Жінка нещодавно вирушила у самостійну відпустку з Нью-Йорка до Ванкувера, що стало однією з її перших подорожей без родини з моменту народження дітей у 2008 та 2010 роках. Рішення подорожувати самостійно було прийнято всього за кілька днів до її рейсу, який вона забронювала в четвер і сіла на борт у неділю. Квитки на останню хвилину були дорогими, але вона хотіла максимально використати свій час перед поверненням до роботи.
Під час польоту вона переглянула фільм 1987 року “Брудні танці”, що додало їй задоволення. Поїздка надала їй відчуття незалежності, позбавлене звичних вимог сімейних подорожей, таких як прохання про ковдри чи занепокоєння щодо часу вильоту. Вона зазначила, що її чоловік, якого часто називають “Тато-подорожник”, зазвичай займався організацією подорожей, що змушувало її відчувати залежність.
Під час чотириденного перебування у Ванкувері вона цінувала свободу приймати власні рішення без консультацій з членами родини. Її племінник, який живе в місті після імміграції з Великої Британії, часто був зайнятий роботою і не міг показати їй місто.
Однією з яскравих моментів подорожі стала екскурсія на спостереження за тюленями на човні з зодіаком. Хоча спочатку вона відчувала себе незручно, будучи єдиним самотнім пасажиром, вона швидко завела розмову з літньою парою з Австралії, яка була на кругосвітньому круїзі. Вони поділилися своїми подорожніми враженнями, що допомогло зняти її початковий дискомфорт.
Пізніше вона пообідала в готелі свого племінника і насолоджувалася спостереженням за людьми, потягуючи коктейль. Розмова з професором права з Торонто, який був у Ванкувері на конференції, ще більше збагачила її досвід. Професор запитав про її кар’єру в журналістиці, що дозволило встановити зв’язок, який, на її думку, не відбувся б, якби її родина була присутня.
Повернувшись додому, вона роздумувала про свою подорож, переглядаючи фотографії, зроблені у Ванкувері, багато з яких були невдалими селфі. Тепер вона заохочує своїх друзів розглянути можливість самостійних перерв, підкреслюючи, що не егоїстично проводити час подалі від родини для особистого відновлення.
Для тих, хто має подібний досвід самостійних подорожей як батьки, автор запрошує їх поділитися своїми історіями через електронну пошту на адресу [email protected].