Як тільки я переїхала з батьківського дому, ми з мамою вирішили щороку вирушати в подорож разом. Наші поїздки “мама і я” стали однією з моїх улюблених традицій, і ми надаємо їм пріоритет у плануванні. Ми робимо подорожі приємними, не перевантажуючи наші маршрути та отримуючи рекомендації від місцевих жителів.
Переїзд з батьківського дому в Коннектикуті на мою першу роботу в Манхеттені був складним. Як єдина дитина, я завжди була близька до мами, і нам не вистачало часу, проведеного разом. Це надихнуло нас дати обіцянку: щороку ми будемо планувати особливу поїздку, тільки ми двоє.
З тих пір ми подорожували до багатьох місць разом, від виноробного краю Каліфорнії до білих піщаних пляжів Флориди. Після 10 років ми вдосконалили наш процес планування.
Ось кілька способів, як ми максимально використовуємо наші материнсько-дочірні поїздки.
Ми ніколи не заповнюємо наш маршрут до краю. У нашому повсякденному житті ми з мамою є строгими планувальниками. Однак під час подорожей ми віддаємо перевагу гнучкому підходу з загальним маршрутом і місцем для спонтанності. Під час планування ми обираємо лише три або чотири “обов’язкові” активності і залишаємо решту поїздки відкритою для можливостей.
Наприклад, під час нашої пригоди в Сан-Луїс-Обіспо (SLO) нашими незмінними пунктами були велопрогулянка по знаковій залізничній стежці, похід на гору Мадонна та дегустація вина на узбережжі. Ми виділили час на кожну з цих активностей, але залишили наші дні вільними, що дозволило нам сповільнитися, досліджувати та насолоджуватися несподіваними місцевими враженнями.
На імпровізацію ми зупинилися в готелі Мадонна за його розкішним рожевим шампанським тортом і виявили кімнату для дегустації вина та бутік Sextant, захований у таємному саду. Залишаючи гнучкість, ми можемо виявляти місцеві скарби.
Замість того, щоб бронювати ресторани, ми спілкуємося з місцевими жителями та проявляємо креативність. Якщо немає ресторану, який обов’язково потрібно спробувати, ми не бронюємо вечерю заздалегідь. Ми вважаємо, що набагато цікавіше відкривати кулінарні скарби, рекомендовані місцевими жителями або іншими мандрівниками.
Деякі з наших найкращих страв були спонтанними та невимушеними. Однією з наших улюблених вечерь у SLO була вечеря, зібрана під час прогулянки по фермерському ринку в центрі міста. Ми принесли місцеві смаколики, включаючи вино, рисові страви та пончики, назад на балкон нашого готелю і насолоджувалися ними, дивлячись романтичні комедії. Хоча це не було розкішно, вечеря стала кращою завдяки часу, проведеному разом.
Я перетворюю наші спогади на фотокниги після кожної подорожі. Протягом кожної пригоди я роблю нотатки та фотографії, щоб створити книгу для мами. Це фіксує особливі моменти та сміх з нашої подорожі, і це різдвяний подарунок, якого вона з нетерпінням чекає.
У книгах я записую спогади, включаючи незручні моменти, такі як випадок у Реддінгу, Каліфорнія, коли мама майже випала зі свого каяка, або коли я заблукала в пагорбах SLO. Хоча це було тривожно в той момент, ми досі сміємося з цих моментів, і приємно мати можливість згадати їх.
Нарешті, ми ніколи не відкладаємо планування. Ці поїздки можливі, тому що ми зробили їх традицією і надаємо їм пріоритет у плануванні. Життя стає напруженим, і легше знайти виправдання, ніж порівнювати графіки та бронювати рейси. Однак ми з мамою намагаємося не відкладати те, що можемо зробити сьогодні.
Замість того, щоб чекати “найкращого” часу для подорожі або утримуватися від поїздок до місць зі списку бажань, ми працюємо з тими датами та ресурсами, які маємо. Наш час разом безцінний, навіть якщо ми можемо спланувати лише поїздку на вихідні недалеко від дому.