луго спостерігала за зниженням безпеки в останні роки, зазначаючи зростання кількості незаконних борделів і безладу на вулицях.
Хоча Луго не готова залишити місто, вона сподівається виховувати своїх дітей у більш тихому районі. Вона мріє переїхати до Бейсайду, більш заможної, передмістя Квінса, але визнає, що оренда та витрати на транспорт там будуть ще вищими. Вона вважає, що знайти іншу квартиру, схожу за ціною та розміром на її поточну, буде майже неможливо в місті.
Джалін прагне вступити до Єльського університету і зрештою стати юристом. Луго сказала їй, що вона може переїхати на навчання лише в разі отримання повної стипендії.
“Я кажу їй: ‘Я хочу, щоб ти жила своїм життям. Я хочу, щоб ти була дитиною, але тобі потрібно працювати надзвичайно важко, адже студія коштує 2,000 доларів прямо зараз. Я можу лише уявити, скільки твоєму поколінню доведеться платити в майбутньому,’” – сказала Луго.
Залишити відповідь