Як вчителька середньої школи, директор заохочував вчителів робити короткі телефонні дзвінки до домівок своїх учнів у вересні та на початку жовтня, щоб поділитися позитивними новинами. Директор підкреслив, що ці дзвінки є важливими і що електронні листи не можуть бути прийнятною заміною.
Директор вірив, що ініціювання контакту з позитивним повідомленням може вплинути на весь навчальний рік і покращити стосунки з учнями та їхніми родинами. Незважаючи на труднощі з оцінюванням та плануванням, від вчителів очікували виконання цього прохання, що здавалося надмірним для багатьох, особливо для тих, у кого великі класи.
Вирішивши підтримати своїх учнів, вчителька знайшла спосіб впровадити це очікування у свій графік, усвідомлюючи, що початок навчального року може бути особливо стресовим для учнів та їхніх родин. Створення відчуття спільноти вважалося необхідним для сприяння довірі між учнями, родинами та вчителями.
Вчителька згадала особистий досвід, коли її мати отримала телефонний дзвінок від її вчительки другого класу, яка похвалила її академічні досягнення. Позитивний відгук справив значний вплив на її родину, підкреслюючи важливість таких дзвінків у формуванні впевненості та довіри.
Тепер, навчаючи студентів коледжу, які отримують ліцензії на викладання, педагог підкреслює важливість здійснення позитивних телефонних дзвінків додому на початку навчального року як основної практики для побудови стосунків.
Майже через 20 років після викладання в середній школі, педагог залишається на зв’язку з кількома родинами колишніх учнів, які тепер у своїх серединах 30-х. Як автор дитячих книг, вона цінує ці стосунки і докладає зусиль, щоб підтримувати зв’язок під час візитів до Нью-Йорка. Вчителька розмірковує про те, як ранні позитивні взаємодії з родинами призвели до тривалих зв’язків, навіть попри труднощі викладання в умовах змінюваного освітнього ландшафту.