Ешлі Пробст нещодавно здійснила подорож туди і назад на ТранзАльпіні в Новій Зеландії, який визнано одним з наймальовничіших залізничних маршрутів у світі. Хоча пейзажі були захоплюючими, Пробст виявила, що зворотна подорож була повторюваною, і пропонує мандрівникам розглянути можливість проїхати на поїзді в один бік або обрати подорож автомобілем.
Пробст провела шість тижнів, досліджуючи Північний і Південний острови Нової Зеландії, з дослідженнями, які підкреслюють відомі залізничні подорожі країни, які часто описують як одні з наймальовничіших у світі. Great Journeys New Zealand експлуатує три маршрути: Northern Explorer між Оклендом і Велінгтоном, Coastal Pacific між Піктоном і Крайстчерчем, а також ТранзАльпін, який перетинає Південні Альпи між Крайстчерчем і Греймутом.
Щоб заповнити вільний день у Крайстчерчі, Пробст придбала квиток туди і назад на ТранзАльпін за $320, щоб відчути відомий маршрут. День розпочався з гладкого реєстрації, полегшеного відсутністю багажу. Поїздка на Uber до залізничного вокзалу Крайстчерча коштувала близько $8. По прибутті Пробст помітила багато пасажирів з валізами, які, можливо, пересідали на інші види транспорту вздовж західного узбережжя Південного острова.
Пробст намагалася оновити свій досвід харчування до преміум-класу, але виявила, що місця розпродані. Досвід Scenic Plus включає переваги, такі як доступ до приватного відкритого вагону для огляду, кухню, натхненну регіоном, та живий коментар. Призначене місце було за столом на чотири особи з двома іншими пасажирами, що здавалося тісним і викликало деякий дискомфорт.
Поїзд вирушив приблизно о 8:15 ранку. Спочатку Пробст залишалася на своєму місці, але перейшла до вагону для харчування, коли він відкрився незабаром після відправлення. Обідня зона була відносно порожньою, що дозволило їй замовити напої, не повертаючись на своє призначене місце.
Дослідження поїзда допомогло Пробст знайти найкращі оглядові точки, оскільки вона читала, що найкращі мальовничі моменти з Крайстчерча до Греймута знаходяться з правого боку колії. Хоча пасажири не могли запитувати конкретні сторони під час бронювання, вони мали можливість пересуватися під час подорожі.
Пробст попередньо придбала страви та напої, які включали сніданок за $13.48 та вечерю за $20.54. Однак пізніше вона зрозуміла, що попереднє замовлення їжі коштувало їй більше, ніж окреме замовлення, оскільки вона втратила $0.36, зробивши це. Перша година подорожі була нецікавою, в основному проходячи через промислові та житлові райони, поки не досягла Спрінгфілда, який вважається воротами до Південних Альп Нової Зеландії.
Відблиски на вікнах ускладнювали фотографування, змушуючи Пробст насолоджуватися краєвидами, не зосереджуючись на захопленні зображень. Відкритий вагон забезпечував кращі кути для фотографій, хоча холодне гірське повітря спонукало її повернутися до вагону для харчування за гарячим чаєм.
Екрани в кожному вагоні відображали корисну інформацію, включаючи позицію поїзда та зміни висоти. На борту була доступна інформаційно-розважальна програма, але Пробст вирішила не користуватися нею, оскільки екрани надавали ті ж деталі.
Поїзд зробив коротку зупинку в Національному парку Артура, дозволяючи пасажирам зробити фотографії біля знака парку. Зупинка тривала близько 10 хвилин, обмежуючи час для дослідження. Після відновлення подорожі Пробст замовила більше закусок у вагоні для харчування, включаючи кето-дружню закуску з солоних горіхів.
Сільська місцевість продовжувала вражати, поки поїзд рухався на захід, пропонуючи безліч можливостей для фотографування. Поїзд прибув до Греймута о 13:15, де пасажири мали годину для дослідження міста. Пробст прогулялася до центру міста, відзначаючи тиху атмосферу в сірий понеділок.
Зворотний поїзд прибув о 14:15, і Пробст відчула скептицизм щодо зворотної подорожі, шкодуючи про покупку квитка туди і назад. Однак її призначене місце в зворотному поїзді було більш комфортним, що дозволило їй більше насолоджуватися подорожжю.
Дощ суттєво змінив пейзаж, створивши затишну атмосферу, яку Пробст оцінила, хоча це затуманило деякі види. Вона була більш стратегічною з попередньо придбаними вечерею та напоєм, обравши страву з яловичих щік та чверть пляшки вина.
Світло пізнього післяобіду підкреслило пейзаж, полегшуючи фотографування. Золота година підкреслила вражаючі осінні кольори, і Пробст виявила, що насолоджується зворотною подорожжю більше, ніж очікувала. Вона провела час у вагоні для огляду, поки її не попросили повернутися на своє місце з міркувань безпеки, коли поїзд наближався до тунелів.
Остання частина подорожі проходила в темряві, проходячи через ті ж промислові та житлові райони, що й вранці. Поїзд повернувся до Крайстчерча незабаром після 19:00, завершивши майже 12-годинну екскурсію.
Пробст підсумувала, що хоча подорож на поїзді ТранзАльпін туди і назад була приємною, вона рекомендувала б проїхати в один бік або зовсім пропустити цю подорож. Після повернення до Крайстчерча вона відчула, що квиток туди і назад був втратою часу і грошей. Вона запропонувала мандрівникам розглянути можливість продовження подорожі вздовж західного узбережжя на автобусі або орендованому автомобілі замість повернення поїздом. Для тих, хто розглядає можливість подорожі цим відомим залізничним маршрутом, Пробст радить проїхати на поїзді в один бік або обрати самостійне водіння для більшої гнучкості та відкриттів.
Залишити відповідь