15.12.2018р. на об’єднавчому соборі утворена Православна церква України (ПЦУ), шляхом об’єднання українських єпископів Вселенського (Константинопольського) патріархату з самоліквідованих напередодні українських православних юрисдикцій (УПЦ КП, УАПЦ), а також частини УПЦ (МП) на ґрунті повної канонічної незалежності.
Відповідно до п. 4 Статуту ПЦУ, членами Церкви є всі православні християни країни, незалежно від їх національності. Тобто, громадянину, який вважає себе православним християнином жодного дозволу щоб бути членом ПЦУ отримувати не потрібно. З опублікованої у ЗМІ редакції Статуту особливого порядку переходу релігійних громад (парафій) не передбачено.
Однак, відповідно до умов ЗУ «Про свободу совісті та релігійні організації» вже для релігійної громади (парафії) передбачено ряд дій для переходу до новоутвореної ПЦУ.
Держава є відокремленою від церкви та визнає права релігійної громади на вільну зміну підлеглості у канонічних і організаційних питаннях (ч. 2 ст. 8 ЗУ «Про свободу совісті та релігійні організації»). Релігійна організація як юридична особа користується правами і несе обов’язки відповідно до чинного законодавства і свого статуту (положення). Обов’язковим пунктом Статуту релігійної організації є місце релігійної організації в організаційній структурі релігійного об’єднання. Тому, для того щоб змінити громаді релігійну підлеглість, громаді необхідно внести зміни в Статут релігійної організації. Законом не передбачено вимог щодо кількості голосів, необхідних для внесення зміни до Статуту релігійної організації, тому вимоги щодо кількості голосів для внесення змін зазначаються в самих Статутах. Якщо ж у релігійної громади немає доступу до діючого Статуту, то громадяни в кількості 10 осіб, які досягли 18 років можуть утворити нову релігійну громаду та зареєструвати її статут.
Також варто відмітити, що утворення ПЦУ не означає автоматичного переходу права власності на церкви.
Так, відповідно до ст. 17 ЗУ «Про свободу совісті та релігійні організації» церкви, що є державною власністю передаються релігійним організаціям у безоплатне користування або повертаються у власність релігійних організацій безоплатно за рішеннями обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, а в Республіці Крим – Уряду Республіки Крим. Отже, при зміні релігійної підлеглості правовий статус майна релігійної громади не змінюється.
Якщо ж частина релігійної громади не бажає переходити в новоутворену ПЦУ, а інша частина громади зареєструвала нову релігійну громаду, то держава може надавати церкву, що є державною власністю у почергове користування двом або більше релігійним громадам за їх взаємною згодою. За відсутності такої згоди державний орган визначає порядок користування культовою будівлею і майном шляхом укладення з кожною громадою окремого договору. Клопотання про передачу релігійним організаціям культових будівель і майна у власність чи безоплатне користування розглядається в місячний термін з письмовим повідомленням про це заявників.
Отже, використання релігійною громадою церкви, що є власністю держави можливе за згодою держави в особі районних/обласних державних адміністрацій. Однак, якщо церква належить на праві приватної власності релігійній громаді, яка не має наміру переходити до ПЦУ, то її використання іншою релігійною громадою можливе виключно на договірних умовах між обома громадами без участі держави.
На думку адвокатів, проблема з власністю на церкви буде, в першу чергу, з тими, що належать релігійним організаціям УПЦ (МП). Адже, в разі небажання релігійної організації, якій належить церква на праві приватної власності переходити до новоутвореної ПЦУ, використання такої церкви іншою релігійною громадою буде виключно «доброю волею» власника надати в користування таку церкву. Звичайно, що неузгодженості щодо права використання церкви, яку наприклад, будували члени громади, які зараз входять до іншої релігійної організації, може розглядати суд, але такий процес буде тривалим та відповідно потребуватиме матеріальних зусиль такої громади.
Матеріал підготували адвокати АО “Коларес” (COLARES)