Вже багато років помітне місце в новинах належить не просто іграм, а іграм комп’ютерним, які всього за два-три десятиліття стали не просто розвагою, а цілком прибутковим бізнесом. І навіть бізнесами, бо ж для комп’ютерної гри потрібні не тільки самі ігри й гравці, але й комп’ютери, але й додаткове обладнання – а це все окремі величезні ніші на світових ринках.
Як тільки гра стала не просто розвагою, а бізнесом, тобто грошима, вона (тобто гра) тут же стала цікавою для новин.
А вже там, де гроші і, тим більше, гроші великі, там і азарт (до речі, азартним гравцям варто завітати на сайт ggbet ua), і боротьба, і підступ, і зрада – усе, що ховається за доларами, юанями, гривнями, рублями, біткоїнами, злотими й усякою іншою живою чи й електронною копійчиною.
Раніше думали, що гра на комп’ютері – це кольорові кульки або карткові ігри, а тепер це – цілі стратегії, цілі поля битв, звільнення заручників, зброя, поповнення банківських рахунків – величезний невідомий світ, який хтось із фантастів назвав Заекранням, але ж цей світ став частиною нашої реальності й нашого життя.
Уже сьогодні вчорашні комп’ютерні ігри вийшли на справді світовий рівень – тільки на межі десятиліть, у 2020 році, світова індустрія комп’ютерних ігор виросла до $139,9 млрд. Звісно, не зброя і не Біг Фарма, але темпи зростання вражають! Тепер уже не просто гра чи кілька ігор, а кіберспорт, який братиме участь в Олімпіадах! А це значить, що кіберспорт став прибутковим настільки, що оминути його неможливо, бо хто ж оминає мільярди? І це не враховуючи розвитку комп’ютерних технологій і виробництва новітньої комп’ютерної техніки.
Виходить, що кіберспорт і великі гроші вже не можуть обійтися одне без одного.
Кіберспорт і війна
Війна – це гроші, це про гроші, це заради грошей. Невже й кіберспортсмени із світу війни? Невже не можна хоч за комп’ютерами… Ні, не виходить. І річ же не в тому, що з усіх моніторів лунають постріли й вибухи, а в тому, що участь у грі – у міжнародних турнірах – беруть люди, які в реальному світі живуть по різні сторони лінії фронту.
Найсвіжіший приклад. 2 грудня з’явилося повідомлення, що на кіберспортивному турнірі Perfect World Shanghai Major 2024 гравці української команди Passion UA після зустрічі відмовились потиснути суперникам руки. Виявилось, що в команді GamerLegion, з якою змагалися українці, був гравець із країни-агресора та ще й спонсор тамтешній. Напружена гра, вибір карт, виграш, програш – напруження, боротьба, азарт… Але після закінчення зустрічі українці відмовилися від традиційних рукостискань із шведами.
Як кажуть, щось пішло не так, тому виникла невелика пауза, чи то пак заминка, про яку тут же повідомляє медіа CS2News. Але ж рукостискання – це традиція! З’явилося припущення, що такою була реакція української команди на російського гравця (йдеться про Тимура «FL4MUS» Мар’єва, гравця шведської команди GamerLegion) і на російське спонсорство суперників. Той же Тимур Мар’єв спробував виправдатись і пояснити, що російський букмекер Fonbet команду шведів уже не спонсорує…
Ось вам і спорт, і війна, і гроші, і азарт, і напруження, і чітко визначена громадянська позиція. Але чи зможе українська команда Passion UA пройти далі до Elimination Stage? Чи зуміють хлопці використати свій останній шанс і потрапити до основної сітки турніру? Чекаємо. І зичимо перемоги!
Кіберспорт і політика
А це вже повідомлення від 4 грудня – найсвіжіше з можливих.
Федерація кіберспорту України UESF виступила з офіційною заявою щодо гравців, які не повернулися до України після участі у Чемпіонаті світу серед національних команд WEC2024. Стало відомо, що не повернулося чотири гравці, а саме Буряк Ярослав, Здрок Андрій, Півкін Владислав та Сіледчик Захар. Перед виїздом за кордон гравці були проінструктовані, що мають обов’язково повернутися, інакше підставлять всіх інших українських кіберспортсменів, також вони особисто підписали письмове зобов’язання повернутися в Україну.
Федерація повідомила, що через неповернення гравців вона більше не матиме можливостей подавати в Мінспорту запити на виїзд українських кіберспортсменів за кордон на змагання. Також федерація закликала всі організації розірвати з порушниками всілякі стосунки і пообіцяла вжити всіх можливих заходів, щоб сприяти виправленню ситуації.
Кіберспорт і монобанк
Співвласник монобанку Олег Гороховський поділився і враженнями, і радістю, і своєю дотичністю до кіберсвіту. Ось цитата із Telegram Олега Гороховського: «Ви можете почути наш звук поповнення прямо у „Сталкері“! Це вже другий тип нашої великодки у грі! Щоб його почути, потрібно виконувати в торговців найдорожчий квест (за винятком того, що йде на пошук артефактів)».
Хто іще п’ять років тому міг бодай уявити, що один із найуспішніших банків країни співпрацюватиме з комп’ютерною грою-стрілялкою? Хто міг уявити, що заснована ще в 1995 році українська приватна компанія, розробник комп’ютерних ігор «Козаки» і S.T.A.L.K.E.R., захоплено відгукнеться на шалену ідею банкірів? А в результаті – великодка зі звуком. (Невеличке пояснення для тих, хто не в грі: Великодка, або англійською Easter Egg, – це щось приховане у відеогрі, щось неочевидне для багатьох гравців, якась прихована особливість або вбудований розробниками жарт).
І в результаті український S.T.A.L.K.E.R. потоваришував із українським монобанком. Знову процитуємо Олега Гороховського: «Ми розтанули й зробили максимум контенту в mono: і картку, й одяг кота, і навіть особливий звук КПК для оплат ігор. Ось такі взаємні жести поваги між двома українськими компаніями. Якщо я скажу, що ми нічого не платили за інтеграцію в гру, ви ж мені не повірите? А дарма — це правда».