Так довго як Україна сусідить з Москвою, а це заповідається на дуже довго, справжнього миру та взаємного пошанування між сусідами не буде. Може бути тільки конфлікт активний чи заморожений, або холодна війна. Одначе суть цієї кон’юнктури, у якій знаходиться Україна, полягає саме у характері того замороженого конфлікту чи холодної війни, що дозволить демократичній Україні розвиватися, а її населенню – жити мирним життям.
Після Паризької зустрічі на “вершинах” можна сподіватися нічого, але можна також надіятись на зміни, тобто у найкращому випадку – просто “холодну війну”. Важливим, щоби не було жертв, щоби границі України повернули до 2012 року та щоби ці границі берегли українські збройні сили. Рівно ж не можна забувати і про Крим, який зовсім не обговорювався у Парижі. В додатку стоять питання відбудови зруйнованої території Донбасу та композиції її населення.
Президент Володимир Зеленський у Парижі у своєму виступі на спільній пресовій конференції наголосив на три складники свого мандату від українського народу: 1) захист територіальної цілісності України, включаючи Донбас і Крим, 2) що Україна унітарна держава і це не дозволяє на її федералізацію та 3) незмінність векторів закордонного напряму України у сторону Європи (Європейського Союзу та НАТО.)
Перші познаки як можна було сподіватися, правда, не зовсім позитивні. Минуло тільки 24 години як окупанти вже порушили тишу. Від того часу порушили десятки разів. Одначе це не применшило важливості зустрічі. Бо важливішим це те, що хоча Мінські домовленості і так звана Формула Штайнмаєра були кількаразово згадані, то саме нові домовленості було не зовсім по тому дусі. Є нова угода, якою треба користуватися. У ключових виступах не було і мови про вибори і у яких обставинах. Але треба собі усвідомити, Росія не дотримуватиметься і Паризьких домовленостей і тому треба готовити світ до нової і більш серйозної протидії з яскраво представленим аргументом, що Україна не захищає тільки себе, але цілу Європу.
Помимо дещо русофільської поведінки Президента Франції разом з поцілунками у сторону бандита та вбивці Путіна, світ сьогодні проти Росії. Навіть відмова Росії у наступних Олімпійських іграх зимових та літніх, а також процес Імпічменту русофіла і українофоба Президента Трампа, чи він завершиться його усуненням шляхом процесу у Сенаті чи виборами у листопаді 2020 року, це ознаки, що крім екстремних і відносно мало-чисельних “корисних ідіотів” Росія сьогодні насторожила проти себе переважальну частину демократичного і цивілізованого суспільства.
Яких санкцій треба домагатися? Вже кілька днів після Парижа ЄС продовжив теперішні санкції проти Російської Федерації. Це була просто рутина ще з 2014 року, коли Москва зайняла Крим з черговим продовженням. Одначе коли з початком наступного року Москва продовжуватиме вогонь, то треба буде, щоби ЄС застановився над новими, більш ефективними санкціями та протидією. Ці санкції повинні носити більш особистий характер, тобто проти самого Путіна, який сам був учасником у Парижі, проти його родини та близьких друзів. Після Парижа, Путін не зможе сказати, що він чи Росія не причетні до війни на Донбасі України.
Крім цього тому, що знаємо, що більш правдоподібним для більшості світу є, що Москва не додержуватиметься Паризьких домовленостей, що хоча не втішним, бо будуть нові жертви, але це нове порушення нових домовленостей дасть нагоду не тільки на більш ефективні додаткові санкції, а також певну ревізію Мінських домовленостей. Сам президент Зеленський недавно заявив по телебаченню своє непогодження з деякими точками Мінських домовленостей, але вказав, що він зобов’язаний шанувати домовленості своїх попередників. Паризькі домовленості та нове та яскраве порушення його ясно поставить цілу справу у новому світлі.
Так що капітуляції — ні, і Президент Зеленський поки що вив’язався задовільно при першому іспиті найбільш отяжілої закордонної політики впровадження миру. Як головнокомандуючий збройним силами України його перша ціль має бути захист населення України. Кожне життя дороге. Паризька зустріч власне пішла по тому плану, припинення вогню, розмінування території, виміну всіма в’язнями, моніторинг території двадцять чотири години на день, сім днів на тиждень речниками Організації Безпеки та Співпраці в Європі. Одначе дуже багато майбутнього невідомо. Передбаченим крім порушень домовленостей, що Москва як історично і не тільки за Путіна поводитиметься зухвало. Тому для неї слід готовити такі обставини, що вона змусить діяти проти власного бажання і волі.
Аскольд С. Лозинський,
голова Світового конгресу українців (1998-2008), адвокат