Автор, показана зі своєю дитиною, зазначила, що їй знадобилися роки, щоб вирішити, чи підходить їй материнство.
Багато жінок знають, що хочуть стати матерями, протягом більшої частини свого життя, навіть мріючи про те, скільки дітей у них буде і як їх звати. Для інших, як і для автора, рішення стати матір’ю не було таким ясним і часом здавалося жахливим.
Ідея мати дітей не була пріоритетом для автора під час її підліткового та молодого дорослого віку. У своїх 20 роках вона відчувала амбівалентність і страх щодо перспективи вагітності. Коли вона наближалася до 30, тягар прийняття рішення про материнство почав сильно давити на неї.
Після значної зміни в житті автор зустріла свого майбутнього чоловіка, і вони одружилися, коли їй було 32. Як молодята, вони насолоджувалися своєю свободою та стосунками. Однак з часом автор відчула терміновість свого біологічного годинника. Незважаючи на те, що чоловік не тиснув на неї щодо дітей, вона залишалася невпевненою і наляканою щодо цього рішення.
В пошуках ясності автор читала особисті есе, але виявила їх заплутаними. Вона натрапила на різні погляди, від батьків, які шкодували про своє рішення, до тих, хто знайшов сенс у своїх дітях. Зрештою, вона відкрила книгу “Материнство: Чи підходить це мені?” і вирішила пройти 12-тижневий шлях самоаналізу, який допоміг їй зіткнутися з її давніми переконаннями про материнство.
З часом автор усвідомила, що її основний страх походив від можливості шкодувати про своє рішення. Вона визнала минулу травму, яка вплинула на її сприйняття материнства, і зрозуміла, що дозволила уявному судженню з боку інших вплинути на свій вибір.
Проживши бездітне життя, автор переконала себе, що це найкращий варіант. Однак вона усвідомила, що її життєві обставини значно змінилися, і тепер вона була в стабільному і люблячому шлюбі. Це усвідомлення принесло їй відчуття свободи.
Автор навчилася розрізняти зовнішні та внутрішні причини бажання або небажання мати дитину. Вона виявила, що зовнішні фактори, такі як нестача сну та фінансові проблеми, затінювали потенціал любові та мети, які приходять з вихованням дитини.
Врешті-решт, автор зробила висновок, що стати матір’ю — це вибір, який вона хоче зробити. Вона підкреслила важливість ігнорування зовнішніх думок і суспільних очікувань, щоб виявити власну істину. Вона відчула полегшення, силу і спокій з приводу свого рішення розширити свою сім’ю.
Автор визнала, що рішення мати дітей є простим для багатьох, але для неї воно вимагало глибоких роздумів. Вона стверджувала, що таке значне рішення не повинно бути під впливом інших, а має базуватися на особистих бажаннях і обставинах. Для неї це означало вибір мати ще одну дитину.
Залишити відповідь