Кілька років тому Сара ДіМуро та її чоловік звернулися до гестаційного сурогатного материнства, щоб розширити свою сім’ю, процес, який може коштувати десятки тисяч доларів. Щоб знизити свої витрати на життя, поки вони заощаджували на це, вони переїхали жити до свекрухи ДіМуро, яка втратила чоловіка кілька років тому і жила одна в будинку з чотирма спальнями. Свекруха ДіМуро висловила бажання мати їх близько, зазначивши: “У мене є весь цей простір, і я б хотіла, щоб ви всі були так близько.”
ДіМуро описала це розташування як здійснення мрії, зазначивши, що, на відміну від багатьох зображень стосунків зі свекрухами, вона та її свекруха мали міцний зв’язок. Свекруха ДіМуро, мати двох хлопчиків, привітала свою невістку в домі, де вони зблизилися завдяки спільним інтересам, таким як шопінг та перегляд документальних фільмів про справжні злочини. Вони також ділилися прийомами їжі, при цьому ДіМуро заохочувала свекруху спробувати більш здорові варіанти.
Спільне проживання призвело до зміни в їхніх стосунках, і ДіМуро виявила, що її свекруха іноді була більш емоційно підтримуючою довіреною особою, ніж її чоловік. ДіМуро зазначила, що свекруха завжди була поруч, щоб втішити її після розчарувань, таких як невдалі прослуховування на телевізійні ролі. Однак ДіМуро залишалася уважною до потенційного впливу на своє подружжя, забезпечуючи, щоб її чоловік не відчував себе покинутим. Її свекруха активно підтримувала їхні стосунки, пропонуючи доглядати за дітьми, що дозволяло парі мати вечори побачень.
Ця угода також надала можливість родині ДіМуро оцінити українську культуру її свекрухи. Перед тим, як вийти заміж за свого чоловіка, ДіМуро мала обмежене знання української спадщини, але життя з її свекрухою дозволило їй та її дітям зануритися в традиції. У домі часто були домашні українські страви, і вони записали свого сина на місцеву програму з української мови.
Трагічно, свекруха ДіМуро померла в 2020 році, після двох років спільного проживання. Ця втрата порушила їхні встановлені рутини і залишила значний емоційний вакуум. ДіМуро згадувала про глибокий зв’язок, який вони сформували, і про біль від того, що не могла ділитися моментами, такими як кава на терасі зі свекрухою, яку вона описала як “найкращу сусідку”, яку вона коли-небудь мала.
ДіМуро підкреслила, що рішення переїхати до свекрухи принесло переваги, які значно перевищували будь-які фінансові заощадження. Сім’я продовжує жити в будинку, який вони ділили, з декоративними писанками свекрухи, які досі виставлені в вітальні. ДіМуро прагне зберегти пам’ять про свекруху для своїх дітей, зокрема, готуючи традиційні страви, такі як пироги, на вечерю.