Кабмін заявив про успішну реструктуризацію всіх випусків єврооблігацій, крім «боргу Януковича». А це $3 млрд, строк погашення яких минає 20 грудня поточного року. Як припускають експерти, російська сторона може відмовитися від реструктуризації цього боргу. Швидше за все, ніяких серйозних наслідків така відмова РФ не спричинить. Погодившись на haircut і реструктуризацію, інші кредитори тим самим оголосили усьому світу й своїм акціонерам, що пропозиція України в ситуації, яка склалася, найбільш вигідне. Як вони можуть тепер підтримати позицію РФ, що ця пропозиція неадекватна? Це означало б визнати, що вони просто на рівному місці дали «обстригти» своїх інвесторів. Відповідно, усі зійдуться на тому, що РФ просто застосовує дефолт як засіб політичного тиску, а в таких іграх (тим більше, на стороні Володимира Путіна) ніхто брати участь не захоче. Тому, на думку автора, ризик крос-дефолту мінімальний.
По-перше, в умовах випуску «нових», реструктурированих облігацій прямо передбачено, що російські «старі» облігації не можуть спровокувати крос-дефолт. Відповідно, якщо РФ і запускати всю цю процедуру із крос-дефолтом, потрібно це робити в найближчі цілька тижнів, поки не закрилася угода по реструктуризації й кредитори не одержали нові облігації.
По-друге, оголосити крос-дефолт – це право, а не обов’язок кредиторів. Тобто РФ мала оголосити дефолт по своїх облігаціях – треба, щоб інші кредитори відмовилися від уже погодженого плану реструктуризації й добровільно скористалися положеннями про крос-дефолт. На сьогоднішній день Україна не знаходиться в простроченні по платежах – підставою для дефолту може бути тільки положення про норматив співвідношення зовнішнього боргу й ВВП. Втім, норматив цей перевищений далеко не вчора, і дотепер усі кредитори, включаючи РФ, із цим мирилися. Якщо РФ зараз, за кілька днів до завершення реструктуризації, оголосить дефолт на підставі цього технічного, по суті, положення, це важко зрозуміти інакше, ніж як чергову спробу політичного тиску на Україну.
У результаті, якщо РФ зараз оголосить дефолт, кредитори можуть або приєднатися до Путіна й почати безперспективні, з погляду стягнення, суди з Україною (згадаємо ЮКОС), або залишитися на стороні фінансового здорового глузду й спокійно одержувати гроші по реструктурованим облігаціям. Зрозуміло, що російський уряд цілком може пожертвувати $3 млрд заради політики. Але важко уявити, навіщо це робити звичайним корпоративним інвесторам, яких, насамперед, цікавлять банальні гроші.
Практичну цінність поділ облігацій на суверенні/частки має, насамперед, для цілей МВФ. Якщо Україна допустить дефолт по суверенних облігаціях, МВФ по своїх внутрішніх правилах матиме згорнути програми фінансування в Україні. Якщо по частках – МВФ однаково. Відповідно, на перший погляд, від цієї кваліфікації залежить, чи одержимо ми ще грошей від МВФ по вже затверджених програмах, чи ні. Як і у випадку із крос-дефолтом, питання тут в іншому: навіщо МВФ зараз припиняти фінансування України, та ще й з подачі Путіна? МВФ працює в Україні мало не із самої революції, його фахівці мають повний доступ до всієї фінансової інформації, і для них дефолт по російських облігаціях ніяк не може бути сюрпризом. Україна, у свою чергу – з певними допусками – виконує всі вимоги МВФ, у тому числі й щодо запропонованих МВФ показників бюджету. Не секрет, що наша тендітна фінансова стабільність сьогодні багато в чому – результат саме роботи й ресурсів МВФ. При цьому Фонд зовсім не знаходиться у вимушеному становищі. Рішення про визнання боргу суверенним ухвалює Executive Board МВФ за досить розпливчастими критеріями. Більше того, МВФ цілком може (як уже пропонувалося колись раніше) взагалі відступити від свого власного внутрішнього правила про заборону фінансування порушників суверенних зобов’язань.
У такій ситуації важко уявити, щоб МВФ власними руками зламав фінансову рівновагу, яку сам же в Україні й побудував. Щоб зробити такий подарунок Путіну, у Фонду мають бути дуже й дуже вагомі підстави, можливо, якісь міркування високої стратегії, які мені не можуть бути відомі. Тому МВФ зовсім немає чого рефінансувати борг України перед РФ. Якщо ніякого особливого ризику дефолт України по російських облігаціях не несе, незрозуміло, навіщо Фонду просто віддавати чималі гроші в кишеню РФ.