Канада наразі стикається з суттєвим дефіцитом житла, при цьому деякі активісти стверджують, що збільшення кількості будинків не є вирішенням проблеми. Меншість навіть стверджує, що країна вже побудувала достатню кількість житла, що суперечить як даним, так і економічному консенсусу.
Цей скептицизм щодо пропозиції житла ставить перед Build Canada Homes (BCH), агентством, відповідальним за прискорення постачання житла, подвійне завдання. BCH повинно не лише збільшити темпи будівництва, але й протистояти риториці, яка зменшує серйозність житлової кризи.
Уряд Ліберальної партії на чолі з прем’єр-міністром Марком Карні створив BCH з інвестицією в 13 мільярдів доларів, розподіленою на кілька років, щоб прискорити будівництво нових доступних будинків. Хоча деталі щодо масштабу та цілей BCH ще очікуються, ініціатива уряду свідчить про переконання, що підвищення доступності житла вимагає будівництва більшої кількості будинків.
Останні коментарі в ЗМІ вказують на те, що інвестиція в 13 мільярдів доларів не зможе адекватно вирішити житлову кризу. Хоча визнається, що подолання дефіциту в мільйони будинків може вимагати трильйонів доларів — інвестицій, порівнянних з ВВП Канади — аргумент, що додаткове житло не поліпшить доступність, вважається ідеологічно обґрунтованим і неправильним тлумаченням даних.
Критики збільшення пропозиції житла часто вважають, що вирішення полягає в використанні мільйонів пустуючих будинків по всій Канаді. Однак це уявлення є оманливим, оскільки Канада не має мільйонів пустуючих будинків. Це непорозуміння виникло з доповіді, яка неправильно інтерпретувала дані перепису населення Канади.
Твердження щодо пустуючих будинків походить з доповіді Організації економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР), яка вказала, що приблизно вісім відсотків житлового фонду Канади (понад 1,3 мільйона будинків) є незаселеними. Доповідь використовувала дані перепису з CensusMapper, який класифікував “незаселені житла” як або пустуючі, або тимчасово зайняті особами, які мають основні місця проживання в інших місцях.
Ця класифікація включає численних студентів, які орендують житло поблизу університетів і вказують своїм основним місцем проживання будинок батьків, а також дачі та літні будинки, які були незаселеними в день перепису в травні.
Згідно з даними перепису 2016 року, фактичний відсоток пустуючих будинків у Торонто становив 4,6 відсотка, а не вісім відсотків. Ще менший відсоток, 2,2 відсотка, з окремих будинків у Торонто був пустуючим у травні 2016 року. Монреаль і Калгарі повідомили про ще нижчі рівні вакантності — 1,8 відсотка та 1,4 відсотка відповідно.
Більше того, очікувати 100-відсоткову заповненість є нереалістичним, оскільки певна частка житла завжди буде пустуючою через ремонти, переходи між власниками або орендарями, або ж власники можуть бути відсутніми через роботу чи відпустки. Такі вакантні приміщення є нормальною складовою будь-якого житлового ринку і не повинні плутатися з хронічним недовикористанням.
Навіть якби мільйони будинків були пустуючими по всій Канаді, житлова криза не була б вирішена в некомерційному секторі, де попит значно перевищує пропозицію. Виклик залишається: як перетворити дорогі, незаселені об’єкти на доступне житло.
Без експропріації з боку уряду, що порушувала б права власності, немає реальної моделі для приватних власників, щоб добровільно перетворити пустуючі об’єкти на субсидовані одиниці. Різницю між дорогим нерухомістю та доступним житлом не можна подолати через бажання або примусове перепрофілювання.
Критика плану BCH часто виникає з поверхневого розуміння його мандату. Деякі критики зосереджуються на цифрі 4,000 будинків, вважаючи, що інвестиція в 13 мільярдів доларів призведе лише до кількох проектів.
Ця інтерпретація є оманливою. Ціль у 4,000 одиниць стосується лише шести початкових розробок на землі, що належить уряду. Насправді, очікується, що програма підтримуватиме будівництво приблизно 45,000 доступних житлових одиниць, що значно більше, ніж стверджують критики.
Оцінки дефіциту житла в Канаді коливаються від двох до 3,5 мільйонів одиниць — житла, яке потрібно побудувати на додаток до пропозиції, що очікується за нормальних умов протягом наступного десятиліття. Хоча варіація в оцінках відображає різні припущення та методології, як економісти з державного, так і приватного секторів погоджуються, що кризу доступності не можна вирішити без суттєвого збільшення пропозиції.
Мандат BCH підкреслює некомерційне житло. Агентство також вказало на плани використовувати збірні та модульні методи будівництва, щоб прискорити доставку та знизити витрати через економію на масштабах і індустріалізацію будівництва житла.
Хоча зобов’язання в 13 мільярдів доларів не покриває повністю інвестиції, необхідні для вирішення житлового дефіциту в Канаді, це є значним кроком вперед. Це сигналізує про відновлені зусилля з боку державного сектора для розширення пропозиції та пом’якшення кризи доступності.
Залишити відповідь