Автори: Еліс де Конінг та Йрйо Коскінен
Уряд Марка Карні підкреслює важливість інфраструктури, такої як трубопроводи, порти та електромережі. Однак зазначається, що Канада не може досягти процвітання, лише експортувавши сировину. Країна покладалася на цю модель протягом десятиліть, що призвело до стабільності, але не динаміки. Щоб процвітати в сучасній економіці, Канада повинна підніматися вгору по ланцюгу доданої вартості.
Останній Глобальний індекс інновацій (GII) підкреслює цю проблему. Канада займає 13-те місце за інноваційними вкладаннями, до яких входять сильні університети, витрати на дослідження та людський капітал. Натомість Канада займає лише 20-те місце за виходами, такими як патенти, торгові марки, експорт високих технологій та комерціалізація. Це свідчить про те, що, хоча Канада ефективно готується до інновацій, їй важко реалізувати їх на практиці.
Ця “інноваційна прірва” суттєво впливає на посередню продуктивність Канади. Країна інвестує в дослідження, але часто не може перетворити це на прибуткові компанії. Ідеї, що генеруються в країні, часто реалізуються в інших країнах, а багато випускників світового класу йдуть працювати в компанії США. Ця тенденція вважається марнотратною і потенційно шкідливою в глобальній економіці, що дедалі більше керується нематеріальними активами, такими як бренди та програмне забезпечення.
Канадська бізнес-культура визначається як частина проблеми, оскільки багато компаній проявляють обережність до ризику. Існує тенденція недоінвестувати в дослідження та розробки, уникати сміливих ініціатив і зосереджуватися на поступових покращеннях. В результаті Канада виробляє стабільний потік хороших компаній, але небагато з них є винятковими.
Коли канадські стартапи досягають успіху, вони часто стикаються з труднощами в масштабуванні. Багато з них продаються рано іноземним покупцям, тоді як інші стагнують через обмежений внутрішній венчурний капітал і нестачу управлінської експертизи, необхідної для глобального розширення. Це призводить до того, що Канада функціонує як “фермерська команда”, де найталановитіші особи залишають країну, щоб шукати можливості в інших місцях.
Конкуренти, включаючи Сполучені Штати та європейські країни, такі як Швейцарія, Швеція, Данія, Фінляндія та Нідерланди, швидко розвиваються. Країни, які перевершують Канаду в GII, не лише розвивають дослідницький потенціал, але й створюють потужні механізми комерціалізації. Вони сприяють тісній співпраці між промисловістю та університетами, забезпечують дотримання прав інтелектуальної власності та спрямовують фінансування на компанії, які готові до зростання, забезпечуючи, щоб хороші ідеї перетворювалися на глобально конкурентоспроможні компанії.
Щоб вирішити ці проблеми, Канада повинна вжити кілька заходів. По-перше, важливо винагороджувати ризикованість, зміцнюючи податкові кредити для досліджень і розробок та встановлюючи чіткі очікування для бізнесу щодо використання цих стимулів. Державні закупівлі повинні слугувати стартовою площадкою для канадських технологій, дозволяючи стартапам продавати уряду перед тим, як шукати міжнародні ринки. Крім того, канадські компанії повинні впроваджувати інновації, розроблені в країні.
По-друге, Канада повинна вирішити проблему масштабування, поглибивши ринок венчурного капіталу та заохочуючи пенсійні фонди інвестувати в канадських інноваторів, а не обирати іноземні інвестиції. Слід створити програми управління, щоб допомогти засновникам перейти від перспективних стартапів до глобальних гравців.
По-третє, канадські компанії повинні приділяти пріоритетну увагу нематеріальним активам поряд із фізичними. Це передбачає інвестування в захист інтелектуальної власності, розвиток брендів та навички, необхідні для конкуренції в дизайні, програмному забезпеченні та даних. Мета полягає в створенні продукції та послуг з високою доданою вартістю, які можуть продаватися за преміальними цінами на глобальному ринку.
Хоча інфраструктура важлива, трубопроводи та порти самі по собі не вирішать проблеми продуктивності Канади. Майбутнє процвітання країни залежить від її здатності інновувати, ризикувати та вирощувати своїх глобальних чемпіонів. Канада має необхідні таланти та ресурси; тепер потрібні амбіції та сміливість, щоб підтримати їх.
Еліс де Конінг є професором підприємництва та інновацій у Школі бізнесу Хаскейна, Університет Калгарі, та академічним директором Hunter Hub for Entrepreneurial Thinking в Університеті Калгарі. Йрйо Коскінен є професором сталого та перехідного фінансування в Школі бізнесу Хаскейна та науковим директором Інституту сталого фінансування в Школі бізнесу Сміта, Університет Королеви.