Невдовзі після закінчення коледжу Джеймі Коренблат переїхала до Піттсбурга на роботу, що стало її першим досвідом життя на самоті. Незважаючи на її зусилля знайти нових людей і дослідити місто, вона виявила, що життя на самоті виявилося більш складним, ніж вона очікувала, що призвело до почуття ностальгії за домом і рішення повернутися додому, щоб заощадити гроші.
Коренблат закінчила Сиракузький університет і отримала роботу в Піттсбурзі, керуючись переконанням, що зміни необхідні для зростання. Хоча раніше вона виходила за межі своєї зони комфорту, переїжджаючи на навчання та навчаючись за кордоном, перехід до життя на самоті виявився іншим. Підтримка друзів не підготувала її до самотності, з якою вона стикалася.
Спочатку, зрадівши можливості мати власний простір, Коренблат насолоджувалася оформленням своєї студії та свободою, яку це їй давало. Однак через місяць новизна тихих ночей зникла. Їй не вистачало товариства сусіда по кімнаті, яке раніше забезпечувало відчуття комфорту та готові плани на день.
Щоб боротися з самотністю, Коренблат намагалася налагодити зв’язки в Піттсбурзі. Вона відвідувала заняття з фітнесу та соціальні заходи, знайомлячись з новими людьми, які знайомили її зі своїми друзями. Це спонукало її досліджувати місто та спілкуватися з іншими, які опинилися в подібних ситуаціях. Незважаючи на ці зусилля, вона продовжувала відчувати ностальгію за домом, почуття, якого їй вдавалося уникати під час навчання в коледжі завдяки запланованим перервам. Робота на повний робочий день обмежувала її можливість відвідувати родину, посилюючи відчуття ізоляції.
Коли термін її оренди наближався до кінця, Коренблат замислилася про свій рік життя на самоті. Вона вирішила повернутися до рідного міста Сент-Луїс, щоб жити з батьками, розглядаючи це як можливість заощадити гроші та відновити зв’язок з родиною. Хоча їй було сумно залишати нових друзів у Піттсбурзі, вона з нетерпінням чекала на можливість знову мати сусідів по кімнаті, навіть якщо це були її батьки.