Автор (не показаний) вирішив залишитися на посаді з невеликими можливостями для кар’єрного зростання. SDI Productions/Getty ImagesКоли я була молодшою, я мріяла стати професором на повну ставку.Ця робота, здається, не для мене, але я залишаюся на посаді ад’юнкт-професора.Ця позиція пропонує гнучкість і достатньо часу для відпочинку, що є важливим для мене як працюючої матері.Протягом більшої частини мого молодого дорослого життя я планувала стати професором на повну ставку і присвятила значні зусилля цій кар’єрній стежці. Однак, після того як стало зрозуміло, що досягнення цієї мети малоймовірне, з’явилася можливість залишити академію на інші варіанти. Натомість було прийнято рішення залишитися в цій сфері.Як я сюди потрапилаУ свої двадцять років ідея зануритися в дослідження та написання здавалася привабливою. Я вступила до аспірантури, але після накопичення шести цифр у студентських кредитах стало очевидно, що отримання докторського ступеня не гарантує працевлаштування.Наразі виглядає так, що університети випускають велику кількість студентів з докторськими ступенями, що робить конкуренцію за посади професорів на повну ставку надзвичайно складною. Навіть випускники престижних установ з численними науковими публікаціями стикаються з невизначеністю щодо наявності роботи та конкуренцією з іншими кандидатами.Ступінь, яку я маю, – це міфологічні дослідження. Після десятиліття пошуків вакансій жоден університет не шукав професора міфології на повну ставку. В результаті було прийнято, що ця кар’єрна стежка не реалізується, що призвело до припинення зусиль для її досягнення.Чому я залишиласяПротягом 17 років я працюю як ад’юнкт (неповний робочий день, без tenure) викладач. Протягом цих років було багато роздумів про те, щоб повністю залишити академію. Докторський ступінь з міфології, який надає уявлення про культурні цінності, міг би бути корисним у корпоративній маркетинговій команді.Однак після народження дитини можливість взяти цілий осінній семестр відпустки по догляду за дитиною, після літньої відпустки, стала можливою завдяки ад’юнктській посаді. Це дозволило провести значний час вдома під час першого року життя дитини.Повернувшись до роботи, спілкування з керівниками кафедр у двох коледжах призвело до призначення класів так, ніби відсутності не було. Хоча відпустка була неоплачуваною, небагато корпорацій пропонують такий тривалий час відпустки.Автор говорить, що цінує гнучкість, яку її робота в вищій освіті пропонує їй як батькові.Courtesy of Sarah GravesМоя робота має багато переваг для батьківВідпустка – це не єдина перевага, яка полегшує батьківство. Під час навчальних семестрів заняття можуть бути скасовані або проведені через Zoom, коли це необхідно. Якщо дитина хвора або школа закрита для розвитку вчителів, бути вдома можливо.Крім того, присутність на кампусі потрібна лише три дні на тиждень. Хоча підготовка до занять і оцінювання відбуваються у вівторок і четвер, час у ці дні є гнучким, що дозволяє планувати зустрічі.Важливо, що час відпустки збігається з канікулами дитини, що усуває занепокоєння щодо догляду за дитиною в ці періоди.Є деякі недолікиНизький дохід, пов’язаний з посадами ад’юнктів, може бути складним. Заробіток менше половини того, що отримують багато професорів на повну ставку з tenure, що призводить до фінансового тиску на сім’ю.Збільшення доходу спростило б багато аспектів життя. Наприклад, меблі у вітальні застарілі, відпустки рідкісні, а хоча заощадження на пенсію робить чоловік, немає можливості заощаджувати з доходів ад’юнкта. Також існують занепокоєння щодо можливості покриття надзвичайних витрат, таких як ремонт автомобіля або непередбачені медичні рахунки.Крім того, відсутність кар’єрного зростання є деморалізуючою. В академії просування зазвичай передбачає становлення професором на повну ставку з tenure, але чіткий шлях до цієї мети відсутній. Залишаючись на посаді ад’юнкта, доводиться приймати відсутність можливостей для просування.Врешті-решт, переваги переважають недоліки для сім’ї. Гнучкість, яку надає робота, навряд чи буде знайдена в іншому місці, і були зроблені фінансові коригування. Коли дитина виросте і зрештою покине дім, час, проведений разом, буде цінуватися.
