Національний музей Військово-повітряних сил США має тренажер процедур для ракет Minuteman II, який використовується для навчання членів екіпажу запуску міжконтинентальних балістичних ракет (МБР). Подібні моделі все ще використовуються для підготовки ракетників до запуску ракет за лічені хвилини.
Ракетники у Військово-повітряних силах США залишаються на чергуванні цілодобово, щоб швидко запустити ядерні ракети. Підготовка до таких сценаріїв передбачає широкомасштабну практику. Під час Холодної війни Військово-повітряні сили побудували точні копії Центрів управління запуском для навчання екіпажів запуску МБР. Один з цих тренажерів, тренажер процедур для ракет Minuteman II, експонується в Національному музеї Військово-повітряних сил США в Дейтоні, штат Огайо. Військово-повітряні сили продовжують використовувати подібні моделі для навчання сучасних ракетників, а історична експозиція дає уявлення про секретні об’єкти, які слугують ядерними стримуючими факторами.
Галерея ракет у Національному музеї Військово-повітряних сил США демонструє міжконтинентальні балістичні ракети та пов’язані історичні артефакти. Колекція включає ракети Minuteman IA і III, Titan I і II, Jupiter та Thor, які слугували ядерними стримуючими факторами в різні періоди історії США. Галерея висотою 140 футів спроектована так, щоб нагадувати ракетний силос, і має балкон для огляду великих ракет зверху.
Тренажер процедур для ракет Minuteman II є помітною експозицією, де екіпажі практикували запуск МБР. Перший ракетний комплекс Minuteman став оперативним у 1962 році під час Кубинської ракетної кризи, за ним у 1965 році пішли ракети Minuteman II. Ці ракети, які постійно перебували в готовності в підземних силосах і були оснащені ядерними боєголовками потужністю 1,2 мегатонни, могли рухатися зі швидкістю 15 000 миль на годину і досягати цілей у всьому світі менш ніж за 30 хвилин. Музей придбав тренажер процедур для ракет Minuteman II з авіабази Елсворт у Південній Дакоті в 1994 році.
Тренажер використовувався для навчання екіпажів запуску МБР для різних сценаріїв, включаючи запуски ракет, надзвичайні ситуації з безпеки та відмови обладнання, з симуляціями, запрограмованими інструкторами. Особисте життя членів екіпажу також підлягало перевірці через програму “надійності персоналу”, щоб забезпечити їх психічну готовність до відповідальності за контроль над ядерною зброєю.
Справжні Центри управління запуском включали ліжко, кухню та ванну кімнату, але в тренажерах цей простір використовувався інструкторами. У реальних Центрах управління запуском кожен екіпаж з двох осіб працював у 24-годинних змінах, тоді як навчальні сценарії тривали близько трьох-чотирьох годин.
У разі запуску ядерної ракети, наказаного президентом, командир і заступник командира спочатку перевіряють закодоване повідомлення. Президент є єдиною особою, уповноваженою віддавати наказ на запуск ядерних ракет. Після перевірки коду член екіпажу відкриває червоний сталевий сейф, що містить два ключі для запуску. Два пульти з ключовими отворами розташовані на відстані 12 футів один від одного, щоб запобігти одночасному повороту обох ключів однією особою. Сидіння обладнані ременями безпеки на випадок нападу.
Командир і заступник командира кожен повторюють коди запуску, перш ніж одночасно повернути ключі для ініціювання запуску. Весь процес запуску розрахований на п’ять хвилин.
Військово-повітряні сили продовжують використовувати тренажери Центрів управління запуском для навчання ракетників. Ракети на базі силосів складають одну третину ядерної тріади США, поряд з бомбардувальниками та підводними човнами з балістичними ракетами. Командування глобального удару Військово-повітряних сил підтримує приблизно 400 ракет Minuteman III на базі силосів на трьох авіабазах у Вайомінгу, Монтані та Північній Дакоті, згідно з даними Центру ядерної зброї Військово-повітряних сил.
Ракети Minuteman III планується замінити на LGM-35 Sentinel, також відомий як наземний стратегічний стримуючий фактор, у 2030-х роках, оскільки військові лідери закликали до модернізації застарілої технології.