Планета темнішає – глобальне потепління прискорюється
Чорний дим із заводських труб – не просто ознака забрудненого повітря. Він нагадує про одну з найгостріших екологічних проблем сучасного світу, а саме – залежність від вугілля й інших енергоносіїв. І те, що століттями символізувало промисловий розвиток людства, тепер стало чинником, який прискорює кліматичну кризу. З новою силою це відчувається, коли у світі стало неспокійно, коли палають війни й довкілля зазнає масштабної шкоди.
Сажа, вуглекислий газ, токсичні викиди – це невидима ціна енергії, яка зігріває людські домівки, але водночас поволі змінює клімат Землі. Чому дим від спаленого вугілля впливає на температуру планети, здоров’я людей та майбутнє наступних поколінь? І чи можливо сповільнити небезпечні процеси? На ці запитання відповів українським кореспондентам очільник Японського фонду майбутніх поколінь (Japan Offspring Fund) Джунічі Ковака.
Чому чорний дим нагріває Землю
Насамперед варто розрізняти викиди парникових газів і частинок сажі, які забруднюють повітря. Обидва явища, хоч і пов’язані між собою, але впливають на клімат по-різному. Коли горить вугілля, в атмосферу потрапляє також CO₂ – вуглекислий газ. Він затримує частину тепла й посилює на Землі природний парниковий ефект. За даними Міжнародного енергетичного агентства, 2022 року спалене вугілля спричинило близько 15,3 млрд тонн виділень CO₂, що становить приблизно 40% усіх такого роду викидів. Відповідно зростає і температура на планеті, насуваються хвилі спеки, тануть льодовики…
До речі, саме 2022 року автори цієї статті, побувавши в Токіо, особисто мали змогу ознайомитися з японським досвідом очищення диму промислових підприємств. Ту поїздку організував громадський діяч із Сайтами Джунічі Ковака, про що докладніше розповімо далі.
Чорний колір диму часто зумовлений дрібними частинками сажі, зокрема так званим чорним вуглецем. Він утворюється внаслідок неповного згоряння палива. На відміну від вуглекислого газу, який може залишатися в атмосфері століттями, чорний вуглець перебуває в повітрі відносно недовго – від кількох днів до тижнів. Проте за цей час він здатний поглинати сонячне тепло й нагрівати атмосферу. Дослідження показують, що чорний вуглець є другим за значущістю антропогенним чинником потепління після CO₂.
Особливо небезпечним вважається осідання сажі на сніг і кригу, оскільки затемнені поверхні відбивають менше сонячних променів. Так, наприклад, в Арктиці білий покрив щовесни стає вразливішим через домішки чорного вуглецю, які переносяться з промислових районів Азії та Європи.
Загроза не лише кліматична, а й медична
Чорний дим – це ще й шкода здоров’ю, адже тривалий вплив на організм підвищує ризик серцево-судинних, респіраторних захворювань, раку легень. За оцінкою Всесвітньої організації охорони здоров’я, щороку близько 7 млн передчасних смертей – це наслідки забруднення атмосфери.
Тверді частинки діаметром до 2,5 мікрометра (PM2.5) утворюються здебільшого внаслідок горіння палива – вугілля, деревини, нафтопродуктів тощо. І як тут принагідно не згадати щоденні пожежі та чорні дими у тривалій агресивній війні, яку розпалили в Європі рашисти! На мирні міста України летять ракети, вбивають людей, а у відповідь палають нафтопереробні заводи в державі-терористці, яку в цей спосіб можна швидше позбавити економічної потуги далі воювати…
Саме дрібні частинки PM2.5 нині називають серед основних чинників ризику для здоров’я. Особливо вразливі категорії – діти, жінки при надії, люди старшого віку або ті, що мають хронічні захворювання. Тривалий вплив PM2.5 у дитинстві пов’язують, зокрема, зі зниженням функції легень і підвищеним ризиком розвитку астми.
Крім того, вугільна зола може містити токсичні метали – ртуть, арсен, свинець, кадмій, які забруднюють ґрунт і воду. Звісно, не додають чистоти довкіллю й діоксид сірки, оксиди азоту та інших хімічних сполук, що сприяють утворенню кислотних опадів.
Отже, екологічна ціна вугільної енергетики насправді значно вища, ніж видно неозброєним оком.
Погляд з Японії: потрібно істотно скорочувати PM2.5
Особливу увагу приділяє проблемі дрібнодисперсного забруднення повітря японський громадський діяч і експерт у галузі безпеки харчових продуктів Джунічі Ковака. Він наголошує на потребі радикального зменшення викидів частинок PM2.5 в атмосферу. Ідеться про амбітну мету – скоротити їх удесятеро. Свої висновки і пропозиції пан Ковака прагне донести до широкої авдиторії. До слова, серед великих дискусійних майданчиків з питань зміни клімату найближчим часом має бути міжнародна конференція ООН (COP31, англ. – UN Climate Change Conference), яка проходитиме 9–20.11.2026 в Анталії (Туреччина).
PM2.5 містить чорний вуглець, який поглинає сонячне тепло. Скоротивши викиди сажі, можна розраховувати на швидший кліматичний ефект, ніж від скорочення викидів CO₂ – вуглекислого газу, який накопичується в атмосфері. Водночас треба розуміти, що PM2.5 – це суміш різних частинок, і не всі вони однаково впливають на клімат. А вдесятеро скоротити викиди – означає також потребу модернізувати підприємства, ретельніше очищати димові гази, переходити до чистіших джерел енергії тощо.
Як приклад пан Ковака наводить такі факти: пил, який несе вітер з Монголії до Японії, раніше мав жовтий колір, а нині він часто темний. «Пролетівши над територією КНР, пил змішується з дрібними частинками, що утворюються внаслідок спалювання викопного палива; ці частинки затемнюють атмосферу», – каже японець. Якщо добре очищувати димові викиди (найліпше – аж до ультрадрібних твердих частинок розміром PM0.25), то й атмосфера стане прозорішою.
Тверді частинки видаляють з допомогою високоефективних систем пиловловлювання. Немало хімічних підприємств уже впровадили сучасні фільтри. Якби подібні системи встановлювали масово, знизився б рівень поглинання планетою сонячної енергії, а це допоможе уповільнити аномальне глобальне потепління, – ділиться власним баченням японський активіст.
Токійський приклад захисту довкілля
Під час поїздки журналістів до Японії Джунічі Ковака привернув увагу авторів статті до світло-сірої споруди з димарем. Це завод, де спалюють сміття, сказав наш співрозмовник і запропонував пройтися біля підприємства, що функціонує просто посеред щільної житлової забудови мегаполіса. Літнього спекотного дня на вулиці біля прилеглого до заводу приміщення басейну й на дитячому майданчику неприємних запахів не відчувалося. Сфотографувавши димар, ми поцікавилися, чому не видно диму. Може, шкідливі викиди будуть вночі, коли люди спатимуть?
«Японські сміттєспалювальні заводи й вугільні електростанції не димлять так, що це можна бачити, – пояснив пан Ковака. – Очищення викидів за новітніми технологіями дуже ретельне. Отож будь-який можливий білуватий «дим» з фабричних труб – то лише водяна пара. Ще від 1968 року Японія має закон про контроль над забрудненням повітря. Він регулює не тільки виробництво електроенергії на вугіллі, але й будь-яку промислову діяльність з відходами. І вимоги відтоді лише посилювалися. Нині викиди в атмосферу від електростанцій Японії не містять вуглецевих частинок і не сприяють глобальному потеплінню на планеті».
З додаткової інформації про цей завод, збудований понад чверть століття тому, дізнаємося: тут спалюють сміття й виробляють електроенергію, а її надлишок іде на підігрів води, наприклад, для потреб того-таки басейну. Саморегулювання викидів газу в повітря тут навіть суворіше, ніж того вимагає законодавство. Пишуть, що пил становить менш як одну п’яту частину національного нормативу! А якщо кількість сажі перевищить чверть цієї норми, то завод зупинять. Він не завдає шкоди атмосфері, отож і внесок у глобальне потепління мінімальний.
Японія може надавати будь-яким країнам світу сучасні очисні технології, сказав тоді пан Ковака. «Діоксид вуглецю – це газ парниковий, але насправді перегріває планету чорний пил, що міститься в димових викидах. Коли їхатимете до аеропорту Ханеда, сфотографуйте з вікна поїзда всі, які бачитимете, димові труби – вони без диму». І справді, ми ніде не спостерігали чорних «шлейфів» у токійських промзонах. Тому слова японця про потребу вдесятеро скоротити викиди сажі нині вже не здаються якоюсь фантастикою. Приклади є – і цей позитивний досвід варто поширювати. Що швидше держави й підприємства зменшуватимуть викиди небезпечних частинок, то більше шансів знизити ризики для нинішнього й майбутніх поколінь.
Штучний інтелект, до речі, називає серед забруднювачів повітря не лише ТЕЦ і великі промислові підприємства, а й котельні. Щодо останніх нам пригадався зворушливий факт з особистого практичного внеску пана Коваки в боротьбу з глобальним потеплінням Землі. У переддень повномасштабної війни, яку готували московські окупанти, японець фінансував купівлю фільтрів для котельні освітнього закладу в Житомирській області. Директор однієї з гімназій тоді повідомляв благодійникові: «Сьогодні привезли два циклони (апарати, що очищають димові гази) у школи с. Можари та с. Бігунь. Потрібні кошти, щоб придбати матеріали і встановити циклони, на суму 4800 доларів США…» (лист від 23 лютого 2022 року). А 24 лютого рашистські війська на світанку обстріляли ракетами Україну і вдерлися з повітря й по землі (колони танків та бойових машин з піхотою) на Житомирщину, Київщину й у кілька інших областей сходу, півночі та півдня країни…
Отже, знову повертаємося до того, що найбільше болить українцям у переддень прийдешньої тридцять першої конференції ООН зі зміни клімату. Паліїв воєн з агресивних автократій на кшталт «рашистської федерації» мав би гуртом ставити на місце демократичний світ. Але по цей час з трибуни ООН лише чути заклики поважати міжнародне право… Реально ж виконати вкрай важливе безпекове завдання (яке стосується виживання мільйонів людей!), як бачимо, ще більш непросто, ніж обладнати фільтрами мільйони димарів…
Людмила Мех,
Сергій Шевченко