Сьогодні, 19 вересня, в Києві на Берковецькому цвинтарі поховають Григорія Куценка – українського громадського діяча, публіциста, багаторічного голову Київського товариства політв’язнів та жертв репресій. Упродовж останнього 10-річчя він був одним з організаторів всеукраїнських прощ до місць масових страт жертв політичного терору (меморіали на півночі РФ – Левашовське пустище в Ленінградській області, урочище Сандармох у Карелії та Соловецькі острови в Архангельській області).
Григорій Петрович Куценко народився 5 січня 1949 року на Київщині – в селі Іванівка Ставищенського району. Закінчив суднобудівне профтехучилище в Києві, працював на суднобудівному заводі. Служив у ракетних військах, склав екстерном іспити за повний курс військово-політичного училища. Будучи офіцером, на Арбаті в Москві познайомився з дисидентами. Читав твори Олександра Солженіцина, іншу нелегальну літературу й самвидав, залишаючись про людське око лояльним військовиком і громадянином СРСР.
Старшого лейтенанта Куценка арештували 6 серпня 1984 року й помістили до в’язниці Лефортово. Йому інкримінували розповсюдження творів дисидентів, а також «крамольні» висловлювання під час проведення політзанять із підлеглими (наприклад, визнання того, що Україна може існувати окремо від СРСР). Військовий трибунал Московського військового округу 15 лютого 1985 року засудив Григорія Куценка до 4 років таборів суворого режиму за ст. 70 ч. 1 КК РРФСР.
Термін покарання українець відбував у таборах Мордовії та Пермської області. Звільнений після того, як вирок скоротили за амністією, вийшов на волю 12 січня 1988 року.
Під час заколоту ГКЧП в серпні 1991 року Григорій Куценко очолював штаб оборони Білого дому в Москві, де містився осередок прихильників демократичних сил.
У незалежній Україні був членом Демократичної партії України з 1991 року, а з 1994го – головою секретаріату партії та заступником її голови. Працював помічником Голови Ради у справах релігій при Кабінеті міністрів України, очолював правління Асоціації «За міжнаціональний мир і злагоду в Україні», був головою Київського товариства політв’язнів та жертв репресій. Автор книжок «Дякую тюрмі. Спогади і документи» та «Сходинки до свободи».
Останніми роками Григорій Куценко залишався незмінним членом комісії Київради з питань поновлення прав реабілітованих і членом правління Міжнародного об’єднання «Соловецьке братство».
Сергій Шевченко, «Вектор ньюз»